Новости

Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника

Работа добавлена:






Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника на http://mirrorref.ru

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Інститут педагогіки, психології і мистецтв

Кафедра дошкільної та початкової освіти

КУРСОВА  РОБОТА

з психології

на тему:Особливості сенсорного розвитку  дитини-дошкільника.

Студентки 3 курсу ОДП групи

Галузі знань : 0101 Педагогічна освіта

Напряму підготовки: 6.010101 Дошкільна освіта

Малої Ірини Василівни

Керівник:Сердюкова І.М.

Національна шкала _______________________________

Кількість балів: __________ Оцінка:ECTS ___________

Члени комісії  _________________                        ___________________________

                                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)

                            _________________                        ___________________________

                                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)

                            _________________                        ___________________________

                                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)

м. Вінниця – 2015 р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….……3

Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку………………………….……6

1.1. Висвітлення стану вивчення проблеми розвитку сенсорно-перцептивної сфери дитини дошкільного віку………………….………………………………6

1.2. Особливості сенсорного розвитку  дитини-дошкільника……...............….9

1.3. Розвиток різних видів сприймання дитини дошкільного віку………..….13

Розділ 2. Формування перцептивних дій у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………………………….19

2.1. Виявлення рівня розвитку сприймання у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………………………….19

2.2. Методичні рекомендації……………………………………………………21

Загальні висновки……………………………………………………………..24

Список літератури……………………………………………………………….26

Додатки

Вступ

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів:їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запамятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання. В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отриматичітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння обєктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.                                                                                                                                            Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), звязана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності. Дуже важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших зовнішіх якостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні сенсорного розвитку, досягнутому в ранні періоди дитинства.

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед теорією та практикою дошкільного виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі. Головний напрямок сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою. Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на дпомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. Велике значення у сенсорному вихованні має формування у дітей уявлень про сесорні еталони – загальноприйняті зразки зовнішніх якостей предметів.

Обєктом даної курсової роботи є процес сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.

Предмет курсової роботи – особливості сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.

Мета: виявити й обгрунтувати, експериментально перевірити особливості сенсорного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Завданнями курсової роботи є:

-висвітлити теоретичні аспекти сенсорного розвитку дітей дошкільного віку;

-виявити ступінь сформованості перцептивних дій, здатність сприймати предмети за формою у дітей старшого дошкільного віку.

Методи– аналіз, синтез, узагальнення, експеримент(констатувальний).

Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку.

1.1.Висвітлення стану вивчення проблеми розвитку сенсорно -перцептивної сфери дитини дошкільного віку.

Важко переоцінити значення розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та спиймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. Так  В.А. Крутецкий пише, що відчуття дозволяють людині сприймати сигнали і відображати властивості і ознаки речей зовнішнього світу і станів організму. Вони пов'язують людини із зовнішнім світом і є як основним джерелом пізнання, так і основною умовою його психічного розвитку(27) . За своїм походженням відчуття з самого початку були пов'язані з діяльністю організму, з необхідністю задоволення його біологічних потреб [24]. Життєва роль відчуттів у тому, щоб вчасно і швидко доводити до ЦНС, як головного органууправління діяльністю, відомості про стан зовнішнього і внутрішнього середовища [15]. Виділяючи найбільш великі й істотні групи відчуттів, Є.І. Рогов виділяє три основні типи: интероцептивні, проприоцептивні, екстероцептивні відчуття [42]. Перші об'єднують сигнали, які доходять до нас із внутрішнього середовища організму. Другі забезпечують інформацію про положення тіла в просторі, і про стан опорно-рухового апарату, забезпечують регуляцію наших рухів. Нарешті, треті забезпечують отримання сигналів із зовнішнього світу і створюють основу для нашого свідомого поведінки. Интероцептивні відчуття, що сигналізують про стан внутрішніх процесів організму, доводять до мозку роздратування від стінок шлунку і кишечника, серця і кровоносної системи й інших внутрішніх органів.Це найбільш древня і найбільш елементарна група відчуттів [45]. Интероцептивні відчуття відносяться до числа найменш усвідомлюваних і найбільш дифузних форм відчуттів і завжди зберігають свою близькість до емоційних станів [27].Проприоцептивні відчуття забезпечують сигнали про положення тіла в просторі і складають афферентную основу руху людини, граючи вирішальну роль в їх регуляції. Периферичні рецептори пропріоцептивної чутливості знаходяться в м'язах і суглобах (сухожиллях, зв'язках) і мають форми особливих нервових тілець (тільця Паччини). Збудження, що виникають у цих тільцях, відображають відчуття, що відбуваються при розтягуванні і зміні положення м'язів і зміна положення суглоба. У сучасній фізіології та психофізіології роль пропріоріцепціі, як афферентной основи рухів і тварин була детально вивчена А.А. Орбелі, П.К. Анохіним, а у людини - Н.А. Берштейн [42]. Описувана група відчуттів включає специфічний вид чутливості, званий відчуттям рівноваги або статичним відчуттям. Їх периферичні рецептори розташовані в напівкружних каналах внутрішнього вуха.Л.Д. Столяренко пише, що третьою і найбільшою групою відчуттів є екстероцептивні відчуття. Вони доводять до людини інформацію із зовнішнього світу і є основною групою відчуттів, що зв'язують людину з зовнішнім середовищем. Всю групу екстероцептивні відчуттів прийнято умовно поділяти на 2 підгрупи: контактні і дистантних відчуття [45].Контактні відчуття викликаються впливом безпосередньо прикладеним до поверхні тіла і відповідного сприйманого органу. Прикладами є смак і дотик.Дистантних викликаються подразниками, що діють на органи почуттів на деякій відстані.

До таких відчуттів належать нюх і, особливо слух і зір. Всі види відчуттів виникають в результаті впливу відповідних стимулів - подразників на органи чуття. Однак відчуття виникає не відразу як тільки потрібний стимул почав діяти. Між початком дії подразника і появою відчуття проходить певний час. Воно називається латентним періодом [27]. Під час латентного періоду відбувається перетворення енергії впливають стимулів в нервові імпульси, їх проходження по специфічним і неспецифічним структурам нервової системи, переключення з одного рівня нервової системи на інший. За тривалістю латентного періоду можна судити про аферентних структурах ЦНС, через які, перш ніж потрапити в кору головного мозку, проходять нервові імпульси. За визначенням Л.Д. Столяренко, сприйняття - безпосереднє відображення предметів і явищ у цілісному вигляді у результаті усвідомлення їх розпізнавальних ознак [45]. Сприйняття, як і відчуття, є рефлекторним процесом [24].

Павлов показав, що в основі сприйняття лежать умовні рефлекси, тимчасові нервові зв'язки, що утворюються в корі великих півкуль головного мозку при дії на рецептори предметів чи явищ навколишнього світу. Останні при цьому виступають в якості комплексних подразників. І.П. Павлов пише: "У гармонії з безперервно і різноманітне коливається природою, агенти в якості умовних подразників то виділялися півкулями для організму у вигляді вкрай дрібних елементів (аналізувалися), то зливалися в різноманітні комплекси (синтезувалися)". Аналіз забезпечує виділення об'єкта сприйняття з фону, на його основі всі властивості об'єкта сприйняття об'єднуються в цілісний образ [42]. У результаті сприйняття складається образ, що включає комплекс різних взаємопов'язаних відчуттів, приписуваних людською свідомістю предмету, явища, процесу. Людина живе не у світі ізольованих світлових або кольорових плям, звуків або дотиків, він живе у світі речей, предметів і форм, у світі складних ситуацій, тобто щоб людина не сприймав, він незмінно має справ не з окремими відчуттями, а з цілими образами [15]. Лише в результаті такого об'єднання ізольовані відчуття перетворюються на цілісне сприйняття, переходять від відображення окремих ознак до відбиття цілих предметів або ситуацій. При сприйнятті знайомих предметів (стакан, стіл) впізнавання їх відбувається дуже швидко - людині досить об'єднати 2-3 сприймаються ознаки, щоб прийти до потрібного рішення. При сприйнятті нових або незнайомих предметів впізнавання їх набагато складніше і протікає в набагато більш розгорнутих формах [42]. Сприйняття є дуже складним і активним процесом, що вимагає значної аналітико-синтетичної роботи. У процес сприйняття завжди включені рухові компоненти (обмацування предметів і рух очей, що виділяють найбільш інформаційні точки; пропевание або промовляння відповідних звуків, що грають істотну роль у визначенні найбільш суттєвих особливостей звукового потоку). Тому сприйняття найправильніше позначити як сприймаючу (перцептивну) діяльність суб'єкта [27]. Для того щоб певний предмет був сприйнятий, необхідно зробити щодо його якусь зустрічну активність, спрямовану на його дослідження, побудову і уточнення образу.

На думку Є.І. Рогова, сприймає діяльність майже ніколи не обмежується межами однієї модальності, але складається у спільній роботі декількох органів почуттів (аналізаторів) [42]. У залежності від того який з них працює активніше, переробляє більше інформації про властивості сприйманого об'єкта, розрізняють види сприйняття. Відповідно Нємов виділяє зорове, слухове, дотикальне сприйняття [27]. Розрізняють також складні види сприйняття: сприйняття простору і часу [15]. Основними властивостями сприймання є предметність, цілісність, константність і категориальность. Під предметністю розуміється отнесенность всіх даних про навколишній світ, одержуваних за допомогою органів почуттів, до самих предметів, а не до рецепторів чи учасникам мозку, що здійснюють обробку сенсорної інформації. Цілісність полягає в тому, що будь-який об'єкт сприймається як сталий системне ціле, категориальность, що він належить до певної категорії, групи об'єктів на основі яких-небудь істотних ознак.

Константность - це відносне сталість деяких сприйманих властивостей предметів при зміні умов сприймання. Наприклад, константність кольору, форми, величини [45].

Процеси сприйняття опосередковує мова, створюючи можливість узагальнення та абстрагування властивостей предмета шляхом їх словесного позначення. Сприйняття залежить від минулого досвіду і знань, від завдань, цілей, мотивів діяльності, від індивідуальних особливостей особистості [24].Отже, сприйняття - це наочно-образне відображення діють в даний момент на органи почуттів предметів і явищ дійсності в сукупності їх різних властивостей і частин.

Дослідження Н.Л. Фігурін, Н.М. Денисової, Н.М. Щелованова, Н.М. Аксаріна, Л.Г. Голубєвої, М.Ю. Кістяківський та інших дозволяють простежити, як відбувається сенсорний розвиток у перші роки життя дитини. Так, О.В. Баженова вказує на те, що шлях розвитку сприйняття дитини складний. Багато цікавих, великих змін відбувається в цей період, в першу чергу вони відносяться до розвитку основних видів чутливості. Як зазначила Г.А. Урунтаева, органи чуття новонародженого починають функціонувати з моменту народження [50]. Але розвиток сенсорне і моторної активності немовляти відбувається не одночасно. Найважливіша особливість розвитку в цьому віці полягає в тому, що вищі аналізатори - зір, слух - випереджають розвиток руки, як органу дотику і органу руху, що забезпечує формування всіх основних форм поведінки дитини, а значить, визначає провідне значення умов життя і виховання в цьому процесі [2].

Як показують спостереження В.С. Мухіної, до 3-4 місяців, тобто до оволодіння повзанням, хапанням і маніпулюванням, вдосконалюється зорове і слухове зосередження. Зір і слух, на думку Мухіної, об'єднуються між собою: дитина повертає голову в ту сторону, звідки лунає звук, шукає очима його джерело [26]. Дитина не тільки бачить і чує, він прагне до зорових і слухових вражень. Експерименти, описані Мухіної, що проводилися з тримісячними дітьми, показали, що немовлята добре розрізняють кольори, форми об'ємних і площинних геометричних фігур. Вдалося встановити, що різні кольори привертають немовляти в різному ступені, причому, як правило, кращими виявляються яскраві і світлі. Виявилося також, що діти цього віку дуже чутливі до новизни: якщо поряд з предметами, на які дитина часто дивиться помістити новий, що відрізняється від них за кольором або формі, дитина, помітивши його цілком, перемикається на новий предмет, надовго зосереджує на ньому погляд [26]. З освоєнням хапання в 4 місяці, як зазначає Г.А. Урунтаева, починається розвиток руки немовля, як аналізатора. Всі предмети немовля схоплює однаково, притискаючи пальцями до долоні. У 4-5 місяців у дитини виникає нова потреба дістати і взяти іграшку, яка привернула його увагу. З 4-6 місяців малюк вчиться точно направляти руку до іграшки, діставати або брати предмети лежачи на боці, животі [49]. Більш точне рух руки до предмета складається до 8 міс. Схоплювання і утримання предмета пальцями формується на 7-8 місяці і вдосконалюється до кінця року. Дитина починає розташовувати пальці на предметі у відповідності з його формою і величиною (круглий, квадратний або довгастий) [35]. Як пише Т. Бауер, до 10-11 місяців дитина, перш ніж взяти який-небудь предмет заздалегідь складає пальці у відповідності з його формою і величиною [3]. Значить зорове сприйняття дитиною цих ознак в об'єктах тепер направляє його практична дія. У процесі розглядання та маніпулювання з предметами складаються зорово-рухові координації [50]. Новим, на думку Л.М. Павлової, в сенсорному розвитку 10-11 місячної дитини є вміння співвідносити між собою частини предметів при зніманні кілець із стержня піраміди і надягання їх, відкривати і закривати дверці шафи, висувати і засувати ящики столу [28]. До кінця першого року на основі зорового сприйняття виникає розуміння дитиною мови. Зоровий пошук об'єктів управляється словом. Розвиток предметної діяльності в ранньому віці ставить дитину перед необхідністю виділяти і враховувати в діях саме ті сенсорні ознаки предметів, які мають практичну значимість для виконання дій [41]. Малюк легко відрізнить свою маленьку ложку від великої, якою користуються дорослі. Форма і величина предметів, за твердженням Башаевой, при необхідності виконати практична дія виділяється правильно. Колір дитиною сприймається важче, оскільки, на відміну від форми і величини, не надає великого впливу на виконання дій [4]. На 3-му році життя, як встановив Л.А. Венгер, Е.І. Пілюгіна, деякі добре знайомі малюкові предмети стають постійними зразками, з якими дитина порівнює властивості будь-яких об'єктів, наприклад трикутні об'єкти з "дахом", червоні з помідором [29]. Дитина переходить до зорового співвіднесення властивостей предметів з міркою, якою виступає не тільки конкретний предмет, а й уявлення про нього [6].

Г.А. Урунтаева [50] виділилаособливості сенсорного розвитку в ранньому дитинстві:

- Складається новий тип зовнішніх орієнтованих дій;

- Прімеріваніе, а пізніше зорове співвіднесення предметів за їх ознаками;

- Виникають уявлення про властивості предметів;

- Освоєння властивостей предметів визначається їх значимістю у практичній діяльності.

А.В. Запорожець вказував, що в дошкільному віці сприйняття перетворюється в особливу пізнавальну діяльність [31]. Л.А. Венгер звертає увагу на те, що головними лініями розвитку сприйняття дошкільника виступають освоєння нових за змістом, структурою і характером обследовательских дій і освоєння сенсорних еталонів [37].Дослідження З.М. Богуславської показало, що протягом дошкільного віку ігрове маніпулювання змінюється власне обследовательских діями з предметами і перетворюється на цілеспрямоване його випробування для з'ясування призначення його частин, їх рухливості і зв'язку один з одним. До старшого дошкільного віку обстеження набуває характеру експериментування [35]. Найважливішою відмінною особливістю сприйняття дітей 3-7 років виступає той факт, що поєднуючи в собі досвід інших видів орієнтовною діяльності, зорове сприйняття стає одним з ведучих. Співвідношення дотику і зору в процесі обстеження предметів неоднозначні і залежать від новизни об'єкта і що стоїть перед дитиною завдання. Так, при пред'явленні нових предметів, за описом В.С. Мухіної, виникає тривалий процес ознайомлення, складна орієнтовно-дослідницька діяльність [26]. Діти беруть предмет у руки, обмацують, пробують на смак, згинають, розтягують, стукають об стіл і ін Таким чином, вони спочатку знайомляться з предметів в цілому, а потім виділяють в ньому окремі властивості. У ході виконання різних видів діяльності при відповідному педагогічному керівництві середні дошкільнята вчаться спостерігати, розглядати об'єкти для виділення різних його сторін. М.М. Подд 'яков виявив наступну послідовність дій дитини при обстеженні предметів. Спочатку предмет сприймається в цілому. Потім вичленяються його головні частини і визначаються їх властивості (форма, величина та ін.) На наступному етапі виділяються просторові взаємини частин відносно один одного (вище, нижче, праворуч, ліворуч). Надалі вичленуванні більш дрібних деталей встановлюється їх просторове розташування по відношенню до їх основних частин. Завершується обстеження повторним сприйняттям предметів [39]. У ході обслідувальний діяльності відбувається як би переклад властивостей сприйманого об'єкта на знайомий дитині мову, яким є системи сенсорних еталонів [40]. Ознайомлення з ними і способами їх використання (починаючи з 3-х років) займає основне місце в сенсорному розвитку дитини.

Освоєння сенсорних еталонів не тільки значно розширює сферу пізнаваних дитиною властивостей, але і дозволяє відображати взаємозв'язок між ними.Сенсорні еталони - це уявлення про чуттєво сприймаються властивості об'єктів. Ці уявлення характеризуються узагальненістю, так як в них закріплені найбільш суттєві головні якості. Осмисленість еталонів виражається у відповідному назві - слові. Еталони не існують окремо один від одного, а утворюють певні системи. Наприклад, спектр кольорів, шкала музичних звуків, система геометричних форм та ін, що складає їх системність. Дослідження під керівництвом Л.А. Венгера дозволили простежити етапи засвоєння еталонів.

Підводячи підсумок розвитку сенсорних здібностей дошкільника можна виділити наступне:

- Зорове сприйняття стає провідним при ознайомленні з навколишнім;

- Освоюються сенсорні еталони;

- Зростає цілеспрямованість, планомірність, керованість, усвідомленість сприйняття;

- З встановленням взаємозв'язків з мовою і мисленням сприйняття інтеллектуалізіруются.

1.2. Особливості сенсорного розвиткудитини-дошкільника.

Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо). Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін. У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.

У психологічній літературі вказується, що органи почуттів новонародженого починають функціонувати з моменти народження. Вже у місячної дитини можна зафіксувати стежать руху очей [3]. Зорове зосередження, тобто здатність фіксувати погляд на предметі, з'являється на другому місяці життя.Перші дні і тижні - надзвичайно сприятливий період для початку цілеспрямованого виховання і навчання. Своєчасний початок діяльності всіх органів почуттів дозволяє маляті успішно розвиватися надалі. Сучасні психолого-педагогічні дослідження свідчать про великі можливості малюка [20]. При цілеспрямованому навчанні двотижневий дитина стежить за переміщаються предметами, в три тижні уважно розглядає предмети навколишнього оточення, розрізняє не тільки контрастні, але і близькі колірні тони: червоний і жовтогарячий, помаранчевий і жовтий і т.д.Новонароджена дитина вже багато чує, бачить, сприймає шляхом дотику. Його органи чуття готові до дії і їм потрібна своєрідна їжа для подальшого розвитку [40]. Малюки у віці одного місяця по-різному реагують на звуки веселою і сумною мелодії: затихає при сумної і жваво рухає руками і ногами при веселою. При слуханні сумної мелодії у малюка може змінитися вираз обличчя: куточки рота опускаються вниз, обличчя стає сумним [34]. На другому місяці життя немовля особливим чином реагує на людей, виділяючи і відрізняючи їх від предметів [49]. Його реакції на людину є специфічним і майже завжди яскраво емоційно забарвленими. На посмішку матері у віці 2-3 місяців немовля реагує так само посмішкою і загальною активізацією рухів. Це називається комплексом пожвавлення.На відміну від новонародженої дитина 1,5 - 3 місяців виявляє пильний інтерес до того, що відбувається навколо [3]. Відмітною ознакою є поява соціальної посмішки. Іншою ознакою є зорове виявлення немовлям своєї руки. До 3 місяців рухи рук малюка стають плавними, вільними. Він часто випрямляє руки над грудьми, випадково захоплює і обмацує однією рукою іншу, потім пелюшки і ковдру, а потім всі предмети, які трапляються під руку [39].Малюк випадково натикається на висять іграшки і радіє новим відчуттям. Отримавши задоволення, він намагається повторити рух і тягнеться до предмета знову. З усіх змін, що грають вирішальну роль у психічному розвитку дитини, на перше місце за об'єктивним значенням повинно бути поставлено основне відношення: сприйняття - рух [10]. У 3-4 місяці дитина довго й зосереджено займається іграшками, що висять біля нього: наштовхується на них руками і стежить як вони розгойдуються, намагається їх захопити і утримати. А. Біне відзначає, що з 4-5 місяців руху загарбання стають більш точними. Таким чином, з освоєнням хапання в 4 місяці починається розвиток руки немовляти як аналізатора [5].Візуально-тактильно-кінестетичні зв'язки утворюються в момент направлення рук до предмета і заволодіння ним. У дитини виникають певні відчуття при дотику долонь, пальців до предмета. Після утворення цих зв'язків вигляд предмета стає стимулом цілеспрямованих рухів рук. Оволодіння відносно тонкими діями рук відбувається в процесі розвитку зору, дотику та кінестетичного почуття (положення і переміщення тіла в просторі), а потім руху руки починають здійснюватися в основному під контролем зору, тобто зорові аналізатор виконує провідну роль у розвитку рухів руки [28]. Обмацуючи предмет, рука відтворює, слідуючи за обрисами, його величину, контур, потім за допомогою сигналів, що йдуть від неї рухових рецепторів, формує їх "зліпок" в мозку. Така роль і участь руху у виникненні відчуттів і сприйнять. Виникаючі асоціації несформованого зорового досвіду з досвідом тактильно-руховим І.П. Павлов висловив простими словами: "Око" вчить "руку, рука -" вчить "око".

Отже, до 6 місяців в дитини розвинена зорово-рухова координація, і рука пристосована до величини і формі схоплює предмета. За допомогою сприйняття різних предметів збагатилися його зорові відчуття. У 6 місяців малюк зазвичай починає утримувати в кожній руці по іграшці, може перекладати їх з однієї руки в іншу [23]. Коли дитина починає сідати, то видимий світ предметів постає перед ним по-новому. Збільшення сфери огляду сприяє активізації пізнавальної діяльності, спонукаючи до дієвого освоєння світу. У дитини першого року життя інтерес до предмету обумовлений, перш за все, можливостями практичної дії з ними: він отримує задоволення і від самої дії (відкривати, закривати, знімати і т.д.) і від різних змін предмета, які виникають завдяки його діям, що й підтримує активність дитини і сприяє виникненню більш стійкого інтересу до предмета і його властивостей. У діях дитини проявляються перші пізнавальні реакції [28]. Інтерес дитини до оточуючих речей і предметів зростає в міру того, як розвиваються його руху, вдосконалюється зір [37]. У ході предметних дій дитина дізнається властивості та якості предметів, встановлює перші прості зв'язки між ними. На першому році життя завдяки предметним діям дитина нак