Новости

Вивчення будови та особливостей пристосування представників класу головоногі молюски (cephalopoda)

Работа добавлена:






Вивчення будови та особливостей пристосування представників класу головоногі молюски (cephalopoda) на http://mirrorref.ru

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА  25

Тема:Вивчення будови та особливостей пристосування представників класу головоногі молюски   (cephalopoda)

Мета: Встановити характерні риси будови та особливості функціонування органів  представників  класу головоногі молюски (cephalopoda)

Література: Г.Й. Щербак «Зоологія безхребетних», кн. 3 стор.       ., В.М. Мазурмович «Практикум з зоології безхребетних» стор. 59-63., А. Л. Зеликман «практикум по зоологии беспозвоночных» стр. 53-60., Е. Н. Фролова «практикум по зоологии беспозвоночных»,

стр. 47-52.

ПЛАН:

1. Систематичне положення представників типу молюски.    .

2. Ознайомитись з особливостями біології представників класу головоногі молюски.

Матеріали і обладнання: таблиці, фіксованіматеріали.

ХІД РОБОТИ

1.Встановити систематичне положення представників типу молюски.

2.На прикладі представника- каракатиця (Sepiella japonica), вивчити будову та функції представників класу головоногі молюски (відповіді надати письмово):

          А)   Яку зовнішню будову мають представники класу головоногі молюски?

          Б)   Які особливості будови мантії представників класу головоногі молюски?

3. Надати відповіді на контрольні питання.

ТИП МОЛЮСКИ,АБО М'ЯКУНИ (MOLLUSCA)

КЛАС ГОЛОВОНОГІ(CEPHALOPODA)

Головоногі - виключно морські організми, найбільше поширені в тропічних та субтропічних водах, але мешкають і в помірних, і в полярних морях. Серед них є бентосні (придонні), нектонні (ті, що активно

Головоногі молюски: 1 - аргонавт (Argonauta argo); 2 - кальмар (Ommastrephes sloanei pacificus); 3 - бот (Nautilus pompolius); 4 - росія (Rossia pacifica); 5 - каракатиця (Sepiella japonica); 6 - восьминіг (Octopus gilbertianus)

плавають у товщі води) та планктонні форми. Головоногі можуть жити лише в океанах і морях із солоністю не нижчою, ніж 33 %о, тому їх немає ні в Чорному, ні в Азовському морях. Усього описано близько 650 видів головоногих, проте загальна їх кількість може бути більшою. Головоногі  найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш високорозвинених безхребетних. Це досить давня група молюсків, відома з раннього палеозою.

За розмірами головоногі бувають досить різними, серед них є дуже дрібні форми, довжина мантії яких менша за 1 см (деякі каракатиці), а є й велетні, такі, як велетенський кальмар Architeuthis dux, довжина якого разом зі щупальцями може сягати 18 м. Це виключно хижі, надзвичайно рухливі тварини. Головоногі  білатеральносиметричні тварини із зовнішньою  або внутрішньою рудиментарною черепашкою. Тіло їх складається з голови та тулуба, покритого мантією. У каракатиць тулуб сплющений, у кальмарів - циліндричний, загострений на задньому кінці, у восьминогів мішкоподібний.

Велика голова, як правило, добре відокремлена від тулуба і має очі, вінець кінцівок (рук, або ніг), що оточують ротовий отвір, та лійку. У колеоідей 8 або 10 кінцівок: у кальмарів та каракатиць завжди 8 рук та пара щупалець; у восьминогів тільки 8 рук.

Каракатиця: 1 - загальний вигляд зі спинної сторони; 2 - яйця; 3 - раковина з черевної сторони.

Внутрішня поверхня рук головоногих (за винятком Nautilus) вкрита присосками, які розташовані одним-чотирма, рідко більше, поздовжніми рядами. Найкрупніші присоски розташовані посередині рук або ближче до їх основи, а найменші  на кінцях рук.

Кальмари та каракатиці, крім восьми рук, мають ще пару ловецьких щупалець, які складаються із стебла без присосків та розширеної булави з присосками.

Тулуб з усіх боків вкритий мантією. На спині мантія утворює покриви самого тулуба, а на черевній стороні між нею та стінкою тіла залишається мантійна порожнина, яка сполучається із зовнішнім середовищем щілиноподібним черевним отвором.

У мантійній порожнині міститься мантійний комплекс органів: анальний отвір, по боках якого розташовані видільні й статеві (один або два) отвори та пара (у наутилуса  дві пари) пірчастих ктенідіїв. Крім того, у самиць поблизу від статевого отвору до мантійної порожнини відкриваються протоки двох парних та однієї непарної нідаментальних залоз.

Мантія нектонних (активно плаваючих) кальмарів та каракатиць має таку будову: зовні вона вкрита шкірою, під нею лежить зовнішня підшкірна оболонка  туніка з численними колагеновими волокнами і тонким шаром поздовжніх м'язів, потім власне мантія  м'язовий шар, глибше  тонка внутрішня туніка (також із волокнами та нечисленними поздовжніми м'язами) і тонка шкірна вистилка мантійної порожнини. Власне мантія має товщину 2-3 см. Вона складається з шарів кільцевих та радіальних м'язів, які чергуються. До складу м'язових шарів входять також колагенові волокна. Поперемінне скорочення радіальних і кільцевих м'язів забезпечує розширення та скорочення мантії, а еластичність колагенових волокон  відновлення форми мантії після м'язового скорочення.

Черепашка у більшості головоногих рудиментарна або її зовсім немає і добре розвинена лише в кораблика (Nautilus,). У решти головоногих залишається лише рудимент черепашки, яка обгортається мантією і стає внутрішньою.

Розкрита каракатиця: 1-2 - місце розрізу мантії; 3 - щупальце; 4 - ротовий отвір; 5 - глотка; 6 - око; 7 - воронка; 8 - потовщення на внутрішній стороні мантії, що входить в хрящову ямку (9) на воронці; 10 - задній прохід; 11 - печінка; 12 - м'яз, що зволікає воронку; 13 - зябра; 14 - зяброве серце; 15 - нирковий отвір; 16 - зовнішній статевий отвір; 17 - «чорнильний» мішок; 18 - плавник.

У головоногих, крім черепашки, є ще добре розвинений внутрішній скелет, який складається з хряща, подібного за будовою до хряща хребетних. Найбільше він розвинений у Coleoidea. Це головна хрящова капсула, яка оточує центральну нервову систему; від неї відходять вирости, що оточують очі та статоцисти. Це утворення подібне до черепа хребетних. Є також опорні хрящі в основі щупалець.

Шкіра головоногих складається з одношарового циліндричного епітелію, під яким залягає сполучна тканина. Шкірний епітелій містить багато слизових клітин. Слиз робить тіло головоногих слизьким, що полегшує їм рух у воді. Сполучнотканинний шар містить м'язові волокна та пігментні клітини; під ним лежить зовнішня туніка.

Пігментні клітини бувають двох типів:хроматофори таіридоцити. Хроматофори -клітини, що містять пігмент. Це великі зірчасті клітини, до яких прикріплюються радіально розташовані навколо них м'язові клітини; до останніх підходять нервові закінчення. При скороченні м'язів хроматофори розтягуються, збільшуючись у десятки разів, а при їх розслабленні вони набувають початкових розмірів. Хроматофори містять чорні, коричневі, червоно-бурі, оранжеві та жовті пігменти. Іридоцити - це сплющені овальні клітини, в яких містяться блискучі тільця - іридосоми, які відбивають та заломлюють світло, розкладаючи його на різні кольори спектра. Зміна забарвлення регулюється головним мозком, а також сіткою нервових клітин, розташованих навколо хроматофорів. Каракатиці та восьминоги за допомогою хроматофорів маскуються під колір та малюнок субстрату. Це маскування використовується як для захисту, так і для підстерігання здобичі: тварина, заховавшись між придонними предметами, робиться непомітною. Крім того, різкою зміною забарвлення молюск відлякує ворогів У шкірі головоногих є також особливі органи, що світяться  фотофори. Будова фотофорів дуже різноманітна. Фотофори можуть бути розкиданими по всій шкірі або зібраними в щільні групи.

У головоногих розрізняють два типи свічення:симбіотичне (бактеріальне) тавласне(внутрішньоклітинне). При симбіотичному свіченні світяться бактерії роду Photobacterium, які живуть у залозах, розташованих на чорнильному мішку. Ці органи є в деяких донних каракатиць та кальмарів.

Власне свічення зумовлене реакцією окислення люциферина атомарним киснем під дією фермента люциферази, яка проходить у цитоплазмі особливих клітин -фотоцитів. Таке свічення властиве переважно пелагічним головоногим.

Мускулатура головоногих відрізняється особливо сильним розвитком. Уся мантія містить велику кількість м'язів, які залягають у вигляді суцільного шару. Найбільше розвинені поперечні м'язи. При скороченні вони притискують мантію до черевної стінки тулуба, сприяючи виштовхуванню води через лійку. Дуже добре розвинені кільцеві й поздовжні м'язи рук, а також м'язи присосків. Крім описаних м'язів, які нагадують мускулатуру шкірно-м'язового мішка, є й спеціалізовані, у вигляді могутніх пучків.

Головоногі дуже рухливі тварини. Вчені підрахували, що великі за розміром кальмари можуть розвивати швидкість до 40—55 км/год.

Целом у головоногих, на відміну від інших молюсків, великий: у ньому містяться внутрішні органи. Як і в інших молюсків, він складається зі статевого та перикардіального відділів, але обидва відділи сполучаються між собою протокою, яка називається водоносним каналом. Серце лежить не в перикардію, а в паренхімі. У глотці є язик з вузькою радулою. За допомогою щелеп молюски вбивають здобич та відривають від неї шматки; цілу здобич вони не ковтають. Зубці радули підхоплюють відкушені шматки їжі та переносять їх до глотки; у восьминогів радула використовується також 2 для просвердлювання черепашок двостулкових молюсків, які є складовою їхнього раціону.

У глотку впадають протоки двох залоз. Від глотки відходить довгий стравохід - встелена кутикулою трубка, яка проходить крізь мозок, тому головоногі змушені розкушувати їжу на дрібні шматки, а не ковтати її цілком. У наутилуса та безплавцевих восьминогів стравохід утворює бічний випин -воло, у наутилуса воло дуже велике, навіть більше за шлунок. Основним органом всмоктування є печінка, де всмоктується 65— 95 % продуктів травлення. Підшлунковою залозою також всмоктуються вуглеводи та амінокислоти.

Чорнильний мішок відкривається в кишку поблизу від анального отвору. Він складається з двох частин. Одна з них — чорнильна залоза, клітини якої виробляють гранули пігменту меланіну. Старі клітини поступово руйнуються, їх фарба розчиняється в рідині залози, і утворюється чорнило, яке надходить у другу частину чорнильного мішка  резервуар. При небезпеці тварина викидає через лійку частину вмісту резервуара.

Пігмент головоногих  один із найбільш стійких барвників. Із чорнильних мішків каракатиць здавна виготовляли високоякісну коричневу фарбу  сепію.

Органи виділення головоногих дуже різноманітні та тісно пов'язані з органами кровоносної та дихальної систем. Власне видільна система представлена однією парою наутилуса - двома парами) ниркових мішків, які є видозміненими целомодуктами перикардіального відділу целома. У ниркових мішках нагромаджується сеча, основним компонентом якої є аміак. Органами дихання головоногих є ктенідії.

Кровоносна система досягає в головоногих найбільшої досконалості.Серце складається з одного шлуночка та двох (підклас Coleoidea) або чотирьох (підклас Nautiloidea) передсердь. Від шлуночка відходять дві аорти  передня та задня. Артерії розгалужуються, утворюючи сітку капілярів, з яких беруть початок вени. Уся кров, що потрапляє до шлуночка, спочатку проходить через нирки та зябра, і тому в головоногих, на відміну від інших молюсків, серце містить лише артеріальну кров. Кровоносні судини, особливо артерії, мають мускулясті стінки і пульсують.Кровоносна система головоногих майже замкнена, оскільки в шкірі й м'язах артеріальні капіляри безпосередньо переходять у венозні. В інших місцях між артеріями та венами є синуси.

Нервова система головоногих розвинена по-різному: від дуже примітивної в Nautiloidea до най складнішої і найдосконалішої серед усіх безхребетних у Coleoidea. Мозок головоногих має складне внутрішнє розчленування, у ньому виділяють окремі зони, які відповідають за певні типи рухових реакцій, складні форми поведінки, пам'ять тощо. Мозок головоногих за об'ємом найбільший серед безхребетних.

Органи чуття в головоногих розвинені дуже добре. У них є статоцисти, пара очей, позаочні фоторецептори, нюшні ямки, субрадулярний орган, якому приписують функцію органа смаку, а також окремі чутливі клітини на присосках рук та шкірі.

Будова очей Nautiloidea та Coleoidea дуже розрізняється.

Очі Coleoidea відрізняються складністю та досконалістю будови і нагадують очі хребетних. Очі головоногих здатні до акомодації, яка здійснюється не зміною кривизни кришталика (як у людини), а його наближенням або віддаленням від сітківки; для цього служить особливий війковий м'яз, прикріплений до екватора кришталика. Крім того, у райдужні є м'язи, які розширюють або звужують зіницю залежно від інтенсивності освітлення.

Хеморецепторів у головоногих є кілька типів. Смакові рецептори розташовані переважно на обідках присосків рук та на губі. Це різноманітні війчасті рецепторні клітини. Кількість їх величезна: до кількох сотень на 1 мм2. У донних восьминогів добре розвинена хемотактильна пам'ять, у тому числі здатність знаходити дорогу до своєї домівки.

Головоногим притаманні складні форми поведінки. Передусім вони виявляються в реакціях при нападі на здобич та втечі від ворогів. Не менш складна поведінка супроводить запліднення, відкладання та охорону (у восьминогів) самицями яєць. Головоногі, особливо донні восьминоги та каракатиці, мають пам'ять, досить легко навчаються. З іншого боку, наутилусам, пелагічним восьминогам та глибоководним океанічним кальмарам ці здібності притаманні значно меншою мірою Усі головоногі роздільностатеві тварини з чітко вираженим статевим диморфізмом. Самці відрізняються від самиць тим, що одне з їх щупалець перетворене на копулятивний орган {гектокотильоване щупальце).

Головоногі мають високорозвинену здатність до регенерації пошкоджених або втрачених частин тіла. Рани на їх тілі заживають дуже швидко.

Способи руху головоногих дуже різноманітні, відповідно різні й біологічні механізми, що забезпечують той чи інший рух. Найдосконалішим є реактивний рух, який забезпечується роботою мантії та лійки. Мантійна порожнина головоногих дуже велика. У кальмарів її об'єм становить біля половини об'єму тіла. Набираючи в неї воду через мантійну щілину, молюск із силою виштовхує її потім через лійку.

Коли молюск скорочує мускулатуру черевної стінки мантії, сильний струмінь води викидається з лійки; реактивна сила, яка виникає при цьому, штовхає тіло тварини в протилежний бік. Реактивні поштовхи повторюються з великою частотою, що забезпечує високу швидкість руху.

Реактивний рух  не єдиний спосіб пересування головоногих. Вони плавають також за допомогою плавців, які є в кальмарів, каракатиць, вампіроморф та плаваючих восьминогів. Решта восьминогів живе постійно на дні і плавців не має. Взагалі, нектонні кальмари та каракатиці мають щільне мускулясте тіло, яке важче за воду, і щоб не потонути, вони повинні весь час рухатися.

Основним способом руху донних восьминогів є повзання по дну за допомогою рук. Вони навіть можуть крокувати по дну, спираючись на кінчики рук.

Поряд із активно-рухливими тваринами серед головоногих є також планктонні організми. Ці тварини живуть, як правило, на глибині 100 і більше метрів і ширяють у воді. Вони мають нейтральну плавучість, тобто їхня питома маса наближається до питомої маси води.

Людина здавна використовувала головоногих в їжу, а в останні десятиріччя промисел головоногих різко посилився, що пов'язано з виснаженням рибних ресурсів та необхідністю пошуків додаткових джерел білкової їжі. За поживними якостями головоногі перевершують інших молюсків та навіть деяких риб. В Японії це один із найпопулярніших продуктів харчування. У наш час існує промисловий вилов близько ЗО видів головоногих. Це передусім кальмари омастрефіди, лолігініди, деякі каракатиці та звичайні восьминоги. Із гарних черепашок наутилусів роблять прикраси; з чорнильної рідини сепій виготовляють фарбу та чорнило. Головоногих використовують також у медицині та парфюмерії. Новітніми дослідженнями доведено, що головоногі є джерелом важливих та перспективних біологічно активних препаратів (протишокових, обезболюючих, антипаразитарних речовин, сильнодіючих токсинів тощо).

Головоногі викликають інтерес вчених як модельні об'єкти досліджень: для нейрофізіологів кальмари  один із важливих об'єктів для дослідження проведення нервових імпульсів; психологи цікавляться головоногими як безхребетними з високорозвиненою психікою («примати моря»).

Сучасні Cephalopoda поділяються на два підкласи: Наутілоідеї (Nautiloidea) та Колеоідеї (Coleoidea).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Назвіть риси представників класу головоногі, які вказують на більш високий рівень організації.

2.Значення представників класу головоногих в біогеоценозах та господарській діяльності людини.

Вивчення будови та особливостей пристосування представників класу головоногі молюски (cephalopoda) на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Вивчення будови та особливостей пристосування в біогеоценозах представників типу молюски, на прикладі класу двостулкові (bivalvia)

2. Реферат Вивчення особливостей пристосування зовнішньої та внутрішньої будови представників класу павукоподібні (arachnida)

3. Реферат Вивчення особливостей зовнішньої будови представників класу комахи (insecta)

4. Реферат Вивчення особливостей внутрішньої будови представників класу комахи insect

5. Реферат Вивчення будови і життєвого циклу представників класу стьожкові черви (cestoda)

6. Реферат Вивчення будови та особливостей пристосування представниківпідтипу трахейнодишні (tracheata)

7. Реферат Вивчення будови та особливостей пристосування представниківпідтипу зябродишні (branchiata, або crustacea)

8. Реферат Особливості будови та будови представників класу ГІДРОЇДНІ (HYDROZOA)

9. Реферат Особливості будови типу Голкошкірі на прикладі представників класу морські зірки (asteroidea)

10. Реферат Вивчення особливостей будови вищих ракоподібних на прикладі рака річкового (Astacus astacus)