Новости

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВОДИДАКТИЦІ

Работа добавлена:






СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВОДИДАКТИЦІ на http://mirrorref.ru

Задорожна Ольга Іванівна

аспірант Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка,

м.Тернопіль,Україна

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ

ЛІНГВОДИДАКТИЦІ

У статті розглянуто сутність поняття стратегічної компетентності.Дається загальна характеристика.Подано підходи до аналізу та класифікації комунікативних стратегій.Визначено основні підходи до формування стратегічної компетентності.Обґрунтовано необхідність володіння зазначеною компетенцією.Стратегічну компетентність по трактовано як здатність компенсувати у процесі спілкування недостатність знання мови,а також мовленнєвого і соціального досвіду спілкування іноземною мовою.Обґрунтовано,що формування стратегічної компетентності носить циклічний характер.

Ключові слова:стратегія,компетентність,комунікативна компетентність,стратегічна компетентність,дискурсивні компетентності.

Вступ.Стратегію вищої освіти України на теперішній день складають формування і становлення професійної компетентності фахівця,здатного вирішувати не лише професійні задачі,але й реалізовувати у процесі їх вирішення творчий підхід.Поняття стратегічної компетенції розглядається методистами через призму таких семантично споріднених понять як:стратегії навчання,автономія суб’єктів навчання,індивідуально-раціональний стиль навчальної діяльності.Всі ці поняття характеризують актуальну сьогодні методичну тенденцію,що передбачає організацію навчання навколо його суб’єкта(student-centeredapproachtoteaching,studentsautonomy)з урахуванням індивідуальних психологічних відмінностей останнього,важливих для гуманізації освітнього процесу(individualdifferences,learningstyles).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.За останні десятиріччя науковцями проведено чимало досліджень з проблем формування стратегічної компетенції.Цю проблему досліджували як зарубіжні лінгводидакти:Р.Оксфорд(R.OXford),Дж.О’Меллі ЦО^аШу),А.Шамо(A.Chamot),Д.Ньюнен(D.Nunan),Г.Стерн(H.Stern),Г.Каспер(G.^sper),Е.Келлерман (Е.КеИerman),так і вітчизняні методисти:Г.Александрова,Н.Білоножко,А.Залевська,Г.Ейгер,М.Кабардова,Р.Мільруда,Н.Михайлова,Р.Плігіна,Н.Чичеріна,Л.Ягеніч та інших.Проте проблема формування стратегічної компетентності далекавід вирішення,оскільки потрібно уточнити структуру і зміст;визначити цілі формування,а також етапи і шляхи оволодіння стратегіями.Однак,незважаючи на значну увагу науковців до зазначеної проблеми,необхідно констатувати,що не всі аспекти цього питання вирішено.

Мета статті-визначити сутність поняття стратегічної компетентності,дати загальнухарактеристика.

Виклад основного матеріалу.Термін «стратегія» трактується авторами Загальноєвропейських рекомендацій як «певним чином організована,цілеспрямована і керована лінія поведінки,обрана індивідом для виконання завдання,яке він/вона ставить собі сама,або з яким він/вона стикається» [1,с.10].

Іншими словами,стратегію можна визначити як оптимальну послідовність дій для досягнення певної мети.У цілому стратегії не завжди можна чітко розмежувати на навчальні та комунікативні,оскільки та ж сама стратегія може вважатись навчальною під час вивчення іноземної мови і комунікативною при користуванні нею в реальному спілкуванні.Існують два можливихшляхи оволодіння стратегіями:індуктивний (від використання стратегій до їх формулювання)і дедуктивний (спочатку відбувається зна-

йомство зі стратегією,а потім вона використовується при виконанні вправ).

Поняття «компетентність» є ширшим за своєю сутністю,ніж категорія «компетенція»,й означає сукупність знань і вмінь,необхідних для ефективної професійної діяльності:уміння аналізувати,передбачати наслідки професійної діяльності,використовувати інформацію;володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції [2,с.31].

Отже,компетентність-це сукупність досягнень у професійній діяльності,це-володіння теоретичними знаннями,практичними навичками та вміннями,професійним досвідом у певній галузі,що дозволяє людині визначати (тобто ідентифікувати і розв’язувати незалежно від контексту або ситуації)проблеми,характерні для певної сфери діяльності.За твердженням І.Зязюна,компетентність як властивість індивіда існує в різних формах-як високий рівень умілості,як спосіб особистісної самореаліза-ції (звичка,спосіб життєдіяльності,захоплення);як деякий підсумок саморозвитку індивіда,форма вияву здібностей [3].

Авторами терміна «стратегічна компетенція» були М.Кенейл і М.Свейн,які у1980році,вивчаючи проблеми викладання та оволодіння іноземними мовами,розглядали його як складову комунікативної компетенції.На їхню думку,стратегічна компетенція «полягає у досконалому володінні стратегіямивербального та невербального спілкування,які можуть бути задіяні,щоб компенсувати зрив у ньому,викликаний наявними умовами ситуації спілкування,що його обмежують,або недосконалою компетентністю в одній або декількох сферах комунікативної компетенції,і щоб підвищити ефективність процесу спілкування» [4].

Отже,стратегічна компетентність розглядається як здатність компенсувати у процесі спілкування недостатність знання мови,а також мовленнєвого і соціального досвіду спілкування іноземною мовою.Її значення полягає в тому,що стратегічна компетентність дозволяє учням долати мовний бар’єр,труднощі,які виникають у процесі реального спілкування іноземною мовою.

Формування стратегічної компетентності носить циклічний характер.На думку Т.Олійника кожен з циклів включає певні етапи:1)усвідомлення й аналізвласних стратегій (власного процесу навчання);

розширення діапазону стратегій у результаті колективного обговорення та власних спостережень;ознайомлення з іншими стратегіями;4)тренування нових стратегій,індивідуальний вибір найбільш ефективних;5)використання «замираючих підказок»;6)висновки про стратегії,які за потрібне використовувати [5].

Стратегічна компетентність передбачає наявність знань вербальних і невербальних засобів щодо компенсації у спілкуванні прогалин у володінні іноземною мовою,знань про словотворення,граматичні форми тощо,які сприяють використанню обґрунтованої здогадки;моделей мовленнєвої поведінки та набору мовленнєвих дій для досягнення поставленої комунікативної задачі (комунікативних стратегій);відповідних навичокі вмінь,що дозволяють використовувати ці стратегії [5].

І.Потюк.вважає,що важливим у вивченні іноземної мови є знання про те,що на сучасному етапі розробки теорії комунікативної компетенції поняття стратегічної компетенції передбачає такі складові яккомунікативні та навчальні стратегії.В той час як комунікативні стратегії мають на меті цілеспрямоване подолання проблем у спілкуванні,навчальні стратегії виступають знаряддям оволодіння іноземною мовою в цілому.Тому нерідко дослідники цієї проблемирозглядають навчальні стратегії як більш широке поняття або підкреслюють,що використання комунікативних стратегій сприяє розвитку навчальних стратегій [4].

Лінгвісти виділяють два підходи до аналізу та класифікації комунікативних стратегій:лінгвістичний (інтерактивний)та когнітивний.Згідно лінгвістичного підходу (запропонований лінгвістом Е.Терон),співрозмовники,маючи різний рівень лінгвістичної компетенції,використовують комунікативні стратегії для того,щоб порозумітися (дійти згоди),тобто успішно здійснити різні види комунікативної мовленнєвої діяльності.Представники когнітивного підходу (зокрема,К.Ферч,Г.Каспер),розглядаючи комунікативні стратегії у психолінгвістичній площині,переконані,що вони є процесами,які відбуваються саме у людині,яка вивчає іноземну мову,акцентуючи увагу на сприйнятті,плануванні та продукуванні мовлення при виникненні труднощів.

Характеризуючи навчальні стратегії для вивчення іноземних мов,слід зазначити,що вони поділяються на: