Новости

ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ

Работа добавлена:






ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ на http://mirrorref.ru

ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ

Україна завжди належала до Європи як у географічному, так і в культурно-історичному плані. Стародавні географи проводили умовну межу між Азією та Європою рікою Танаїс – сучасним Доном, і Боспором Кіммерійським – нинішньою Керченською протокою, на схід від яких лежали Азіатська Сарматія та Азіатський Боспор, а на захід  – Європейська Сарматія та Європейський Боспор. Ще в античності південне узбережжя сучасної України було освоєно еллінськими колоністами, що зорієнтувало еволюцію всього регіону в напрямку середземноморської “греко-римської” цивілізації. Утім, розвиток країни на самому краю ілюзорного міжконтинентального кордону зумовив майже безперервний вплив на неї традицій Сходу, які в митній справі найсильніше і найяскравіше проявилися за монгольської доби. Тюрко-монгольський вплив виявлявся не лише прямо, але й опосередковано: Московська держава як свого роду спадкоємниця Золотої Орди, поширивши свій контроль на Україну, підсилила і подовжила залежність митних відносин в Україні від модифікованих ординських митних традицій. Проте конфесійна належність Русі до традицій християнського кола та культурно-історична й політична зорієнтованість на Західну Європу, що максимально посилилася внаслідок реформ Петра І, визначили подальшу долю митної діяльності Росії та України в рамках спільних загальноєвропейських тенденцій. У чому ж полягали ці тенденції?

Попри те, що еллінські держави Північного Причорномор’я належали до далекої північно-східної периферії античної цивілізації, вони проходили ті самі етапи розвитку й були підвладні тим самим закономірностям, що і внутрішні, центральні регіони Середземномор’я. Подекуди причорноморські центри знаходилися на передньому плані найновіших соціально-економічних і міжнародно-правових тенденцій, у тому числі і в митній діяльності. Завдяки активній ролі Понту в забезпеченні Еллади високоякісним збіжжям у V–IV ст. до н. е. Боспор, найбільший постачальник хліба, наприкінці класичної доби, на самому початку IV ст. до н. е., у відносинах зі своїм головним торговельним контрагентом Афінами відійшов від традиційної для еллінів форми надання митних привілеїв через індивідуальні акти-проксенії, перейшовши до передової форми міждержавного зовнішньоекономічного і політичного договору. Протягом епохи еллінізму, незважаючи на поступове скорочення свого зернового потенціалу, Боспор поряд із Сицилією та Єгиптом продовжував виступати як найпотужніший експортер зерна в грецькому світі. Хоча його ринок збуту поступово обмежувався Причорноморським регіоном, римська блокада Босфору і Дарданелл, яка унеможливлювала торгівлю Причорномор’я з Егеїдою та Середземномор’ям, поставила крапку в антиримській боротьбі енергійного Мітридата VI Євпатора. У римський час масштаби торговельної діяльності Тіри, Ольвії, Херсонеса і Боспору потрапляють під домінуючий економічний вплив римських провінцій та обмежуються Причорноморським регіоном. Проте римський протекторат і митні пільги стають запорукою нового економічного розквіту, що найвираз-ніше помітно було в тірійському випадку.

В античності митна діяльність чорноморських держав виконувала переважно фіскальну функцію, будучи зорганізованою офіційними особами через колегії приватних відкупників податків. Зрештою, низка фактів свідчить про елементи захисної, статистичної та регулятивної функцій митних систем. Приміром, уIV ст. до н. е. Ольвія дозволяє безмитне провезення грошей з коштовних металів через свій кордон, але забороняє їх обіг на теренах держави, змушуючи обмінювати на ольвійську мідь. Тоді ж, за свідченнями Демосфена, боспорські митники-елліменісти фіксували в спеціальних митних списках проходження через пантікапейський порт усіх вантажів, навіть транзитних і звільнених від митного оподаткування. На межіIVIII ст. до н. е. Херсонес, виявляючи монопольні тенденції, забороняє вивозити хліб будь-куди, крім власне херсонеського ринку, хоча приватна хлібна торгівля і не скасовується. Отже, в умовах функціонування відкупної системи, на тлі успішного виконання свого головного фіскального завдання, митні органи античних держав Північного Причорномор’я активно вклю-чаються в реалізацію найсучасніших на той час функцій економічної, зокрема торговельної, політики.

Феодальна доба з огляду на певнуприватизацію публічної влади світськими і духовними феодалами зводить функції митної служби знову до виконання фіскально-податкових завдань. Проте панування в середньовіччі привілейного права небуденно поширює цілі набори різноманітних винятків із загальних правил, пільг і привілеїв. Можна згадати звільнення від різного роду оподаткування, в тому числі митного, окремих індивідів, корпорацій, станів і цілих міст та областей. Такі привілеї надавалися з різних причин, серед яких не треба виключати і якісь спроби проведення регулятивно-економічних заходів. Епоха станово-представницької державності вже знає багато прикладів виконання митною службою і захисних, і правоохоронних, і регулятивних, і подекуди статистичних функцій. УXVIII cт. в європейських монархіях відбувається перехід від застарілої відкупної системи до практики здійснення митних функцій державними чиновниками і військово-службовцями. Загалом це було конкретним проявом посилення ново народ-жених бюрократичних інституцій на Європейському континенті, знаменням нової епохи модерної державності. Австрія і Росія – абсолютні монархії, що повністю контролювали українські терени з останньої чвертіXVIII ст., не були аутсайдерами в цьому процесі, перейшовши саме в той час до активної уніфікації державного управління, зокрема митної служби, на наших землях.

НаприкінціXVIIIЄвропи з їх колоніальними володіннями, розкиданими по всій земній кулі, розпочинається боротьба двох економічних ідеологій і практик – фритредерства і протекціонізму. У цьому протистоянні перевага залишається за останнім. Правильно налаштований протекціонізм протягом ХІХ ст. дозволяє урядам, у тому числі засобами митної політики, впливати на поступ власних економік, створюючи у своїх країнах національну індустрію і замкнені виробничі цикли, що, у свою чергу, поліпшує їх готовність до майбутнього глобального воєнного зіткнення. Зворотним боком успіхів протекціонізму були митні війни, що суттєво погіршували економічний розвиток і товарообмін між країнами, змушуючи уряди йти на переговори, переглядаючи непоступливу митну політику. Обов’язково слід ураховувати, що в імперський період митні структури України не мали, звичайно, українського національного характеру, отже, й захищали вони економічні інтереси передовсім імперій і титульних націй, а не власне України та українців.

У кінці першого десятиліття ХХ ст., виринувши з горнила революції, світової та громадянської війн, на центральних і східних українських землях затвердилася нова тоталітарна імперія, яка менш ніж через чверть століття поглинула й інші терени України. Радянський Союз, відразу і принципово відійшовши від практики державної та митної самостійності соціалістичних республік, що була вимушеною реальністю перших років радянської влади, підпорядкував усю митну структуру України московському центрові. Перейшовши від прагнень негайного розпалювання світової революції до сталінської доктрини “обложеної фортеці”, з якої випливала необхідність “побудови соціалізму в окремо взятій країні”, радянське керівництво зробило все можливе для перетворення СРСР на закриту державу із “залізною завісою”. Також зі згортанням непу націоналізовано навіть мінімальні виробничі потужності, а зовнішня торгівля країни монополізована державою ще від початку встановлення радянської влади. Відповідно до цього не було жодного сенсу залишати митну службу, як раніше за Російської імперії, УНР і Гетьманату, в підпорядкуванні міністерства фінансів: майже відразу її передають у підпорядкування Наркомату зовнішньої торгівлі. Митниця перестає виконувати свої фіскальні завдання, концентруючись на контро-люючих і захисних функціях. Щоправда, в останні роки існування СРСР політичне керівництво поставило на порядок денний питання про перебудову системи зовнішньополітичних та економічних відносин держави, включно з реформуванням митної системи, яка мала відповідати вимогам інтегрованості країни у світову економіку. Було навіть скасовано монополію держави на зовнішню торгівлю. Проте все виявилося марним. Із розпадом Союзу і появою на його теренах низки молодих держав єдина радянська митна система припинила своє існування, ставши основою для розвитку кількох національних.

Незалежна Україна зіткнулася з вельми складними проблемами організації та забезпечення нормального функціонування власної митної служби: колишні адміністративні кордони з іншими радянськими республіками виявилися відкритими й необлаштованими; митні структури країни поки що не становили повноцінної системи, яка до того ж мала працювати абсолютно на інших принципах, ніж радянська, захищаючи національні інтереси держави і громадян України. Однак за історично короткий проміжок часу в 20 років це завдання попри всі негаразди і недоліки було успішно виконано, свідченням чого стає, приміром, забезпечення левової частки держбюджету України силами митників. Це вивело на перший план фіскальну функцію митної справи в Україні, що подекуди сталося за рахунок її контролюючої компоненти, чого варта хоча б відсутність і досі в української митниці права на проведення оперативно-розшукової діяльності.

По відзначенні свого 20-річного ювілею Державна митна служба України як перспективна і динамічна національна інституція сумлінно виконує завдання вищого керівництва держави з реалізації української митної політики. Вона з честю згадує свою історію і впевнено дивиться в майбутнє – своє власне і своєї батьківщини.

ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Тенденції розвитку енергетики в світі та Україні

2. Реферат Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні

3. Реферат Головні тенденції розвитку країн Північної Америки у ХХ ст..

4. Реферат СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЗЕРНА

5. Реферат РИНКИ З ПРОДАЖУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ В УКРАЇНІ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

6. Реферат Просправляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них

7. Реферат Стан та тенденції розвитку ринку виставкових послуг, в Україні та на прикладі окремого підприємства («Київський міжнародний контрактовий ярмарок»)

8. Реферат Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти

9. Реферат Тенденції розвитку операцшних систем. Призначення та фуикції операційної системи. Загальні поняття та концепції операцшних систем. Класифікація операційних систем

10. Реферат МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН