Новости

ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Работа добавлена:






ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ на http://mirrorref.ru

Кондукоцова Н.В.

аспірант

Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки

KondukotsovaN.V.

Postgraduate State Scientific Research Institute for Information and Economic Modeling

В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

IN THE CONTEXT OF THE STATE POLICY PERFORMANCE

Анотація.У статті розглянуто програмно-планові документи розвитку економіки.На їх основі запропоновано методичні рекомендації щодо програмування реального сектору як одного з фундаментів національної економіки.Запропоновано факторні та цільові показники для здійснення моніторингу управління програмою розвитку реального сектору економіки.Підкреслено необхідність державного управління для досягнення результативності економічної політики в контексті досягнення цілей соціально-економічного розвитку.Визначено принципи результативності економічної політики.

Ключові слова:державне програмування,програма соціально-економічного розвитку,реальний сектор економіки,економічна політика,результативність політики.

Постановка проблеми.Стан та розвиток реального сектору економіки як організованої цілісної системи,його взаємодія із зовнішнім середовищем залежать від механізмів,які зумовлюють його соціально-економічний розвиток,опираються на внутрішні та зовнішні економічні інтереси країни,пов’язані з реалізацією пріоритетів розвитку,та відображені в методах й інструментахдержавного управління розвитком національної економіки-економічних програмно-планових документах.

Практика динамічного розвитку розвинутих країн світу та країн,що розвиваються,свідчить,що ринкові відносини абсолютно не перешкоджають,а навпаки,стимулюють використання прогнозно-планового інструментарію державного управління.При цьому уряди країн виступають у цьому контексті організаторами або замовниками,одночасно залучаючи реальний,фінансовий сектори,різноманітні суспільні організації до вирішення завдань для досягнення цілей соціально-економічного розвитку.

В умовах фінансово-економічної кризи зростає роль держави у сфері регулювання сукупності соціально-економічних відносин.У цьому контексті ефективним та результативним інструментом державного політики має стати державне програмування розвитку реальногосектору економіки,що формує ВВП і національний дохід,задовольняє національні й сукупні потреби,формує конкурентоспроможність і забезпечує економічну безпеку держави.

На жаль,в Україні дотепер більшість державних програм не виконано в повному обсязі,поза увагою залишаються питання розроблення методичних рекомендацій формування секторальної політики програмування як інституціональної передумови забезпечення сталого розвитку,впровадження нових інституціональних форм забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанням державного програмування економічного розвитку присвячено значну кількість наукових робіт вітчизняних і зарубіжних учених.

Початок активного використання державних програм як основного інструмента регулювання пов’язано з Великою депресією1929-1933рр.У19601970-ті роки в промислово розвинутих країнах (насамперед у США)державне програмування стало розглядатися як не обхідний складник системи безперервного планування,основною метою якого є ув’язування перспективних цілей і завдань держави з його поточною бюджетною політикою.Нині в країнах «Великої сімки»здійснюється планування46макротехнологій,що забезпечують зміну техніко-еко-номічних парадигм і зумовлюють переваги на світових ринках [1,с.63].

Вагомий внесок у розроблення теоретико-методичних основ формування програм національної економіки України зробили провідні вітчизняні вчені:В.Ф.Савченко,

Ф.Мельник,А.Ю.Васіна,Т.Л.Желюк,Т.М.Попович,І.Кононенко,С.М.Чистов,Л.А.Швайка,Б.М.Щукін та ін.

Однак проблему не можна вважати до кінця вирішеною як у науково-теоретичному,так й у прикладному плані.По-перше,постійно змінюються соціально-економічні умови розвитку держави,що потребує швидкого реагування органів влади на такі зміни;по-друге,сьогодні в Україні спостерігаємо певний зсув у планіконцептуально-теоретичного забезпечення програм.

Мета статтіполягає у поглибленні теоретико-мето-дологічних підходів до розроблення механізмів забезпечення програмування розвитку реального сектору економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження.Суть програмування полягає в аналізі стану національної економіки,виявленні проблем,які не можуть вирішити ринкові механізми,розробленні та реалізації окремих економічних програм.Головними завданнями програмування є підтримання економічної рівноваги,вплив на якіснеперетворення економіки,стимулювання її розвитку.Мета державного програмування-досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку економіки [2,с.291-294].

Державна програма розвитку реального сектору економіки (ДПРРСЕ)має створюватися на основі Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»,керуючись її принципам та використовуючи певнусистему показників.

ДПРРСЕ є різновидом цільової короткострокової програми,яка тісно пов’язана з економічними напрямами розвитку країни,які окреслені в Середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до2020р.,та базується на прогнозних сценаріях Прогнозу економічного і соціального розвитку України на2018-2020рр. [3;4].

Через Державну програму розвитку реальногосектору економіки України забезпечується цілеспрямований вплив держави на функціонування економіки,при цьому використовуються економічні та директивні методидержавного регулятивного впливу (застосування загальнодержавних норм і нормативів,державного контракту,державного інвестування,регулювання цін на окремі види товарів та послуг тощо).

Сьогодні Міністерством економічного розвитку і торгівлі України розроблена Міжгалузеваугодау сфері машинобудування,металообробки,електротехніки,раді-оелектротехніки,приладобудування,суднобудування,деревообробної та паперової,легкої та текстильної промисловості на2016-2020роки,яка спрямована на розвиток реального сектору економіки.

Загальна схема розроблення короткострокового програмного документу та його практичної реалізації має такий вигляд:органи державної влади управління всіх рівнів виходячи з науково обґрунтованих цілей та пріоритетів розвитку,пропорцій та структури економіки в ринкових умовах виробляють методи досягнення поставленої мети,в яких головну роль відведено економічним,правовим та адміністративним важелям.

Здійснення розроблення програми планується за такими етапами:перший-макроекономічний аналіз розвитку економіки за інтегральними макроекономічними показниками;другий етап пов’язаний із моделюванням основних макроекономічних пропорцій,особлива увага при цьому приділяється розробленню проектудержавного бюджету на плановий період;третій етап пов’язаний із визначенням державних потреб у ресурсах,товарах та послугах для досягнення запланованих цілей;четвертий етап-це,власне кажучи,організаційно-економічний механізм реалізації поставлених цілей через важелі бюджетно-фінансового,грошово-кредитного,цінового та валютного регулювання,систему державного замовлення,державних контрактів,цільового програмування тощо (рис.1).

Рис.1.Етапність процесу розроблення ДПРРСЕ

Джерело:розроблено на основі [5,с.45]

Будемо враховувати,що діють такі визначення головних змістовних елементів політики розвитку реального сектору:

Державна програма розвитку реального сектору економіки України-документ,у якому,відповідно до визначених цілей та пріоритетів,формується комплекс вза-ємоузгоджених завдань і заходів,виконавців та строків

d02.2018

c4: [5,13]

виконання,обсягів та джерел фінансування щодо реального сектору економіки.

Основні параметри Державної програми (ДПРРСЕ) -цілі,завдання,основні заходи,критерії (індикатори),кінцеві результати реалізації,строки їх досягнення,обсяг ресурсів у розрізі основних заходів,необхідний для досягнення цілей ДПРРСЕ.

Ціль-планований кінцевий результат вирішення проблеми економічного розвитку за допомогою реалізації ДПРРСЕ,досяжний за період його реалізації.

Завдання-результат виконання сукупності взаємопов’язаних заходів або здійснення державних функцій,спрямованих на досягнення мети (цілей)реалізації ДПРРСЕ.

Захід-сукупність взаємопов’язаних дій,спрямованих на вирішення відповідного завдання.

Кінцевий результат-характеризується кількісними та/або якісними показниками стану (зміна стану)економічного розвитку,яке відображає вигоди від реалізації державної програми.

Проект програми має розроблятися у двох частинах:основна частина та інформаційні додатки.

Основна частина охоплює:

Оцінку тенденцій економічного розвитку впоточному році.Цілі та головні дії в наступному році.Соціальну політику.Екологічність галузі.Забезпечення умов для подальшого соціально-економічного зростання.Розвиток реального сектору економіки.Регіональну політику.Розвиток системи державних закупівель.Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями.

Як інформаційні додатки доцільно наводити:

Основні показники та баланси національної економіки.Перелік державних цільових програм для фінансування в наступному році.План співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями.Бюджет розвитку.

Структура ДПРРСЕ повинна формуватися з таких основних елементів (рис.2).

Національний план дій щодо реального сектору економіки на2018р.

Цей розділ окреслює підрозділи національного плану з їх детальним тлумаченням кроків,обґрунтування,індикаторів виконання,строків та відповідальних за виконання.Головними підрозділами національного плану дій має бути:аналіз виробництва товарів та послуг;паливно-енергетичний комплекс (енергетика,вугільна промисловість,нафтогазова промисловість);легка промисловість,харчова промисловість;агропромисловий комплекс;транспорт і зв’язок;будівельний комплекс.

Аналіз економічного та соціального розвитку країни у передпрограмні роки (2016-2017рр.).

У цьому розділі відображаються стан та основні тенденції розвитку світової й національної економіки.Проводиться аналіз економічної ситуації за попередній період і на початок2018р.та попиту й пропозиції на внутрішньому та зовнішньому ринкахтоварів та послуг Аналіз економічної ситуації,наявних проблем соціально-економічного розвитку та державної політики,що проводилася у звітному періоді,стану її реалізації має бути комплексним і охоплювати всі боки та сфери економіки.

Цілі державної програми.

Цілі державної програми-описані у формальному вигляді орієнтири,яких бажано досягти вкороткостроковому періоді.

Під час визначення цілей програми обов’язковим є зв’язок між ними,оскільки цілі визначають орієнтири розвитку.Вони мають бути пов’язані з середньо-та довгостроковими результатами,визначати швидкість одержання результатів окремих видів економічної діяльності в найближчому майбутньому.

З урахуванням принципу реалістичності кількість цілей не повинна перевищувати десяти.Цілі економічного і соціального розвитку послідовно,в порядку зменшення їх пріоритетності зіставляються з їх комплексною ефективністю,можливостями реалізації:ресурсними,інтелектуальними,організаційно-правовими,кадровими,фінансово-економічними тощо.Це повинно дати змогу визначити стратегічні цілі,які можуть бути реалізовані в середньостроковій перспективі.

Пріоритетні напрями економічної і соціальної політики.

Цей розділ передбачає виділення пріоритетів розвитку,які являють собою сфери,в яких важливо внести зміни,щоб сприяти досягненню загальнонаціональної мети,а саме збалансованого економічного зростання та підвищення рівня й якості життя населення.Під час визначення пріоритетних напрямів ураховуються позитивні тенденції та ризики.

Ризики-розвиток негативних явищ в економіці,що можуть виникнути в періоді,на який розробляється про-

грама,і призвести до невиконання очікувань щодо окремих програмних показників,навіть за умови ефективної державної політики,попередньо визначеної в сценарних умовах.

Ризик являє собою прогнозовані граничні природні або техногенні,соціальні,економічні,політичні загрози,що є безпосереднім або опосередкованим (віддаленим)наслідком відповідних рішень,прийнятих на державному рівні.

Очікувані результати-результатами виконання програми мають стати кількісні та якісні показники,які характеризують рівень виконання завдань органу планування у звітному та плановому періодах.

Процес управління за ДПРРСЕ має базуватися на моніторингу факторних показників (регулятори:ВВП,зміна реального ВВП,валова додана вартість за галузями виробництва,обсяг промислової продукції тощо),їх аналізі з урахуванням впливу на цільовий показник (індикатори:податки,кредити,амортизація,інвестиції з державного бюджету,умови для іноземних інвесторів тощо),прогнозі можливих змін регуляторів,умовах розвитку об’єкта управління,оцінці альтернативних варіантів рішення під час вибору найбільш ефективних варіантів за рахунок цілеспрямованої зміни регуляторів,що зумовлюють значення індикатора цього процесу.

Оцінювання стану виконання ДПРРСЕ за допомогою інструментів моніторингу сприятиме:

визначенню стратегічних цілей розвитку;отриманню важливої оперативної інформації про тенденції економічного розвитку,результативність та ефективність вибраної стратегії;формуванню уявлення про поточний стан реалізації програми;виявленню попередніх результатів реалізації програмних документів;коригуванню їхнього змісту,зокрема уточненню цілей,переорієнтації на досягнення реальних результатів;підвищенню довіри громадськості до органів влади завдяки забезпеченню прозорості їхньої діяльності;обґрунтуванню запитів щодо фінансування програм із державного бюджету;зосередженню зусиль усіх учасників реалізації програми для досягнення запланованих цілей;забезпеченню своєчасного зворотного зв’язку на всіх рівнях управління програмою;

-аналізу причин успіхів і невдач у реалізації та врахуванню цих помилок під час розроблення подальших програм розвитку реального сектору економіки.

Своєю чергою,у результативності економічної політики вбачається фактичне досягнення задекларованих цілей державного регулювання і вирішення проблеми,для яких ця програма запроваджувалася.

Висновки.Таким чином,національна економіка є реальною базою для поєднання інтересів усіх суб’єктів економічного життя в усіх сферах та видах діяльності.Водночас говорити про її ефективність можна лише тоді,коли її реалізація буде розглядатися у досяжній перспективі програмування (один-три роки).

Від формування напрямів економічної політики в реальному секторі економіки залежить вироблення відповідних заходів,реалізація яких дасть змогу в кінцевому підсумку отримати макроекономічну стабільність та стійке економічне зростання на базі виважених,системних і послідовних кроків та ефективного використання бюджетних коштів.Відсутність короткострокового програмного документа може призвести до неефективного витрачання достатньо обмежених ресурсів і розбалансу-вання економічної системи.

Методичні рекомендації щодо розроблення державної програми розвитку реального сектору економіки на плановий та два наступних роки призначені для міністерств й інших органів державного управління,державних організацій,підпорядкованих уряду,регіональних органів виконавчої влади,а також організацій-співвиконавців для забезпечення методологічної та методичної єдності під час розроблення пропозицій до програми.Вони містять пропозиції щодо організації розроблення програмного документу,складу,змісту розділів,напрямів програмних заходів.

Результативність економічної політики щодо впровадження методичних рекомендацій ДПРРСЕ вбачається у:досягненні раціонального,а потім наближеного до європейського рівня споживання матеріальних благ і послуг та забезпечення населення іншими життєво необхідними соціальними благами;збільшенні частки сучасної науко-ємної,високотехнологічної продукції,конкурентоспроможної на внутрішньому й світовому ринках,а також сучасних послуг у загальному обсязі випуску продукції (послуг);зменшенні потреби первинної сировини на одиницю кінцевого продукту;зменшенні технічних навантажень на довкілля,скороченні та ліквідації шкідливих виробництв,створенні здорових умов життя.

ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

2. Реферат ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ АПК

3. Реферат Перспективи розвитку української економіки в умовах євроатлантичної інтеграції

4. Реферат Проблеми формування стратегій розвитку країн транзитивної економіки

5. Реферат ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВВ АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

6. Реферат МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯУ ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

7. Реферат Обґрунтуванні шляхів отримання освіти протягом життя менеджерів та інших працівників в умовах розвитку економіки

8. Реферат Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти

9. Реферат Применение модели реального времени. Модель реального Мира. Моделирование СРВ

10. Реферат Основні стилі програмування (процедурний, модульний, абстракція даних, об’єктно-орієнтоване). Основні переваги об’єктного стилю програмування