Новости

ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Работа добавлена:






ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru

ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

С.А.Сидорук

На час приєднання до Російської імперії Правобережна Україна вирізнялася з-поміж її інших регіонів значною строкатістю соціального та етнонаціонального складу населення,що було зумовлено геополітичним положенням регіону та його історичним розвитком Значну частину суспільства краю становило єврейське населення,що до1827р.особисто не відбувало натуральної рекрутської повинності.Вони сплачували лише встановлену грошову подать.Після оприлюднення в серпні1827р.указу Миколи I про введеннярекрутської повинності для євреїв та внесення відповідних змін до рекрутського статуту розпочалась нова епоха щодо її виконання єврейським населенням Правобережної України.З тих пір євреї підлягали виконанню рекрутської повинності нарівні з іншими податними станами.Проте насправді рівність у виконанні повинності,задекларована в цьому документі,мала місце лише на папері.Цей указ сприймався євреями надзвичайно болісно,оскільки передбачав можливість забирати до війська навіть дітей.Від євреїв вимагалирекрутів віком від12до25років.

Керівники кагалів,які відповідали за виконання розкладок наборів,мали обов’язково набрати необхідну кількість рекрутів,інакше їх самих-у покарання могли забрати в армію.Тому кагал утримував або наймав людей,які влаштовували облави чи ловили тих,хто ухилявся від рекрутчини.

Таким чином,з моменту застосування рекрутської повинності до єврейського населення його представники намагалися будь-якими засобами ухилитися від її виконання.Російська армія для євреїв завжди була чужим,загрозливим для їх самобутності,а подекуди і життя,середовищем.

Ключові слова:євреї,кагал,рекрутська повинність,рекрутський набір,армія,Правобережна Україна,Російська імперія.

Наприкінці ХУІІІ ст.значну частину суспільства Правобережної України становило єврейське населення.Увесь уклад життя цього народу формувався в середовищі окремо взятих селянських чи міщанських громад-кагалів.У порівнянні з відповідними українськими громадами,вони мали очевидну специфіку устрою,що зумовлювалася,в першу чергу,етнорелігійними чинниками.В умовах польської державності це дозволяло кагалам тривалий час,залишатися доволі закритими від зовнішніх впливів соціокультурними спільнотами.Але після другого поділу Речі Посполитої у1793р.,розпочався активний процес перетворення Правобережної України на складову частину Російської імперії.Першими ж кроками на шляху інкорпорації було поширення самодержавством на українські землі системи російського управління,кріпосного права та низки повязаних із ним державних і земських повинностей,на яких трималася економіка та весь устрій імперії.Однією з найважливіших із державнихповинностей була рекрутська.Вона якраз і була зорієнтована на використання громади,для вилучення з її середовища потрібної для армії кількості новобранців.За таких обставин євреї зустрілися з новими викликами,що за період виконання ними рекрутської повинності,значною мірою змінили життя їх громад.

В працях українських та зарубіжних істориків висвітлені різні аспекти впливу військового фактору на суспільно-політичне,соціально-економічне,духовно-релігійне й культурне життя населення Правобережної України наприкінці ХУІІІ-в першій половині ХІХ ст.Для нас найбільший науковий інтерес становлять дослідження М.Бармака [9],В.Бережинського [10],О.Вигівської [11],Б.Лугового [15],Н.Мацко [16],Й.Петровського-Штерна [17],О.Реєнта [18],А.Скрипника [19],П.Слободянюка [20],Т.Трофімчук [21],А.Філінюка [22],В.Цубенко [23],В.Шандри [24],П.Щербініна [25],К.Ячменіхіна [26],які торкнулися порушеної в цій статті проблеми.Однак,наразі в українській історіографії цілісного відображення впливу рекрутської повинності на різні сфери життя єврейських громад всієї Правобережної України,немає.

Наше дослідження також не претендує на вирішення означеної проблеми і має за мету висвітлити лише деякі з багатьох причин наслідків протиріч,що виникли в кагалах після залучення євреїв краю до фізичного виконання рекрутської повинності.

Специфіка Правобережжя вимагала від уряду Росії проведення виваженої соціально-економічної політики.Разом з тим,російські власті ні на крок не відступали від курсу інкорпорації регіону до складу єдиної і неділимої імперії,що неминуче відбилося на законодавчих змінах і нововведеннях про рекрутську повинність.Як це часто бувало в російській історії,політичні та соціально-економічні перетворення відбувалися з приходом нового монарха.І вже з першого миколаївського набору,оголошеного в1827р.,і до18311832рр.натуральна рекрутська повинність торкнулась прошарків населення імперії,які раніше були звільнені від її виконання.

До вступу на престол Миколи І населення імперії по відношенню до оподаткування і військової повинності ділилося на кілька категорій.До першої входили православні та неправославні,що сплачували податки і постачали армії рекрутів,а до другої-православні та неправославні,які сплачували податки,не виконуючи при цьому рекрутської повинності фізично.В інші категоріївходили неподатні і,відповідно,звільнені від рекрутської повинності,та ті прошарки,що користувалися певними пільгами стосовно оподаткування й військової повинності.У перші роки правління Миколи І було значно спрощено цю складну систему.Передусім,суттєво розширили кількість груп і станів,зобов’язаних поставляти рекрутів для армії і флоту.При цьому імператор особливу увагу звернув на другу категорію і додав до необхідності сплачувати державні податки обов’язок поставляти рекрутів.До неї були віднесені євреї,які до того,як і християнські купці,відбували рекрутську повинність лише грішми.

До початку другої чверті ХІХ ст.єврейське населення Правобережної України за чисельністю займало друге місце післятитульного етносу регіону [13,с.183].Так,у Київській губернії по V ревізії (1795р.)євреї складали3,4%населення,по УІІІ (1834р.)-8,5%,по Х (1858р.)-11,6%,у Волинській-відповідно,3.6,13,1,і12,7%,а в Подільській-11,9,11,2,і11%.По всьому регіону питома вага євреїв з1795по1858р.виросла з3,6до11,5%відзагальної кількості населення [13,с.183].Факт збільшення кількості єврейського населення імперії не міг довго залишатися поза увагою російських можновладців і26серпня1827року Микола I видав укази: «Про залучення євреїв до виконання натуральної рекрутської повинності,з відміною грошового збору,що її заміняв» [7]; «Статут рекрутської повинності й військової служби євреїв» [8]з кількома доповненнями,що розтлумачували обов’язки цивільногоначальства,губернського правління і військових прийомщиків у зв’язку з рекрутським набором і стосовно військової присяги євреїв.

«Указ» не залишав ніякого сумніву в тому,як держава розуміла єврейську проблему.Євреї розглядалися в документі як соціально-економічна група-певний окремий соціальний стан.Поширення рекрутчини на євреїв пояснювалось наміром властей зрівняти всі стани у виконанні державних повинностей.Статут рекрутської повинності ще раз підкреслив цю думку:євреї мають проходити військову службу нарівні з іншими підданими [17,с.44].

До серединиХІХ ст.загальна кількість єврейського населення Правобережної України значно збільшилася.Зокрема,в Подільській губернії на початок60-х рр.більш ніж50%мешканців міст і містечок складало єврейське населення [12,с.12].У зв’язку з цим Міністерство внутрішніх справ Росії,за розпорядженням царя,провело перерозподіл єврейських громад на нові рекрутські дільниці з припискою потенційних бранців за місцем проживання у Київській,Волинській і Подільській губерніях.Лише в Подільській губернії для проведення наборів з єврейського населення було створено7нових рекрутських дільниць [20,с.85].

Наведені дані пояснюють логіку підвищення квот рекрутських наборів з єврейського населення Правобережжя.Зі збільшенням кількості єврейського населення зросла і питома вага євреїв-рекрутів у російській армії.

Уже через кілька років проведення рекрутських наборів в Правобережній Україні зумовило низку негативних явищ морально-психологічного та економічного характеру в середовищі українських селян і міщан,яких залучили до виконання рекрутської повинності «натурою» (фізично)починаючи ще з1794р. [2;3;5].

Надзвичайно негативно рекрутчина впливала і на єврейські громади.Й.Петровський-Штерн стверджує,що ще на початку1827р.євреї здійснили декілька спроб запобігти публікації указу про рекрутську повинність євреїв.Інформатори корпусу жандармів повідомляли,що ще навесні того року наклали на себе надзвичайнострогийпіст,а після публікації маніфесту про введення рекрутської повинності влаштовували молитви накладовищах,закликали душі праведників заступитися за них перед Всевишнім,трубили у ріг,закликаючи до каяття [17,с.38].

На Волині,у м.Старокостянтинові,хасиди вирішили відправити послання до Бога з проханням про допомогу.Для цього вони обрали десять найповажніших членів своєї громади,якіпровелидень у молитвах і пості.Очистившись таким чином вони «зняли гріхи» з померлого чоловіка і вручили небіжчику послання,написане на пергаменті,для передачі Всевишньому на «тому світі».При цьому євреї просили покійника щоб найближчим часом він з’явився у ві сні кому-небудь із мешканців міста й передав точну відповідь Бога.Того дня ремісники залишили свої майстерні,торгівці закрили лавки:все єврейське населення міста з плачем,криками тамолитвамипроводжало на кладовище цього покійника з переданим йому посланням.

Намагання євреїв вжити теургічних заходів задля впливу на соціально-політичний процес (в даному випадку поширення рекрутчини на євреїв)не на жарт налякала владу.До того ж краєм ширились чутки,що іудеї склали спеціальні молитви-прокляття про імператора і читають їх у кожен понеділок і четвер.Звісткапроподії в Старокостянтинові дійшла до столиці,й імператору доповілипро«збурення і безпорядки серед євреїв з приводу оголошення указу».Микола І розпорядився нещадно придушувати подібні хвилювання та судити винних військовимсудом[1,арк.2-3].Однак згодом місцеві власті з’ясували,що насправді ніяких злочинних намірів по відношенню до російської влади євреї Старокостянтинова немалиі виконувалилишедавні покаянні молитви.Тому нікого із мешканців міста не засудили.

Перед кожним набором військове відомство призначало необхідну кількість рекрутів з кожної громади,але не цікавилось,хто саме піде в армію.Це вирішували органи єврейського самоуправління-кагали,які відповідали перед властями за своєчаснупоставку потрібної кількості бранців.Тому кагальні старости щоразу опинялися перед питанням:кого віддавати до війська?Як і в українських громадах,першими по черзі в рекрути ставились найменш корисні або беззахисні її члени:особи,неспроможні сплачувати податки,діти з багатодітних родин,неодружені та неугодні.У перші роки після запровадження рекрутської повинності для євреїв,чітких,фіксованих рекрутських списків у їхніх громадах не існувало.Тому старшина кагалу міг помститися своєму кривднику,вільнодумцю чи порушнику порядку і здати його в солдати.

Це свідчить про те,що так само,як і українські громади,кагали використовували рекрутчину як механізм придушення будь-якого незадоволення та протесту всередині громад.Регулярні наборидавали можливість старостам швидко позбуватися людей сумнівної поведінки і стали своєрідним засобом захисту єврейських громад від впливів ззовні.

Із введенням рекрутської повинності для єврейського населення,у його громадах загострилися протиріччя між заможними та бідними їх представниками.Багатії могли без будь-яких труднощів пожертвувати великі гроші на потреби кагалу і замість їх синів поза чергою забирали рекрутів із бідних сімей.Порушуючи закон,у рекрути часом здавали єдиного сина в сім’ї,а іноді,щоб виконати норму набору,підкупляли військове начальство і відправляли в армію хворих і калік [17,с.55].

Відправка до війська єврейських рекрутів ставала трагедією як для них самих,так і для їх сімей.Багато хто з них у вісімнадцять років мали уже сім’ї і дітей,яких повинні були утримувати і без того бідні громади,а тому в солдати намагалися віддати малолітніх,замістьтих,хто міг самостійно утримувати свою сім’ю.

У1834р.поширились чутки,начебто незабаром євреям заборонять ранні шлюби,збільшать набір серед неодружених,але звільнять від рекрутських наборів тих,хто вже встиг одружитися.Щоб захистити дітей від солдатчини,в єврейських громадах почали терміново одружувати десяти-дванадцятирічних хлопчиків на дівчатках такого ж віку.В результаті рекрутчина «посприяла» появі тисяч молодих пар,яких чекала доля солдатських сімей [14].Водночас страх перед рекрутчиною сприяв росту в середині громади озлобленості та підозрілості,а інколи досягав небачених масштабів.Відомі два випадки,коли укладання рекрутських списків призводило до вбивств.

У той час серед євреїв з’явились так звані «мосери» -донощики,які за гроші або з помсти повідомляли властям про тих,хто не був записаний у книгах кагалу,а тому наче й не існував для військових властей.Доля таких «мосерів» часто складалася трагічно.За доноси їх чекало побиття,каліцтва,а інколи й смерть.Саме так сталося в1836р.у м-ку Дунаївці Подільської губернії,де приховаливід призиву здібних учнів- «ієшів».Два «мосери» -Оксман іШварцманшантажували кагальну верхівку і вимагали грошей,погрожуючи видати учнів губернським властям.І тоді єврейський суд неподалік від Дунаєвець на чолі зраввином Михелемприйняв рішення стратити донощиків.На це,начебто,отримали згодуцадикареббе Ісраеля з Ружина.Одного з донощиків убили,а його тіло спалили у лазні.Інший «мосер» намагався втекти в місто і повідомити про все властям,але його наздогнали і вбили [14;17,с.57].Ружинський цадикпросидів у в’язниці майже два роки і був відпущений через недостатність доказів,а заарештованого реббе Міхеля євреї відбили у конвою по дорозі до в’язниці,і він утік за кордон.На лаву підсудних потрапило80осіб.Військовий суд виніс вирок:відправити головних винуватців на каторжні роботи до Сибіру і багатьох покарати шпіцрутенами крізь стрій у п’ятсот осіб по два,три і навіть по чотирирази,що було рівнозначно смертній карі.Вирок суду підписав особисто Микола І.Близько30осіб не витримали покарання і померли під час екзекуції [14].

Розслідування у цій справі стало показовим процесом не лише над єврейською громадою,яка переступила закон.Детальніше з’ясовуючи обставини початкового етапу розслідування,судові інстанції виявили низку порушень та упущень в діях посадових осіб,яким було доручено розслідування цієї справи.За виявлені факти хабарництва два посадовці місцевої адміністрації були піддані військовому суду [4,арк.2-6].

Дана історія,отримавши непередбачуваний розвиток,ще раз доводить,що каральна військово-поліційна система самодержавства тримала у страху та покорі не тільки найнижчі стани суспільства,на які був покладений обов’язок поставляти рекрутів для армії,виконувати на її користь різноманітні повинності й при цьому неухильно дотримуватись законів,а навіть представників державного апарату,які забезпечували інтереси держави в ході рекрутських наборів.

Схожа ситуація склалася під час рекрутського набору і на Волині.У «Заславській справі» підозра впала на мешканців міста Заславля:їх звинуватили в тому,що вони,начебто,втопили кагального,бо той включив хасидів у списки першочергових рекрутів [17,с.57].

Ці та інші справи ще раз підтверджують,що рекрутчинастала причиноюстраху,який доводив євреїв часом до таких засобів,як донос на всюгромадуі сплановане вбивство,імаланегативний вплив на єврейські громади Правобережної України.

Утвердження російськоївладив Правобережжі відбувалося зусиллями стотисячної армії.Багнети,які принесли її в регіон,не повернулисяназад,у російські історичні губернії,абулирозквартировані по території практично всього краю.Чисельні військові формування,дислоковані на його теренах,потребували утримання,яке було перекладене на плечі місцевого населення.Попри фінансове та матеріально-технічне забезпечення армії,податні стани були змушені ще й поповнювати її особовим складом.Якщо з іншими видами повинностей населення Правобережної України було знайоме ще до приєднання краю до Російської держави,то рекрутська та квартирна-стали для нього новими,оскільки в колишній Речі Посполитій військо було найманим,а тому не чисельним і фізично не так обтяжливим для населення.Таким чином,російська армія,остаточно облаштувавшись на нових територіях,змінила звичний уклад життя населення,а військовийфакторпочав відігравати значну роль у різних сферах життя його суспільства.

Список використаних джерел та літератури:

Центральний державний історичний архів у м.Києві,ф.533,оп.2,спр.148,5арк.Российский государственный исторический архив(далі-РГИА),ф.796,оп.75,д.372,32л.РГИА,ф.796,оп.75,д.373,94л..Державний архів Хмельницької області,ф,227,оп.2д,спр.221,87арк.Полное собрание законов Российской империи.Собрание первое.-СПб.,1830.-Т.ХХІІІ.- 17249.Полное собрание законов Российской империи.Собрание второе(далі-ПСЗРИ-2).-СПб.,1830.-Т.VI.- 4677.ПСЗРИ-2.-СПб.,1832.-Т.ІІ.- 1329.ПСЗРИ-2.-СПб.,1832.-Т.ІІ.- 1330.Бармак М.В.Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні (кінець ХШІІ-перша половина XIX ст.)/М.В.Бармак.-Тернопіль:Астон,2007.-512с.Бережинський В.Г.Реформування місцевих органів воєнного управління:історичний досвід/В.Г.Бережинський//Бюлетень воєнно-наукової інформації.-К.:Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України,2004.- 1.-С.57-77;Бережинський В.Г.Історичний досвід створення та функціонування органів військового управління/В.Г.Бережинський//Матеріали семінару «Реформування системи місцевих органів військового управління».-К.:Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України,2004.-С.26-28.Вигівська О.Соціальні долі солдатських дітей-кантоністів на Волині першої половини XIX ст./Оксана Вигівська//Часопис української історії.-Вип.18.-С.1-12.Дем’яненкоА.Статистические сведения о Подольской губернии за1862,1863,1864годы/А.Дем’яненко.-Каменец-Подольск:Тип.Губернского управления,1865.-69с.Кабузан В.М.Украинцы в мире:динамика численности и расселения.20-е годы XVIII века-1989год:формирование этнических и политических границ украинского этноса/В.М.Кабузан ;Ин-т рос.истории РАН.-М.:Наука,2006.-658с.Кандель Ф.Очерки времен и событий.Из истории российских евреев [Электронный ресурс]/Феликс Кандель.-Режим доступа:http://www.сЬа88Ми8.ги/ЦЬгагу/Ы81югу/капйе1/2_7.Ь1тЛуговий Б.Регламентація релігійного життяуКиєво-Подільських військових поселеннях/Б.Луговий//Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.Історія.-2013.-Вип.1.-С.9-13.Мацко Н.С.Імперські військові формування на Правобережній Україні та пов'язані з ними повинності (кінець XVІП-перша половина XIX ст.) [Електронний ресурс]/Н.С.Мацко.-Режим доступу:www.Vuz1ib.com.Петровский-ШтернЙ.Евреиврусской армии:1827-1914/Йоханан Петровский-Штерн.-М.:Новое литературное обозрение,2003.-556с.Реєнт О.П.Україна в імперську добу (ХІХ-початок ХХ ст.)/Олександр Реєнт.-К.:Інститут історії України НАН України,2003.-340с.Скрипник А.Діяльність губернських Квартирних комісій по забезпеченню розташування регулярних військ у південно-західних губерніях Російської імперії (1800-1860рр.)/А.Скрипник//Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.Історичні науки/ [редкол.:А.Г.Філіюк (відп.ред.)та ін.].-Кам’янець-

Подільський:Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,2014.-Вип.7:На пошану академіка П.Т.Тронька (до100-річчя від дня народження).-576с.

Слободянюк П.Я.Єврейські общини Правобережної України: [наукове історико-етнологічне видання]/П.Я.Слободянюк.-Хмельницький,2005.-409с.Трофімчук Т.М.Законодавча база виконання рекрутської повинності єврейським населенням Волинської губернії наприкінці ХУІІІ-у20-х рр.ХІХ ст./Т.М.Трофімчук//Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки.Серія:Історичні науки.-Луцьк:ВНУ ім.Лесі Українки,2010.- 22.-С.32-37;Трофімчук Т.М.Рекрутська повинність єврейського населення у1827-1874рр. (на матеріалах Волинської губернії):автореф.дис....канд.іст.наук:07.00.01/Тетяна Михайлівна Трофімчук.-Луцьк:Б.в.,2012.-20с.Філінюк А.Г.Рекрутська повинність у Правобережній Україні на межі ХУІІІ-ХІХ століть/А.Г.Філінюк//Наукові праці Кам’янець-Подільського університету:зб.за підсумками звіт.наук.конф.викладачів і аспірантів.-Вип.3:в3-х томах.-Кам’янець-Подільський:Кам’янець-Подільський державний університет,інформаційно-видавничий відділ,2004.-Т.1.-С.17-20;Філінюк А.Г.Вплив церковно-релігійного чинника на особливості виконання рекрутської повинності населенням Поділля/А.Г.Філінюк,С.А.Сидорук//Освіта,наука і культура на Поділлі:зб.наук.праць.-Кам’янець-Подільський:Оіюм,2008.-Т.12:Матеріали восьмого круглого столу «Культура,освіта і просвітницький рух на Поділлі.Присвячено90-річчю Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка».-С.230-244;Філінюк А.Г.Правобережна Україна наприкінці ХУІІІ-на початку ХІХ століття:тенденції розвитку і соціальні трансформації:монографія/А.Г.Філінюк.-Кам’янець-Подільський:Аксіома,2010.-728с.Цубенко В.Рекрутська повинність військових поселенців Українського (Харківського)та Києво-Подільського військових поселень кавалерії/

В.Цубенко//Воєнна історія.-2008.-С.68-84.

Шандра В.С.Генерал-губернаторства в Україні:ХІХ-початок ХХ століття/В.С.Шандра.-К.:НАН України,Ін-т історії України,2005.-427с.ЩербининП.П.Военныйфактор вповседневной жизни русской женщины вХУІІІ-начале ХХ в. [Текст]:монография/П.П.Щербинин ; [ред.Н.Л.Пушкарева] ;Министерство образования и науки Российской Федерации (М.),Тамбовский государственный университетом.Г.Р.Державина (Тамбов),Тамбовский центр гендерных исследований (Тамбов).-Тамбов:Юлис,2004.-508с.;Щербинин П.П.Историкоправовые аспекты рекрутской повинности:современные подходы к изучению проблемы (90-е гг.ХХ в.-началоХХІв.)/П.П.Щербинин//Вестник Тамбовского ун-та.Серия:Гуманитарные науки.-2009.-Вып.3 (71).-С.255-258.Ячменихин К.М.Армия и реформы:военные поселения в политике российского самодержавия/К.М.Ячменихин.-Чернигов:Сіверянська думка,2006.-444с.

С.Сидорук

Правобережной Украины

В момент присоединения к Российской империи ПравобережнаяУкраина выделялась среди ее других регионов пестротой социального и этнонационального состава населения,что было обусловлено геополитическим положением региона и его историческим развитием.Значительную часть общества краю составило еврейское население,что к1827лично не отбывали натуральной рекрутской повинности.Они платили только установленную денежную подать.После обнародования в августе1827указа Николая I о введении рекрутской повинности для евреев и внесения соответствующих изменений в рекрутский устав началась новая эпоха по ее выполнению еврейским населением Правобережной Украины..С тех пор евреи подлежали выполнению рекрутской повинности наравне с другими податными сословиями.Однако в действительности равенство в исполнении повинности,задекларированное в этом документе,имело место лишь на бумаге.Этот указ воспринимался евреями чрезвычайно болезненно,поскольку предусматривал возможность забирать в армию даже детей.От евреев требовали рекрутов в возрасте от12до25лет.

Руководители кагалов,которые отвечали за выполнение раскладок наборов,должны были обязательно набрать необходимое количество рекрутов,иначе их самих-в наказание могли забрать в армию.Поэтому кагал удерживал или нанимал людей,которые устраивали облавы,ловили тех,кто уклонялся от рекрутчины.

Таким образом,с момента применения рекрутской повинности к еврейскому населению его представители пытались любыми средствами уклониться от ее исполнения.Российская армия для евреев всегда была чужой,угрожающим их самобытности,а иногда и жизни,средой.

Ключевые слова:евреи,кагал,рекрутская повинность,рекрутский набор,армия,Правобережная Украина,Российская империя.

S.Sydoruk

On impact on Jewish community Conscription Right Bank Ukraine

At the time of joiningthe Russian Empire Right Bank Ukraine stood out in other regions of significant diversity of social and ethnic composition of the population,due to the geopolitical situation of the region and its historical development.Much of the public land of the Jewish population was that by1827not personally served genuine levy.They paid only a fixed monetary submit.Following the publication in August1827of Nicholas Is decree on the introduction of levy for Jews and making appropriate changes to the charter began recruiting a new era for its implementation Jewish population of Right Bank Ukraine.Since then,Jews were subject to levy of execution on a par with other tax-paying states.However,in reality equality in performing duties,declared in this document took place only on paper.This decree was perceived extremely painful,as provided for the possibility to withdraw troops even children.

The Jews demanded of recruits aged12to25years.

Kahals Managers in charge of implementation of layout sets have always dial the required number of recruits,or they themselves-the punishment could take the army.Therefore kahals held or employed people who staged a raid or catching those who avoided conscription.

Thus,since the use of levy to the Jewish population of his representatives tried by all means to evade its implementation.The Russian army for Jews has always been alien,threatening their identity,and sometimes life environment.

Key words:Jews,kahals,recruit duty,recruit set,army,Right-bank Ukraine,Russian empire.

ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат ШЛЯХТА ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В ЦЕРКОВНИХ ПОКАРАННЯХ (ЄПИТИМІЯХ) ХІХ СТОЛІТТЯ

2. Реферат Польська періодика Правобережної України (1905-1914рр.): між цензурою та політичними таборами

3. Реферат РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ

4. Реферат Клімат України. Прогноз погоди. Синоптична карта. Метеорологічні станції, бюро погоди, гідрометеорологічна служба України

5. Реферат Адвокатура України

6. Реферат Гори України

7. Реферат Валютна безпека України

8. Реферат Конкурентоспроможність економіки України

9. Реферат Видатні гетьмани України

10. Реферат Інформаційна політика України