Новости

СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ

Работа добавлена:






СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ на http://mirrorref.ru

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ

БорисенкоВ.М.,аспірант,викладач кафедри практичної психологіїКласичний приватний університет

У статті аналізуються дані,одержані в результаті діагностування стану розвитку емоційної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму за чотирма визначеними нами компонентами:саморегуляція власних емоцій;розпізнавання та регулювання емоцій інших людей;емпа-тія,рефлексія.

Ключові слова:емоційна компетентність,фахівці соціономічного напряму,саморегуляція емоцій,емпатія,рефлексія.

Встатье анализируются данные,полученные в результате диагностирования состояния развития эмоциональной компетентности студентов-будущих специалистов социономического направления по четырем определенным нами компонентам:саморегуляция своих эмоций;распознавание и регулирования эмоций других людей;эмпатия,рефлексия.

Ключевые слова:эмоциональная компетентность,специалист социономического направления,саморегуляция эмоций,эмпатия,рефлексия.

Borysenko VM.STATUS OF FORMATION OF EMOTIONAL COMPETENCE OF FUTURE FACTORS IN SOCIAL

The article analyzes the data obtained as a result of diagnosing the state of development of the emotional competence of students who are future specialists in the socionic direction in the four components that we defined:self-regulation of one's emotions,recognition and regulation of emotions of other people,empathy,reflection.

Key words:emotional competence,specialist in socionic direction,self-regulation of emotions,empathy,reflection.

Постановка проблеми.Психологічний вплив оточуючого середовища обумовлює характер спілкування і діяльності,професійного самовизначення особистості,тому є дуже актуальним формування здатності емоційно адекватно реагувати на нього завдяки умінню розуміти і регулювати власні емоції,розпізнавати та враховувати емоції інших людей.Якщо людина,як запевняє В.Зарицька,наділена здатністю мобілізувати розум,почуття,волю в конкретній ситуації,то вона розсудливо веде себе в будь-якій емоційно напруженійситуації і емоційно розумно діє [5,с.5].У зв’язку із цим зростає зацікавленість науковців проблемами емоційної культури,емоційного інтелекту,емоційної компетентності зокрема.

Актуальність проблеми обумовлена тим,що професії соціономічного напряму єособливо стресогенними,емоційно напруженими і психологічно виснаженими,оскільки вони пов’язані з інтенсивною комунікативною взаємодією.

Підготовка фахівців соціономічних професій потребує особливого зосередження уваги саме на емоційній компетентності,яка є основою успішного професійного становлення особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблему емоційної компетентності та її різновидів досліджувало багато вчених:Р.Бар-Он,Д.Гоулман,Д.Карузо,Дж.Мейер,П.Селовей,В.Зарицька,Д.Лю-сін та ін.,які розглядали її в структурі емоційного інтелекту;Г.Бреслав,О.Запорожець,О.Лазуренко,А.Ольшаннікова,А.Сухарєв,

Чебикін,О.Яковлєва та ін.-в структурі емоційної зрілості;І.Андрєєва,І.Войціх,Матійків,М.Рейнолдс,В.Федорчукта ін.-безпосередньо досліджували емоційну компетентність як психологічний феномен.

Так,І.Воціх,розділяючи точку зору І.Ан-дрєєвої,наголошує на тому,що саме емоційна компетентність виступає як сукупність знань,умінь,навичок,що дозволяють приймати адекватні рішення і діяти на основі результатів інтелектуальної обробки зовнішньої внутрішньої емоційної інформації [2,с.56].

І.Матійків розглядає емоційну компетентність як діяльність і готовність людини гнучко управляти як власними емоційними реакціями,так і емоціями іншихлюдейадекватно до умов і ситуацій,що змінюються [8,с.145].

М.Рейнолдсемоційну компетентність розглядає як показник оптимального ор-

ганізаційного управління,що в цілому позитивно впливає на цей процес.Однією з причин прагнення фахівців стати емоційно компетентними він називає намагання досягти бажаних результатів у спілкуванні і взаємодії з іншими людьми [9,с.17-46].

В.Федорчук,досліджуючи емоційну компетентність,доводив,що цей феномен виступає інтегральною,професійно значущою якістю,і коли професіонал,який працює з людьми,позбавлений такої якості,то його взаємодія з іншою людиною не буде спиратися на відчуття ним емоційного стану цієї людини і в роботі з нею не буде досягнуто бажаного успіху [10,с.623].

Аналіз вищеперерахованих та інших трактувань поняття «емоційна компетентність» дали підстави сформулювати наше власне бачення цього феномену і сформулювати його таким чином:емоційна компетентність-це здатність особистості користуватися емоційним інтелектом (емоційними здатностями)в житті в цілому і професійній діяльності зокрема.З огляду на це ми будемо в подальшому досліджувати дане явище як складову частину професійної підготовки фахівців соціономічного напряму.

Проблемою в дослідженні рівнів сфор-мованості емоційної компетентності є відсутність такої валідної методики,яка б враховувала всі основні компоненти цього феномену,у зв’язку із чим у нашому дослідженні використано12методик,за допомогою кожної з яких можна відстежити рівень сформованості необхідних показників із виділеної нами їх сукупності,які визначають загальний рівень емоційної компетентності студента.

Потребує детального дослідження вплив рівня сформованості емоційної компетентності викладачів вищих навчальних закладів як передумови їх здатності сформувати цю необхідну професійно значущу якість у студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму.

Постановка завдання.Мета статті-виявити рівень розвитку емоційної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціономічного напряму і показати динаміку сформованості цієї якості від1-го до4-го курсу включно.

Виклад основного матеріалу.Дослідження рівня сформованості емоційної компетентності студентів за визначеними нами основними компонентами,такими як саморегуляція власних емоцій,розпізнавання та регулювання емоцій інших людей,емпатія,рефлексія,передбачало використання в сукупності12методик.Діагностувались окремо студенти перших,других,третіх і четвертих курсів,визначались середні показники за результатами діагностування і робились узагальнені висновки за вибраними нами компонентами,включеними в загальну структуру емоційної компетентності студентів на кожному курсі з метою виявлення динаміки розвитку емоційної компетентності відкурсу до курсу та виявлення недоліків,на які доречно вчасно звернути увагу.

Перший компонент емоційної компетентності-саморегуляція власних емоцій-визначався за такими методиками:методика «Визначення загальної емоційності» (В.Суворов [6,с.542]),методика «Чи паралізують вас кризові ситуації,чи слугують стимулом до дії (С.Дідато [3,с.140]),методика «Критика і ви» (С.Емельянов [4,с.141]),методика «Шкала самооцінки запальності» Є.Ільїн [6,с.533]),методика «Самооцінка емоційних станів» (Г.Айзенк [6,с.533]).

У сукупності ці п’ять методик дають можливість достатньо повно,на нашу думку,виявити рівні здатності до саморегуляції емоцій.Так,результати першої методики дозволяють визначити рівні здатності розпізнавати власні емоції;дослідження реакцій у кризових ситуаціях (методика2)і у випадку критики власних дій (методики3,4)дозволяють визначити причини виникнення власних емоцій,а також рівні сприйняття оцінки своїх дій іншими;самооцінка емоційних станів дозволяє визначитиздатність оцінювати свій емоційний стан.

Середні показники (узагальнені)засвідчили,що на перших і других курсах майже не змінювалися показники саморегуляції емоцій і становили відповідно:високий рівень-37,2%і31,2%;середній рівень-62,8%і67,5%.