Новости

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Работа добавлена:






ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ на http://mirrorref.ru

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

ПЕРЕТЯГА Людмила  Євгенівна

УДК    37.035.6; 046.12

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ   МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор

    Гриньова Валентина Миколаївна,

Науково-дослідний інститут педагогіки та психології імені В.О. Сухомлинського

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, директор.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

Іонова Олена Миколаївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін;

    кандидат педагогічних наук, доцент

Бєляєв Сергій Борисович,

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут,

завідувач кафедри педагогіки і психології.

Захист відбудеться« 5 »червня2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий   «3 »травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження.Поширення процесів глобалізації та збільшення кількості конфліктів на міжетнічному ґрунті сприяли розвитку полікультурної освіти, яка є невід’ємним складником державної політики. Ідеї полікультурності та розуміння необхідності її реалізації в освітньому процесі знайшли відображення в основних державних документах: Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Концепції громадянського виховання (2000 р.), Концепції 12-річної загальної середньої освіти, Державних стандартах початкової, базової та повної середньої освіти (2003 р.) та ін.

Незважаючи на те, що в Україні ще на межі ХІХ – ХХ ст. започаткуванню полікультурного виховання через опанування власної етнічної культури й толерантного ставлення до культур інших народів сприяла діяльність С. Васильченка, С. Русової, С. Черкасенка, Я. Чепіги та інших, лише наприкінці ХХ ст. полікультурна освіта сформувалась в окрему галузь педагогічної науки, розвиток якої є неможливим без вивчення світових тенденцій, урахування позитивних та негативних аспектів досвіду зарубіжних країн – США та Росії. Становлення й розвиток полікультурних підходів у сучасній шкільній освіті Росії розглянуто в дисертаційній роботі української дослідниці О.Ковальчук.

Розроблено концептуальні основи полікультурної освіти (О. Аракелян, В. Бойченко, В. Болгаріна, А. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Єршов, І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова, О. Сухомлинська, К. Юр’єва та інші), вивчено окремі аспекти: проблему виховання толерантності (П. Степанов, В. Кукушин), особливості роботи педагогів з дітьми - мігрантами (О. Гукаленко).

Проте аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що відсутнє визначення поняття «полікультурна компетентність» та її структури не досліджено дидактичні умови формування. Прогалини у цій галузі підтверджують також результати анкетування вчителів початкових класів, 95% з яких уважають за необхідне формувати полікультурну компетентність у молодших школярів, одночасно 75% у своїй роботі не приділяють належної уваги її формуванню, аргументуючи це відсутністю полікультурних знань у них самих щодо етнокультурного різноманіття, відповідних інформаційних посібників, а також методичних розробок щодо механізму формування зазначеної компетентності.

Можна виділити низку суперечностей, які стримують вирішення проблеми формування полікультурної компетентності молодших школярів:

  • між об’єктивною потребою суспільства в полікультурно компетентній особистості та недостатнім рівнем сформованості  полікультурної компетентності у молодших школярів;
  • між потребою освітньої практики в науково-методичному забезпеченні формування полікультурної компетентності та недостатньою розробленістю цього питання в педагогічній науці;
  • між вагомим потенціалом навчальних дисциплін з урахуванням полікультурної спрямованості та недостатнім рівнем його використання;
  • міжвеликою сензитивністю учнів початкової школи до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні та відсутністю цілеспрямованої роботи щодо формування полікультурної компетентності у молодших школярів.

Загострення суперечностей, об’єктивна потреба суспільства в полікультурно компетентних особистостях та велика сензитивність дитинства до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні і відсутність визначених дидактичних умов, що сприяють формуванню полікультурної компетентності, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження:«Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів».

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК№ І-20019U004104). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 4 від 29.10.2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.05.05 р).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Відповідно до мети дослідження були сформульовані такізавдання:

  1. Теоретично обґрунтувати сутність поняття «полікультурна компетентність», виявити особливості її формування у молодших школярів, а також проаналізувати  навчальні плани, програми і підручники загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня з метою виявлення полікультурної інформації.
  2. Визначити та експериментально перевірити дидактичні умови, які сприяють ефективному формуванню полікультурної компетентності учнів початкової школи.
  3. Уточнити критерії і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів.
  4. Розробити навчальний посібник для вчителів щодо формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Об’єкт дослідження – формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Предмет дослідження – дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.

У ході дослідження було зробленоприпущення, що формування полікультурної компетентності молодших школярів забезпечується  реалізацією таких дидактичних умов:

  • забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів;
  • забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.

Методологічною основою дослідженняєісторичний підхід до вивчення національних культур, сучасні філософські концепції про єдність національного, міжнаціонального і загальнолюдського;культурологічний підхід, що розглядає етнічну культуру як органічну частину загальнолюдської культури;теоретичні підходи і положення вітчизняної й зарубіжної педагогіки та психології щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості у процесі прилучення до загальнолюдських цінностей, культурної спадщини та традицій різних народів; принципи етнокультурного плюралізму, позитивного ставлення  до етнокультурного різноманіття; принцип міждисциплінарності і варіативності, що передбачає відображення полікультурного матеріалу у всьому спектрі навчальних дисциплін.

Теоретичну основу дослідженнястановлять ідеї,положення і висновки,які стосуються проблемпочаткової освіти (Н.Бібік, О. Іонова, Т. Поніманська, О. Савченко та інші);полікультурної освіти (О.Аракелян,В. Болгаріна,Г. Даутова, В. Єршов,І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші);мультикультурної освіти (Д. Бенкс та інші);глобальної освіти (Р.Хенві, Р.Штайнер та інші);порівняльної педагогіки (О. Джуринський, З. Мальков, О. Сухомлинська та інші);теорії виховання й навчання (С. Беляєв, В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко та інші); ідеїформування сучасної особистості в полікультурному (поліетнічному середовищі), (В. Гуров, О. Гукаленко, Г. Дмитрієв, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші),формування полікультурної, (етнокультурної, інтеркультурної) компетентності (Р.Агадуллін, О.Гуренко, Н. Лебедєва,Т. Поштарьовата інші);виховання культури міжнаціонального спілкування (В. Абелян, А.Абсалямова, Ж. Алямкіна, Н. Асіпова, З. Гасанов, В. Заслуженюк,  В.Присакар, Л. Ядрихинська та інші);виховання толерантності у полікультурному середовищі (Н. Мольденгауэр, З. Мубінова та інші);етнопсихології (П. Гнатенко, В. Павленко, М. Пірен Т. Стефаненко та інші).

Для виконання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплексметодівдослідження:

  • теоретичних: вивчення, аналіз та узагальнення наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляд теоретичних питань з метою визначення основних понять; аналіз педагогічної документації з метою визначення стану роботи з цієї проблеми у ЗНЗ І степеня;
  • емпіричних: педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези; діагностичні методи (анкетування, інтерв’ювання, бесіда) з метою вивчення рівня сформованості полікультурної компетентності молодших школярів, стану роботи з досліджуваної проблеми ЗНЗ І ступеня; обсерваційні методи (спостереження та вивчення продуктів діяльності) для виявлення ефективності дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів;
  • статистичних:кількісний і якісний аналіз з використанням методів математичної статистики.

Експериментальною базоюдослідження були загальноосвітні навчальні заклади  №№ 51, 59, 127 м. Харкова. На різних етапах дослідження (2000-2007 рр.) було залучено 179вчителів та 299 учнів початкових класів.

Наукова новизна і теоретичне значенняотриманих результатівдослідження полягають у тому, що:

  • вперше обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» як складного, багатокомпонентного особистісного утворення, результат полікультурної освіти, ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі; структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий); дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів (забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності);
    • уточнено критерії сформованостікогнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології),афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп),операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння),поведінкового компоненту(досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий);
    • подальшого розвиткунабули напрями впровадження ідей полікультурної освіти у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу І ступеня (виховання міжетнічної толерантності, полікультурна просвіта, етнічна ідентифікація особистості в умовах поліетнічного середовища).

Практичне значенняотриманих результатів дослідженняполягає в розробці навчального посібника для вчителів «Етнічне різнобарв’я України», експериментальній перевірці дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Охтирської загальноосвітньої школи № 6 (довідка № 140 від 19.04.2007 р.); Люботинської гімназії (довідка № 1346 від 6.06.2007 р.); Солоницівської гімназії № 3 (довідка № 245 від 25.04.2007 р.); Бабаївської загальноосвітньої школи (довідка № 36 від 16.04.2007 р.); загальноосвітніх шкіл м. Харкова № 51 (довідка № 233 від 25.06.2007 р.); № 127 (довідка № 326 від 18.06. 2007 р.); № 59 (довідка № 344 від 18.06.2007 р.).

Теоретичні положення та практичні напрацюванняможуть бути використані під час проведення аудиторних і позааудиторних занять зі студентами факультету початкового навчання, у розробці навчальних програм, створенні навчальних посібників, у процесі написання дипломних і курсових робіт студентами, а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Вірогідність та обґрунтованістьрезультатів дослідженнязабезпечено застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі й завданням дослідження; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці; кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експериментальної роботи, яка проводилась упродовж семи років; апробацією й упровадженням результатів дослідження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація результатівдослідження здійснювалося через публікацію матеріалів дисертації, у виступах на міжнародній науково-практичній конференції  «Формування громадянської компетентності учнівської молоді» (Харків, 2005); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства» (Харків, 2003), «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (Київ, 2005), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ, 2007); науково-практичних конференціях молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2003, 2006).

Публікації.Основні положення та результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях автора, що відтворюють зміст дисертації, із них: 1 – навчальний посібник, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, 6 – у матеріалах наукових конференцій, 1 – в інших виданнях.

Структура дисертації.Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань). У тексті міститься 26 таблиці (на 13 сторінках), 11 додатків (на 56 сторінках), 3 рисунки, 14 формул. Загальний обсяг дисертації становить  247 сторінок, з них основного тексту 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Увступіобґрунтовано вибір теми та її актуальність, ступень її  розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження.

У першому розділі –«Формування полікультурної компетентності молодших школярів як психолого-педагогічна проблема»–  розкрито сутність поняття «полікультурна компетентність», особливості її формування у молодших школярів, обґрунтовано дидактичні умови формування зазначеної компетентності.

З’ясовано, що формування полікультурної компетентності особистості необхідно починати в молодшому шкільному віці, оскільки він є початковим ступенем будь-якої освіти, коли відбувається інтенсивне накопичення знань про навколишній світ і взаємостосунки в поліетнічному суспільстві, а також формування емоційно-позитивного ставлення до представників інших етнічних груп, що закладають морально-культурні основи формування особистості та її громадянської спрямованості, розпочинається етап формування етнічної ідентичності, який має вирішальне значення для процесу формування полікультурної компетентності.

У дисертації доведено, щополікультурна компетентність молодшого школяра є складним багатокомпонентним особистісним утворенням, результатом полікультурної освіти і ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, що реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що, в свою чергу, сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі.

Полікультурна компетентність уключає когнітивний, афективний, операційний, поведінковий компоненти.

Когнітивний компонент передбачає оволодіння полікультурними знаннями: знання рідної культури; поінформованість з етнокультурними особливостями різних народів світу (їхньою історією, мовою, звичаями, культурою); знання загальноприйнятих норм і правил поведінки при взаємодії з представниками різних народів і культур; знання полікультурної термінології.

Афективний компонент передбачає виховання взаємоповаги до проявів інокультурності і виявляється у формуванні позитивного (толерантного) ставлення до етнокультурного різноманіття світу.Етнічна толерантність виступає соціально-психологічною характеристикою, яка виявляється в готовності представників одних етнічних спільностей взаємодіяти з іншими, що виражається в їхній взаємній терпимості на основі визнання і прийняття розходжень, що існують між ними та їхніми культурами, а також розумінні й повазі до  іншого способу життя. Етнічна толерантність ґрунтується на гуманістичному підході. Вона сама по собі не здатна вирішити всі конфлікти і проблеми міжетнічного взаєморозуміння й взаємодії, а може лише надати їм цивілізовану, гуманістичну форму, сприяючи тим самим пошуку оптимальних рішень гармонізації міжетнічних відносин. Порівняно з етнічної толерантністюполікультурна компетентність містить у собі механізми, що забезпечують ефективність міжетнічної взаємодії.

Для успішної полікультурної діяльності необхідні не лише теоретичні знання, а й практичні вміння та навички, що відображаєопераційний компонент, який є операційною основою зазначеної компетентності, спрямований як на досягнення продуктивної міжетнічної взаємодії, так і на поповнення полікультурних знань. До складу операційного компоненту входять уміння: етноспецифічні (володіння рідною мовою, дотримання звичаїв, традицій, виконання обрядів, танців, співів, володіння традиційними ремеслами тощо), полікультурні (вербальної та невербальної комунікації), інформаційні (уміння здійснювати пошук полікультурної інформації, використовуючи для цього різні джерела, енциклопедичні та періодичні видання, Internet тощо).

Перелічені компоненти полікультурної компетентності  взаємопов’язані між собою, їх взаємодія виявляється уповедінковому компоненті, який передбачає набуття досвіду міжкультурної взаємодії з представниками різних етнокультурних груп, що може бути як прямим, так і опосередкованим. Існує навіть певна закономірність: чим більша кількість етнічних культур оточує дитину, тим ширше потенційні можливості для їх пізнання і тим більший досвід міжкультурного спілкування набуває особистість.

Природа полікультурної компетентності є подвійно обумовленою: з одного боку, соціально обумовлена, і в цьому сенсі полікультурна компетентність є умовою інтеграції дитини в поліетнічне середовище, а, з іншого, – особистісно обумовлена, індивідуально-значуща, оскільки забезпечує вихід на саморозвиток і самореалізацію особистості (Т.Поштарьова). Володіння полікультурною компетентністю задовольняє потребам як соціуму, так і особистісним настановам.

Формування полікультурної компетентності особистості є процесом складним, який здійснюють суспільство, родина, засоби масової інформації, спілкування з однолітками. Даний процес може бути частково організованим, відбуватися стихійно, але для того щоб зробити його більш ефективним, необхідно здійснювати його цілеспрямовано.

Доведено, що процес формування полікультурної компетентності може бути успішним за таких дидактичних умов:

  • забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним  програмовим матеріалом навчальних предметів;
  • забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.

Враховуючи, що процес формування полікультурної компетентності є тривалим у часі, впродовж усього періоду навчання молодшого школяра необхідно інтегрувати полікультурну інформацію в усі навчальні предмети, оскільки жодна окремо взята дисципліна не може розкрити все етнічне різноманіття. Це дозволить охопити велику кількість учнів, уникнути їхнього перенавантаження та зайвих економічних витрат. Особливу увагу слід приділяти відбору полікультурної інформації на основі етнокультурності, достовірності, цілеспрямованості, позитивності, гуманістичності, доступності, логічності, цікавості, "егоцентричності", комплексності,систематичності, багатофункціональності.

Полікультурна інформація повинна органічно входити до дисциплін, що вивчаються («Математика, «Читання», «Рідна мова», «Я і Україна», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», «Музика», «Фізична культура», «Основи здоров’я» тощо), але не відволікаючи від вивчення самого предмету. Для цього треба скласти план перспективної роботи на всі чотири роки навчання дітей у загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня, чітко визначивши, про що і на яких уроках, у якому класі необхідно розповідати. Полікультурна інформація має ґрунтуватись на розкриттівідмінностей в культурах різних народів, пошуку того спільного, що об’єднує всіх людей. При цьому основним є виділення спільності гуманістичної спрямованості менталітету всіх народів, виявлення загальнолюдських гуманістичних цінностей, які втілюються у різноманітних етнокультурних варіантах.Впровадження зазначеної умови забезпечується формування когнітивного, операційного й афективного компонентів полікультурної компетентності.

Реалізація наступної дидактичної умови передбачає забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності, що відбувається в ході позанавчальних (предметні гуртки, секції, виставки творчих робіт тощо), позакласних (збори, класні години, вечори відпочинку, свята, екскурсії, походи, музейна діяльність тощо) та позашкільних (конкурси, тематичні екскурсії, фестивалі дружби тощо) заходів. Організація цих форм позанавчальної діяльності передбачає циклічність, послідовність і наступність логічно взаємопов’язаних групових і масових позаурочних заходів, які доповнюють і поглиблюють полікультурну інформацію певної теми, проблеми або напряму, які розглядалися на уроці, надають можливість учням співставити, проаналізувати, узагальнити цю інформацію, виявити полікультурні знання й уміння (когнітивний, операційний компоненти полікультурної компетентності), що забезпечують міжкультурну взаємодію (афективний і поведінковий компоненти полікультурної компетентності) в умовах життєдіяльності. Позанавчальна діяльність полікультурно спрямована, має яскраво виражену специфіку впливу на особистість, а саме: добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як з однолітками, так і з педагогами – керівниками гуртків та секцій, диференційованість за інтересами та захопленнями, що дозволяє підтримувати стійкий інтерес щодо етнокультури різних народів.

Отже, теоретичне обґрунтування сутності полікультурної компетентності, визначення дидактичних умов її формування у молодших школярів створили передумови для впровадження цих умов у навчальному і позанавчальному процесі ЗНЗ І ступеня.

У другому розділі -«Експериментальна перевірка дидактичних умов, які сприяють формуванню полікультурної компетентності молодших школярів»– розкриваються загальні питання організації та проведенняпедагогічного експерименту.

З метою перевірки висунутої гіпотези щодо ефективності формування полікультурної компетентності молодших школярів, що забезпечується реалізацією обґрунтованих дидактичних умов, було проведено лонгітюдний педагогічний експеримент, на різних етапах якого було задіяно 299 учнів та 179 вчителів.

На першому, початковому етапі, було отримано пілотажні дані після:

  • вивчення стану полікультурної роботи у ЗНЗ І ступеня. Для цього було проаналізовано навчальні плани, програми і підручники з метою виявлення інформації полікультурної спрямованості. Аналіз навчальних програм 1-2 та 3-4 класівукраїнських ЗНЗ І ступеня показав, що вони передбачають ознайомлення лише з українською національною культурою, єокремі спроби розробляти полікультурну складову змісту освіти.Проведений контент-аналіз матеріалів підручників з позиції полікультурності показав, що основну частину навчальних матеріалів орієнтовано на національну українську культуру, незважаючи на те, що майже всі дитячі колективи (за винятком створених виключно для представників певного етносу) є поліетнічними. І хоча в різному степені елементи полікультурності все ж такі є в навчальних програмах та підручниках, але вони мають нецілеспрямований, несистематичний характер, що не сприяє формуванню в молодших школярів комплексних знань про національно-культурні особливості різних народів світу, про їхні досягнення;
    • проведення анкетування 10 завучів та 160 вчителів ЗНЗ І ступеня з метою виявлення якості роботи полікультурної спрямованості з молодшими школярами; проаналізовано додаткову літературу з питань етнокультури представників різних етнічних груп України.

Отримані дані слугували підґрунтямконстатувального етапу експерименту, який передбачав визначення вихідного рівня сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (187 школярів 1–4 класів). Інтерв’ювання учнів 1 класу показало їхню низьку поінформованість стосовно власної етнічної культури та культури інших народів, оскільки процес етнічної ідентифікації тільки розпочався. Анкетування учнів 2–4 класів також виявило обмеженість етнокультурних та полікультурних знань, а також збільшення етнічних упереджень стосовно представників різних народів і культур. Вчителі виявили обмеженість полікультурних знань, не володіють методикою формування полікультурної компетентності. На основі отриманих результатів було виділено три експериментальні групи (див. табл. 1).

Таблиця 1

Загальноосвітні навчальні заклади, в яких проводилась

експериментальна робота

Загально-

освітній

навчальний

заклад

Класи

Були визначені

в експерименті

Кількість

учнів

Що було реалізовано під час експерименту

ЗНЗ № 51

ЕГ - 1

23

І дид. умова

ЗНЗ № 51

ЕГ - 2

29

ІІ дид. умова

ЗНЗ № 127

ЕГ - 3

28

І та ІІ дид. умови

ЗНЗ № 59

КГ

32

-

Контрольна група (КГ) була найбільшою і найрізноманітнішою за етнічним складом своїх учнів, навчання в ній проводилося за традиційною методикою.

Формувальний етап експерименту передбачав реалізацію обґрунтованих дидактичних умов. Було проведено теоретичну і практичну підготовку вчителів експериментальних класів, яка охоплювала семінарські заняття і дискусії, в процесі яких розширювалися та закріплювалися їхні теоретичні знання щодо сутності полікультурної освіти та особливостей формування полікультурної компетентності у молодших школярів. У процесі індивідуальних бесід з учителями ЕГ-1 та ЕГ-3 розкривалися потенційні можливості навчальних предметів 1– 4 класів з метою відбору та інтегрування до їх змісту полікультурної інформації; визначався  перелік тем із кожного навчального предмету з 1 по 4 клас, що мали потенційні можливості для здійснення інтегрування полікультурної інформації. Сумісно з учителями ЕГ-2 та ЕГ-3 було розроблено основний перелік позаурочних заходів полікультурної спрямованості, що представлено в додатку  дисертації.

Реалізація дидактичних умов передбачала (розпочинаючи роботу в 1 класі й продовжуючи її впродовж чотирьох років) :

  • формування пізнавального інтересу школярів до етнокультурного різноманіття світув ЕГ-1 та ЕГ-3 здійснювалося шляхом інтегрування до змісту предметів фактів з життя різних народів світу, що дозволило викликати у дітей подив і бажання знайомитися з особливостями різних народів світу. Відібрана інформація була для них цікавою і яскравою, швидко запам’ятовувалася й одночасно не відвертала увагу учнів від самого уроку, а, навпаки, викликала бажання знайомитися зі своєю етнічною культурою та культурою інших народів світу. У ЕГ-2 та ЕГ-3 формування пізнавального інтересу здійснювалося завдяки відвідуванню полікультурних заходів у позаурочний час;
  • набуття учнями полікультурних знань (когнітивний компонент) та формування на їх основі толерантного ставлення до представників різних народів і культур (афективний компонент). У ЕГ-1 та ЕГ-3 було зроблено відбір та інтегрування полікультурної інформації до змісту усіх навчальних предметів (1-4 кл.), а в ЕГ-2 та ЕГ-3 було впровадженно серію позаурочних заходів полікультурної спрямованості на основі розробленого полікультурного календаря;
  • формування полікультурних умінь: етноспецифічних, етнонеспецифічних, інформаційних (операційний компонент).У ЕГ-1 та ЕГ-3 використовувалися рольові ігри з полікультурною тематикою, реконструкція в умовах уроку окремих аспектів побуту, звичаїв, прийнятих у народів в різні часи, а також розігрування окремих боків життя, типових ситуацій, що виникають у процесі міжетнічної взаємодії. У ЕГ та ЕГ-3 здійснювалася організація та проведення міжкультурного тренінгу, який мав практичну спрямованість і був орієнтованим на безпосередню взаємодію учня з представниками інших народів і культур. Також в усіх експериментальних групах організовувалася самостійна робота учнів зполікультурною інформацією про історію та культуру різних етнічних груп, представлену на виставці матеріалів (дитячі періодичні журнали, фотографії, книги тощо), що знайомили з особливостями культури різних народів;
  • організацію практичної діяльності молодших школярів, яку було  спрямовано на набуття досвіду міжкультурної взаємодії (поведінковий компонент).Спеціально організоване набуття досвіду міжкультурної взаємодії  учнями ЕГ-1 та ЕГ-3 відбувалося в процесі навчальної діяльності: по-перше, завдяки інтеграції до змісту навчальних предметів полікультурної інформації, що дозволяла здійснювати опосередковане спілкування із яскравими зразками культури різних етнічних груп, а саме: через народні казки, приказки, прислів’я, національні ігри, народні пісні, а також твори письменників, що знайомили учнів з особливостями життя різних народів та культур; по-друге, завдяки рольовим іграм, котрі імітували міжкультурне спілкування, учасниками якого були самі учні, що грали ролі представників різних народів та культур; по-третє,завдяки стихійному набуттю досвіду міжкультурної комунікації під час особистих контактів з представниками різних народів та культур як у школі (оскільки майже усі сучасні класи загальноосвітніх шкіл є поліетнічними), так і поза її межами.

З метою набуття досвіду спілкування з представниками різних народів і культур у ЕГ- 2 та ЕГ-3 проводилися спеціально організовані зустрічі молодших школярів з представниками етнічних меншин; святкування національних свят етнічних груп, представники яких навчаються у класі; святкуванняпам’ятних дат, що мають історичне значення для народу, з етнокультурною яких знайомилися діти, а також знаменних днів, присвячених діячам національної культури і науки, національним героям, трудовим подвигам; відвідування народних свят,гуртків декоративно-прикладного мистецтва, фольклорних гуртків у інформаційно-культурних центрах національних меншин. У проведенні таких заходів активну участь брали батьки, що допомагали готувати національну їжу, а також були задіяні у театралізованій виставі.

Для оцінки ефективності формування полікультурної компетентності молодших школярів у ході реалізації обґрунтованих дидактичних умов визначили критерії сформованістькогнітивного компоненту визначали на основі таких критеріїв як: етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології;афективного компоненту – наявності пізнавального інтересу та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп;операційного компоненту– розвитку етноспецифічних, етнонеспецифічних, інформаційних умінь;поведінкового компоненту – досвіду міжкультурної взаємодії.

Уточнені критерії і показники дозволили визначити рівні сформованості полікультурної компетентності (високий, вище середнього, середній, нижче середнього, початковий).

Високий рівень сформованості полікультурної компетентності характеризується тим, що учень правильно, самостійно і швидко визначає власну етнічну приналежність, добре обізнаний з власною етнічною культурою та особливостями культури інших етнічних груп, дуже добре володіє полікультурною термінологією (когнітивний компонент); виявляє стійкий пізнавальний інтерес і свідоме бажання вивчати власну етнічну культуру, пізнавальна активність має стійкий тривалий характер, виявляє позитивне ставлення до представників інших народів і культур (афективний компонент); знає і вільно користується рідною мовою, знає і постійно дотримується народних звичаїв, знає і може розповісти народну казку, організувати народну гру, проспівати народну пісню інших народів, вміє самостійно налагоджувати доброзичливі стосунки з представниками різних народів і культур; володіє значним обсягом іншомовної лексики; виявляє ініціативу у пошуку полікультурної інформації (операційний компонент); є ініціатором і активним учасником заходів полікультурної спрямованості, виявляє ініціативу у спілкуванні з представниками різних народів (поведінковий компонент).

Молодший школяр з рівнем сформованості полікультурної компетентності вищесереднього рівня після роздумів правильно визначає свою етнічну приналежність, добре обізнаний з власною етнічною культурою і культурою інших етнічних груп, добре володіє полікультурною термінологією (когнітивний компонент); виявляє стійкий пізнавальний інтерес до вивчення своєї етнічної культури та вивчення лише окремих напрямів етнічної культури інших народів, виявляє позитивне ставлення до представників інших народів, бачить і визнає відмінності між людьми та їхніми культурами (афективний компонент); знає, але епізодично користується рідною мовою, знає, але вибірково дотримується народних звичаїв, знає і може розповісти народну казку, організувати народну гру, проспівати народну пісню, але використовуючи незначну допомогу дорослого; знає декілька іншомовних слів і має бажання дізнатись більше, вміє налагоджувати доброзичливі стосунки з представниками різних народів і культур, вміє здійснювати пошук полікультурної інформації (операційний компонент); бере активну участь в організації та проведенні заходів полікультурної спрямованості, безконфліктно спілкується з представниками інших народів (поведінковий компонент).

Середній рівеньсформованості полікультурної компетентностіхарактеризується тим, що учень правильно визначає власну етнічну приналежність, але за допомогою додаткових запитань, має задовільні знання як власної етнічної культури та інших народів, так і полікультурної термінології (когнітивний компонент); виявляє пізнавальний інтерес, але до вивчення лише деяких аспектів як своєї етнічної культури, так і окремих етнічних груп, демонструє приймаюче ставлення до представників інших народів і культур (афективний компонент); недосконало знає рідну мову, але має бажання її вивчати, вибірково дотримується народних звичаїв, знає і може розповісти народну казку, організувати народну гру, проспівати народну пісню, але використовуючи допомогу дорослого, знає декілька іншомовних слів і має бажання знати більше, за допомогою дорослого налагоджує доброзичливі стосунки з представниками різних народів і культур та здійснює пошук полікультурної інформації (операційний компонент); бере участь у заходах полікультурної спрямованості, спілкується з представниками різних народів і культур (поведінковий компонент).

Молодший школяр з рівнем сформованості полікультурної компетентностінижче середнього рівня помилково визначає власну етнічну приналежність, але за допомогою додаткових запитань виправляється, має дещо обмежені знання щодо власної етнічної культури та етнічної культури інших народів, має обмежені знання щодо полікультурної термінології (когнітивний компонент); демонструє пасивне бажання пізнавати традиції та культуру свого народу, виявляє нестійкий, ситуативний інтерес, який швидко зникає, вибіркову пізнавальну активність щодо пізнання етнічної культури різних народів, демонструє стороже ставлення до представників інших народів і культур (афективний компонент); погано знає рідну мову, але має бажання вчити, дуже рідко дотримується народних звичаїв та традицій, не знає, але має бажання її вчити мову інших народів, знає і може розповісти народну казку, організувати народну гру, проспівати народну пісню інших народів, використовуючи допомогу дорослого, за допомогою налагоджує доброзичливі стосунки з представниками різних народів і культур та здійснює пошук полікультурної інформації (операційний компонент); нерегулярно бере участь у заходах полікультурної спрямованості, епізодично спілкується з представниками різних народів і культур (поведінковий компонент).

Ученьзпочатковим рівнем сформованості полікультурної компетентностісамостійно не може визначити власну етнічну приналежність, навіть за допомогою додаткових запитань, демонструє відсутність знань щодо власної етнічної культури та культури інших народів, не володіє  полікультурною термінологією (когнітивний компонент); не цікавиться свою культурою своєї етнічної групи; демонструє негативне ставлення до представників інших народів і культур та  відсутність інтересу пізнавати їхню культуру (афективний компонент); не знає рідної мови і не має бажання її вчити, ніколи не дотримується народних звичаїв та традицій; не може розповісти народну казку, організувати народну гру, проспівати народну пісню, навіть за допомогою дорослого, не знає і не бажає вчити мови інших народів, не вміє налагоджувати доброзичливі стосунки з представниками різних народів і культур та здійснювати пошук полікультурної інформації (операційний компонент); уникає участі у заходах полікультурної спрямованості, уникає контактів з представниками різних народів і культур (поведінковий компонент).

Експериментальна робота виявила динаміку сформованості полікультурної компетентності молодших школярів, яку представлено в таблиці 2.

Якщо за результатами констатувального етапу 13 учнів ЕГ-1, 13 учнів ЕГ-2, 14 учнів ЕГ-3, 15 учнів КГ мали початковий рівень сформованості полікультурної компетентності, а 10 учнів ЕГ-1, 16  учнів ЕГ-2, 14 учнів ЕГ-3, 17КГ– нижче середнього рівень сформованості полікультурної компетентності, то після проведення формувального експерименту у ЕГ-1, ЕГ-2, ЕГ-3 відбувся перехід учнів з початкового на середній та вище середнього рівні, а також зменшилася кількість учнів, що були віднесені до нижче середнього рівня. Якщо до формувального експерименту не було жодного учня з високим рівнем сформованості полікультурної компетентності, то після експерименту таких учнів було вже 9 в експериментальних класах.

Таблиця 2

Результати сформованості полікультурної компетентності

молодших школярів

Рівні сформованості

компонентів полікультурної компетентності

Констатувальний етап (учні1кл)

Контрольний етап (учні 4 кл.)

ЕГ-1

23 уч.

ЕГ-2

29 уч.

ЕГ-3

28 уч.

КГ

32уч.

ЕГ-1

23 уч.

ЕГ-2

29уч.

ЕГ-3

28 уч.

КГ

32уч.

Когнітивний компонент

Володіння полікультурними знаннями

  • високий
  • вище серед.
  • середній
  • нижче серед.
  • початковий

-

-

-

6

17

-

-

-

13

6

-

-

-

14

14

-

-

-

17

15

-

8

7

8

-

2

8

14

5

-

-

9

15

4

-

-

-

11

14

7

Афективний компонент

Пізнавальний інтерес та ставлення до інокультурного

  • високий
  • вище серед.
  • середній
  • нижче серед.
  • початковий

-

-

-

11

12

-

-

-

15

14

-

-

-

12

16

-

-

-

14

18

3

9

11

-

-

6

10

13

-

-

7

15

6

-

-

-

-

13

17

2

Операційний компонент

Володіння полікультурними вміннями

  • високий
  • вище серед.
  • середній
  • нижче серед.
  • початковий

-

-

-

4

19

-

-

-

6

23

-

-

-

6

22

-

-

-

8

24

-

6

10

7

-

2

9

12

6

-

2

5

16

5

-

-

-

-

15

17

Поведінковий компонент

Досвід міжкультурної взаємодії

  • високий
  • вище серед.
  • середній
  • нижче серед.
  • початковий

-

-

-

5

18

-

-

-

5

24

-

-

-

4

24

-

-

-

6

26

2

7

14

-

-

4

11

14

-

-

8

16

4

-

-

-

-

9

19

4

Сформованість полікультурної компетентності

  • високий
  • вище серед.
  • середній
  • нижче серед.
  • початковий

-

-

-

10

13

-

-

-

16

13

-

-

-

14

14

-

-

-

17

15

1

8

11

3

-

4

11

11

3

-

4

12

10

2

-

-

-

12

18

2

Отже, за всіма визначеними критеріями і показниками більш суттєві зміни відбулися в експериментальних класах порівняно з контрольним. Порівняльний аналіз результатів констатувального, формувального та контрольного етапів експерименту свідчить про ефективність застосування дидактичних умов формування полікультурної компетентності. Достовірність результатів експериментальної роботи доведено засобами математичної статистики за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати здійсненого дослідження дали можливість зробити таківисновки:

  1. З метою підвищення ефективності соціалізації особистості в період структурних змін у соціумі необхідно впроваджувати полікультурну освіту з метою формування полікультурної компетентності, починаючи з початкових класів, через інтеграцію інформації полікультурного змісту в навчальний процес.

У дисертації науково обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» як складного, багатокомпонентного особистісного утворення, результат полікультурної освіти, ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі; структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий).

У роботі виявлено особливості формування полікультурної компетентності у молодших школярів: полікультурна інформації має бути доступною і цікавою, яскравою і незначною за обсягом, розкривати позитивні приклади міжетнічної взаємодії людей, толерантного ставлення до представників різних етнічних груп, враховувати етнічне походження учнів.

З’ясовано, що полікультурна інформація у навчальних планах, програмах і підручниках ЗНЗ І ступеня має нецілеспрямований, фрагментальний характер, є недостатньою для формування у молодших школярів полікультурної компетентності.

  1. У дисертації доведено, що процес формування полікультурної компетентності може бути успішним за таких дидактичних умов: забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмовим матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.

2.1 Забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним  програмовим матеріалом навчальних предметів у ЕГ-1 дозволило значно підвищити рівень сформованості когнітивного та афективного компонентів полікультурної компетентності, що виявилося у поінформованості учнів зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, появою пізнавального інтересу та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; толерантного ставлення до представників інших етнічних груп. Відбулись зміни і у підвищенні рівня сформованості операційного та поведінкового компонентів, але не такі значні як у ЕГ-2 та ЕГ-3, де відбувалося забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності (друга дидактична умова).

2.2. Взаємозв’язок навчальної та позанавчальної діяльності виявився в тому, що полікультурна діяльність, яку дитина здійснювала у позанавчальний час, стимулювала її пізнавальну активність і вимагала наявності певних полікультурних знань, стимулюючи тим самим формування когнітивного та афективного компонентів полікультурної компетентності, що дозволило підвищити рівень полікультурних знань, сформувати толерантне ставлення до інокультурного та підвищити рівень полікультурних умінь.

2.3 Найкращий рівень сформованості полікультурної компетентності продемонстрували учні ЕГ-3, де було одразу реалізовано дві дидактичні умови, що дозволило значно розширити їхні полікультурні знання, сформувати стійкий пізнавальний інтерес до етнокультурного різноманіття, добре оволодіти полікультурними вміннями та здобути досвід міжкультурного спілкування.

  1. Визначено критерії сформованостікогнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології),афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп),операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння),поведінкового компоненту(досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий).

Аналіз отриманих даних засвідчує, що за всіма уточненими критеріями та показниками спостерігалася більш інтенсивна позитивна динаміка сформованості полікультурної компетентності в експериментальних класах порівняно з контрольними. Зокрема, якщо за результатами констатувального етапу 56,5% учнів ЕГ-1, 44,8 % учнів ЕГ-2, 50 % учнів ЕГ-3, 46,9 % учнів КГ мали початковий рівень сформованості полікультурної компетентності, а 53,5% учнів ЕГ-1, 55,2% учнів ЕГ-2, 50% учнів ЕГ-3, 53,1%КГ– нижче середнього рівень сформованості полікультурної компетентності, то після проведення формувального експерименту у ЕГ-1, ЕГ-2, ЕГ-3 відбувся перехід учнів з початкового на середній та вище середнього рівні, а також зменшилася кількість учнів, що були віднесені до нижче середнього рівня. Якщо до формувального експерименту не було жодного учня з  високим рівнем сформованості полікультурної компетентності, то після експерименту таких учнів було вже 8,04%.

Отже, на основі отриманих результатів зроблено загальний висновок проте, що реалізація обґрунтованих дидактичних умов дійсно забезпечує покращення стану сформованості полікультурної компетентності молодших школярів.

  1. З метою формування полікультурної компетентності молодших школярів розроблено навчальний посібник «Етнічне різнобарв’я України».

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми, актуальність якої визначає необхідність її подальшого вивчення. Докладного вивчення, зокрема, потребує проблема наступності формування полікультурної компетентності у системі «дошкільний заклад – школа – ВНЗ» та дослідження впливу мовного середовища на формування зазначеної компетентності.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

Статті в наукових фахових виданнях

  1. Перетяга Л.Є. Формування полікультурної компетентності молодших школярів / Л.Є. Перетяга // Підвищення ефективності та якості підготовки фахівців педагогічної спрямованості: зб. наук. праць. – Харків: Стиль – Іздат, 2005. – С. 121 – 127.
  2. Перетяга Л.Є. Становлення ідей полікультурної освіти в зарубіжній педагогіці / Л.Є. Перетяга // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запоріж. обл. ін-т. післядипл. освіти, 2006. – Вип. 36. – С. 366 - 369.
  3. Перетяга Л.Є. Полікультурна компетентність молодшого школяра як складова його життєвої компетентності / Л.Є. Перетяга // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запоріж. обл. ін-т. післядипл. освіти, 2006. – Вип. 40. – С.329-333.
  4. Перетяга Л.Є. Формування полікультурної компетентності у молодшому шкільному віці – актуальна проблема сучасності / Л.Є.Перетяга // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – Харків: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди, 2006. – Вип. 30. – С. 45 – 49.
  5. Перетяга Л.Є. Труднощі, пов’язані з формуванням полікультурної компетентності в молодших школярів / Л.Є.Перетяга // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. праць. –  Запоріжжя: Запоріж. обл. ін - т. післядипл. освіти, 2007. – Вип. 42. – С.309 - 312.

Статті в інших виданнях

  1. Перетяга Л.Є. Формування полікультурної компетентності у молоді як засіб запобігання виникнення міжетнічних конфліктів / Л.Є.Перетяга // Освітянські обрії: реалії та перспективи: зб. наук. праць. – Київ: Ін-т проф.-тех. освіти, 2007. – №1. – С. 229 – 232.

Матеріали конференцій

  1. Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали наук.-практ. конф. молод. вчених. –  Х.: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди, 2003. – Вип. 4. –  56 с.
  2. Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., (Харків, 9 – 10 квітня, 2003 р.). – Х.: Харк. обл. наук. – метод. ін-т безпер. освіти, 2003. – 164 с.
  3. Формування громадянської компетентності учнівської молоді: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Харків, 8  – 9 лютого, 2005 р.). – Х.: Харк. обл. наук. – метод. ін -т безпер. освіти, 2005. – 303 с.
  4. Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., (Київ, 30 листопала – 1 грудня 2005 р.). – К.: Ін-т проблем виховання, 2005. – 392 с.
  5. Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали наук.-практ. конф. молод. вчених – Х.: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди, 2006. – 108с.
  6. Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., (Массандра, 28-31 травня 2007 р.). – К.: Ін-т проф.-тех. освіти, 2007. – 162 с.

Навчально – методичні праці

  1. Етнічне різнобарв’я України Л.Є.Перетяга навчальн. посіб. / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. – Харків: Нове слово, 2007. – 296 с.

АНОТАЦІЇ

Перетяга Л.Є.Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 – теорія навчання. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. –  Харків, 2008.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування полікультурної компетентності молодших школярів. Уперше обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» та її структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий), дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів: забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним  програмовим матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності. Уточнено критерії сформованості когнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології), афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп), операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння), поведінкового компоненту (досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий).

Подальшого розвиткунабули напрями впровадження ідей полікультурної освіти у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу виховання міжетнічної толерантності, полікультурна просвіта, етнічна ідентифікація особистості в умовах поліетнічного середовища).

Ключові слова: полікультурна компетентність, структурні компоненти, дидактичні умови формування полікультурної компетентності, молодші школярі.

Перетяга Л.Е. Дидактические условия формирования поликультурной компетентности младших школьников. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.Сковороды. – Харьков,  2008.

Становление Украины как независимого государства и её вхождение в Европейское и мировое сообщество происходит на фоне процессов глобализации, которая создает предпосылки для возрастания  межэтнического взаимодействия между представителями разных народов и культур. В результате этого актуализируются факторы, которые позволяют достичь эффективного межкультурного взаимодействия, среди которых: понимание проявлений другой культуры, признание другой культурной самобытности, умение строить диалогические отношения, а также идти на разумный компромисс с другими людьми. Одним из ключевых феноменов достижения эффективного межэтнического взаимодействия является  взаимопонимание.

Межэтническое взаимопонимание понимаем как состояние и результат взаимного познания образа жизни, ценностей, моделей поведения и специфики общения, которое позволяет достичь согласования норм-требований и ожиданий участников межэтнического взаимодействия, а также достичь такой совместимости, в результате которой между представителями разных этносов отсутствует авторитарное преимущество, напряженность и недоверие. Эффективное межэтническое взаимодействие основывается на умении участников понимать друг друга, которое достигается, благодаря знаниям языка, а также пониманию культурных особенностей собеседника. В связи с этим возникает потребность в специально организованном процессе, направленном на подготовку молодежи к жизни  в условиях этнокультурного многообразия. Целью такой подготовки есть формирование поликультурной компетентности младших школьников.

На основе анализа педагогической литературы, посвященной раскрытию сущности и структуры компетентности, рассмотрения дефиниции "культура" выявлены основные подходы к определению поликультурной компетентности, определена сущность этого понятия.

Доказано, что поликультурная компетентность младшего школьника является сложным многокомпонентным личностным образованием, результатом поликультурного образования и основывается на теоретических знаниях и объективных представлениях об этнокультурном многообразии мира, реализуемых через умение, привычки и модели поведения, которые обеспечивают взаимодействие с представителями разных народов и культур на основе положительного (толерантного) отношения к ним, а также  в процессе обретения опыта межкультурного взаимодействия, которое в свою очередь оказывает содействие эффективному межэтническому взаимодействию в современной поликультурной среде.

 Такое видение предоставляет возможность охарактеризовать  поликультурную компетентность как сложное многокомпонентное личностное образование, которое включает когнитивный, аффективный, операционный, поведенческий компоненты.

Когнитивный компонент предусматривает овладение поликультурными знаниями: знание родной культуры; осведомленность с этнокультурными особенностями разных народов мира (их историей, языком, обычаями, культурой); знание общепринятых норм и правил поведения при взаимодействии с представителями разных народов и культур; знание поликультурной терминологии.

Аффективный компонент предполагает воспитание взаимоуважения к проявлениям инокультурности и проявляется в формировании положительного (толерантного) отношения к этнокультурному многообразию мира.

Для успешной поликультурной деятельности необходимы не только теоретические знания, но и практические умения, и навыки, которые отображает операционный компонент. Он составляет операционную основу указанной компетентности и направлен как на достижение продуктивного межэтнического взаимодействия, так и на расширение поликультурных знаний. В состав операционного компонента входят этноспецифические, этнонеспецифические, информационные умения.

Перечисленные компоненты поликультурной компетентности  взаимосвязаны между собою, их взаимодействие проявляется в поведенческом компоненте, который предусматривает приобретение опыта межкультурного взаимодействия и реализуется в самостоятельной работе младших школьников, которая предусматривает расширение и углубление этнокультурных знаний путем поиска поликультурного материала, просмотра телевизионных передач и т.д.

Практический аспект поликультурной деятельности предусматривает расширение и углубление поликультурных знаний в процессе межкультурного взаимодействия с представителями разных этнокультурных групп, которое может быть как прямым, так и опосредственным.

Дидактическими условиями, которые способствуют формированию поликультурной компетентности, являются: обеспечение интеграции поликультурного материала с основным содержанием учебных предметов на основе развития познавательного интереса к этнокультурному разнообразию мира; обеспечении взаимосвязи учебной и внеучебной деятельности в процессе формирования поликультурной компетентности младших школьников.

Ключевые слова: поликультурная компетентность, структурные компоненты, дидактические условия формирования поликультурной компетентности, младшие школьники.

SUMMARY

Peretiaga L.Ye. Didactic conditions of forming polycultural competence in junior pupils. – Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.09 – Theory of Teaching. – Kharkiv G.S.Skovoroda National Pedagogical University. – Kharkiv, 2008.

The dissertation is a theoretical and practical research of the problem of forming polycultural competence in junior pupils. The research has been the first to present: the investigation of the essence of the notion “polycultural competence” and its structural components (cognitive, affective, operational, behavioral), didactic conditions of forming polycultural competence in junior pupils – maintenance of integration of polycultural information with the main curriculum teaching material; realization of interrelation of school and out of class activity in the process of polycultural competence formation. The criteria of the level of formation of the cognitive component (ethnic self-identification, ethnocultural awareness of one’s own ethnic culture and culture of other ethnic groups, knowledge of polycultural terminology), affective component (cognitive interest and desire to learn ethnocultural heritage of one’s own culture and that of other ethnic groups, attitude to representatives of other ethnic groups), operational component (ethnospecific, ethnononspecific, information skills), behavioral component (experience of intercultural interaction) and the indices of the levels of polycultural competence formation in junior pupils (beginner’s, pre-intermediate, intermediate, post-intermediate, advanced) are specified.

The directions for the incorporation of the polycultural education idea in the teaching process of the general secondary educational institution (teaching interethnic tolerance, polycultural education, personality’s ethnic identification in the polyethnic environment) have been further investigated.

Key words:  polycultural competence, structural component, didactic conditions of forming polycultural competence, junior pupils.

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Формування мовленнєвих умінь молодших школярів під час вивчення частин мови

2. Реферат Формування екологічної культури молодших школярів у ході роботи кружка «Юний еколог»

3. Реферат ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

4. Реферат Процес застосування інтерактивних методів навчання молодших школярів

5. Реферат ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

6. Реферат ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

7. Реферат ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ХАРЧУВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РІЗНОГО ТИПУ

8. Реферат ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ШКОЛЯРІВ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

9. Реферат Управління процесом формування пеагогічної компетентності майстрів виробничого навчання ПТНЗ

10. Реферат Формування соцiальноi компетентностi у школярів молодшого шкiльного вiку на уроках я у свiтi