Новости

ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТРАГЕДІЇ КРІСТОФЕРА МАРЛО «ТАМЕРЛАН ВЕЛИКИЙ»

Работа добавлена:






ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТРАГЕДІЇ КРІСТОФЕРА МАРЛО «ТАМЕРЛАН ВЕЛИКИЙ» на http://mirrorref.ru

Кучера А.М.

КРІСТОФЕРАМАРЛО «ТАМЕРЛАНВЕЛИКИЙ»

У статті розглядаються художні особливості авторської інтерпретації сильної особистості в трагедії КрістофераМарло «ТамерланВеликий».Доведено,що в образі великого завойовника драматург зобразив суперечності світогляду епохи Відродження між амбітними прагненнями титанічної постаті та моральними законами людського співіснування,демонструючи зворотній бік ренесансного індивідуалізму.

Ключові слова:трагедія,сильна особистість,індивідуалізм,амбітні прагнення,гуманізм,моральні принципи,деспотизм.

КрістоферМарло(ChristopherMarlowe,1564-1593)-фундатор Єлизаветинського театру,сучасник і ровесник В.Шекспіра-є однією з найбільш загадкових фігурв історії англійського письменства.Він залишив після себе більше запитань,ніж відповідей.Причетність до таємної поліції,раптова смерть у кав’ярні,нарешті пов’язане з ім’ям драматурга «шекспірівське питання» -все це створює безмежний простір для роздумів,версій та гіпотез.Судячи зі скупих біографічних даних,які дійшли до наших днів,Марло належав до покоління,породженого епохою Ренесансу:обдарований (що дозволило йому,сину шевця,навчатися в Кембриджі),освічений,незалежний,з вільнодумним мисленням та амбітними прагненнями.Саме цей аспект-вільний вибір сильної особистості-стане ключовим майже в усіх трагедіях К.Марло,визначить основний конфлікт та ідейно-композиційну структуру творів.

Свої шість трагедій,зокрема «Трагедія Дідони,цариці Карфагену»(«The TragédieofDido,QueenofCarthage»,1587),«Тамерлан Великий»(«TamburlainetheGreat»,1587-1588),«Трагічна історія доктораФауста»(«TheTragicHistoryoftheLifeandDeathofDoctorFaustus»,1589),«Мальтійський єврей»(«TheJewofMalta»,1589-1590),«Едуард ІІ»(«Edward II»,1592),«Паризька різанина»(«The MassacreatParis»,1593),драматург написав всього за п’ять-шість років.Будуючи п’єси на гострих внутрішніх конфліктах головних персонажів,імена яких здебільшого задекларовані у назвах,Марло ставить у центр п’єс неповторні індивідуальності з потужним потенціалом та сильною волею.При цьому всі герої висловлюються з пристрастю,у якій неважко розгледіти самого Марло з його власними поривами та амбіціями.

Як виразник гуманістичний ідей Відродження та новатор ренесансної трагедіїК.Марлоє об’єктом постійного наукового інтересу літературознавців,про що свідчать присвячені йому десятки монографічних досліджень та студій різних періодів,серед них А.Веріті«InfluenceofMarloweonShakespearesearlierstyle» (1886),М.Стороженко «Предшественники Шекспира.Лили и Марло» (1872),Дж.Левіс«MarlowesLife»(1891),Г.Бейкер«DramaticTechniqueinMarlowe» (1913),У.Еліс-Фермор«Marlowe» (1927),О.Парфьонов «Кристофер Марло» (1964),Г.Левін«ChristopherMarlowe:The Overreacher»(1965),М.Морозов«Кристофер Марло» (1954),О.Парфьонов «Марло,Шекспир,Джонсон как современники» (1975),Д.Коул«ChristopherMarloweandtheRenaissanceTragedy» (1995)та ін.

В українському літературознавстві вивчення доробку КрістофераМарлоактивізувалось лише за останні роки.Його творчості присвячено низку статей В.ГеоргієвськоїІдея пізнання у п’єсіК.Марло«Трагічна історія життя та смерті доктораФауста»,«Основні художні принципи трагедіїDeCasibusу п’єсі КрістофераМарло«Паризька різня», «Історична доба в трагедії КрістофераМарло«Мальтійський єврей» та ін.);уваги заслуговує розвідка М.Стріхи «Крісто-ферМарлоі його Фавст» (2003),яка була написана до виконаного ним українською мовою перекладу трагедіїК.Марло«Трагічна історія доктора Фавста».Перша вітчизняна версія відомого твору британця,без сумніву,стала важливою подією у сучасній українській літературі та пере-кладознавстві зокрема.Таким чином,на сьогодні поглиблене вивчення проблеми трагічного героя К.Марло як виразника авторського світогляду перебуває на початковій стадії,досі не існує спеціальної дослідницької концепції щодо вказаного питання,що й зумовлює актуальність представленої статті,мета якої-простежити ідейно-художні особливості моделювання сильної особистості в трагедії«ТамерланВеликий»,визначити історико-літературні чинники образу та авторські інтенції.

Розглядаючи питання жанрової парадигми трагедії,більшість дослідників відводятьобразу протагоніста визначальне місце в ідейно-композиційній організації творів.Так,російський вчений А.Анікст вважає,що безпосереднім предметом трагедії є не об’єктивне протистояння реальності,а її відображення крізь призму світосприйняття героя.Вчений,зокрема,пише: «Корені трагізму в людині і в життєвих обставинах [...].Егоїстичне прагнення особистості-ось що насамперед порушує життєвіустановки» [1].Зі слів М.Кудрявцева,у трагедії можуть зіштовхнутись такі життєві ситуації,в яких одночаснопроявляються сила героя і його безсилля.Незалежно від того,чим він керується у своїх діях та вчинках-бажання відновити справедливість,любов,ревність,помста,прагнення до влади чи грошей,-герой виступає суддею певного життєвого устрою та вершителем людських доль [3,