Новости

Світ тварин Харківщини

Работа добавлена:






Світ тварин Харківщини на http://mirrorref.ru

         Світ тварин

Харківщини

Світ тварин  харківських лісів надзвичайно різноманітний і цікавий.

В травні-червні  -  пора гніздування птахів. В цей час лунають в лісах голоси іволг, синиць, зозуль, дроздів, дріб дятла, скрекіт сороки, тьохкання солов'я. В тиші зимового лісу можна почути тихий мелодійний спів омелюхів.

Для поповнення  пернатого світу в Харківську область було завезено й акліматизовано близько 800 фазанів.  В полях і перелісках часто зустрічаються перепели й сірі куріпки. Там, де ліс сусідить з водною гладінню, живуть дикі качки, чаплі, чайки.

Вздовж автомобільних доріг Харківщини, що перетинають лісові масиви, водію нерідко зустрічаються щити з написом: "Обережно, звіри!"  І дійсно, як не пригальмувати, коли дорогу перебігає заєць-русак (їх в області більш за 35 000), руда лисиця або граційна косуля.

В лісовій хащі натрапляєш на сліди вепря (дикого кабана) - підпушену під дубом землю. Кількість дикіх кабанів, завезених з Далекого Сходу, на 1980 рік збільшилась майже до трьох тисяч.

Як це не дивно, в харківськім лісі можна зустріти і лося, і благородного оленя. Олені були завезені сюди з Бєловежської Пущі та з Воронєжського заповідника й чудово прижились. Тут живуть і куниці, і дикі кролики, й білки. В невеликій кількості збереглися вовки. В степовій зоні - в Бурлуцькому і Єкатерининському заказниках - живуть реліктові тварини - байбаки (більш за 35000).

И вся ця живність мешкає, росте, розмножується під боком у людей, у сусідстві з підприємствами й транспортними магістралями. Завдяки піклуванню людини, ії природоохоронної діяльності, в насаджених  лісах не менш тварин, ніж у самих віддалених куточках тайги!

Розведенням, вивченням, відстрілом диких тварин в області займаються спеціалізовані господарства - Ізюмський і Гутянський мисллісгоспи, Ракитянське й Нововодолазьке  мисливські лісництва, учбове господарство "Скрипаї".

За добровільними товариствами мисливців та риболовів Харківщини закріплено більш за  27 тисяч гектарів лісових угідь, з яких біля 16 тисяч приходиться на заказники обласного й районного підпорядкування.

Мисливців частіше  зустрінеш у лісі без зброї - з їжею для тварин, топором, лопатою. Вони відповідають  за порядок в лісі: збирають сушняк, ходять за молодими посадками, оберігають їх, підгодовують звіроту й пташину в непогоду, влаштовують годівниці й солонці, заготовляють сіно та віники. Здобич для дійсного мисливця - не самоціль, основне його завдання - допомогти природі зберегти її багатства.

Спортивне полювання дозволяється тільки у визначений час, плановий відстріл диких тварин дає чималий прибуток державі.

Ліси, сади, заливні луки, неторкані ділянки степу - чудова база для бджільництва. Тони цілющого меду здають державі робітники Ізюмського, Балакліївського й інших лісових господарств області.

Нещодавно  відбулася сесія обласної ради народних депутатів, на якій вирішено створити на території Харківської області  16 нових заповідників. Якщо це рішення удасться втілити в життя, протягом трьох років область виходить на світовий рівень природоохоронного балансу - близько 3% території буде заповідною зоною.

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного

середовища, національним багатством України, джерелом духовного та

естетичного   збагачення  і  виховання  людей,  об'єктом  наукових

досліджень,  а також важливою базою для  одержання  промислової  і

лікарської  сировини,  харчових  продуктів  та  інших матеріальних

цінностей.

В інтересах нинішнього і  майбутніх  поколінь  в  Україні  за

участю підприємств,  установ,  організацій і громадян здійснюються

заходи  щодо  охорони,  науково   обгрунтованого,   невиснажливого

використання і відтворення тваринного світу.

Основною і найбільш важливою характерною особливістю лісостепу Харківської області є чергування лісових ділянок з відкритими полями. Цей чинник зумовлює наявність мішаної фауни. В лісах зосереджені тварини, життя яких пов'язане з деревами, а для полів характерні степові види. Існує багато тварин, які потребують і використовують специфічність лісостепової зони — живуть у лісі, а на відкритих ділянках шукають їжу, живуть в одному місці, а розмножуються в іншому і т. і. В лісі живуть лось, благородний олень, косуля і кабан.

Із хижаків, крім лисиці і ласки, зустрічаються: куниця, лісовий тхір, горностай, енотовидний собака і вовк. Гризуни в лісах представлені білкою, лісовою сонею, жовтогорлою мишею, рудою лісовою полівкою і полівкою підземною.

Птахи представлені великою кількістю видів. Це солов'ї, лісові щерики, козодої, вівчарки, вальдшнеп, славки, коноплянки, ворони, сороки, лелеки, дятли, кібчики, сови і багато інших.

Степова фауна, мабуть більше ніж будь-яка інша, зазнала змін. Степи майже повністю були розорені, а значить ареали деяких степових тварин значно зменшились, або повністю ліквідовані. Разом з тим, внаслідок зміни ландшафтних умов, окремі степові види, як то: заєць-русак, хом'як, ховрахи, сіра куріпка, перепел, степовий лунь розширили свій ареал. Лісозахисні смуги створили нові умови для заселення, стали містками для розселення тваринного світу.

Збереглися і представники незайманих степів. Це перш за все байбак, або сурок. Дві колонії цього звірка існують на Харківщині. Є в степах краю великий тушканчик, або земляний заєць, сліпак, сірий хом'як. Є звичайно заєць, їжаки і інші. Серед рептилій є степова гадюка, ящірка.

Річки, озера і болота мають досить багату фауну. Значні зміни в фауні водоймищ сталися в зв'язку з будівництвом водосховищ, каналів, зрошувальних систем, ставків. Основним видом риби в ставках є короп, тобто напівдомашня форма сазана. Є також карась, линь, судак. Найбільш поширені у водоймищах лящ, щука, судак, сом, плітка, окунь, синець та інші.

Багато водноболотних птахів. Це перш за все качки, поганки, кулики, крячки, очеретянки. Є на Харківщині й дикі гуси, білолоба казарка.

Слід зауважити, що в минулі часи тваринний світ Слобожанщині був ще багатше. Тут широке розповсюдження мали бобри, був ведмідь, сайгак, тур, зубр, дрофа-степег, пелікан та інші. Тарпана (дикого коня) зустрічали ще в XVIII столітті на Орелі. Архівні дані свідчать, що Мазепа відправив до царського двору в Москву (І693—1698 рр.) 19 лосів, 23 кабани, 7 косуль, 3 сайгаки, 2 олені і одного зубра. Цей перелік свідчить про різноманітність фауни і про те, які звірі зникли.

Заповідна справа на Харківщині має глибокі корені, її витоки беруть початок ще у XVIII столітті. Першим об'єктом майбутньої мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) області можна вважати ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, закладений у 1804 році. В цьому ж столітті створюється ціла низка парків - перлин майбутнього ПЗФ: дендропарк у Краснокутську, ландшафтні парки в НаталівцІ, ШарівцІ та Старому Мерчику. Наприкінці XIX століття, в 1895 році, в м. Харкові був заснований зоологічний парк. Наступний етап розвитку заповідної справи на Харківщині в XIX столітті характеризується виявленням рідкісних видів тварин, рослин та незайманих куточків дикої природи.

На початку XX ст. на території України склалась досить різноманітна сукупність заповідних об'єктів. Вони відрізнялися один від одного як за формами власності, так і за формами заповідання. Разом з тим, відсутність власної державності негативно позначилась на формуванні національної системи заповідної справи. Харківське товариство аматорів природи в 1917 р. вперше в Росії підготувало список «Пам'ятки природи Харківської губернії, що підлягають охороні з точки зору земельного питання". Зазначений перелік включав унікальні куточки незайманої природи (степи, ліси, болота, крейдові схили), що підлягали заповіданню. Цей цікавий документ, який зберігається в 'Харківському національному університеті, підписав голова товариства, комісар з охорони природи Харківської губернії професор В.І. Талієв. В 1918 р. під редакцією В.І. Талієва був надрукований один з перших посібників з народознавства «Природа и население Слободской Украины: Харьковская губерния». У ньому охарактеризована рослинність Харківської губернії, насамперед унікальних куточків природи, які потребують охорони: крейдових крутосхилів, солончаків, мохових та сфагнових боліт.

Особливе значення надавалось збереженню цілинних степових ділянок як еталонів первісної природи Слобожанщини.

16 червня 1926 р. Уряд УРСР затвердив «Положення про пам'ятки культури та природи», яке визначило подальший розвиток законодавства в галузі заповідної справи. Це був перший в Радянській Україні нормативний акт, який встановив правила створення, охорони, утримання, дослідження та пропаганди заповідних територій. Подальша природоохоронна робота щодо розширення мережі заповідних територій в області після 1930 р. була припинена. Сама ідея охорони природи була піддана нищівній критиці і визнана «шкідницькою теорією, що заважає будувати світле майбутнє». З числа запроєктованих у 1929 р. заповідників Харківської області залишилося лише 3 заповідники обласного значення. Постанова № 346 і президії Харківського облвиконкому від 23 лютого 1937 р.: «Великобурлуцький» (загальна площа близько 500 га) на території радгоспу «Червона хвиля» для охорони байбака; «Гоміль-шанський» (2067 га) в околицях Коропового і Зайцевого хуторів Зміївського району, як один із найкращих дубових пралісів,і де зустрічалися рідкісні види рослин, а також мешкали дикі кози, норка, сіра чапля, толуб-синяк, орел-карлик тощо; «Чернеччина» (2462 га) в Ізюмсько-му лісгоспі - старий заплавний ліс, де зростали дуби-велетні (до 4 м в обхваті) та мешкали рідкісні в Харківській області види тварин: орлан-білохвіст, соколи, скопа, сірий журавель, багато диких кіз, видра, норка. Але й ці заповідники обласного значення так і залишилися лише на папері. Розпорядженням облвиконкому від 8 жовтня 1950 р. № 535 заповідники «Гомільшанський», «Великобурлуцький» та «Чернеччина» були  визнані непотрібними і виключені зі складу заповідних територій. Через деякий час на базі двох цих заповідників рішенням облвиконкому за № 291 від 26 лютого 1951 р. були тимчасово створені мисливські заказники: «Чернеччина» площею 22 тис. га на 5 років, і «Червона хвиля» площею 10 тис. га на З роки.

Сучасна мережа об'єктів природно-заповідного фонду області почала створюватися з 1960 p., коли були затверджені  як заповідні об'єкти чотири парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Краснокутський, Наталіївський, Старомерчицький, Шарівський) та ботанічний сад Харківського національного університету. У 70 роки біологи Харківського державного університету знову поставили питання про необхідність збереження на Харківщині степових, лісових, лучних, болотних та інших угруповань як резерватів генетичного фонду рослин і тварин. У 1977 р. на території Великобурлуцького району було створено два заказники республіканського значення:  «Катеринівський» (527 га) і «Великобурлуцький» (326 га) для збереження поселення реліктової популяції байбака.

Основа сучасної мережі територій та об'єктів ПЗФ Харківської області закладена в 1980-1984 pp. Завдяки активній природоохоронній діяльності відомого ентузіаста заповідної справи О.П. Баска, в той час начальника Харківської обласної інспекції з охорони природи, були затверджені більшість лісових, ботанічних, ентомологічних заказників, заповідних урочищ та пам'яток природи місцевого значення. З 1996 р. формування мережі ПЗФ пов'язане з роботою наукових співробітників лабораторії проблем природних територій та об'єктів особливої охорони Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем. Ця лабораторія забезпечує наукове обґрунтування розширення та оптимізації мережі ПЗФ області. її співробітниками здійснено детальне обстеження сучасного стану біоти Харківської області, виявлені малопорушені території зі значним ландшафтним та біологічним різноманіттям. На підставі цього складені та затверджені обласною радою списки видів рослин, які занесені до Червоного списку Харківської області. В результаті копіткої роботи колективу лабораторії за останні роки до заповідного фонду області включено близько 60 нових територій. Серед них - національний природний парк «Гомільшанські ліси», створений у 2004 р. на площі 14314,8 га/ майже 50 заказників місцевого значення, два регіональних ландшафтних парки, пам'ятки природи, дендропарк, заповідне урочище. Загальна площа заповідних територій та об'єктів ПЗФ області розширилась більше ніж вдвічі, а відсоток заповідності зріс від 0/6 ДО 1,69 %. Співробітники  лабораторії здійснили кадастрову оцінку існуючих заповідних об'єктів Харківської області. В результаті детальних досліджень визначений сучасний стан територій ПЗФ, виявлені рослинні угруповання, види рослин і тварин, які підлягають охороні. Це дозволило встановити репрезентативність рідкісної фітобіоти та тваринного світу заповідних об'єктів Харківщини.

Значну роботу з вивчення біорізноманіття низки територій області, перспективних для заповідання, тривалий час здійснюють викладачі та науковці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Важливе значення для подальшого розвитку заповідної справи в регіоні має рішення обласної ради XII сесії XXII скликання від 20 листопада 1997 р. про затвердження переліку 199 цінних природних територій та об'єктів, що резервуються для наступного віднесення їх до ПЗФ Харківської області. Вони розташовані в усіх адміністративних районах області.

Розвиток мережі територій та об'єктів ПЗФ області на сучасному етапі пов'язаний зі створенням екологічної мережі відповідно до Законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та «Про екологічну мережу України» Території природно-заповідного фонду в складі екомережі будуть виконувати функції центрів біологічного та ландшафтного різноманіття, передбачається збільшення відсотку заповідності в області за цей період до 3,5 %.

Світ тварин Харківщини на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Отруєння тварин похідними феноксикислот

2. Реферат Аудит обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі

3. Реферат Отруєння жуйних тварин рослинами, що містять серцеві глікозиди

4. Реферат Рослинний світта тваринний світ

5. Реферат Органічний світ Горохівського району

6. Реферат Підводний світ конспект логопедичного заняття

7. Реферат Бізнес-план Для діяльності рекламної агенції «Медіа Світ»

8. Реферат Удосконалення логістичної системи підприємства (на прикладі магазину «Паркетний світ»)

9. Реферат Застосування прологу в області штучного інтелекту. Тест Тьюрінга. Проекти електронний психотерапевт, визначник, що самонавчається, тварин

10. Реферат Формування маркетингової стратегії підприємства – суб’єкта міжнародного бізнесу на прикладі ПАТ «Універмаг «Дитячий світ»»