Новости

ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ХВОРОБИ В СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Работа добавлена:






ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ХВОРОБИ В СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ на http://mirrorref.ru

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Барінова А.Ю.,аспірант

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

У статті проаналізовані наукові підходи до дослідження суб’єктивного сприйняття хворих на епілепсію свого захворювання,ставлення до хвороби,етапи формування внутрішньої картини хвороби та типи ВКХ,які формують індивідуальні копінг-стратегії.

Ключові слова:внутрішня картина хвороби,суб’єктивне сприйняття хвороби,стигматизація,соціально-психологічна адаптація,епілепсія.

Встатье проанализированы научные подходы к исследованию субъективного восприятия больных эпилепсией своего заболевания,отношение к болезни,этапы формирования внутренней картины болезни,типы ВКБ,формирующие индивидуальные копинг-стратегии.

Ключевые слова:внутренняя картина болезни,субъективное восприятие болезни,стигматизация,социально-психологическая адаптация,эпилепсия.

Barinova A.Yu.INTERNAL PICTURE OF THE DISEASE IN THE STRUCTURE OF SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL ADAPTATION OF PATIENTS WITH EPILEPSY

The article analyzes the scientific approaches to the study of subjective perception of patients with epilepsy of their disease,the attitude to the disease,the stages of the formation of the internal picture of the disease,the types of IPD that form individual coping strategies.

Key words:internal picture of the disease,subjective perception of the disease,stigmatization,social and psychological adaptation,epilepsy.

Постановка проблеми.Актуальність клініко-психологічного вивчення хворих на епілепсію визначається тим,що дане захворювання є високо поширеним серед всієї групи нервово-психічних захворювань протягом дуже тривалого періоду.Хронічний перебіг захворювання призводить до формування різноманітних варіантів порушень клінічних,психологічних,соціальних характеристик у даної категорії хворих.Дані дисгармонійні порушення формують зміни в поведінці і діяльності хворих.Порушення пізнавально-аналітичної діяльності,генералізовані емоційні реакції,конфліктна поведінка перешкоджають процесу спілкування з такими людьми,породжують процес «стигматизації»,розвиток соціального конфлікту.Негативні показники клінічних,психологічних,соціальних характеристик у хворих на епілепсію переважають при несприятливому перебігу хвороби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Хронічний перебіг захворювання вимагає від людини зміни образу життя.Це може бути потреба в постійній медикаментозній терапії,в дієті,зменшені фізичних і емоційних навантажень,змінах у режимі праці та відпочинку тощо.

Суб’єктивне сприйняття особою свого захворювання неодноразово виступає предметом досліджень науковців.Створився цілий синонімічний ряд,що позначає цей феномен у науці: «аутопластична картина захворювання», «ставлення до хвороби», «свідомість хвороби», «концепція хвороби», «реакція на захворювання».

Постановка завдання.Мета-розглянути суб’єктивне сприйняття хворих наепілепсію свого захворювання,ставлення до хвороби,етапи формування внутрішньої картини хвороби та типи ВКХ,що формують індивідуальні копінг-механізми.

Виклад основного матеріалу.Досить поширеним і загальноприйнятим терміном,що позначає суб’єктивнусторону відображення у свідомості хворого патологічного процесу,є термін «внутрішня картина хвороби»,запропонований Р.А.Лурія: «Внутрішньої ж картиною хвороби і називають все те,що відчуває і переживає хворий,всю масу його почуттів,не тільки місцевих хворобливих,але і його загальне самопочуття,самоспостереження,його уявлення про свою хворобу,про її причини,-все те,що пов’язано для хворого з приходом його до лікаря,весь той величезний внутрішній світ хворого,який складається з

дуже складних поєднань сприйняття і відчуття,емоцій,афектів,конфліктів,психологічних переживань і травм» [4,с.38].Він вказував,що поведінка і психіка людини змінюються з того моменту,як він дізнається про своє захворювання.Безсумнівно,що її роль зростає при психічних захворюваннях.

Всю суму цих почуттів,переживань,настроїв хворого разом з його власних уявлень про свою хворобу Гольдшейдер назваваутопластичноюкартиною хвороби і відносить сюди не тільки суб’єктивні симптоми хворого,але і ряд відомостей про хворобу,якими володіє хворий із колишнього свого знайомства з медициною,з літератури,кінофільмів,із бесід з оточуючими,з порівняння себе з аналогічними хворими тощо (цит.за [4,с.40]).

Гольдшейдер розглядає сенситивну і інтелектуальну частини аутопластичної картини хвороби (цит.за [4]).Першу,очевидно,становлять суб’єктивні відчуття,що йдуть від конкретного місцевого захворювання або патологічної зміни загального стану хворого.Друга є надбудовоюнадними,створеною вже самим хворим,роздумамипросвою хворобу,своє самопочуття і стан.Таке уявлення Гольдшей-дерапроаутопластичну картину хвороби пояснює відмінність в результаті суб’єктивного дослідження хворого.В одних випадках він буде збігатися з даними об’єктивного його дослідження,в інших-різко розходитися з ним,якщо інтелектуальна частина,створена самим хворим,не має під собою реального бази в соматичному патологічному процесі.

Центральним є питання про те,що означає хвороба для хворого.Людина завжди по-різному відчуває,сприймає патологічні процеси,тлумачить їх,пояснює,емоційно реагує на них.Виникнення хвороби,реакція на неї,всі почуття і вчинки,пов’язані з хворобою,-це єдине ціле.

І.Харді виділяє три варіанти поведінки хворого в залежності від його витривалості по відношенню до пов’язаних з хворобою труднощів і проблем.Хворий-борець відноситься до хвороби як до ворога,якого треба перемогти,він робить все можливе в інтересах одужання.Якщо повністю одужати не вдається,він намагається компенсувати свій дефект.Хворий,що капітулює,-здається,людина стає пасивною,безпорадною,її треба весьчаспідтримувати.Є і хворі,які не хочуть поглянути біді в очі,чути про лікарню і лікуванні,прагнуть обійти біду (реакція заперечення) [10,с.34].Все,про що пише І.Харді,можна назвати суб’єктивною стороною захворювання.

А.В.Петровський та М.Г.Ярошевський визначають внутрішню картину хвороби як «цілісний образ свого захворювання,що виникає у хворого» [6].З психологічної точки зору формування цього цілісного образу здійснюється в кілька етапів.При виникненні дисгармонії,порушенні узгодженої діяльності різних органів і систем,появі ознак морфофункціональних розладів розвиваються суб’єктивні стани з відчуттям незвичайного характеру.Ці відчуття,будучи провісниками соматичної хвороби,зумовлюють стан,що позначається як дискомфорт.Порушення психофізіологічноготонусу,зміни настрою в ряді випадків можуть бути раннім симптомом окремих форм соматичних захворювань.Поряд з дифузними (невизначеними)суб’єктивними відчуттями дискомфорту можливий локальнийдискомфорт (в області серця,шлунку,кишечника).Подальший розвиток захворювання може супроводжуватися переростанням дискомфорту в больові відчуття.

Р.Кінцевий і М.Боухал пропонують типологію,в якій поряд з оцінкою хворим тяжкості свого захворювання використані й інші підстави класифікації:занурення,відхід у хворобу;отримання задоволення від того,що хвороба звільняє від обов’язків;отримання відомої вигоди від хвороби-матеріальноїабо моральної [3].

Певний інтерес представляє також класифікація Баркера,який виділив5типів ставлення до хвороби [11]:

уникнення дискомфорту,часто супроводжується відходом в себе,аутиза-цією.Зазвичай це характерно для пацієнтів з вузьким колом інтересів,невисоким інтелектом,а також для літніх людей при тривалій хворобі;заміщення.Хворий сам знаходить нові засоби досягнення життєвих цінностей,які замінять втрачені через хворобу можливості.Цей тип відносини пов’язаний з високим рівнем інтелекту;ігноруюча поведінка.Хворий прагне придушити,витіснити визнання дефекту,обмеженість можливостей у зв’язку зхворобою,що частіше виникає в осіб з середнім інтелектом,але з високим освітнім рівнем;компенсаторна поведінка,представлена чотирма різновидами:циклічне пристосування з періодами підйому і спаду;фаталістичне ставлення (головним чином до майбутнього);параноїдне пристосування з тенденцією агресивного перенесення неадекватних переживань на навколишніх;виражені агресивні реакції;невротичні реакції.

У ряді випадків оптимальною формою пристосування є ігнорування дефекту,

але не можна вважати це універсальним виходом.

З.Ліповский намагається розмежувати «реакції подолання хвороби