Новости

Діалог у розгортанні культурно-освітнього простору молодіжних спільнот: філософія інтеркультурності

Работа добавлена:






Діалог у розгортанні культурно-освітнього простору молодіжних спільнот: філософія інтеркультурності на http://mirrorref.ru

спільнот:філософія інтеркультурності

о.м.троіцька

Національний педагогічний університетімені М.П.Драгоманова,м.Київ,Україна

Авторське резюме

Розгортання культурно-освітнього простору молодіжних спільнот останнім часом привертає увагу як практиків,так і теоретиків,зокрема тих,хто безпосередньо пов’язаний з проблемами молоді.Молодь,як суб’єкт багатьох процесів,насамперед є суб’єктом культурно-освітнього простору і соціокультурних зв’язків (молодіжних об’єднань),в яких активність особистості спрямована на пізнання таємниць Іншого та інтеркультурне зростання.У статті з’ясована сутність понять концептуальної площини- «інтер-культурність»,доведена негативна роль у процесі єднання спільнот епістемологічної й гносеологічної обмеженості,яка ідентифікує різні процеси і феномени та « залишає» часто міркування на рівні значень різних формінтелектуального оформлення думок,не доводячи процес мислення до філософських категорій і смислів.На основі аналізу наукової літератури і досвіду практик схарактеризовано продуктивні підходи і стратегії,що спираються на конструктивізм,людиномірність іантропологічні концепції.Ін-теркультурна комунікація представлена не тільки як багатогранний процес взаєморозуміння культур,але й як пошук і набуття «культурних кодів» (еталонів спільності),що забезпечують консолідацію спільнот.Головною детермінантою цих кодів визначено ціннісно-смисловий компонент,який набувається в діалозі,що за рахунок розуміння змінює суб’єкта і суспільство.Встановлено,що інтеркультурний діалог за певними умовами (в культурно-освітньому континуумі)може розвинути здатності молоді щодо відтворювання себе,долання розривів між причинною і смисловою детермінацією власної діяльності,яка може бути загрозою для культурності.

Ключові слова:інтеркультуралізм;комунікація;конструктивізм;людиномірність;трансдисциплі-нарність;ціннісно-смисловий компонент

communities:philosophy of intercultural

о.м.troitska

Dragamanov national pedagogical university,Kyiv,Ukraine

Abstract

The development of cultural-educational space of youth communities lately draw practitioners and theorists attention,in particular,those who directly connected with the problems of youth.Youth,as a subject of many processes,in the first instance,is the subject of cultural-educationalspace and social-cultural connections (youth communities),in which the activity of personality is directed on cognition of secrets of Another and intercultural growth.It is clarified in the article the essence of the notions conceptual plane-«intercultural»,it is proved the negative role in the process of unification of communities of epistemological and gnosiological limitedness,which identify different process and phenomena and «leave» often reasoning on the level of definitions of different forms of intellectual formatting of thoughts,not leading the process of thinking to the philosophic categories and senses.On the basis of the analyze of scientific literature and experience of practitioners it is characterized the productive approaches andstrategies relied on constructivism,people measuring and anthropological concepts.Intercultural communication presented not only as many-sided process of mutual understanding of cultures,but also as a search and finding of «cultural codes» (standards of community),supporting consolidation of communities.The main determinant of these codes is defined by value-sense component,which is gained in the dialogue and due to understanding changes subject and society.It is ascertained that cultural dialogue according to different conditions (in cultural-educational continuum)can develop abilities of youth in reproducing self,overcoming breaks between the causal and sense determination of own activity,which can be a threat for culture.

It is defined the systemic mistakes in the cultural-educational practices of youth organizations,which is connected with the poor level of worldview culture and that presented as a peculiar break in the formation of intercultural:often revealing of emotional,impulsive statein contrast to balanced civil position;the interests of the community not always articulated correctly in authorized and other documents;in the real process of communication and dialogue appears conflict factors,conditioned by psychology of «a crowd»,elements of ochlocracy,anarchy and stereotypic thinking;contextual «immaturity» of the process of consolidation,connected with specific incompleteness of consolidation of Ukrainian political nation and etc.It is pointed out some warnings on the subject of implementation of ideas in real cultural-educational practice:in particular,when it is about the integration of the culture,about multy-culture and etc.Constructivist approach in the research of mentioned process with the necessary requires makingstrategies and programmes of intercultural activity on the basis of intercultural universals and standards of cultural «code».

Keywords:interculturalism;communication;constructivism;transdisciplinarity;value-sense component;people measuring

молодежных сообществ:философия интеркультурности

е.м.троицкая

Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова,г.Киев,Украина

Авторское резюме

Развертываниекультурно-образовательного пространства молодежных сообществ в последнее время привлекает внимание как практиков,так и теоретиков,в частности тех,кто непосредственно связан с проблемами молодежи.Молодежь,как субъект многих процессов,в первую очередьявляется субъектом культурно-образовательного пространства и социокультурных связей (молодежных объединений),в которых активность личности направлена на познание тайн Другого и интеркультурного роста.В статье выяснена сущность понятий концептуальной плоскости- «интеркультурность»,доказана отрицательная роль в процессе объединения сообществ эпистемологической и гносеологической ограниченности,которая идентифицирует различные процессы и феномены и «оставляет» часто рассуждения на уровне значений различных форм интеллектуального оформления мыслей,не доводя процесс мышления до философских категорий и смыслов.На основе анализа научной литературы и опыта практик охарактеризованы продуктивные подходы и стратегии,опирающиеся на конструктивизм,человекомерность и антропологические концепции.Интеркультурная коммуникация представлена не только как многогранный процесс взаимопонимания культур,но и как поиск и обретение «культурных кодов» (эталонов общности),обеспечивающих консолидацию сообществ.Главнойдетерминантой этих кодов определен ценностно-смысловой компонент,который приобретается в диалоге и за счет понимания меняет субъекта и общество.Установлено,что интеркультурный диалог по определенным условиям (в культурно-образовательном континууме)может развить способности молодежи по воспроизводству себя,преодоления разрывов между причинной и смысловой детерминацией собственной деятельности,которая может представлять угрозу для культурности.

Ключевые слова:интеркультурализм;коммуникация;конструктивизм;трансдисциплинарнисть;ценностно-смысловой компонент;человекомерность

Постановка проблеми.Розвиток світових громад останнім часом демонструє надзвичайно високу активність організованих молодіжних спільнот,які у межах основних соціальних функцій здійснюють добровільно творчу допомогу молоді в реалізації її інтересів як у громадському,культурно-освітньому житті,так і в поширенні можливостей та потенціалу творчого й ініціативного пошуку,у безпосередній участі в народовладді,у демократизації країни та її єднанні.Причому цей процес має загальноцивілізаційний характер,і в деяких суспільствах,зокрема в Україні,набуває певних контекстуальних рис.

Відомо,що молодь є найактивнішим прошарком населення щодо продукуваннядемократичного мислення,вона найменш консервативна за своїми ціннісними орієнтаціями,більш здатна до демократичних перетворень,але молоді за браком достатнього життєвого досвіду притаманна властивість мобільного сприйняття не завжди аргументованих оцінних позицій,у томучислі емоційно-забарвле-них,проте неістинних суджень про стан справ.Саме через культурно-освітні практики вширокому суспільному організаційно оформленому середовищі вона має можливість реалізувати свій інтелектуально-креативний і громадян-сько-свідомісний потенціал,що постає цивілі-заційним надбанням.

Аналіз сучасної ситуації висвітлив,з одного боку,перспективне і конструктивне прагнення молоді до інтеркультурності,а,з другого боку,суттєву суперечність громадянського єднання,що полягає у невідповідності надзвичайно високого рівня активності молоді недостатньо розвинутої її громадянської компетентності та культури.Це виявляється у тому,що молодь недостатньо володіє механізмами презентації та відстоювання узгоджених у спільноті інтересів танаближенні їх до кон-сенсуальної етики.За несприятливих умов це може активізувати прояви охлократії,деструкції та пасивності.

Аналіз досліджень і публікацій.Під час наведення аргументів на користь актуалізації цього питання слід зазначити,що у науці існує можливість спиратися на теоретичні розвідки в зазначеній тематиці,які здійснені в працях В.Андрущенка,К.-О.Апе-ля,Ю.Габермаса,В.Кременя,М.Култаєвої,Н.Лумана,А.Єрмоленка,М.Триняк та ін.В усіх цих працях проблеми комунікативної етики,щобезпосередньо пов’язані з діалогом і толерантністю,без яких вона не є повноцінною,експліковано ґрунтовно методологічно ітеоретично.

Більш того,філософи доводять,що активізація молодіжної громадської діяльності не може бути повноцінною без інтеркультурної спрямованості,без глибокого осмисленняфеномена «інтеркультурність».З цього приводу М.Триняк,вказуючи на необхідність пошуку відповідей на більшість питань глобалізованого світу саме в площині інтеркультурності,зазначає: «...вона актуалізує дослідження освітнього виміру комунікації,що принципово відрізняється від повсякденних культурних практик спілкування,які здебільшого складаються стихійно в життєвому світі і здатні створювати етологічні бар’єри через непорозуміння,обумовлені незнаннямкомунікативних кодів і ціннісних орієнтацій інших культур» [7,с.5].

До того ж,у науковій і публіцистичній літературі з’являється чимало праць,в яких мова йде про явище або принцип інтеркультур-ності,інтеркультуралізму,інтеркультураліза-ції,або про інтеркультурний характер подій і заходів та ін.Разом з тим,сутність явищ і феноменів,що стають предметом обговорення,як правило,не уточнюється,зміст понять не розкривається.Певна «плутанина» у пізнавальнії ситуації не може не відбуватися у реальному процесі проектування,моделювання і організації «добрих справ» у сфері комунікативної етики.

Отже,метою дослідження визначено філософську рефлексію інтеркультурного зростання молоді в культурно-освітніх практиках.

Виклад основного матеріалу.Аналіз культурно-освітніх практик молодіжних громадських рухів,які мають позитивний досвід громадянського єднання,який слід перевести у площину інтеркультурної свідомості та узагальнення аналітики,засвідчили необхідність розробки моделі інтеркультурногоєднання молодіжних організованих спільнот регіону,проведення системи науково-освітніх,просвітницьких,національно-культурних,релігійних,художньо-мистецьких та інших заходів,а також науково-освітніх,етнокультурних,релігійних,художньо-мистецьких,екотурист-ських презентацій єдності у розмаїтті.

На основі моніторингу проблеми,аналізу уставних документів молодіжних організацій регіону,результатів пілотажних досліджень,психологічного діагностування,експрес-опи-тування,діагностики за типом Word-caf тощо на практиці складаються карти культурно-громадянських орієнтацій молоді,формуються шкали цінностей молоді регіону або культурно-освітніх інституцій та установ,створюються відповідні сайти інтерактивної системи взаємодії молодіжних громадськихспільнот,громадсько-політичних рухів,органів місцевого самоврядування та соціальних інституцій і т.п..

Проте,у більшості випадків оформлення уставних документів,програм,планів заходів,таборів творчого відпочинку та апробація їх,як платформ єднання,у студіях,діалогах,тренінгах,зустрічах молоді,відбувається не тільки без ціннісно-смислової (експертної та конструктивно-стратегічної)підтримки,але й без будь-якого методичного супроводу.У такий спосіб стає неможливою конче необхідна корекція діяльності молодіжних спільнот,потреба в якій зумовлена чисельними чинниками,найважливішими з яких є:

складність функцій молодіжних спільнот викликає часто особистісну,емоційну поведінку суб’єктів,що не є адекватною громадянській позиції і не сприяє зростанню громадянської культури та зашкоджує її дослідженню;

інтереси спільноти не завжди коректно артикульовано та представлено в документах;реальний процес спілкування молоді виявляє,як правило,конфліктогенні чинники емоційно-ментального,імпульсивно-ірраціонального характеру,що пов’язані з існуванням у житті суспільства психології натовпу,проявів «негативної свободи