Новости

Класифікація витрат для прийняття управлінськихрішень. Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості

Работа добавлена:






Класифікація витрат для прийняття управлінськихрішень. Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості на http://mirrorref.ru

Тема 2

Класифікація витрат

Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості

Функція витрат та методи її вивчення

Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

Головним об’єктом управлінського обліку є витрати. Можливості управління витратами значно зростають, якщо ці витрати згруповані та класифіковані.

Найбільш поширені в управлінському обліку наступні способи класифікації витрат.

Стосовно обсягу виробництва: змінні і постійні

За ступенем усереднення: загальні і середні ( витрати на одного робітника, на одиницю продукції, на годину і ін.)

Стосовно періоду генерування прибутку: витрати на продукт і витрати на період

За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції: прямі і непрямі

За залежністю від прийняття того або іншого рішення: релевантні та іррелевантні

Стосовно дійсності: дійсні (реальні) та можливі

За можливістю контролювати: підконтрольні та непідконтрольні.

Групування витрат за першою з перерахованих ознак - стосовно обсягу виробництва на змінні і постійні - покладене в основу системи «директ-кост».

Розуміння того, як змінюються витрати в залежності від обсягу виробництва дуже важливе для прийняття рішення. На підставі даних про динаміку витрат при зміні рівня обсягу виробництва приймаються рішення про те

який обсяг виробничої діяльності варто передбачити на наступний рік?

чи варто знизити продажну ціну виробів для збільшення обсягів їхньої реалізації?

чи варто закуповувати додаткове устаткування для збільшення обсягів виробництва?

Динаміка витрат у залежності від рівня (обсягу) виробництва характеризується термінами «змінні», «постійні».

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто збільшення обсягу виробництва в 2 рази викликає збільшення сукупних змінних витрат також у 2 рази. Отже, сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною. На малюнку це буде мати вигляд.

Прикладами змінних виробничих витрат є основні матеріали, енергія.

Постійні витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за визначений період часу. Наприклад, амортизаційні відрахування по будівлях, зарплата адміністрації підприємства. Динаміка постійних витрат проілюстрована на рис.1

Обсяг виробництва, шт. Обсяг виробництва, шт.

Рис. 1. Динаміка змінних витрат

Сукупні постійні витрати залишаються незмінними для всіх обсягів виробництва, а постійні витрати на одиницю продукції зі збільшенням обсягу виробництва знижуються.

Проте сукупні постійні витрати, залишаючись константою і не залежачи від обсягу виробництва, можуть змінитися під впливом інших факторів, наприклад, при зростанні цін.

Обсяг виробництва, шт Обсяг виробництва, шт

Рис. 2. Динаміка постійних витрат

Існують також напівзмінні (або частково змінні) витрати. Вони складаються з частини змінних і частини постійних витрат. Загальна сума напівзмінних витрат зростає разом із ростом обсягу виробництва, але не прямо пропорційно. Так, при збільшенні обсягу виробництва на 10%, вони можуть зрости усього на 7%. Прикладом може бути плата за телефон, що складається з постійної частини - абонентська плата за користування телефоном, і змінної частини - плата за міжміські переговори.

Напівпостійні, або східчасто (дискретно) зростаючі, витрати є постійними для конкретного обсягу виробництва, але в якійсь критичний момент вони починають зростати на певний постійний розмір. Їхня поведінка подана на мал.3.

Обсяг виробництва, шт

Мал.3. Динаміка дискретних витрат

Наприклад, орендна плата за помешкання, використовуване під майстерню. У майстерні можна розмістити й одночасно ремонтувати до 4-х автомобілів; у цих межах витрати на оренду майстерні будуть незмінними. Але якщо взяти в ремонт 5-у машину, то доведеться зняти ще одне помешкання і витрати на оренду східчасто (дискретно) зростуть.

Стосовно періоду генерування прибутку витрати поділяються на витрати на продукт і витрати на період. Витрати на продукт, це витрати пов’язані з функцією виробництва продукції, тобто витрати, які формують собівартість продукції. Витрати періода – це витрати, які не відносяться до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, які виготовляють продукцію, відносять до таких витрат витрати на управління, маркетинг, дослідження і таке ін.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться ті, що безпосередньо пов'язані з виробництвом окремих видів продукції і включення яких до собівартості окремих видів продукції є економічно доцільним. До непрямих - ті витрати, що беруть участь у виробництві декількох видів продукції і не можуть бути безпосередньо включені в собівартість конкретних видів продукції.

За залежністю від прийняття того або іншого рішення витрати бувають релевантні та іррелевантні.

При прийнятті рішення враховуються тільки ті видатки, розмір яких залежить від прийнятого рішення. Вони називаються релевантними, тобто прийнятими в розрахунок.

Релевантні витрати являють собою витрати майбутнього періоду, що зміняться в залежності від прийняття того або іншого управлінського рішення. Витрати, розмір яких не залежить від цього рішення, називаються іррелевантними. Розглянути це можна на наступному прикладі.

Підприємству необхідно вирішити чи купувати запчастину в зовнішнього постачальника чи виробляти її самому. Витрати на виробництво даного компонента по розрахунках складають:

Трудовитрати - 100 грошових одиниць

Матеріальні видатки - 300 д.о.

Змінні накладні - 50 д.о.

Постійні накладні - 100 д.о.

Разом - 550 д.о.

Постачальник пропонує цю запчастину за 500 грошових одиниць. Для прийняття рішення необхідно зіставити дані про витрати для двох варіантів:

Виробництво своїми Закупівля

силами

Трудовитрати - 100 грошових одиниць -

Матеріальні видатки - 300 д.о. -

Змінні накладні - 50 д.о. -

Постійні накладні - 100 д.о. 100

Ціна закупівлі - - 500

Разом - 550 д.о. 600

Таким чином, частка постійних накладних витрат буде понесена підприємством незалежно від того закупить воно запчастину чи виготовить його. У цьому прикладі постійні накладні витрати є іррелевантними.

У випадку закупівлі запчастини в постачальника підприємство не несе витрат праці, матеріалів і змінні витрати; у випадку виробництва своїми силами ці витрати будуть понесені, тобто це релевантні витрати. Ціна закупівлі також може змінюватися в залежності від управлінського рішення, тобто вона також релевантна.

Варто пам'ятати, що визначення релевантності витрат залежить від обставин. Якби в розглянутому прикладі до складу матеріальних видатків входили закуплені раніше з цією метою основні матеріали, що не можуть бути використані для інших цілей або продані, то вони також не являлися б релевантними і тоді, слід було б вибрати варіант 1. Розглядаючи альтернативні варіанти рішень, слід враховувати не лише дійсні, а й можливі витрати. Дійсні витрати - це витрати, що вимагають виплати грошей або розходу других активів. Ці витрати відбиваються в бухгалтерських реєстрах при їх виникненні. Можливі витрати - це вигода, що втрачається, коли вибір одного з варіантів рішення вимагає відмовитися від іншого. Можливі витрати не відбивають в облікових реєстрах, але приймають до відома при прийнятті управлінських рішень. Дійсні витрати плюс можливі витрати складають релевантні витрати.

За можливістю контролю за ними витрати поділяються на підконтрольні та непідконтрольні. Стаття витрат називається підконтрольними витратами, якщо на їхній розмір може істотно впливати менеджер. Підконтрольність припускає саме істотний вплив, а не повний, тому що від менеджера залежать не всі фактори, що впливають на окрему статтю витрат. Розподіл витрат на підконтрольні та непідконтрольні в значній мірі залежить від повноважень менеджера.

Наприклад, вплив менеджера на величину трудовитрат обмежений діючими тарифними ставками, нормами виробітки і т.ін., але цей вплив великий у частині часу простою робочих, швидкості й ефективності виконання виробничих завдань.

Прикладом непідконтрольних витрат є амортизація устаткування, якщо менеджер не має повноважень закуповувати або списувати його. Тобто ці витрати є непідконтрольними для начальника цеху, але є підконтрольними для директора підприємства.

Групування витрат на підконтрольні та непідконтрольні є основою системи обліку за центрами відповідальності.

Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості

Основним документами, що регламентують облік витрат промисловими підприємствами є П(С)БО № 16 та Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затв. Наказом Державного комітету промислової політики від 09.07.2007р. №373. Даний документ визначає собівартість промислової продукції (робіт, послуг), як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Схема. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво, збут і адміністративні витрати - повну собівартість промислової продукції.

Класифікація виробничих витрат, як і будь-яких витрат, може бути здійснена за різноманітними основами. У вітчизняній системі обліку прийняте наступне групування витрат.

За місцем виникнення витрат: витрати виробництва, цеху, дільниці, служби.

За видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, валову, реалізовану продукцію.

За єдністю складу витрат: одноелементні; комплексні.

За видами витрат: витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуляції

За способами перенесення вартості на продукцію: витрати основні і накладні.

6. За календарними періодами: витрати поточні, одноразові.

7. За доцільністю витрат: продуктивні, непродуктивні.

У залежності від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво ділиться на: основне, допоміжне і непромислове господарство. Відповідно до цього і витрати бувають витратами основного виробництва, витратами допоміжного виробництва і більш деталізованими - витрати окремого цеху, дільниці і т.д.

Усі витрати на виробництво включаються в собівартість окремих видів продукції, робіт і послуг або груп однорідних виробів.

За єдністю складу витрат: одноелементні – складаються з одного елементу; комплексні з кількох економічних елементів.

За видами витрати класифікуються по економічних елементах і по статтях калькуляції. Під економічним елементом розуміється первинний економічно однорідний вид витрат.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на основні і накладні. До основних витрат відносяться, ті котрі складають основу продукції і безпосередньо пов'язані з виробництвом окремих видів продукції і можуть бути прямо включені в їхню собівартість. До накладних - відносяться ті витрати, що беруть участь у виробництві декількох видів продукції і їх віднесення до певного об’єкту не є економічно доцільним. Такі витрати відносяться на собівартість за допомогою спеціальних методів. Це - витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські витрати.

У залежності від календарних періодів витрати бувають поточними й одноразовими. Поточні, тобто постійні, це витрати, що періодично повторюються, зазвичай їхня періодичність менше місяця. Одноразові (однократні) витрати здійснюються з періодичністю більше місяця і направляються на забезпечення виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрат: продуктивні – витрати передбачені технологією та організацією виробництва. Непродуктивні –ті, що виникають внаслідок недоліків організації або порушення технологічного процесу.

Кожне підприємство обов’язково групує витрати операційної діяльності за економічними витратами та статтями калькуляції. Тому зупинимося на цій класифікації більш детально. П(С)БО № 16 групує всі витрати в п'ять економічних елементів:

Матеріальні витрати

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Амортизація

Інші операційні витрати.

До елемента «Матеріальні витрати» відносяться витрати на:

Сировину і матеріали, що використовуються як основні і допоміжні в операційній діяльності і входять до складу вироблюваної продукції, укладаючи її основу;

Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати;

Будівельні матеріали;

Запасні частини;

Відрахування на геологорозвідку; на рекультивацію земель; плата за воду, що вибирається з водогосподарчих систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

Придбане в сторонніх підприємств паливо, яке витрачене на технологічні цілі;

7. Придбана енергія усіх видів, витрачена на технологічні потреби;

8. Втрати внаслідок недостач матеріальних цінностей у межах норм природного збутку.

Елемент «Витрати на оплату праці» містить у собі витрати:

Витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати;

Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований час: оплата щорічних відпусток; винагорода за вислугу років; оплата перерв працюючим матерям для годівлі дитини; оплата часу, зв'язаного з проходженням обов'язкових медоглядів; інші виплати;

Витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

оплата праці кваліфікованих робітників за навчання учнів;

оплата праці за керівництво виробничою практикою учнів і студентів;

повна або часткова оплата відпусток для осіб, що успішно навчаються у вечірніх і заочних ВНЗ, школах і т.д.

Виплати громадянам за виконання робіт (послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру;

Виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» входять внески на:

Державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

Державне (обов'язкове) пенсійне страхування (у Пенсійний фонд), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

До елементу “Амортизація” відносяться суми нарахованої амортизації основних засобів, витрати, пов’язані зі зносом інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

До елементу “Інші операційні витрати” відносяться:

Витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

Витрати на послуги зв’язку; засобів сигналізації;

Плата за розрахунково-касове обслуговування;

Оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характер, а також передбачених законодавством обов’язкових аудиторських перевірок;

Оплата послуг інших підприємств по управлінню, якщо штатним розкладом не передбачені відповідні функціональні служби;

Вартість ліцензій та інших державних дозволів для ведення окремих видів діяльності; збір за реєстрацію підприємства в органах державної влади.

Видатки на перевезення робітників до місця праці та назад, в напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального використання.

Додаткові видатки, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати, виртати на утримання вахтового поселення і таке інше.

Відсотки по фінансовим, а також товарним і комерційним кредитам ; відсотки за користування орендованими матеріальними цінностями.

Витрати на оплату послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових закладів, враховуючи плату за розрахункове обслуговування, отримання вексельного аваля, факторингових та довірчих операцій, облік боргових вимог та зобов’язань, цінних паперів, поштово-телеграфних послуг та ін.

Витрати на виготовлення та придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов’язані з емісією цінних паперів.

Витрати на гарантійний ремонт та обслуговування продукції, що виготовляється.

Витрати на реалізацію продукції, а саме: видатки на рекламу; на сплату експортного мита і митних зборів; вартість послуг транспортних підприємств, що входить до ціни продукції.

Окремі види податків, збори та інші обов’язкові платежі.

Втрати внаслідок технічно неминучого браку, видатки на операції зі скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням їм трудових обов'язків.

Видатки на оприлюднення річного звіту.

Платежі за викиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;

Сума сплачених орендарем відсотків за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними засобами.

Видатки, що пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством (сплачувана відпустка, що надається молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад; вартість переїзду до місця роботи).

Класифікація витрат на виробництво по економічних елементах використовується з метою:

планування витрат (упорядкування кошторисів);

розрахунку різноманітних економічних показників (матеріалоємкість, трудомісткість і т.д.);

визначення розміру національного доходу держави.

Ця класифікація дозволяє відповісти, про розмір витрат на виробництво, але не відповідає на запитання, з якою конкретною метою здійснюються ці витрати. Відповідь на це питання дає групування витрат по статтях калькуляції.

Типова номенклатура включає наступні статті калькуляції:

сировина і матеріали;

покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

паливо й енергія на технологічні цілі;

зворотні відходи (віднімаються);

основна заробітна плата;

додаткова заробітна плата;

внески на соціальне страхування;

витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

загальновиробничі витрати;

втрати внаслідок технічно неминучого браку;

супутня продукція (віднімається);

інші виробничі витрати;

До номенклатури статей калькуляції міністерства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей технології та організації виробництва у відповідній галузі, а також об’єднувати декілька типових статей калькуляції. Наприклад, зі статті «загальновиробничі витрати» може виокремлюватися стаття «витрати на утримання і експлуатацію обладнання»; для видобувних галузей чорної металургії наведений перелік статей калькуляції доповнюється статтею “Супутній видобуток ” і таке інше.

3. Функція витрат і методи її визначення

Для управління витратами важливо знати, як вони поводяться в процесі господарської діяльності. Характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства називають поведінкою витрат.

Склад та величина витрат змінюються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в господарській діяльності. Тому діяльність, що впливає на розмір витрат, називають фактором витрат. Приклади факторів витрат наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Приклади факторів для різних функцій бізнесу

Функція бізнесу

Фактори витрат

Дослідження і розробки

Кількість проектів. Технічна складність проектів.

Виробництво

Обсяг виробництва. Кількість наладок устаткування. Пряма зарплата.

Маркетинг

Кількість рекламних оголошень. Кількість продавців. Виручка

Доставка

Кількість замовників. Вага вантажів. Відстань перевезень.

Обслуговування клієнтів

Кількість замовлень. Час обслуговування.

Управління

Чисельність персоналу.

Розуміти взаємозв’язок між витратами та певними факторами дуже важливо, оскільки це дозволяє передбачити майбутні витрати, що необхідно для прийняття ефективних управлінських рішень.

Зазвичай в якості основного фактора витрат, розглядають обсяг діяльності підприємства. Раніше ми визначили, що в залежності від обсягу виробництва або реалізації продукції витрати поділяються на змінні та постійні. Слід пам’ятати, що постійні витрати залишаються такими тільки в діапазоні релевантності в межах певного періоду часу.

Діапазон релевантності – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами (чинниками), в основному, на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора.

У спрощеному варіанті функція витрат має такий вигляд:

Y = a x+ b,

де Y – сукупні витрати;

а – змінні витрати на одиницю обсягу діяльності;

b –сукупні постійні витрати;

х – значення фактора витрат (обсяг діяльності).

Функція витрат полегшує передбачення витрат, тобто прогнозування витрат для різних рівнів діяльності.

Ускладнює побудову функції витрат наявність змішаних витрат, особливо загальновиробничих накладних витрат технологічного характеру. Тому для визначення функції витрат застосовуються різні методи:

метод технологічного аналізу;

аналіз рахунків;

метод вищої-нижчої точки;

спрощений статистичний метод;

метод найменших квадратів.

Метод технологічного аналізу

Технологічний аналіз - це системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного зв’язку між витратами ресурсів та результатами діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільність, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності.

Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення майбутньої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу рахунків

Цей метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Він досить широко використовується на практиці. Але слід врахувати, що він в значній мірі базується на досвіді та інтуїції менеджера та аналізі минулих подій. Тому його недоліком є певна суб’єктивність і можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності.

Метод вищої-нижчої точки

Цей метод передбачає визначення параметрів функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між сукупними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

При найвищому рівні діяльності, який дорівнює Х1, функція витрат має такий вигляд:

Y1 = a + bX1

При найнижчому рівні діяльності Х2 функція витрат має такий вигляд:

Y2 = a + bX2

Звідси Y1 – Y2 = bX1 – bX2,

A = Y1 – bX1 = Y2 – bX2

Спрощений статистичний метод

Цей метод можу бути використаний при наявності достатньої кількості даних статистичного спостереження. Сутність розрахунку базується на розподілі всієї сукупності даних на дві групи показників в міру зростання обсягу діяльності і визначенні середніх показників обсягу діяльності та витрат по кожній групі. Далі застосовується метод вищої-нижчої точки, при цьому за вищу та нижчу точку обсягу діяльності приймаються середні показники кожної групи.

Метод найменших квадратів

Для визначення параметрів функції витрат a та b необхідно вирішити систему рівнянь:

na + b∑xi = ∑yi ;

а∑хі + b∑хі 2 = ∑хуі,

де хі, уі – статистичні показники обсягу діяльності та сукупних витрат;

п – кількість спостережень.

Класифікація витрат для прийняття управлінськихрішень. Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Аналіз витрат підприємства і собівартості продукції

2. Реферат ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПОСЛУГ

3. Реферат Облік витрат за елементами

4. Реферат Облік витрат на підприємстві

5. Реферат Облік витрат виробництва

6. Реферат Розподіл судових витрат між сторонами

7. Реферат Облік витрат на оплату праці

8. Реферат Бухгалтерський облік витрат виробництва

9. Реферат Аудит матеріальних витрат підприємств виробничої сфери

10. Реферат ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСІВ І ВИТРАТ. СКЛАДАННЯ ПРОЕКТНОГО БЮДЖЕТУ