Новости

ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ (“FOLLY”) В МОРАЛІТЕГ. МЕДВОЛА «ПРИРОДА»

Работа добавлена:






ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ (“FOLLY”) В МОРАЛІТЕГ. МЕДВОЛА «ПРИРОДА» на http://mirrorref.ru

Лілова О.Є.

ІДЕЙНА СУТНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ БЕЗГЛУЗДЯ(“FOLLY) В МОРАЛІТЕГ.МЕДВОЛА «ПРИРОДА»

У статті з’ясовуються особливості ідейного звучання та художнього втілення образу Чутливості,другим ім’ям якого є Безглуздя,у мораліте «Природа» англійського ранньотюдорівського драматурга Генрі Медвола.Показано,як асоціювання чутливості з безглуздям у п’єсі дозволяє драматургу висловити побоювання,що чуттєве розкріпачення людини може виявитися небезпечним як для неї самої,так і для суспільства в цілому.

Ключові слова:середньовічна драма,мораліте,порок,Безглуздя,Чуттєвість,Розум,влада,чуття.

«Folly»(безглуздя,дивацтво,гріх,злочин)є другим ім’ям Чуттєвості,одного з центральних персонажів мораліте Г.Медвола «Природа»,що було вперше представлено при дворі архієпископа Дж.Мортонанаприкінці XV ст.Це також головний негативний образ твору,котрий виступає суперником Розуму у боротьбі за вплив на Людину.

Як відомо,в англійському мораліте часів пізнього середньовіччя та Відродження фігури пороків зазвичай були алегоричними втіленнями семи смертних гріхів.У даному ж випадку,окрім власне пороків,маємо ще й образ Чуттєвості-Безглуздя,який,за задумом автора твору,скеровує їхні дії,аби здобути потрібний вплив на Людину.Зведення Чуттєвості в ранг ватажка пороків та її ототожнення з Безглуздям відкриває перед англійським драматургом можливість оригінального потрактування теми людської гріховності,її сутності та наслідків.Основна мета даної розвідки полягає у виявлені ідейно-художньої своєрідності образу Безглуздя у мораліте «Природа».

Творчий спадок Генрі Медвола досить рідко потрапляє у фокус уваги західних знавців англійської драми пізнього середньовіччя та Відродження.Так,одним з перших нарисів життя і творчості Генрі Медвола став розділ у монографії А.В.Рида,що з’явилася друком у двадцяті роки минулого століття [див.:11].Що ж до більш сучасних розвідок творчості англійського драматурга,то найавторитетнішою з-поміж них залишається праця А.Нелсона,яка вважається найповнішою творчою біографією Медвола [див.:9].Образ Чуттєвості-Безглуздя в мораліте Медвола «Природа» дотепер не обирався об’єктом окремого цілісного дослідження ані закордонними,ані вітчизняними науковцями.Такий аналіз,як думається,дозволить з’ясувати позицію англійського драматурга з приводу людської чуттєвості та її зв’язку з гріховністю.Це також дасть можливість наблизитися до розуміння того,як ставилася до означеноїпроблематики інтелектуальна верхівка англійського суспільства на порозі Відродження,яке знаменува-лося зверненням до гуманістичної ідеології та змінами у розуміння значущості для людини її тілесних чуттів.Думається,що аналіз ідейного змісту та особливостей художнього втілення образу Чуттєвості-Безглуздя в п’єсі Медвола збагатитьнаші уявлення про образну систему такого жанру англійської драми середніх віків і Відродження,як мораліте.

Нагадаємо,що в період роботи над п’єсою «Природа» її автор перебував на службі в Джона Мортона,який у1486-1500рр.обіймав посаду архієпископа Кентерберійського,тобто був очіль-ником церковної влади в Англії.Як відомо,Дж.Мортон брав активну участь у політичних подіях,що відбувалися в Англії протягом останньої чверті п’ятнадцятого століття.Зокрема,серед інших опонентів Ричарда Глостера вінсприяв сходженню на англійський престол Генріха VII,який постав монархом у1585році,заснувавши тим самим династію Тюдорів.

Це важливо пам’ятати,читаючи твір Медвола,адже в мораліте «Природа» Людина виступає не тільки як уособлення людського роду.Цейперсонаж можна тлумачити як вінець природи,а також як істоту,наділену владою над іншими створіннями на землі.Тобто п’єса дає можливість провести паралель між уявленням про людину як про царя природи та ідеєю світської владимонарха над його підлеглими.На правомірність такого потрактування образу Людини вказують,зокрема,численні репліки Світу (див.,зокрема:«AndwhereyeshewuntomethatthysMan/Isordeynedtoreygnehereinthysempry,/...He to take upon hym as mighty governer,/Havyng all thing subdued to hys power» [рр.425-426...430-431];1 «Also he must nedys do as the Worlde doth/That intendeth any whyle here to reygne» [рр.453-454]; «Fyrst me semeth necessary to provyde/What maner filkys your sarvauntys shall be,/For surely ye ar nothyng accompanyde/Accordyng to a man of your degree» [рр.533-536]);зауваження Прихильності Світу:«Eke yt ys necessary for that behoye/That there be made some maner of purvyaunce/Wherby ye may bere out your countenaunce» [pp.700-702];або репліки гріхів,зокрема Гордині:«And eke that he ys predestinate/To be a prync-es pere...» [рр.893-894]та ін.

Пройшовши випробування спокусами,що їх пропонує Людині Світ (мирське життя),наприкінці п’єси центральний герой очищається від гріхів на чолі із Чуттєвістю і нарешті підпорядковується Розуму.Цього від Людини від самого початку вимагала Природа,але позбутися згубного впливу Чуттєвості героєві вдається тільки з віком.У п’єсі Медвола настання цього зламу пов’язується із сорокаріччям.Цікаво,що в останніроки століття,тобто в той час,коли,як вважають дослідники,було написано твір,Генріху VII,народженому1457року,саме мало виповнитися сорок.Принагідно зазначимо,що у середньовічній Європі за меншої,ніж сьогодні середньої тривалості життя,сорокроків вважали доволі поважним віком.Так,у «Природі» Медвола вік після40років названо«crokedoldage»[р.331].Своєї ж найкращої форми людина,за тогочасними уявленнями,досягала у30-35років.

Закладені в образі центрального героя п’єси можливості інтерпретації цього характеру як монарха,лідера світської влади,а не лише людської спільноти в цілому,дозволяють Медволу вписати в абстрактно-позачасову та позапросторову сюжетну канву середньовічного мораліте гостроактуальний дискурс влади.Як видається, «точкою політичної активності» [6,223]п’єси в даному випадку постає можливість пояснення певних безглуздостей,яких міг припускатися монарх у молоді роки.Водночас автор отримував нагоду висловити надію на те,що,подолавши сорокарічну межу,король навчиться щасливо керуватися не так пристрастями чи емоціями,як розумом.

Якщо виведену в творі опозицію Розум-Чуттєвість уявити собі як певну вісь координат,то перехід від одного полюсу до іншого буде успішним,коли Людина правильно обиратиме модус стосунків з цими двома антагоністичними силами у діапазоні «підпорядкування-володарюван-ня».Так,відносно Розуму Людина повинна займати підпорядковане положення.У мораліте Медвола кілька разів наголошується на тому,що Розум має спрямовувати Людину,керувати таправити нею (див.,приміром,цитати з першого монологу Природи:«Lo,here Reason to govern the in thy way,/And Sensualyte upon thyn other side./But Reason I depute to be thy chyef gyde,...» [рр.101-103]або«...ytought to be overall/Subdued to Reasonand under his tuycyon» [рр.164-165]).Що ж до Чуттєвості,то останню Людина мусить поставити собі на службу.Інакше вона ризикує втратити свою людську подобу і може,як застерігають її Природа і Розум,перетворитися на дикого звіра:«And yf thou abond the to passions sensuall,/Farewele thy lybertye-thou shalt wax thrall» [рр.167-168];«ForSensualyte in very dede/Is but a meane whyche causeth hym to fall/Intomochefoly and maketh hym bestya/So that there ys no difference in that at the lest/Bytwyxt man and an unreasonable best