Новости

Загальна характеристика імунної системи людини

Работа добавлена:






Загальна характеристика імунної системи людини на http://mirrorref.ru

Лекція 2

Загальна характеристика імунної системи людини

План:

  1. Принципи функціонування імунної системи
  2. Первинні імунні органи
  3. Вторинні імунні органи

1. Принципи функціонування імунної системи

Антигени – речовини, що викликають імунну відповідь, звичайно це білки, низькомолекулярні речовини (гаптени)  можуть бути антигенами у комплексі з біополімером. Введення антигену до організму є імунізацією.Антитіла(імуноглобуліни) – це білкові молекули, що утворюються у відповідь на антиген, здатні його специфічно (комплементарно) зв`язувати для наступного фагоцитозу.

     Гуморальна імунна відповідь є на розчинні антигени (чужі білки, токсини мікроорганізмів, продукти розщеплення вірусів чи бактерій).Клітинна імунна відповідь є на інфіковані, трансформовані, трансплантовані клітини.

Первинна імунна відповідь розвивається після першої зустрічі з антигеном,вторинна – після наступних імунізацій. Первинна є повільною, має малу кількість антитіл (переважноIgM) та цитотоксичних клітин. Вторинна більш швидка, масивна, довготривала, реалізується антитілами класуIgG. В основі ризниці лежить явище імунної пам`яті – з В- і Т-лімфоцитів утворюються клітини пам`яті, що живуть роками.Етапи імунної відповіді: 1) зміна та представлення антигену макрофагами та дендритними клітинами (неспецифічно) або В-лімфоцитами (специфічно) імунним клітинам; 2) розпізнання антигену Т-лімфоцитами; 3) продукція антитіл або знищення чужих клітин Т-лімфоцитами. Т-лімфоцит розпізнають антиген в сполученні з білками головного комплексу гістосумісності на поверхні антиген-презентуючих клітин, а В-лімфоцити розпізнають вільні антигени. Особливість імунної відповіді – специфічність.

    В організмі наявний репертуар антитіл майже до всіх можливих антигенів. Позитивна селекція дає відбір клітин потрібної специфічності, негативно – для знищення аутореактивних клітин. Імунні клітини взаємодіють між собою безпосередньо та опосередковано цитокінами (імуномедіаторами), наприклад, є біля 20 інтерлейкінів, колонієстимулюючі фактори росту, адгезини.

     Імунна атака на свої клітини, що несуть антигени, може дати аутоімунні хвороби. За участюIgE, гістаміну розвиваються алергії. Віруси, голодування дають імунодефіцити.

2.   Первинні  імунні органи

Червоний кістковий мозок є головним кровотворним органом, побудований з мієлоїдної (ретикулярної або сітчастої) тканини, розташований у ребрах, хребцях, грудині, кістках черепу та тазу, в епіфізах трубчатих кісток. У людини він складає 1,5% маси тіла, частково з віком перетворюється у жирову тканину (жовтий кістковий мозок). 0,1% усіх клітин складають стовбурові клітини, вони не диференційовані, поділяються а) на 2 стовбурові, б) на 2 клітини попередники кров`яних, в) на 1 стовбурову та 1 попередникову. Тут утворюються Т- і В-лімфоцити та дозрівають В-лімфоцити, причому склад такий: 10% Т-клітин і 90% В-клітин. Диференціювання означає формування набору поверхневих маркерів, що дає певну специфічність та функції. Внаслідок перекомбінування генів для клональної різноманітності лімфоцитів можливі мутації з експресією онкогенів, що дає лейкози (прискорення поділу без дозрівання та вихід у кров великої кількості   незрілих лімфоцитів) та лимфоми. При крововтраті підвищується інтенсивність кровотворення, після радіопромінення стовбурові клітини внаслідок мутацій можуть загинути. Таким чином, у червоному кістковому мозку утворюються різні клони лімфоцитів.

Тимус (вилочкова або зобна залоза), утворюється з зябрових кишень раніше інших лімфоїдних органів. Тимус лежить в грудній порожнині, має 2-3 часточки, кожна з яких складається з коркової та мозкової речовин. До статевого дозрівання у людини він має масу біля 30 г, потім у зв`язку зі зменшенням секреції мелатоніну епіфізом тимус інволюціонує та в старості важить 20 г. У тимусі виробляються (під впливом глюкокортикоїдів та соматотропіну) пептидні гормони, які стимулюють лімфопоез, контролюють нейро-м`язову передачу. Тут 100% Т-клітин, а В немає. Глюкокортикоїди викликають апоптоз клітин тимусу та інших лімфоїдних органів.

   У корковій речовині, утвореній епітеліальними клітинами, є великі епітеліоцити - “клітини-няні” с багатьма відростками, які експресують МНС2. Тут йде диференціювання та дозрівання малих Т-лімфоцитів, а також їх поділ. В корковому шарі під впливом кортизолу  апоптозом гинуть до 90% Т-лімфоцитів (позитивний відбір, вибраковка). Подальша міграція проводить Т-лімфоцити крізь шар макрофагів, які знищують загиблі клітини.

     Далі у  мозковій зоні є дендритні та епітеліальні клітини, що експресують МНС1 та МНС2; тут ферментативно інактивуються глюкокортикоїди, а апоптоз мало можливий внаслідок підвищення експресії генівbcl-2. Епітеліальні клітини утворюють сітки, з якими контактують Т-лімфоцити, наявні тільця Гассаля з апоптуючих епітеліоцитів.  Дендритні клітини подібні до антигенпрезентуючих, їх роль – лімітувати глікопротеїди ГКГС. Т-лімфоцити проходять в тимусі курс навчання у формі позитивної та негативної селекції, становляться толерантними до своїх білків, розпізнають чужі білки. Після цього Т-лімфоцити остаточно дозрівають та виходять у кров.

    В першу чергу епітеліоцити, а також тимоцити, макрофаги продукують імуномедіатори (цитокіни) та гормони. До пептидних гормонів тимусу відносяться: тимопоетин (тимозин) для дозрівання тимоцитів, тимулін (містить цинк), а також інші. Пептиди, що виділені з тимусу (тималін) використовуються як ліки. Зниження продукції мелатоніну епіфізом та стрес посилюють інволюцію (гіпоплазію) тимусу, що послаблює імунний нагляд апоптози тимоцитів. Гіперплазія (пухлина тимома) сприяє аутоімунним хворобам (міастенія, системний червоний вовчак).

2. Вторинні  імунні органи

Селезінка (150-200 г) вкрита капсулою і складається з червоної та білої пульпи; містить трабекули та ретикулярну тканину. Червона пульпа містить лакуни, що заповнені еритроцитами та кров`ю, тут (цвинтар еритроцитів) гинуть еритроцити, що не витримали перепадів осмотичного тиску. У білій пульпі є крайова зона (де містяться В-лімфоцити), фолікули (які містять антигенпрезентуючи - дендритні клітини), зародкові центри (що містять Т-лімфоцити). Між червоною та білою пульпою розташовані плазмоцити, що синтезують антитіла. У селезінки гинуть опсонізовані бактеріальні та свої клітини крові, тут багато макрофагів, що необхідні для фагоцитозу. Тут утворюються ІЛ (що впливають на печінку), гормони тафцин та спленопоетин (стимулятори фагоцитозу). При лейкозах, хронічних інфекціях, аутоімунних захворюваннях, внутрішньосудинному гемолізі розвивається спленомегалія з наступною продукцією аутантитіл, що вражають клітини крові та печінки. Гіпоплазія (спленектомія або амілоїдоз) сприяє тромбоцитозам, старінню еритроцитів крові, бактерієміям та паразитеміям.

Лімфоїдна тканина слизових оболонок – це дифузні групи лімфоцитів і макрофагів (загальна їх маса більше суми всіх лімфоїдних органів), що знаходяться: 1) на перетині дихального та травного тракту, де велика можливість заносу антигенів – кільце Вальдейера-Пирогова (піднебінні, носоглоткові, гортанні та язикові миндалини), 2) в трахеях, бронхах, легенях, 3) пейерові бляшки кишечника, лімфоїдні скупчення апендиксу, лімфоцити печінки. Тут містяться плазмоцити (що виробляють секреторнийsIgA для покриття слизових проти вторгнення бактерій, а такожIgE), Т-хелпери, причому Т-клітини представлені Тγσ. В середньому тут 30% В-клітин та 70% Т-клітин. Макрофаги дихальних шляхів та ферменти травної системи лімітують ці лімфоцити від надмірної антигенної стимуляції. Можливі перехресні відповіді лімфоцитів дихальної та травної системи (наприклад, внаслідок штучного вигодовування новонародженого у дитячому віці збільшений ризик бронхіальної астми. Небезпечні білки злаків (гліадин, авенін), лектини бобових та інших рослин і тварин можуть бути імуностимуляторами.

     Лімфоїдна тканина шкіри містить лімфатичні вузли та лімфоцитишкіри, антигени презентуються епідермальними клітинами Лангерганса (макрофагами). Ці лімфоцити, які продукуютьIgA,  відіграють роль при дерматитах, екземі, псориазі, атопічному дерматиті.

Лімфатичні вузли теж вторинні лімфоїдні органи, їх роль: а) затримують чужорідні тіла, білки, бактерії, онкоклітини, токсини, б) бере участь у обміні речовин та води, в) утворються лімфоцити, г) диференціюються Т- та В-лімфоцити, д) з В-лімфоцитів утворюються плазмоцити, е) В-лімфоцити та плазмоцити дають антитіла. Лімфатичні вузли мають коркову, паракортикальну та мозкову зони, а зверху вкриті капсулою; входять та виходять лімфоцити крізь синуси. Коркова зона: крім зрілих лімфоцитів тут є антигенпрезентуючи клітини, які представляють антиген В-лімфоцитам. В-лімфоцити локалізовані у корковій зоні в первинних та вторинних (після антигенної стимуляції) фолікулах. Тут проходять мутації та відбір для утворення клітин пам`яті, з В-лімфоцитів утворюються плазмоцити. Паракортикальна зона: тут містяться антигенпрезентуючи ретикулярні клітини, що представляють антиген тимоцитам  і цим  стимулюють Т-лімфоцити. Мозкова зона: тут накопичуються Т- і В-лімфоцити, плазмоцити, макрофаги. Лімфоузли  містять 70% тимоцитів, 30% В-лімфоцитів в середньому, що залежить від локалізації. У людини 460 лімфатичних вузлів, особливо багато їх в грудній, паховій, шийній та підмишковій областях. Лімфоаденопатія буває декількох типів: по-перше, це реактивна гіперплазія лімфоцитів вузла при імунній відповіді: локально при запаленні, системно при антигенемії та вірусемії. По-друге, це гнійне або гранулематозне запалення у самому вузлі внаслідок стафілококової інфекції, сухот, фелісінозі з наявністю збудників та незвичайних клітин. По-третє, це лімфоми, гранулематоз, деякі лейкози або накопичення метастазів раку легень.Лімфокапіляри починаються сліпо, зливаються у лімфатичні судини з клапанами. Немає лімфокапілярів в епітелії шкіри, слизових оболонках, плаценті та мозку. Масаж м`язів посилює рух лімфи.

Загальна характеристика імунної системи людини на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Загальна характеристика податкової системи України

2. Реферат Загальна характеристика системи корекційної роботи з удосконалення шляхів подолання первинного недорозвитку мовлення, розробленої Є.Ф.Соботович

3. Реферат Основи методики вдосконалення фізичних якостей. Основи методики розвитку сили Загальна характеристика сили як фізичної якості людини

4. Реферат Загальна декларація прав людини

5. Реферат Торгівля, її загальна характеристика

6. Реферат Загальна характеристика видів мистецтва

7. Реферат Вступта загальна характеристика систем теплопостачання

8. Реферат Загальна характеристика ринку факторів виробництва

9. Реферат Загальна характеристика цивільного права України

10. Реферат Загальна характеристика літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст.