Новости

Особистісна активність людини в контексті історичної психології

Работа добавлена:






Особистісна активність людини в контексті історичної психології на http://mirrorref.ru

М.М.Наконечна

контексті історичної психології

M.M.Nakonechna.Human Personal Activity in the Context of the Historical Psychology.The article envisages the problem field of historical psychology as a scientific knowledge branch.The special attention is focused on the human personality-based activity problem.The views of

J.Huizinga,V.O.Shkuratov,L.deMause,K.Jaspers,V.A.Romenets,

G.Asmolov and other scientists on key issues of historical psychology are analyzed.The controversy of heroic and prosy in psychological discourse is described.The concepts of prosocial activity,the deed,personalitys phylogeny are studied.

It is underlined that the human personality-based activity problems consideration in the context of historical psychology can give a new starting point for a good,qualitative analysis for this multiaspect question.It is pointed out that thehistorical psychology and the history of psychology are interrelated but not identical by their content and methods of psychological disciplines.It is proved that human personality-based activitys investigation in phylogenetical and historical-psychological approach allows to predict the exploration of the real mechanisms and regularities in the basis of the activity in question.The idea of human personality-based activity exploration as a dynamic changeable quality with persistent complication,growthand changing is reasoned.One can notice microchanges to be studied on the individual life path of a person,and macrochanges,visible during generational shifts and phylogenetic eras.The conclusion is driven out that the human personality-based activityis the complex sociopsychological phenomenon that can be studied by the disciplinary means of the historical psychology.

Key words:historical psychology,personal activity,deed,heroic,prosaic,phylogeny,development,growth.

М.М.Наконечна.Особистіснаактивність людини в контексті історичної психології.У статті окреслюється проблемне поле історичної психології як галузі наукових знань,при цьому особлива увага приділяється проблемі особистісної активності людини.Аналізуються погляди Й.Гейзінги,

О.Шкуратова,Л.Демоза,К.Ясперса,В.А.Роменця,О.Г.Асмолова та

інших учених на ключові питання історичної психології.Описується антитеза героїчного та буденного в психологічному дискурсі.Вивчаються концепти просоціальної активності,вчинку,філогенезу особистості.

Підкреслюється,що розгляд проблеми особистісної активності людини саме в контексті історичної психології може дати нову точку відліку для якісного аналізу цього багатоаспектного питання.Наголошується,що історичнапсихологія та історія психології-це взаємопов’язані,але ні в якому разі не співпадаючі в своєму змісті та методах психологічні дисципліни.Доводиться,що розгляд особистісної активності саме у філогенетичному та історико-психологічному аспектах дозволяє сподіватися на відкриття дійсних механізмів і закономірностей,що лежать в основі цієї активності.Проаргументована думка проте,що досліджувати особистісну активність людини можна як динамічну,мінливу властивість,що ускладнюється,зростає,змінюється.Можна говорити про мікрозміни,які можна прослідкувати на індивідуальному життєвому шляху людини,та макрозміни,які можна виокремити при зміні поколінь,епох у філогенезі.Робиться висновок про те,що особистісна активність людини-складне соціопсихологічне явище,яке можна і потрібно вивчати засобами історичної психології як науки.

Ключові слова:історична психологія,особистісна активність,вчинок,героїчне,буденне,філогенез,розвиток,становлення.

М.Н.Наконечная.Личностная активность человекав контекстеисторической психологии.Встатьеохарактеризованопроблемноеполеисторической психологии как отрасли научных знаний,при этом особенное внимание уделено проблеме личностной активности человека.Анализируются взгляды Й.Хейзинги,В.А.Шкуратова,Л.Демоза,

К.Ясперса,В.А.Роменца,А.Г.Асмолова и других учёных на ключевые вопросы исторической психологии.Описывается антитезис героического и обыденного в психологическом дискурсе.Изучаются концепты просоциальной активности,поступка,филогенеза личности.

Подчёркивается,что рассмотрение проблемы личностной активности человека именно в контексте исторической психологии может дать новую точку отсчёта для качественного анализа этого многоаспектного вопроса.Акцентируется,что историческая психология и история психологии-это взаимосвязанные,но ни в коем случае не совпадающие в своем содержании и методах психологические дисциплины.Доказывается,что рассмотрение личностной активности именно в филогенетическом и историко-психологическомаспектах позволяет надеяться на открытие действительных механизмов и закономерностей,лежащих в основе этой активности.Проаргументирована мысль о том,что исследовать личностную активность человека можно как динамическое,изменчивое,усложняющееся,развивающееся свойство.Можна говорить о микроизменениях,которыеможно проследить наиндивидуальном жизненном пути человека,и макроизменениях,которые можно вычленить при смене поколений,эпох в филогенезе.Делается вывод о том,что личностная активность человека-это сложное социопсихологическое явление,котороеможнои нужно изучать средствами исторической психологии как науки.

Ключевые слова:историческая психология,личностная активность,поступок,героическое,обыденное,филогенез,развитие,становление.

Постановкапроблеми.Історична психологія може мати одним із предметів конкретно-наукових дослідницьких робіт становлення особистісної активності в філогенезі.Тоді особистісну активність як одну з вищих форм людського функціонування слід досліджувати в генетичному аспекті,зокрема процес історичного розвитку особистісної активності людини на різних етапах розвитку цивілізації.Тут постає питання стосовно того,що ж,власне,називати особистісним?Наприклад,згідно з теорією

О.М.Леонтьєва [4],особистість починається із вчинку,і в цілому в розвитку людини можна виділити два народження особистості-одне в дошкільному віці (про що свідчить відомий ефект «гіркої цукерки»),одне у підлітковому віці,з появою та розвитком самосвідомості.Протилежнуточку зору обстоюють С.Д.Максименко[5]та М.В.Папуча [6],згідно з ідеєю яких особистість не може виникнути з чогось неособистісного (по аналогії з теорією В.І.Вернадського-життя не може походити з не-життя).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Якщо погодитися з визначенням В.О.Шкуратова,відомого вченого,автора підручника з історичної психології: «Людина-це потенційна сукупність предметно-соціальних зв’язків,духовного досвіду,яка прагне до безмежності» [10],то особистісну активність людини треба розуміти як дійове втілення предметно-соціальних зв’язків у просторі культури та життєвого досвіду,що є основою для трансцендентних,межових проявів людського буття.У цілому розгляд особистісної активності саме у філогенетичному та історико-психологічному аспектах дозволяє сподіватися на відкриття дійсних механізмів і закономірностей,що лежать в основі цієї активності та є іманентними культурі,науці,релігії,філософії,світогляду,світодії,світо-переживанню людини як частини мікро-та макросвіту.

У передмові до першого видання книги «Осінь Середньовіччя.Дослідження форм життєвого ладу та форм мислення в XIV та XV століттях у Франції та Нідерландах»1919р.)Й.Гей-зінга писав:«Форми-у житті,в мисленні-от що я намагаюся тут описувати.Наближення до справжньогозмісту,втіленого в цих формах,-чи стане й це коли-небудь справою історичного дослідження [9].Вивчення особистісної активності людини в іс-торико-психологічному аспекті може наблизити дослідників до змісту,що виявлявся в таких різних формах в різні часи,а можезалишити на порозі антропознавчого пізнання з фатальною безсилістю відновити,відтворити,мисленнєво побудувати правду,яка вже стала правдою минулих поколінь та епох.