Новости

Категорія «музеальності» в сучасному музеологічному дискурсі

Работа добавлена:






Категорія «музеальності» в сучасному музеологічному дискурсі на http://mirrorref.ru

Категорія «музеальності» в сучасному музеологічному дискурсі

В.М.БАНАХ

Національний університет «Львівська політехніка»,Львів,Україна

Авторське резюме

Дана стаття присвячена аналізу ідейних конструкцій так званого «предметного» підходу в сучасній музеологічній науці.Розкрито методологічні аспекти міждисциплінарного підходу в музеології,який ґрунтується на використанні музейною наукою методології профільних дисциплін.Особливу увагу в статті зосереджено на спробах головних теоретиків«предметного» напрямку розробити специфічні те-оретико-синтетичні засади музеологічного дослідження,пов’язані із визнанням цінності предмета/ко-лекції,як носія культурної документації,особливого культурного феномена.Проаналізовано поняття «музеальності»,як одне із ключових у сучасній музеологічній думці.Вагомий внесок в осмислення та концептуальне наповнення поняття «музеальності» здійснили такі відомі теоретики музейної справи,як З.Странський,І.Мароєвіч,Ф.Вайдахер,Т.Шола,Пітер ван Менш.Відтак у досліджені розставлено акценти на науковому доробку зазначених науковців у справі становлення теоретичних основ сучасної музеологічної думки та перетворення її на самостійну академічну дисципліну.

Ключові слова:музеологія;музей;музеальність;музейний предмет;культура;спадщина

The category of «museality» in the contemporary museology discourse

V.M.BANAH

Lviv polytechnic national university,Lviv,Ukraine

Abstract

This article is devoted to analysis of ideological structures of so-called «objective» approach in modern museological science.Methodological aspects of interdisciplinary approach in museology that is based on the usage of methodology of major subjects by museum science are disclosed.In this approach,the total museology included theoretical aspects of museum work and was a kind of synthesis of special museologies,their point was to adjust to the museum of major disciplines (museology historical,natural and scientific museology,etc.).Methods of major subjects became methods of special museologies.In return theoretical understanding and ideological design of «museal» category among museologists of so-called «objective» approach contributed to the further transition of museology from empirical and descriptive stage (within the methodology of specialized disciplines)to the stage of theoretical and synthetic associated with the recognition of the value of the object/collection as a bearer of cultural documentation.Museology moved toward the systematic justification of its theoretical and methodological framework and achievement of a disciplinary independence.Therefore,special attention in the article is focused on trying of the major theoreticians of «objective» approach to develop a specific subject and methodological framework of museological research in the centre of which is a museum artefact,as a special cultural and historical phenomenon.In such context museology includes complex cultural and historical theoretical constructions in the subject of the research and approves to be an independent academic discipline.The concept of «museal» as one of the key terms in modern museological thought is analyzed.The merit of the scientific and theoretical reflection «museal» belongs the Czech museum theorist and practitioner Zbynek Stranski.At the heart of the museum phenomenon,according to the scientist,is the process of mastering reality within which the centre of gravity transferred from things per se and their utilitarian value to a memorial and cultural value of reality.The results of this process are attempts to save,despite the natural course of things,witnesses and representants of such values.An important contribution to the understanding and conceptual content of the term of «museal» also made such famous theorists of museology as Ivo Maroyevich,Frederick Vaydaher,Tomislav Shola,Peter van Mensh.Therefore,in research are emphasized scientific achievements of these scientists in the establishment of the theoretical foundations of modern mseological idea and itstransformation into an independent academic discipline.

Keywords:museology;museum;museality;museum object;culture;heritage

Категоряя «музеальности» в современном музеологическом дискурсе

В.М.БАНАХ

Национальный университет «Львовская политехника»,Львов,Украина

Авторское резюме

Данная статья посвящена анализу идейных конструкций так называемого «предметного» подхода в современной музеологии.Раскрыты методологические аспекты междисциплинарного подхода в музео-логии,которые основываются на использовании музейной наукой методологии профильных дисциплин.Особое внимание в статье сосредоточено на попытках главных теоретиков «предметного» направления разработать специфические теоретико-синтетические основы музееведческих исследований,которые связанные с признанием ценности предмета/коллекции,как носителя культурной документации,особого культурного феномена.Проанализировано понятие «музеальности» как одно из ключевых в современных музееведческих исследованиях.Весомый вклад восмысление и концептуальное наполнение понятия «музеальности» осуществили такие известные теоретики музейного дела,как С.Странский,И.Мароевич,Ф.Вайдахер,Т.Шола,Питер ван Менш.Поэтому в исследовании расставлены акценты на научном наследии указанных ученых в деле становления теоретических основ современной музееведческой мысли и превращения ее в самостоятельную академическую дисциплину.

Ключевые слова:музеология;музей;музеальность;музейный предмет;культура;наследие

Постановкапроблеми.Насьогоднішнійденьмузеологія зодногобоку пройшла свій етап становлення як самостійна наука впродовж1960-70-х років,а з іншого-продовжуються дискусії щодо теоретичного осмислення предмета музеології,методик,завдань,ролі й місця музеологічної науки в системі споріднених гуманітарних дисциплін.Так,на думку відомого теоретика музеології О.Спанжі,специфічність предмета науки та її структура є основною причиною того,що наука музеєзнавства вже чверть століття перебуває у пошуку власної методології [6,с.297-298].Причина розбіжностей очевидно полягає у тому,що фактично під загальною назвою «музеологія» розглядаються абсолютно різні блоки проблем.Серед них як найбільш суттєві можна виділити наступні:1)специфіка функціонування музею як науково-дослідної та освітньої установи;2)історія музейної справи й теоретичних уявлень про функції музею (історія музейної думки);3)методики дослідження та експонування предметів,технічні можливості;4)методи керівництва,правові норми [2,с.7].

Відтак багато теоретиків музейної справи наголошують на міждисциплінарнихметодах музеологічних студій,в процесі яких слід використовувати методологію таметодику відповідних профільних дисциплін.В історичному музеєзнавстві,-як зазначає Т.Юренєва,-застосовуються методи історичної науки та її допоміжних дисциплін,а також методи мистецтвознавства.У процесі досліджень музейних предметівшироко використовуються методи археології,палеографії,етнографії,нумізматики,сфрагістики,літературознавства та мистецтвознавства.У процесі реставрації та консервації музейних предметів використовуються методи природничихнаук,наприклад рентгенографія,спектрографія.Методи педагогіки та психології знаходять застосування при створенні експозицій та виставок,різноманітних формах культурно-освітньої діяльності,при вивченні музейної аудиторії [11,с.9].Даний перелік можна розширити використанням методів дизайну при створенні комплексного образу музейної експозиції,а також методики соціології та маркетингу у контексті дослідження музейних відвідувачів та використання методології некомерційного маркетингу в справі просування музейного продукту на ринку культурних послуг.

Подібна постановка питання дозволила ще у1950-х роках знаному чеському музеологу

І.Неуступному стверджувати,що музеологія в такому випадку є теорією,методологією музейної роботи,проте не наукою.Як область теорії вона володіє власною ідентичністю,але якнаука-не має власного специфічного методу дослідження.І.Неуступний розділяв загальну та спеціальну музеологію.Загальна музеологія включала в себе теоретичні аспекти музейної роботи й була своєрідним синтезом спеціальних музеологій,суть яких полягала у пристосуванні до музейної діяльності профільних дисциплін (історична музеологія,природничо-наукова музеологія тощо).Методи цих профільних дисциплін ставали методами спеціальних музеоло-гій [1,с.71].

Метою дослідження є аналіз наукових концепцій провідних музеологів,прихильників так званого «предметного» напрямку в сучасній музеологічній науці,спрямованих на конструювання теоретико-синтетичних засад музеології як окремої академічної наукової дисципліни.

Виклад основного матеріалу.Магістральною проблемою подальшого теоретичного осмислення предметного дискурсу музеології стало намагання чітко розмежувати музеоло-гію від профільних дисциплін,оскільки незалежний характер наукової дисципліни у багатьох моментах визначається наявністю власного предмета й методів дослідження.Важливим аспектом стали спроби осмислити все різноманіття функцій музею через певне базове поняття.Однією із таких спроб у сучасній музеологічній думці є так званий «предметний напрям» та пов’язане із ним поняття «музеаль-ності».У цілому так званий предметний підхід представляє собою спробу визначити специфіку музею через специфіку музейного предмету,який,як пропонується,володіє певними особливими властивостями.При цьому діяльність,пов’язана із збиранням музейних предметів,часто розглядається як властива людині апріорі [2,с.13].

Основоположником предметного напрямку в музеології слід вважати відомого чеського музеолога Збинека Странського,який розробив оригінальну концепцію музейного предмета,яка передбачала,що об’єктом музеології є специфічне музейне ставлення людини до дійсності.Вперше його розуміння сутності музеології було представлене на міжнародному симпозіумі з музеології,що пройшов у Брно в березні1965р.У матеріали симпозіуму,видані Моравським музеєм,були включені дві його теоретичні роботи:про предмет музеології та її місце в системі університетської освіти.У1972р у світ вийшла перша монографія Странського,присвячена цим питанням «Вступ у музеоло-гію».

Велике значення для поширення ідей Странського у світі мали матеріали курсів з теоретичної музеології,які він читав на літніх школах:вони виходили англійською та французькою мовами і містили стислий виклад основних концепцій вченого,а також його численні статті,що публікувалися в працях ІКО-ФОМ.У2005р вийшла найбільша його робота,монографія «Музеологія і археологія»,яка підвела підсумки роздумів Странського щодо питань сутності музеології та її місця в сучасній системі наук.

Вчений у своїх теоретичних конструкціях актуалізує питання суті предмета музеології: «Розуміння музею в якості предмета музеоло-гії є перевагою емпіричного мислення в сучасній науці,а також нерозумінням історичної та соціальної обумовленості існування музеїв.Сучасний музей є лише однією із історичних форм специфічного ставлення людини до дійсності,яке привело в ході історіїдо тенденції збереження та показу вибраних предметів...Для даного аспекту дійсності,яка характеризується окресленим ставленням,вводиться мною поняття «музеальність».Далі З.Странський пропонує власне бачення структури музеологічної науки.На його думку,наука ділиться на наступні елементи:історичний (історія музеаль-ного ставлення до дійсності),теоретичний (теорія музеального ставлення до дійсності),яка складається з трьох сфер:селекції,тезаврування і комунікації;й прикладної,спрямованої наінституціональний аспект,методику і техніку використання теоретичних знань.У1979році вчений дав таке визначення поняття науки: «Музеологія-самостійна наукова дисципліна,яка формується,предметом пізнання якої є специфічне ставлення людини до дійсності,