Новости

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ШКОЛИ

Работа добавлена:






ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ШКОЛИ на http://mirrorref.ru

ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ШКОЛИ

Яблонський А.І.,к.психол.н.,доцент кафедри психології,докторантУманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

У статті висвітлено теоретичні аспекти обґрунтування психологічної експертизи освітнього середовища як актуального наукового інструменту його аналізу;умотивовано,що зміст психологічної експертизи освітнього середовища обґрунтовується методологічними підходами до визначення структурних блоків моделі освітнього середовища як гуманітарної технології наукового пізнання.

Ключові слова:освіта,психологічна експертиза,освітнє середовище,модель експертизи,експертна діяльність.

Встатье отражены теоретические аспекты обоснования психологической экспертизы образовательной среды как актуального научного инструмента ее анализа;мотивировано,что содержание психологической экспертизы образовательной среды обосновывается методологическими подходами к определению структурных блоков модели образовательной среды как гуманитарной технологии научного познания.

Ключевые слова:образование,психологическая экспертиза,образовательная среда,модель экспертизы,экспертная деятельность.

Yablonskyi A.I.THE THEORETICAL MODEL OF SCHOOLS EDUCATIONAL ENVIRONMENT PSYCHOLOGICAL EXPERTISE

The article is devoted to the theoretical aspects of the investigation of educational environment psychological expertise as an actual scientific tool of analysis;it is proved the content of psychological expertise is defined by methodological approaches to the components blocks of the educational environment model as humanitarian technology of scientific knowledge.

Key words:education,education psychological examination,schools educational,theoretical model,expert activities.

Постановка проблеми.У сучасній ситуації трансформації суспільно-економічного розвитку зростають вимоги до системи освіти в цілому,що актуалізує проблему створення психологічно безпечного освітнього середовища навчального закладу.Головним ресурсом розвитку суспільства визначається людина,що зумовлює необхідність розвитку людського капіталу,насамперед,психологічної складової,що передбачає не тільки високі показники в навчальній діяльності,а й організацію умов,які забезпечують учневі можливість комплексного особистісно-го розвитку,умов,що надають можливість актуалізувати особистісний потенціал.При цьому психологічну експертизу розуміємо як засіб забезпечення співпраці,співтворчості учнів та вчителів,як спосіб гуманізації освітнього простору,реалізації у ньому осо-бистісно зорієнтованого підходу,що сприяє саморозвитку усіх суб’єктів середньої освіти.Експертиза освітнього середовища школи з позиції надання нею умов та можливостей для розвитку суб’єктів освітнього процесу є одним з важливих напрямів підвищення якості сучасної шкільної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретико-методологічну основу психологічногоаналізу освітнього середовища як умови розвитку особистості становлять фундаментальні дослідження щодо розвитку та соціальної природи психіки людини,здійснені Б.Ананьєвим,Г.Баллом,

Брушлінським,Л.Виготським,Л.Божович,А.Запорожцем,Б.Ломовим,О.Леон-тьєвим,С.Максименком,В.Панком,А.Пе-тровським,В.Поліщуком,Н.Чепелєвою,Чорнобровкіним та ін.Суб’єктивний вибірковий характер стосунків особистості з навколишнім середовищем відіграє провідну роль в цьому процесі (В.Мясіщев,М.Папуча),тому система відносин суб’єктів освітнього середовища та їх якість є умовою їхнього особистісного розвитку.

Постановка завдання.Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичної моделі психологічної експертизи освітнього середовища школи.

Викладосновного матеріалу дослідження.Розробка змісту психологічної експертизи освітнього середовища школи орієнтує дослідника на дотримання основних принципів гуманітарної експертизи освіти,серед яких провідним є не стільки розуміння певних фактів та впливу на них тих чи інших обставин,умов,механізмів,

скільки ставлення людини до цих фактів та впливів,а,отже,сенсів,яких вони для неї набувають (дослідження останніх потребує застосування герменевтичного та генети-ко-моделюючого,еко-психологічного та структурно-функціонального підходів).

Генетичний підхід ґрунтується не лише на необхідності фіксації та дослідженні особливостей факту тут і тепер,а й на необхідності встановлення закономірностей і механізмів походження,виникнення існування і розвитку його:Це-простір теоретизування генетичної психології,а ще-компетенція генетико-моделюючого методу (С.Максименко).

Еко-психологічний підхід в аспекті пси-ходидактичної парадигми,в межах яких освітнє середовище-це система педагогічних та психологічних умов та впливів,які створюють можливості як для розкриття ще не виявлених інтересів та здібностей,так і для розвитку наявних здібностей та особистості учня відповідно до наявних у індивіда природних задатків та вимог вікової соціалізації(в.Панов).

Структурно-функціональнийпідхід

до аналізу освітнього середовища,в межах якого останнє визначається психолого-пе-дагогічною реальністю,що містить в собі спеціально організовані умови для формування особистості та можливості для її розвитку.Психологічна сутність такого підходу дозволяє схарактеризувати освітнє середовище як сукупність діяльнісно-ко-мунікативних актів і взаємовідносин учасників навчально-виховного процесу та виокремити такі його компоненти:організаційно-управлінський,просторово-предметний,психодидактичний,соціально-психологічний та суб’єктний (І.Баєва,Е.Волкова,О.Лактіонова).

Аналіз виокремлених підходів засвідчує,що сфера освіти є особливим освітнім простором життєдіяльності особистості,який характеризується функціонуванням трьох типів освітніх інституцій:1)формальні освітні інститути,які зорієнтовані на державні стандарти освіти,зафіксовані в декларований меті,змісті та методах навчання;2)неформальні освітні інститути,які реалізують освітню діяльність,безпосередньо орієнтовану на запити окремих індивідів,соціальних груп або організацій,орієнтуючись на задоволення їхніх пізнавальних або практичних потреб;3)поза-формальні освітні інститути,в структурі діяльності яких чітко виокремлюється освітня функція,але мета,засоби та результати її реалізації не мають фіксованої або нормативної форми [8,с.85].На переконання Ю.Швалба, «сфера освіти все більшеперетворюється в простір усвідомленого вибору суб’єктом форм та змісту власної освіти,більше того,учень <...>сам стає активним суб’єктом її побудови та розвитку.Відтак уся психолого-педагогічна проблематика концентрується навколо питань розвитку та саморозвитку особистості,навчальних інтересів та навчального ціле-покладання суб’єкта навчальної діяльності,особистісної рефлексії,здатності до відповідального вибору тощо» [8,с.87].Сучасні дослідники (І.Баєва,О.Лактіонова,

С.Максименко,Ю.Швалб,В.Ясвін та ін.)виокремлюють три основні системні базисні чинники освітнього середовища,а саме:людина в освіті;зміст освіти;педагогічна взаємодія.Своєрідність поєднання чинників визначає якісні показники освітнього середовища з певними характеристиками та різними розвивальними можливостями.Відтак феномен психологічноїхарактеристики освітнього середовища неоднозначний,оскільки має поліфакторну обумовленість.При цьому показники впливу окремих факторів на якість освітнього середовища визначити досить складно,але можливо.

Психологічна експертиза освітнього середовища передбачає оцінку якості умов (полягає у здатності закладу створити освітнє середовище,яке забезпечить стійкий психічний розвиток його учасників)та якості результату (передбачає оцінку відповідності психологічних характеристик випускників запитам сучасного суспільства,які представлено в Стандартах освіти та концепції Нової Української школи).

Аналіз стану наукового обґрунтування сутнісного змісту поняттяосвітнє середовище дозволяє виокремити такі його загальні ознаки:освітнє середовище-це складний системний феномен,що містить в собі сукупність соціальних,просторово-предметних та психодидактичних компонентів,які утворюють систему координат-умов,впливів і тенденцій розвитку дитячої,дорослої та дитячо-дорослої спільнот в межах широкого соціокультурного середовища,що співвідноситься з якістю життя,якістю середовища проживання та зумовлює необхідність застосування принципів природо-та куль-туровідповідності;освітнє середовище існує як певна соціальна спільнота,що забезпечує розвиток сукупності людських взаємин в контексті конкретної соціокультурної ситуації,а відтак може розглядатися як умова і як засіб виховання,навчання та розвитку його суб’єктів;освітнє середовище характеризується широким спектром модальності,а отже,зумовлює широкийспектр різних типів та видів локальних середовищ різної якості.Як підкреслює Е.Лактіонова,сучас-

ні підходи до трактування освіти пов’язані з розумінням її як «сфери соціального життя,а освітнього середовища як фактору освіти.Відтак головним завданням освітнього середовища є створення умов для виховання людини,здатної до саморозвитку.Освітнє середовище є сукупністю матеріальних чинників освітнього процесу та міжособистісних взаємин,які встановлюють суб’єкти освіти в процесі своєї взаємодії.Таким чином,із психологічних позицій освітнє середовище передбачає взаємодію його учасників» [5,с.97].Погоджуємося з думкою науковця,що рушійною силою розвитку,важливим засобом навчання та виховання учнів у освітньому середовищі школи є спільна діяльність та спілкування дитини та дорослого.

Специфіка освітнього процесу визначається взаємною обумовленістю діяльності педагога та учня,притаманна системі взаємодії емоційна основа зумовлює розмаїття оцінок,орієнтацій,установок співучасників діяльності,надає певного забарвлення