Новости

РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ

Работа добавлена:






РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ на http://mirrorref.ru

К.О.ЄМЕЛЬЯНЕНКО

В УКРАЇНІ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ

Досліджено історичну складову самоврядування сільської громади в Україні в ХХ-ХХІ ст..Розглянуто питання формування,розвитку та здійснення повноважень сільською громадою на територіях української державності та державотворчого розвитку нового та новітнього історичного періоду.

Ключові слова:самоврядування,сільська громада,сільська рада,селищна рада обєднана територіальна громада.

Емельяненко К.О.Развитие самоуправления сельской общины в Украине вХХ-ХХІстолетиях

Исследована историческая составляющая самоуправления сельской общины в УкраинеХХ-ХХІст..Рассмотрены вопросы формирования развития,осуществления полномочий сельской общиной на территориях украинской государственности и развития государственного строительства нового и новейшего исторического периода.

Ключевые слова:самоуправление,сельская община,сельский совет,поселковый совет,обьединенная территориальная община.

YemelianenkoKarim.The development of local government of rural communities of Ukraine in the XX-XXI centuries

The article analyzes the historical component of the government of rural communities in Ukraine of XX-XXI centuries.The article considers offormation of development,powers of the rural community in the territories of the Ukrainian statehood and development of state-building of new historical period.

Key words:local government,rural community,rural council,village councils,association of territorial communities.

На сьогодні процес децентралізації ставить сільські та селищні громади на новий щабель розвитку місцевого самоврядування в Україні.А прийняття органами місцевого самоврядування повноважень та функцій від органів державної влади суттєво підвищило функціональність та дієвість саме сільських громад-і це дало можливість громадам відчути себе спроможними та значимими.Одною з найважливіших складових цих процесів є дослідження історичного підґрунтя,що спонукало до розвитку самоврядування сільської громади в Україні.Адже формування та розвиток самоврядування,особливо серед сільських громад,відчутно набирали обертів саме в ХХ-ХХІ ст.І,хоча території сучасної української державності перебували в різних умовах для розвитку самоврядування на протязі минулого століття,сьогодні маємо можливість отримувати законодавчі новели,що системно посилюють роль самоврядування в Україні та розвивають сільську громаду в цілому.

Теоретичні питання та розвиток місцевого самоврядування досліджували як радянські,так і вітчизняні вчені,зокрема:В.Б.Авер’янов,М.А.Баймуратов,В.А.Григор’єв,В.Б.Євдокімов,В.В.Ладиченко,Я.Ю.Старцев,В.М.Алексєєв,О.В.Батанов,І.В.Ко-зюра,В.М.Вакуленко,А.М.Колодій,Р.А.Калюжний.

В науковій літературі вченими неодноразово досліджувались та порівнювались системи становлення і розвитку місцевого самоврядування в радянський та новітній період.Однак,розвиток самоврядування рівня сільської громади в Україні в ХХ-ХХІ ст.,на нашу

думку,досліджувався недостатньо.Адже самоврядування сільських та селищних громад сучасної України,розвиваючись територіально в різних державах,історично тяжіє до традиційних підходів у методах місцевого управління.

Саме тому мета публікації полягає у визначенні теоретичних та історичних складових в контексті розвитку самоврядування на сільському та селищному рівні на протязі ХХ-ХХІ століть.

Початок історичного етапу дослідження можна прослідкувати ще з кінця ХІХ століття,тому як велике значення в розвитку самоврядування має і політико-правова складова.

Самоврядування сільських громад в ХХ-ХХІ ст.розвивалось на різних землях сучасної української державності та мало величезний досвід для підтвердження суспільно-політичних перетворень,що відбуваються зараз в Україні.В цілому,російська,польська та радянська конституційні системи у своїх прагненнях до повноти та повсюдності авторитаризму навіть умовно не розглядали самоврядування сільських громад відносячи його або до підпорядкування міст,або заре-гульовуючи в радянський партійний контроль.Натомість імперська політика Австро-Угорщини навпаки сприяла розвитку самоврядування сільських громад українських територій.На основі історичних витоків викристалізовується український варіант саме європейського концепту децентралізації,процес якої вже проходить в країні.Адже історичний вплив центральної політики сприяє розвитку сільської чи селищної територій в різних регіонах одного проміжку часу.На глибоке переконання авторів,теоретичні основи формування та розвитку самоврядування сільських громад України досі перебувають в тіні політичної системи минулого століття;і це в свою чергу переконує в тому,що чим більше адміністративно-господарськими та самоврядними повноваженнями наділена сільська громада,тим краще розвивається територія як для її мешканців,так і для держави в цілому.

Становлення місцевого самоврядування в Російській імперії того періоду пов’язують із земською та міською реформами Олександра ІІ,що розповсюджувались на українські сільські та міські громади.У1864р.Положенням про губернські та повітові земські установи

було запроваджено інститут земств1.Спочатку вони вводились у південних і лівобережних губерніях.На Правобережній Україні інститут земств тривалий час не впроваджувався.Земську реформу тут проведено лише в1911р..

Міське самоврядування в Російській імперії початку ХХ ст.здійснювалося на підставі «Городовогоположения»2від16червня1870р.Положення визначало,що органами міського громадського управління є міські виборчі збори,міська дума й міська управа.Міські виборчі збори раз на чотири роки обирали гласних міської думи.Право голосу мав кожен мешканець міста за умови,що він був російським підданим,віком від25років,володів у місті нерухомиммайном,не мав боргів із міських податків і зборів.Міські виборчі збори обирали міську думу,а вона в свою чергу-міську управу в складі міського голови,членів міської управи й секретаря думи.І сільські громади хоч і мали історичні ознаки самоврядування юридично відносились до міського управління.

Внаслідок урядових застережень проведення міської реформи в Україні розтягнулося на14років. «Місцеве самоврядування,-як зазначає П.Гураль,-не мало можливості розвивати свої самоврядні функції і повноваження,перетворюючись на одну з ланок системи управління царської влади»3.

Незважаючи на те,що і в Австрії,і в Росії становлення системи місцевого самоврядування відбувалося під пильним контролем верховної влади,яка постійно щось зміцнювала в законодавчих актах або щось забороняла,затримувала чи відкидала,самоврядування сільських та селищних громад в цьому процесі набувало певного політичного розвитку.

На початку ХХ ст.з1917-1920рр.на політичній карті світу виокремилась Українська Народна Республіка(УНР),конституційну систему якої складало самоврядування сільських та міських громад.У чотирьох Універсалах,що закладали конституційну основу нової держави,значна увага Центральної Ради приділялася питанню місцевого самоврядування,яка була закріплена в ст.5Конституції УНР та після створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР),

землі якої тривалий період перебували під юрисдикцією австрійського цісаря4.Першим державним правовим актом із місцевого самоврядування став «Закон про тимчасову адміністрацію областей Західноукраїнської Народної Республіки»від16листопада1918р.Закон залишав чинним австрійське законодавство в тій частині,в якій воно не суперечило інтересам держави.Державний секретар (міністр)внутрішніх справ призначав і звільняв повітових секретарів,котрі у свою чергу призначали та звільняли громадських і міських комісарів.На території ЗУНР існував повітовий адміністративно-територіальний поділ.А міські,селищні та більшість сільських громад зберігали магдебурзьке право з широкими повноваженнями.

Оскільки західноукраїнські землі тривалий час перебували в складі різних держав,то організація самоврядування сільськихгромад України-в Галичині,на Волині,Поліссі,Холмщині й Підляшші була досить специфічною.Так,у Східній Галичині правовий статус сільських громад визначався австрійським законом від12серпня1866р. «Про устрій громад і громадську виборчу ординацію» (зі змінами та доповненнями від26липня1919р.)і польськими законодавчими актами-законом від26липня1919р. «Про злуку двірських обшарів з громадами»,виконавчим розпорядженням міністра внутрішніх справ від27липня1927р.до закону від26липня1919р.,розпорядженням польської Ліквідаційної комісії від23листопада1918р. «Про введення до громадської виборної ординації четвертого кола»5.У містах самоврядування визначалося законом від13березня1889р. «Про громадський закон для30більших міст»і законом від3липня1896р. «Про громадський закон для менших міст,містечок і більших громад»(міста Львів і Краків мали окремі статути).Розпорядження польської Ліквідаційної комісії від23листопада1918р.поширювалося і на міста.На Волині та Поліссі статус сільських громад визначався розпорядженнями генерального комісара східних земель від26вересня1919р. «Про громадську самоуправу»та від25червня1919р. «Про тимчасову виборчу ординацію до громадських зборів ірад».У містах керувалися розпорядженнями генерального комісара східних земель від25червня1919р. «Про вибори до тимчасових

міських рад»і від14серпня1919р. «Про міський закон».На Холм-щині й Підляшші сільські громади керувалися законом від12лютого1864р. «Про громадську самоуправу»,декретом від27листопада1918р. «Про утворення громадських рад»,виборчим регламентом до громадських рад у сільських громадах колишнього Конгресового Королівства від1червня1927р.,а в містах-декретом від13грудня1918р. «Про вибори до міських рад на території бувшого Конгресового Королівства»,декретом від4лютого1919р. «Про міську самоуправу»,законом від20лютого1920р.у справі зачислювання міських осель до міст,розпорядженням міністра внутрішніх справ про виборчий регламент до міських рад від24травня1927р.

Польський парламент прийняв закон від23березня1933р. «Про внесення змін у місцеве(сільське,міське та повітове)самоврядування»,залишивши сутнісну основу австрійської правової бази,на якій розвивалося і самоврядування сільських громад в Галичині у другій половині ХІХ ст.і в передвоєнні роки початкуХХ ст..Зберігали чинність прийняті Галицьким сеймом закони (з певними змінами)про сільське (1866)та міське (1889)самоврядування.

Найнижчою ланкою адміністративно-територіального устрою Польщі були гміни.Їхня кількість у повітах коливалась у Г аличині від9до14,а на інших українських землях-від5до8.Гміни в Галичині успадкували території попередніх австро-угорських територіальних громад,на Волині,Підляшші і Холмщині-територію вже російських волостей6.

Загалом польська система управління вирізнялася централізацією та посиленням антиукраїнської політики,особливо під час диктатуриЮзефаПілсудського.Становлення і розвиток місцевого самоврядування на західноукраїнських землях органічно пов’язані з європейською теорією і практикою міжнародного права у сфері захисту прав національних меншин.

Після відродження1918р.незалежної Польщі українці в складі представницьких керівних органів,передусім у вищих державних органах ЗУНР,а після її падіння-у польському парламенті,набувають

практичного політичного досвіду впровадження і розвитку місцевого самоврядування на західноукраїнських землях.

Для радянського періоду історії самоврядування сільських громад України початку та середини ХХ століття характерне жорстке надцентралізоване підпорядкування відповідно до загальнодержавної пролетарської диктатури.Так відповідно до Конституції УРСР1919р.,органами влади як в селі так і в місті стали ради робітничих,селянських та солдатських депутатів7.Ними створювались виконкоми до кожної губернії,повіту і волості,відповідно до тогочасного адміністративно-територіального устрою.Таким чином місцеве самоврядування,як інститут ліквідовувався через постійний централізований державний та партійно-пролетарський контроль.На відміну від західноукраїнських земель,що входили до складу Польщі,Румунії та Чехословаччини,де сільське та міське самоврядування набирало певних темпів розвитку.Наступним кроком Конституція УРСР1937р.перетворила ради на представницькі органи державної влади на всіх рівнях.А Конституція УРСР1978р.для діяльності місцевих рад взагалі закріпила принцип «демократичного централізму».1всі рішення місцевихрадвідтоді мали погоджуватися централізовано відповідними осередками комуністичних партійних комітетів.Адже стаття6Конституції СРСР1977р.визначала керівну та направляючу силу радянського суспільства комуністичній партії Радянського Союзу.1лише у квітні1990року дана стаття була відмінена разом зі змінами внесеними в Конституцію СРСР та утворенням нової державно-політичної системи Радянського Союзу8.Можна сказати,що з цього моменту почалася нова ера відродження сільського місцевого самоврядування.

Правовою основою діяльності місцевих рад народних депутатів на той час були два нових документи,прийнятих уже новообраними союзними органами:

1)Постанова Президії Верховної Ради СРСР "Про примірне положення про голів і президії місцевих рад народних депутатів"від20жовтня1989року9.

2)Закон СРСР "Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР "від9квітня1990року10.

Такі зміни в радянському законодавстві можемо вважати першими паростками децентралізації всього місцевого самоврядування того періоду.Так змінами встановлювалось,що відповідно до Конституції СРСР роботу крайових,обласних,автономних областей,автономних округів,районних,міських,районних у містах рад народних депутатів мали організовувати їх президії,очолювані головами рад,а в міських(міст районного підпорядкування),селищних і сільських радах-головами цих рад.Голови рад народних депутатів обираються на сесії ради з числа депутатів настрокповноважень ради.Вибори голови здійснюються шляхом таємного голосування.Президія ради народних депутатів підзвітним раді органом.До складу президії входять за посадою:голова ради,заступник голови ради,голови постійних комісій ради,голова народного контролю.За рішенням ради до складу президії можуть включатись інші депутати ради.Звичайно,ця Постанова формально спрацювала в умовах,коли ради ще були кишеньковими,старого складу.Але після виборів березня-квітня1990року багато з місцевих секретарів партійних комітетів або не потрапили до складу рад (програли вибори),або,навіть будучидепутатами ради,не були обрані на посаду голови цієї ради.

В грудні1990р.Верховна Рада УРСР ухвалює Закон «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»11.Дана історична подія в новітній історії місцевого самоврядування відліковується,як державне свято-День місцевого самоврядування України.Відтак,українське самоврядування,в тому числі і сільські громади активно освоювало нові надані Законом можливості.24серпня1991року Верховна Рада ухвалила Акт державної незалежності України12,від якого бере початок новітня історія розвитку самоврядування сільських громад України.Після чого наступним кроком Президент України ініціював створення нової вертикалі виконавчої влади на місцях-Верховною Радою приймається Закон «Про Представника Президента України»13.В кожній області та в кожному районі України Законом визначено Представника Прези-

дента,як найвищу посадову особу,що здійснює на адміністративній території державну виконавчу владу та контролює органи сільського і міського самоврядування з питань здійснення ними делегованих державних повноважень та дотримання Конституції і законодавства.Проіснувала нова вертикаль до позачергових виборів Президента та Парламенту України,що супроводжувалось прийняттям в лютому1994р.Закону «Про формування місцевих органів влади і самоврядування»14.Після президентських виборів новообраний Президент Л.Кучма відновлює вертикаль виконавчої влади своїм Указом «Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях»15,яким голови районних і обласних рад стали підзвітні Президенту.Таким чином дисбаланс у системі органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування призвів до підписання18червня1995р.Конституційного договору між Президентом та Верховною Радою України16.Так було відновлено президентську вертикаль влади.А сільське місцеве самоврядування при цих подіях мало підпорядковуватись як вищестоящій раді(без виконкому),так і відновленій виконавчій вертикалі-адміністрації,що повертало в обійми централізованого устрою.Таке переливання владних повноважень,боротьба за підзвітність та підконтрольність у системі місцевої влади сформувала основу для прийняття Парламентом в червні1996Конституції України17.І територіальна громада вперше в новітній Україні стала первинним суб’єктом місцевого самоврядування,де сільські,селищні і міські ради мають свої виконавчі органи.В ст..7Конституції України «визначається і гарантуєтьсяправомісцевого самоврядування,яке,за ст.140,є правом територіальної громади жителів села,чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл,селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

В травні1997р.Парламентом приймається Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»18.Законодавцем в даному випадку визначено загальні положення організації та діяльності,правовий статус та відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування,визначено його матеріальну та фінансову основу.Тепер не тільки сіль-

ський голова,а і секретар ради,який є його фактичним заступником,визнаються посадовими особами місцевого самоврядування.Відповідно до ст.14Закону,сільський або селищний голова-посадова особа,яка обирається громадою села чи селища,очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

В цей же час паралельно Верховна Рада України ратифікує Європейську Хартію місцевого самоврядування19,на яку зараз посилаються науковці та законодавці при реалізації державної політики з децентралізації місцевого самоврядування при зміні адміністративно-територіального устрою.На додачу до створення та утвердження сільського місцевого самоврядування,як інституту Парламентом України приймається Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,селищних,міських голів»20;і Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування»21.

На сільських,селищних та міських голів розповсюджується Закон України «Про державну службу»22,тобто вони прирівнюються до державних службовців.Саме головне,на нашу думку,що сучасне самоврядування сільських громад,діючи в межах Закону,не підпорядковуються іншим органам вищестоящої ради чи виконавчої влади.Звичайно у своїй діяльності сільські громади,керуючись законами України та актами законодавства,як наприклад постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України,накази міністерств чи центральних органів влади вимушені рахуватися із фактичним державним втручанням у свою поточну роботу.Адже певна фінансова і регуляторна залежність від місцевих управлінь чи представництв відомств не дозволяє ефективно виконувати свої функції на місцях.Цю залежність,на наше переконання,створює саме законодавець надаючи повноваження з опосередкованого втручання державних органів влади та контролюючих органів в діяльність сільського та селищного самоврядування,що дезорганізує належну роботу сільських громад,забираючи чи передаючи певні функції на інший владний щабель.І,як висновок,історична основа самоврядування сільських громад в сучасній Україні має своїм підґрунтям радянську модель,що поширювалась на всю територію України майже століття.

В2004-2014рр.саме на сільське та селищне місцеве самоврядування направлена державна політика реформи децентралізації.Як правило всі спроби не були доведені до логічного завершення.В201416рр.Верховною Радою було прийнято Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад»23, «Про співробітництво територіальних громад»24, «Про державну службу», «Про місцеві вибори»25,внесено зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»,Президентом України внесено проект Закону «Про зміни до Конституції України(щодо децентралізації влади.Такий пул законодавчих актів і складаєосновунормативно-правової бази децентралізації,що направлений в основному на самоврядування сільських громад.На даний час процес децентралізації триває-повноваження передаються на місця,громади об’єднуються.Первинною ланкою сільського місцевого самоврядування визначається сільська об’єднана територіальна громада.Вмежахкожної області сільські та селищні територіальні громади мають об’єднатися навколо інфраструктурних умов,що передбачені Методикою до Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад».В практичному своєму застосуванні процес децентралізації виявився болючішим,ніж очікувалося.Адже тепер райони зі своїм місцевим самоврядуванням втратять свою владу на користь іншого адміністративно-територіального поділу в межах своєї області і багато районів розглядаються,як цілісні об’єднані територіальні громади.А в деяких районах України,за нашими аналітичними спостереженнями,спроможні сільські та селищні ради,що мають достатній фінансовий та інфраструктурнийресурсне ініціюють об’єднання з іншими сільськими,селищними,міськими радами вважаючи себе самодостатніми навіть без відібраних у них повноважень та фінансових можливостей.На сьогодні ж в Україні вже у169об’єднаних територіальних громад пройшли перші вибори за новою виборною системою,обрано голів об’єднаних громад,депутатів та сільських старост,що залишаються посадовими особами місцевого самоврядування,втративши свою сільську раду,як юридичнуособу-суб’єкт місцевого самоврядування.З квітня2016передано нові повноваження на місця-адміністративно-публічні послуги від:Дер-жавної міграційної служби,Держархбудконтролю,Міністерства юстиції,Держгеокадастру.Цілком справедливо державна політика зауважує-якщо сільська чи селищна рада не об’єднається до наступних місцевих виборів,не організує надання належним чином вищевказаних адміністративних послуг,а й надалі отримуватиме субвенції з держави на утримання закладів освіти і культури та дотацію на утримання апарату ради,об’єднатись доведеться відповідно до перспективного плану,який було прийнято кожною обласною радою України в2015р.Натомість,як показує практика,примусити спроможну сільську чи селищну раду об’єднатися набагато складніше,ніж дотаційну.А історична паралель доводить,що саме розвинене самоврядування з сільськими громадами складало основу муніципального управління в Україні на протязі ХХ-ХХ1століть.

1.Кульчицький В.С.Історія держави і права:навчальний посібник/В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик.-К.:Атіка,2006.-С.130-131.2.Козюра І.В.Місцеве самоврядування в Україні:становлення та еволюція«Городовое Положение»від16/06/1870(Полное Собрание Законов Российской Империи (ПСЗ))/Козюра1.В.Лебе-динська О.Ю.-Ужгород:ПАТЕНТ,2003.-С.48-49.

Гураль П.Ф.Територіальнагромада вУкраїні:історико-правове дослідження/Гураль П.Ф.-Л.:Край,2009.-267с.Грицак Я.Й.Нарис історії України:формування модерної укра

їнської на-ції/ГрицакЯ.Й.-К.:Генеза,1996.-135с.5.Куйбіда В.Конституційно-правові проблеми міського самоврядування/Куй-біда В.-Л.:Літопис,2001.-С.67-68.6.БатановО.В.Територіальні громади-основа місцевого самоврядуван-ня в Україні/О.В.Батанов,В.Ф.Погорілко (заг.ред.).-К.,2001.-260с.7.Камінська Н.В.Місцеве самоврядування:теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз/Камінська Н.В.-К.,2010.-

С.64-68.8.Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік:Основний Закон СРСР від07.10.1977 [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:Мїр:/^коп3.rada.gov.ua/laws/show/п0001400-779.Про Примірне положення про

голів і президії місцевих Рад народних депутатів:Постанова Верховної Ради СРСР від20.10.1989618-1 [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України].-Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0618400-8910.Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР:Закон СРСР від09.04.19901417-1 [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1417400-9011.Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування:Закон УРСР від07.12.1990533-Х11 [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/en/533-1212.Про проголошення незалежності України:Постанова Верховної Ради Української РСР від24.08.1991№1427-V11[Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1427-1213.Про Представника Президента України:Закон України від05.03.19922167-Х11(Закон втратив чинність на підставі Закону України від21.05.1997280/97-ВР) [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2167-1214.Про формування місцевих органів влади і самоврядування:Закон України від03.02.19923917-Х11(Закон втратив чинність на підставі Закону України від21.05.1997280/97-ВР) [Електронний ресурс];Сайт Верховної Ради України.-Режимдоступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3917-1215.Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях:Указ Президента України від06.08.1994430/94(Указ втратив чинність на підставі УказуПрезидента України70/99від27.01.1999) [Електроннийресурс]; Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/430/94#Find16.Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України:Конституційний договір від08.06.19951к/95-ВР(втратив чинність на підставі Закону України «Про прийняття Конституції

України та введення її в дію»від28.06.1996256/96-ВР) [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/lK/95-вр17.КонституціяУкраїни:Закон України від28.06.1996256/96-ВР [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр18.Про місцеве самоврядування в Україні:Закон України від21.05.1997280/97-ВР [Електроннийресурс]; Сайт Верховної Ради України.-Режимдоступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр19.Європейська Хартія місцевого самоврядування:Міжнародний документ від15.10.1985(ратифіковано Законом України452/97від15.07.1997) [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_03620.Про виборидепутатів місцевих рад та сільських,селищних,міських голів:Закон України від14.01.199814/98-ВР [Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/14/98-вр21.Про службу в органах місцевого самоврядування:Закон України від07.06.20012493-III[Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2493-1422.Про державнуслужбу:Закон України від16.12.19933723-VII[Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3723-1223.Про добровільнеоб’єднання територіальних громад:Закон України від05.02.2015№157-VIII[Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/157-1924.Про співробітництво територіальних громад:Закон України від17.06.20141508-VII[Електронний ресурс] ;Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1508-1825.Про місцеві вибори:Закон України від14.07.2015№595-VIII[Електроннийресурс]; Сайт Верховної Ради України.-Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/595-19

YemelianenkoKarim.The development of self-government of rural communities in ukraine in XX-XXIсєпШгу

The article explores the development of rural communities during the XX-XXI century.The article researches powers and possibilities for development of rural communities in Ukraine,because in this period Ukrainian territory was part of several countries.

The practical content of the article is historical circumstances that developed rural communities from XX century to decentralization process at present.

The author examines scientific views of legislation during last century and new period of historical development.Today we have the big possibility analyse legislation which develop self-government in Ukraine and develop the rural community as a whole.In the last centuries self-government oppressed by political party system and central government system among the rural communities.But,in new period the head of rural community have the public servant status.

Modern rural community is guided by the laws of Ukraine and regulation acts.Today rural community is not subject to any higher authority and state governance.

The author suggests about constant regulation of village councils activity by central government in local budgets sphere,local finances sphere,disposal assets and land resources.Local government has its historical basis and it is the soviet model.But functionally local government already has a new European form in the decentralization process.

Author shows the cyclical process of decentralization in legislative base since last years.Decentralization reform unites rural communities and gives them new powers.

Reform unites rural schools but rural medicine divided into primary and secondary.According to the legislation,if the village council not be united until the next elections it will not get the powers and new status and will receive financial assistance from the state budget,it will be united according to the Regional perspective plan.The author believes that the decentralization reform could became the political component in the new administrative and territorial system of Ukraine.

Key words:local government,rural community,rural council,village councils,association of territorial communities.

РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Розвиток болгарсько-українських відносин у ХХ-ХХІ століттях

2. Реферат Органи місцевого самоврядування в Україні

3. Реферат Фінансово-правове забезпечення місцевого самоврядування в Україні

4. Реферат Розвиток туризму в Україні у ХХ – на початку ХХІ ст.

5. Реферат Роботи є розвиток і становлення інституту президентства в Україні

6. Реферат ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ РИБИ І ПРОДУКЦІЇ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

7. Реферат Аналіз діяльності транснаціональних корпорацій в Україні та визначення їхнього впливу на розвиток вітчизняної економіки в сучасних умовах

8. Реферат Діяльність органів місцевого самоврядування, посадових осіб місцевого самоврядування

9. Реферат ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

10. Реферат Виникнення й державний лад Росії в XIV—XVI століттях