Новости

Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ Ічнянський завод сухого молока та масла

Работа добавлена:






Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ Ічнянський завод сухого молока та масла на http://mirrorref.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

Кафедра менеджменту

Спеціальність «Менеджмент організацій і адміністрування»

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства»

На прикладіПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

Студентки ІІ курсу

Факультету менеджменту

Групи МПО - 102

Науковий керівник       _______________  к.е.н., доцент Ладонько Л.С.

                                                                            (підпис)

Допущена до захисту«»                   2012р.

Чернігів 2012

АНОТАЦІЯ

В роботі розглядаються основні показники конкурентоспроможності підприємства, поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»

Оцінка показників конкурентоспроможності подається на прикладі  ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

У вступі викладена мета, завдання, база, об’єкт та предмет дослідження даної роботи

У першій частині подано теоретичну базу про конкуренцію, конкурентоздатність , сутність та види економічної конкуренції,параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції

У другій частині розглянуто загальні відомості про підприємство, його зовнішнє та внутрішнє середовище та оцінку конкурентоспроможності даного підприємства.

У третій частині подані пропозиції автора з удосконалення системи показників конкурентоспроможності підприємства

У висновку  подано узагальнені пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності на розглянутому підприємстві, оцінено досягнення мети роботи та виконання основних завдань роботи.

Сторінок: 79

Таблиць: 4

Рисунків: 11

Літератури: 15

Додатків: 4

Ключові слова: конкуренція, показники конкуренції, фактори забезпечення конкурентоспроможності.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..… …  4

РОЗДІЛ 1. Конкурентоспроможність як категорія і як властивість підприємства, що функціонує в умовах ринку …. …………………………………………………………………..…    5

  1. Конкуренція, як основоположний атрибут ринкової        економіки……………………………………………………………………..…    5
  2. Сутність та види економічної конкуренції ……………………..    7
  3.  Параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції.………………………………………….. 12

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»………………......................................................................................  18

2.1.  Загальна характеристика підприємства та галузі ………………..  18

2.2.  Характеристика  та аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства……………………………………………………………………  23

2.3.  Оцінка  конкурентоспроможності підприємства ………………..  50

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ  ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»…………………………………………   54

3.1.  Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції………………………………………………………………………..   54

3.2. Заходи по підвищенню конкурентоспроможності

підприємства……………………………………………………………………  62

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..    64

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .….………………….…….    65

ДОДАТКИ……………………………………………………………………   66

ВСТУП

Управління конкурентоспроможністю на рівні підприємства – це сукупність заходів по систематичному вдосконаленню виробу, пошуку нових каналів його збуту та поліпшення після продажного сервісу.

Управління конкурентоспроможністю підприємстваякгалузь науки і навчальна дисциплінає системою знань про принципи, методи та технологію формування конкурентних переваг і забезпечення на їх основі життєздатності підприємства як суб’єкта економічної діяльності.

Передовий закордонний досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкуренотоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

База дослідження  даної курсової роботи -ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»

Мета даної курсової роботи – визначення методів з підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Завданнями роботи є:

  • Визначення поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»;
  • Аналіз діяльності підприємства ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»;
  • Дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації
  • Визначення методів підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі проведених досліджень

Предмет дослідження – показники конкурентоспроможності підприємства та процес її підвищення.

Обєкт дослідження – управління підвищенням конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості в умовах ринку.

РОЗДІЛ 1. Конкурентоспроможність як категорія і як властивість підприємства, що функціонує в умовах ринку

  1. Конкуренція, як основоположний атрибут ринкової економіки

Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб'єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Що ж таке конкуренція?

Конкуренція (від лат. сопсиггеге — "зіштовхуватися") — економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшогоприбутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

  • наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;
  • свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;
  • абсолютно вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;
  • певна відповідність між попитом і пропозицією; відсутність надвиробництва і дефіциту;
  • абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;
  • відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;
  • наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкуренцію визначають як процес використання вже відомих (вищеназваних) умов та відкриття і використання нових умов розвитку.

У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволюційний шлях — від простих до складних сучасних форм.

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

  • загальноекономічні — загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;
  • технологічні — галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;
  • інституційно-соціальні — наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві
  • міжнародні — ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин у постсоціалістичних країнах і в Україні, зокрема, стали демонополізація, приватизаційні процеси, роздержавлення власності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності [6].

  1. . Сутність та види економічної конкуренції

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво. Дослідження проблеми конкуренції й конкурентноздатності до 90-х років минулого століття в Україні не мало необхідності. Термін “конкуренція” не застосовувалася в радянській економіці. Так у словнику політичної економії конкуренція визначалася як “антагоністична боротьба між приватними товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів” Поняття конкуренції сполучалося з анархією, хижацькими методами, і важкими соціальними наслідками. Елементи конкуренції й конкурентної боротьби були знайомі тільки керівникам підприємств, чия продукція йшла на зовнішній ринок. Відсутність приватної власності на засоби виробництва й установлення планів для всіх підприємств було причиною відсутності конкуренції.

Модель досконалої конкуренції, теоретичні засади якої заклав А.Сміт, повністю виключали будь-який свідомий контроль над ринковими процесами. Координуючим елементом в його теоретичних положеннях постає цінова система в абсолютно децентралізованій економіці. Подальший розвиток теорії абсолютної переваги здійснив Давид Рікардо, розробивши теорію відносної переваги . На прикладах він показав, що країна може імпортувати будь-який товар, навіть якщо вона виготовляє його самостійно з низькими витратами, а інші товари вона виготовляє з більшою ефективністю. Спеціалізація в торгівлі здійснюються в такому випадку не в результаті порівняння виробничої ефективності учасників обміну в одній галузі, а в результаті порівняння відносних переваг по кількох галузях. Д. Рікардо побудував модель досконалої конкуренції та описав як функціонує така система в довгостроковій перспективі. Для умов, які розглядав вчений, принциповим є те, що ціни складаються лише під дією попиту та пропозиції в результаті конкурентної боротьби. Фірми приймають рішення на підставі якісно-цінових матриць, що мінімізують витрати виробництва та реалізації продукції. Теоретичне абстрагування дозволило Д. Рікардо обґрунтувати довгострокові варіанти вирішення проблеми росту в умовах досконалої конкуренції, теорії цінності і розподілу на основі граничної продуктивності.

Ідея досконалої конкуренції допомогла зрозуміти, яким чином ціни в довгостроковій рівновазі поєднуються з принципами децентралізованого управління і як останні сприяють розвиткові капіталістичної економіки. З цього приводу Дж. С. Мілль зазначав, що оскільки конкуренція є основним регулятором цін, заробітної плати, ренти, вона сама по собі є законом , що встановлює правила цього регулювання. Він зробив суттєвий внесок в теорію конкуренції: розробив рівняння міжнародного попиту, виділив неконкуруючі групи на ринку, дав класифікацію цінової еластичності попиту, розробив поняття економії на масштабах і альтернативних витрат.

Представники неокласичної політекономії, намагаючись повніше розкрити економічні механізми функціонування ринку, створили більш адекватні реальній дійсностімоделі монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії.

Згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція– це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку” .

Відмітними рисами сучасного трактування економічної конкуренції є:

  • цивілізований, легалізований характер цієї боротьби;
  • подібність (взаємозамінність) товарів, виробники яких втягнені у конкурентну боротьбу;
  • обмеженість можливостей кожної з конкуруючих сторін впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку внаслідок самостійних дій інших сторін;
  • ідентичність або наближеність потреб цільових груп споживачів, стосовно яких точиться конкурентна боротьба;
  • спільність, тотожність мети, заради якої виникає це суперництво.

Закон конкуренції — один із найважливішіх загальних економічних законів розвинутого товарного виробництва, якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача їхньої продукції. Він виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка змушує товаровиробників удосконалювати процес виробництва, впроваджувати найновіші досягнення НТП, нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати - тобто все те, що сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції, уможливлює завоювання ринку .

В теоретичному аналізі економічної конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння ключових термінів та понять, серед яких - об’єкт, суб’єкт та предмет конкуренції. У доступних для самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду (рис.1.1).

Рис. 1.1.Конкуренція як економічна категорія

У ринковій економіці конкуренція виконує в ринковій економіці певні функції (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Функції конкуренції як економічної категорії

Функція

Пояснення

Функція регулювання

Для утримання в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже, і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації

Конкуренція включає стимули до вищої продуктивності

Для підприємця конкуренція - шанс та ризик одночасно:

  • підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції); це стимулює технічний прогрес;
  • підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу

Конкуренція дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

Функція контролю

Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства (якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців).

Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

У цілому, основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Аналіз праць науковців з проблем конкуренції дозволив узагальнити підходи до класифікаційних ознак економічної конкуренції:

  • за територіальною ознакою- внутрішньогалузева(конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку) та міжгалузева(специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу; здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші, в результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку);
  • за видом конкурентної поведінки – конкуренціяміж продавцями та покупцями; між виробниками (обумовлена існуванням “ринку покупця” - пріоритет на ринку покупців над виробниками-продавцями); між споживачами (обумовлена існуванням “ринку продавця” – пріоритет на ринку продавців над споживачами-покупцями).
  • з точки зору конкурентної ситуації в галузі і на ринку досконала (чиста) та недосконала (монополістична або олігополістична);
  • за критерієм результативності - ефективна та неефективна конкуренція;
  • з дотриманням норм законодавства – добросовісна та недобросовісна;
  • за методами конкурентної боротьби- цінова і нецінова [13].

1.3.    Параметри та умови, які забезпечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції

Параметри та умови є основними складовими категоріями КС. Параметри КС рокривають її зміст та характеризують той або інший бік КС, як об`єкта: персоналу. підпиємства, продукції. Вони надають можливість оцінити ступінь відповідності об`єкту певним вимогам споживача.

Як показало проведене дослідження, нараховується близько 10-ти різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом з тим, задаючись параметрами КС для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забеспечують досягнення потрібних параметрів КС.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією КС. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства.

Формування, ефективний вплив цих умов на досягнення відповідних параметрів КС залежить, як від персоналу підприємства, так і від " зовнішнього середовища" - впливу господарських механізмів галузі, регіону, світовіх зв`язків. Таких умов (найбільш важливих), нараховується біля 60. Створення всіх необхідних умов для досягнення КС об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Наведу тільки один приклад. Таким чином, параметри та умови КС є найважливішими позиціями для аналізу та практичної діяльності по досягненню КС персоналу, підприємства, продукції (КС ППП).

З цього зробимо практичний висновок; для досягнення КС персоналу, підприємства, продукції необхідно:

1. Провести чітке закріплення параметрів та умов КС за відповідними підрозділами і спеціалістами заводу.

2. Встановити вагоме заохочення за їх досягнення.

3. Створити в усіх підрозділах заводу групи забеспечення КС  і діючу систему винагороди за ефективні пропозиції.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій виробництва,використання новітніх винаходів та відкриттів,залучення сучасних засобів автоматизації виробництва.

Рівень конкурентоспроможності фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон`юктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатне довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність фірм, включаються:

  • частка на внутрішньому і світовому ринках;
    • чистий доход на одного зайнятого;
      • чисельність зайнятих;
        • кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізі конкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймається до уваги так звана теорія "життєвого циклу" товару.

В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопід`ємність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень кокурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни експортного товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.

В практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів, або світових цін. На зарубіжному ринку співставляються три показники: витрати виробництва в національній валюті; обмінні курси валют; розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку і витратами виробництва).

Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграє кон`юктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростання продажу, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.

Для оцінки КС фірми, використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, яка користується попитом на ринку й забеспечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:

- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період. Збільшення цього співвідношення обсягів реалізованої продукції;

- відношення прибутку до загальної вартості продажу (profit to sales). Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;

- відношення загальної вартості продажу та вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та затоварювання готової продукції;

- відношення загальної вартості продажу та вартості матеріальних виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменьшення цього показника свідчить про уповільнення обігу запасів;

- відношеня обсягу до суми дебіторської заборгованності (sales to receivables) показує, яка частка реалізованої продукції поставлена покупцями на основі комерційного кредиту.

Фірма, яка має більш низькі витрати виробництва, отримує більш великий прибуток, що дозволяє розширювати обсяги виробництва, підвищувати його технічний рівень, економічну ефективність та якість продукції, а також удосконалювати систему збуту. В результаті КС такої фірми та виробляємої продукції підвищується, що сприяє збільшенню її частки на ринку за рахунок інших фірм, які не мають таких фінансових та технічних можливостей.

Важливе значення має аналіз витрат обігу, який обчислюється шляхом відношення величини збутових витрат до розмірів прибутку.

Аналіз витрат обігу дозволяє викрити невиробничі витрати по всій системі товарного руху від продавця до покупця.

Таким чином, оцінка КС фірми на конкурентному ринку, або його сегменті, побудовані на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових та збутових можливостей фірми. Вона є останнім етапом маркетингового дослідження та покликана з`ясувати потенційні можливості фірми і заходи, які фірма повинна вжити для забезпечення КС позицій на конкурентному ринку.

Така оцінка повинна містити слідуючі показники:

  • потреба у капіталовкладеннях фактичних та перспективу як в цілому, так і по окремим видах продукції і по конкретних ринках;
    • асортимент КС продукції, її обсяги та вартість (продуктова диферинціація);
      • набір ринків або їх сегментів для кожного продукту (ринкова диферинціація);
        • потреба у засобах на формування попиту та стимулювання збуту;
        • перелік заходів та засобів, якими фірма може забезпечити собі перевагу на ринку;
          • створення заохочуючого уявлення про фірму у покупців, виготовлення високоякісної продукції, постійне оновлення продукції на основі власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом, добропорядне та чесне виконання зобов`язань за угодами по відношенню терміну постачання товарів та послуг.

Результати досліджень беруться за основу при розробці стратегії фірми, її технічної, асортиментної та збутової політики.

Проведення економічного