Новости

СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ

Работа добавлена:






СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ на http://mirrorref.ru

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ

БорисенкоВ.М.,аспірант,викладач кафедри практичної психологіїКласичний приватний університет

У статті аналізуються дані,одержані в результаті діагностування стану розвитку емоційної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму за чотирма визначеними нами компонентами:саморегуляція власних емоцій;розпізнавання та регулювання емоцій інших людей;емпа-тія,рефлексія.

Ключові слова:емоційна компетентність,фахівці соціономічного напряму,саморегуляція емоцій,емпатія,рефлексія.

Встатье анализируются данные,полученные в результате диагностирования состояния развития эмоциональной компетентности студентов-будущих специалистов социономического направления по четырем определенным нами компонентам:саморегуляция своих эмоций;распознавание и регулирования эмоций других людей;эмпатия,рефлексия.

Ключевые слова:эмоциональная компетентность,специалист социономического направления,саморегуляция эмоций,эмпатия,рефлексия.

Borysenko VM.STATUS OF FORMATION OF EMOTIONAL COMPETENCE OF FUTURE FACTORS IN SOCIAL

The article analyzes the data obtained as a result of diagnosing the state of development of the emotional competence of students who are future specialists in the socionic direction in the four components that we defined:self-regulation of one's emotions,recognition and regulation of emotions of other people,empathy,reflection.

Key words:emotional competence,specialist in socionic direction,self-regulation of emotions,empathy,reflection.

Постановка проблеми.Психологічний вплив оточуючого середовища обумовлює характер спілкування і діяльності,професійного самовизначення особистості,тому є дуже актуальним формування здатності емоційно адекватно реагувати на нього завдяки умінню розуміти і регулювати власні емоції,розпізнавати та враховувати емоції інших людей.Якщо людина,як запевняє В.Зарицька,наділена здатністю мобілізувати розум,почуття,волю в конкретній ситуації,то вона розсудливо веде себе в будь-якій емоційно напруженійситуації і емоційно розумно діє [5,с.5].У зв’язку із цим зростає зацікавленість науковців проблемами емоційної культури,емоційного інтелекту,емоційної компетентності зокрема.

Актуальність проблеми обумовлена тим,що професії соціономічного напряму єособливо стресогенними,емоційно напруженими і психологічно виснаженими,оскільки вони пов’язані з інтенсивною комунікативною взаємодією.

Підготовка фахівців соціономічних професій потребує особливого зосередження уваги саме на емоційній компетентності,яка є основою успішного професійного становлення особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблему емоційної компетентності та її різновидів досліджувало багато вчених:Р.Бар-Он,Д.Гоулман,Д.Карузо,Дж.Мейер,П.Селовей,В.Зарицька,Д.Лю-сін та ін.,які розглядали її в структурі емоційного інтелекту;Г.Бреслав,О.Запорожець,О.Лазуренко,А.Ольшаннікова,А.Сухарєв,

Чебикін,О.Яковлєва та ін.-в структурі емоційної зрілості;І.Андрєєва,І.Войціх,Матійків,М.Рейнолдс,В.Федорчукта ін.-безпосередньо досліджували емоційну компетентність як психологічний феномен.

Так,І.Воціх,розділяючи точку зору І.Ан-дрєєвої,наголошує на тому,що саме емоційна компетентність виступає як сукупність знань,умінь,навичок,що дозволяють приймати адекватні рішення і діяти на основі результатів інтелектуальної обробки зовнішньої внутрішньої емоційної інформації [2,с.56].

І.Матійків розглядає емоційну компетентність як діяльність і готовність людини гнучко управляти як власними емоційними реакціями,так і емоціями іншихлюдейадекватно до умов і ситуацій,що змінюються [8,с.145].

М.Рейнолдсемоційну компетентність розглядає як показник оптимального ор-

ганізаційного управління,що в цілому позитивно впливає на цей процес.Однією з причин прагнення фахівців стати емоційно компетентними він називає намагання досягти бажаних результатів у спілкуванні і взаємодії з іншими людьми [9,с.17-46].

В.Федорчук,досліджуючи емоційну компетентність,доводив,що цей феномен виступає інтегральною,професійно значущою якістю,і коли професіонал,який працює з людьми,позбавлений такої якості,то його взаємодія з іншою людиною не буде спиратися на відчуття ним емоційного стану цієї людини і в роботі з нею не буде досягнуто бажаного успіху [10,с.623].

Аналіз вищеперерахованих та інших трактувань поняття «емоційна компетентність» дали підстави сформулювати наше власне бачення цього феномену і сформулювати його таким чином:емоційна компетентність-це здатність особистості користуватися емоційним інтелектом (емоційними здатностями)в житті в цілому і професійній діяльності зокрема.З огляду на це ми будемо в подальшому досліджувати дане явище як складову частину професійної підготовки фахівців соціономічного напряму.

Проблемою в дослідженні рівнів сфор-мованості емоційної компетентності є відсутність такої валідної методики,яка б враховувала всі основні компоненти цього феномену,у зв’язку із чим у нашому дослідженні використано12методик,за допомогою кожної з яких можна відстежити рівень сформованості необхідних показників із виділеної нами їх сукупності,які визначають загальний рівень емоційної компетентності студента.

Потребує детального дослідження вплив рівня сформованості емоційної компетентності викладачів вищих навчальних закладів як передумови їх здатності сформувати цю необхідну професійно значущу якість у студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму.

Постановка завдання.Мета статті-виявити рівень розвитку емоційної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму і показати динаміку сформованості цієї якості від1-го до4-го курсу включно.

Виклад основного матеріалу.Дослідження рівня сформованості емоційної компетентності студентів за визначеними нами основними компонентами,такими як саморегуляція власних емоцій,розпізнавання та регулювання емоцій інших людей,емпатія,рефлексія,передбачало використання в сукупності12методик.Діагностувались окремо студенти перших,других,третіх і четвертих курсів,визначались середні показники за результатами діагностування і робились узагальнені висновки за вибраними нами компонентами,включеними в загальну структуру емоційної компетентності студентів на кожному курсі з метою виявлення динаміки розвитку емоційної компетентності відкурсу до курсу та виявлення недоліків,на які доречно вчасно звернути увагу.

Перший компонент емоційної компетентності-саморегуляція власних емоцій-визначався за такими методиками:методика «Визначення загальної емоційності» (В.Суворов [6,с.542]),методика «Чи паралізують вас кризові ситуації,чи слугують стимулом до дії (С.Дідато [3,с.140]),методика «Критика і ви» (С.Емельянов [4,с.141]),методика «Шкала самооцінки запальності» Є.Ільїн [6,с.533]),методика «Самооцінка емоційних станів» (Г.Айзенк [6,с.533]).

У сукупності ці п’ять методик дають можливість достатньо повно,на нашу думку,виявити рівні здатності до саморегуляції емоцій.Так,результати першої методики дозволяють визначити рівні здатності розпізнавати власні емоції;дослідження реакцій у кризових ситуаціях (методика2)і у випадку критики власних дій (методики3,4)дозволяють визначити причини виникнення власних емоцій,а також рівні сприйняття оцінки своїх дій іншими;самооцінка емоційних станів дозволяє визначитиздатність оцінювати свій емоційний стан.

Середні показники (узагальнені)засвідчили,що на перших і других курсах майже не змінювалися показники саморегуляції емоцій і становили відповідно:високий рівень-37,2%і31,2%;середній рівень-62,8%і67,5%.Низький рівень саморегуляції емоцій зафіксовано в1,3%опитуваних.

На третіх курсах високий рівень дещо зменшується і зафіксовано у28,5%студентів,середній-у70%студентів,низький-у1,5%студентів.На четвертих курсах високий рівень зафіксованоу26,18%студентів,середній у72,28%студентів,низький-у1,54%студентів.

Як свідчать дані,здатність до саморегуляції емоцій майже стабільна в студентському середовищі.

Разом із тим у середньому менше третини студентів має високий рівень саморегуляції емоцій,що свідчить про необхідність посилення уваги до цього аспекту фахової підготовки.Зокрема,виявлені недоліки,пов’язані з емоційною нестриманістю певної частини студентів у кризових ситуаціях.Так,на перших курсах спостерігається в багатьох випадках розгубленість студентів,надмірне хвилювання,сльози,що спри-

чинює їх неадекватні дії.Трохи краща ситуація у ставленні студентів до критики на свою адресу,хоч теж трапляються певні ускладнення в стосунках із викладачами і однокурсниками,коли студенти всі свої негаразди без будь-якого аналізу перекладають на інших або на несприятливі обставини.

Діагностика самооцінки власних емоційних станів показала,що третина студентів мають завищену самооцінку,що свідчить про необхідність створювати в процесі навчання студентів такі ситуації,які б змушували їх адекватно оцінювати власні емоційні стани і докладати зусиль до їх саморегуляції,переконуючись у тому,що неадекватна емоційна реакція шкодить справі,стосункам,підтримці відповідного соціального статусу в академгрупі та поза нею.

Другий компонент емоційної компетентності-розпізнавання і регулювання емоцій інших людей-визначався за двома методиками:методика «Що вам заважає встановлювати контакти за допомогою емоцій? (В.Бойко[6,с.621])дала можливість встановити,які здатності студентів сприяють або перешкоджають швидко встановлювати контакти з іншими людьми на емоційній основі,пояснювати емоції інших,позитивно впливати на емоції інших і регулювати їх прояв;методика «Чи розумієте ви мову міміки (Є.Ільїн [6,с.644])дала можливість виявити рівні здатності студентів визначати емоційний стан іншої людини за виразом обличчя,оскільки ця здатність надзвичайно важлива для попередження небажаного прояву емоцій іншими людьми,завдяки чому можна уникнути непорозуміння або навіть конфлікту.У сукупності ці методики дозволяють визначити,наскільки студенти здатні розпізнавати емоції інших і регулювати їх прояв.

Середні показники розпізнавання і регулювання емоцій інших людей студентами засвідчили,що половина студентів перших курсів називають різні причини (восновному зовнішні),які заважають встановлювати контакти з іншими людьми.Але по мірі заглиблення в навчальний процес і усвідомлення змісту майбутньої професії починають замислюватись,як уникати причин,що перешкоджають встановленню позитивних контактів з іншими людьми,хоча цей процес від курсу до курсу покращується дуже повільно,причому зміни стрибкоподібні,що дозволяє зробити висновок про необхідність звертати особливу увагу на цей аспект фахової підготовки студентів.Розпізнавання емоційного стану інших за невербаль-ними ознаками розвинена дуже слабо,оскільки абсолютна більшість з них (від83,9%до94,72%)має низький рівень цієїздатності.Разом із тим,як показуєпрактика,ця здатність надзвичайно важлива,бо фахівці,що працюють безпосередньо з людьми,повинні за невербальними ознаками (виразом обличчя,рухами і інтонацією)одразу відчути емоційний стан людини,щоб попередити небажані прояви емоцій,заспокоїти,а потім обговорити проблему,що виникла.Одержані дані дозволяють стверджувати,що в цьому напрямку мусить проводитись системна робота в структурі навчального процесу,починаючи з перших курсів і до кінця навчання у вузі.

Третій компонент емоційної компетентності-емпатія-вивчався за трьома методиками:методика «Чи вмієте ви співпереживати (С.Дідато [3,с.94])дала можливість виявити,наскільки студенти здатні прислухатися до переживань іншої людини,відчувати ці переживання,приймати емоційний стан іншої людини як свій власний;методика «емоційна емпатія» (В.Бойко [6,с.570]дала можливість дещо уточнити дані першої методики;методика «Насільки ви категоричні (С.Дідато [3,с.142])дозволила визначити,як студенти ставляться до емоційного стану іншої людини;як враховують його в процесі спілкування чи взаємодії;наскільки здатні,враховуючи емоційний стан інших людей,створювати позитивний емоційний мікроклімат для організації і виконання професійно важливих завдань.

Середні показники рівнів сформовано-сті емпатії як важливої складової частини емоційної компетентності майбутніх фахівців соціономічного напряму засвідчили,що високий рівень емпатії від1до4курсу потроху знижується (з31,32%до20,02%).Низький рівеньспівпереживань,менший ніж високий,але стабільний (12-І3%),крім четвертого курсу,де цей показник знижується до5%.Середній рівень співпереживань тримається майже стабільно (трохи більше50%)і збільшується на четвертому курсі до72,28%.

На основі цихданих можна зробити висновок,що до четвертого курсу стабілізується здатність прислухатися до переживань інших людей та приймати їх як свої власні характерні в середньому в п’ятої частини студентів.

Байдуже ставлення студентів до переживань інших людей знижується і на кінець четвертого курсу становить менше10%,що свідчить про підвищення їх толерантності як фахової якості.

Емоційна емпатія знижується від першого до четвертого курсу (з46,36%до32,34%)в середньому на14%,що свідчить про те,що в середньому третина студентів залишається з високим рівнем емпатії.Середній

рівень емпатії студентів на всіх курсах майже стабільний і характерний для третини студентів.Те,що35,32%студентів проявляє (за результатами діагностування)низький рівень емпатії до інших,у першу чергу до майбутніх колег,свідчить про вірогідність виникнення в майбутньому їх нездатності створювати позитивний емоційний мікроклімат у тому середовищі,до якого вони будуть належати,що негативно може позначитися на успішності роботи як самого фахівця,так і колективу співробітників у цілому.

Рівень категоричності студентів від першого до четвертого курсу,нажаль,зростає від15,86%на першому курсі і до35,32%-на четвертому курсі.Ці дані теж доводять,що третина студентів не налаштовані на створення позитивного емоційного мікроклімату в тому середовищі,до якого вони належать.

Середні показники емпатійності студентів у цілому засвідчили,що третина з них має високий рівень цієї якості,середній рівень продемонстрували більше половини всієї кількості студентів,низький рівень ем-патійності знижувався з23,18%на першому курсі,до13,86%-начетвертомукурсі,де показовим є зниження в студентів такої якості,як категоричність у судженнях і поведінці.Цей показник доводить,що в процесі професійної підготовки до роботи вся діяльність зосереджена на спілкуванні в процесі фахової взаємодії,спонукає до більштолерантного ставлення долюдей,тому посилення уваги до формування емпатії об’єктивно підвищує якість підготовки фахівців соціономічного напряму.

Четвертий компонент емоційної компетентності-рефлексія-визначався за двома методиками:психодіагностичнаметодикавиявлення індивідуальної рефлексії (А.Карпов[7,с.45]),яка дала можливість виявити рівні здатностідо рефлексії в студентів затакимипоказниками,як:здатність розпізнавати,якусаме емоцію відчуваєлюдина в даний момент;з яких емоцій утворюється складна емоція;визначати мотив прояву емоцій через рефлексію минулого,теперішнього,майбутнього;2)методика«Самооцінюючий тест «Характеристика емоційності» (Є.Ільїн [6,с.553]),яка дала можливість виявити рівні здатності студентів регулювати силу і послідовність прояву емоцій за допомогою виявлення таких якостей студентів,як:емоційна збудливість,інтенсивність емоцій,тривалість емоцій і виведення середніх значень.

Рефлексія як складова частина емоційної компетентності вибрана намитому,що вона як самопізнання у вигляді роздумів про власні переживання,відчуття ідумки,за визначенням великої психологічноїенциклопедії [1,с.394],змушуєлюдину у своїх висновках враховувати минуле життя,відчуття і переживання,аналізувати сучасний стан цих відчуттів та переживань і роздумувати над тим,що їх може чекати в майбутньому у зв’язку з їх професійною діяльністю,до якої вони готуються у вибраному ними вищому навчальному закладі.

Показники рефлексії минулого свідчать проте,що першокурсники на минулий досвід спираютьсямало,бо,поринувши в студентське життя,живуть виключно сьогоденням.Алепо мірі заглиблення в навчальний процес на другому і третьомукурсах,зустрічаючи певні труднощі нашляхуопанування професією,починають усвідомлювати причини своїх невдач і пов’язувати їх з минулим досвідом,шкільними навчальними проблемами.Разом із тим ближче до четвертого курсу усвідомлюють,що все залежить від рівня засвоєння теперішніх знань,умінь і до минулого звертаються все менше і менше.Орієнтація на теперішнє від курсу до курсу іде наспаді починає все більшої значущості набувати теперішній стан речей на найближче майбутнє,у зв’язку із чим орієнтація на майбутнє стрімко зростає начетвертому курсі і сягає близько сімдесяти відсотків (69,2%).

Рефлексія спілкування має тенденцію до виваженого ставлення до того,що говорити,кому говорити,навіщо говорити.Те,що на кінець четвертого курсу низький рівень рефлексії спілкування демонструє близько третини студентів свідчитьпро те,що в цьому напрямку (професійному становленні студентів)треба посилювати роботу в плані обґрунтованості думок,доказовості пропозицій,виваженості у висновках щодо власної цінності як фахівця.

Аналіз показників самооцінки емоційності дає підстави констатувати,що високий рівень збудливості потроху спадає і старшокурсники її майже не демонструють,в основному проявляють середній рівень збудливості.

Інтенсивність емоцій від курсу до курсу зменшується,і на четвертому курсі переважає стриманість в активності прояву емоцій та їх тривалості.На кінець четвертогокурсу оцінка власної емоційності студентами в основному має середній рівень,а оскільки ще більше чверті студентів (27,72%)показують низький рівень самооцінки,то на це слід звернути увагу,щоб більш активно формувалась адекватна оцінка власної діяльності кожним студентом.

Об’єднавши всі показники рефлексії студентів від першого до четвертого курсу і самооцінку їх емоційності взагалі,можна зро-

бити висновок про те,що вищий навчальний заклад змістом своєї діяльності сприяє формуванню середнього рівня рефлексії фахівців соціономічного напряму (59,96%),але те,що в середньому40%студентів потребують додаткової уваги в цьому напрямку,доводить необхідність посилення роботи з метою розвитку в студентів адекватного реагування на продукти власної активності чи пасивності в сприйнятті дійсності,прийнятті рішень,виборі моделі поведінки,спираючись на зміст і функції власної свідомості щодо свого статусу фахівця соціономічного напряму.

Висновки.Діагностування294студентів майбутніх фахівців соціономічного напряму показало,що в процесі професійноїпідготовки у вищому навчальному закладі виявлено ряд недоліків у формуванні емоційної компетентності частини студентів,найсуттєвішими серед яких виявились такі,як:

конфліктність частини студентів через надмірну емоційність,нестриманість емоцій,розгубленість у кризових або складних ситуаціях,що спричинює проблеми стосовно їх фахової підготовки;схильність частини студентів перекладати власні недоліки,невдачі на інших або на несприятливі обставини через невміння аналізувати ситуацію і адекватно реагувати на результати власної навчальної діяльності у відповідності з докладеними власними зусиллями щодо вивчення необхідного матеріалу і дотримання вимог до часової межі виконання навчальних завдань;недостатня сформованість самооцінки власних емоцій іїх прояву адекватно конкретній ситуації;недостатня сформованість здатності встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між ситуацією,що склалася,і проявами емоцій при цьому;нездатність аналізувати причини,які перешкоджають встановлювати позитивні стосунки з однокурсниками,викладачами та іншими людьми;нездатність абсолютної більшості студентів розпізнавати емоційні стани оточуючих за невербальними ознаками,що заважає своєчасно впливати на ситуацію і попереджати конфлікти чи непорозуміння;високий рівень здатності до емпатії виявлено тільки в третини студентів,хоча ця якість є однією з ключових у забезпеченні толерантного ставлення до інших;здатність до адекватного прояву емоцій відповідно до конкретної ситуації з урахуванням того,щоб не зашкодити спілкуванню чи співпраці на високому рівні розвинена лише в третини студентів,що є недостатнім для фахівців соціономічного напряму;

-здатність до рефлексії на високому рівні продемонстрували лише33,88%студентів,4-х курсів,середній рівень-47,64%,низький-18,48%студентів на кінець4-го курсу.

Таким чином,одержані показники за всіма компонентами емоційної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму дозволяють стверджувати,що роботу з напрацювання досвіду саморегуляції власних емоцій,розпізнавання і регуляція емоцій інших людей,емпатії і рефлексії є потреба і необхідність посилювати в структурі навчального процесу за рахунок обговорення і створення ситуацій,де б студенти ставились в умови,коли є потреба контролювати власні емоції,регулювати прояв емоцій інших,проявляти емпатію в процесі спілкування чи взаємодії,що дозволить забезпечити толерантні взаємостосунки і підвищити рівень сформованості емоційної компетентності як суттєвої складової частини фаховоїпідготовки студентів.

ЛІТЕРАТУРА:

Большая психологическая энциклопедия.-М.:ЭКСМО,2007.-544с.Войціх І.В.Емоційна компетентність майбутніх психологів як педагогічне явище/І.В.Войціх/Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій університету «Україна»,2013.- 1(7).-С.54.Дидато С.В.Большаякнигаличностных тестов/С.В.Дидато.-М.:АСТ:Астраль,2006.-224с.ЕмельяновС.М.Практикум поконфликтологии/С.М.Емельянов.-СПб.:Питер,2001.-400с.ЗарицькаВ.В.Розвиток емоційного інтелекту

у системі професійної підготовки фахівців гуманітарного профілю:дисдоктора психол.наук:19.00.07/

В.В.Зарицька,Запоріжжя:КПУ,2012.-520с.

ИльинЕ.П.Эмоции и чувства/Е.П.Ильин.-СПб.:Питер,2007.-783с.Карпов А.В.Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики/А.В.Карпов//Психологический журнал.-2003.-Т.24.- 5.-С.45.Матійків І.Емоційна компетентністьякпсихологічний об’єкт виховання особистості майбутнього фахівця професій типу «людина-людина» /І.Ма-тійків//Педагогіка і психологія професійної освіти,2013.-2.-С.144.Рейнолдс М.Коучинг:эмоциональная компетентность:Направьте свои эмоции(EQ)на успех в работе/М.Рейнолдс.-М.:Центр поддержки корпоративного управления и бизнеса,2003.-103с.

Федорчук В.М.Емоційна компетентністьпсихолога/В.М.Федорчук//Проблеми сучасної психології:Збірник науковихпраць КПНУімені Івана Огієнка,Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України.-2012.-Випуск17.-С.623.

СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат СТАН СФОРМОВАНОСТІ РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІННОЇ СКЛАДОВОЇ ІНТЕГРАТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ

2. Реферат Психологічні особливості професійної діяльності в системі підготовки майбутніх фахівців

3. Реферат СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВОДИДАКТИЦІ

4. Реферат ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

5. Реферат СПЕЦИФІКА ЗВ’ЯЗКУ ЕМОЦІЙНОЇ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ДО МАТЕРІ ТА ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙ

6. Реферат ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ФАХІВЦІВ ДОПОМІЖНИХ ПРОФЕСІЙ

7. Реферат Управління процесом формування пеагогічної компетентності майстрів виробничого навчання ПТНЗ

8. Реферат Планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців

9. Реферат АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ УПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10. Реферат Система підготовки фахівців з дошкільної освіти в Україні. Суть і функції професійної діяльності спеціалістів з дошкільного виховання