Новости

Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ Ічнянський завод сухого молока та масла

Работа добавлена:






Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ Ічнянський завод сухого молока та масла на http://mirrorref.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

Кафедра менеджменту

Спеціальність «Менеджмент організацій і адміністрування»

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства»

На прикладіПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

Студентки ІІ курсу

Факультету менеджменту

Групи МПО - 102

Науковий керівник       _______________  к.е.н., доцент Ладонько Л.С.

                                                                            (підпис)

Допущена до захисту«»                   2012р.

Чернігів 2012

АНОТАЦІЯ

В роботі розглядаються основні показники конкурентоспроможності підприємства, поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»

Оцінка показників конкурентоспроможності подається на прикладі  ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

У вступі викладена мета, завдання, база, об’єкт та предмет дослідження даної роботи

У першій частині подано теоретичну базу про конкуренцію, конкурентоздатність , сутність та види економічної конкуренції,параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції

У другій частині розглянуто загальні відомості про підприємство, його зовнішнє та внутрішнє середовище та оцінку конкурентоспроможності даного підприємства.

У третій частині подані пропозиції автора з удосконалення системи показників конкурентоспроможності підприємства

У висновку  подано узагальнені пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності на розглянутому підприємстві, оцінено досягнення мети роботи та виконання основних завдань роботи.

Сторінок: 79

Таблиць: 4

Рисунків: 11

Літератури: 15

Додатків: 4

Ключові слова: конкуренція, показники конкуренції, фактори забезпечення конкурентоспроможності.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..… …  4

РОЗДІЛ 1. Конкурентоспроможність як категорія і як властивість підприємства, що функціонує в умовах ринку …. …………………………………………………………………..…    5

  1. Конкуренція, як основоположний атрибут ринкової        економіки……………………………………………………………………..…    5
  2. Сутність та види економічної конкуренції ……………………..    7
  3.  Параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції.………………………………………….. 12

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»………………......................................................................................  18

2.1.  Загальна характеристика підприємства та галузі ………………..  18

2.2.  Характеристика  та аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства……………………………………………………………………  23

2.3.  Оцінка  конкурентоспроможності підприємства ………………..  50

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ  ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»…………………………………………   54

3.1.  Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції………………………………………………………………………..   54

3.2. Заходи по підвищенню конкурентоспроможності

підприємства……………………………………………………………………  62

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..    64

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .….………………….…….    65

ДОДАТКИ……………………………………………………………………   66

ВСТУП

Управління конкурентоспроможністю на рівні підприємства – це сукупність заходів по систематичному вдосконаленню виробу, пошуку нових каналів його збуту та поліпшення після продажного сервісу.

Управління конкурентоспроможністю підприємстваякгалузь науки і навчальна дисциплінає системою знань про принципи, методи та технологію формування конкурентних переваг і забезпечення на їх основі життєздатності підприємства як суб’єкта економічної діяльності.

Передовий закордонний досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкуренотоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

База дослідження  даної курсової роботи -ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

Мета даної курсової роботи – визначення методів з підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Завданнями роботи є:

  • Визначення поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»;
  • Аналіз діяльності підприємства ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»;
  • Дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації
  • Визначення методів підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі проведених досліджень

Предмет дослідження – показники конкурентоспроможності підприємства та процес її підвищення.

Обєкт дослідження – управління підвищенням конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості в умовах ринку.

РОЗДІЛ 1. Конкурентоспроможність як категорія і як властивість підприємства, що функціонує в умовах ринку

  1. Конкуренція, як основоположний атрибут ринкової економіки

Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб'єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Що ж таке конкуренція?

Конкуренція (від лат. сопсиггеге — "зіштовхуватися") — економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшогоприбутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

  • наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;
  • свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;
  • абсолютно вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;
  • певна відповідність між попитом і пропозицією; відсутність надвиробництва і дефіциту;
  • абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;
  • відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;
  • наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкуренцію визначають як процес використання вже відомих (вищеназваних) умов та відкриття і використання нових умов розвитку.

У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволюційний шлях — від простих до складних сучасних форм.

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

  • загальноекономічні — загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;
  • технологічні — галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;
  • інституційно-соціальні — наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві
  • міжнародні — ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин у постсоціалістичних країнах і в Україні, зокрема, стали демонополізація, приватизаційні процеси, роздержавлення власності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності [6].

  1. . Сутність та види економічної конкуренції

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво. Дослідження проблеми конкуренції й конкурентноздатності до 90-х років минулого століття в Україні не мало необхідності. Термін “конкуренція” не застосовувалася в радянській економіці. Так у словнику політичної економії конкуренція визначалася як “антагоністична боротьба між приватними товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів” Поняття конкуренції сполучалося з анархією, хижацькими методами, і важкими соціальними наслідками. Елементи конкуренції й конкурентної боротьби були знайомі тільки керівникам підприємств, чия продукція йшла на зовнішній ринок. Відсутність приватної власності на засоби виробництва й установлення планів для всіх підприємств було причиною відсутності конкуренції.

Модель досконалої конкуренції, теоретичні засади якої заклав А.Сміт, повністю виключали будь-який свідомий контроль над ринковими процесами. Координуючим елементом в його теоретичних положеннях постає цінова система в абсолютно децентралізованій економіці. Подальший розвиток теорії абсолютної переваги здійснив Давид Рікардо, розробивши теорію відносної переваги . На прикладах він показав, що країна може імпортувати будь-який товар, навіть якщо вона виготовляє його самостійно з низькими витратами, а інші товари вона виготовляє з більшою ефективністю. Спеціалізація в торгівлі здійснюються в такому випадку не в результаті порівняння виробничої ефективності учасників обміну в одній галузі, а в результаті порівняння відносних переваг по кількох галузях. Д. Рікардо побудував модель досконалої конкуренції та описав як функціонує така система в довгостроковій перспективі. Для умов, які розглядав вчений, принциповим є те, що ціни складаються лише під дією попиту та пропозиції в результаті конкурентної боротьби. Фірми приймають рішення на підставі якісно-цінових матриць, що мінімізують витрати виробництва та реалізації продукції. Теоретичне абстрагування дозволило Д. Рікардо обґрунтувати довгострокові варіанти вирішення проблеми росту в умовах досконалої конкуренції, теорії цінності і розподілу на основі граничної продуктивності.

Ідея досконалої конкуренції допомогла зрозуміти, яким чином ціни в довгостроковій рівновазі поєднуються з принципами децентралізованого управління і як останні сприяють розвиткові капіталістичної економіки. З цього приводу Дж. С. Мілль зазначав, що оскільки конкуренція є основним регулятором цін, заробітної плати, ренти, вона сама по собі є законом , що встановлює правила цього регулювання. Він зробив суттєвий внесок в теорію конкуренції: розробив рівняння міжнародного попиту, виділив неконкуруючі групи на ринку, дав класифікацію цінової еластичності попиту, розробив поняття економії на масштабах і альтернативних витрат.

Представники неокласичної політекономії, намагаючись повніше розкрити економічні механізми функціонування ринку, створили більш адекватні реальній дійсностімоделі монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії.

Згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція– це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку” .

Відмітними рисами сучасного трактування економічної конкуренції є:

  • цивілізований, легалізований характер цієї боротьби;
  • подібність (взаємозамінність) товарів, виробники яких втягнені у конкурентну боротьбу;
  • обмеженість можливостей кожної з конкуруючих сторін впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку внаслідок самостійних дій інших сторін;
  • ідентичність або наближеність потреб цільових груп споживачів, стосовно яких точиться конкурентна боротьба;
  • спільність, тотожність мети, заради якої виникає це суперництво.

Закон конкуренції — один із найважливішіх загальних економічних законів розвинутого товарного виробництва, якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача їхньої продукції. Він виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка змушує товаровиробників удосконалювати процес виробництва, впроваджувати найновіші досягнення НТП, нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати - тобто все те, що сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції, уможливлює завоювання ринку .

В теоретичному аналізі економічної конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння ключових термінів та понять, серед яких - об’єкт, суб’єкт та предмет конкуренції. У доступних для самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду (рис.1.1).

Рис. 1.1.Конкуренція як економічна категорія

У ринковій економіці конкуренція виконує в ринковій економіці певні функції (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Функції конкуренції як економічної категорії

Функція

Пояснення

Функція регулювання

Для утримання в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже, і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації

Конкуренція включає стимули до вищої продуктивності

Для підприємця конкуренція - шанс та ризик одночасно:

  • підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції); це стимулює технічний прогрес;
  • підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу

Конкуренція дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

Функція контролю

Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства (якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців).

Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

У цілому, основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Аналіз праць науковців з проблем конкуренції дозволив узагальнити підходи до класифікаційних ознак економічної конкуренції:

  • за територіальною ознакою- внутрішньогалузева(конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку) та міжгалузева(специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу; здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші, в результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку);
  • за видом конкурентної поведінки – конкуренціяміж продавцями та покупцями; між виробниками (обумовлена існуванням “ринку покупця” - пріоритет на ринку покупців над виробниками-продавцями); між споживачами (обумовлена існуванням “ринку продавця” – пріоритет на ринку продавців над споживачами-покупцями).
  • з точки зору конкурентної ситуації в галузі і на ринку досконала (чиста) та недосконала (монополістична або олігополістична);
  • за критерієм результативності - ефективна та неефективна конкуренція;
  • з дотриманням норм законодавства – добросовісна та недобросовісна;
  • за методами конкурентної боротьби- цінова і нецінова [13].

1.3.    Параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції

Параметри та умови є основними складовими категоріями КС. Параметри КС рокривають її зміст та характеризують той або інший бік КС, як об`єкта: персоналу. підпиємства, продукції. Вони надають можливість оцінити ступінь відповідності об`єкту певним вимогам споживача.

Як показало проведене дослідження, нараховується близько 10-ти різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом з тим, задаючись параметрами КС для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забеспечують досягнення потрібних параметрів КС.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією КС. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства.

Формування, ефективний вплив цих умов на досягнення відповідних параметрів КС залежить, як від персоналу підприємства, так і від " зовнішнього середовища" - впливу господарських механізмів галузі, регіону, світовіх зв`язків. Таких умов (найбільш важливих), нараховується біля 60. Створення всіх необхідних умов для досягнення КС об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Наведу тільки один приклад. Таким чином, параметри та умови КС є найважливішими позиціями для аналізу та практичної діяльності по досягненню КС персоналу, підприємства, продукції (КС ППП).

З цього зробимо практичний висновок; для досягнення КС персоналу, підприємства, продукції необхідно:

1. Провести чітке закріплення параметрів та умов КС за відповідними підрозділами і спеціалістами заводу.

2. Встановити вагоме заохочення за їх досягнення.

3. Створити в усіх підрозділах заводу групи забеспечення КС  і діючу систему винагороди за ефективні пропозиції.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій виробництва,використання новітніх винаходів та відкриттів,залучення сучасних засобів автоматизації виробництва.

Рівень конкурентоспроможності фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон`юктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатне довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність фірм, включаються:

  • частка на внутрішньому і світовому ринках;
    • чистий доход на одного зайнятого;
      • чисельність зайнятих;
        • кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізі конкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймається до уваги так звана теорія "життєвого циклу" товару.

В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопід`ємність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень кокурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни експортного товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.

В практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів, або світових цін. На зарубіжному ринку співставляються три показники: витрати виробництва в національній валюті; обмінні курси валют; розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку і витратами виробництва).

Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграє кон`юктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростання продажу, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.

Для оцінки КС фірми, використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, яка користується попитом на ринку й забеспечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:

- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період. Збільшення цього співвідношення обсягів реалізованої продукції;

- відношення прибутку до загальної вартості продажу (profit to sales). Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;

- відношення загальної вартості продажу та вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та затоварювання готової продукції;

- відношення загальної вартості продажу та вартості матеріальних виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменьшення цього показника свідчить про уповільнення обігу запасів;

- відношеня обсягу до суми дебіторської заборгованності (sales to receivables) показує, яка частка реалізованої продукції поставлена покупцями на основі комерційного кредиту.

Фірма, яка має більш низькі витрати виробництва, отримує більш великий прибуток, що дозволяє розширювати обсяги виробництва, підвищувати його технічний рівень, економічну ефективність та якість продукції, а також удосконалювати систему збуту. В результаті КС такої фірми та виробляємої продукції підвищується, що сприяє збільшенню її частки на ринку за рахунок інших фірм, які не мають таких фінансових та технічних можливостей.

Важливе значення має аналіз витрат обігу, який обчислюється шляхом відношення величини збутових витрат до розмірів прибутку.

Аналіз витрат обігу дозволяє викрити невиробничі витрати по всій системі товарного руху від продавця до покупця.

Таким чином, оцінка КС фірми на конкурентному ринку, або його сегменті, побудовані на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових та збутових можливостей фірми. Вона є останнім етапом маркетингового дослідження та покликана з`ясувати потенційні можливості фірми і заходи, які фірма повинна вжити для забезпечення КС позицій на конкурентному ринку.

Така оцінка повинна містити слідуючі показники:

  • потреба у капіталовкладеннях фактичних та перспективу як в цілому, так і по окремим видах продукції і по конкретних ринках;
    • асортимент КС продукції, її обсяги та вартість (продуктова диферинціація);
      • набір ринків або їх сегментів для кожного продукту (ринкова диферинціація);
        • потреба у засобах на формування попиту та стимулювання збуту;
        • перелік заходів та засобів, якими фірма може забезпечити собі перевагу на ринку;
          • створення заохочуючого уявлення про фірму у покупців, виготовлення високоякісної продукції, постійне оновлення продукції на основі власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом, добропорядне та чесне виконання зобов`язань за угодами по відношенню терміну постачання товарів та послуг.

Результати досліджень беруться за основу при розробці стратегії фірми, її технічної, асортиментної та збутової політики.

Проведення економічного дослідження та використання великого набору показників неможливе без використання комп`ютерної техніки.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»

2.1.  Загальна характеристика підприємства та галузі

Харчова промисловість відіграє особливу роль у вирсшенні продовольчої безпеки України Вона є не тільки завершальною ланкою виробництва харчових продуктів, а й інтегратором ефективного функціонування всього продовольчого комплексу.

В Україні промислове виробництво харчових продуктів здійснюють понад 22 тисячі підприємств, на яких працюють близько мільйона осіб

Номенклатура продукції перевищує 4 тис. найменувань Основними засадами розвитку вітчизняної харчової промисловості с задоволення широкого спектру попиту споживачів. На долю продовольчих товарів припадає понад 60% особистого споживання матеріальних благ населення

Дев'ятий рікпоспільгалузь забезпечує високі темпи зростання випуску продукції Галузь у цілому працює: стабільно, постійно нарощує обсяги виробництва Протягом 2006 року реалізовано продукції виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів на суму 68.4 млрд грн

У структурі обсягів реалізованої промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів найбільша частка припадає на виробництво напоїв (більше 25%). молочної продукції (майже 17%). м'ясної (майже 13%). тютюнової (бшьше 8%). хліба і хл«бобулочних виробів (більше 5%).олії й тваринних жирів (більше 4%).

Зовнішньоторговельний оборот основних видів продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції у 2006 р склав 5,1 млрд дол США Зовнішньоторговельне сальдо позитивне і дорівнює 681 млн дол США

На сьогодні харчова промисловість України вже мас конкурент на зовнішніх ринках цілі підгалузі Це, перш за все, олійно- жировий комплекс, виробництво тютюнових виробів. Загалом, конкурентними є кондитерська, пивобезалкогольна, лікеро-горілчана та соледобувна промисловості.

Продукція харчової промисловості України постачається до багатьох країн світу. Найактивнішими споживачами української харчової продукції серед країн СНД протягом 2006 р були Російська Федерація. Білорусь. Казахстан Серед країн Європейського Союзу найбільші експортери - Італія. Німеччина. Нідерланди, Іспанія, Польща, Сполучене Королівство.

Головним пріоритетом зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості є поступова інтеграція у світову економіку, нарощування та ефективне використання експортного потенціалу, забезпечення позитивного зовнішньоторговельного сальдо та захищеності внутрішнього продовольчого ринку, виходячи з інтересів держави.

Зважаючи на значний потенціал агропромислового комплексу. Україна при відповідній державній підтримці може посісти одне з чільних позицій на світовому ринку продовольства.

Порівняння наявних виробничих потужностей з обсягами виробництва продукції показує. що підприємства працюють зі значним незавантаженням і мають можливість при зростанні попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках і наявності сировинних ресурсів значно збільшити випуск продукції

Харчова промисловість займає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій в економіку України. В галузь вкладено понад 1.3 млрд дол США.

У галузі велика увага приділяється підвищенню технічного рівня промисловості. Розроблені і реалізуються міжгалузеві та галузеві програми науково-технічного забезпечення виробництва. які передбачають розробку й впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технолопй та високопродуктивного устаткування. розширення випуску імпортозамінюючої сировини й прогресивних таропакувальних матеріалів, збільшення виробництва продовольчих товарів з нетрадиційної харчової сировини. Здійснюється розробка і гармонізація вітчизняних стандартів до європейських і міжнародних, що є обов'язковою умовою вступу нашої країни до СОТ.

Разом з тим, у харчовій промисловості є багато складних проблем Перш за все. потребує удосконалення система контролю за якістю і безпекою харчових продуктів (з урахуванням прогресивного досвіду ЄС) та постійного моніторингу ситуації на ринках продовольства, що дозволить ефективно забезпечувати збут харчової продукції, як на внутрішньому, так і на ринках інших країн.

У таблиці 2.1 поданийобсяг реалізованої промислової продукції за січень-лютий 2012 року

Вид продукції

Код КВЕД

Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ та акцизу)

Довідково: структура обсягу реалізованої промислової продукції, без врахування вартості електроенергії, газу та води, придбаних для перепродажу, %

млн.грн.

у % до всієї реалізо-ваної продукції

Переробна промисловість

D

106506,0

59,6

67,6

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

DA

23459,4

13,2

14,9

Виробництво харчових продуктів, напоїв

15

22261,6

12,5

14,1

Виробництво м'яса та м'ясних продуктів

15.1

4010,1

2,2

2,5

Перероблення та консервування овочів та фруктів

15.3

1035,3

0,6

0,7

Виробництво олії та тваринних жирів

15.4

2841,4

1,6

1,8

Виробництво молочних продуктів та морозива

15.5

3680,5

2,1

2,3

Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалю та крохмальних продуктів

15.6

860,8

0,5

0,5

Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості

15.61

762,9

0,4

0,5

Виробництво інших харчових продуктів

15.8

5494,8

3,1

3,5

Виробництво хліба та хлібобулочних виробів

15.81

1433,3

0,8

0,9

Виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання

15.82

832,6

0,5

0,5

Виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів

15.84

949,0

0,5

0,6

Виробництво напоїв

15.9

3313,9

1,8

2,1

Виробництво дистильованих алкогольних напоїв

15.91

1027,0

0,6

0,7

Виробництво етилового спирту із зброджуваних продуктів

15.92

253,0

0,1

0,2

Виробництво виноградних вин

15.93

377,4

0,2

0,2

Виробництво пива

15.96

960,5

0,5

0,6

Виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв

15.98

519,5

0,3

0,3

Виробництво тютюнових виробів

16

1197,8

0,7

0,8

Таблиця 2.1.

Обсяг реалізованої промислової продукції [1]

Підприємство, що ми розглядаємо також відноситься до переробної а точніше харчової промисловості України

Адреса: 16700, Чернігівська область, м. Ічня, Вул. Дзержинського, 164

Ічнянський завод сухого молока та масла — підприємство Чернігівщини. Завод побудований і введений в дію в 1965 році, з проектною потужністю 2,5 тонн сухого молока та масла на добу.

ВАТ «Iчнянський завод сухого молоко та масла» створено угодою Регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Чернiгiвськiй областi та органiзацiї орендарiв Орендного пiдприємства «Iчнянський завод сухого молока та масла» згiдно установчого договору вiд 29 грудня 1993 року та протоколу зборiв засновникiв вiд 29 грудня 1993 року.

Основним предметом дiяльностi ВАТ «Iчнянський завод сухого молока та масла» є заготiвля та переробка сiльськогосподарської молочної продукцiї. Пiдприємство також веде всi види торгово-посередницьких операцiй як на терiторiї України, так i на світовому ринку.

Виробництво основних видів продукції у 2010 році:

  • Сухе незбиране молоко — 2783,2 тонн
  • Сухе знежирене молоко — 1103,8 тонн
  • Масло селянське вагове — 755,2 тонн
  • Масло селянське екстра — 406,30 тонн
  • Цiльномолочна продукцiя — 2241,30 тонн

За трудові досягнення підприємство отримало:

  • у 2000 році — Диплом міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості «Золота фортуна»;
  • у 2003 році — «Золоту медаль» у конкурсі «Українське найсмачніше» та Диплом Лауреата всеукраїнського конкурсу «Вища проба»;
  • у 2004 році — Диплом лідера харчової та переробної промисловості;
  • у 2005 році — Диплом фіналіста за виробництво сухого знежиреного молока у конкурсі «100 кращих товарів України»;
  • у 2006 році — Диплом переможця за виробництво сухого незбираного молока в конкурсі «100 кращих товарів України».

Виробництво атестоване, впроваджена і діє система управління якості ISO 9001:2000.

Вся продукція підприємства виготовляється із натурального свіжого, екологічно чистого молока без рослинних добавок за сучасною технологією зі збереженням усіх смакових якостей, вітамінного і білкового складу та енергетичної цінності.

З 1990 року сухе молоко постійно експортується в більше 30 країн світу, у країни ближнього та дальнього зарубіжжя.

2.2.  Характеристика  та аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства

Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище включає всі сили і контактні аудиторії, з якими фірма зіштовхується у своїй повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально усе, що впливає на прийняття рішень у процесі діяльності, може бути включена в це поняття. Середовище ніколи не буває стабільним . І звичайно, кожне підприємство повинно не тільки знати своє середовище і ЇЇ природу змін, але і вміти реагувати на ці зміни : невдача в пристосуванні до середовища виллється в невдалий бізнес взагалі.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії. До суб'єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії» тощо. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, природно-кліматичні, демографічні тощо.

Середовище прямої дії:

  1. Постачальники
  2. Конкуренти
  3. Споживачі
  4. Посередники
  5. «Контактні аудиторії»
  1. Постачальники:

Доставка сировини на ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» проводиться згідно договорів, контрактів з сільськогосподарськими підприємствами.

Забезпечувати себе якісною сировиною в достатній кількості чернігівським молокопереробникам вдається завдяки тісній співпраці з великотоварними господарствами чотирьох районів області - Чернігівського, Ріпкинського, Козелецького та Куликівського. Від них підприємство отримує основний об'єм молока - 70%. Дбаючи про сталість його поставок, керівництво заводу не залишається осторонь проблем відтворення молочного стада і регулярно кредитує своїх партнерів шляхом авансових платежів. Це дозволяє господарствам нарощувати виробництво молока.

Молоко на завод поступає за допомогою машин-молоковозів від 31 господарства та з 89 прийомних пунктів Ічнянського, Прилуцького та Срібнянського районів. В зимовий період поставляється близько 120 тонн молока на добу, в літній період – до 180 тонн на добу.

  1. Конкуренти:

Відомой що наше підприємство виготовляє такі види продукції: сухе незбиране молоко , сухе знежирене молоко ,масло селянське вагове , масло селянське екстра , цiльномолочна продукцiя . Отже, оцінимо безпосередніх конкурентів підприємства по Чернігівській області за видами продукції..

  • Виробництво молока (рідкого, обробленого, тобто розлитого у пакети, фляги, пляшки) :ВАТ "Чернігівський молокозавод",ЗАТ «Куликівське молоко», ТОВ «Козелецький маслозавод»,ВАТ «Бобровицький молокозавод»
  • Виробництво сухого молока:ВАТ «Бобровицький молокозавод», ЗАТ «Куликівське молоко», ВАТ «Лосинівський маслосирзавод».
  • Масло вершкове виготовляють : ВАТ "Чернігівський молокозавод",ВАТ“Менський сир”,ВАТ «Бобровицький молокозавод»,ВАТ“Новгород-Сіверський сирзавод”,ЗАТ «Куликівське молоко»,ТОВ «Козелецький маслозавод»,ВАТ «Лосинівський маслосирзавод»
  • Сири жирні (тверді) роблять сім заводів: ВАТ "Чернігівський молокозавод",ВАТ“Менський сир”,ВАТ“Новгород-Сіверський сирзавод”, ТОВ «Козелецький маслозавод», ВАТ «Бобровицький молокозавод», Коропськепідприємство «Сирний дім».
  • Виробництвом кисломолочної продукції (йогурти, кефіри, сметана та решта асортименту з використанням заквасок)займаються ВАТ "Чернігівський молокозавод", ВАТ «Бобровицький молокозавод», ЗАТ «Куликівське молоко» заводи.Найбільше — Чернігівський молокозавод.
    1. Споживачі

Основними споживачами продукції є жителі ічнянського, срібнянського та прилуцького районів, а також деякі види продукції ідуть на експорт до Росії, Сирії. Асортимент продукції підприємства постійно оновлюється на вимогу споживачів, а також враховується вік споживачів, виготовляється продукція для дітей. Також споживачами продукції підприємства є молокозаводи області, які купують сухе молоко для його переробки, та виготовлення молочної продукції для дітей.

  1. Посередники

Для реалізації продукції передбачається її доводити до кінцевих споживачів:

- напряму (підприємство має власну збутову мережу, що має кваліфікований персонал, власні складські приміщення, власну мережу торгівлі);

Затрати на поставку товару на пряму підприємство витрачає 33678 грн.

- через посередників (товаровиробник знаходить посередників, передає їм товар, а вони в свою чергу реалізують їх кінцевим споживачам).

Затрати на поставку товару через роздрібний магазин витрачає 48390 грн. Затрати на поставку товару через оптовий магазин, а потім через роздрібний магазин витрачає 54690 грн. В загальному затрати на поставку складають 136758 грн. на рік.

Посередниками є банки, страхові фірми, лізингові фірми. Основним реалізатором продукції  заводу є магазин «Браво», який знаходиться у місті Ічня, оптові продавці молочних продуктів підприємства.

  1. «Контактні аудиторії»

Контактна аудиторія будь-яка група, яка виявляє реальну або потенційну цікавість до організації або робить вплив на її здатність досягати поставлених цілей.

1. Фінансові круги. Роблять вплив на здатність фірми забезпечувати себе капіталом. Основними контактними аудиторіями є банки, інвестиційні компанії, брокерські фірми фондової біржі, акціонери.

2. Контактні аудиторії засобів інформації. Аудиторії засобів інформації організації, що поширюють новини, статті і редакційні коментарі. В першу чергу це газети, журнали, радіостанції і телецентри.

3. Контактні аудиторії державних установ. Керівництво повинне обов'язково враховувати все, що відбувається в державній сфері. Діячі ринку фірми повинні відгукуватися на проблеми безпеки товарів, істини в рекламі, прав ділерів і тому подібне

4. Цивільні групи дій. Маркетингові рішення, прийняті фірмою, можуть викликати питання з боку організацій споживачів, груп захисників довкілля.

5. Місцеві контактні аудиторії. Будь-яка фірма має справу з місцевими контактними аудиторіями, такими, як навколишні жителі і громадські організації. Для роботи з місцевим населенням крупні фірми зазвичай призначають спеціального відповідального за зв'язки з общиною, який присутній на зборах членів ніш, відповідає на питання, вносить вклад до дозволу насущних проблем.

6. Широка публіка. Фірмі необхідно прискіпливо стежити за думкою широкої публіки до своїх товарів і своєї діяльності. І хоча широка публіка не виступає по відношенню до фірми у вигляді організованої сили, образ фірми в очах публіки позначається на її комерційній діяльності.

7. Внутрішні контактні аудиторії. До внутрішніх контактних аудиторій фірми відносяться її власні робітники і службовці, добровільні помічники, керівники, члени поради директорів. З метою інформування і мотивування членів своїх внутрішніх контактних аудиторій крупні фірми видають інформаційні бюлетені і удаються до інших форм комунікації.

До основних факторів непрямої дії відносять:

  1. Економічні
  2. Політичні
  3. Соціально-демографічні
  4. Науково-технологічні
  5. Природно-кліматичні
    1. Економічний фактор

Економічне становище нашої країни протягом останніх двох років не дуже позитивно впливає на діяльність підприємства. Внаслідок кризи  керівництво заводу було змушене знизити ціни на молоко, яке закуповується в населення, в результаті чого знизилися поставки сировини з населених пунктів і, що в результаті призвело до зменшення обсягів випуску продукції. Але останнім часом становище покращилося і ціна на молоко встановилася на рівні 1,80 грн., що задовольняє населення, але не в повній мірі.

  1. Політичні

Політична складова макрооточення вивчається для того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади щодо розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику. Вивчення політичного компоненту повинно концентруватися на з'ясуванні того, які програми намагаються провести в життя різні партійні структури, які групи лобіювання існують в органах державної влади, як уряд ставиться до різних галузей економіки і регіонам країни, які зміни в законодавстві та правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів і нових норм, що регулюють економічні процеси. Політичну систему характеризує ідеологія, яка визначає політику уряду; стабільність уряду, ступінь суспільного невдоволення; опозиційні політичні структури.

  1. Соціально-демографічні фактори

Під соціальнимкомпонентомрозумієтьсявпливнабізнесвідносинлюдейдо роботиі якості життя,існуючівсуспільствізвичаїі вірування, цінностейлюдей, демографічноїструктурисуспільства, зростаннянаселення, рівеньосвіти, мобільністьлюдейіт.п.Особливістьсоціальногокомпонентаполягаєвтому,щовінвпливає якнаіншікомпонентимакрооточення,такінавнутрішнє середовищеорганізації.Щеоднією відмінноюрисою соціальнихпроцесівє те,щовонизмінюютьсявідносно повільно,але приводятьдо істотних змінвоточенніорганізації.Тому організаціяповиннасерйозновідслідковуватиможливісоціальнізміни.Самецейкомпонентмає найбільшийвпливнаформуванняспоживчихпереваг,від якихсильнозалежитьспрямованість івеличинаспоживчогопопиту,аотже, і можливістьфірмиреалізуватисвоюпродукцію.

  1. Науково-технологічні

Цей фактор є в даний час найбільш значущим для фірм на території України, оскільки та фірма, яка володіє більш досконалими  технологіям, обладнанням має великі переваги (продуктивність, якість, швидкість). Підприємство, що відслідковує зміну в сфері технологічних досягнень та вчасно пристосовує їх до свого виробництва має великі пріоритети для розширення асортименту, введення інновації та активізації нової цільової аудиторії.

  1. Природно-кліматичні

Сюди відноситься параметри екосистеми країни; витрати в бюджеті країни (в%) на підтримку екосистеми країни; кількість міст і питома вага чисельності їх населення, які не відповідають вимогам по екологічності. Нехтування екологічними аспектами виробництва продукції в сучасній ринковій економіці може зробити негативний вплив на організацію (штрафні санкції). [10]

Аналіз внутрішнього середовища підприємства

Внутрішнє середовище підприємства формується залежно від його місії і мети, яка багато в чому визначається зовнішнім середовищем. Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, техніки, технології, інформації, організації виробництва і управління тощо.[4]

Люди (трудові ресурси)

Економічна категорія «трудові ресурси» означає населення, що володіє фізичною і інтелектуальною здібністю до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення робочої сили. Поняття «Робочої сили» має декілька тлумачень. Воно може бути пов'язане із здібністю людини до праці. З економічних позицій робоча сила, виражає відношення з приводу розвитку здібності до праці - сукупності фізичних і інтелектуальних якостей, знань, навиків, умінь, необхідних людям для виконання конкретних трудових операцій при виробництві товарів і послуг. У такому розумінні терміном «робоча сила» можна оперувати, розглядаючи чинники і умови організації праці, виробництва.

Стосовно ж аналізу ринкових стосунків термін «робоча сила» слід сприймати як синонім терміну «економічно активне населення» (тобто частину працездатного населення, зайняту і шукаючу роботу). Чисельність цієї групи населення включає зайнятих і безробітних. До «робочої сили» відносяться особи старше 16 років, що вже мають роботу або активно зайняті її пошуком, або після звільнення чекаючі, що до їх послуг знов звернуться.

Трудовий потенціал людини праці - працівника - складається залежно від трьох основних чинників: якості робочої сили, нормативної величини робочого дня і творчих можливостей індивіда (таблиця 2.2)[5]

Таблиця 2.2

Чинники трудового потенціалу людини праці

Чинники  трудового потенціалу працівника

Зміст

Якість робочої сили

Відображає рівень фізичного і інтелектуального розвитку працівника, загальноосвітнього, спеціальної і професійної підготовки, придбаних їм трудових умінь і навиків

Нормативна величина робочого дня

Характеризує єдину міру суспільної оцінки різних видів праці або міру участі працівника в суспільно організованій праці

Творчі можливості

Виражаються у вигляді здібностей до праці (тут виявляються особисті можливості в перевищенні середніх показників продуктивності праці і якості роботи), в також у відношенні до праці, готовності до творчого пошуку доріг підвищення його ефективності

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу 410 чол. Позаштатних працiвникiв, що працюють по сумiсництву на пiдприємствi не має. Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу 105 чол. Фонд оплати працi: 7056,0 тис. грн.

Техніка та технології

Беручи до уваги класифікацію технологій Джоан Вудворд можна відзначити, що на ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» масове або великосерійне виробництво.

На підприємстві використовується таке обладнання:

Масу молока, що приймається, визначають зважуванням на вагах СМІ-500 та за допомогою лічильника ЕРС-50.

. Охолодження здійснюють на пластинчастих охолоджувачах А1-ООЛ-10, А1-ООЛ-20 та ООУ-М-5.

Сире молоко піддають тимчасовому резервуванню у танку Я1-ОСВ-6,3.

Тимчасове резервування сирого молока здійснюють  також і у двох танках А9-КЕМ  місткістю по 50 тонн, а також у двох танках ОМВ-6,3 – для молока вищого та першого сорту.

Організація виробництва

Виробнича структура ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» складається із основного та допоміжного виробництва.

Основне виробництво:

  • цех масла;
  • цех сметани
  • цех сухого молока;
  • цех плавлених сирів;
  • цех незбираномолочної продукції.

Допоміжне виробництво:

  • цех зберігання та реалізації готової продукції;
  • столярний цех;
  • компресорний цех;
  • токарний цех;
  • електроцех.

Основне виробництво:

Приймальне відділення

Заготівельне молоко відповідає вимогам Державного стандарту України ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі».

На ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» функціонують дві лінії приймання молока:

1 – на цех масла, сметани, сухого молока;

2 – на цех незбираномолдочної продукції.

Лабораторія по прийманню молока контролює якість сировини на обох відділеннях.

Перше приймальне відділення

Масу молока, що приймається, визначають зважуванням на вагах СМІ-500. Перед подачею на ваги молоко фільтрують з використанням лавсанових матеріалів.

Очищене молоко подається на охолодження до температури 4 С для збереження природної натуральної якості молока, а також, щоб забезпечити його бактеріальну чистоту. Охолодження здійснюють на пластинчастих охолоджувачах А1-ООЛ-10, А1-ООЛ-20.

Тимчасове резервування сирого молока здійснюють у двох танках А9-КЕМ  місткістю по 50 тонн, а також у двох танках ОМВ-6,3 – для молока вищого та першого сорту.

Друге приймальне відділення

Масу молока, що приймається, визначають за допомогою лічильника ЕРС-50.

Потім молоко подається на пластинчастий охолоджувач ООУ-М-5.

Сире молоко піддають тимчасовому резервуванню у танку Я1-ОСВ-6,3.

Молоко, яке закуповують, отримується від здорових корів в господарствах, вимогам цього стандарту. Молоко після доїння профільтровується та охолоджується. Молоко – натуральне, незбиране, чисте без стороннього, невластивого свіжому молоку, присмаку і запаху. За зовнішнім виглядом і консистенцією молоко є однорідною рідиною від білого до ясно жовтого кольору, без осаду і згустків. Не допускається змішування молока від здорових і хворих корів, а також заморожування молока.

У молоці не допускається вміст інгібувальних речовин (мийно-дезинфікуючих засобів, консервантів, формаліну, соди, аміаку, перекису водню, антибіотиків). За фізико- хімічними, санітарно- гігієнічними, мікробіологічними показниками якості молоко розділяють на три ґатунки: вищий, перший, другий.

Апаратне відділення

У апаратному відділенні здійснюють перш за все механічну обробку молока.

Сепарування – це поділ молока на вершки і знежирене молоко під дією відцентрових сил за рахунок різниці густин. Крім розділення молока на вершки і знежирене молоко, сепаратор виконує функцію очисника. Механічні, більш важкі домішки, відкидаються до периферійного барабану і збираються у вантажному просторі. Вміст жиру, що міститься у вершках, які отримують сепаруванням, можна регулювати. Відібране за якістю молоко підігрівають до температури 35…40 С і спрямовують на сепаратор-вершковідділювач.

Перше апаратне відділення

Сире молоко після тимчасового резервування подається на пластинчастий підігрівач П8-ОАГ , де підігрівається до температури 35-40 С і направляється на сепаратор-вершковідділювач Ж5-ОС2-НС.

Після сепарування знежирене молоко та вершки направляються на пастеризацію:

вершки – 103-115С,

знежирене молоко – 90С.

Процес пастеризації проходить на трубчастих пастеризаторах Т1-ОУТ-М.

Потім продукти сепарування направляються на охолодження та тимчасове резервування:

вершки – 2 танки Я1-ОСВ-6,3;

знежирене молоко – танк ОМВ-10.

Друге апаратне відділення

Сире молоко після тимчасового резервування направляється на сепаратор-нормалізатор. Отримане нормалізоване та знежирене молоко направляється на пастеризацію та охолодження.

Потім охолоджену сировину направляють у танки для проміжного резервування – Я1-ОСВ-6,3.

Цех сухого молока

Сухе незбиране та знежирене молоко виготовляється згідно ДСТУ 4273:2003.

На ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» виготовляють сухе незбиране молоко з м.ч.ж.=25%, та знежирене.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва сухого незбираного молока застосовується така сировина та матеріали:

  • молоко коров’яче не нижче другого ґатунку,кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1027 кг/м згідно з ДСТУ 3662;
  • молоко коров’яче знежирене кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1030 кг/м, отримане при сепаруванні молока коров’ячого, що відповідає вимогам наведеним вище;
  • маслянку, яку одержують під час виробництва солодко вершкового масла, кислотністю не більше ніж 20 Т;
  • вершки з масовою часткою жиру не більше 40% і кислотністю плазми не більше ніж 26 Т, не нижче другого ґатунку, отримані при сепаруванні коров’ячого молока згідно ДСТУ 3662.

Молоко на завод доставляється автомобільним транспортом. Для виміру кількості молока використовують пристрої для виміру об’єму.

У лабораторії приймального відділення проводяться такі аналізи щодо визначення якості молока:

масова частка жиру;

масова частка сухих речовин;

кислотність;

ступінь чистоти за еталоном;

густина;

загальне бактеріальне обсіменіння;

наявність соматичних клітин.

Технологічний процес виготовлення сухого незбираного молока представлений на рисунку 2.1.

Приймання та оцінка якості молока

Очистка, охолодження і зберігання молока

Нормалізація складу молока

Пастеризація нормалізованого молока

Згущення нормалізованого молока

(до масової частки сухих речовин 43-45%)

Сушка згущеного молока

Охолодження сухого незбираного молока

t=15-20 С

Фасування, пакування і маркування

Зберігання

Рис.2.1.Технологічний процес виготовлення сухого незбираного молока

Допоміжне виробництво

Теплопостачання

Природний газ надходить з міських газових ліній у ГРП, що знаходяться на балансі заводу і поділяється на:%

паровий котел ДЕ-10-14ГМ;

паровий котел ДКВР 6/13  із горілками ГМГ-4М;

всі котли виробляють насичену пару загальною продуктивністю 27 т/год. та тиском 10 кГс, яка надходить на виробництво молочної продукції, опалювання та гаряче водопостачання.

Водопостачання

Завод використовує воду із свердловини. Артезіанські свердловини розташовані на черкаському горизонті. Загальна продуктивність їх складає 90 кубічних метрів на годину. Вода із свердловини потрапляє у накопичувальну ємкість, з якої додатковим насосом з автоматичним регулюванням розподіляється по водонапірним трубопроводам заводу.

Спеціальна лабораторія проводить аналізи та контролює якість води, що надходить та виходить із заводу, тобто стічної.

Енергопостачання

Електропостачання підприємства здійснюється за 4-х променевою схемою напругою 10кВ. в одній трансформаторній підстанції встановлені 2 силові трансформатори типу 1000 10/04 кВ, від яких напруга надходить у 4 електрощитові та розподіляється безпосередньо до споживачів. Основним споживачем електроенергії є компресорна та цех сушили.

Для виробничих потреб використовуються асинхронні та синхронні двигуни.

Рівень механізації та автоматизації технологічних процесів

Встановлені такі засоби автоматизації:

лічильники молока ЕРС-50;

граничні вимикачі типуFTL-260, знаходяться в кожному резервуарі приймального та апаратного  відділення;

датчик об’єму типуMBS-4510, встановлені також у резервуарах;

контролериSiemens та інше.

Механічні майстерні

Основні функції та призначення:

капітальний ремонт всього обладнання, що має завод;

технічний огляд та обслуговування обладнання;

заміна деталей підшийників та вузлів, які зносилися;

всі види зварних робіт;

механічна насадка обладнання;

виготовлення всього нестандартного обладнання, що є на підприємстві.

Робота основних виробничих цехів

Цех незбираномолочної продукції

Пастеризоване молоко – це молоко, оброблене при температурі від 654 до 99 С з відповідним витримуванням.

Схема технологічного процесу виробництва пастеризованого молока представлена на рисунку 2.2.

Приймання та охолодження молока

Сепарування молока

Нормалізація молока

Очищення охолодженої суміші

Пастеризація нормалізованої суміші

Охолодження молока

Розлив, пакування, маркування

Зберігання готового продукту

Зберігання продукту

Рис.2.2.Схема технологічного процесу виробництва пастеризованого молока

Кефір –це продукт змішаного молочнокислого та спиртового бродіння, який виробляють сквашуванням молока кефірними грибками. Випускають кефір з масовою часткою жиру: 3,2% та знежирений. Кефір виготовляють згідно ТУ У 15.5-21658366.003-2001.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва кефіру застосовується така сировина та матеріали:

молоко коров’яче не нижче другого ґатунку, кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1027 кг/м згідно ДСТУ 3662;

молоко коров’яче знежирене кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1030 кг/м, отримане при сепаруванні молока коров’ячого, що відповідає вимогам наведеним вище;

концентрат сухої грибкової кефірної закваски;

бактеріальні концентрати та закваски вітчизняного або імпортного виробництва.

Схема технологічного процесу виробництва кефіру представлена на рисунку 2.3.

Приймання та  підготовка сировини, нормалізація суміші

Пастеризація

Охолодження

Заквашування та сквашування суміші

Переміщення та охолодження

Розлив, пакування, маркування та до охолодження продукту

Зберігання продукту

Рис.2.3.Схема технологічного процесу виробництва кефіру

Ряжанка –кисломолочний продукт, який виробляється сквашуванням пряженого молока  чистими культурами термофільного молочнокислого стрептококу.

Асортимент включає: ряжанку з масовою часткою жиру 2,5% і виробляється згідно ТУ У 46. 39-089-96.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва ряжанки застосовується така сировина та матеріали:

молоко коров’яче не нижче першого ґатунку, кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1027кг/м згідно ДСТУ 3662;

молоко коров’яче знежирене кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1030 кг/м, отримане при сепаруванні молока коров’ячого, що відповідає вимогам наведеним вище;

бактеріальні концентрати, що дозволені до застосування Міністерством охорони здороівя.

Технологічний процес виробництва ряжанки представлений на рисунку 2.4.

Приймання та підготовка сировини, нормалізація суміші

Пастеризація, пряження

Охолодження

Заквашування та сквашування суміші

Переміщення та охолодження

Розлив, пакування, маркування та до охолодження продукту

Зберігання продукту

Рис.2.4.Технологічний процес виробництва ряжанки

Сир кисломолочний із коров’ячого молока нежирний –білковий продукт, який виготовляють із пастеризованого знежиреного молока, заквашеного закваскою, приготованою на чистих культурах молочнокислих стрептококів, із застосуванням абро без застосування розчину хлористого кальцію з наступним підігрівом згустку і призначений для безпосереднього вживання в їжу і виготовлення з нього сиркових виробів і сиркових напівфабрикатів.

Сир кисломолочний знежирений фасований у пергамент виготовляється згідно РСТ 248-90.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва сиру кисломолочного знежиреного застосовується така сировина та матеріали:

молоко коров’яче не нижче другого ґатунку згідно з ДСТУ 3662;

молоко коров’яче знежирене кислотністю не більше 21 Т, отримане при сепаруванні молока коров’ячого, що відповідає вимогам наведеним вище;

закваску для сиру кисломолочного на чистих культурах молочнокислих стрептококів;

концентрат бактеріальний сухий мезофільних молочнокислих стрептококів.

Технологічний процес виготовлення сиру кисломолочного знежиреного представлений на рисунку 2.5.

Приймання і підготовка сировини і основних матеріалів

Підігрів і сепарування молока

Пастеризація і охолодження знежиреного молока

Заквашування і сквашування молока

Розрізання, нагрівання і охолодження згустку

Відділення сироватки і розлив згустку

Само відділення і пресування згустку

Охолодження сиру кисломолочного

До охолодження упакованого продукту

Зберігання продукту

Рис.2.5.Технологічний процес виготовлення сиру кисломолочного

Сирки солодкі нежирні з родзинками та ваніллю –білковий продукт, який виготовляють із пастеризованого знежиреного молока, сквашеного закваскою, приготовленою на чистих культурах молочнокислих стрептококів, із застосуванням або без застосування розчину хлористого кальцію з наступним підігрівом згустку та додаванням родзинок, ваніліну та цукру-піску.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва сиркових виробів застосовується така сировина та матеріали:

сир кисломолочний згідно з РСТ УРС Р248;

цукор-пісок;

виноград сушений (родзинки);

ванілін.

Технологічний процес виготовлення сирків представлений на рисунку 2.6.

Приймання і підготовка сировини і основних матеріалів

Приготування замісу

Пакування і маркування

До охолодження упакованого продукту

Зберігання продукту.

Рис. 2.6.Технологічний процес виготовлення сирків

Цех масла

Масло –продукт з високою концентрацією молочного жиру, який володіє найбільшою харчовою та біологічною цінністю.

На підприємстві виробляють два види масла:

масло солодко вершкове;

масло вершкове «Селянське».

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виробництва масла використовують наступну сировину:

вершки з масовою часткою жиру не менше 36-45% та кислотністю не більше 14 Т, без сторонніх присмаків та запахів;

молоко сепарують при температурі 35-40 , жирність вершків встановлюють 36-45%.

Вершки отримують шляхом сепарування молока.

Цех оснащений таким устаткуванням для виготовлення масла:

Ваги для вершків;

Ванна приймання сирих вершків;

Танки для вершків Я1-ОСВ-6,3 – 5 шт.;

ПОУ-ОКЛ-10;

Масло утворювачі: А1-ООЛ-1т/год.;

Автомат фасувальний АРМ на 0,2 кг;

Автомат фасувальний АРМ на 20 кг;

Ваги

Технологічна схема виробництва масла представлена на рисунку 2.7.

Приймання молока, первинна обробка

Сепарування молока

Пастеризація вершків

Охолодження

Фізичне дозрівання не менше 8 годин

Сколочення вершків

Фасування масла і маркування

Зберігання і транспортування

Рис. 2.7. Технологічна схема виробництва масла

Цех сметани

Сметана –це кисломолочний продукт, який виготовляється із пастеризованих вершків, шляхом сквашування їх закваскою, яка приготовлена на чистих культурах молочнокислих бактерій та призначений для безпосереднього вживання в їжу.

На підприємстві виготовляється сметана 20%-ої жирності.

Характеристика сировини та основних матеріалів

Для виготовлення сметани  використовуються такі сировина і матеріали:

Молоко коров’яче не нижчн другого ґатунку, кислотністю не більше 20Т, густиною не менше 1027 кг/м згідно ДСТУ 3662;

Молоко знежирене кислотністю не більше 20 Т, густиною не менше 1030 кг/м3, отримане при сепаруванні молока коров’ячого згідно ДСТУ 3662;

Вершки із молока коров’ячого з масовою часткою жиру не більше 40%, кислотністю не більше 20Т;

Закваски для сметани;

Вода питна.

Технологічна схема виробництва сметани представлена на рисунку 2.8.

Приймання і підготовка сировини

Сепарування молока

Нормалізація вершків

(маслянка, знежирене молоко)

Пастеризація вершків

Гомогенізація вершків

Охолодження до температури заквашування

Заквашування та сквашування вершків

Охолодження та перемішування

Фасування, пакування та маркування сметани

Охолодження та визрівання сметани

Зберігання сметани

Рис. 2.8.Технологічна схема виробництва сметани

Управління

Для даного підприємства характерне лінійно-функціональне підпорядкування, оскільки управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. Організаційна структура управління подана на рис. 2.9

Рис. 2.9. Організаційна структура управління на ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

Техніко-економічні показники ефективності діяльності підприємства

Техніко-економічні показники -  система вимірників, що характеризує  матеріально виробничу  базу  підприємств  (виробничих об'єднань) і  комплексне використання ресурсів. Вони застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів.

Інформаційною базою аналізу є матеріали планових документів, дані бухгалтерського і  статистичного  обліку та  звітності  підприємства.  На даний момент фінансова  звітність  товариств  доступна  не тільки для акціонерів,  а й  розміщується в  інтернеті.  Проте, інші організації  обмежують доступ до банку даних підприємства, інформація про діяльність якого часто не тільки набуває  конфіденційний  характер, а й  ставиться  керівництвом  підприємства до комерційної  таємниці. 

Таблиця 2.3

Основні техніко-економічні показники підприємства

Показники

Базовий рік,

2009

Попередній рік,

2010

Звітний рік, 2011

Темп росту, %

2010/2009

2011/2010

Доходи (виручка)від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) тис.грн.

122202

106076

158200

86,80

149,14

Податок на додану вартість, тис. грн

20367

17679

26367

86,80

149,19

Чистий дохід від реалізації продукції, тис.грн.

101835

88397

131833

86,80

149,14

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

96398

78419

125555

81,35

160,11

Валовий прибуток/(збиток), тис. грн.

5437

9978

6278

183,52

62,92

Адміністративні витрати, тис. грн..

3895

3953

2398

101,49

60,66

Фінансові результати до оподаткування, тис. грн.

4754

4761

3508

100,15

73,68

Податок на прибуток, тис. грн.

552

372

661

67,39

177,69

Чистий прибуток/(збиток), тис. грн.

1387

1485

1391

107,07

93,67

Витрати на оплату праці

6873

5744

7056

83,57

122,84

Дані взяті зі звіту про фінансові результати підприємства за 2001 та 2010 роки та балансу підприємства за 2011 та 2010 роки ( Додатки).

З таблиці 2.3 видно, що ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» в 2011 році в результаті реалізації своєї продукції отримало 158200 тис. грн., що на 52124 тис. грн. більше ніж у попередньому році або на 49,14%. Поряд  із зростанням виручки від реалізації продукції, помітно зросла і собівартість цієї продукції  (з 78419 тис. грн. до 125555тис. грн., або на 60,11%). Зростання собівартості продукції ( на 60,11%) привело до того, що сума валового прибутку знизилася на 37,08 % ( з 9978тис. грн. до 6278 тис. грн.). У звітному році підприємству вдалося зменшити  свої адміністративні витрати на 39,34 % ( з 3953до 2398 тис. грн.). Фінансовий результат до оподаткування погіршився на 1253 тис. грн. або на 26,32 %. Чистий прибуток підприємства знизився на 94 тис. грн. або на 6,33%. Витрати на оплату праці значно зросли на 1312 тис. грн. або на22,84%.

Враховуючі дані показники можна зробити висновок, що загальний фінансовий стан підприємства покращився.

SWOT – аналіз

SWOT-аналіз - аналіз сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей і загроз. SWOT-аналіз - це один з найпоширеніших видів аналізу в стратегічному управлінні на сьогоднішній день. Його універсальність дозволяє використовувати його для різних об'єктів вивчення: аналіз продукції, підприємства, конкурентів, міста, регіону і т. д. Цей метод використовується для будь-якого підприємства з метою уникнення потрапляння його в кризову ситуацію.

SWOT - це абревіатура початкових букв англійських слів:

Strengths - сила - сильна сторона компанії, яка вигідно відрізняє її від конкурентів;

Weaknesses - слабкості; слабкі сторони компанії в порівнянні з конкурентами, які вона в силах поліпшити;

Opportunities -можливості; характеристика ринку, яка надає всім учасникам цього ринку можливості для розширення бізнесу;

Threats - загрози - характеристика зовнішнього середовища компанії та можливі ризики для неї.

Сильні і слабкі сторони - це внутрішні риси компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості та загрози пов'язані з характеристиками ринкової, зовнішнього середовища та іноді не можуть контролюватися компанією. Після аналізу цих чотирьох складових розробляються можливі варіанти розвитку компанії при зміні зовнішніх факторів, способи використання сильних сторін для зменшення ризиків і т. д. Розглянемо матрицюSWOT-аналізу нашого підприємства на рис. 2.10. 

Можливості:

1.Можливість використання новітнього устаткування

2.Збільшення об’ємів виробництва

3.Можливість виходу на інші внутрішні ринки

Загрози:

1.Неможливість повернення кредиту

2.Перевиробництво

3.Підвищення конкуренції

Сильні сторони:

1.Близькість до постачальника

2.Помірна ціна на продукцію

3.Імідж підприємства

Сила і можливості:

1.Помірна ціна на продукцію та можливість виходу на інші внутрішні ринки

2.Близкість до постачальника та збільшення об’ємів виробництва

Сила і загрози:

1.Імідж підприємства та неможливість повернення кредиту

2.Помірна ціна на продукцію та підвищення конкуренції

Слабкі сторони:

1.Залежність від постачальника сировини

2.Недостатня конкурентоспроможність

3.Недосконала система контролю

Слабкість і можливості:

1.Залежність від постачальника сировини та збільшення об’ємів виробництва

2. Недостатня конкурентоспроможність та можливість виходу на інші внутрішні ринки

Слабкість і загрози:

1.Недостатня конкурентоспроможність та підвищення конкуренції

Рис. 2.10.Матриця SWOT - аналізу

Отже перспективними в діяльності підприємства є використання новітнього устаткування, вихід на інші внутрішні ринки, збільшення за рахунок використання нових технологій об’ємів виробництва.

Але головними загрозами при цьому є неможливість повернення кредиту, за рахунок чого неможливість введення нових технологій, підвищення конкуренції на ринку молочних виробів та перевиробництво.

2.3.  Оцінка  конкурентоспроможності підприємства

В умовах переходу до ринку відносини змагальності, так характерні для планової економіки, замінюються відносинами ринкової конкуренції. "Ринкова конкуренція є система відносин між економічно самостійними виробниками (продавцями) товарів і послуг. Вона має місце тільки тоді, коли виробники і продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на ті чи інші дії своїх конкурентів. Підприємства вступають в конкурентну боротьбу, в кінцевому рахунку, заради отримання прибутку. Тому ринкова конкуренція ефективна тільки тоді, коли товаровиробники і продавці реально зацікавлені в зростанні прибутку "[15]. Але прибуток не є головною метою економічної діяльності держави, тому воно тривалий час підтримує збиткові державні підприємства (бюджетне фінансування, пільгове кредитування). На перших етапах переходу до ринкових умов господарювання переважання державної власності стримує розвиток конкуренції. У міру прискорення процесу приватизації, що виражається в збільшенні частки приватного сектора, ефективність конкурентного ринкового механізму підвищується. У найзагальнішому вигляді ринковий механізм можна визначити як механізм адаптації підприємств до ринкових умов господарювання, а вироблені ними товарів (пропозиції) - до вимог споживачів (попиту). Головною рушійною силою ринкової економіки є конкуренція товаровиробників. Ринкова конкуренція визначається як система відносин між самостійними господарюючими суб'єктами ринку - підприємствами, що випускають товари (послуги).

Кінцева мета адаптації підприємства - перемога в конкурентній боротьбі за споживача, за ринки збуту як закономірний підсумок його інтегрованих зусиль по реалізації організаційно-економічної системи адаптації. "Конкуренція" в перекладі з латині означає зіткнення в результаті яких-небудь дій. Її визначають як економічне суперництво, змагання в боротьбі за споживача. Конкуренція - це форма взаємного суперництва суб'єктів ринку. Предметом конкуренції є товари (послуги), а об'єктом - споживачі і покупці. Поділ "предмета" і "об'єкта" конкуренції, на думку В.Л.Лунева, вказує на дві сфери впливу в конкурентній боротьбі: товар (предмет) і споживач (об'єкт). Отже, різні як методи конкурентної боротьби, так і способи оцінки рівня конкуренції [9]. Ставлення конкурентів один до одного характеризує подвійність: це і постійне суперництво на ринках збуту, і необхідність конкуренції як основи розвитку економіки і демократії суспільства значною мірою перекривають ніші. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиція (товар) - попиту, підприємство - можливості забезпечити конкурентні переваги, країна - економічної та соціальної моделі. Взаємозв'язок понять конкурентоспроможності країни, підприємства, товару і факторів, їх визначальних - це є детермінант. 

До детермінант глобальної конкурентоспроможності віднесені:

- Уряд.

Слід зауважити, що  поняття глобальної конкурентоспроможності дещо ширше поняття  конкурентоспроможності  країни, так  як може  бути  застосоване  щодо групи країн. Однак такий поділ  можна вважати досить умовним. Конкурентоспроможність країни  визначається такими  детермінантами:

  • Ресурси: фізичні (доступність  природних  ресурсів.);  людські  (вартість,  кількість,  управління),   інформаційні  (обсяг  і якість  науково-технічної  та ринкової  інформації), грошові  (вартість  капіталу),   інфраструктура (її якість і вартість);
  • Процеси (технологія, НТП, інновації);
  • Привабливість (оцінюється на базі ряду макроекономічних показників)
  • Соціально-економічний клімат

До узагальнюючих факторів (детермінант)  конкурентоспроможності  підприємства віднесені наступні:

  • Товар;
  • Положення підприємства на ринку;
  • Збут;
  • Просування товару;
  • Виробництво [14].

На конкурентоспроможність товару впливає сукупність параметрів:

  • Технічні (жорсткі і м'які);
  • Нормативні;
  • Економічні;
  • Ринкові.

Таким чином, проведений аналіз теоретичних і практичних підходів до визначення рівня  конкурентоспроможності   дозволяє вважати,   що   існують взаємопов'язані поняття конкурентоспроможності країни, конкурентоспроможності  підприємства  та  конкурентоспроможності  товару, які знаходять повсюдне застосування, однак відсутні чіткі орієнтири їх використання і оцінки. Методики оцінки рівня конкурентоспроможності товару досить широко відомі і при необхідності застосовуються без особливих труднощів. Однак до теперішнього часу не існує розробленої методики оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, що дозволяє чітко і оперативно визначати конкурентні позиції одного підприємства на товарному ринку в порівнянні з іншими. Думки вчених щодо термінології конкурентоспроможності вельми розходяться, тому до цього часу не існує навіть загальновизнаного поняття "конкурентоспроможність  підприємства".  Відсутня прийнятний набір показників, який може бути покладений в основу методики визначення конкурентоспроможності підприємства.

Можливим підходом до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є застосування аналітичного та / або графічного способів. Перший вимагає побудови матриці конкурентоспроможності, другий - багатокутника конкурентоспроможності

Відповідно до отриманих результатів власних оцінок конкурентоспроможності керівники підприємств, фірм можуть вибирати дійові заходи щодо поліпшення роботи за окремими напрямками, на конкретних дільницях. Зусилля мають бути спрямовані на дослідження ринків збуту, пошук нових форм співпраці з конкурентами і постачальниками, поліпшення якості продукції та зниження витрат, пошук і освоєння ринкових ніш, каналів збуту, моделей і видів продукції, організацію ефективної системи просування. Моделі поведінки сучасних керівників повинні бути адекватні умовам господарювання. Застосування розроблених методик буде сприяти реалізації цього принципу на практиці.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ  ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»

3.1.Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції

Конкурентноздатність товару -це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентноздатність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.

Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнє задоволення, цін, умов постачання й експлуатації в процесі продуктивного і особистого споживання.

Розглянемо окремо всі складові показники конкурентноздатності товару.

Технічні показники товарувизначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільш повно відбиває їхня суспільна й індивідуальна потреби при досягнутому рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас у країні, так і за рубежем.

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національних і міжнародних стандартах.

Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркування, упакування, транспортування і збереження. Документ, яким визначається (нормується) стандартизуємий предмет, називаєтьсястандартом.Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упакування, маркування, транспортування і збереження. При оцінці якості товару насамперед визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентноздатність товару до нуля. [12, с 68] На підприємстві діють лабораторія, кілька технологів, лаборантів, дегустаторів, які здійснюють постійний контроль, за якістю виготовляємої продукції, а також дотримання її діючим стандартам.

У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки і технологій. В Україні діє своя система стандартизації, але вона ще не набула європейських мірок.

Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизації товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.

Міжнародні стандартиусувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO -UnternationalOrganizationforStandardization).

Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.

Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів. На «Ічнянський завод сухого молока та масла» використовуються обидва методи.

Комерційні умови.До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентноздатності товарів, відносяться;

• цінові показники;

• показники, що характеризують умови постачань і платежів за товари, що поставляються;

• показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;

• показники, що відбивають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблених товарів. [8, с.55]

Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачань товарів і пропонованої продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.

Також прямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності.

Організаційні умовипридбання і використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До них відносяться:

забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, щовпливає на зниження витрат обертання і виходить на рівень його ціни;

доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства.В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотно користуватися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами в цій області.

розширення після продажного сервісу.Організація сервісу повинна додержуватися основних правил ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні:

1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку;

2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючий міцний зв'язок клієнта з покупцем;

3) чітка система постачання товарів;

4) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

Задача ж стимулювання збуту (СТИЗ) - спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИЗ обіцяє покупцеві відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів ("бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються післяпродажні знижки, що супроводжують "подарунки", безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу як перший внесок за нову річ.

Економічні умови споживання.По економічних умовах споживання конкурентноздатність товару включає велике число показників, до основних з яких варто віднести:

• енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається;

• вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;

• рівень безвідходності використовуваних технологій;

• надійність, періодичність і вартість ремонтів:

• чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.

Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу й інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару.

У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що впливає на його конкурентноздатність. [7, с 174]

Повна ціна споживанняскладається з ціни, сплаченої споживачем при придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем мита, податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах. Загальна емпірична формула конкурентноздатності товару має вигляд:

конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування

Конкурентноздатність товару - поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.

При оцінці конкурентноздатності експортованих вітчизняних товарів необхідно враховувати наявність таких факторів, як недостатність технічної й економічної інформації, тому що виготовлювачами в основному використовуються проспекти і каталоги конкурентів, тривалість термінів і часті збої при виконанні замовлень, відсутність достатньо розвинутих і наближених до іноземних споживачів мереж збуту товару, відсутність об'єктивної оцінки рівня витрат споживання у конкурентів і т.д. Вплив цих факторів повинний бути по можливості зведений до мінімуму. [2, с 144]

Підхід до оцінки товару з позиції виробника традиційний і виражає насамперед стратегію продажів, досягнення їхньої безумовної рентабельності. При цьому продавці неодмінно повинні використовувати оцінку конкурентноздатності їхніх товарів з позиції покупців, як один з найважливіших орієнтирів у своїй роботі в умовах ринкової конкуренції.

По своїй сутності товар є єдиним засобом одержання прибутку і тим самим основним знаряддям конкурентної боротьби, її матеріальною основою. До основних факторів цієї оцінки варто віднести:

• економічний потенціал і темпи росту економіки;

• рівень розвитку науки і техніки;

• участь у міжнародному поділі праці;

• динамічність і ємність внутрішнього ринку;

• соціально-економічну і внутрішньополітичну ситуацію;

• гнучкість фінансової системи;

• державне регулювання економіки;

• забезпеченість трудовими і матеріальними ресурсами і рівень кваліфікації трудових ресурсів.

Мистецтво конкуренції сьогодні в більшій мірі, ніж раніше, складається у вмілому відході від неї. Виграє не той, хто без озирання кидається в гостру конкурентну боротьбу, а той, хто, вибравши вірну позицію, вміє уникнути жорстокої і безглуздої конкуренції.

У рамках комерційної діяльності для будь-якого самостійного підприємства або фірми ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбі є: завоювання стійкого фінансового становища на ринку, наявність передової технології і високого потенціалу власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, уміння проводити й ефективно використовувати маркетингові дослідження, здатність до маневрування за рахунок зміни якісних і цінових характеристик реалізованого товару, а також надання комплексу послуг, що включають інжинірингові, консалтингові, послуги транспорту, зв'язку, та ін.. На сьогодняшний день дане підприємство має усі ці властивості. Але головним принципом конкурентноздатності «Ічнянський завод сухого молока та масла» є за вищий ґатунок треба платити.

Цінові методи будуються на витягу додаткового прибутку шляхом зменшення витрат виробництва і реалізації, зниження цін без зміни асортименту і якості продукції. Знижуючи ціну, можна захопити окремі сегменти ринку. Ці методи часто використовуються бізнесменами Японії. При виході на нові ринки збуту вони найчастіше знижують рівень цін на 10% і більш, а нерідко використовують і демпінгові ціни, усупереч різкому невдоволенню своїх конкурентів і встановлених заборон у міжнародному торговельному законодавстві (елемент нечесної конкуренції).

Є поняття ісхованої цінової конкуренції.її використовують у випадку, коли товар продається по такій же ціні, як у конкурентів, але більш високої якості. До показників схованої цінової конкуренції варто віднести: скорочення витрат споживання за рахунок підвищення економічності товару в силу зменшення енергоспоживання, збільшення терміну служби виробу, більш широкого обсягу безкоштовного післяпродажного сервісу по доставці, зборці, налагодженню, обслуговуванню і т.д. [3, с.77]

Нецінова конкуренція припускає зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових властивостей, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, відновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу, удосконалювання комплексу послуг, що супроводжують товар (демонстрація товару, пропозиція комплексу супутніх додаткових послуг і (або) товарів, збільшення терміну гарантійного ремонту і т.д.).

Важливими факторами нецінової конкуренції є економічність і мінімізація термінів постачання, що можуть дотримуватися в умовах доставки потрібної продукції заданої якості в позначені договірними (контрактними) умовами місце і час з обліком мінімальних сукупних витрат по вивозі і завезенню продукції. При цьому продавець має можливість, застосовуючи новітню вантажно-розвантажувальну техніку і мобільні транспортні засоби, діставати підвищений прибуток. На ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» є цілий гараж новітніх автомобілів-морозильників. Які розвозять продукцію фірми по всій Україні. Але інші фірми-конкуренти, на жаль, часто по доставці товарів і наданню послуг не укладаються в короткий термін, не можуть грамотно і швидко укладати договори і контракти і дотримувати їхньої умови, потому і не мають додаткового прибутку.

Не можна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створення могутньої збутової мережі і служби сервісу, що регламентуються державним законодавством (транспортні статути, тарифи, порядок формування націнок на послуги і т.д.).

Необхідно пам'ятати, що параметри нецінової конкуренції, як правило, формуються відповідно до міжнародних і національних стандартів по якості виготовлення й упакування товару, зручності його експлуатації і споживання, якості навчання персоналу, дизайнові і багатьох інших параметрів задоволення запитів споживачів.

У цілому ж оцінка конкурентноздатності товару містить у собі вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару.

3.2. Заходи по підвищенню конкурентоспроможності підприємства

Проаналізувавши діяльність підприємства виявлено, що недоліками його роботи є:

  • Слабке фінансове становище, що веде до неможливості повернення кредиту банку
  • Застаріле обладнання в деяких цехах
  • Висока залежність від ресурсної бази
  • Недосконала система контролю за якістю
  • Слабка маркетингова політика

Дане підприємство втрачає свої конкурентоспроможні позиції, що може призвести до банкрутства підприємства та виходу його з ринкових відносин.

Відповідно до цього автором надані такі пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства:

  • Скоротити виробничий час. Для підготовки продукції сировина проходить багато ступенів обробки. Технологам потрібно розробити нову схему виробництва, використовуючи наявні потужності нового обладнання. Це призведе до зменшення часу на виробництво одиниці продукції та підвищення результативності технологічного обладнання. Загалом це призведе до випуску більшої кількості продукції
  • Запровадити нову систему контролю якості готової продукції. Багато підприємств страждають від великих втрат сировини, що були втрачені на продукцію, що загалом стала браком. Встановивши схему контролю на кожному технологічному етапи, загалом, можна зекономити на втратах сировини, та, відповідно, збільшити прибуток за рахунок продажу якісної конкурентоспроможної продукції.
  • Скоротити штат працівників або тимчасово запровадити систему неповного робочого дня( тижня місяця) або позмінну роботу. Виходячи з даних звіту про фінансові результати підприємства (дод Б) в 2011 році збільшились витрати на оплату праці. Підприємство закупило нові технології, за рахунок чого можна зменшити витрати живої праці.
  • Використати новітні маркетингові технології. Як відомо, рекламні компанії є досить ефективними при політиці збуту товару. Ринок, на якому функціонує розглянуте підприємство, характеризується високим ступенем конкуренції товару. Запровадивши нову маркетингову політику, підприємство може більш ефективно повідомляти споживачу про свою продукцію, що, в свою чергу, призведе до підвищення купівле спроможності товару підприємства.

Відповідно до цих пропозицій, підприємство отримає додатковий прибуток і зменшить витрати на виробництво, а отже, зможе виплатити кредит за купівлю нового оснащення. Нова, якісна молочна продукція про яку буде повідомлено споживачу, посилить свої конкурентні позиції та зможе виходити на нові ринки

ВИСНОВКИ

Отже, конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг з питань формування ресурсного потенціалу, задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце протягом періоду оцінювання. Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно стає більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів, та продукція користується постійним попитом.

База дослідження  даної курсової роботи -ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

В процесі проведення досліджень була досягнута основна мета - визначені методи з підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Для досягнення мети були виконані такі завдання :

  • Визначено поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»;
  • Проведений аналіз діяльності підприємства ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»;
  • Досліджено зовнішнього та внутрішнього середовища організації
  • Визначені методів підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі проведених досліджень

Автором були запропоновані такі методи вдосконалення показників конкурентоспроможності підприємства:

  • розширення асортименту випускаємої продукції;
  • активізація рекламної діяльності в засобах масової інформації;
  • стимулювання продажів за рахунок проведення різноманітних акцій;
  • завоювання частки на ринку молочних продуктів України. Це дозволить підприємству зміцнити свої конкурентні позиції.

Список використаної літератури:

1.http://www.ukrstat.gov.ua/

2.Бланк И.О., Стоянова Е.С., Бякова Е.В. Финансовый менеджмент: Учебник, 1998.-611 с.

3. Герасимчук В.І. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 276 с

4. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства : Навч. посіб. / В. І. Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук. – К. : ЦНЛ, 2010. – 304с

5.Економіка праці і соціально-трудові стосунки: Навчальний посібник. Під ред.. Е.П. Міхайлова. –К.: Наукова література, 2005. – 240с.

6.  Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Пресс, 2007. – 719 с. – С.233 – 239.

7.Кинг К. Стратегическое планирование хозяйственной деятельности. -М: Прогресс, 1999.-231 с.

8.Кузьмин А. На подъеме: Рынок соков в Украине // Компаньон. -2001.-№20.-С.48-52.

9.Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой: Учеб. пособие. - М.: Финпресс, НГАЭ и У. 1997. - 356 с. 

10.Менеджмент: Учебник/под ред. В.В, Томилова – М.: Юрайт-Издат, 2003

11. Портер М.Конкуренция.-М.: ЮНИТИ,1999.-411 с

12. Портфельконкуренции и управление финансами / Под ред. Рубина Ю.Б. - М.: «СОМИНТЭК», 1996. - 612 с.

13. С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась, Т.В. Омельяненко., А.В. Вакуленко.Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. - 527 с. –C. 7-22

14.Соколова Л.В. Адаптация предприятий к условиям рынка. - Харьков: ФОРТ, 1996. - 246 с.

15.Экономика переходного периода: Учеб. пособие /Под ред. В.В. Радаева, А.В. Бузгалина. - М.: Изд-во МГУ, 1995. - 410 с. 

ДОДАТКИ

Додаток А

Баланс станом на 2011 рік

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

- залишкова вартість

010

5

8

- первісна вартість

011

6

10

- накопичена амортизація

012

(1)

(2)

Незавершене будівництво

020

33

27

Основні засоби:

- залишкова вартість

030

1013

957

- первісна вартість

031

2480

2589

- знос

032

( 1467 )

( 1632)

Довгострокові біологічні активи:

- справедлива (залишкова) вартість

035

0

0

- первісна вартість

036

0

0

- накопичена амортизація

037

(0)

(0)

Довгострокові фінансові інвестиції:

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

500

500

- інші фінансові інвестиції

045

0

0

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

0

0

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

0

0

Первісна вартість інвестиційної нерухомості

056

0

0

Знос інвестиційної нерухомості

057

(0)

(0)

Відстрочені податкові активи

060

0

0

Продовження додатку А

Гудвіл

065

0

0

Інші необоротні активи

070

0

0

Гудвіл при консолідації

075

0

0

Усього за розділом І

080

1551

1492

II. Оборотні активи

Виробничі запаси

100

730

905

Поточні біологічні активи

110

0

0

Незавершене виробництво

120

131

135

Готова продукція

130

731

1039

Товари

140

235

199

Векселі одержані

150

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

160

1572

1439

- первісна вартість

161

1572

1439

- резерв сумнівних боргів

162

(0)

(0)

Дебіторська заборгованість за рахунками:

- за бюджетом

170

0

0

- за виданими авансами

130

0

0

- з нарахованих доходів

190

0

0

- із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

6

106

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

- в національній валюті

230

14

512

- у т.ч. в касі

231

0

0

- в іноземній валюті

240

0

4

Інші оборотні активи

250

0

0

Усього за розділом II

260

3469

4439

III. Витрати майбутніх періодів

270

2

15

IV. Необоротні активи та групи вибуття

275

0

0

Баланс

280

5022

5946

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. Власний капітал

Статутний капітал

300

500

500

Продовження додатку А

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

1072

1072

Резервний капітал

340

64

101

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

745

1399

Неоплачений капітал

360

(0)

(0)

Вилучений капітал

370

(0)

(0)

Накопичена курсова різниця

375

0

0

Усього за розділом І

380

2331

3072

Частка меншості

385

0

0

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

175

249

Інші забезпечення

410

0

0

Сума страхових резервів

415

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

175

249

III. Довгострокові зобов'язання

Довгострокові кредити банків

440

736

1100

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

199

199

Відстрочені податкові зобов'язання

460

55

54

Інші довгострокові зобов'язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

1040

1353

IV. Поточні зобов'язання

Короткострокові кредити банків

500

577

205

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

0

0

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

412

340

Поточні зобов'язання за розрахунками:

- з одержаних авансів

540

0

0

- з бюджетом

550

127

117

- з позабюджетних платежів

560

0

0

- зі страхування

570

92

110

- з оплати праці

530

201

235

- з учасниками

590

4

3

Продовження додатку А

- із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

13

257

Усього за розділом IV

620

1426

1272

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

Баланс

640

5022

5946

Додаток Б

Звіт про фінансові результати за 2011 рік

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

158200

106076

Податок на додану вартість

015

26367

17679

Акцизний збір

020

(0)

(0)

025

(0)

(0)

Інші вирахування з доходу

030

(0)

(0)

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

131833

88397

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(125555)

(78419)

Валовий прибуток:

- прибуток

050

6278

9978

- збиток

055

(0)

(0)

Інші операційні доходи

060

3154

291

У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

061

0

0

Адміністративні витрати

070

( 2398)

(3953 )

Витрати на збут

030

( 353 )

( 550 )

Інші операційні витрати

090

( 3331 )

(775)

У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

091

(0)

(0)

Фінансові результати від операційної діяльності:

- прибуток

100

1054

706

- збиток

105

(0)

(0)

Продовження додатку Б

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

0

0

Інші доходи

130

31

26

Фінансові витрати

140

( 225 )

(193)

Втрати від участі в капіталі

150

(0)

(0)

Інші витрати

160

(2)

(41)

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

- прибуток

170

3508

4761

- збиток

175

(0)

(0)

У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

176

0

0

У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

177

(0)

(0)

Податок на прибуток від звичайної діяльності

130

(661)

(372)

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

135

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

190

732

412

- збиток

195

(0)

(0)

Надзвичайні:

- доходи

200

0

0

- витрати

205

(0)

(0)

Податки з надзвичайного прибутку

210

(0)

(0)

Частка меншості

215

0

0

Чистий:

- прибуток

220

1391

1485

- збиток

225

(0)

(0)

Забезпечення матеріального заохочення

226

0

0

Продовження додатку Б

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

4799

3639

Витрати на оплату праці

240

7056

5744

Відрахування на соціальні заходи

250

1297

1017

Амортизація

260

203

194

Інші операційні витрати

270

1037

851

Разом

230

10966

3446

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

999972

999972

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

999972

999972

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0.73202

0.41201

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0.73202

0.41201

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

Додаток В

Баланс станом на 2010 рік

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

- залишкова вартість

010

0.9

4.3

- первісна вартість

011

1.4

6.1

- накопичена амортизація

012

(0.5)

(1.3)

Незавершене будівництво

020

31.5

32.6

Основні засоби:

- залишкова вартість

030

995.5

1013.5

- первісна вартість

031

2363.6

2430.2

- знос

032

       ( 1373.1 )

( 1466.7)

Довгострокові біологічні активи:

- справедлива (залишкова) вартість

035

0

0

- первісна вартість

036

0

0

- накопичена амортизація

037

(0)

(0)

Довгострокові фінансові інвестиції:

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

500.3

500.3

- інші фінансові інвестиції

045

0

0

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

0

0

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

Первісна вартість інвестиційної нерухомості

056

Знос інвестиційної нерухомості

057

( )

( )

Відстрочені податкові активи

060

0

0

Гудвіл

065

Інші необоротні активи

070

0

0

Продовження додатку В

Гудвіл при консолідації

075

Усього за розділом І

080

1528.2

1551.2

II. Оборотні активи

Виробничі запаси

100

554.4

729.3

Поточні біологічні активи

110

0

0

Незавершене виробництво

120

79.5

130.5

Готова продукція

130

1053

730.5

Товари

140

300.8

235.4

Векселі одержані

150

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

160

550.7

1572.4

- первісна вартість

161

550.7

1572.4

- резерв сумнівних боргів

162

(0)

(0)

Дебіторська заборгованість за рахунками:

- за бюджетом

170

0

0

- за виданими авансами

130

0

0

- з нарахованих доходів

190

0

0

- із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

73.6

5.7

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

- в національній валюті

230

50.2

14.1

- у т.ч. в касі

231

- в іноземній валюті

240

0

0

Інші оборотні активи

250

0

0

Усього за розділом II

260

2662.2

3468.4

III. Витрати майбутніх періодів

270

3.4

1.7

IV. Необоротні активи та групи вибуття

275

Баланс

280

4193.8

5021.3

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. Власний капітал

Статутний капітал

300

500

500

Пайовий капітал

310

0

0

Продовження додатку В

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

1071.9

1071.9

Резервний капітал

340

43.1

63.7

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

336.7

745.1

Неоплачений капітал

360

(0)

(0)

Вилучений капітал

370

(0)

(0)

Накопичена курсова різниця

375

Усього за розділом І

580

2001.7

2330.7

Частка меншості

385

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

133.6

174.7

Інші забезпечення

410

0

0

Сума страхових резервів

415

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

133.6

174.7

III. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків

440

399.5

735.6

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

450

199.5

199.5

Відстрочені податкові зобов’язання

460

162.3

54.6

Інші довгострокові зобов'язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

1261.3

1039.7

IV. Поточні зобов'язання

Короткострокові кредити банків

500

16

576.3

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

0

0

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, робота, послуги

530

392.2

411.3

Поточні зобов'язання за розрахунками:

- з одержаних авансів

540

0

0

- з бюджетом

550

99.1

127.2

- з позабюджетних платежів

560

0

0

Продовження додатку В

- зі страхування

570

73.3

91.5

- з оплата праці

530

176.4

201.5

- з учасниками

590

1.4

4.5

- із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605

Інші поточні зобов’язання

610

33.3

12.9

Усього за розділом IV

620

792.2

1426.2

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

Баланс

640

4193.8

5021.3

Додаток Д

Звіт про фінансові результати за 2010 рік

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

106076

122202

Податок на додану вартість

015

17679

20367

Акцизний збір

020

(0)

(0)

025

(0)

(0)

Інші вирахування з доходу

030

(0)

(0)

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

88379

101835

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(7191.2)

( 5205.7 )

Валовий прибуток:

- прибуток

050

9978

5437

- збиток

055

(0)

(0)

Інші операційні доходи

060

291.4

21.7

У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

061

Адміністративні витрати

070

( 3953)

( 3895 )

Витрати на збут

030

( 550.4 )

( 437.7 )

Інші операційні витрати

090

(774.9)

( 325.6)

У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

091

0

0

Продовження додатку Д

Фінансові результати від операційної діяльності:

- прибуток

100

706.5

           733.6

- збиток

105

(0)

      (0)

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

0

0

Інші доходи

130

26

         13.4

Фінансові витрати

140

( 193.4)

     (155.1)

Втрати від участі в капіталі

150

(0)

(0)

Інші витрати

160

(40.7)

       (2.3)

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

- прибуток

170

4761

      4754

- збиток

175

(0)

(0)

У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

176

У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

177

О

О

Податок на прибуток від звичайної діяльності

130

( 372)

    ( 552 )

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

135

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

190

412

349.3

- збиток

195

(0)

(0)

Надзвичайні:

- доходи

200

0

0

- витрата

205

(0)

(0)

Податки з надзвичайного прибутку

210

(0)

(0)

Частка меншості

215

Чистий:

- прибуток

220

1485

1387

- збиток

225

(0)

(0)

Забезпечення матеріального заохочення

226

Продовження додатку Д

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІИНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

3633.9

2732

Витрати на оплату праці

240

5744

6873

Відрахування на соціальні заходи

250

1016.9

743.7

Амортизація

260

193.6

150.1

Інші операційні витрати

270

351.6

133.2

Разом

230

3446.1

6166.3

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

999972

999972

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

999972

999972

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0.412

0.349

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0.412

0.349

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ Ічнянський завод сухого молока та масла на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат ПРОВЕДЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ«КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ «РОСИНКА»»

2. Реферат Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі Державного підприємства Млинівське лісове господарство

3. Реферат ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ РЕНДОМ І

4. Реферат Визначення конкурентоспроможності підприємства

5. Реферат Дослідження конкурентоспроможності підприємства ПАТ Запоріжсталь

6. Реферат Стратегічний аналіз конкурентоспроможності потенціалу підприємства Schwarzkopf

7. Реферат Дослідження конкурентоспроможності продукції підприємства та розробка заходів щодо її підвищення

8. Реферат Документування процесів системи управлення якістю на прикладі ВАТ «Харкiвський завод «Точмедприлад»»

9. Реферат Організація діяльності транспортного підприємства на прикладі ТОВ Нова пошта

10. Реферат Комерційна діяльність підприємства на прикладі торгової мережі Сільпо