Новости

Методика розвитку співацького голосу як система співацьких відчуттів

Работа добавлена:






Методика розвитку співацького голосу як система співацьких відчуттів на http://mirrorref.ru

ім.А.С.Макаренка

Кафедра вокального мистецтва

Білоцерківець Оксана Іванівна

Методика розвитку співацького голосу як система співацьких відчуттів

Магістерська робота зі спеціальності«викладач вокалу,вчитель музики»

Науковий керівник-Єременко Ольга Володимирівна кандидат педагогічних наук,доцент

Суми-2007

Зміст

Вступз

Розділ І.Наукові засади розвитку співацьких відчуттів.

Аналіз літератури за проблемоюМетодологія дослідження

Висновки до розділу

Розділ ІІ.Співацькі відчуття як методична система.

  1. Методичні підходи до проблеми розвитку співацьких відчуттів
  2. Пріоритетні орієнтири розвитку співацького голосу

Висновки до розділу

Заключення

117

Список використаних джерел

Вступ

Вокальна педагогіка-це галузь знань про природу співацького голосу й використання її можливостей у музично-виконавській практиці,наука про навчання й виховання професійного співака,його співацьких відчуттів під час співу.

Процес розвитку вокальної педагогіки,як і будь-якої науки,супроводжується визначенням основних понять,змінами та уточненнями робочих термінів,встановленням взаємозв’язків та залежностей між ними,без чого стає неможливим однозначне сприйняття педагогічних явищ,провідних тенденцій та умов реалізації освіти.

У вокальній педагогіці як науці проблема використання природи співацького голосу в оперному виконавстві є головною.

Проблематика співацьких відчуттів залежить від питання трактування природи співацького голосу і його використання в оперному мистецтві різних епох.Звідси ті чи інші теоретичні установки в галузі вокальної педагогіки і методики виховання співацького голосу.Оцінювати роботу голосового апарату,керувати ним вокаліст може лише на основі аналізу відчуттів:слухових,м’язових,вібраційних.

Досліджувана проблема співацьких відчуттів потребує використання нагромадження досвіду в галузі акустики,фізіології,фоніатрії.Цими питаннями займалися Р.Юссон,Л.Б.Дмитрієв,М.І.Жинкін,В.П.Морозов,1.1.Левідов,М.В.Микиша,О.Г.Стахевич.

Процес розвитку співацького голосу найчастіше будується саме на аналізі відчуттів.Це і призводить до емпіризму у вокально-педагогічній практиці.

Використання природи співацького голосу в оперному мистецтві як наукова проблема практично не порушувалась у музикознавстві.Але саме це питання і його наукова розробка дозволяє розкрити особливості і стилістику вокального інтонування в оперному мистецтві,систему співацьких відчуттів та історичний аспект виховання професійного співака.

Використання природи співацького голосу в оперному мистецтві одна з вагомих причин еволюції мистецтва сольного співу в історичному аспекті.

Отже,актуальність і недостатня розробка проблеми системи співацьких відчуттів у вокальному мистецтві зумовили вибір теми нашого дослідження.

Метою дослідження є розкриття механізму концепції співацького голосу як структурного компоненту регістрової природи,акустики голосового апарату,роботи голосового апарату в співі,сполучення мовленнєвих установок і вокальної позиції голосних для формування цілісної системи співацьких відчуттів.

Обєктом дослідженняє процес становлення співацького голосу у системі вокальної педагогіки.

Предмет дослідження-шляхи і методи розвитку співацьких відчуттів.Гіпотеза ґрунтувалася на припущенні того,що забезпечення розвитку співацького голосу відбувається найбільш ефективно в системі співацьких відчуттів.

У відповідності до головної мети дослідження визначені основні завдання:

проаналізувати стан досліджуваної проблеми в науковій літературі і практиці підготовки співаків;з’ясувати специфіку системи співацьких відчуттів та її вплив на розвиток співацького голосу вокаліста;розкрити особливості системи співацьких відчуттів,їх вплив на розвиток співацького голосу вокаліста;висвітлити засоби розвитку навичок сольного співу студентів в системі співацьких відчуттів.

Для перевірки достовірності гіпотези та для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідницької роботи:

вивчення та теоретичний аналіз літератури щодо сутності проблеми;педагогічне спостереження;письмове та усне опитування;тестування.

Наукова новизна визначається можливістю застосування матеріалів дослідження у практиці викладання вокалу на факультетах мистецтв,у педагогічній практиці студентів,а також у практичній діяльності викладачів.

Структура роботи згідно з метою складається зі вступу,двох розділів,висновків,заключення,списку використаних джерел,додатків.

У даному дослідженні ми намагалися зробити спробу висвітлити деякі аспекти системи співацьких відчуттів задля розвитку вокально-технічних навичок і удосконалення професійної майстерності співака-виконавця.

Спостереження за практикою довели,що особливу увагу виконавцям слід звертати саме на співацькі відчуття і прагнути виробити з них власну систему,яка покращувала б спів.Адже вирішальною умовою формування навичок якісні зміни основних властивостей співацького голосу виконавця.Щоб досягти позитивних результатів у сольному співі,треба працювати над удосконаленням артикуляційного апарату,розробляти його технічні можливості і властивості.

Під час вокальної роботи резонаторні і м’язові відчуття поряд із слуховими виконують роль зворотного зв’язку,за допомогою якого контролюється і корегується процес голосоутворення,формуються вокальні навички.На заняттях з постановки голосу потрібно спеціально зосереджувати увагу студента на цих відчуттях,а при досягненні вірного звучання допомогти добре їх зафіксувати і запам’ятати.

Кожне уміння можна розглянути як певну кількість цілеспрямованих і взаємопов’язаних дій,що виконуються в логічній послідовності.

Аналіз наукового доробку дав можливість систематизувати вправи,які направлені на розвиток різних вокально-технічних навичок.Вправи для розвитку і активізації артикуляційних органів належать до спеціальних засобів вокальної роботи-м’язових прийомів,які формують рухи голосового апарату і допомагають зняти затиснення і активізувати чітку роботу м’язів і органів,свідомо керувати процесом фонації і артикуляції.Вправи спеціально в кожному випадку добирають для кращого виявлення потрібних якостей співочого звуку і викоріненню негативних індивідуальних особливостей голосоутворення.

Вокально-технічні навички в сукупності є засобом художньої виразності.Вони виробляються завдяки вправам,а закріплюються,збагачуються й удосконалюються в роботі над художніми творами.

Особливу роль в своїй роботі ми приділяємо висвітленню особливостей викладання постановки голосу у італійській,французькій,німецькій національних школах.

Це дає можливість зробити висновок,що єдиної методики,якої б дотримувалися всі викладачі немає.Однак,зберігаючи особливості індивідуального стилю,всі викладачі прагнуть досягти якісного характеру звуку,однорідності звучання голосу на всьому діапазоні,компактності звучання низьких голосів,багатства динаміки і різноманіття тембрів.

В класах сольного співу використовуються різні прийоми і вокальні вправи,від простих до складних.

Наукова гіпотеза дослідження полягає у припущенні того,що розвиток співацького голосу вокаліста може формуватись та розвиватись ефективніше в системі співацьких відчуттів.

У відповідності до головної мети дослідження визначені основні завдання:

На основі аналізу науково-теоретичної літератури з’ясувати специфіку системи співацьких відчуттів та її вплив на розвиток співацького голосу вокаліста.З’ясувати стан досліджуваної проблеми в науковій літературі і практиці підготовки співаків.Розкрити особливості системи співацьких відчуттів,їх вплив на розвиток співацького голосу вокаліста.Висвітлити особливості розвитку навичок сольного співу студентів в системи співацьких відчуттів.

Для перевірки достовірності гіпотези та рішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідницької роботи:

Вивчення та теоретичний аналіз літератури щодо сутності проблеми;Вивчення та аналіз психологічної,педагогічної літератури та результатів діяльності;Педагогічне спостереження.Письмове і усне опитування.Тестування.

Наукова новизна полягає у виокремленні проблеми діяльності викладачів.

Апробація результатів магістерської роботи.

Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри вокального мистецтва факультету мистецтв СДПУ ім.А.С.Макаренка.

Висновки і результати дослідження обговорювались на наукових та студентських конференціях у2006-2007рр.Теоретичні та практичні висновки задіяні в педагогічній роботі.

Публікації.За темою магістерської роботи автором опубліковано одну статтю у збірнику студентських наукових праць.

Структура роботи згідно з метою складається зі вступу,двох розділів,висновків,списку використаних джерел,додатків.Загальний обсяг магістерської роботи130сторінок.Список використаних джерел включає112назв.

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі виховання вокалістів в системі вищих закладів педагогічної освіти.

Магістерська робота виконується за планом кафедральної теми: «Вокальне виховання вчителя музики в педагогічному вузі »березень2003Протокол8та у зв’язку з науковими розробками СДПУ ім.А.С.Макаренка.

Характерним є те,що «мичання»,яке широко використовують в італійській,німецькій,російській школах,не використовується французами,що пояснюється фонетичними особливостями мови.У вправах використовується кругла «а»і «о»або «і»і «у»,але основним є індивідуальний підхід з урахуванням особливостей учня:вибирається той голосний звук,на якому виявляється кращі якості голосу виконавця.

На основі аналізу літератури,діяльності вокалістів-практиків,зокрема О.Г.Стахевича,Моніки,ми можемо виокремити ряд вправ з метою використання у власній діяльності.

Формування вокально-технічних навичок відбувається більш вдало,якщо в навчальному процесі приділяється увага свідомому управлінню своїми співацькими відчуттями,артикуляційним апаратом і активною роботою його органів.Формування співацьких навичок-єдиний процес.Вірно організований процес активізації артикуляційного апарату,слухових,м’язових і резонаторних відчуттів є передумовою не тільки сівацької культури,а і якісних змін основних властивостей співацького голосоутворення.

Розділ І Наукові засади розвитку співацьких

відчуттів

1.1Аналіз літератури за проблемою

Італійська національна вокальна школа.

Формуванню національної італійської вокальної школи,слава якої у великій міріповязаназі стилемbelcanto,передував довгий шлях розвитку,який завершився народженням нового жанру-опери,який увібрав в себе все краще,що збереглося за століття в народному,церковному і світському музичному мистецтві.Гнучкість мелодії,динамічний і ритмічний різновид народних пісень(плач,тарантела,сициліана і ліричні)стали вокальною основою італійського академічного співу.Не можна не враховувати фонетичні особливості голосних відносно сусідніх приголосних,з частим поєднанням сонорних приголосних перед якими звучання голосних потребує високо піднятої гортані,з відсутністю складних звукових складів,активністю артикуляції.Поряд з народною творчістю в Італії отримали широке розповсюдження музичні сценки.Це були так звані«майские игрища»,в яких брали участь народний хор і солісти.Вокальні партії солістів в таких сценках були простими і вміщалися в діапазон розмовної мови,тобто в границях кварти і відрізнялися тісним зв’язком слова і музики.Весь спектр пісноспівів католицької церкви об’єднувався поняттям «григоріанський хорал»,характерною особливістю якого був унісонний тихий спів спокійної мелодії в повільному темпі із різноманітним ритмом.З ІХ-ХІ ст.унісонний спів став довоюватися поліфонією,але значна частина богослужіння продовжувала виконуватись одноголосно.[86,54].

З ХІІ ст.з’явився звичай імпровізувати прикраси вокальних партій в основному верхнього голосу.З початком епохи Відродження яскраво розквітла манера прикрашати вокальні партії церковних пісноспівів трелями,групетто,форшлагами.Це ускладнювало завдання виконавців і потребувало певного мистецтва співу.В ХІ ст.виникла «літургічна драма»-театралізація деяких розділів богослужіння.Світська вокальна музика раннього(ХІУст.)Відродження характеризується інтересом до домашнього музикування-спів під акомпанемент лютні,віоли,арфи,маленького органа.Починаючи з середини XV ст.у багатьох західноєвропейських країнах,