Новости

ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА

Работа добавлена:






ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА на http://mirrorref.ru

К.К.ГАВРИЛЮК

ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ:ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА

Проаналізовано особливості інформаційної політики держави за умов гібридної війни та політичної кризи.Розглянуто основні інформаційно-комунікативні прийоми та технології інформаційних атак та визначено основні завдання влади в напрямку формування інформаційного простору та захисту національних інтересів у контексті інформаційної безпеки.

Ключові слова:політична криза,інформаційна політика,інформаційний простір,гібридна війн.

ГаврилюкК.К.Преодоление политического кризисавУкраиневусловиях гибридной войны:информационная составляющая

Проанализированы особенности информационной политики государства в условиях гибридной войны и политического кризисаю Рассмотрены основные информационно-коммуникативные приемы и технологии информационных атак и определены основные задачи власти в направлении формирования информационного пространства и защиты национальных интересов в контексте информационной безопасности.

Кючевые слова:политический кризис,информационная политика,информационное пространство,гибридная война.

^vrylmkKarina.Overcoming of political crisis in Ukraine during hybrid war:informational component

The article analyzes the features of state informational politics in terms of Hybrid war and political crisis,overviews the basic techniques of information and communication technologies and information attacks,defines the main tasks of the authoritiestowards the modeling of media landscape and protection of national interests in terms of information security

Key words:political crisis,informationalpolitics,hybrid war,information security.

Налагоджений механізм взаємодії органів державної влади з представниками ЗМІ,ефективна та відкрита інформаційна політика держави,наповнення інформаційного простору ключовими повідомленнями на сьогодні є одними з основних завдань влади у напрямку зміцнення національної інформаційної безпеки.Події останніх років,розгортання конфлікту з сусідньою державою,поглиблення системної політичної кризи змусили українських політиків,можновладців,політичні інституції брати активну участь у формуванні інформаційного простору в Україні,розуміючи його величезний вплив на громадські настрої,становище у державі та поза її межами.

Питаннями інформаційної політики держави та роботи влади з інформаційним простором наразі активно займається низка політологів та українських дослідників,таких як П.Олещук,Л.Мудрак,Т.Попова,О.Кудина,А.Баровська,Д.Золотухін та ін.Проте ця тема ще не отримала достатнього висвітлення з точки зору політичної кризи та потребує додаткового вивчення з урахуванням особливостей новітніх засобів інформації та перебігу сучасних політичних криз.

Інформація є важливою складовою державної стратегії і такі поняття,як «контроль за інформацією», «могутність»і «впливовість»нерозривно пов'язані між собою.У політиці управління інформаційними ресурсами є надважливим напрямом роботи,органічною складовою стратегічного планування.

Інформація є ключовим елементом у проце—сі вирішення будь-яких суспільно-політичних пи—тань.Стан політичної реальності переважно визначають не самі політичні процеси та явища,а інформація про них,точніше її інтерпретація учасниками комуні-кації1.

Водночас політичний процес постійно супроводжується кризовими явищами,оскільки політика передбачає наявність постійного зіткнення інтересів індивідів та великих соціальних груп.Політика є публічною сферою,тому будь-яка серйозна політична криза одразу

перетворюється на колективну тему для обговорення,включається у сферу загальносуспільного політичного дискурсу,перетворюючись на комунікативний феномен та наповнює інформаційний простір судженнями суспільства,припущеннями лідерів думок,розслідуваннями журналістів,хибною інтерпретацією зацікавлених сторін2.

Будь-яка кризова ситуація,що виступає своєрідним порушенням традиційного та звичного стану справ у політичні системі суспільства,одразу викликає належну увагу та стурбованість з боку громадян,відображаючись у суспільному політичному дискурсі й може завдавати значного впливу на громадську думку,суспільні політичні настрої а,отже,і на політичний процес.Як явище політичного дискурсу,кризова ситуація може впливати на суспільство негативно,посилюючи стурбованість,соціальну фрустрацію,панічні настрої тощо,тим самим,посилюючи негативний вплив кризи.

Суспільство часто не може отримати цілісне уявлення про суспільно-політичну ситуацію,вірно оцінити перебіг подій,що призвели до кризи,встановити причинно-наслідкові зв'язки у кризовій ситуації.Тож криза для них може бути раптовим та незрозумілим явищем,а отже,у межах політичної комунікації може формуватися «дискурс вини»,що виражається у пошуку відповідальних за суспільні проблеми.Тоді суспільно-політичний дискурс може набути виразних анти-владних (а потенційно і опозиційних)рис.

Тож очевидно,що для управління ситуацією кризи,насамперед,потрібно використо—вувати інформаційний простір,і тим самим тримати під контролем процес формування комунікативного політичного простору.В контексті вирішення кризової ситуації актуалізується роль ЗМІ,тому налагодити з ними активну співпрацю-одне з першочергових завдань комунікатора (в даному випадку уряду,парламенту чи інших владних інститутів3.

Робота влади з інформаційним простором покликана попереджувати кризові явища,коригувати їх висвітлення,поширювати правдиву та чітку інформацію,не допускаючи розповсюдження чуток.Можливості,які надають комунікації для подолання політичної кризи достатньо широкі,але їх інструментальне використання обмежується позицією влади та власників засобів масової інформації.А від кореляції цих позицій і розуміння стратегічного виграшу всіх учасників комунікації залежить не тільки ефективність тих чи інших інформаційно-комунікаційних технологій та процесів,але й перспективи розвитку суспільства й держави4.

Важливим аспектом ефективної реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства є питання інформаційної відкритості органів влади та місцевого самоврядування,що не можливо забезпечити без дійсно незалежних суспільних засобів масової інформації,а також належного законодавства в напрямку інформаційного простору.Розробка і запровадження Україною системи суспільного мовлення є частиною порядку денного щодо імплементації Угоди про Асоціацію України та ЄС.

Соціально-політична криза2013-2014рр.зробила серйозний поштовх у розвиток нових медіа.Україна в контексті європейської інтеграції має певні зобов’язання щодо розвитку певних напрямів інформаційного суспільства та власної інформаційної політики.Завдання,цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні були визначені ще у2007р.із ухваленням Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на2007-2015роки»5.Цей закон став концептуальною основою для розробки завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні та визначив інформаційний напрям державної політики одним із пріоритетних.Окрім того парламентом ухвалено Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення»6.

Однак відсутність дієвої організаційної структури,яка могла б забезпечити координацію зусиль всіх органів державної влади для широкого впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в державне управління гальмує становлення відкритого інформаційного простору в Україні,який би працював на користь репутації держави.

Вітчизняне законодавство в інформаційній сфері має низкупрогалин,зокрема в питаннях створення,поширення та використання інформації,формування правових умов для забезпечення плюралізму,прозорості та неупередженості діяльності ЗМІ,вдосконалення захисту інтелектуальної власності в умовах поширення Інтернет-технологій тощо.

Зважаючи на це,необхідним є вдосконалення українського інформаційного законодавства-розробка та прийняття Інформацій-ного кодексу України,який чітко визначить суб’єктів,максимально врахує їх права,забезпечить єдині підходи та принципи до регламентації відносин в інформаційному просторі7.

Щодо інформаційної безпеки-це питання наразі як ніколи актуальне,з огляду на те,що з початку2014року Україна перебуває в стані безпрецедентної інформаційної війни з державою-агресором РФ.Після Революції Гідності розгорнулася широкомасштабна антиукраїнська інформаційна експансія російської державної пропагандистської машини з метою дискредитації європейської інтеграції України та дій нової української влади8.

Поступова та цілеспрямована підготовка інформаційного підґрунтя у друкованих та електронних ЗМІ,зокрема активне насичення мережі інтернет дезінформаційними матеріалами,залучення до процесу формування квазіреальності як політичних діячів,так і відомих представників культури,науки є прикладом вдалого втілення механізмів гібридної війни,кульмінацією якої стало проведення так званого референдуму і включення Криму та м.Севастополя до складу РФ9.

Однією з основних тенденцій українського інформаційного ринку,як Криму,так і України в цілому,було те,що він розвивався не як бізнес,а як ідеологічне поле битви,та використовувався саме для інформаційних війн.

Технологія інформаційної блокади,що активно застосовувалась під час анексії Криму,була спрямована на формування інформаційного вакууму для українських засобів масової інформації в АРК з метою безальтернативного подання фактів про події в Україні та Криму,забезпечуючи єдину інтерпретацію подій10.

Використання медіаторів- «лідерів думок»-стало одним з найбільш популярних прийомів кремлівських ЗМІ.У якості таких посередників у різних ситуаціях і для різних соціальних груп і прошарків виступали неформальні лідери,політичні діячі,представники релігійних конфесій,діячі культури,науки,мистецтва,спортсмени,військові-для кожної категорії населення обирався свій авторитет.

Досить потужно та ще задовго до анексії Криму РФ використовувала такий маніпулятивний прийом як переписування історії.Це прийом є ефективним в довготривалій перспективі,коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд.Він діє завдяки руйнуванню історичної пам’яті через канали радіо і телебачення,пресу,театральні вистави,кінофільми,книги,лекції тощо.Таким чином,будується ілюзорний світ,який сприймається як справжній.Сформована картина історичної дійсності «стирається»зі свідомості людини шляхом підміни фейковими даними.

Незважаючи на те,що ще у2008році у доповіді колегії Держ-комтелерадіо «Про стан інф