Новости

ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Работа добавлена:






ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru

ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

С.А.Сидорук

На час приєднання до Російської імперії Правобережна Україна вирізнялася з-поміж її інших регіонів значною строкатістю соціального та етнонаціонального складу населення,що було зумовлено геополітичним положенням регіону та його історичним розвитком Значну частину суспільства краю становило єврейське населення,що до1827р.особисто не відбувало натуральної рекрутської повинності.Вони сплачували лише встановлену грошову подать.Після оприлюднення в серпні1827р.указу Миколи I про введеннярекрутської повинності для євреїв та внесення відповідних змін до рекрутського статуту розпочалась нова епоха щодо її виконання єврейським населенням Правобережної України.З тих пір євреї підлягали виконанню рекрутської повинності нарівні з іншими податними станами.Проте насправді рівність у виконанні повинності,задекларована в цьому документі,мала місце лише на папері.Цей указ сприймався євреями надзвичайно болісно,оскільки передбачав можливість забирати до війська навіть дітей.Від євреїв вимагалирекрутів віком від12до25років.

Керівники кагалів,які відповідали за виконання розкладок наборів,мали обов’язково набрати необхідну кількість рекрутів,інакше їх самих-у покарання могли забрати в армію.Тому кагал утримував або наймав людей,які влаштовували облави чи ловили тих,хто ухилявся від рекрутчини.

Таким чином,з моменту застосування рекрутської повинності до єврейського населення його представники намагалися будь-якими засобами ухилитися від її виконання.Російська армія для євреїв завжди була чужим,загрозливим для їх самобутності,а подекуди і життя,середовищем.

Ключові слова:євреї,кагал,рекрутська повинність,рекрутський набір,армія,Правобережна Україна,Російська імперія.

Наприкінці ХУІІІ ст.значну частину суспільства Правобережної України становило єврейське населення.Увесь уклад життя цього народу формувався в середовищі окремо взятих селянських чи міщанських громад-кагалів.У порівнянні з відповідними українськими громадами,вони мали очевидну специфіку устрою,що зумовлювалася,в першу чергу,етнорелігійними чинниками.В умовах польської державності це дозволяло кагалам тривалий час,залишатися доволі закритими від зовнішніх впливів соціокультурними спільнотами.Але після другого поділу Речі Посполитої у1793р.,розпочався активний процес перетворення Правобережної України на складову частину Російської імперії.Першими ж кроками на шляху інкорпорації було поширення самодержавством на українські землі системи російського управління,кріпосного права та низки повязаних із ним державних і земських повинностей,на яких трималася економіка та весь устрій імперії.Однією з найважливіших із державнихповинностей була рекрутська.Вона якраз і була зорієнтована на використання громади,для вилучення з її середовища потрібної для армії кількості новобранців.За таких обставин євреї зустрілися з новими викликами,що за період виконання ними рекрутської повинності,значною мірою змінили життя їх громад.

В працях українських та зарубіжних істориків висвітлені різні аспекти впливу військового фактору на суспільно-політичне,соціально-економічне,духовно-релігійне й культурне життя населення Правобережної України наприкінці ХУІІІ-в першій половині ХІХ ст.Для нас найбільший науковий інтерес становлять дослідження М.Бармака [9],В.Бережинського [10],О.Вигівської [11],Б.Лугового [15],Н.Мацко [16],Й.Петровського-Штерна [17],О.Реєнта [18],А.Скрипника [19],П.Слободянюка [20],Т.Трофімчук [21],А.Філінюка [22],В.Цубенко [23],В.Шандри [24],П.Щербініна [25],К.Ячменіхіна [26],які торкнулися порушеної в цій статті проблеми.Однак,наразі в українській історіографії цілісного відображення впливу рекрутської повинності на різні сфери життя єврейських громад всієї Правобережної України,немає.

Наше дослідження також не претендує на вирішення означеної проблеми і має за мету висвітлити лише деякі з багатьох причин наслідків протиріч,що виникли в кагалах після залучення євреїв краю до фізичного виконання рекрутської повинності.

Специфіка Правобережжя вимагала від уряду Росії проведення виваженої соціально-економічної політики.Разом з тим,російські власті ні на крок не відступали від курсу інкорпорації регіону до складу єдиної і неділимої імперії,що неминуче відбилося на законодавчих змінах і нововведеннях про рекрутську повинність.Як це часто бувало в російській історії,політичні та соціально-економічні перетворення відбувалися з приходом нового монарха.І вже з першого миколаївського набору,оголошеного в1827р.,і до18311832рр.натуральна рекрутська повинність торкнулась прошарків населення імперії,які раніше були звільнені від її виконання.

До вступу на престол Миколи І населення імперії по відношенню до оподаткування і військової повинності ділилося на кілька категорій.До першої входили православні та неправославні,що сплачували податки і постачали армії рекрутів,а до другої-православні та неправославні,які сплачували податки,не виконуючи при цьому рекрутської повинності фізично.В інші категоріївходили неподатні і,відповідно,звільнені від рекрутської повинності,та ті прошарки,що користувалися певними пільгами стосовно оподаткування й військової повинності.У перші роки правління Миколи І було значно спрощено цю складну систему.Передусім,суттєво розширили кількість груп і станів,зобов’язаних поставляти рекрутів для армії і флоту.При цьому імператор особливу увагу звернув на другу категорію і додав до необхідності сплачувати державні податки обов’язок поставляти рекрутів.До неї були віднесені євреї,які до того,як і християнські купці,відбували рекрутську повинність лише грішми.

До початку другої чверті ХІХ ст.єврейське населення Правобережної України за чисельністю займало друге місце післятитульного етносу регіону [13,с.183].Так,у Київській губернії по V ревізії (1795р.)євреї складали3,4%населення,по УІІІ (1834р.)-8,5%,по Х (1858р.)-11,6%,у Волинській-відповідно,3.6,13,1,і12,7%,а в Подільській-11,9,11,2,і11%.По всьому регіону питома вага євреїв з1795по1858р.виросла з3,6до11,5%відзагальної кількості населення [13,с.183].Факт збільшення кількості єврейського населення імперії не міг довго залишатися поза увагою російських можновладців і26серпня1827року Микола I видав укази: «Про залучення євреїв до виконання натуральної рекрутської повинності,з відміною грошового збору,що її заміняв» [7]; «Статут рекрутської повинності й військової служби євреїв» [8]з кількома доповненнями,що розтлумачували обов’язки цивільногоначальства,губернського правління і військових прийомщиків у зв’язку з рекрутським набором і стосовно військової присяги євреїв.

«Указ» не залишав ніякого сумніву в тому,як держава розуміла єврейську проблему.Євреї розглядалися в документі як соціально-економічна група-певний окремий соціальний стан.Поширення рекрутчини на євреїв пояснювалось наміром властей зрівняти всі стани у виконанні державних повинностей.Статут рекрутської повинності ще раз підкреслив цю думку:євреї мають проходити військову службу нарівні з іншими підданими [17,с.44].

До серединиХІХ ст.загальна кількість єврейського населення Правобережної України значно збільшилася.Зокрема,в Подільській губернії на початок60-х рр.більш ніж50%мешканців міст і містечок складало єврейське населення [12,с.12].У зв’язку з цим Міністерство внутрішніх справ Росії,за розпорядженням царя,провело перерозподіл єврейських громад на нові рекрутські дільниці з припискою потенційних бранців за місцем проживання у Київській,Волинській і Подільській губерніях.Лише в Подільській губернії для проведення наборів з єврейського населення було створено7нових рекрутських дільниць [20,с.85].

Наведені дані пояснюють логіку підвищення квот рекрутських наборів з єврейського населення Правобережжя.Зі збільшенням кількості єврейського населення зросла і питома вага євреїв-рекрутів у російській армії.

Уже через кілька років проведення рекрутських наборів в Правобережній Україні зумовило низку негативних явищ морально-психологічного та економічного характеру в середовищі українських селян і міщан,яких залучили до виконання рекрутської повинності «натурою» (фізично)починаючи ще з1794р. [2;3;5].

Надзвичайно негативно рекрутчина впливала і на єврейські громади.Й.Петровський-Штерн стверджує,що ще на початку1827р.євреї здійснили декілька спроб запобігти публікації указу про рекрутську повинність євреїв.Інформатори корпусу жандармів повідомляли,що ще навесні того року наклали на себе надзвичайнострогийпіст,а після публікації маніфесту про введення рекрутської повинності влаштовували молитви накладовищах,закликали душі праведників заступитися за них перед Всевишнім,трубили у ріг,закликаючи до каяття [17,с.38].

На Волині,у м.Старокостянтинові,хасиди вирішили відправити послання до Бога з проханням про допомогу.Для цього вони обрали десять найповажніших членів своєї громади,якіпровелидень у молитвах і пості.Очистившись таким чином вони «зняли гріхи» з померлого чоловіка і вручили небіжчику послання,написане на пергаменті,для передачі Всевишньому на «тому світі».При цьому євреї просили покійника щоб найближчим часом він з’явився у ві сні кому-небудь із мешканців міста й передав точну відповідь Бога.Того дня ремісники залишили свої майстерні,торгівці закрили лавки:все єврейське населення міста з плачем,криками тамолитвамипроводжало на кладовище цього покійника з переданим йому посланням.

Намагання євреїв вжити теургічних заходів задля впливу на соціально-політичний процес (в даному випадку поширення рекрутчини на євреїв)не на жарт налякала владу.До того ж краєм ширились чутки,що іудеї склали спеціальні молитви-прокляття про імператора і читають їх у кожен понеділок і четвер.Звісткапроподії в Старокостянтинові дійшла до столиці,й імператору доповілипро«збурення і безпорядки серед євреїв з приводу оголошення указу».Микола І розпорядився нещадно придушувати подібні хвилювання та судити винних військовимсудом[1,арк.2-3].Однак згодом місцеві власті з’ясували,що насправді ніяких злочинних намірів по відношенню до російської влади євреї Старокостянтинова немалиі виконувалилишедавні покаянні молитви.Тому нікого із мешканців міста не засудили.

Перед кожним набором військове відомство призначало необхідну кількість рекрутів з кожної громади,але не цікавилось,