Новости

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Работа добавлена:






ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ на http://mirrorref.ru

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

ПЕРЕТЯГА Людмила  Євгенівна

УДК    37.035.6; 046.12

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ   МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор

    Гриньова Валентина Миколаївна,

Науково-дослідний інститут педагогіки та психології імені В.О. Сухомлинського

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, директор.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

Іонова Олена Миколаївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін;

    кандидат педагогічних наук, доцент

Бєляєв Сергій Борисович,

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут,

завідувач кафедри педагогіки і психології.

Захист відбудеться« 5 »червня2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий   «3 »травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження.Поширення процесів глобалізації та збільшення кількості конфліктів на міжетнічному ґрунті сприяли розвитку полікультурної освіти, яка є невід’ємним складником державної політики. Ідеї полікультурності та розуміння необхідності її реалізації в освітньому процесі знайшли відображення в основних державних документах: Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Концепції громадянського виховання (2000 р.), Концепції 12-річної загальної середньої освіти, Державних стандартах початкової, базової та повної середньої освіти (2003 р.) та ін.

Незважаючи на те, що в Україні ще на межі ХІХ – ХХ ст. започаткуванню полікультурного виховання через опанування власної етнічної культури й толерантного ставлення до культур інших народів сприяла діяльність С. Васильченка, С. Русової, С. Черкасенка, Я. Чепіги та інших, лише наприкінці ХХ ст. полікультурна освіта сформувалась в окрему галузь педагогічної науки, розвиток якої є неможливим без вивчення світових тенденцій, урахування позитивних та негативних аспектів досвіду зарубіжних країн – США та Росії. Становлення й розвиток полікультурних підходів у сучасній шкільній освіті Росії розглянуто в дисертаційній роботі української дослідниці О.Ковальчук.

Розроблено концептуальні основи полікультурної освіти (О. Аракелян, В. Бойченко, В. Болгаріна, А. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Єршов, І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова, О. Сухомлинська, К. Юр’єва та інші), вивчено окремі аспекти: проблему виховання толерантності (П. Степанов, В. Кукушин), особливості роботи педагогів з дітьми - мігрантами (О. Гукаленко).

Проте аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що відсутнє визначення поняття «полікультурна компетентність» та її структури не досліджено дидактичні умови формування. Прогалини у цій галузі підтверджують також результати анкетування вчителів початкових класів, 95% з яких уважають за необхідне формувати полікультурну компетентність у молодших школярів, одночасно 75% у своїй роботі не приділяють належної уваги її формуванню, аргументуючи це відсутністю полікультурних знань у них самих щодо етнокультурного різноманіття, відповідних інформаційних посібників, а також методичних розробок щодо механізму формування зазначеної компетентності.

Можна виділити низку суперечностей, які стримують вирішення проблеми формування полікультурної компетентності молодших школярів:

  • між об’єктивною потребою суспільства в полікультурно компетентній особистості та недостатнім рівнем сформованості  полікультурної компетентності у молодших школярів;
  • між потребою освітньої практики в науково-методичному забезпеченні формування полікультурної компетентності та недостатньою розробленістю цього питання в педагогічній науці;
  • між вагомим потенціалом навчальних дисциплін з урахуванням полікультурної спрямованості та недостатнім рівнем його використання;
  • міжвеликою сензитивністю учнів початкової школи до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні та відсутністю цілеспрямованої роботи щодо формування полікультурної компетентності у молодших школярів.

Загострення суперечностей, об’єктивна потреба суспільства в полікультурно компетентних особистостях та велика сензитивність дитинства до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні і відсутність визначених дидактичних умов, що сприяють формуванню полікультурної компетентності, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження:«Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів».

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК№ І-20019U004104). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 4 від 29.10.2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.05.05 р).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Відповідно до мети дослідження були сформульовані такізавдання:

  1. Теоретично обґрунтувати сутність поняття «полікультурна компетентність», виявити особливості її формування у молодших школярів, а також проаналізувати  навчальні плани, програми і підручники загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня з метою виявлення полікультурної інформації.
  2. Визначити та експериментально перевірити дидактичні умови, які сприяють ефективному формуванню полікультурної компетентності учнів початкової школи.
  3. Уточнити критерії і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів.
  4. Розробити навчальний посібник для вчителів щодо формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Об’єкт дослідження – формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Предмет дослідження – дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.

У ході дослідження було зробленоприпущення, що формування полікультурної компетентності молодших школярів забезпечується  реалізацією таких дидактичних умов:

  • забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів;
  • забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.

Методологічною основою дослідженняєісторичний підхід до вивчення національних культур, сучасні філософські концепції про єдність національного, міжнаціонального і загальнолюдського;культурологічний підхід, що розглядає етнічну культуру як органічну частину загальнолюдської культури;теоретичні підходи і положення вітчизняної й зарубіжної педагогіки та психології щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості у процесі прилучення до загальнолюдських цінностей, культурної спадщини та традицій різних народів; принципи етнокультурного плюралізму, позитивного ставлення  до етнокультурного різноманіття; принцип міждисциплінарності і варіативності, що передбачає відображення полікультурного матеріалу у всьому спектрі навчальних дисциплін.

Теоретичну основу дослідженнястановлять ідеї,положення і висновки,які стосуються проблемпочаткової освіти (Н.Бібік, О. Іонова, Т. Поніманська, О. Савченко та інші);полікультурної освіти (О.Аракелян,В. Болгаріна,Г. Даутова, В. Єршов,І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші);мультикультурної освіти (Д. Бенкс та інші);глобальної освіти (Р.Хенві, Р.Штайнер та інші);порівняльної педагогіки (О. Джуринський, З. Мальков, О. Сухомлинська та інші);теорії виховання й навчання (С. Беляєв, В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко та інші); ідеїформування сучасної особистості в полікультурному (поліетнічному середовищі), (В. Гуров, О. Гукаленко, Г. Дмитрієв, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші),формування полікультурної, (етнокультурної, інтеркультурної) компетентності (Р.Агадуллін, О.Гуренко, Н. Лебедєва,Т. Поштарьовата інші);виховання культури міжнаціонального спілкування (В. Абелян, А.Абсалямова, Ж. Алямкіна, Н. Асіпова, З. Гасанов, В. Заслуженюк,  В.Присакар, Л. Ядрихинська та інші);виховання толерантності у полікультурному середовищі (Н. Мольденгауэр, З. Мубінова та інші);етнопсихології (П. Гнатенко, В. Павленко, М. Пірен Т. Стефаненко та інші).

Для виконання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплексметодівдослідження:

  • теоретичних: вивчення, аналіз та узагальнення наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляд теоретичних питань з метою визначення основних понять; аналіз педагогічної документації з метою визначення стану роботи з цієї проблеми у ЗНЗ І степеня;
  • емпіричних: педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези; діагностичні методи (анкетування, інтерв’ювання, бесіда) з метою вивчення рівня сформованості полікультурної компетентності молодших школярів, стану роботи з досліджуваної проблеми ЗНЗ І ступеня; обсерваційні методи (спостереження та вивчення продуктів діяльності) для виявлення ефективності дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів;
  • статистичних:кількісний і якісний аналіз з використанням методів математичної статистики.

Експериментальною базоюдослідження були загальноосвітні навчальні заклади  №№ 51, 59, 127 м. Харкова. На різних етапах дослідження (2000-2007 рр.) було залучено 179вчителів та 299 учнів початкових класів.

Наукова новизна і теоретичне значенняотриманих результатівдослідження полягають у тому, що:

  • вперше обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» як складного, багатокомпонентного особистісного утворення, результат полікультурної освіти, ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі; структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий); дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів (забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності);
    • уточнено критерії сформованостікогнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології),афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп),операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння),поведінкового компоненту(досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий);
    • подальшого розвиткунабули напрями впровадження ідей полікультурної освіти у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу І ступеня (виховання міжетнічної толерантності, полікультурна просвіта, етнічна ідентифікація особистості в умовах поліетнічного середовища).

Практичне значенняотриманих результатів дослідженняполягає в розробці навчального посібника для вчителів «Етнічне різнобарв’я України», експериментальній перевірці дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Охтирської загальноосвітньої школи № 6 (довідка № 140 від 19.04.2007 р.); Люботинської гімназії (довідка № 1346 від 6.06.2007 р.); Солоницівської гімназії № 3 (довідка № 245 від 25.04.2007 р.); Бабаївської загальноосвітньої школи (довідка № 36 від 16.04.2007 р.); загальноосвітніх шкіл м. Харкова № 51 (довідка № 233 від 25.06.2007 р.); № 127 (довідка № 326 від 18.06. 2007 р.); № 59 (довідка № 344 від 18.06.2007 р.).

Теоретичні положення та практичні напрацюванняможуть бути використані під час проведення аудиторних і позааудиторних занять зі студентами факультету початкового навчання, у розробці навчальних програм, створенні навчальних посібників, у процесі написання дипломних і курсових робіт студентами, а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Вірогідність та обґрунтованістьрезультатів дослідженнязабезпечено застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі й завданням дослідження; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці; кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експериментальної роботи, яка проводилась упродовж семи років; апробацією й упровадженням результатів дослідження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація результатівдослідження здійснювалося через публікацію матеріалів дисертації, у виступах на міжнародній науково-практичній конференції  «Формування громадянської компетентності учнівської молоді» (Харків, 2005); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства» (Харків, 2003), «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (Київ, 2005), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ, 2007); науково-практичних конференціях молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2003, 2006).

Публікації.Основні положення та результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях автора, що відтворюють зміст дисертації, із них: 1 – навчальний посібник, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, 6 – у матеріалах наукових конференцій, 1 – в інших виданнях.

Структура дисертації.Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань). У тексті міститься 26 таблиці (на 13 сторінках), 11 додатків (на 56 сторінках), 3 рисунки, 14 формул. Загальний обсяг дисертації становить  247 сторінок, з них основного тексту 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Увступіобґрунтовано вибір теми та її актуальність, ступень її  розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження.

У першому розділі –«Формування полікультурної компетентності молодших школярів як психолого-педагогічна проблема»–  розкрито сутність поняття «полікультурна компетентність», особливості її формування у молодших школярів, обґрунтовано дидактичні умови формування зазначеної компетентності.

З’ясовано, що формування полікультурної компетентності особистості необхідно починати в молодшому шкільному віці, оскільки він є початковим ступенем будь-якої освіти, коли відбувається інтенсивне накопичення знань про навколишній світ і взаємостосунки в поліетнічному суспільстві, а також формування емоційно-позитивного ставлення до представників інших етнічних груп, що закладають морально-культурні основи формування особистості та її громадянської спрямованості, розпочинається етап формування етнічної ідентичності, який має вирішальне значення для процесу формування полікультурної компетентності.

У дисертації доведено, щополікультурна компетентність молодшого школяра є складним багатокомпонентним особистісним утворенням, результатом полікультурної освіти і ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, що реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що, в свою чергу, сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі.

Полікультурна компетентність уключає когнітивний, афективний, операційний, поведінковий компоненти.

Когнітивний компонент передбачає оволодіння полікультурними знаннями: знання рідної культури; поінформованість з етнокультурними особливостями різних народів світу (їхньою історією, мовою, звичаями, культурою); знання загальноприйнятих норм і правил поведінки при взаємодії з представниками різних народів і культур; знання полікультурної термінології.

Афективний компонент передбачає виховання взаємоповаги до проявів інокультурності і виявляється у формуванні позитивного (толерантного) ставлення до етнокультурного різноманіття світу.Етнічна толерантність виступає соціально-психологічною характеристикою, яка виявляється в готовності представників одних етнічних спільностей взаємодіяти з іншими, що виражається в їхній взаємній терпимості на основі визнання і прийняття розходжень, що існують між ними та їхніми культурами, а також розумінні й повазі до  іншого способу життя. Етнічна толерантність ґрунтується на гуманістичному підході. Вона сама по собі не здатна вирішити всі конфлікти і проблеми міжетнічного взаєморозуміння й взаємодії, а може лише надати їм цивілізовану, гуманістичну форму, сприяючи тим самим пошуку оптимальних рішень гармонізації міжетнічних відносин. Порівняно з етнічної толерантністюполікультурна компетентність містить у собі механізми, що забезпечують ефективність міжетнічної взаємодії.

Для успішної полікультурної діяльності необхідні не лише теоретичні знання, а й практичні вміння та навички, що відображаєопераційний компонент, який є операційною основою зазначеної компетентності, спрямований як на досягнення продуктивної міжетнічної взаємодії, так і на поповнення полікультурних знань. До складу операційного компоненту входять уміння: етноспецифічні (володіння рідною мовою, дотримання звичаїв, традицій, виконання обрядів, танців, співів, володіння традиційними ремеслами тощо), полікультурні (вербальної та невербальної комунікації), інформаційні (уміння здійснювати пошук полікультурної інформації, використовуючи для цього різні джерела, енциклопедичні та періодичні видання, Internet тощо).

Перелічені компоненти полікультурної компетентності  взаємопов’язані між собою, їх взаємодія виявляється уповедінковому компоненті, який передбачає набуття досвіду міжкультурної взаємодії з представниками різних етнокультурних груп, що може бути як прямим, так і опосередкованим. Існує навіть певна закономірність: чим більша кількість етнічних культур оточує дитину, тим ширше потенційні можливості для їх пізнання і тим більший досвід міжкультурного спілкування набуває особистість.

Природа полікультурної компетентності є подвійно обумовленою: з одного боку, соціально обумовлена, і в цьому сенсі полікультурна компетентність є умовою інтеграції дитини в поліетнічне середовище, а, з іншого, – особистісно обумовлена, індивідуально-значуща, оскільки забезпечує вихід на саморозвиток і самореалізацію особистості (Т.Поштарьова). Володіння полікультурною компетентністю задовольняє потребам як соціуму, так і особистісним настановам.

Формування полікультурної компетентності особистості є процесом складним, який здійснюють суспільство, родина, засоби масової інформації, спілкування з однолітками. Даний процес може бути частково організованим, відбуватися стихійно, але для того щоб зробити його більш ефективним, необхідно здійснювати його цілеспрямовано.

Доведено, що процес формування полікультурної компетентності може бути успішним за таких дидактичних умов:

  • забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним  програмовим матеріалом навчальних предметів;
  • забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.

Враховуючи, що процес формування полікультурної компетентності є тривалим у часі, впродовж усього періоду навчання молодшого школяра необхідно інтегрувати полікультурну інформацію в усі навчальні предмети, оскільки жодна окремо взята дисципліна не може розкрити все етнічне різноманіття. Це дозволить охопити велику кількість учнів, уникнути їхнього перенавантаження та зайвих економічних витрат. Особливу увагу слід приділяти відбору полікультурної інформації на основі етнокультурності, достовірності, цілеспрямованості, позитивності, гуманістичності, доступності, логічності, цікавості, "егоцентричності", комплексності,систематичності, багатофункціональності.

Полікультурна інформація повинна органічно входити до дисциплін, що вивчаються («Математика, «Читання», «Рідна мова», «Я і Україна», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», «Музика», «Фізична культура», «Основи здоров’я» тощо), але не відволікаючи від вивчення самого предмету. Для цього треба скласти план перспективної роботи на всі чотири роки навчання дітей у загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня, чітко визначивши, про що і на яких уроках, у якому класі необхідно розповідати. Полікультурна інформація має ґрунтуватись на розкриттівідмінностей в культурах різних народів, пошуку того спільного, що об’єднує всіх людей. При цьому основним є виділення спільності гуманістичної спрямованості менталітету всіх народів, виявлення загальнолюдських гуманістичних цінностей, які втілюються у різноманітних етнокультурних варіантах.Впровадження зазначеної умови забезпечується формування когнітивного, операційного й афективного компонентів полікультурної компетентності.

Реалізація наступної дидактичної умови передбачає забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності, що відбувається в ході позанавчальних (предметні гуртки, секції, виставки творчих робіт тощо), позакласних (збори, класні години, вечори відпочинку, свята, екскурсії, походи, музейна діяльність тощо) та позашкільних (конкурси, тематичні екскурсії, фестивалі дружби тощо) заходів. Організація цих форм позанавчальної діяльності передбачає циклічність, послідовність і наступність логічно взаємопов’язаних групових і масових позаурочних заходів, які доповнюють і поглиблюють полікультурну інформацію певної теми, проблеми або напряму, які розглядалися на уроці, надають можливість учням співставити, проаналізувати, узагальнити цю інформацію, виявити полікультурні знання й уміння (когнітивний, операційний компоненти полікультурної компетентності), що забезпечують міжкультурну взаємодію (афективний і поведінковий компоненти полікультурної компетентності) в умовах життєдіяльності. Позанавчальна діяльність полікультурно спрямована, має яскраво виражену специфіку впливу на особистість, а саме: добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як з однолітками, так і з педагогами – керівниками гуртків та секцій, диференційованість за інтересами та захопленнями, що дозволяє підтримувати стійкий інтерес щодо етнокультури різних народів.

Отже, теоретичне обґрунтування сутності полікультурної компетентності, визначення дидактичних умов її формування у молодших школярів створили передумови для впровадження цих умов у навчальному і позанавчальному процесі ЗНЗ І ступеня.

У другому розділі -«Експериментальна перевірка дидактичних умов, які сприяють формуванню полікультурної компетентності молодших школярів»– розкриваються загальні питання організації та проведенняпедагогічного експерименту.

З метою перевірки висунутої гіпотези щодо ефективності формування полікультурної компетентності молодших школярів, що забезпечується реалізацією обґрунтованих дидактичних умов, було проведено лонгітюдний педагогічний експеримент, на різних етапах якого було задіяно 299 учнів та 179 вчителів.

На першому, початковому етапі, було отримано пілотажні дані після:

  • вивчення стану полікультурної роботи у ЗНЗ І ступеня. Для цього було проаналізовано навчальні плани, програми і підручники з метою виявлення інформації полікультурної спрямованості. Аналіз навчальних програм 1-2 та 3-4 класівукраїнських ЗНЗ І ступеня показав, що вони передбачають ознайомлення лише з українською національною культурою, єокремі спроби розробляти полікультурну складову змісту освіти.Проведений контент-аналіз матеріалів підручників з позиції полікультурності показав, що основну частину навчальних матеріалів орієнтовано на національну українську культуру, незважаючи на те, що майже всі дитячі колективи (за винятком створених виключно для представників певного етносу) є поліетнічними. І хоча в різному степені елементи полікультурності все ж такі є в навчальних програмах та підручниках, але вони мають нецілеспрямований, несистематичний характер, що не сприяє формуванню в молодших школярів комплексних знань про національно-культурні особливості різних народів світу, про їхні досягнення;
    • проведення анкетування 10 завучів та 160 вчителів ЗНЗ І ступеня з метою виявлення якості роботи полікультурної спрямованості з молодшими школярами; проаналізовано додаткову літературу з питань етнокультури представників різних етнічних груп України.

Отримані дані слугували підґрунтямконстатувального етапу експерименту, який передбачав визначення вихідного рівня сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (187 школярів 1–4 класів). Інтерв’ювання учнів 1 класу показало їхню низьку поінформованість стосовно власної етнічної культури та культури інших народів, оскільки процес етнічної ідентифікації тільки розпочався. Анкетування учнів 2–4 класів також виявило обмеженість етнокультурних та полікультурних знань, а також збільшення етнічних упереджень стосовно представників різних народів і культур. Вчителі виявили обмеженість полікультурних знань, не володіють методикою формування полікультурної компетентності. На основі отриманих результатів було виділено три експериментальні групи (див. табл. 1).

Таблиця 1

Загальноосвітні навчальні заклади, в яких проводилась

експериментальна робота

Загально-

освітній

навчальний

заклад

Класи

Були визначені

в експерименті

Кількість

учнів

Що було реалізовано під час експерименту

ЗНЗ № 51

ЕГ - 1

23

І дид. умова

ЗНЗ № 51

ЕГ - 2

29