Новости

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВВ АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Работа добавлена:






ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВВ АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВВ АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF FINANCIAL AND ECONOMIC ACTIVITYOF ENTERPRISES IN THE AGRARIAN SECTOR OF THE ECONOMY OF UKRAINE

ЖаріковаО.Б.

кандидатекономічнихнаук,доценткафедрибанківськоїсправиНаціональногоуніверситетубіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

ПащенкоО.В.

кандидатекономічнихнаук,доценткафедриекономічноїтеоріїНаціональногоуніверситетубіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано й обґрунтовано ефективні шляхи розвитку аграрного сектору економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату в сільськогосподарських підприємствах держави.Результати дослідження показали,що вирішальною мірою вартість аграрних підприємств залежить від результатів виробничо-фінансової діяльності та належного їм ресурсного потенціалу:людського,включаючи інтелектуальний,земельного,матеріального та фінансового,який зрештою і втілюється в результатах діяльності підприємств.

Ключові слова:фінансовий,економічний,агарний,сектор,економіка,кредитування,земельні ділянки,сільське господарство.

АННОТАЦИЯ

Встатье проанализированы и обоснованы эффективные пути развития аграрного сектора экономики и создание благоприятного инвестиционного климата в сельскохозяйственных предприятиях страны.Результаты исследования показали,что в решающей степени стоимость аграрных предприятий зависит от результатов производственно-финансовой деятельности и принадлежащего им ресурсного потенциала:человеческого,включая интеллектуальный,земельного,материального и финансового,который в итоге и воплощается в результатах деятельности предприятий.

Ключевые слова:финансовый,экономический,аграрный,сектор,экономика,кредитование,земельные участки,сельское хозяйство.

ANNOTATION

In this article,effective ways of developing the agrarian sector of the economy and creating a favorable investment climate in agricultural enterprises of the state are analyzed and substantiated.The results of the study showed that the cost of agrarian enterprises depends crucially on the results of production and financial activities and their resource potential-human,including intellectual,land,material and financial,which ultimately is embodied in the results of enterprises.

Keywords:financial,economic,agrarian,sector,economy,lending,land,agriculture.

Постановкапроблеми.СьогоднірозвитокринковихумовгосподарюваннятаперетвореннясільськогогосподарствавУкраїніпередбачаютьствореннянеобхіднихпередумовдляінтенсифікаціївиробництва,розвиткуновихформгосподарювання,вдосконаленняекономічнихвзаємозвязківваграрномусекторіекономіки.Нині в Україні тривають спроби формування ринку землі.Важливим при цьому є забезпечення ефективного використання всіх видів ресурсів.У сільському господарствічільне місце посідають земельні ресурси,якіє основним засобом виробництва та предметом праці,фізичним базисом для розміщення об’єктів виробництва та інфраструктури.Особливе значення має не лише їх використання,а й збереження належного якісного стану.

Сучасний рівень розвитку сільського господарства характеризується високим ступенем розораності земельних ресурсів,що значно вищий порівняно з розвиненими країнами світу,а в деяких областях України він навіть перевищує90%.Застарілі технології виробництва спричиняють утрату гумусу,деградацію ґрунтів,поширення вітрової та водної ерозії.У сукупності це призводить до зниження природної родючості ґрунтів і негативно впливає на можливості підвищення ефективності використання земельних ресурсів суб’єктами господарювання,у т.ч.сільськогосподарськими підприємствами.Значна частина сільськогосподарських підприємств знаходиться у складній фінансово-економічній ситуації,що негативно впливає на прибутковість їх діяльності.Низька рентабельність та дефіцит обігових коштів здебільшого обмежують можливості товаровиробників удосконалювати процес виробництва та підвищувати ефективність використання ресурсів.Зняття діючого мораторію поставить дилему перед більшістю аграрних підприємств:з одного боку,вони будуть зацікавлені купити землю для забезпечення виробничо-господарської діяльності,а з іншого— не матимуть фінансових можливостей для задоволення такого попиту,оскільки запровадження вільного ринку землі вимагає значної капіталізації фінансових ресурсів.Якщо ці кошти будуть включені до економічного обороту,то це значною мірою вплине на собівартість виробництва сільськогосподарської продукції [4;5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання сільськогосподарських підприємств являють собою предмет постійного дослідження світової економічної науки.Вагомий внесок у їх вивчення належить:М.Ільчуку,О.Єрмакову,О.Канашу,В.Кілочку,С.Кручку,І.Лютому,

Ю.Лупенку,А.Мартину,П.Саблуку,В.Савичу,М.Саєнку,М.Ступеню,Н.Тан-клевській,А.Третяку,М.Федорову,А.Чупісу,О.Шпичаку,А.Юрченку та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.Питання вивчення сучасних етапів розвитку вітчизняної економіки негативно вплине на конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках.Постає цілком логічне питання доцільності зняття діючого мораторію на ринку землі.Для забезпечення ефективного землекористування сільськогосподарських підприємств необхідно поєднувати зусилля усіх зацікавлених сторін та враховувати всіх учасників цього процесу.При цьому важлива роль відводиться державним органам,що здійснюють контроль над використанням земельних ресурсів та збереження їх стану.

Мета статті полягає у ґрунтовному аналізі проблем сільськогосподарських підприємств аграрного сектору економіки на базі статистичних показників України.

Виклад основного матеріалу дослідження.Фінансова діяльність товаровиробників охоплює як внутрішні,так і зовнішні фінансові відносини.Завданнями перших є створення необхідної фінансової бази для виробництва продуктів харчування,продовольства і сировини рослинного та тваринного походження структурними виробничими підрозділами,а завданням других— сприяння аграрним товаровиробникам (через надання їм кредитів,страхування врожаю тощо)в їхній статутній діяльності,а також у реалізації виробленої ними продукції (продовольства,сировини,в тому числі й після їх переробки)відповідно до вимог сучасної ринкової економіки.

Важливим джерелом формування фінансів суб'єктів аграрного підприємництва є кредити.Згідно зі ст.2Закону України «Про банки і банківську діяльність»,банківський кредит— це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей,будь-яка гарантія,будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу,будь-яке продовження строку погашення боргу,яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми,а також на зобов'язання про сплату відсотків та інших зборів з такої суми [1;7;10;12].

В аграрному секторі економіки України існують певні особливості щодо кредитних відносин:

по-перше,існує великий ризик неповернення наданих кредитів.Сільське господарство є галуззю ризикованого підприємництва,де природно-кліматичні та інші суб'єктивні й об'єктивні умови часто негативно позначаються на фінансово-економічному стані сільськогосподарського підприємства;

по-друге,кредитні відносини суб'єктіваграрного господарювання і банків безпосередньо пов'язані із сезонними витратами перших (посівні роботи,збирання врожаю,заготівля кормів,закупівля добрив і пально-мастильних матеріалів тощо);

по-третє,на державному рівні регулярно приймаються нормативно-правові акти,в яких передбачається пільговий порядок кредитування суб'єктів аграрного господарювання.

Відповідно до таких документів,різниця між відсотковою ставкою кредитів Національного банку України,які надаються комерційним банкам,і пільговою відсотковою ставкою,за якою банки можуть надавати кредити сільськогосподарським підприємствам,повинна відшкодовуватися комерційним банкам із коштів державного бюджету.Однак брак необхідних коштів у державному бюджеті призводить до того,що таке відшкодування або відкладається на невизначений термін,або взагалі не провадиться,через що суб'єкти аграрного господарювання позбавляються права користуватися пільговими кредитами.

Розрахунки між учасниками аграрних господарських відносин забезпечуються розрахунковими операціями банків.Згідно зі ст.341ГК,для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень,платіжних вимог,вимог-доручень,векселів,чеків,банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів,що застосовуються у міжнародній банківській практиці.Під час безготівкових розрахунків усі платежі проводяться через установи банків шляхом перерахування належнихсуміз рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій.Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника.У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.Установи банків забезпечують розрахунки,відповідно до законодавства та вимог клієнта,на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Важливо не лише констатувати факти,що засвідчують теперішній стан підприємств.Необхідно виявити тенденції зміни основних параметрів оцінюваних підприємств,щобправильно визначити перспективи їх розвитку,хоча б коротко-та середньострокові.Лише за такої умови стає можливою об’єктивна і з високою точністю оцінка реальної вартості аграрних підприємств як об’єктів і суб’єктів бізнесу.При цьому об’єктами проведеного дослідження є аграрні підприємства,щосистематично використовують у виробництві сільськогосподарські угіддя.Це,насамперед,сільськогосподарські підприємства,а також агропромислові та агропромислово-торговельні корпорації,які орендують від кількох сотень до десятків і навіть сотень тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Найефективнішим шляхом розвитку аграрного сектору економіки,на думку авторів,є створення великих фермерських господарств,для яких характерне не лише поєднання управлінських і виконавських функцій в одній особі,а й завдяки значним розмірам (510тис.га і більше)власної землі,наявна змога ефективного використання сучасної високопродуктивної техніки.При цьому,що також дуже важливо,існує можливість переробки сільськогосподарської сировини на місці з привласненням відповідної доданої вартості.Для переважної більшості країн Європи такий шлях практично неможливий.Маються на увазі розміри фермерських господарств і,відповідно,можливість власної переробки сільськогосподарської сировини.І якщо проблеми,пов’язані з переробкою продукції,вирішуються шляхом кооперування порівняно невеликих фермерських підприємств,то обмежені можливості застосування високопродуктивної техніки є поки що нездоланною перешкодою,яка гальмує підвищення рівня продуктивності праці.Саме зі створенням великих фермерських господарств слід пов’язувати цілком реальну перспективу перетворення України в надпотужну аграрну державу світового значення.

Земельним кодексом і Законом України «Про плату за землю» встановлено земельний податок.Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати,що визначається залежно від якості та місцезнаходження ділянки виходячи з кадастрової оцінки землі.Останніми роками з’являється дедалі більше ознак того,що Україна схиляється до вибору найменш ефективного латифун-дистського шляху розвитку,що не сприятиме повному використанню її аграрного потенціалу і на невизначений час відтерміновує трансформацію аграрного сектору у високоефективний.Наприкінці ХХ— початку ХХІ ст.в Україні відбулася наймасштабніша в Європі земельна реформа,яка не завершена ще й досі.Тимне менше вона призвела до глибоких докорінних змін у землекористуванні (табл.1).

Таблиця1

Динаміка сільськогосподарських угідь за категоріями землевласників і землекористувачів

на території України,тис.га