Новости

ВСТУП ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Работа добавлена:






ВСТУП ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ на http://mirrorref.ru

Тема І: ВСТУП ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ПЛАН:

1. Предмет і задачі експериментальної психології

2. Становлення і розвиток експериментальної психології

3. Поняття про наукове дослідження

  І.      ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

Термін "експериментальна психологія" є загальним позначенням різних видів досліджень психічних явищ за допомогою експериментальних методів.

В.Н. Дружинін (2000) виділяє чотири значення, у якому може вживатися цей термін:  1) уся наукова психологія, як система знань, отриманих на основі експериментального вивчення поводження людини і тварин. Наукова психологія прирівнюється до експериментальної і протиставляється філософській, інтроспективній, умоглядній і гуманітарній психології (ця точка зору була висловлена В. Вундтом, С. Стівенсом, відображена в збірнику «Експериментальна психологія» П. Фресса і Ж. Піаже); 2) система експериментальних методів і методик, реалізованих у конкретних дослідженнях; 3) у широкому значенні – для характеристики наукової дисципліни, що займається проблемою методів психологічного дослідження в цілому; 4) тільки теорія психологічного експерименту, що базується на загальнонауковій теорії експерименту й у першу чергу включає його планування й обробку даних (на подібному розумінні терміна засновані підручники Р. Готтсданкера, В. Н. Дружиніна, Т. В. Корнилової та інші, які не включають результатів експериментального дослідження окремих психічних функцій, особистості).

До курсу експериментальної психології Одеського національного університету входить вивчення як загальної теорії психологічного експерименту (якісно викладеної в підручниках В.Н. Дружиніна “Експериментальна психологія”, 2000 і Р. Готтсданкера “Основи психологічного експерименту”, 1982, 2005, Т. В. Корнилової «Введення до психологічного експерименту», 2001), так і способів та результатів експериментального дослідження окремих психічних функцій і особистості (докладно описаних у збірниках “Експериментальна психологія” П. Фресса і Ж. Піаже).

МЕТОЮ експериментальної психології є вивчення за допомогою експерименту загальних закономірностей протікання психічних процесів, а також психологічних розходжень між індивідами, або між реакціями одного індивіда в різних умовах. У її мети також може входити дослідження психічних проявів і поводження тварин.

Основні ЗАДАЧІ, що ставлять перед собою психологи-експериментатори полягають в об'єктивізації психологічних досліджень, переході від якісного вивчення психічних процесів до їх кількісної оцінки.

Саме застосування експерименту зіграло найважливішу роль у перетворенні  психології з галузі філософії в самостійну наукову дисципліну.

  ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ НАУКАМИ.

  Експериментальна психологія має широкі зв'язки з різними областями знань, особливо науками про людину. Вона також безпосередньо зв'язана з іншими психологічними дисциплінами. Ці взаємини в ряді випадків мають не тільки теоретичний, але і практичний характер. Нижче наведені лише деякі приклади.

  Загальна психологія зародилася в надрах філософії і дотепер представлення окремих психологічних шкіл багато в чому залежать від світоглядних позицій їхній основоположників. Фундаментальна психологія продовжує підтримувати зв'язки з багатьма гуманітарними дисциплінами.

  Експериментальна психологія (Е. П.), завдяки своїм методологічним особливостям, має багато загального з природничими науками - біологією і її розділами (анатомією, фізіологією, генетикою), фізикою, хімією. Наприклад, така галузь Е. П., як психофізика вивчає пороги сприйняття людиною різних фізичних і хімічних стимулів. Особливості ж їх сприйняття залежать від будівлі аналізаторів, а також анатомії і фізіології центральної і периферичної нервової системи. Методи Е. П. і її досягнення застосовуються в медицині, зокрема для діагностики психічних порушень. Із соціальних наук Е. П. має загальні інтереси із соціологією, економікою. Система освіти широко користається досягненнями Э. П., зокрема результатами вивчення особливостей пам'яті, уваги, навчання.  Э.П. користається математичними, зокрема статистичними методами при обробці експериментальних даних, а також досягненнями інформатики, підтримуючи, таким чином, зв'язок з точними науками.

  Однією з різновидів психологічного експерименту є психометричні методи дослідження, чи психологічні тести. Вони настільки поширені, що навіть важко назвати область людської діяльності, у якій вони б не застосовувалися. Наприклад, тести інтелекту та здібностей використовуються для визначення програми навчання у школі, при працевлаштуванні, в армії, тощо.

  Що ж стосується інших галузей психології, то експериментальний метод дослідження є одним з найбільш широко розповсюджених і часто застосовуються поряд зі спостереженням. Наприклад, диференціальна психологія з'явилася завдяки існуванню експериментальної.

  2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

  "У психології довге минуле, але її реальна історія коротка" - помітив один з перших психологів-експериментаторів Герман Еббінгаус. Зародившись в надрах філософії ще в античну епоху, психологія тривалий час залишалася наукою описовою, тісно зв'язаною з  філософією, теологією, але не з природничими науками. Основним методом вивчення психічних процесів було спостереження й узагальнення його результатів.   XIX століття характеризувалося бурхливим розвитком природничих наук, досягнення яких широко відомі. Експериментальний метод здавна застосовувався у фізиці, хімії, фізіології. Представники природничих наук зробили в цей період значний внесок у розвиток психології, запропонувавши застосування експерименту в цій області знань.

Формальний початок Е. П. віднесено до другої половини XIX століття: у 1879 році в м. Лейпциг (Німеччина) Вільгельмом Вундтом (W.Wundt,1832-1920)була організована перша психологічна лабораторія. Перші психологи-експериментатори мали підготовку фізіологів і фізиків. У лабораторії Вундта, а потім його послідовників досліджувалася, у першу чергу, чутливість до сенсорних стимулів і час простої реакції на них. Експерименти проводилися на дорослих випробуваних, ціль складалася у вивченні загальних закономірностей психічної діяльності, а не індивідуальних розходжень. В основі реєстрації результатів використовувалася інтроспекція.

Зосередження на експериментальних методах, точні виміри і застосування статистичного аналізу характеризують психологічну школу В. Вундта.

  Нижче приведений ряд даних, що стосуються дослідників, що зіграли особливо важливу роль у розвитку теорії, методології і практики Е. П.. Додаткові історичні відомості, про вивчення окремих психічних функцій, будуть розглянуті в матеріалах до відповідних лекцій.

У 1880-і роки відомий німецький фізик і фізіолог Герман Гельмгольц (H.Helmholtz, 1821-1894) проводив прості, але показові експерименти в області вивчення особливостей відчуття і сприйняття, зокрема, він вимірив швидкість проходження імпульсу по нервовому волокну. Густав Фехнер (G. Fechner), німецький філософ і фізик, вивчав яким чином фізичні стимули переходять у відчуття; поклав початок одному з розділів Е. П. – психофізиці.

Німецький психолог Герман Еббінгауз (H.Ebbinghaus) відомий завдяки своїм дослідженням пам'яті. Його праця "Про пам'ять" (1885) відкрила нову епоху в розвитку Е.П.

Англійський біолог, антрополог і психолог сер Френсіс Гальтон (F.Galton, 1822 – 1911), двоюрідний брат Чарльза Дарвіна), основні роботи якого побачили світ наприкінці XIX - початку XX століття, був людиною дуже широких інтересів. Він став одним із засновників євгеніки (науки, що вивчала закони спадковості людини і намічала шлях до поліпшення людського роду), багато уваги приділяв антропометрії (ряд винайдених їм антропометричних інструментів застосовується дотепер), запропонував метод дактилоскопії. У своїй книзі "Спадковий геній" (1869 р.) він зробив спробу застосувати еволюційну теорію до рішення питань індивідуальних розходжень творчих здібностей. Ф. Гальтон розробляв підходи до застосування тестування в психології, а також вніс істотний вклад у розробку кореляційного статистичного аналізу.

У США основоположниками Е.П. були У. Джемс (W.James, 1842-1910)і С. Холл (S. Hall, 1844-1924). Стенлі Холл був першим американським учнем В. Вундта, він працював у лейпцігської лабораторії в рік її відкриття. Повернувшись на батьківщину, займався вивченням дитячої психіки, йому належала ідея створення спеціальної науки про дітей - педології. Найбільш відомою його книгою є "Юність" (1904). С. Хол розробив ряд психологічних запитальників для дослідження психічних функцій дітей. Вільям Джемс став засновником школи функціоналізму в психології, його двотомник "Основи психології" (1890) і інші роботи є класичними. У них розглядався феномен свідомості, розроблялася оригінальна теорія виникнення емоцій (вони розглядалися автором не як джерело, а як результат фізіологічних змін в організмі).

В області психологічного  тестування особливо відомий Джеймс Кеттелл (J.Cattell) і Альфред Бине (A.Binet, 1857-1911), розроблені ними тести інтелекту виявилися настільки вдалими, що їхні адаптовані варіанти застосовуються дотепер.

   У психології Росії і колишнього Радянського Союзу (у тому числі в Україні) з кінця XIX і аж до 80-х років XX століття переважали фізіологічні школи (І.М. Сєченов, В.М. Бєхтерев, И.П. Павлов), були широко поширені фізіологічні експерименти. У СРСР психологічне тестування було введено в практику у 20-і роки, але протягом наступних десятиліть його застосування було зведене до мінімуму. Тільки в 70-і роки тестування знову одержало більше поширення.

У Новоросійському університеті м. Одеси основоположником Е. П. був Н.Н. Ланге (1858-1921). Повернувшись з Німеччини, де він навчався у В. Вундта, Н. Н. Ланге почав працювати психологом-експериментатором у фізіологічній лабораторії під керівництвом найближчого учня Сєченова А. Спиро. На  початку своєї діяльності Н.Н. Ланге, за сформованою традицією, вивчав час реакції. Він розробив концепцію ступневої моделі сприйняття, вивчав рухові реакції на сенсорні стимули, коливання уваги при зоровому і слуховому сприйнятті, займався впровадженням генетичного і біологічного підходу в Е.П. У ході досліджень він прийшов до висновку про доцільність використання рухових реакцій, а не інтроспекції при визначенні часу реакції, систематичних записів ходу досліджень. Надалі займався вивченням дитячої психіки, зокрема, впливу соціальних і культурних факторів на психіку дитини. Н.Н. Ланге був видатним дослідником, ряд його робіт були широко відомі як на батьківщині, так і за кордоном.

  Експериментальні методи дослідження з області теоретичної психології швидко перейшли в практику і стали застосовуватися, наприклад у психіатрії. Вже в 80-і роки XIX століття психологічні лабораторії були створені при великих психіатричних лікарнях у Німеччині (клініка під керівництвом Крепелліна), у Франції (Сальпетрієр, де посаду завідувача лабораторії близько 50 років займав Пьер Жане), а також у Росії (лабораторії В.М. Бєхтерева в Казані, С.С. Корсакова в Москві, Сикорського в Києві). До початку XX століття такі лабораторії були відкриті практично при усіх великих психіатричних лікарнях. При кожному великому університеті у всіх розвитих країнах до цього ж часу також з'явилися психологічні лабораторії, де проводилися фундаментальні дослідження. Деякі області психології взагалі не з'явилися б, якби не застосовувалися експериментальні методи. До таких дисциплін відносяться, наприклад, диференціальна психологія, патопсихологія, психодіагностика і багато інших.

   У теперішній час застосування експериментальних методів у психології надзвичайно поширене. Особливо це стосується психологічного тестування, що використовується практично у всіх областях практики (у педагогічній, медичній, військовій, промисловій психології, тощо). Інші типи експериментів використовуються дещо рідше, наприклад, у психології тварин за допомогою лабораторних та природних експериментів досліджуються реакції організмів на різні стимули, їх здібність рішати практичні задачі.

3. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Наука – це сфера людської діяльності, результатом якої є отримання нових знань про реальність, що відповідають критерію істинності. Практичність, корисність, ефективність наукового знання вважаються похідними від його істинності.

Відомий американський філософ Чарльз Сандерс Пірс порівнював (у 1877 році) отримання наукових знань з іншими способами розвитку і збереження у людини поглядів і переконань. Він виділив методиавторитету, непохитності (упертості) та апріорний метод. Згідно з поглядами Пірса, першим і найпростішим способом набуття переконання є прийняття на віру чиїхось слів. Авторитетна людина (батько, мати, шкільний вчитель, професор, диктор телебачення, автор книги) каже нам, що є правдою, а що – ні, а ми їй віримо, не вимагаючи доказів. Цей спосіб набуття переконань не вимагає особливих зусиль. Наступний спосіб – упертість, непохитність у переконаннях – схиляє людину до збереження своїх поглядів, незважаючи на свідоцтва, що їм суперечать. Зміни у переконаннях звичайно викликають тривогу, розгублення, отже збереження старих поглядів любою ціною особливо властиве людям з негнучким мисленням. Апріорні знання торкаються того, в що людина вірить, не досліджуючи. Погляди, що кажуться їй раціональними, вона вважає вірними. Наприклад, раніше люди були впевнені, що земля – пласка, і сонце обертається кругом неї, просто тому, що їх сприйняття дозволяло їм скласти саме таку картину світу.

Наукове знання, згідно з поглядами Пірса, завжди спирається на досвід тобто, є емпіричним). Воно базується на спостереженнях та інших способах дослідження реальності, а також включає процедури, що допомагають встановити переваги одних поглядів над другими, довести істинність того чи іншого погляду (теорії).

Наукове дослідження проводиться за наступною схемою (за К. Поппером):

  1. Формулювання гіпотези
  2. Планування дослідження
  3. Проведення дослідження
  4. Інтерпретація даних
  5. Спростування або не спростування гіпотези
  6. У випадку спростування старої гіпотези – формулювання нових.

Не слід забувати, що нові знання народжуються у формі наукових припущень – гіпотез, через призму яких трактуються емпіричні дані. Основною задачею експериментальної психології є розробка способів збору нових даних за допомогою експерименту, перевірка вірогідності сформульованих гіпотез та теорій.

У психології використовуються наступніосновні методи дослідження (тобто, збору даних):

1. Метод прямого спостереження

   а) власного психічного життя (інтроспекція)

   б) поведінки, психічних проявів інших (екстроспекція)

2. Психологічне інтерв’ю (керована бесіда)

3. Експериментальні методи

   а) природний та польовий експеримент

   б) лабораторні експерименти (включаючи психодіагностичні)

   в) психологічне тестування

                       ЛІТЕРАТУРА

1. Анастази А. Психологическое тестирование т. 1, М.: "Педагогика",   1982

2. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М., 1982

3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология СПб.: «Питер», 2000

4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1988

5. Стивенс С.С. Экспериментальная психология. У 2-х кн. М., 1984

6. Экспериментальная психология. Фресс П., Пиаже Ж.(ред.) т. 1  М.: "Прогресс" 1966

7. Ярошевский М.Г.. История психологии. М.: «Мысль», 1985.

ВСТУП ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Шпаргалка з експериментальної психології

2. Реферат Вступ до порівняльного правознавства

3. Реферат Вступ до курсу Теорія і практика перекладу

4. Реферат Конспект лекцій з дитячої психології

5. Реферат ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ ПСИХОЛОГІЯ

6. Реферат Поняття, об’єкт, предмет юридичної психології

7. Реферат Вступ в MS SQL. Створення транзакції. Іменовані транзакції

8. Реферат ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

9. Реферат Основні етапи становлення та розвитку психології

10. Реферат ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ