Новости

ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ (“FOLLY”) В МОРАЛІТЕГ. МЕДВОЛА «ПРИРОДА»

Работа добавлена:






ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ (“FOLLY”) В МОРАЛІТЕГ. МЕДВОЛА «ПРИРОДА» на http://mirrorref.ru

Лілова О.Є.

ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ(“FOLLY) В МОРАЛІТЕГ.МЕДВОЛА «ПРИРОДА»

У статті з’ясовуються особливості ідейного звучання та художнього втілення образу Чутливості,другим ім’ям якого є Безглуздя,у мораліте «Природа» англійського ранньотюдорівського драматурга Генрі Медвола.Показано,як асоціювання чутливості з безглуздям у п’єсі дозволяє драматургу висловити побоювання,що чуттєве розкріпачення людини може виявитися небезпечним як для неї самої,так і для суспільства в цілому.

Ключові слова:середньовічна драма,мораліте,порок,Безглуздя,Чуттєвість,Розум,влада,чуття.

«Folly»(безглуздя,дивацтво,гріх,злочин)є другим ім’ям Чуттєвості,одного з центральних персонажів мораліте Г.Медвола «Природа»,що було вперше представлено при дворі архієпископа Дж.Мортонанаприкінці XV ст.Це також головний негативний образ твору,котрий виступає суперником Розуму у боротьбі за вплив на Людину.

Як відомо,в англійському мораліте часів пізнього середньовіччя та Відродження фігури пороків зазвичай були алегоричними втіленнями семи смертних гріхів.У даному ж випадку,окрім власне пороків,маємо ще й образ Чуттєвості-Безглуздя,який,за задумом автора твору,скеровує їхні дії,аби здобути потрібний вплив на Людину.Зведення Чуттєвості в ранг ватажка пороків та її ототожнення з Безглуздям відкриває перед англійським драматургом можливість оригінального потрактування теми людської гріховності,її сутності та наслідків.Основна мета даної розвідки полягає у виявлені ідейно-художньої своєрідності образу Безглуздя у мораліте «Природа».

Творчий спадок Генрі Медвола досить рідко потрапляє у фокус уваги західних знавців англійської драми пізнього середньовіччя та Відродження.Так,одним з перших нарисів життя і творчості Генрі Медвола став розділ у монографії А.В.Рида,що з’явилася друком у двадцяті роки минулого століття [див.:11].Що ж до більш сучасних розвідок творчості англійського драматурга,то найавторитетнішою з-поміж них залишається праця А.Нелсона,яка вважається найповнішою творчою біографією Медвола [див.:9].Образ Чуттєвості-Безглуздя в мораліте Медвола «Природа» дотепер не обирався об’єктом окремого цілісного дослідження ані закордонними,ані вітчизняними науковцями.Такий аналіз,як думається,дозволить з’ясувати позицію англійського драматурга з приводу людської чуттєвості та її зв’язку з гріховністю.Це також дасть можливість наблизитися до розуміння того,як ставилася до означеноїпроблематики інтелектуальна верхівка англійського суспільства на порозі Відродження,яке знаменува-лося зверненням до гуманістичної ідеології та змінами у розуміння значущості для людини її тілесних чуттів.Думається,що аналіз ідейного змісту та особливостей художнього втілення образу Чуттєвості-Безглуздя в п’єсі Медвола збагатитьнаші уявлення про образну систему такого жанру англійської драми середніх віків і Відродження,як мораліте.

Нагадаємо,що в період роботи над п’єсою «Природа» її автор перебував на службі в Джона Мортона,який у1486-1500рр.обіймав посаду архієпископа Кентерберійського,тобто був очіль-ником церковної влади в Англії.Як відомо,Дж.Мортон брав активну участь у політичних подіях,що відбувалися в Англії протягом останньої чверті п’ятнадцятого століття.Зокрема,серед інших опонентів Ричарда Глостера вінсприяв сходженню на англійський престол Генріха VII,який постав монархом у1585році,заснувавши тим самим династію Тюдорів.

Це важливо пам’ятати,читаючи твір Медвола,адже в мораліте «Природа» Людина виступає не тільки як уособлення людського роду.Цейперсонаж можна тлумачити як вінець природи,а також як істоту,наділену владою над іншими створіннями на землі.Тобто п’єса дає можливість провести паралель між уявленням про людину як про царя природи та ідеєю світської владимонарха над його підлеглими.На правомірність такого потрактування образу Людини вказують,зокрема,численні репліки Світу (див.,зокрема:«AndwhereyeshewuntomethatthysMan/Isordeynedtoreygnehereinthysempry,/...He to take upon hym as mighty governer,/Havyng all thing subdued to hys power» [рр.425-426...430-431];1 «Also he must nedys do as the Worlde doth/That intendeth any whyle here to reygne» [рр.453-454]; «Fyrst me semeth necessary to provyde/What maner filkys your sarvauntys shall be,/For surely ye ar nothyng accompanyde/Accordyng to a man of your degree» [рр.533-536]);зауваження Прихильності Світу:«Eke yt ys necessary for that behoye/That there be made some maner of purvyaunce/Wherby ye may bere out your countenaunce» [pp.700-702];або репліки гріхів,зокрема Гордині:«And eke that he ys predestinate/To be a prync-es pere...» [рр.893-894]та ін.

Пройшовши випробування спокусами,що їх пропонує Людині Світ (мирське життя),наприкінці п’єси центральний герой очищається від гріхів на чолі із Чуттєвістю і нарешті підпорядковується Розуму.Цього від Людини від самого початку вимагала Природа,але позбутися згубного впливу Чуттєвості героєві вдається тільки з віком.У п’єсі Медвола настання цього зламу пов’язується із сорокаріччям.Цікаво,що в останніроки століття,тобто в той час,коли,як вважають дослідники,було написано твір,Генріху VII,народженому1457року,саме мало виповнитися сорок.Принагідно зазначимо,що у середньовічній Європі за меншої,ніж сьогодні середньої тривалості життя,сорокроків вважали доволі поважним віком.Так,у «Природі» Медвола вік після40років названо«crokedoldage»[р.331].Своєї ж найкращої форми людина,за тогочасними уявленнями,досягала у30-35років.

Закладені в образі центрального героя п’єси можливості інтерпретації цього характеру як монарха,лідера світської влади,а не лише людської спільноти в цілому,дозволяють Медволу вписати в абстрактно-позачасову та позапросторову сюжетну канву середньовічного мораліте гостроактуальний дискурс влади.Як видається, «точкою політичної активності» [6,223]п’єси в даному випадку постає можливість пояснення певних безглуздостей,яких міг припускатися монарх у молоді роки.Водночас автор отримував нагоду висловити надію на те,що,подолавши сорокарічну межу,король навчиться щасливо керуватися не так пристрастями чи емоціями,як розумом.

Якщо виведену в творі опозицію Розум-Чуттєвість уявити собі як певну вісь координат,то перехід від одного полюсу до іншого буде успішним,коли Людина правильно обиратиме модус стосунків з цими двома антагоністичними силами у діапазоні «підпорядкування-володарюван-ня».Так,відносно Розуму Людина повинна займати підпорядковане положення.У мораліте Медвола кілька разів наголошується на тому,що Розум має спрямовувати Людину,керувати таправити нею (див.,приміром,цитати з першого монологу Природи:«Lo,here Reason to govern the in thy way,/And Sensualyte upon thyn other side./But Reason I depute to be thy chyef gyde,...» [рр.101-103]або«...ytought to be overall/Subdued to Reasonand under his tuycyon» [рр.164-165]).Що ж до Чуттєвості,то останню Людина мусить поставити собі на службу.Інакше вона ризикує втратити свою людську подобу і може,як застерігають її Природа і Розум,перетворитися на дикого звіра:«And yf thou abond the to passions sensuall,/Farewele thy lybertye-thou shalt wax thrall» [рр.167-168];«ForSensualyte in very dede/Is but a meane whyche causeth hym to fall/Intomochefoly and maketh hym bestya/So that there ys no difference in that at the lest/Bytwyxt man and an unreasonable best» [рр.292-296].Тож,Безглуздя як логічний наслідок підкорення Людини Чуттєвістю-це і є стан підпорядкованості тілесним чуттям або нездатність керуватися здоровим глуздом.

Чи не найяскравішим виявом Безглуздя у п’єсі можевважатися негідна поведінка Людини,яку та демонструє,тільки-но починає товаришувати з гріхами-помічниками Чуттєвості.Згадаймо,зокрема,сцену побиття Людиною Розуму в таверні.Водночас,слід зазначити,що традиційно для мораліте негативні персонажі постають для глядачів вистави напрочуд привабливими дійовими особами.Цікаво,що Чуттєвість та усі її помічники,з яких складається почет Людини,виявляють власну «рецептивну атракційність» для головного героя твору та для його глядацької аудиторії у кілька способів.По-перше,завдяки своїм знанням етикету,правил світської поведінки,зрештою,моди (як-от,Гординя)вони видаються такими собі досвідченими знавцями життя,почасти кумедними у своїй пихатості та зарозумілості.По-друге,їхня невимушена,сповнена гри мова2та манера поведінки у поводженні одне з одним,коли вони не мають зберігати обличчя у спілкуванні з Людиною,а,навпаки,плетуть інтриги за її спиною чи з’ясовують стосунки між собою,також додають твору веселих інтонацій та викликають сміх глядачів (такою є,приміром,жартівлива суперечка на тему,хто кому має служити,між Чуттєвістю і Гординею [рр.843-848]тощо).

Окрім того,специфічна ігрова ситуація виникає у п’єсі тоді,коли пороки беруть собі нові імена,аби ввести Людину в оману щодо їхньої справжньої сутності.Приміром,Ненажерливість(Glotony)стає Добрим Товариством(GoodFelyshyp),Лінощі(Slouth)-Невимушеністю(Ease),Гнів(Wreth)-Мужністю(Manhode)тощо.Удавання з себе когось,ким вони насправді не є,створює додаткові ігровімоменти для втілення образів пороків у мораліте Медвола.

Напевно,найсмішнішою комічною ситуацією у творі є епізод із фінальною мобілізацією пороків на битву за Людину.Чуттєвості,яка так прагнула володіти Людиною,не вдається зібрати своє військо до бою з Розумом.Серед гріхів панують розбрат та ревнощі до успіху інших,вони виявляються неготовими відмовитися від власного комфорту заради спільної справи.На прохання Людини зібрати всю компанію докупи Прагнення Тілесних Насолод говорить,що йому наврядчи вдасться це зробити.За його словами,це було б подібно до спроби втримати разом блох чи диких зайців: «Ihadleverkepeasmanyflese/Orwyldharesinanopynlese/Asundertakethat» [pp.146148].Лінощі,Ненажерливість,Заздрощі постають не кращимипомічниками Чуттєвості,являючи свою неспроможність утримати завойований вплив на Людину у протистоянні з Розумом.Таким чином,останній легко виходить з цієї боротьби переможцем.

Отже,автор твору недвозначно висловлюється з приводу того,як кожна людина,зокрема і монарша особа,має оперувати двома іманентно притаманними їй властивостями-мислити і відчувати.Ця дієслівна опозиція,що корелюється із двома антагоністичними силами п’єси Медво-ла-Розумом і Чуттєвістю-засвідчує сутнісний зсув у європейському передновочасному мисленні щодо дихотомічної природи людини.Нагадаємо,що середньовічна християнська філософія вбачала в людині суперечливе створіння,характерною рисою якого є одвічна роздільність між вищою,раціональною сутність-душею,котрапрагнула пізнати Бога і виконати його волю,зодного боку,і нижчим,чуттєвим потягом до насолод,до якого людину штовхала її гріховна тілесна оболонка,з іншого.Таким чином,за цими уявленнями,людина постає наділеною раціональною душею і нераціональноюплоттю [див.:13,78-79].Вона сама може обирати свою долю і своє майбутнє у позаземному бутті,вирішуючи,яким життям їй прожити земний шлях-духовним чи плотським.Та навіть тим,хто свідомо прагне присвятити життя служінню Богу,стають на заваді вияви плоті-чуття та пов’язані з ними спокуси.

При цьому,ставлення до тілесних чуттів в середні віки було доволі амбівалентним.З одного боку,визнавалося,що без них неможливо пізнати світ.Та з іншого,такі авторитети середньовічної церкви,як святий Августин,святий Павло,святий Ієронім та інші,наголошували на здатності чуттів вводити в оману [10,vii].Симптоматично,що на формування такого суперечливого ставлення до чуттів вплинули два провідні філософські вчення,успадковані людиною від античності,а саме:аристотелівське та платонівське.Перше ґрунтується на визнанні необхідності застосовувати чуття,аби вижити у матеріальному світі.Другим чуття засуджуються як такі,що стали передумовою для виникнення первородного гріха,який відкрив людству шлях до загибелі [7,7].

Повертаючись до п’єси Г.Медвола «Природа»,зауважимо,що ранньотюдорівський драматург дещо модифікував середньовічну опозицію «душа» - «тіло»,ввівши до свого твору концепт безглуздя.Останній корелюється не так з іманентною сутністю людини,як з її здатністю керувати наданими їй властивостями,у даному випадку-чуттєвістю.Що ж до «раціональної душі»,то у творі Медвола вона поступається місцем Розуму,що,вочевидь,передвіщає скорий вихід на авансцену європейської філософії Новочасся раціоналізму з його культом пізнання та піднесенням розуму до основного критерію цінності усіх людських прагнень чи звершень.

Коли зосередимо увагу на більш абстрактному рівні прочитання твору,що утворюється у спробах осмислення ролі та значення чуттєвості в системі етико-естетичних поглядів часів пізнього середньовіччя і Ренесансу,то і в цьому випадку виведення Чуттєвості-Безглуздя як головної фігури Пороку в п’єсі Медвола також дає привід для цікавих спостережень.Як відомо,в рецептивній естетиці Відродження чуттєвості відводилася неабияка роль.Домінування цього концепту в системі естетичних засад доби значною мірою позначилося на естетичному мисленні тогочасся.Так,приміром,проективна геометрія,наука,яка засновується на принципі перспективного зміщення і яка остаточно сформувалася пізніше,у XVII ст.,народилася саме з чуттєвого сприйняття ренесансної людини як доказ того,що «чуттєво-зоровій даності» може бути надана наукова,математична форма [3,55-57].

Значної уваги ролі чуттів і чуттєвості у формуванні особистості та вивільненні її творчого духу приділялося також у творах італійських гуманістів,як ранніх,так і відвідувачів Плато-нівської академії у Флоренції.Спроби затвердити статус чуттєвих насолод як вищого блага,що може бути доступним людині,цілком в епікурейському дусі,робилися такими гуманістами,як Козьма Раймонді у його промові на захист Епікура (1530-і рр.),Лоренцо Валла у діалозі «Про задоволення»(De voluptate,1431),Джаноццо Манатті у його заочній дискусії з Папою Інокентієм ІІІ «Про людську гідність та велич»(De dignitate et excellentia hominis,1452-53)та ін.Значною мірою покладається на чуттєвість у роздумах про красу як вияв гармонії Леон Батиста Альберті у своїй головній праці з мистецтва будування(DeReAedificatoria,1452) [3,279-280].При цьому в Альберті йдеться про математично впорядковану чуттєвість.

Як зазначає О.Лосєв,в естетиці Ренесансу чуттєвість є активною і впевненою у собі [3,57],в той час,як наділена чуттєвістю людина «упивається власнимабсолютизуванням і анархізмом» [3,65].Така людина здатна продукувати ренесансну естетику іншого ґатунку,абсолютно несхожу на ідеали,що сповідувалися гуманізмом та неоплатонізмом.Антропологічним фокусом цього,відмінного,типу ренесансної естетики постає аморальна в основі своїй особистість,яка у «своєму безкінечному самоствердженні та у своїй нічим неконтрольованій стихійності пристрастей,афектів,капризів доходить до якогось самомилування та до якоїсь дикої та звіриної естетики» [3,120].Аналізуючи цей різновид ренесансної естетики,видатний філософ радянського часу виводить поняття «зворотного боку титанізму» як явища вкоріненого у стихійний індивідуалізм доби Відродження [3,120-122].

У нашому ж випадку йдеться про твір перехідної доби,коли гуманістичні ідеї тільки-но починають завойовувати уми інтелектуалів в Англії.Водночас,на межіXV-XVIct.ті небезпеки,що їх несе собі й оточуючим повністю розкріпачена чи звільнена від будь-яких обмежень особистість,вже поставали предметом осмислення митців та філософів у тих країнах,в культурі яких ренесансні тенденції проявилися раніше,ніж в Англії,зокрема,в Італії [детальніше див.:2,77;1,152,169;3,613-614та ін.].За тодішньої інтенсивності інтелектуального обміну між Англією та континентальною Європою ці ідеї,вочевидь,поширювалися і там,де Ренесанс відбувся дещо пізніше.Отже,ідейна настанова драматурга в п’єсі «Природа» на необхідність для людини спиратися на здоровий глузд,керуватися розумом,зберігаючи при цьому почуття міри (див.,приміром,слова Людини:«...IwasforbydbyReason/Onmyownfantasyetoron» [pp.1005-1006]),видається вельми пророцькою для передновочасної людини та суспільства в цілому.3Що ж до Чуттєвості-Безглуздя,то в даному контексті цей образ знову постає уособленням неконтрольованої стихії почуттів,яка прагне підкорити собі Людину.

Думається,що висока соціокультурна референтність образу Чуттєвості робить його яскравим прикладом фігури Пороку,що вважається однією з основних жанрових ознак тюдорівської інтерлюдії.Зокрема,існує можливість тлумачення цього образу як перестороги для монарха чи будь-якої людини взагалі та одночасне вичитування в ньому мистецької рефлексії з приводу актуалізації в Європі кінцяXVct.тих етико-філософських засад,що вдоміяк «зворотний бік» гуманізму.Порок як персонаж «з нульовою ідентичністю» [4,4]здобуває чималий інтерпретативнийпотенціал в п’єсі Генрі Медвола «Природа»,адже він сповнюється актуальним для тогочасної соціокультурної ситуації змістом.Він виступає тут справжнім комунікатором,4який прекрасно відчуває глядацьку аудиторію і відповідає за глибину сприйняття нею вистави.Безглуздя представлено тут як наслідок виходу Чуттєвості з-під контролю Розуму,що може зашкодити кожній конкретній людині,зокрема світському правителю,перетворивши його на марнославця в гонитві за фізичними насолодами.Водночас,у п’єсі запропоновано осмислення вивільненої з-підконтроля Розуму Чуттєвості як сили,що формує специфічне самовідчуття людини у світі та ставлення до світу.У пізньоренесансному мистецтві ці стосунки «людина-світ» будуть представлені як такі,що несуть неабияку небезпеку та загрозу як самій людині,такі її оточенню.

Будь-який із запропонованих у статті шарів інтерпретації змісту образу Чуттєвості-Безглуз-дяв мораліте Г.Медвола «Природа» наочно підтверджує тезу про те,що алегорії в англійській ранньотюдорівській драмі аж ніяк не були відірваними у своїй абстрактності відреальногожиття.Насправді,алегоричні образи відрізнялися гострою злободенністю та нерідко відбивали ідейно-естетичні пошуки тогочасних інтелектуалів.

Примітки

Тут і далі після цитат наводяться номери рядків з п’єси Г.Медвола за виданням:MedwallH.Nature[8].

2

3

4

ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ (“FOLLY”) В МОРАЛІТЕГ. МЕДВОЛА «ПРИРОДА» на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Художня обробка соломки

2. Реферат Мотиваційна регуляція процесу становлення професійного образу «Я у майбутніх психологів

3. Реферат ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТРАГЕДІЇ КРІСТОФЕРА МАРЛО «ТАМЕРЛАН ВЕЛИКИЙ»

4. Реферат Дидактичні ігри, їх своєрідність та прийоми керівництва ними

5. Реферат Будівельні ігри, їх своєрідність та прийоми керівництва ними

6. Реферат Сюжетно-рольові ігри, їх своєрідність, значення у вихованні та прийоми керівництва ними

7. Реферат НАЦІОНАЛЬНА (РЕГІОНАЛЬНА) СВОЄРІДНІСТЬ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОГО ФОРМУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ (ХІХ-ХХ СТ.)

8. Реферат Методи навчання та своєрідність їх використання в процесі навчання дітей дошкільного віку

9. Реферат Своєрідність дитячої праці, її виховне значення. Види та форми організації дитячої праці

10. Реферат Поняття і сутність менеджменту