Новости

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Работа добавлена:






РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ на http://mirrorref.ru

Паустовська Т.І.

кандидат економічних наук,доцент,старший викладач кафедри економіки,організації та управління підприємствами Криворізького національного університету

PaustovskaТ.І.

Candidate of Economic Sciences,Docent State Higher Educational Institution «Kriviy Rih National University»

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

OF MODERN WORLD COMPETITION

Анотація.У статті проаналізовано науково-методичні підходи до формування механізмів функціонування ринку праці в Україні та світі.Розглянуто його специфіку як ринку,де продається і купується особливий товар-робоча сила.Досліджено роль держави у створенні та регулюванні ринку праці.Показано широкі можливості та перспективи для більш повної самореалізації людини,які дає ринок праці,під час застосування нової системи найму.Сформульовано шляхи поліпшення функціонування ринку праці в Україні сьогодні та на майбутнє.

Ключові слова:ринок праці,робоча сила,зайнятість,безробіття,конкуренція,державне регулювання,система найму,заробітна плата.

Постановка проблеми.Специфічність ринку праці сьогоднішньої України випливає з глибоких суперечностей,які дотепер складаються у сфері трудових відносин.З одного боку,ще досі можуть зберігатися елементи відносин,властивих командно-адміністративній системи,пережитки позаекономічного примусу (низька мобільність робочої сили,бронювання робочих місць для осіб зі зниженою конкурентоздатністю,встановлення певних пільг для господарюючих суб’єктів).А з іншого-старі принципи потужно витісняють вже діючі засади ринкових відносин із властивою їм системою найму робочої сили,специфікою умов і оплати праці.Відповідно до цього,формується більш гнучкий механізм підтримання збалансованості факторів виробництва,в якому тісно взаємодіють елементи старої і нової систем.Однак,очевидно,перевага віддається ринковому механізму функціонування ринку праці та разом із цим змінюється роль держави у впливі на нього та його регулюванні.

Важко не погодитися з тим,що на останньому факті робиться особливий акцент,бо формування економічних відносин може забезпечити позитивний вплив лише тоді,коли буде враховано,що українське суспільство прагне і здебільшого вже готове змінюватися у бік ринкової економічної системи та її вимог.Ця ключова позиція передбачає й забезпечує збереження сильних позицій держави у розв’язанні проблеми зайнятості на сучасному етапі.Завдання держави полягає у тому,щоб урахувати в механізмі зайнятості систему відносин,яка остаточно закріпить та вкорінить нові економічні ринкові відносини.При цьому необхідно використати всі потенційні можливості державного сектора економіки у розв’язанні наявних проблем,з одного боку,а з іншого-всіляко сприяти творенню та закріпленню ринкового сектору економіки.Це стосується ринку праці у цілому та системи найму зокрема,характеру трудового посередництва,соціальної підтримки незайнятого населення.Іісторично склалося так,що в надрах старої економічної системи поступово зароджувалися і важко,але остаточно приживалися та перемагали елементи нового.В Україні-це ринковий сектор економіки,де з’являються реальні можливості для одержання більшого доходу,кращих,більш вигідних умов найму,ніж у державному секторі економіки.Відкривається простір для вільного переливу робочої сили,створюються умови для більш повної самореалізації людини в процесі праці,особливо це стосується молодих і небайдужих до свого майбутнього людей.Усе це веде до цивілізованої економіки,яка вже довго існує у світі і дала нечисленну низку позитивних результатів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Навіть за часів так званої вільної економіки,яку у своїх працях описували класики А.Сміт,Ж.-Б.Сей,Дж.С.Мілль,Д.Рікардо,К.Маркс,вона була прив’язана до держави та роль якої у змішаній системі значно зросла і розширилася.Це стосується й України,де питання державного регулювання ринку праці займає важливе місце як у теоретичних дослідженнях провідних учених О.Грішнової,Д.Гоме-нюка,М.Долішнього,А.Колота,Н.Кудикіної,В.Онікі-єнка,Л.Ткучук,В.Петюха,так і в структурі практичної системи зайнятості.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.Кожна країна підходить до вирішення цього завдання індивідуальним шляхом.Наша держава,обравши ринковий шлях,намагається пройти його з найменшими втратами.Проте одна справа-це намагатися щось робити,а інша-реально втілювати в життя намічені плани.Тому до основних напрямів діяльності органів державної влади щодо регулювання,реформування та збереження українського ринку праці належать:подолання дефіциту робочих місць шляхом підвищення інвестиційної активності за рахунок усіх джерел фінансування,розвитку підприємництва;послідовна стабілізація рівня життя та вдосконалення соціальної підтримки населення;розвиток системи безперервного навчання як найпро-гресивнішої підтримки якості робочої сили,включаючи питання про умови праці,заробітної плати і використання робочого часу,стабілізації кадрового потенціалу,ефективного використання наявних робочих місць;проведення доцільної та збалансованої міграційної політики,спрямованої на позитивне територіальне переміщення населення,влаштування мігрантів та захист національного ринку праці;розвиток і підвищення ефективності програм і заходів,які спрямовані на попередження безробіття і повернення безробітних до активної праці.

Протягом років незалежності нашої держави,в різні періоди,різними урядами приймалися програми зайнятості населення,які передбачали певні перспективи та їх реалізацію.Визначалися конкретні цифри щодо утримання рівня безробіття в країні,ставилися конкретні завдання та терміни їх виконання.Однак жодна з намічених програм чи хоча б деяких завдань не була реально повністю чи частково виконана.Той тип перспективної моделі ринку праці,яку вибрала свого часу Україна,можна охарактеризувати як соціально-орієнтовану ринкову модель.Та реальні умови її існування протягом останніх пари десятиліть далекі від зразка,адже основними умовами функціонування такої моделі є стабільний розвиток економіки та затвердження сталих механізмів її функціонування,які координуються,спрямовуються і підтримуються продуманою державною політикою.

Разом із загальними принципами такої моделі ринку праці,об’єктом її політики є окрема людина,яка перебуває на ринку у сфері визначених соціально-трудових відносин:як незайнятий і безробітний,так і зайнятий в економіці.Тому,держава не має права залишати поза увагою цю окрему людину,бо від добробуту,комфортності,вла-штованості кожної людини у будь-якій ситуації залежить і благополуччя держави.

Виклад основного матеріалу дослідження.Державна політика в галузі планування і регулювання зайнятості населення повинна передбачати заходи,що забезпечують використання організаційно-технічних і соціально-економічних можливостей країни.При цьому вкрай необхідно залучати не лише власні,а й створити умови для привабливості зарубіжних інвестицій у розвиток нашої економіки.Це може призвести не тільки до створення нових робочих місць,а й до реорганізації наявних підприємств,що вимагатиме перепідготовку кадрів,їх навчання нових професій,організацію спеціальних робіт тощо.Ці заходи мають здійснюватися в тісному узгодженні з демографічними і соціальними факторами,житловим будівництвом,виробництвом товарів для населення,пріоритетним створенням нових підприємств,розвитком галузей і регіонів.Виконання цих заходів на шляху,де діють закони ринку,можуть зіштовхнутися з труднощами об’єктивного і суб’єктивного характеру.

Дооб’єктивних частіше всього відносять:

відсутність вільного підприємництва і платоспроможності покупця;незахищеність виробника і неможливість здійснення підприємницької діяльності;відсутність нормальної ринкової інфраструктури;розбалансування економіки (відсутність матеріальних та валютних ресурсів);відсутність політичної стабільності,яка й виступає гальмом залучення в економіку інвестицій;недосконала податкова система.

Труднощамисуб’єктивного характеру виступають:

низький рівень підготовки менеджерів,бізнесменів та інших спеціалістів;відсутність або низький рівень елементарних знань у галузі комерції,бізнесу,менеджменту;незнання і невміння аналізувати власні резерви виробництва.

Дії об’ктивних факторів залежать від стану макро-економіки.Вони зумовлені вже згаданою політичною стабільністю суспільства,яка супроводжується законотворчою діяльністю парламенту,ефективністю діючої системи оподаткування,а крім того,виникненням умов для розвитку інфляції,коли ніякі державні системи соціального захисту у вигляді допомоги по безробіттю,індексації заробітної плати,підвищення пенсій,не врятуютьстановища,тому що обсяг товарної маси зменшується,а національна валюта продовжує знецінюватися.

Що стосується суб’єктивних труднощів,які зумовлюють винятковість банкрутства підприємств,то вони можуть бути подолані трудовим колективом через його прагнення вижити.Головне в такій ситуації-це орієнтація на вимоги ринку щодо асортименту продукції,її якості,цін,сервісу тощо.Щоб стимулювати виробників і почати нарощування темпів економічного зростання,а також удосконалити ринковий механізм,який діє на основі об’єктивних економічних законів,необхідно:продовжити проведення ефективної приватизації;надати пріоритет у розвитку приватної форми власності у малому та середньому бізнесі;скоротити витрати на утриманнядержавного апарату;вдосконалити системи оподаткування.

Ці заходи спроможні поступово вирішувати проблему безробіття,яка завжди повинна бути предметом підвищеної уваги з боку держави.Під час її вирішення діяльність держави будується за двома напрямами:1)регулювання рівня і тривалості безробіття;2)соціальний захист людей,що потерпіли від нього.Під дією цих та інших заходів із боку держави механізм ринку буде просувати економіку в напрямі довготривалої рівноваги.Україні необхідно проводити економічну політику,що виходить за національні рамки.Повна зайнятість потребує проведення глибоких реформ ринку праці та розроблення нових концепцій продуктивності,розподілу доходів і суспільного добробуту.