Новости

Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі

Работа добавлена:






Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі на http://mirrorref.ru

Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі

А.Ю.Кравець

Основною метою є дослідження політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі.З’ясовано,що політична поведінка-складний для аналізу термін,адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того,яка складова-генетична чи соціальна-більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини.Запропоновано інтеграційну модель біополітичного погляду на цю проблематику,яка органічно поєднує різні концептуальні підходи і включає як генетичні чинники:схильність до соціальної адаптації,політичного домінування і підкорення,так і соціальні:виховання,соціалізація,еволюція свідомості,що сприяє уточненню наукового знання стосовно проблематики політичної поведінки у біополітиці,підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу.Важливо зазначити,що схильність до домінування з одного бокуі підкорення з іншого,генетично закладені в природу «людини політичної».Саме ці дві характеристики лежать в основі її політичної поведінки.З’ясовано,що людський мозок виступає центром формування політичної поведінки і усвідомлення «людиною політичною» самої себе і своїх вчинків.

Ключові слова:біополітика; «людина політична»; політична поведінка

The issue of political behaviour in contemporary bio-political discourse

A.Y.Kravets

The main topic of the article is the political.During the study it has been found tested that political behaviour is the difficult question to analyse as in bio-politics there are a lot of discussions about genetics and social origins of political behaviour.An integration model of bio-political view of political behaviour has been suggested at the article,which includes both genetics (adaptation,domination and subordination)and social factors (education,socialization,the evolution of consciousness). «Homo Politicus» is genetically related with another biological Wightand this definitely influences his behavior in social and political spheres.For instance,every human being as any social primates has genetic inclination to adaptation,domination,subjugation.In case with «Homo Sapiens» this has a form of genetic andsocial adaptation,political domination and subjugation.The inclination to the domination from one side and to the subjugation to another side is genetically «imprinted» into the nature of the «Homo Politicus».Particularly this two features lie is the basis of his political behavior.However,it is important to mention that,nevertheless the «Homo Sapiens» shares inclination of social primates for hierarchical social organization at the same time he has developed the following capabilities,which are unique in animal world,such as:language,culture and morale.Thus,ideas and values created by the human being have commenced changing of his behavior in social and political sphere.It is important to underline that in above mentioned dichotomy «genetic-culture/morale» such very core analysis element as human brain is absent.According to this,it is has to be mentioned that we keep in mind that the human brain participates in formation of every act or idea,what is fulfilled in the process of the political supervision of subject of management,as well as in the process of social action of management object.So,the political and social behavior of «Homo Politicus» depends not only on his biological factors,such as inclination to the biological adaptation,creation of hierarchical structure,social and political domination and subjugation,but also on social factors as well,such as language,culture,morale and so on.In this case,the human brain comes out as a center of formation of political behaviorand awareness of «Homo Politicus» himself and his actions.

Keywords:bio-politics; «Homo politicus»; genetics and social factors of the political behavior

Проблематика политического поведения в современном биополитическом дискурсе

А.Ю.Кравец

Основной целью является исследование политического поведения в современном биополитическом дискурсе.Вы-яснено,что политическое поведение-сложный для анализа термин,поскольку в биополитической научной среде постоянно ведутся дискуссии по поводу того,какаясоставляющая-генетическая или социальная-в большей степени влияет на социальное и политическое поведение человека.Предложено интеграционную модель,которая органично сочетает различные концептуальные подходы и включает как генетические факторы:склонность к социальной адаптации,политическому доминированию и подчинению,так и социальные:воспитание,социализация,эволюция сознания.Такой подход способствует уточнению научного знания относительно проблематики политического поведения в биополитике,подчеркивает междисциплинарный статус этой дисциплины и конкретизирует сферу ее научного интереса.Важно отметить,что склонность к доминированию с одной стороны и подчинению с другой,генетически заложенные в природе «человека политического».Именно эти двехарактеристики лежат в основе его политического поведения.Выяснено,что человеческий мозг выступает центром формирования политического поведения и осознания «человеком политическим» самого себя и своих поступков.

Ключевые слова:биополитика; «человек политический»; политическое поведение

Постановкапроблеми.Актуалізація біополі-тичної аналітики у сучасній політологічній науці пов’язана з процесом взаємозближення природничого та соціогуманітарного знання,зокрема,біології та політичної науки.З другої половини ХХ століття у західній політичній науці сформувалась тенденція до переорієнтації наукових досліджень з вивчення політичних систем,інститутів і процесів до аналізу поведінки політичних акторів.Так,відомий біополі-тик Ч.Еван наполягає на тому,що «політологам «час звернути увагу на генетичні особливості людської поведінки з урахуванням останніх досліджень в цій сфері,для того,щоб вони припинили пояснювати політичну поведінку згідно з принципами ХІХ ст.» [13,с.134].Р.Бланк вважає,що для розуміння політики необхідно застосовувати знання,отримані на основі вивчення природного світу,адже «людина є частиною світу природи» і виступає за необхідність переорієнтації теоретичної «парадигми» в політології з традиційних поведінкових підходів на еволюційні [4,р.15].Вітчизняний науковець Я.Потапенкозазначає,що «витоки політичних проблем людства біополітики шукають,зокрема,не в соціокультурних чинниках,а у первісних,досвідомих поведінкових тенденціях,успадкованих від тваринного світу [1].Однак,слід зазначити,що у біополітичному співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення,що являє собою «людина політична»,які чинники-генетичні чи соціальні-впливають на формування її політичної поведінки.А тому наукове знання стосовно біополітич-ного погляду на «людину політичну» та її поведінку потребує подальшої теоретичної концептуалізації та систематизації.

Аналіз досліджень і публікацій.Серед біополі-тиків,які займаються цією проблематикою,слід виокремити А.Соміта,С.Петерсона,Р.Бланка,Я.Татер-сола,Дж.Шефера,Д.Брауна,Ч.Евана,Д.Бараша,Х.Келмана,В.Гамільтона,Р.Данбара,Я.Потапенко таінших.Однак,слідзазначити,щоїхпоглядимають якспільніриси,такі суттєві відмінності.Відповідно,наукове знання стосовнобіополітичногопогляду на природуі сутність політичної поведінкилюдинипотребуєподальшогонаукового аналізута поглиблення.

Мета дослідження-комплексний біополітичний аналіз політичної поведінки,що сприяє уточненню наукового знання стосовно цієї проблематики,підкреслює міждисциплінарний статус біополітики і конкретизує сферу її наукового інтересу.

Виклад основного матеріалу.Проблематика політичної поведінки є складним феноменом наукового аналізу,адже в біополітичному дискурсі й досі не вироблено чіткого уявлення про ті фундаментальні характеристики,що лежать в природі «людини політичної»,та формують її політичну поведінку.В біо-політичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того,яка складова-генетична чи соціальна-більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини.Головна проблема полягає в тому,що біополітики розділені на декілька груп,які пропонують своє бачення природи «людини політичної» і її поведінки в соціумі і в політиці,що не сприяє цілісності уявлення про цей феномен.Деякі дослідники вважають,що зрозуміти людську поведінку можна тільки за рахунок вивчення її еволюції,а також її порівняння (виявлення спільних)з іншими,близькими до людинивидами,наприклад приматами.Деякі,навпаки,говорять про те,що тільки людина має свідомість,яка постійно еволюціонує,а отже,соціальні норми,засвоєні в процесі виховання і соціалізації,сьогодні відіграють вирішальну роль у процесі формування поведінки індивіда.

Ми пропонуємо інтеграційну модель біополітич-ного погляду на людську соціальну та політичну поведінку,зведену до п’яти основних постулатів:1.В основі поведінки людини лежать генетичні особливості (вроджені якості).2.Основою поведінки сучасного індивіда є еволюція його свідомості.3.В основі поведінки людини лежать етичні норми і правила (мораль).4.Ключова роль у формуванні поведінки сучасного індивіда належить мозку.5.На соціальну та політичну поведінку людини впливає навколишнє середовище (соціалізація).Таким чином,ми припускаємо,що в основі соціальної та політичної поведінки людини лежать як генетичні й нейронні,так і соціальні чинники.

Тепер пропонуємо розглянути по черзі всі вищезазначені постулати.Так,згідно з першим,в основі поведінки людини лежать генетичні чинники,які сягають корінням людиноподібних мавп.Даний підхід розвивався під впливом етології,здебільшого праць К.Лоуренца та теорії природного відбору Ч.Дарвіна.Так,біополітик Ч.Еван зазначає,що «середовище визначає батьківський внесок,який впливає на поведінку нащадків» [13,с.134].Класики біополітики А.Со-міт і С.Петерсон зазначають,що «гени виступають в якості «основних одиниць,через які особливості передаються від батьків до нащадків» [16,с.1,5].Вітчизняний науковець Я.Потапенко розуміє«Homoроїіїісш» як «продукт біологічно-еволюційного розвитку,частку єдиного планетарного біорозмаїття» [1].В.МакНейл називає людину «найвищим проявом біосфери»,яка живе та працює сама по собі та спільно з іншими людьми задля задоволення своїх потреб [12,с.1-13].

Так