Новости

Особливості роботи над професійно-орієнтованим завданням з курсу Диференційна психологія

Работа добавлена:






Особливості роботи над професійно-орієнтованим завданням з курсу Диференційна психологія на http://mirrorref.ru

Особливості роботи над професійно-орієнтованим завданням з курсу “Диференційна психологія” (О.В. Мазяр)

Базові методики до курсу “Диференційна психологія”

Базові дані про методику

Теоретичні засади та історія виникнення

Теоретичними засадами виникнення теппінг-тесту є положення про вищу нервову діяльність, сформульовані у вітчизняній диференційній психофізіології (В. М. Бехтєрєв, І. П. Павлов, Б. М. Теплов, В. Д. Небиліцин, А. Р. Лурія, К. М. Гуревич та інші). В лабораторіях Б. М. Теплова – В. Д. Небиліцина, Б. Г. Ананьєва, В. С. Мерліна, зорієнтованих на психофізіологічні дослідження, описано основні властивості нервової системи, з’ясовано основні характеристики і встановлено їхній вплив на динамічні показники поведінки.

Теппінг-тест розроблено Є. П. Ільїним (1972) з метою вимірювання максимального темпу рухів кистю руки, що, на думку автора, є опосередкованим показником типу нервової системи. Суть тесту полягає у тому, що досліджуваний упродовж 30 сек намагається утримати максимальний для себе темп роботи. Показники темпу фіксуються кожні 5 сек і за шістьма отриманими точками на графіку будується крива зміни темпу рухів кистю руки.

При розробці методики максимальний темп вимірювався спочатку впродовж 1-1,5 хвилини, однак пересвідчившись, що найважливіша для діагностики інформація одержується впродовж перших 20-25 сек і що тривала робота призводить лише до втрати часу і сил досліджуваного, час тестування було обмежено 30 секундами. Зрештою завдання тесту полягає у виявленні зсувів у центральній нервовій системі, а не у силі м’язів. Щоправда, можна заперечити, що у суб’єктів зі слабкою нервовою системою фізична втома все одно виникає навіть після 30-секундної роботи (як, до речі, і в багатьох осіб із сильною нервовою системою). Однак, з точки зору механізмів розвитку втоми, між різними видами втоми спостерігаються суттєві відмінності. При роботі помірної та високої інтенсивності основні причини втоми пов’язані з вегетатикою, а при роботі максимальної інтенсивності (як у теппінг-тесті) – з розвитком запорогового гальмування у нервових центрах. Саме тому за допомогою теппінг-тесту визначається витривалість нервової системи і тому обов’язковою умовою виконання тесту для визначення сили нервової системи є робота вмаксимальномутемпі. Якщо ця умова не дотримується, діагностика буде неправильною.

Сфера застосування

Зазвичай теппінг-тест використовується у комплексі з іншими методиками, що вимірюють різнорівневі характеристики особистості. Особливо інформативним теппінг-тест може бути у сфері профорієнтації (наприклад, у виявленні операторсько-диспетчерського типу працівників) і для психологічного консультування щодо оптимізації та удосконалення індивідуального стилю діяльності.

Методика дозволяє вимірювати типологічні відмінності людей, зокрема, силу нервової системи. Сила нервових процесів є показником «працездатності» нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і триваліше навантаження, ніж слабка нервова система, що дозволяє робити сприятливий прогноз для тривалої праці з сильними подразниками. Проте, слід зазначити, що особи зі слабкою нервовою системою краще працюють в умовах монотонної діяльності, оскільки слабка нервова система є нервовою системою високої чутливості (Б. М. Теплов, В. Д. Небиліцин).

Розуміння типологічних особливостей досліджуваного чи групи досліджуваних дозволяє виявляти типологічні і стильові відмінності, прогнозувати психофізіологічні особливості діяльності суб’єкта: індивідуальний рівень витривалості, монотоностійкість, стійкість до нервово-психологічної напруги та перевтоми, а відтак може бути інформативною у дослідженнях причини виникнення виробничих помилок, підвищеної втомлюваності працівників, порушення емоційного самоконтролю за певних умов діяльності.

Опис методики

В лабораторних умовах для проведення теппінг-тесту використовуєтьсяелектромагнітнийлічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело живлення, які включені послідовно. За командою експериментатора досліджуваний у максимальному темпі працює ключем упродовж 30 сек. Кількість рухів реєструється на лічильнику кожні 5 сек. Враховується загальна кількість реакцій і зміна темпів руху за кожні 5 сек. Потім на основі цих даних будується графік, за характером кривої якого можна оцінити функціональний стан рухового аналізатора, а також визначати силу процесів збудження й рухливості нервових процесів у корі головного мозку.

Існують також електронний та бланковий варіанти теппінг-тесту. Останній передбачає використання олівця та паперу. В умовах використанняелектронноговаріанту тесту можна отримати точнішу характеристику стану нервової системи людини, ніж за допомогою бланкового варіанту, оскільки він зазнає меншого впливу з боку таких факторів як маса олівця, жорсткість паперу,«пружність» стола тощо.

За умови відсутності відповідної апаратури можна використовуватиграфічний (бланковий) спосіб реєстрації максимального темпу рухів кистю. Для цього аркуш паперу (203 х 283) розкреслюється на шість квадратів, що розташовані у два ряди. Досліджуваний повинен олівцем поставити у кожному квадраті за відведений на кожен квадрат час (5 сек) якомога більшу кількість точок. Перехід з одного квадрата до іншого (за годинниковою стрілкою) відбувається кожні 5 сек без переривання роботи за командою дослідника, який стежить за секундоміром.

Варто зауважити, що незначні втрати часу при переході з одного квадрата до іншого все ж відбуваються. Тому, щоб ця втрата стосувалася і першого квадрату, у початковому положенні олівець повинен розташовуватися поза першим квадратом, ліворуч від досліджуваного.

1 – електричний стрілочний лічильник;

2 – телеграфний ключ;

3 – електрична батарейка.

Рис. 1. Апаратура для вимірювання максимальної частоти рухів кистю.

Процедура дослідження. Спочатку досліджуваному дається можливість виявити, який у нього максимальний темп рухів кистю руки. Для цього він 5-10 сек намагається максимально часто натискати на ключ, кнопку і т. д. або стукати олівцем об папір. Після того приступають власне до дослідження.

Повна назва та автор

Вихідне джерело

Джерела з описом та прикладами застосування

Методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками (теппінг-тест) Є. П. Ільїна

Ильин Е. П.Методикиизучения соотношения первой и второй сигнальных систем // Ильин Е. П.

Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 368-373.

Агарков В. И. Методика оценки функционального состояния ЦНС младших школьников по коэффициенту моторной частоты руки // Гигиена и санитария. – 1987. – № 6. – С. 80.

Вайнштейн А. Л., Жур В. П.Влияние силы нервной системы на характер обучения физическим упражнениям младших школьников // Вопросы теории и практики физкультуры. – Минск: 1973. – Выпуск 2. – С. 56-60.

Вайнштейн А. Л., Жур В. П.Влияние характера начального обучения теннису на рост спортивных достижений в связи с силой и слабостью нервной системы // Сборник тезисов Республиканской конференции Преподавателей вузов БССР. – Минск, 1971. – С. 157-160.

Ильина М. Н.Монотонность труда оператора-аудитора и эффективность его деятельности в зависимости от силы нервной системы // Психологическое состояние: Экспериментальная и прикладная психология. – Л., 1981. – Вып. 10. – С. 56-61.

Ильина М. Н.Типологические особенности в проявлении основных свойств нервной системы и выносливость // Проблемы индустриальной психологии. – Ярославль, 1972. – С. 122.

Ильина М. Н., Ильин Е. П. Об одном из условий диагностирования силы нервной систему по возбуждению с помощью теппинг-теста // Психофизиологические особенности спортивной деятельности – Л., 1975. – С.183-186.

1

2

3

6

5

4

Інструкція: «Перед Вами олівець і аркуш паперу з шістьма квадратами. Ви повинні стукати олівцем об папір упродовж 30 секунд, почергово у кожному квадраті. Рухатиметеся зліва направо. Коли перейдете на другий ряд квадратів (до 4-го квадрата), починайте з того, який розташовано під тим квадратом першого ряду, на якому Ви закінчили. Стукати олівцем об папір Ви повинніз максимальною частотою, навіть якщо помітите, що рука втомилася. За цим тестом визначається максимальна частота рухів: чим більша їхня кількість, тим краще.

Починаєте працювати за сигналом«Почали!» і завершує роботу за сигналом«Стоп!».В процесі роботи кожні 5 секунд дослідник казатиме Вам:«Перехід!». Це означає, що Ви повинні почати стукати об папір на новому квадраті, розташованому праворуч».

Критерій обрахунку результатів досліджуваному не повідомляється.

Результати дослідження заносяться до протоколу (див. таблицю 1):

Таблиця 1.

Приклад протоколу частоти рухів за 5-секундні відрізки часу

Відрізок часу, секунди

0-5

6-10

11-15

16-20

21-25

26-30

Частота

34

38

35

32

29

27

На основі цих даних будуються криві зміни темпу рухів кистю руки, в яких за вихідну (нульову) точку приймається темп руху за перші 5 сек.

Особливості інтерпретації

Отримані типи кривих представлені на рис 2.

По вертикалі – темп рухів, по горизонталі – час постукування (сек).

Пунктирні лінії – вихідний (за перші 5 сек) темп рухів, прийнятий за нуль.

Ламані лінії – відхилення темпу рухів у наступні після першого 5-секундного відрізку у порівнянні з першим (у кількості рухів).

Рис. 2. Типи кривих зміни максимального темпу рухів кистю руки за 5-секундні відрізки часу.

Отримані в результаті варіанти динаміки можуть бути умовно розділені на чотири типи:

  • випуклий тип: максимальний темп зростає у перші 10-15 сек роботи, про що досліджуваний не підозрює; в наступні секунди темп може знизитися нижче початкового рівня, зрідка – зберігається на рівні вище початкового. Цей тип кривої свідчить про виражений ефект сумації збудження у нервових центрах, що притаманнесильній нервовій системі.
    • рівний тип: максимальний темп з коливаннями + 2 рухи біля початкового рівня утримується впродовж всього відрізку часу (30 сек). Цей варіант свідчить про наявність в досліджуванихсередньої сили нервової системи.
      • спадаючий тип:максимальний темп знижується вже з другого 5-секундного відрізка і лишається нижче початкового впродовж усього часу роботи. Цей тип свідчить прослабкість нервової системи.
        • увігнутий тип:початкове зниження темпу рухів змінюється короткочасним зростанням темпу вкінці роботи (так званий «кінцевий порив»). Суб’єктів із таким типом кривої слід відносити до групи зіслабкою нервовою системою.

До цього часу йшлося проякісні критерії сили нервової системи, що використовуються у теппінг-тесті. У наукових дослідженнях часто доводиться рангувати досліджуваних, тому необхідно знатикількісні критерії сили нервової системи.

Рангування здійснюється наступним чином. У відповідності з якісними критеріями всі досліджувані суб’єкти діляться на групи з сильною, середньою і слабкою нервовою системою. Всередині кожної групи здійснюється додаткове рангування досліджуваних  засумарною величиною відхилення темпу в кожній точці від початкового рівня. Вираховується сума (з врахуванням знака) відхилень за кожні наступні 5-секундні відрізки у відповідності до темпу за перші 5 сек. Наприклад, у суб’єкта А максимальна частота рухів за 5-секундним відрізком дорівнювала 43, 40, 38, 37, 38, 35. Прийнявши першу цифру за відносний нуль, отримуємо наступну суму відхилень: – 3, – 5, – 6, – 5, – 8 = – 27. У суб’єкта Б максимальна частота рухів по відрізкам дорівнювала: 41, 35, 36, 32, 33, 33, що дає наступну суму відхилень – 6, – 5, – 9, – 8, – 8 = – 36. Як видно, в обох суб’єктів слабка нервова система, проте у суб’єкта А вона виражена менше, оскільки у рангувальному ряду він займатиме вище місце.

Після проведення рангування всередині кожної типологічної групи, досліджуваних об’єднуються у загальний ряд у відповідності зайнятим у своїй групі місцям. Тому може бути так, що суб’єкт з більшим знаком «–» у відхиленні з групи з середньою силою нервової системи виявиться вище у ряду, ніж суб’єкт зі слабкою нервовою системою, у якого сумарне негативне відхилення буде меншим.

Виходячи з теоретичної побудови,сумація збудження повинна проявлятися не лише в осіб із сильною нервовою системою, але й в осіб зі слабкою нервовою системою. Відповідно, короткотривале підвищення темпу у перші секунди роботи повинне бути у всіх, і тоді ця ознака не може бути диференційованою для поділу на типологічні групи за властивістю сили нервової системи.

Чому ж сумація не проявляється в осіб з середньою і слабкою нервовою системою?

Щоб відповісти на це питання було проведено наступне дослідження. Рухи досліджуваних, які виконували теппінг-тест, записувалися на стрічкопротяжному приладі, завдяки чому динаміку змін максимального темпу можна було простежити при будь-яких часових відрізках, рівних 1,5 сек. В осіб із середньою і половини осіб зі слабкою нервовою системою відбувається короткочасне зростання максимального темпу, що триває 3-4,5 сек. Відповідно, у них проявляється ефект сумації збудження, але він короткочасний і виражений слабко. А оскільки в методиці вибрані 5-секундні відрізки, то ці підйоми темпу нейтралізуються у перші 5 сек зниження темпу і тому їх не помічають.

А. Л. Вайнштейн та В. М. Жур при проведенні теппінг-тесту ділили суб’єктів на «сильних» і «слабких» шляхом порівняння темпу рухів за перші й останні 15 секунд. Недоцільність такого критерію очевидна, оскільки це не дозволяє виявити ефект сумації збудження, який дає можливість виділити групу «сильних». Тому слід наголосити, що висновок необхідно робити за всією кривою зміни темпу.

При використанні якісного критерію виникають певні труднощі, на які слід звернути увагу. Наприклад, виникає питання: що вважати достовірним приростом темпу у перші 10-15 сек роботи? На основі власного досвіду застосування теппінг-тесту Є. П. Ільїн рекомендує при візуальній фіксації інформації зі стрілочного лічильника вважати за достовірну різницю 3 і більше рухів (за 5-секундний відрізок), при графічній реєстрації темпу і при інших фіксованих способах фіксації інформації – різницю у 2 і більше рухів.

Діагностичні можливості та обмеження

Діагностичні можливості.Теппінг-тест дозволяє оцінити функціональні можливості рухового аналізатора, а також силу процесу збудження й рухливості основних нервових процесів. Перевагою теппінг-тесту є те, що порівняно з іншими методами, які вимірюють силу нервової системи, він не є довготривалим (триває 30 сек), зберігаючи при цьому високий ступінь кореляції з ними, зокрема, з методикою «нахил кривої», з рефлексометричною методикою «згасання з підкріпленням».

В окремих модифікаціях теппінг-тесту може відбуватися:

  • оцінка максимальної частоти рухів упродовж 5 сек. Нейрофізіологічний зміст цього тесту полягає в оцінці властивості лабільності нервової системи – здатності нервових клітин швидко переходити зі стану загальмованості до стану збудження і навпаки. Цей показник використовується як один із показників швидкості поряд із часом простої сенсомоторної реакції.
  • оцінка зручного і максимального темпу впродовж 10 сек, що дозволяє оцінити психомоторну установку на максималізацію чи мінімалізацію зусиль. У плані психомоторної регуляції цей варіант тест дозволяє оцінити здатність досліджуваного вибирати для себе такий темп рухів, при якому він зможе продемонструвати найкращий результат.

Діагностичні обмеження.

Слабким місцем теппінг-тесту є жорсткі критерії діагностики. Тому за критеріями тесту досліджуваних із сильною нервовою системою виявляється менше, ніж за іншими методиками. Проте під час використання теппінг-тесту чіткіше проявляються відмінності між «сильними» і «слабкими» за рядом діяльнісних та поведінкових характеристик.

Обов’язковою умовою діагностування сили нервової системи за допомогою теппінг-тесту є максимальна змобілізованість досліджуваного. Щоби досягти цього, варто не лише зацікавлювати суб’єкта результатами дослідження, але й стимулювати його в процесі роботи словами («не здавайся», «працюй швидше» тощо). Це сприяє більш чіткому диференціюванню досліджуваних на «сильних» та «слабких».

Важливо акцентувати увагу досліджуваних на тому, що починати варто відразу у високому темпі, інакше можна спотворити результати дослідження, наприклад, штучно створити випуклий тип кривої.

Методику «теппінг-тест» недоцільно застосовувати з дітьми, оскільки у них максимальна частота рухів невелика і міжіндивідуальні відмінності нівелюються. Крім того, вони не можуть тривалий час змушувати себе працювати у максимальному темпі.

Базові дані про методику

Теоретичні засади та історія виникнення

Теоретичними засадами виникнення методики є положення теорії рис, сформульованої Г. Олпортом, відповідно до якої особистість розглядається як сукупність певних рис.

Багатофакторний опитувальник особистості16PF (Cattell test, 16 PF) вперше був опублікований Раймондом Бернардом Кеттеллом (R. B. Cattell) у 1949 році. Опитувальник розроблявся в рамках дослідження структурних елементів особистості (поряд із підходами Дж. Гілфорда, Г. Айзенка та інших).

Р. Кеттелл намагався побудувати структуру особистості, в основі якої лежить теорія особистісних рис. Зокрема, Р. Кеттелл спробував виділити всі смислові основи англійської мови, які описують особистість. Для цього він скористався словником Г. Олпорта та Х. Одберта (G. W. Allport,H. S. Odbert), який налічував близько 18 тисяч слів, що описували людину. За рахунок об’єднання синонімів список було звужено до 4 505 слів; згодом шляхом укрупнення Р. Кеттелл виділив 160 слів, які вважав базовими (в англійській мові) для опису особистості. Він доповнив список ще 11 термінами з наукового словника і таким чином отримав 171 «описову змінну». Після цього згрупував риси у два класи: поверхневі (вторинні) і породжуючі (первинні, початкові).

Поверхневі риси, на його думку, складають кореляційні біполярні плеяди, які виділилися в результаті спостереження або психологічного експерименту. Поверхнева риса є типовою для окремих ситуацій, проте не здатна охарактеризувати особистість.Породжуючі (первинні) риси – це узагальнені риси особистості, джерело або причина тих кореляційних зв’язків, які спостерігаються. Саме породжуюча риса визначається якфактор.На думку Р. Кеттелла, поверхневі та породжуючі риси являють собою елементи структури особистості, але при цьому лише фактор є справжньою мірою оцінки особистості.

Для вивчення поверхневих та породжуючих рис Р. Кеттелл користався трьома методами. Перший метод – реєстрація та оцінка життєвих критеріїв поведінки людини за допомогою спостереження за нею експертів (L-дані – Life data). Другий метод – інтроспективні, другорядні, самооцінні спостереження (Q-дані – Question data). У випадку, коли Q-дані є не тільки суб’єктивною оцінкою, але й певним чином валідизовані з життєвими показниками (L-даними), їх називають Q (L) - даними. Третій метод – метод тестів (Т-дані). Саме на Т-дані учений покладав найбільші надії, оскільки вони мають високу надійність та валідність. Р. Кеттелл наголошує, що якими б характерними не видалися людські вчинки, умовисновки про людину недостатньо обґрунтовувати лише спостереженнями. Вони повинні бути співставленні та сумірні з даними самооцінок, а також із результатами об’єктивних тестових вимірювань.

В результаті факторизації матриць кореляції L-даних було отримано 15 факторів індивідуально-типових особливостей людини. Результати кореляції Q-даних дали 19 надійних факторів, уже відомими з L-даних, отриманих від зовнішніх експертів. 4 фактори виділені з даних, отриманих при застосуванні опитувальників.

Факторний метод полягає у математичному аналізі кореляцій усередині деякої групи даних.Фактор – це змінна або параметр, який визначається тими явищами, які їх сильно насичують. Однак Р. Кеттелл застосовував факторний аналіз не з метою впорядкування отриманих даних, а як метод, що дозволяє виявляти основні вихідні властивості особистості. Важливо відзначити, що підпорядковані факторам явища особистості у Р. Кеттелла не ієрархізовані і відносяться до різних сфер психіки і діяльності. Зокрема, у факторах представленітемпераментальні тахарактерологічні риси, що відображають деяку реальну систему узагальнених рис особистості.

Особистість описується Р. Кеттеллом як сукупність первинних особливостей особистості, які визначають її внутрішній зміст і поведінку. Для цього використовуються 16 функціонально незалежних та психологічно змістовних вимірів. Кожен фактор має умовну назву і передбачає стійкий імовірнісний зв’язок між окремими рисами особистості.

Р. Кеттелл створював різні модифікації факторних моделей, з різною кількістю факторів, що в них входять. Однак найбільш відомою стала класична 16-факторна модель.

Різні форми16PF опитувальника є найбільш популярним засобом експрес-діагностики особистості. Вони використовуються в усіх ситуаціях, де необхідне знання індивідуально-психологічних особливостей людини. У Р. Кеттелла є кілька варіантів опитувальників, що спеціалізовані для різних вікових та професійних груп, і кожен із них містить різну кількість питань та факторів, але всі вони побудовані за єдиним принципом. Зазвичай питання, пов’язані з тим чи іншим фактором, використовуються в різних шкалах певну кількість разів.

Даний варіант опитувальника Р. Кеттелла (формаС – скорочений варіант) адаптувався з 1972 року дослідницькою групою Е. С. Чугунової (А. М. Капустіною, Л. В. Мургулець та Н. Г. Чумаковою) на кафедрі соціальної психології Ленінградського Державного Університету під керівництвом І. М. Палея. Переклад й адаптація методики відбувався за консультацією І. М. Палея.

Адаптація і стандартизація тесту Р. Кеттелла відбувалася у кілька етапів у різних регіонах країни (у 12 містах) на вибірці людей різних спеціальностей, з урахуванням їхнього статусу і віку (1 200 осіб), а також на вибірці людей, чия професія є ідеальною моделлю професійної спрямованості типу «людина – людина». Після пілотажного дослідження за методикою Р. Кеттелла деякі питання-твердження були адаптовані у відповідності з прийнятими на теренах СРСР соціальними нормами. На різних етапах дослідження тесту Р. Кеттелла була визначена зовнішня, теоретична (концептуальна, факторна, оціночна) і практична валідність формиС. В якості однієї зі спеціальних процедур визначення валідності і надійності діагностики застосовувався кореляційний аналіз.

Сфера застосування

Опитувальник Р. Кеттелла є багатомірною методикою, що оцінює загальні властивості нормальної особистості, описує особистісну структуру людини. Тест є універсальним, практичним і надає багатогранну інформацію про особистість. Питання відображають звичайні життєві ситуації.

Методика може використовуватися для різнобічного й поглибленого вивчення особистості, її характеру, темпераменту, інтелекту, емоційних, вольових, моральних, комунікативних та інших особливостей, що передбачає використання методики в області профорієнтації та професійного відбору працівників, розстановки кадрів на підприємстві, сімейного консультування, педагогіки, наукових досліджень індивідуальних відмінностей, поведінкових відмінностей тощо.

Опис методики

Опитувальник складається зі 105 питань-тверджень, поділених на групи-шкали, що вимірюють різні полярні властивості особистості. Однак полярність риси не означає її поділу на позитивну чи негативну, адже важливість певного полюсу риси визначається специфікою ситуації. Отже, кожна зі шкал оцінює окрему рису особистості.

У методиці також наявний додатковий індекс, що надає інформацію про адекватність самооцінки.

Реєстраційний бланк до опитувальника Р. Кеттелла

(форма С)

Прізвище, ім’я________________________________________________________________

Вік_______________Дата дослідження____________

Повна назва та автор

Вихідне джерело

Джерела з описом та прикладами застосування

Методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (форма С)

Многофакторная личностная методика Р. Кеттелла. Учебно-методическое пособие / А. Н. Капустина. – СПб.: Речь, 2007. – 100 с. (Серия: Практикум по психодиагностике).

Голубева Э. А.Сопоставление 16 факторов личности Р. Б. Кэттелла с электрофизиологическими показателями типологических свойств нервной системы И. П. Павлова. Попытка сопоставления 16 факторов личности Р. Б. Кэттелла со структурообразующими признаками индивидуальности и их типологическими предпосылками  // Голубева Э. А. Способности. Личность. Индивидуальность / Э. А. Голубева /. – Дубна: «Феникс+», 2005. – С. 423-432.

Комплексная социально-психологическая методика изучения личности инженера: Учеб. пособие /Чугунова Э. С., Чикер В. А., Михеєва С. М. и др.; Под ред. Э. С. Чугуновой. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. – С. 56-68.

Мейли Р. Факторный анализ личности / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 84-100.

Мельников В. М., Ямпольский Л. Т.Введение в экспериментальную психологию личности: Учеб. пособие для слушателей ИПК преподавателей пед. дисциплин ун-тов и пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1985. – С. 25-87.

Практикум з психодіагностики / Укладачі:Музика О. О., Остринська В. М., Остринський В. В. – 2-ге вид., виправлене та доповнене. – Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2000. – С. 97-106.

Практикумпо психологии личности /О. П. Елисеев. – 2-е изд., испр. и перераб. – СПб.: Питер, 2008. – С. 245-265.

Психологическаядиагностика: Проблемы и исследования / Под ред. К. М. Гуревича. Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологии Академии педагогических наук СССР. – М.: Педагогика, 1981. – С. 107-119.

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

MD

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

A

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

B

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

C

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

E

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

F

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

G

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

H

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

I

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

L

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

M

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

N

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

O

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

Q1

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

Q2

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

Q3

а б в

  1. а б в

а б в

а б в

а б в

а б в

Q4

Інструкція. «Перед Вами ряд питань, що допоможуть визначити деякі властивості Вашої особистості. Тут не можуть бути «правильні» або «помилкові» відповіді. Люди різні, і кожен може висловити свою думку. Намагайтеся відповідати щиро і точно.

Напишіть своє прізвище та інші дані про себе у верхній частині реєстраційного бланку.

Відповідаючи на кожне питання, Ви повинні вибрати одну з трьох запропонованих Вам відповідей – ту, що найбільшою мірою відповідає Вашим поглядам, Вашій думці про себе. Відповідати треба в такий спосіб: на бланку для відповідей обведіть ту букву, якою позначено вибрану Вами відповідь.

У самому опитувальнику нічого не пишіть і не підкреслюйте!

Коли Вам щось неясно, запитайте психолога. Коли будете відповідати на питання, пам’ятайте чотири правила:

1. Не потрібно багато часу витрачати на обмірковування відповідей. Давайте ту відповідь, що першою спадає на думку.

Звичайно, питання часто будуть сформульовані не так докладно, як Вам хотілося б. У такому випадку, відповідаючи, намагайтеся уявити «середню», найбільш типову ситуацію, що відповідає змісту питання, і на основі цього вибирайте відповідь. Відповідати треба якомога точніше, але не занадто повільно, приблизно 5-6 питань за хвилину. Ви повинні витратити на всі відповіді не більше 30 хвилин.

2. Намагайтеся не вдаватися занадто часто до проміжних, непевних відповідей, типу «не знаю», «щось середнє» і т.п.

3. Обов’язково відповідайте на всі питання підряд, нічого не пропускаючи.

Можливо, деякі питання виявляться для Вас не дуже прийнятними, але й у цьому випадку спробуйте знайти найкращу відповідь, найбільш точну. Деякі питання можуть здатися особистими, але Ви можете бути певні, що Ваші відповіді не будуть розголошені. Відповіді можуть бути розшифрованими тільки за допомогою спеціального «ключа», який знаходиться у дослідника. Причому відповіді на кожне окреме питання взагалі не будуть розглядатися: нас цікавлять тільки узагальнені показники.

4. Відповідайте чесно і щиро.

Не намагайтеся справити гарне враження своїми відповідями, вони повинні відповідати дійсності. У цьому випадку:

Ви зможете краще пізнати себе;

дуже допоможете нам у нашій роботі.

Якщо під час дослідження у досліджуваних виникають питання, слід на них відповідати так, щоби не вплинути на вибір варіанту відповіді. На можливе запитання досліджуваного: «Що мені робити, коли я хочу виправити відповідь?» слід сказати: «Закресліть відповідь і поставте правильну».

Опитувальник

Я думаю, що моя пам’ять зараз краща, ніж була раніше.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Я цілком міг би жити один, подалі від людей.

а) так

б) іноді

в) ні

Якби я сказав, що небо знаходиться «внизу» і що зимою «спекотно», я повинен був би назвати злочинця:

а) бандитом

б) святим

в) хмарою

Коли я лягаю спати, я:

а) засинаю швидко

б) щось середнє

в) важко засинаю

Якби я вів машину по дорозі, де багато інших автомобілів, я віддав би перевагу:

а) пропустити вперед більшість машин

б) не знаю

в) обігнати всі машини, що попереду

У компанії я надаю можливість іншим жартувати і розповідати всякі історії.

а) так

б) іноді

в) ні

Мені важливо, щоб у всьому, що мене оточує, не було безладдя.

а) вірно

б) важко сказати

в) невірно

Більшість людей, із якими я буваю в компаніях, беззаперечно, раді мене бачити.

а) так

б) іноді

в) ні

Я б скоріше займався:

а) фехтуванням і танцями

б) важко сказати

в) боротьбою і баскетболом

Мене забавляє, що те, що люди роблять, зовсім не схоже на те, що вони потім розповідають про це.

а) так

б) іноді

в) ні

Читаючи про якусь подію, я цікавлюся всіма подробицями.

а) завжди

б) іноді

в) рідко

Коли друзі кепкують з мене, я зазвичай сміюся разом з усіма і зовсім не ображаюся.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Якщо мені хтось нагрубіянить, я можу швидко забути про це.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Мені більше подобається вигадувати нові способи у виконанні якоїсь роботи, ніж притримуватися встановлених прийомів.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Коли я планую щось, я віддаю перевагу робити це самостійно, без чиєїсь допомоги.

а) вірно

б) іноді

в) невірно

Я гадаю, що я менш чутливий і не такий легко збудливий, як більшість людей.

а) вірно

б) важко відповісти

в) невірно

Мене дратують люди, які не можуть швидко приймати рішення.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Іноді, хоч і короткочасно, у мене виникало почуття роздратованості по відношенню до батьків.

а) так

б) не знаю

в) ні

Я скоріше розкрив би свої таємні думки:

а) моїм гарним друзям

б) не знаю

в) у своєму щоденнику

Я думаю, що слово, протилежне за змістом слову «неточний», – це:

а) недбалий

б) ретельний

в) приблизний

У мене завжди вистачає енергії, коли мені це необхідно.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Мене більше дратують люди, що:

а) своїми грубими жартами заставляють людей червоніти

б) важко відповісти

в) створюють незручності для мене, коли запізнюються на умовлену зустріч

Мені дуже подобається запрошувати гостей і розважати їх.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Я думаю, що:

а) не все треба робити однаково старанно

б) важко сказати

в) будь-яку роботу варто виконувати старанно, якщо Ви за неї взялися

Мені завжди доводиться переборювати зніяковілість.

а) так

б) можливо

в) ні

Мої друзі частіше:

а) радяться зі мною

б) роблять те й інше порівну

в) дають мені поради

Якщо приятель обманює мене в дрібницях, я скоріше віддаю перевагу зробити вигляд, що не помітив цього, ніж викрити його.

а) так

б) іноді

в) ні

Мені подобається друг:

а) інтереси якого мають діловий і практичний характер

б) не знаю

в) який вирізняється глибоко продуманими поглядами на життя

Я не можу спокійно слухати, як інші люди висловлюють ідеї, протилежні тим, у які я твердо вірю.

а) вірно

б) важко відповісти

в) невірно

Мене хвилюють мої минулі вчинки і помилки.

а) так

б) не знаю

в) ні

Якби я однаково добре вмів і те й інше, то я б віддав перевагу:

а) грати в шахи

б) важко сказати

в) грати в городки

Мені подобаються товариські, компанійські люди.

а) так

б) не знаю

в) ні

Я настільки обережний і практичний, що зі мною трапляється менше неприємних несподіванок, ніж з іншими людьми.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Я можу забути про свої турботи й обов'язки, коли мені це необхідно.

а) так

б) іноді

в) ні

Мені буває важко визнати, що я неправий.

а) так

б) іноді

в) ні

На підприємстві мені було б цікавіше:

а) працювати з машинами і механізмами і брати участь в основному виробництві

б) важко сказати

в) розмовляти з людьми, займаючись суспільною роботою

Яке слово не пов’язане з двома іншими?

а) кішка

б) близько

в) сонце

Те, що відволікає мою увагу:

а) дратує мене

б) щось середнє

в) не турбує мене цілком

Якби в мене було багато грошей, то я:

а) подбав би про те, щоб не викликати до себе заздрощі

б) не знаю

в) жив би, не обмежуючи себе ні в чому

Гірше покарання для мене:

а) важка робота

б) не знаю

в) бути замкненим самому

Люди повинні більше, ніж вони роблять це зараз, дотримуватися законів моралі.

а) так

б) іноді

в) ні

Мені говорили, що дитиною я був:

а) спокійним і любив залишатися один

б) не знаю

в) жвавим і рухливим

Мені подобалася б практична повсякденна робота з різноманітними приладами і машинами.

а) так

б) не знаю

в) ні

Я думаю, що більшість свідків говорять правду, навіть якщо це нелегко для них.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Іноді я не наважуюся проводити в життя свої ідеї, тому що вони здаються мені нездійсненними.

а) вірно

б) важко відповісти

в) невірно

Я намагаюся сміятися з жартів не так голосно, як це робить більшість людей.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Я ніколи не почуваю себе таким нещасним, що хочеться плакати.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

У музиці я насолоджуюсь:

а) маршами у виконанні військових оркестрів

б) не знаю

в) скрипальським соло

Я б скоріше віддав перевагу провести два літніх місяці:

а) у селі з одним або двома друзями

б) важко сказати

в) очолюючи групу в туристичному таборі

Зусилля, витрачені на упорядкування планів:

а) ніколи не зайві

б) важко сказати

в) не коштують цього

Необдумані вчинки і висловлювання моїх приятелів на мою адресу не кривдять і не засмучують мене.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Коли мені все вдається, я визнаю ці справи легкими.

а) завжди

б) іноді

в) рідко

Я віддав би перевагу працювати:

а) в установі, де мені довелося б керувати людьми й увесь час бути серед них

б) важко відповісти

в) архітектором, який у тихій кімнаті розробляє свій проект

Будинок так відноситься до кімнати, як дерево:

а) до лісу

б) до рослини

в) до листка

Те, що я роблю, у мене не виходить:

а) рідко

б) іноді

в) часто

У більшості справ я віддаю перевагу:

а) ризикнути

б) не знаю

в) діяти напевно

Мабуть, деякі люди вважають, що я занадто багато говорю.

а) скоріше це так

б) не знаю

в) гадаю, що ні

Мені більше подобається людина:

а) великого розуму, дарма що вона ненадійна та непостійна

б) важко сказати

в) із середніми здібностями, але яка вміє протистояти всяким спокусам

Я приймаю рішення:

а) швидше, ніж більшість людей

б) не знаю

в) повільніше, ніж більшість людей

На мене більше справляють враження:

а) майстерність і витонченість

б) важко сказати

в) сила і міць

Я вважаю, що я людина, схильна до співробітництва.

а) так

б) щось середнє

в) ні

Мені більше подобається розмовляти з людьми вишуканими, витонченими, ніж із відвертими і прямолінійними.

а) так

б) не знаю

в) ні

Я віддаю перевагу:

а) вирішувати питання, що стосуються особисто мене, самий

б) важко відповісти

в) радитися з моїми друзями

Якщо людина не відповідає відразу ж, після того, як я сказав їй щось, то я почуваю, що, мабуть, сказав якусь дурницю.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

У шкільні роки я найбільше отримав знань

а) на уроках

б) важко сказати

в) читаючи книги

Я уникаю громадської роботи і пов'язаної з нею відповідальності.

а) вірно

б) іноді

в) невірно

Коли питання, яке треба вирішити, дуже складне і вимагає від мене багато зусиль, я намагаюся:

а) зайнятися іншим питанням

б) важко відповісти

в) ще раз спробувати вирішити його

У мене виникають сильні емоції: тривога, гнів, напади сміху тощо – здавалося б без певних причин.

а) так

б) іноді

в) ні

Іноді я розмірковую гірше, ніж зазвичай.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Мені приємно зробити людині послугу, погодившись призначити зустріч із нею на зручний для неї час, навіть якщо це трохи незручно для мене.

а) так

б) іноді

в) ні

Я думаю, що правильним числом, яке повинне продовжити ряд 1, 2, 3, 6, 5 – буде:

а) 10

б) 5

в) 7

Іноді в мене бувають нетривалі напади нудоти і запаморочення без певної причини.

а) так

б) не знаю

в) ні

Я віддаю перевагу відмовитися від свого замовлення, ніж зайве потурбувати офіціанта чи офіціантку.

а) так

б) іноді

в) ні

Я живу сьогоднішнім днем більшою мірою, ніж інші люди.

а) вірно

б) важко сказати

в) невірно

На вечірці мені подобається:

а) брати участь у цікавій бесіді

б) важко відповісти

в) дивитися, як люди відпочивають і відпочивати самому

Я висловлюю свою думку незалежно від того, скільки людей можуть її почути.

а) так

б) іноді

в) ні

Якби я міг переміститися в минуле, я б більше хотів зустрітися з:

а) Колумбом

б) не знаю

в) Шевченком

Я змушений стримувати себе від того, щоб не вирішувати чужі справи.

а) так

б) іноді

в) ні

Працюючи в магазині, я віддав би перевагу:

а) оформляти вітрини

б) не знаю

в) бути касиром

Якщо люди погано про мене думають, я не намагаюся переконати їх, я продовжую поводитися так, як вважаю за потрібне.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Якщо я бачу, що мій давній друг байдужий до мене й уникає мене, я, як правило:

а) відразу ж думаю: «У нього поганий настрій»

б) не знаю

в) тривожуся, який неправильний вчинок я зробив

Всі нещастя відбуваються через людей:

а) які намагаються в усе внести зміни, хоча вже існують прийнятні способи вирішення цих питань

б) не знаю

в) які відхиляють нові, багатообіцяючі пропозиції

Я одержую велику насолоду, розповідаючи місцеві новини.

а) так

б) іноді

в) ні

Акуратні, вимогливі люди не вживаються зі мною.

а) вірно

б) іноді

в) невірно

Мені здається, що я менш дратівливий, ніж більшість людей.

а) вірно

б) не знаю

в) невірно

Я можу легше не рахуватися з іншими людьми, ніж вони зі мною.

а) вірно

б) іноді

в) невірно

Трапляється, що весь ранок я не хочу ні з ким розмовляти.

а) часто

б) іноді

в) ніколи

Якщо стрілки годинника зустрічаються рівно через кожні 65 хвилин, які відраховуються за точним часом, то цей годинник:

а) відстає

б) йде правильно

в) поспішає

Мені буває нудно:

а) часто

б) іноді

в) рідко

Люди кажуть, що мені подобається робити усе по своєму.

а) вірно

б) іноді

в) невірно

Я вважаю, що потрібно уникати зайвих хвилювань, тому що вони стомливі.

а) так

б) іноді

в) ні

Вдома, у вільний час, я:

а) розмовляю і відпочиваю

б) важко відповісти

в) займаюся цікавими мені справами

Я несміливо й обережно ставлюся до встановлення дружніх стосунків із новими людьми.

а) так

б) іноді

в) ні

Я вважаю, що те, що люди говорять віршами, можна також точно висловити прозою.

а) так

б) іноді

в) ні

Я підозрюю, що люди, з якими я перебуваю в дружніх стосунках, можуть виявитися аж ніяк не друзями за моєю спиною.

а) так, у більшості випадків

б) іноді

в) ні, рідко

Я думаю, що навіть найдраматичніші події за рік уже не лишають у моїй душі жодних слідів.

а) так

б) іноді

в) ні

Я думаю, що було б цікавіше бути:

а) натуралістом і працювати з рослинами

б) не знаю

в) страховим агентом

Я схильний до безпричинного страху і відрази стосовно деяких речей, наприклад, до певних тварин, місць і тощо

а) так

б) іноді

в) ні

Я люблю міркувати про те, як можна було б поліпшити світ.

а) так

б) важко сказати

в) ні

Я віддаю перевагу грі:

а) де треба грати в команді або мати партнера

б) не знаю

в) де кожен грає за себе

Вночі мені сняться фантастичні або чудні сни.

а) так

б) іноді

в) ні

Якщо я залишаюся в будинку один, то через деякий час відчуваю тривогу і страх.

а) так

б) іноді

в) ні

Я можу своїм дружнім ставленням ввести людей в оману, хоча насправді вони мені не подобаються.

а) так

б) іноді

в) ні

Яке слово не відноситься до двох інших?

а) думати

б) бачити

в) чути

Якщо мати Марії є сестрою батька Олександра, то ким є Олександр по відношенню до батька Марії?

а) двоюрідним братом

б) племінником

в) дядьком

Особливості інтерпретації

Спосіб роботи з опитувальником викладається в інструкції для досліджуваного. Відповіді заносяться до спеціального реєстраційного бланка, а потім обраховуються за допомогою спеціального «ключа». Збіг відповідей «а» і «в» із ключем оцінюється 2 балами, збіг відповіді «б» – 1 балом. Сума балів по кожній виділеній шкалі питань дає значення фактора. Винятком є фактор B – тут усі збіги відповідей із «ключем» дають 1 бал. Таким чином, максимальна оцінка по кожному фактору – 12 балів, по фактору B – 8 балів; мінімальна – 0 балів.

Отримані «сирі» оцінки за спеціальною таблицею переводяться у так звані стени – десятибальну шкалу оцінки.

А. М. Капустіна обґрунтовує, що формаС опитувальника не потребує переводу сирих оцінок у стени. ФормаС має найвищий бал: 14 – за фактором МД, 8 – за фактором В і за іншими факторами – 12. Фактори біполярні і їх інтерпретація у той чи інший бік починається рівно з середини (наприклад, у більшості факторів з оцінки 6, а в стандартизованих шкалах – 5,5). Таким чином, сирі оцінки потрапляють у 10-бальну шкалу. Слід відмітити, що при порівнянні вибірок, оцінки яких виражені у стенах, відбувається нівелювання результатів, зменшується розкид даних, що утруднює їхню інтерпретацію. Отже, перевід у стандартизовані бали може заважати більш точному диференційованому аналізу.

Перевід у 10-бальну шкалу застосовується для зручності оперування цифрами і порівняння з іншими психологічними даними, зазвичай стандартизованими за 10-бальною шкалою. Досвід показує, що 12-бальна система фактично відповідає 10-бальній за своїм психологічним змістом. Порівняння стенів, отриманих на різних вибірках, може мати практичне значення, наприклад, при врахуванні статевих, вікових і статусних чинників.

Результати дослідження аналізуються за кожною характеристикою. При загальній варіативності даних у 10 стенів середнє значення – 5,5 стена. Оцінки 4 і 7 стенів вказують на незначні відхилення характеристик особистості від середньої. Яскрава вираженість якості пов’язана з оцінкою  1-3 і 8-10.

В результаті обробки отриманих відповіді оцінюються за наступними факторами особистості:

Фактор А – «замкнутість – товариськість» («афектотимія – сизотимія»)

Фактор B – «інтелект»

Фактор С – «емоційна нестійкість – емоційна стійкість»

Фактор Е – «підпорядкованість – домінантність»

Фактор F – «стриманість – експресивність»

Фактор G – «переважання емоційності в поведінці – висока нормативність поведінки»

Фактор Н – «боязливість – сміливість»

Фактор І – «жорсткість – чутливість»

Фактор L – «довірливість – підозрілість»

Фактор М – «практичність – мрійливість»

Фактор N – «прямолінійність – дипломатичність»

Фактор О – «впевненість у собі – тривожність» («гіпертимія – гіпотимія»)

Фактор Q1 «консерватизм – радикалізм»

Фактор Q2 «конформізм – нонконформізм»

Фактор Q3 «низький самоконтроль – високий самоконтроль»

Фактор Q4 «розслабленість – напруженість»

Фактор MD – «адекватність самооцінки»

Орієнтуючись на середні оцінки і результати аналізу, в якому враховується співвідношення між оцінками за факторами, можна побудувати індивідуальний графік (профіль) особистості.

Перелік відповідей, за які нараховуються бали

а б

  б в

  б в

а б

  б в

  1.   б в

 б в

MD

  б в

а б

  б в

а б

а б

  1.   б в

а

A(-104)

  б

     в

  б

     в

а

  1.      в

б

B(+104)

а б

а б

  б в

а б

  б в

  1.   б в

C

  б в

  б в

а б

а б

  б в

  1. а б

E

  б в

а б

  б в

а б

а б

  1.   б в

F

а б

  б в

а б

  б в

а б

  1.   б в

G

а б

  б в

  б в

а б

а б

  1.   б в

H

а б

а б

  б в

а б

  б в

  1.   б в

I

а б

  б в

  б в

  б в

а б

  1. а б

L

  б в

  б в

а б

а б

а б

  1.   б в

M

  б в

а б

а б

а б

  б в

  1.   б в

N

  б в

а б

  б в

а б

  б в

  1. а б

O

а б

а б

  б в

  б в

  б в

  1. а б

Q1

а б

  б в

а б

а б

  б в

  1. б в

Q2

а б

а б

а б

  б в

  б в

  1. б в

Q3

а б

  б в

  б в

а б

  б в

  1. а б

Q4

Таблиця переводу «сирих» балів у стени

Фактори

С Т Е Н И

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Md

0-2

3

4

5

6

7

8

9

10

11-14

A

0-4

5

6

7

8

-

9

10

11

12

B

0-2

-

3

-

4

-

5

6

-

7-8

C

0-3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

E

0-1

2

3

4

5

6

7

8

9

10-12

F

0-2

-

3

4

5

6

7

8

9

10-12

G

0-3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

H

0-3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

I

0-3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

L

0-1

2

-

3

4

-

5

6

7

8-12

M

0-3

-

4

5

6

7

8

9

10

11-12

N

0-1

2

3

4

5

6

7

8

9

10-12

O

0-1

2

3

4

5

6

7

8

9

10-12

Q1

0-4

5

6

-

7

8

9

10

11

12

Q2

0-2

3

-

4

5

6

7

8

9

10-12

Q3

0-2

3

4

5

6

7

8

9

10

11-12

Q4

0-1

2

3

4

5

6-7

8

9

10

11-12

Профіль особистості

Фактори

MD

A

B

C

E

F

G

H

I

L

M

N

O

Q1

Q2

Q3

Q4

Стени

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

10

9

9

9

9

9

9

9

9

9

9

Особливості роботи над професійно-орієнтованим завданням з курсу Диференційна психологія на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Методичні вказівки для організації самостійної роботи з курсу «Педагогіка»

2. Реферат Основніфункції і особливості роботи в СУБД

3. Реферат Особливості організації методичної роботи в ліцеї, гімназії, колегіумі

4. Реферат Захмарні сховища даних. Основні поняття. Призначення. Особливості роботи

5. Реферат Хорнівські диз’юнкти. Принцип резолюцій. Алгоритм уніфікації. Процедура доказу теорем методом резолюцій для хорнівських диз’юнктів. Особливості роботи з негативними знаннями в Пролозі

6. Реферат Диференційна діагностика захворювань з синдромом екзантеми у дітей

7. Реферат Диференційна діагностика гострих кишкових інфекцій у дітей

8. Реферат Загальні правила роботи та безпеки праці під час роботи в протигазі

9. Реферат ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ КИЇВСЬКОГО ПРОФЕСІЙНО – ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕЖДУ ІМ. А. МАКАРЕНКА

10. Реферат Гуманістична психологія