Новости

ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Работа добавлена:






ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ на http://mirrorref.ru

Кондукоцова Н.В.

аспірант

Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки

KondukotsovaN.V.

Postgraduate State Scientific Research Institute for Information and Economic Modeling

В КОНТЕКСТІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

IN THE CONTEXT OF THE STATE POLICY PERFORMANCE

Анотація.У статті розглянуто програмно-планові документи розвитку економіки.На їх основі запропоновано методичні рекомендації щодо програмування реального сектору як одного з фундаментів національної економіки.Запропоновано факторні та цільові показники для здійснення моніторингу управління програмою розвитку реального сектору економіки.Підкреслено необхідність державного управління для досягнення результативності економічної політики в контексті досягнення цілей соціально-економічного розвитку.Визначено принципи результативності економічної політики.

Ключові слова:державне програмування,програма соціально-економічного розвитку,реальний сектор економіки,економічна політика,результативність політики.

Постановка проблеми.Стан та розвиток реального сектору економіки як організованої цілісної системи,його взаємодія із зовнішнім середовищем залежать від механізмів,які зумовлюють його соціально-економічний розвиток,опираються на внутрішні та зовнішні економічні інтереси країни,пов’язані з реалізацією пріоритетів розвитку,та відображені в методах й інструментахдержавного управління розвитком національної економіки-економічних програмно-планових документах.

Практика динамічного розвитку розвинутих країн світу та країн,що розвиваються,свідчить,що ринкові відносини абсолютно не перешкоджають,а навпаки,стимулюють використання прогнозно-планового інструментарію державного управління.При цьому уряди країн виступають у цьому контексті організаторами або замовниками,одночасно залучаючи реальний,фінансовий сектори,різноманітні суспільні організації до вирішення завдань для досягнення цілей соціально-економічного розвитку.

В умовах фінансово-економічної кризи зростає роль держави у сфері регулювання сукупності соціально-економічних відносин.У цьому контексті ефективним та результативним інструментом державного політики має стати державне програмування розвитку реальногосектору економіки,що формує ВВП і національний дохід,задовольняє національні й сукупні потреби,формує конкурентоспроможність і забезпечує економічну безпеку держави.

На жаль,в Україні дотепер більшість державних програм не виконано в повному обсязі,поза увагою залишаються питання розроблення методичних рекомендацій формування секторальної політики програмування як інституціональної передумови забезпечення сталого розвитку,впровадження нових інституціональних форм забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанням державного програмування економічного розвитку присвячено значну кількість наукових робіт вітчизняних і зарубіжних учених.

Початок активного використання державних програм як основного інструмента регулювання пов’язано з Великою депресією1929-1933рр.У19601970-ті роки в промислово розвинутих країнах (насамперед у США)державне програмування стало розглядатися як не обхідний складник системи безперервного планування,основною метою якого є ув’язування перспективних цілей і завдань держави з його поточною бюджетною політикою.Нині в країнах «Великої сімки»здійснюється планування46макротехнологій,що забезпечують зміну техніко-еко-номічних парадигм і зумовлюють переваги на світових ринках [1,с.63].

Вагомий внесок у розроблення теоретико-методичних основ формування програм національної економіки України зробили провідні вітчизняні вчені:В.Ф.Савченко,

Ф.Мельник,А.Ю.Васіна,Т.Л.Желюк,Т.М.Попович,І.Кононенко,С.М.Чистов,Л.А.Швайка,Б.М.Щукін та ін.

Однак проблему не можна вважати до кінця вирішеною як у науково-теоретичному,так й у прикладному плані.По-перше,постійно змінюються соціально-економічні умови розвитку держави,що потребує швидкого реагування органів влади на такі зміни;по-друге,сьогодні в Україні спостерігаємо певний зсув у планіконцептуально-теоретичного забезпечення програм.

Мета статтіполягає у поглибленні теоретико-мето-дологічних підходів до розроблення механізмів забезпечення програмування розвитку реального сектору економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження.Суть програмування полягає в аналізі стану національної економіки,виявленні проблем,які не можуть вирішити ринкові механізми,розробленні та реалізації окремих економічних програм.Головними завданнями програмування є підтримання економічної рівноваги,вплив на якіснеперетворення економіки,стимулювання її розвитку.Мета державного програмування-досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку економіки [2,с.291-294].

Державна програма розвитку реального сектору економіки (ДПРРСЕ)має створюватися на основі Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»,керуючись її принципам та використовуючи певнусистему показників.

ДПРРСЕ є різновидом цільової короткострокової програми,яка тісно пов’язана з економічними напрямами розвитку країни,які окреслені в Середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до2020р.,та базується на прогнозних сценаріях Прогнозу економічного і соціального розвитку України на2018-2020рр. [3;4].

Через Державну програму розвитку реальногосектору економіки України забезпечується цілеспрямований вплив держави на функціонування економіки,при цьому використовуються економічні та директивні методидержавного регулятивного впливу (застосування загальнодержавних норм і нормативів,державного контракту,державного інвестування,регулювання цін на окремі види товарів та послуг тощо).

Сьогодні Міністерством економічного розвитку і торгівлі України розроблена Міжгалузеваугодау сфері машинобудування,металообробки,електротехніки,раді-оелектротехніки,приладобудування,суднобудування,деревообробної та паперової,легкої та текстильної промисловості на2016-2020роки,яка спрямована на розвиток реального сектору економіки.

Загальна схема розроблення короткострокового програмного документу та його практичної реалізації має такий вигляд:органи державної влади управління всіх рівнів виходячи з науково обґрунтованих цілей та пріоритетів розвитку,пропорцій та структури економіки в ринкових умовах виробляють методи досягнення поставленої мети,в яких головну роль відведено економічним,правовим та адміністративним важелям.

Здійснення розроблення програми планується за такими етапами:перший-макроекономічний аналіз розвитку економіки за інтегральними макроекономічними показниками;другий етап пов’язаний із моделюванням основних макроекономічних пропорцій,особлива увага при цьому приділяється розробленню проектудержавного бюджету на плановий період;третій етап пов’язаний із визначенням державних потреб у ресурсах,товарах та послугах для досягнення запланованих цілей;четвертий етап-це,власне кажучи,організаційно-економічний механізм реалізації поставлених цілей через важелі бюджетно-фінансового,грошово-кредитного,цінового та валютного регулювання,систему державного замовлення,державних контрактів,цільового програмування тощо (рис.1).

Рис.1.Етапність процесу розроблення ДПРРСЕ

Джерело:розроблено на основі [5,с.45]

Будемо враховувати,що діють такі визначення головних змістовних елементів політики розвитку реального сектору:

Державна програма розвитку реального сектору економіки України-документ,у якому,відповідно до визначених цілей та пріоритетів,формується комплекс вза-ємоузгоджених завдань і заходів,виконавців та строків

d02.2018

c4: [5,13]

виконання,обсягів та джерел фінансування щодо реального сектору економіки.

Основні параметри Державної програми (ДПРРСЕ) -цілі,завдання,основні заходи,критерії (індикатори),кінцеві результати реалізації,строки їх досягнення,обсяг ресурсів у розрізі основних заходів,необхідний для досягнення цілей ДПРРСЕ.

Ціль-планований кінцевий результат вирішення проблеми економічного розвитку за допомогою реалізації ДПРРСЕ,досяжний за період його реалізації.

Завдання-результат виконання сукупності взаємопов’язаних заходів або здійснення державних функцій,спрямованих на досягнення мети (цілей)реалізації ДПРРСЕ.

Захід-сукупність взаємопов’язаних дій,спрямованих на вирішення відповідного завдання.

Кінцевий результат-характеризується кількісними та/або якісними показниками стану