Новости

Міжнародний туристичний бізнес і його розвиток в сучасних умовах

Работа добавлена:






Міжнародний туристичний бізнес і його розвиток в сучасних умовах на http://mirrorref.ru

Тема 1. Міжнародний туристичний бізнес і його розвиток в сучасних умовах 1.1. Визначення туризму Туризм проявляється в багатьох формах та аспектах, тому дати йому єдине точне і повне визначення практично неможливо. В сучасній науковій літературі описано багато підходів до визначення поняття “туризм”. За різними ознаками ці підходи можна об’єднати в декілька груп: - туризм як особлива форма пересування людей за маршрутом з метою відвідування конкретного об’єкта або задоволення своїх інтересів та повернення на постійне місце проживання. Поняття “туризм” почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля; - туризм як рух (переміщення) людей, перебування за межами постійного місця проживання та тимчасове перебування на об’єкті зацікавлення. Рух є невід’ємною потребою організму, тому людині завжди було властиве подорожування; - туризм як форма розвитку особистості, яка реалізується через його соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну); - туризм як форма організації відпочинку, проведення дозвілля; - туризм як галузь господарства пов’язана з обслуговуванням людей, які тимчасово знаходяться поза межами постійного місця проживання; - туризм як сегмент ринку, на якому сходяться підприємства галузей господарства таких як транспорту, харчування, готельного господарства, культури, торгівлі тощо; - туризм як явище, яке виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком. 2 Основні визначення туризму були сформульовані Організацією Об’єднаних Націй (Конференція по туризму та міжнародних подорожах, Рим, 1963 р.) та Комісією зі статистики ООН (квітень 1998 р.). Ці визначення були переглянуті та прийняті на конференції, яка була проведена Всесвітньою туристичною організацією по статистиці подорожей та туризму в Оттаві (Канада) в 1991 р. В якості концепції був вибраним аспект попиту, в результаті туризм отримав таке визначення: “Діяльність осіб, що подорожують та здійснюють перебування в місцях, які знаходяться поза межами звичного середовища перебування, на період не більше одного року підряд з метою відпочинку, лікування, діловою та іншою”. Згідно до рекомендацій ВТО всіх подорожуючих, що перетинають зовнішні кордони країн, поділяють на тих, які повинні бути включеними в статистику туризму та названі гостями, і на тих, яких не включають в статистику виходячи з мотивів їхнього візиту. В уяві більшості людей туризм пов’язаний з відпочинком, новими враженнями, задоволенням. Він тісно увійшов в життя людини з його природним бажанням відкрити і пізнати невідомі краї, пам’ятки природи, історії та культури, звичаї та традиції різних народів. Туризм є суспільним явищем, що трактується як сукупність явищ руху в просторі, пов’язаних з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднього стикання з середовищем, що відвідується (природним, культурним чи суспільним). Туризм пов’язаний з переміщенням з “центру” до “периферії”. Туристичний рух можна пояснити як переміщення від цивілізації до природи (виїзди міських жителів у місця з багатими природними ресурсами). Також великою популярністю у високорозвинених країнах користується проведення відпусток у країнах третього світу. Таким чином туризм став загальносвітовим явищем. Це означає, що метою туристичних подорожей стали всі країни світу. 3 Поряд з ростом туризму його основною характерною рисою є сильний зв’язок з різними формами послуг. Це стосується зв’язків з льотними лініями, бюро подорожей, банками, торгівлею, страховими компаніями. Туризм - багатостороннє явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, тісно поєднується з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Туризм - найдинамічніша галузь у світі, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без різниці у расі, статі, мові та релігії. Туризм - економічне джерело створення нових робочих місць та отримання прибутку, розвитку інфраструктури промисловості. Туризм - невід`ємна складова загального міжнародного ринку. В багатьох країнах туризм відіграє значну роль в формуванні ВВП, створенні додаткових робочих місць і забезпеченості зайнятості населення. Туризм впливає на такі основні галузі економіки, як транспорт і зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін., тобто виступає своєрідним каталізатором суспільно- економічного розвитку. Міжнародний туризм і подорожі поступово стають однією з найпотужніших світових індустрій. Так, за даними Світової ради з туризму та подорожей внесок цієї галузі в світовий валовий внутрішній продукт (ВВП) становить майже 10,9%, вона забезпечує зайнятість 10,7% всієї робочої сили, 11,4% інвестицій та майже 11% податкових надходжень. В свою чергу, на розвиток туризму впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політико-правові. 4 Аналіз сучасного стану ринку туристських товарів та послуг, перспектив його розвитку та значення туризму як джерела валютних надходжень в світову та національну економіки, розширення міжнародних контактів, забезпечення зайнятості населення є надзвичайно важливим. Туризм – активна і невимушена форма спілкування людей. Розширення і поглиблення туристських зв’язків між країнами – важлива проблема сучасних міжнародних відносин. Сьогодні окреслилася тенденція до поліпшення міжнародного становища – зміцнюються контакти між країнами з різноманітними системами та рівнями розвитку, особливо помітним стає позитивний вплив туризму. Туризм – тимчасова зміна місця перебування, ритму і середовища життя, тісне спілкування з відвідуваним середовищем (природним, культурним, суспільним), діяльність людей, що подорожують і перебувають на відпочинку. Туристський обмін між країнами – це один із видів міжнародних зв’язків, що охоплюють важливі питання громадського життя. Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру у світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового і культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами. Ознайомлення зі звичаями, побутом, культурою народу іншої країни, з її історією і історичними пам’ятками спонукає до глибокого пізнання довкілля. Туризм дає людям змогу не тільки ознайомитися з життям один одного, а й порівняти різні економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвинутіших районів туризму, підвищується інтерес до нових ще малоосвоєних районів, незважаючи на високі транспортні витрати і дещо обмежені рамки туристського сервісу. Туризм посідає вагоме місце в міжнародних зовнішньоекономічних зв’язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє 5 розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Туризм – різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю. З економічного погляду – туризм – це особливий вид споживання матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь господарства. У законі України “Про туризм” зазначено, що туризм – це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року підряд, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. 1.2. Категорії туризму Одне з найперших та, власне, найточніших визначень туризму було дане професорами Бернського університету Гудзікером та Крапом, а згодом прийняте Міжнародною асоціацією наукових експертів туризму. Вчені вважали, що туризм можна розглядати як ряд явищ та взаємовідносин, які виникають в результаті подорожі, якщо вона не приводить до постійного місця перебування в визначеному місці та не пов’язана з отриманням прибутку. Туризм у всіх його формах являє собою діяльність, розвиток якої залежить від низки чинників: - наявних матеріальних ресурсів; - наявності й тривалості вільного часу; - віку, статі, стану здоров’я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей; - наявності певних засобів пересування та ін. 6 Необхідно зазначити, що однією з причин подорожування людей є розваги та бажання урізноманітнити звичне побутове середовище. Туризм є рухом подорожуючих до місця призначення, яке може знаходитися як в країні подорожуючих, так і за її межами. Туризм можна вважати одним з видів міграції. Проте на відміну від міграції, яка означає рух населення і постійне проживання в місці прибуття, туризм має тимчасовий характер. Він відрізняється терміном подорожі та включає сезонні та тимчасові пересування населення до пунктів призначення, задовольняючи їхні потреби. Для повнішого визначення туризму ВТО запропонувала ввести наступну класифікацію за типами туризму: внутрішній, в’їзний та виїзний туризм. Внутрішній туризм обслуговує подорожуючих своєї країни. Виїзний туризм – виїзд та подорожі осіб, які постійно проживають на території країни до будь-якої іншої країни. В’їзний туризм – подорожі в межах країни осіб, які постійно не проживають на її території. Внутрішній, в'їздний і виїзний туризм можуть по-різному поєднюватися, утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни. Рис.1. Типи туризму Для визначення туризму і точного опису його концепції необхідно формулювати наступні постулати, які є основними елементами поняття “туризм”: 7 турист – людина, яка намагається задовольнити свої найрізноманітніші туристичні потреби. Тип туриста визначає вибір місця відпочинку, а також вид діяльності, яку він намагається здійснити; туристський бізнес – це вид підприємницької діяльності по виробництву товарів та послуг на туристичному ринку з метою отримання прибутку; сфера гостинності – розглядає туризм в основному як соціально- культурний та ментальний фактор, а також як фактор, що дозволяє відкривати нові робочі місця та збільшувати доходи місцевого бюджету; адміністративна сфера та менеджмент туризму – розглядають туризму як фактор розвитку економіки без врахування можливих негативних результатів. Таким чином, туризм можна визначити як ряд явищ та взаємовідносин, в результаті взаємодії туристів, туристського бізнесу, сфери гостинності, адміністрації та процесу приваблення, розміщення та обслуговування відвідувачів. Отже, туризм – це світ бізнесу, який задовольняє потреби та бажання туристів та приносить значні доходи державі та районам, що його розвивають. 1.3. Суб’єкти міжнародного туризму Суб’єкт туризму – турист, який задовольняє свої рекреаційні потреби та характеризується особливою системою властивостей та станів (фізіологічних, психологічних, екологічних, економічних, соціальних та ін.), знання яких є обов’язковим для спеціаліста по туризму. Масштаби туристської економіки залежать від більшої кількості людей, в яких будуть однакові потреби і бажання – здійснити туристську подорож. Туристи відіграють важливу роль в розвитку економіки приймаючої країни. Більша кількість людей, які відвідують країну, сприяє збільшенню виробництва продукції туристських товарів та послуг, створенню нових робочих місць. 8 В 1963 році Римська Конференція ООН по міжнародних подорожах і туризму запропонувала членам Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО – International Union of Official Travel Organization IUOTO) дійти згоди, що термін “відвідувач” повинен характеризувати будь-яку особу, що відвідує країну. (Рис.1.) Згідно визначення ВТО, відвідувач – це особа, яка здійснює подорож в будь-яке місце, що знаходиться поза межами звичного середовища перебування, на термін, не більше 12 місяців підряд, без зайняття оплачуваною діяльністю з джерел відвідуваної країни з будь-якою метою. Це визначення охоплює дві категорії туристів: 1) туристи – відвідувачі, які здійснюють не менш ніж одну ночівлю в колективних або індивідуальних засобах розміщення відвідуваної країни з будь-якою метою, крім зайняття оплачуваною діяльністю. Туристами також вважають екіпажі літаків та суден, які прибувають в країну та використовують засоби розміщення країни перебування; 2) екскурсанти – відвідувачі, які не здійснюють ночівлі в країні перебування. До них відносять: пасажирів круїзних суден, які ночують на борту, незалежно від часу зупинки; одноденні відвідувачі; екіпажі, які залишаються в країні на один день для відпочинку, але не ночують; власники і пасажири яхт (якщо вони ночують на яхті). Виділяють три головних ознаки, які дозволяють об’єднати туристів та екскурсантів в категорію відвідувачів та одночасно відрізнити від інших подорожуючих осіб: переміщення за межі звичного середовища перебування, тривалість перебування в місці призначення та мета поїздки. Для зручності статистичного обліку за рекомендацією ВТО туристські цілі були об’єднані в декілька блоків: дозвілля, рекреація, відпочинок; відвідування знайомих та родичів; ділова та професійна мета (участь в ділових зустрічах, конференціях, симпозіумах, семінарах і т.д.); лікування; поклоніння релігійним святиням (паломництво); інші туристські цілі. 9 Класифікація за метою подорожей відображає різну економічну природу двох категорій мігрантів. З економічної точки зору особи, які отримали робочі місця за кордоном, є виробниками товарів та послуг. За свою працю вони 10 Рис.1. Класифікація подорожуючих осіб Подорожуючі Включені в статистику туризму Не включені в статистику туризму Прикордонні робітники Транзитні пасажири Кочівники (бродяги) Біженці Військовослуж бовці Представники посольств Дипломати Тимчасові іммігранти Постійні іммігранти Дозвілля, рекреація, відпочинок Відвідування знайомих та родичів Ділові та професійні подорожі Лікування Поклоніння релігійним святиням (паломництво) Інша мета Відвідувачі Ночуючи відвідувачі (туристи) Одноденні відвідувачі (екскурсанти) Головна мета подорожі Іноземці Члени екіпажів, які ночують в за-собах розміщення Громадяни, які проживають за кордоном Круїзні пасажири Одноденні відвідувачі, в тому числі і транзитні Члени екіпажів, які ночують на борту суден 11 отримують нагороду – визначену грошову суму, яку переводять на батьківщину. Тому в фінансовому відношенні оплачувана діяльність іноземних громадян пов’язана з відтоком валюти (витратами) з країни їх тимчасового перебування та надходженням (доходами) для країни їх постійного місця проживання. На відміну від виробників матеріальних благ та послуг як категорії подорожуючих осіб, відвідувачі є споживачами національного продукту. Туристи та екскурсанти, оплачуючи товари та послуги в місці тимчасового перебування активізують платіжний баланс приймаючої країни. 1.4. Туристські потреби: мотиви та цілі подорожей Для організаторів подорожей важливим фактором є розуміння мотивації людей, які збираються подорожувати. На сьогодні люди подорожують в межах своєї країни чи за кордоном з багатьох причин. Проте можна вважати, що головною метою поїздки є мотиви туризму. Під мотивами туризму розуміють усі психологічні та фізичні потреби, що заставляють думати людей про місце призначення з туристською ціллю, яке може задовольнити їхні туристські потреби та бажання. До основних мотивів туризму відносять: 1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними для туристів. Такими елементами, наприклад, є природні фактори. До них відносяться клімат, повітря, вода, рослинність, гори, ліси і т.д. Усі вони відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму. Природні та кліматичні елементи відносяться до психологічних та біологічних потреб населення урбанізованих регіонів. 2. Культурні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать об’єкти, які складають культурну спадщину країни. До таких елементів відносяться історичні місця, археологічні пам’ятники, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво та ін. 12 3. Економічні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать усі ті економічні фактори, які охоплюють вартість подорожі. Цей вид мотивів туризму відіграє важливу роль при формуванні недорогих турпакетів. Економічні мотиви туризму мають суттєвий вплив на велику кількість туристів, які належать до класу з середніми доходами та нижче. 4. Психологічні мотиви. До цього виду мотивів належать внутрішні мотиви туристів. Ці мотиви зумовлені психологічними потребами, які відчувають туристи. Необхідно зазначити, що зі збільшенням доходів приватних осіб психологічні мотиви туризму більшою мірою впливають на вибір нових туристських місць призначення. Крім перерахованих вище основних видів мотивів туризму існують більш спеціалізовані види. Їх необхідно враховувати, оскільки це буде сприяти формуванню кращої туристської політики та розвитку економіки туризму в туристських місцях призначення. Жоден продукт неможливо вдало просувати на ринку, якщо він не був створений у відповідності з потребами споживачів. Саме в індустрії туризму просування продукту та послуг залежить від розуміння мотивів, якими керуються туристи, відвідуючи певні туристські регіони. Мотиви ведуть туриста до кінцевої мети – здійснити подорож до визначеного місця призначення. Тому необхідно показати переваги цього місця, які дозволять туристу вирішити, що саме це місце він хоче відвідати. Одна з класифікацій туризму заснована на цілях подорожі. Основу міжнародного туристського обміну складають подорожі з метою відпочинку, рекреації та розваг. Найпоширенішими мотивами є: - необхідність звільнитися від повсякденної роботи; - можливість відпочити та розслабитися; - бажання змінити обстановку та клімат; - пошук романтики; - можливість зайнятися спортом та ін. 1.5. Класифікація туризму 13 Існує безліч класифікацій туризму. Головним є розподіл туризму на міжнародний і внутрішній. Міжнародний туризм охоплює поїздки подорожуючих осіб з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання. Перетин державних кордонів для них пов’язаний з визначеними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютний та медичний контролі. Ці правила вводяться державою з метою боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т.д. та забезпечують установлений порядок в'їзду в країну чи виїзду з неї. Спеціальні служби перевіряють дотримання подорожуючими паспортно-візового режиму, вимог про вакцинацію (щеплення), правил і умов перевозу через кордон речей, товарів, валютних засобів і проведення операцій по обміні валюти. Спрощення чи ускладнення цих формальностей впливає на міжнародні туристські потоки, полегшуючи чи ускладнюючи пересування людей. Не сприяють росту туристських подорожей складна і затягнута процедура оформлення виїзних документів, порушення встановлених термінів їхнього розгляду , надмірно високий збір; у сфері валютного контролю — введення обмежень на обмін валюти, від якого залежить рівень споживання товарів і послуг туристами. Митні декларації й огляди також можуть впливати на скорочення туристських поїздок. Національні туристські адміністрації і багато міжнародних організацій включили спрощення формальностей у перелік головних своїх завдань. ВТО, додаючи особливе значення спрощенню туристських формальностей, розробила і прийняла відповідний пакет рекомендацій у розділах: - паспортних формальностей: децентралізація паспортних служб; скорочення термінів і спрощення процедури оформлення закордонних паспортів; введення розумного збору; встановлення терміну дії паспорта не менш п'яти років з необмеженим числом поїздок; збереження закордонного паспорта у власника без права його конфіскації; приведення паспортів у 14 відповідність зі стандартами, що дозволяє здійснювати перевірку за допомогою комп'ютерних систем; - візових формальностей: безвізовий в'їзд на термін до трьох місяців; поширення дії візи терміном на 12 місяців на один чи кілька в'їздів в усі пункти і по всіх маршрутах, відкритим для туристів, з використанням будь- якого виду транспорту; взаємне визнання візи поруч держав; у виняткових випадках видача дозволу на в'їзд на контрольно-пропускному пункті; установлення єдиного консульського збору незалежно від громадянства туриста; - валютних формальностей: дозвіл ввозу валюти в розмірі, зазначеному в митній декларації; надання повної інформації потенційним відвідувачам і туристам про правила і наявному курсі обміну валюти; розміщення відповідної інформації в обов'язковому порядку на контрольно-пропускних пунктах в'їзду; забезпечення можливості зворотного обміну валюти при виїзді з країни перебування; обмін ввезеної валюти тільки на добровільній основі; надання права туристам мати при виїзді достатні суми в національних грошових одиницях для зворотної поїздки по своїй країні;. - митних формальностей: обкладання туристів податками, зборами, включення деяких податків і зборів на утримання та оновлення туристських об'єктів у структуру непрямого оподатковування, у вартість квитків, путівок, турів, замість прямого збору валюти з відвідувачів; - медичних формальностей і надання медичної допомоги туристам: розширення співробітництва національних туристських адміністрацій з органами охорони здоров'я в справі надання вичерпної туристської інформації медичного характеру всім зацікавленим особам; укладання договорів по медичному страхуванню і наданню медичної допомоги туристам; надання невідкладної медичної допомоги усім без винятку туристам; у випадку захворювання в гострій чи формі смерті негайне повідомлення консульства і родичів; перевезення тіла на батьківщину чи його поховання; швидке оформлення необхідних документів. 15 Туристські формальності, пов'язані з перетином державних кордонів, є невід'ємною частиною міжнародного туризму і виступають у якості головної його особливості. Чим більші відмінності грошових систем держав, чим більше перешкод на шляху вільного пересування людей, чим значніші мовні бар'єри, хоча вони не відносяться до туристських формальностям, але, розділяючи народи, впливають на розвиток туристських контактів, тим суттєвіші відмінності міжнародного туризму від внутрішнього. Інша особливість міжнародного туризму носить економічний характер і розкривається через вплив, який міжнародний туризм робить на платіжний баланс країни. Іноземні туристи, оплачуючи товари і послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет приймаючої країни і тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів одержав назву активного туризму. Навпаки, виїзд туристів пов’язаний з відтоком національної грошової одиниці з країни їхнього постійного місця проживання. Міжнародні платежі по туристських операціях такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни-постачальника туристів, а сам туризм називається пасивним. Розподіл на активний і пасивний, виходячи з особливостей відображення фінансових результатів туристської діяльності в платіжному балансі, притаманний тільки міжнародному туризму і не поширюється на внутрішній туризм. У міжнародному туризмі виділяють дві його форми — в'їздний і виїзний, які розрізняються по напрямку туристського потоку. Один і той же турист може бути класифікований як в’їзжаючий і виїзжаючий одночасно в залежності від того, відносно якої країни описується його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, що він залишає, і країну призначення, куди він прибуває. У першому випадку мова йде про виїзний, у другому — про в'їздний туризм. Ці терміни використовуються стосовно до закордонної подорожі на початку поїздки. На зворотному шляху турист просто повертається додому. 16 Внутрішній туризм на відміну від міжнародного не пов'язаний з перетином державного кордону і, отже, не вимагає дотримання туристських формальностей. Він являє собою міграційні потоки людей у межах країни постійного місця проживання з туристськими цілями. Національна грошова одиниця, яка використовувана щодня, продовжує залишатися засобом обігу, а рідна туристу мова — засобом спілкування. Такі подорожі порівняно легко організувати. За деякими оцінками, на долю внутрішнього туризму припадає 80—90% усіх туристських поїздок, а загальний обсяг витрат на внутрішній туризм у 5— 10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки. Незважаючи на суттєві відмінності, міжнародний і внутрішній туризм тісно пов’язані між собою. Внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. Він сприяє освоєнню нових рекреаційних ресурсів і районів, створенню базової туристської інфраструктури, підготовці фахівців і тим самим сприяє інтеграційним процесам і формуванню єдиного світового туристського простору. Останнім часом намітилося деяке зближення міжнародного і внутрішнього туризму, що обумовлено спрощенням туристських формальностей. Позитивний приклад рішення цієї проблеми дає Об'єднана Європа. У червні 1985 р. Нідерланди, Бельгія, ФРН, Франція і Люксембург підписали в м. Шенген угоду про поетапне скасування паспортного і митного контролю для своїх громадян на загальних кордонах. До Шенгенської угоди приєдналися й інші європейські країни. Підписання Шенгенської угоди стало знаменним етапом на шляху утворення військово-політичного і валютно- економічного союзів 12 європейських держав. Перехід до загальної грошової одиниці — екю, вільному переміщенню товарів, капіталу, послуг і робочої сили, тобто фактичному скасуванню кордонів, відкриває широкі перспективи для подальшого росту туристських обмінів. Зі створенням єдиного візового простору хороші перспективи туристського бізнесу відкриваються у Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, Австрії, а також Італії і 17 Греції. Очікується збільшення прибуттів туристів у ці країни з віддалених регіонів — Азіатсько-Тихоокеанського та ін. Вирішальним фактором розширення туристських потоків у ЄС стає економія засобів і часу на поїздки. Колись витрати азіатських мандрівників на оформлення цілого ряду віз при трансєвропейскому турі складали не одну сотню доларів, процес же їхнього оформлення розтягувався на місяці. Новий порядок в'їзду в Шенгенскую зону значно спрощує й здешевлює подорожі. Що ж стосується внутрішньоєвропейського туризму в межах єдиного візового простору, то громадяни цих країн можуть вільно переміщатися, не обтяжуючи себе ніякими формальностями, а, з огляду на невеликі європейські відстані, поїздка на вихідні в сусідню країну стає правилом гарного тону. Внутрішній, в'їздний і виїзний туризм можуть по-різному поєднюватися, утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни. Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту). Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їздний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх і іноземних туристів. Концепції міжнародного, національного туризму і туризму в межах країни, запропоновані ВТО, можуть бути використані на всіх чотирьох рівнях: глобальному (у масштабах планети), регіональному (стосовно до групи країн), державному і місцевому (у межах окремо взятого району будь- якої країни). Класифікувати види туризму можна за найрізноманітнішими ознаками, до найважливіших з яких відносяться: мета подорожі, сезонні характеристики, територіальні характеристики, індивідуальні вимоги клієнтів, фінансові можливості клієнтів. 18 Класифікація туризму за метою подорожі є умовною, оскільки цілі подорожей переважно тісно переплітаються між собою. Вона носить дискусійний характер. Дослідники розходяться в думці про галузеву структуру туризму. Більшість авторів розрізняють подорожі з метою відпочинку і розваг, діловий туризм, релігійний туризм, лікувально- оздоровчий та ін. Подорожі з метою відпочинку і розваг складають основу міжнародного туристського обміну. На їхню частку припадає близько 70% світового туризму. Вони поєднують оздоровчі, пізнавальні, аматорські спортивні поїздки і т.д. Як і раніше підвищеним попитом у населення користуються поїздки до сонця і моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається найкращим способом зняття нервової і фізичної втоми, регенерації сил і енергії. Однак оздоровчий туризм зазнає суттєвих змін. Мода на приморські курорти проходить, туристські потоки переорієнтовуються. Підвищується інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригоди і ризику. Невід'ємною частиною будь-якого відпочинку є ознайомлення з визначними історико-культурними пам'ятками, відвідування театрів, музеїв, як результат, - розширення суспільного кругозору. Особливе тяжіння людина відчуває до культури, історії, релігії, традицій та побуту народів. Більш повне уявлення про ці сторони людського життя формується в результаті безпосередніх контактів з місцевим населенням, що стають можливими завдяки туризму. Приймаючи до уваги масштаби і значення пізнавального туризму, більшість дослідників відносять його до числа провідних субгалузей туризму, поряд з оздоровчими і спортивними. Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів в місці відряджання. На відміну від поїздок на відпочинок рішення про відрядження, джерела і розміри його фінансування приймають, як правило, не самі туристи, а інші особи (начальник по службі, керівник фірми). 19 До ділового туризму ВТО відносить поїздки для участі в з'їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах та інші службові поїздки. У спеціальній літературі діловий туризм часто підрозділяється власне на бізнес- поїздки, конгресно-виставковий та інсентив-туризм. Останній являє собою поїздки, якими фірма нагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Звичайно, стимулювати продуктивну праця можна і з допомогою грошової премії. Але, як показує практика, туристська поїздка несе в собі більш сильніший спонукальний мотив до кращої роботи. Така форма заохочення праці особливо добре зарекомендувала себе в страхових і банківських компаніях, на торгових підприємствах, що мають розгалужену дилерську мережу. На відміну від масових турів інсентив-програми розробляються під конкретного корпоративного замовника і, як правило, пропонують засоби розміщення високого класу та високоякісне обслуговування на маршруті. І хоча в загальному туристському потоці, наприклад, у Іспанію чи Францію, «премійовані» туристи складають всього 5—7%, частка інсентиву в доходах країн від туризму є значно більшою. Це пояснюється високою вартістю інсентив-програм у порівнянні зі звичайними турами. Діловий туризм — перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні, за деякими оцінками, складає від 10 до 20%. Релігійний туризм – подорожі, які здійснюються з метою паломництва, відвідування святих місць, поклоніння релігійним святиням, ознайомлення в релігійними пам’ятками, історією релігії та релігійно культурою. Лікувально-оздоровчий туризм – подорожі з метою відпочинку та лікування. Цей вид туризму є досить поширеним в цілому світі. Для організації лікувально-оздоровчого туризму вадливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі ландшафти. Етнічний туризм – подорожі для відвідування родичів. 20 У літературі існують класифікації туризму за іншими ознаками. Одні з них відносяться до туристської подорожі і дозволяють описати його, виходячи з організації, комплексу пропонованих послуг, тривалості і дальності поїздки. Інші характеризують туриста з демографічної і соціально- економічної точок зору . Організований і неорганізований туризм. Туристи задовольняють свої потреби по-різному. Вони можуть одержати відповідний набір послуг через туристську фірми чи без її участі, оплатити поїздку з комплексним обслуговуванням чи завчасно кожну послугу окремо в міру користування нею на місці. Строго регламентовані подорожі, пропоновані туристськими фірмами і реалізовані звичайно на умовах попередньої оплати, називаються організованим туризмом. Організовані туристи отримують тури по заздалегідь погоджених маршрутах, термінам перебування, обсягу пропонованих послуг. Одні з них віддають перевагу турам з комплексним обслуговуванням, інші обмежуються частковим туристським обслуговуванням (купити, наприклад, курсівку тільки на харчування). На відміну від організованих неорганізовані туристи не зв'язані ніякими взаємними зобов'язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристськими фірмами. Вони подорожують на принципах самодіяльності і самообслуговування. Типовий приклад неорганізованого туризму — поїздки шляхом автостопа з використанням як засобу пересування попутних автомобілів. Неорганізований відпочинок одержав широке поширення. Індивідуальний і груповий туризм. У залежності від числа туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож по одному маршруту, туризм підрозділяється на індивідуальний (від одного до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Групові подорожі, як правило, організовуються на основі спільності інтересів їхніх учасників. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики і т.д. 21 Комерційний і соціальний туризм. Спочатку вся туристська діяльність мала комерційний характер і здійснювалася з метою отримання прибутку. У сфері туризму, як і в будь-якому іншому секторі економіки, прибуток є головним джерелом засобів для розвитку і розширення виробництва, а також виплати дивідендів акціонерам. Він є одним з найважливіших результативних показників роботи туристського підприємства, на який орієнтується потенційний інвестор при оцінці можливостей фірми. Намагаючись максимізувати свій дохід, туристські компанії шукають оптимальне співвідношення між величиною витрат і ціною туристського продукту. Пропоновані ними товари і послуги розраховані в основному на осіб з високим і середнім рівнем достатку, які готові повністю оплачувати туристські витрати із сімейних бюджетів. На противагу комерційному туризму виник соціальний туризм. Туристські послуги залишалися недоступними для більшої частини населення. Коло споживачів особливо звужувалося в періоди економічних спадів, що супроводжувалися зростанням числа безробітних і падінням реальних доходів. Виникла гостра необхідність у соціальному туризмі як гарантованому мінімумі в сфері відпочинку. Він одержав підтримку на національному і міжнародному рівнях. Концепція соціального туризму базується на трьох основних принципах: забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення в сферу туризму людей з низьким рівнем доходів, субсидування туризму малозабезпечених і активна участь центральних урядових, муніципальних, суспільних і комерційних структур у його розвитку. Масовий і елітарний туризм. Особливість сучасного етапу розвитку туризму розкривається через поняття «масовий туризм». Воно показує процес демократизації і розширення туристського руху. У країнах Заходу більше половини населення є споживачами туристських товарів і послуг. Поняття «масовий туризм» було введено і використовується як альтернатива 22 аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де доступ до туристських благ місцевого населення обмежений через низький рівень життя. Масовий туризм варто відрізняти від популярного. Останній являє собою туристську діяльність, що одержала широке визнання в суспільстві завдяки її привабливості і доступності. На відміну від масового туризму, що містить кількісну характеристику потоків, вона показує якісну сторону цього явища. На відміну від масового елітарний туризм розрахований заможних клієнтів. Для даної категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення, але вони висувають підвищені вимоги до якості пропонованих товарів і послуг. Елітарний туризм відіграє важливу роль в розвитку туристського бізнесу в цілому, задаючи імпульс розвитку усій туристській індустрії. Він сприяє впровадженню і поширенню нових більш високих стандартів обслуговування а, в результаті, сприяє поліпшенню якості життя населення. Тому елітарний туризм часто називають «туристським локомотивом». Стійкий і екологічний туризм. Поняття «стійкий туризм» виникло порівняно недавно в зв'язку з глобальною концепцією стійкого розвитку людства. У туризмі принципи стійкості були сформульовані ВТО і Всесвітньою радою по подорожах і туризму. Вони спрямовані до екологічної, культурної, та економічної стійкості. Стійкість у туризмі означає невиснажливе використання природного і культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму; перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології, скорочення виробничих відходів; залучення місцевого населення в процес прийняття рішень відносно розвитку туризму за допомогою консультацій; партнерство у взаємовідносинах суспільного та приватного секторів; сприяння туризму соціально- економічному підйому окремих територій держав. 23 Багато туристських компаній розробляють власні плани переходу на принципи стійкого розвитку. На них впроваджуються системи екологічного менеджменту, застосовуються екологічні технології. Поширення принципів стійкого розвитку в практиці туристської діяльності відбувається під впливом споживчого попиту. Поінформованість населення про стан навколишнього середовища і екологізація свідомості людей приводять до того, що екологічна обстановка є одним з головних критеріїв вибору місця і форми відпочинку. Ця тенденція виявляється в зростанні попиту на альтернативні види туризму, зокрема екологічний туризм. В основу розвитку цього порівняно нового виду туризму покладено три основних принципи: частина доходів, отриманих від обслуговування туристів, залишається на місцях і спрямовується на охорону природи; змістом основного закону є дотримання природоохоронних вимог; туристська поїздка відбувається з дослідницькими цілями. Екологічний туризм охоплює найрізноманітніші потоки відвідувачів. У країнах Центральної Америки і на півдні Африки особливий інтерес представляють спостереження за великими хижаками. Недавно в Греції були виявлені місця проростання орхідей. Рослини знаходяться під охороною держави. Спостереження за ними ведуть фахівці. Туристи у супроводі гіда можуть відвідати території, що охороняються. Вони приїжджають з різних країн, щоб помилуватися рослинами в природних умовах. Такого роду поїздки правомірно класифікувати як екологічні, а самих подорожуючих осіб відносити до числа екотуристів. Одночасно з диверсифікованістю екотуристської діяльності спостерігається процес зближення екологічного з іншими видами туризму. Захоплення природою притаманне й у масовому туристському рухові. Купально-пляжний відпочинок, круїзи, ділові поїздки часто включають відвідування національних чи природно-етнографічних парків. Границі 24 власне екологічного туризму стають усе більш розмитими, а його масштаби і соціально-економічне значення з працею піддаються опису. Практично кожна країна має можливості для організації «зелених» подорожей. Сьогодні основні екотуристські потоки спрямовані в США, Канаду, Австралію, Непал, Еквадор, Бразилію, Філіппіни, Кенію, ПАР та інші країни. Екологічний туризм є однією з найбільш перспективних і динамічних форм туристської діяльності. Класифікація туризму має велике наукове і практичне значення. Вона дозволяє впорядкувати знання і глибше пізнати сутність світового туристського обміну. Зі зміною вимог, які пропонуються до обсягу і якості туристських послуг, та появою нових видів і форм туристської діяльності вона постійно знаходиться в процесі вдосконалювання і не може вважатися остаточною.

Міжнародний туристичний бізнес і його розвиток в сучасних умовах на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Інформаційний бізнес і його особливості в умовах України

2. Реферат Структура мережі закладів ресторанного господарства м.Києва та її розвиток у сучасних умовах

3. Реферат Аналіз діяльності транснаціональних корпорацій в Україні та визначення їхнього впливу на розвиток вітчизняної економіки в сучасних умовах

4. Реферат Туристичний бізнес. Протокол етикету

5. Реферат Місцеве оподаткування в сучасних економічних умовах

6. Реферат Потенціал здоровя людини в сучасних умовах

7. Реферат НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

8. Реферат ІСТОТНІ УМОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

9. Реферат СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ СВИНЕЙ В УКРАЇНІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

10. Реферат ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ