Новости

РОЛЬ СІМ’Ї У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

Работа добавлена:






РОЛЬ СІМ’Ї У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ на http://mirrorref.ru

М.М.Свідерська

РОЛЬ СІМ’Ї У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ

МОВЛЕННЯ

У статті розкривається значення сім’ї,її вплив у процесі розвитку дитини із вадами мовлення.Встановлено взаємозв’язок між рівнем розвитку мовлення і участю у процесі виховання членів сім’ї.Розроблені поради батькам,що виховують дітей із порушеннями.

Ключові слова:сім’я,порушення мовлення,виховання,вплив спілкування,роль батьків.

Встатье раскрывается значение семьи,ее влияние в процессе развития ребенка с нарушениями речи.Установлена взаимосвязь между уровнем развития речи и участием в процессе воспитания членов семьи.Разработаны советы родителям воспитывающим детей с нарушениями.

Ключевые слова:семья,нарушение речи,воспитания,влияние общения,роль родителей.

Особлива роль упроцесі навчаннятавиховання дітей належить сім’ї,вона є першим соціальним угрупуванням,в якому відбувається їх розвиток.Сучасна українська сім’я часто не має змоги повною мірою реалізувати власний виховний потенціал.Це пов’язано як з особливостями суспільного виховання,так і з негативними змінами в самій сім’ї:зниженням її інтегративності,конфліктними стосунками між подружжям,порушенням емоційних звязків міжбатькамиі дитиною.Усе це заважає засвоєнню дитиною правильного мовлення.Особливого значення набуває пошук інноваційних підходів до організації корекційної роботи в сім’ї,яка виховує дитину з вадами мовлення,що реалізували б напрями,відзначені в "Концепції державного стандарту освіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку", "Концепції

стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку".

Багато вчених присвятили свої дослідження питанням розвитку мовлення дитини та підготовці її до навчання у школі.Зокрема:Й.Песталоцці ще в ХУІІІ ст.порушував проблему зв'язку сім’ї та школи,зосереджував увагу на розвитку мовлення дітей;Я.Коменський вперше визначив необхідність підготовки дітей дошкільного віку до подальшого навчання;К.Ушинський розглядав розвиток мовлення у невід’ємному зв'язку з формуванням особистості дитини;О.Корбіков досліджував викривлення в сімейному вихованні;О.Насонова дослідила становлення дитячої особистості в сімейних взаєминах;І.Федоніна вивчала вплив сімейної ситуації на розвиток особистості та ін..

У корекційній педагогіці проблема розвитку мовлення є однією з вагомих впродовж багатьох років.Так,Н.Жукова розробила методи,прийоми для батьків і вчителів,що дозволяють добитись чистоти мовлення дитини;О.Захаров розробляє проблему впливу негативних факторів виховання,що призводять до дезінтеграції "Я"дитини;С.Ігнатьєва розглядає проблеми формування

комунікативної культури дітей з тяжкими порушеннями мовлення;Є.Савіна вивчала особливості материнських установок по відношенню до дітей з порушеннями;а також вагомий внесок зробили М.Виноградова,В.Семіченко,Т.Філічєва,Г.Чіркіна та багато інших.

Науковці (А.Макаренко,В.Сухомлинський,А.Семенович,С.Рубінштейн,Д.Баумрінд,О.Карбіков та ін..)вивчали вплив сім’ї на розвиток дітей загалом,в той час,як вплив на розвиток комунікативної функції дітей із мовленнєвими вадами вивчений недостатньо.

Метою нашого дослідження є дослідження впливу сім’ї на розвиток дитини.У статті висвітлимо роль сім’ї у розвитку мовлення молодшого шкільного віку.

У законі України "Про охорону дитинства",у статті12,вказано,що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.Батьки або особи,що їх заміняють,мають право і зобовязані виховувати дитину,піклуватися про її здоровя,фізичний,духовний і моральний розвиток,навчання,створювати належні умови для розвитку її природніх здібностей,готувати її до самостійного життя та праці.Виховання дитини має спрямовуватись на розвиток її особистості[1].

Сім’я-це те середовище,в яке потрапляє дитина після народження,а її члени-перший і фундаментальний колектив,який впливає на розвиток новонародженого та становлення його особистісних характеристик.

Сучасні дослідники (Л.Волкова,Р.Левіна,Н.Пахомова,

Л.Парамонова,Т.Туманова,Т.Філічева,Г.Чіркіна,С.Шаховська та ін.)відзначають,що наразі спостерігається тенденція до збільшення дітей дошкільного віку,які мають відхилення від норми в загальному й мовленнєвому розвиткові.Особливого занепокоєння в цьому зв’язку викликають діти з важкими порушеннями мовлення.

Поява в сім’ї дитини з відхиленням у розвитку,зокрема,з порушеннями мовлення,ставить її на рівень сімей,які мають соціальні ускладнення.З’являються і загострюються внутрішні проблеми,змінюється мікроклімат,порушуються соціальні

взаємозв’язки.Багаторічні наполегливі зусилля батьків,спрямовані на подолання або компенсацію первинного дефекту та на профілактику його наслідків,їх терпіння та витримка,які стимулюються любовю до дитини,крім безпосереднього результату-покращення мовлення-мають і соціальне значення-соціальну адаптацію дитини та її інтеграцію в суспільство [2].

Незважаючи на якість та характер мовленнєвих порушень,більшість із них діагностується на етапі молодшого дошкільного віку,коли дитина починає вимовляти не лише окремі звуки,а складати їх у слова та речення.З огляду на це,порушення мовлення спочатку помічають батьки,які є першими вихователями маляти.Б.Пузанов наголошує,що діагноз,який ставить дефектолог,і міра тяжкості дефекту у більшості випадків зумовлюють емоційні реакції батьків та атмосферу родинних відносин [3].

Аналіз літературних джерел,дозволив зазначити,що дізнавшись про наявність порушень нормального розвитку в дитини,у батьків зявляються спірні почуття-небажання приймати такий висновок лікарів,спеціалістів та повний відчай.Від того,як сім я сприйме таку інформацію,залежить подальший шлях розвитку.На ставлення батьків до мовленнєвого порушення дитини впливають кілька обставин:глибина самої вади,інтелектуальний рівень батьків,освіченість у сфері логопедії,компетентність батьків у питаннях виховання дитини,розуміння її психології,а також власні особливості характеру,сімейні відносини.Важливо не піддаватись паніці,депресії,а обдумати ситуацію і прийти до висновку необхідності подальшої "боротьби"із поставленим діагнозом.Негативні фактори сімейного виховання можуть викликати затримку психічного розвитку,порушення поведінки та розвитку особистості в цілому.Ставлення батьків до дефекту дитини,відображається на становленні її особистості.Сім’ї дітей з порушенням мовлення потребують допомоги з боку держави,суспільства,спеціалістів впродовж усього корекційного процесу.Крім роботи спеціалістів з дитиною,необхідна цілодобова допомога та підтримка батьків,спрямована на стимуляцію правильного мовлення.Вони нерідко мимовільно відсторонюються від зусиль,які необхідно докласти для виправлення мовленнєвих вад,оскільки не володіють необхідними педагогічними знаннями й уміннями.Однобічний вплив спеціалістів без вчасного закріплення результатів у домашніх умовах не дасть потрібних результатів.Контроль за мовленням повинен бути протягом усього дня:в побутових,ігрових,режимних моментах.

Н.Мазуровавказує,що дітям,які живуть у несприятливих життєвих умовах,позбавлені позитивного емоційного спілкування збатьками,властиве негативне ставлення до себе й занижена самооцінка.У разі відсутності в батьків емоційної адаптації до порушення мовлення дитини в дітей спостерігається підвищений рівень тривожності,вони гірше пристосовуються до шкільного життя,важко налагоджують контакти з однолітками,мають труднощі в навчанні[4].

Для практичного вивчення ролі сім’ї у розвитку мовлення дітей молодшого шкільного віку,ми провели дослідження на базі Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-

реабілітаційного центру.У експерименті брали участь дві сім’ї,що виховують дітей восьми років із ЗНМ ІІ-ІІІ рівня.

Ельвіра Х.проживає в багатодітній сім’ї,яка має приватний будинок у місті.До складу сім’ї входять батько,мати,6дітей,серед яких Ельвіра п’ята.Батьки працюють,старша сестра народила хлопчика.Дівчинка відвідувала логопедичну групу в дитячому садочку.Вдома має свої обовязки.Комунікабельна,легко пристосувалась до навчання в колективі.

Оксана В.народилась в сім’ї,до складу якої входять:батько,мати і двоє дітей.Проживає в сільській місцевості,батько працює,мати-домогосподарка,мають підсобне господарство.Через неосвіченість тате,що мати весь час вдома,батькивважали недоцільним навчання дитини в дитячому садку,який функціонує в селі.Поряд з тим,дитина проводила час в своє задоволення без належної уваги з боку батьків.Оксана не мала своїх обов’язків і не вважала за потрібне допомагати дорослим,відмовляючи їм.Можливо через брак спілкування з рідними та однолітками,під час першогорокунавчання у закладі,за дівчинкою помічализамкненість,схильність до усамітнення,складність встановлення контакту з дорослими.У стосунках з однолітками прагнула лідерства і відмовлялась підкорятись іншим.

d01.

cc

e4

d0

ce

c5

d0fe

d1ed

e7.

cf,-.

d0e4

e7

d0ea

"",,