Новости

Болгарія. Югославія

Работа добавлена:






Болгарія. Югославія на http://mirrorref.ru

Тема. Болгарія. Югославія.

Мепта уроку розкрити процес розвитку Болгарії у міжвоєнний період, показати особливості політичних процесів у країні, з'ясувати причини політичної нестабільності і встановлення авторитарного режиму; показати процес створення Югославії, охарактеризувати розвиток Югославії у міжвоєнний період, розкрити суть національної проблеми в країні; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку комбінований.

Обладнання підручник, хрестоматія, стінна карта «Країни Східної і Центральної Європи», атлас.

Основні поняття і терміни Владайське повстання (Радомирський бунт), Комінтерн, світова революція, авторитарний режим, монархічна диктатура, Держава СХС, Королівство СХС, Відовданська конституція, скупщина, монархічна диктатура, національна проблема, усташі, «Тевтонський меч», терористичний акт.

Основні дати 27-29 вересня 1918 р. – Владайське повстання (Радо-мирський бунт); червень 1923 р. – державний переворот і встановлення диктатури. Усунення Стамболійського від влади; вересень 1923 р. – Комуністичне повстання; 1934 р. – встановлення дипломатичних відносин з СРСР; 1935 р. – встановлення монархічної диктатури в Болгарії, 1 грудня 1918 р. – створення Королівства сербів, хорватів і словенців; 1921 р. – Видовданська конституція; 1929 р. – проголошення Королівства Югославія; жовтень 1934 р. – вбивство короля Александра; 26 серпня 1939 р. – угода югославського уряду з лідером хорватського руху В. Мачеком про створення Хорватської самостійної адміністративної одиниці.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та мети уроку

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування.

1) На боці якого союзу воювала Румунія у Першій світовій війні

2) Які території увійшли до складу Румунії після Першої світової війни

3) Якими договорами були закріплені ці зміни

4) Яка політична партія перебувала при владі в Румунії у 1920-ті рр.

5) На яких засадах проводилась аграрна реформа в 1920-ті рр.

6) Якою була зовнішньополітична орієнтація Румунії у повоєнні .,роки

7) Коли було прийнято повоєнну конституцію Румунії

8) -У якому році відбулося Татарбунарське повстання

9) «Залізна гвардія» – це...

10) Які причини встановлення королівської диктатури

11) Коли було встановлено диктатуру Й. Антонеску Завдання на картках.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Владайське повстання (Радомирський бунт). Наслідки Першої світової війни.

Розповідь учителя.

Перша світова війна привела країну до гострої політичної та економічної кризи. Масового характеру набули виступи проти продовження війни («жіночі бунти»). Цар Фердинанд заміною уряду в червні І 918 р. намагався виправити становище.

У вересні 1918 р. війська Антанти прорвали фронт болгарської армії в районі Доброполе. У її відступаючих частинах почалися стихійні виступи проти армійського командування та уряду. Солдати захопили Головну квартиру болгарської армії (генеральний штаб) і рушили па Софію. У таких складних умовах уряд, не маючи сил, вступив у переговори з повстанцями, включивши до складу делегації популярних діячів Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) А. Стамболійського і Р. Даскалова. Водночас було розпочато переговори з Антантою про укладення перемир'я.

Делегація Даскалова і Стамболійського не виправдала надій уряду. 27 вересня Даскалов у місті Радомир проголосив повалення монархії та встановлення Болгарської республіки на чолі зі Стамболійським. Повстанці підійшли до столиці та в ультимативній формі зажадали здати Софію. Скориставшись нерішучістю повсталих, уряд стягнув піддані частини, 29 вересня уклав перемир'я з Антантою і з допомогою німецьких військ завдав поразки повсталим у битві під Владайськом.

Повстання та перемир'я з Антантою змусили царя Фердинанда зректися престолу на користь його сина Бориса III (1918–1943).

Попри придушення повстання, становище в країні залишалося складним. Щоб якось збити хвилю народного невдоволення, цар пішов на деякі поступки було введено 8-годинний робочий день, оплачувану відпустку, скасовано податок на прибутки в умовах воєнного часу.

Війна дорого коштувала країні. Загинула п'ята частина чоловічого населення віком від 20 до 50 років. Загальні втрати складали 155 тис. загиблих, 400 тис. поранених на фронтах і 150 тис. померлих від тифу, холери, грипу серед цивільного населення. Країна втратила третину національного багатства.

2. Політика уряду А. Стамболійського.

Розповідь учителя.

Після Першої світової війни політичне життя країни було надзвичайно бурхливим, незважаючи на те, що болгарське суспільство з країн Східної Європи було досить прогресивним, відкритим і найдемократичнішим. Воно не мало дворянства, а система освіти була найбільш прогресивною і доступною (держава витрачала на освіту 310 бюджету, випускники болгарських вузів посідали провідні міста в балканських країнах). В етнічному, мовному й релігійному відношенні Болгарія була найбільш однорідною серед країн Східної Європи. Болгарська еліта формувалась переважно із числа селян і ремісників. За своїми поглядами представники болгарської еліти були технократами. Система соціального захисту і страхування була найпередовішою на Балканах і охоплювала всі верстви суспільства. Додатковою гарантією соціальної стабільності було те, що селяни і частина мешканців міст були забезпечені землею, яка перебувала в їх власності.

У серпні 1919 р. відбулись перші повоєнні вибори в Народні збори, які проходили в атмосфері апатії і розчарування після того, як було пролито стільки крові. Вибори засвідчили повну перемогу антивоєнних сил більшість голосів набрали представники лівих сил БЗНС і Болгарської комуністичної партії («тісних» соціалістів, або «тісняків»), соціал-демократи («помірні»). Праві партії отримали лише 66 мандатів із 236. Право формувати уряд було доручено лідеру БЗНС А. Стамболійському. Він сформував коаліційний уряд з представників БЗНС і правих партій. БКП («тісняки»), соціал-демократи відмовилась увійти до складу уряду. Після виборів 1920 р. він сформував однопартійний уряд.

Стамболійський, будучи сильним ідеологом, людиною емоційною і вміючи використовувати демагогію (блискучий оратор і полеміст), став унікальним лідером аграріїв серед країн Східної Європи. Він був сповнений рішучості запровадити диктатуру села і селянства у Болгарії., та й в усій Східній,Європі, знищити домінуючу роль міст, з їх, як він говорив, «виродженим, паразитуючим населенням». Він виступав за створення «Зеленого Інтернаціоналу» аграрних партій, який повинен протиставити селянську ідеологію Заходу і комуністичному Сходу. У міжнародних відносинах він закликав до створення болгарсько-югославського союзу, не заперечував проти відокремлення Македонії, вважаючи це кроком до перебудови всіх відносин на Балканах. Також він прагнув усунути македонських болгар від впливу на політичне життя в країні. Для реалізації своїх планів він використовував будь-які засоби пускав у хід напіввійськову Оранжеву Гвардію Землеробського союзу, підтасовував результати виборів, нищив лідерів опозиції тощо. Утілення селянської концепції Стамболійського в країні вилилось у низку соціальних і політичних експериментів.

Робота з документом. А.

Стамболійський про перспективи суспільного розвитку Болгарії

Ми не бажаємо поховати цей устрій, але ми й не бажаємо залишати його з тими виразками, із тими хибами, із якими ми бачимо його тепер... Ми за приватну власність, але ми не за паразитичну приватну власність. Ми хочемо знищити те, що складає ваду цієї власності... Цей соціальний лад треба перевлаштувати, не знищуючи його. Ми його перевлаштуємо, ми прагнемо його змінити.

Запитання до документа.

Як можна охарактеризувати основні цілі БЗНС

Розповідь учителя.

З ініціативи Стамболійського Народні збори прийняли у грудні 1919 р. закон про покарання винних у національній катастрофі. Кампанія з покарання «воєнних злочинців» вилилась у демонстрацію політичної сили Стамболійського. Було проведено референдум із цього питання, на якому більшість висловилась за суд. Хоча суд не відбувся, уся кампанія мала залякати будь-яку опозицію.

У 1920 р. в Болгарії було запроваджено загальну трудову повинність. За цим законом кожен чоловік віком від 20 до 40 років мусив протягом 8 місяців виконувати фізичну роботу на користь держави і ще 21 день на рік працювати у своєму окрузі. Для жінок від 16 до Л0 років строк служби складав 4 місяці. Ця система мала позитивні наслідки для країни, для будівництва загальнонаціональних об'єктів (дороги, залізниці, мости, канали тощо) залучалась додаткова робоча сила. До того ж таким чином Болгарія обходила заборону на загальну військову повинність. Молоді чоловіки під час трудової повинності проходили й елементарну військову підготовку. Наступні болгарські уряди зберегли цю систему.

У 1921р. був прийнятий закон про максимум землеволодіння (встановлювався в розмірі 30 гектарів + по 4 гектари на кожного члена сім'ї, у якій було більше 4 осіб). Цей закон мав забезпечити відносно рівний розподіл землі між селянами. Така рівність відповідала селянській ідеології Стамболійського. До того ж цей закон свідчив про намагання уряду розвивати сільське господарство, бо лише велике господарство дає змогу запроваджувати нові технології і техніку.

Крім того на користь селян було переглянуто податкове законодавство. Щоб усунути посередників у торгівлі сільгосппродукцією, було створено Державний зерновий консорціум (правда, його прийшлось ліквідувати під тиском країн Антанти). Бідняки переселялись у помешкання «багатіїв», тих, хто підпадав під дії закону 1919 р. про покарання воєнних злочинців. Банківська кредитна система орієнтувалася на потреби села. Упроваджувалися прогресивно-прибутковий податок і податок на прибутки банків, промислових і торговельних підприємств, що викликало невдоволення промисловців і підприємців.

У листопаді 1919 р. Болгарія підписала Нейїський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 110 території. Скорочувалася кількість збройних сил, ліквідовувалася загальна військова повинність. Болгарія мала сплачувати репарації, передавала країнам-переможницям велику кількість худоби, а також мусила утримувати окупаційні війська.

Підписання договору поставило в опозицію до уряду офіцерський

корпус болгарської армії.

У зовнішній політиці уряд не спромігся пом'якшити умови Нейїського договору, а це підривало його авторитет.

Наведений вище матеріал можна подати учням й у вигляді таблиці.

Заходи уряду А. Стамболійського, результати та наслідки

Заходи уряду

Результати, наслідки

3. Комуністичне повстання 1923 р.

Розповідь учителя.

Наприкінці 1920 р. почався процес консолідації опозиційних сил, які намагалися скинути уряд. Починаючи з 1922 р. реформи і експерименти починають давати збої. Росте число невдоволених, особливо мешканців міст. Улітку 1922 р. праві та центристські партії утворили Демократичну злагоду, яка об'єднала свої зусилля з Військовою лігою (організація звільнених з армії за Нейїським договором офіцерів). Також до них приєдналась таємна організація македонських болгар ВМРО, яка мала багатий досвіт проведення терористичних актів. Ці сили спиралися на підтримку царя. В опозицію стала і БКП («тісняки»), що вважала Стамболійського «болгарським Керенським».

Скориставшися сприятливими умовами, у ніч з 8 на 9 червня 1923 р. «Народна змова» і Військова ліга вчинили переворот. Уряд Стамболійського було заарештовано, а його самого жорстоко вбито. Владу захопив уряд, що його очолив лідер «Народної змови», професор, економіст Александер Цанков. До уряду Цанкова ввійшли представники майже всіх правих і центриських партій. Новий уряд влаштував справжнє полювання на лідерів селянської і комуністичної партій. Загинуло майже З тис. осіб. За це Цанков нажив собі недоброї слави.

Лідери Комінтерну оцінили становище у Болгарії як сприятливе для проведення повстання і встановлення радянської влади. Болгарія повинна була стати плацдармом для поширення світової революції. БКП, об'єднавшись з лівим крилом БЗНС, почала підготовку до збройного повстання, призначеного на 22-23 вересня 1923 р. Було створено військово-революційний комітет на чолі з Г. Димитровим, В. Коларовим і Г. Геновим, але про ці плани стало відомо уряду, який починає проводити привінтивні заходи. 12 вересня відбулись масові арешти (заарештовано 2 тис. осіб). Це спровокувало передчасний початок повстання. Перші збройні виступи почалися вже 13 вересня і тривали до 27 вересня 1923 р. Урядові війська змогли придушити розрізнені виступи. Унаслідок повстання загинули чи були віддані до суду 20 тис. осіб. Після цього комуністи зазнали нових гонінь. 4 квітня 1924 р. вони були оголошені поза законом. Спроба комуністів перейти до терористичних методів боротьби тільки посилила репресії проти них (найгучнішим терористичним актом комуністів став вибух бомби в Софійському соборі (16 квітня 1925 р.), де перебував цар; під час якого загинуло 128 осіб). Політичні структури комуністів і лівого крила БЗНС були повністю розгромлені.

Запитання на закріплення.

1) Яка мета організованого комуністами повстання

2) Чому повстання зазнало поразки

4. Болгарія у другій половині 1920-1930-х рр. Встановлення монархічної диктатури.

Розповідь учителя.

Уряд Цанкова, придушивши повстання, домігся відносної стабілізації режиму, чому сприяли й економічні умови. Було підвищено заробітну плату військовим і службовцям, надано податкові пільги ремісникам, введено соціальне страхування робітників та ін. Але репресивний характер режиму, що посилився після невдалого замаху на царя Бориса III, нівелював усі позитивні зрушення

У січні 1926 р. сталася зміна уряду. Його очолив Андрей Ляпчев, представник Демократичної злагоди. Новий уряд пом'якшив репресії, оголосив амністію. Було дозволено діяльність політичних партій і організацій. Цанков став в опозицію до нового уряду (він критикував його за м'якість), а в 1930-1940-ті роки став відвертим фашистом з обмеженою кількістю прихильників. Із послаблення режиму скористалися комуністи, які заснували легальну Трудову партію, яка з кожним роком набирала популярності.

Економічна криза розпочалася в Болгарії в 1928 р. і тривала до 1934 р., охопивши всі галузі болгарської економіки. Кількість безробітних сягнула 200 тис. осіб. Різко погіршилося матеріальне становище населення. На початок 1934 р. національний дохід країни складав 61,4 % проти 1929 р. (хоча порівняно із сусідніми державами глибина падіння виробництва була значно меншою).

Криза привела до перегрупування політичних сил і посилення боротьби за владу. Після виборів 1931 р. Демократична злагода втратила владу. Урядову коаліцію утворили демократичні партії і БЗНС. Уряд очолив Александр Малінов, який через деякий час передав владу своєму колезі Ніколі Мушанову. Цанков утворив фашистський Народний соціальний рух (НСР), який орієнтувався на Італію та Німеччину. Його конкурентом стала група «Звено», яка складалася із цивільних, що прагнули здійснити модернізацію країни, покладаючись на авторитарні методи. У зовнішній політиці вони покладали надії на Англію та Францію. їх союзниками виступили військові з Військової ліги.

У травні 1934 р. виникла урядова криза, із якої вирішили скористатися НСР і «Звено». Цанков планував почати похід на Софію накшталт «походу на Рим» Муссоліні. Його випередила група «Звено», яка 19 травня 1934 р. здійснила державний переворот. На чолі уряду став Кімон Георгієв. Переворот був ретельно підготовлений, бездоганно виконаний, але заколотники не мали чіткої подальшої мети. їх прагнення «відродження» країни шляхом «очищення» і «раціоналізації» всіх інституцій і життєвого укладу були не зрозумілі для народу. Відповідно уряд Георгієва не мав соціальної опори. Цим скористався цар Борис III, який був хитрим і спритним політиком. Своєю поведінкою він вдавав, що політика його не цікавить; єдиним предметом його захоплення є паровози, які він колекціонував. Цар поступово усунув молодих і недосвідчених політиків, відкинув їх соціально-економічні починання, проте залишив їх авторитарні методи управління. У країні було скасовано конституцію, розпущено Народні збори, заборонено партії (особливо ВМРО) та профспілки. Було встановлено державний контроль над банками, що його здійснював новостворений банк «Болгарський кредит» за участю держави. Вводилася державна монополія на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти. У зовнішній політиці Георгієв пішов на зближення з Англією та Францією, нормалізував стосунки з Югославією і 1934 р. встановив дипломатичні відносини з СРСР.

Розповідь учителя.

Георгієв прагнув обмежити владу царя. Проте наприкінці 1935 р. останній домігся усунення Георгієва від влади і встановив особисту монархічну диктатуру. У 1938 р. цар дозволив провести вибори на безпартійній основі до Національних зборів. Зі 158 обраних депутатів 56 мали опозиційні погляди (11 із них були комуністами). Така розстановка забезпечувала слухняність парламенту і одночасно знімала звинувачення, що цар душить опозицію. Свої виборчі експерименти цар повторив у 1939 і 1940 роках. На цей раз опозиційними були лише 20 депутатів (9 комуністів).

У період 1934-1939 рр. болгарська економіка зазнала найбільшого в повоєнні роки піднесення, особливо сільське господарство. Це було зумовлено переходом на виробництво високоприбуткових технічних культур (волокнистих, олійних, садових). Також був узятий курс на розвиток легкої промисловості, яка б доповнювала сільське господарство. Така політика сприяла зростанню промислового виробництва за період 1935-1939 рр. на 64,1 % .

У зовнішній політиці цар пішов на зближення з Німеччиною. За її підтримки Болгарія домоглася скасування статей Нейїського договору (Солонінська угода 1938 р.). У 1940 р. Румунія повернула Болгарії Південну Добруджу (основну житницю країни, де вироблялось 20 % сільгосппродукції країни). Але за це Болгарія розплатилася вступом у Другу світову війну на боці Німеччини. Щоправда, вона категорично відмовилася взяти участь у війні проти СРСР, обмежившись окупацією Македонії та Фракії (захоплені в Югославії та Греції в 1941 р.).

Запитання та завдання на закріплення.

1) Які основні політичні сили вели боротьбу за владу в 1930-ті рр.

2) Що зумовило встановлення монархічної диктатури в 1935 р.

3) Чому Болгарія вступила у Другу світову війну на боці Німеччини

5. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Відовданська конституція.

Розповідь учителя.

Восени 1918 р. південнослов'янські землі Австро-Угорщини були охоплені селянським рухом, а в армії та на фронті відбувалися революційні виступи. За такої ситуації 5-6 жовтня 1918 р. у Загребі

(Хорватія) на нараді представників різних партій з усіх південнослов'янських земель Австро-Угорщини було утворено Народне віче словенців, хорватів і сербів. Воно проголосило своєю метою «об'єднання всіх словенців, хорватів і сербів у народну, вільну й незалежну державу». Було оголошено про розрив усіх відносин із Габсбурзькою монархією і про створення суверенної Держави словенців, хорватів і сербів (Держава СХС). Народне віче стало верховним органом влади.

Нова держава була в скрутному становищі. Під гаслами розподілу поміщицької землі посилювався селянський рух, тривали воєнні дії проти військ Антанти. Італія прагнула захопити не тільки південнослов'янські землі на узбережжі Адріатичного моря, обіцяні їй державами Антанти, а й значно більшу територію.

У цій ситуації реальну допомогу Державі СХС могла надати Сербія, яка спрямувала свої війська на узбережжя Адріатики, що нейтралізувало дії італійських військ. Сербія претендувала на об'єднання всіх південнослов'янських земель під скіпетром династії Карагеоргі-євичів. Хорватські та словенські лідери побоювалися гегемонії Сербії в єдиній державі. Не маючи власних збройних сил, Держава СХС не могла захистити свого суверенітету, через що і була змушена піти на угоду із Сербією. Унаслідок переговорів між делегацією Народного віча та урядом Сербії 1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення єдиної південнослов'янської держави – Королівства сербів, хорватів і словенців (Королівства СХС). До його складу згодом увійшла Чорногорія.

Перша світова війна дорого коштувала південнослов'янським народам. Загальні втрати складали 1,9 млн осіб загиблих і померлих. Утрати сербської армії складали 369 тис. вбитих і поранених зі 705 тис. мобілізованих; Чорногорії – 63 тис, що складало 25 % її довоєнного населення.

Королівство СХС конституювалось як парламентарна монархія. 28 червня 1921 р., удень святого Вида (Видовдан) – день пам'яті битви на Косовому полі, Установча скупщина прийняла конституцію. Королю надавалися значні права, у тому числі право разом із скупщиною (парламентом) здійснювати законодавчу владу. Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав прем'єр-міністра, міг увести в країні надзвичайний стан, зупинити дію конституції. Король був непідзвітним ні перед скупщиною, ні перед народом. Верховний законодавчий орган країни – Народна скупщина – складався з однієї палати та обирався на чотири роки. Усупереч поділу на національні області, що склався історично, держава була розділена на 33 жупанії (губернаторства), очолювані великим жупаном, який призначався королем і мав повноваження припиняти рішення виборних органів самоврядування.

Отже, було закріплено унітарний устрій Королівства СХС. Домінуюче становище у країні здобула сербська еліта, яка зайняла майже всі адміністративні посади в країні.

6. Національна проблема. Криза і розпад першої Югославії.

Розповідь учителя.

У 1920-ті рр. в Королівстві було проведено аграрну реформу, яка на деякий час послабила гостроту земельного питання. Почала розвиватися промисловість, але країна залишалась аграрною, хоча деякі райони Словенії та Хорватії були економічно розвиненими.

Найбільш гострим питанням для Королівства стала національна великосербська політика, яку проводили король і уряд. Вона привела до розгортання сепаратистських рухів хорватів, словенців і мусульман, які вимагали зрівняння в правах усіх народів і надання автономії. На чолі сепаратистського руху стояла Хорватська республіканська селянська партія (ХРСГІ) з лідером С. Радичем. Надання Хорватії прав обмеженого самоврядування лишена деякий час послабило протиріччя. У 1927–1928 рр. національний конфлікт досяг найбільшої гостроти. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії у скупщині лідера опозиції С. Радича було поранено, а двох інших парламентаріїв від опозиції вбито. Загострення національних відносин спонукало короля Александра до встановлення особистої влади.

6 січня 1929 р. Александр опублікував маніфест, згідно з яким у країні ліквідовувалася парламентська монархія, скасовувалася Видовданська конституція, розпускалися Народна скупщина і всі партії та організації, які проводили антидержавну політику. Король перебрав на себе всю повноту влади. У жовтні 1929 р. держава дістала назву Королівство Югославія.

Робота з документом.

Із маніфесту короля до сербо-хорвато-словенського народу. 6 січня 1929 р.

Мої сподівання та сподівання народу, що розвиток нашого внутрішнього політичного життя принесе порядок країні та зміцнить її, не виправдалися. Парламентський лад і всі політичні погляди дедалі більше виказують свої негативні властивості, від яких народ і держава зазнають самих лише збитків. Замість того, щоб розвивати і зміцнювати дух національної й державної єдності, парламентаризм у тому вигляді, яким він є зараз, починає спричиняти духовну дезорганізацію й національний розбрат. Мій священний обов'язок берегти всіма засобами національну єдність держави. Я впевнений, що цієї відповідальної години всі – серби, хорвати і словенці – зрозуміють це щире слово свого короля і що вони вірно служитимуть мені в моїх подальших прагненнях, спрямованих цілковито лише на най скоріше здійснення такого устрою управління й такої організації держави, що найкращим чином відповідатимуть загальним потребам народів і державним інтересам. Унаслідок цього я вирішив і постановив, що Конституція Королівства сербів, хорватів і словенців від 28 червня 1921р. втратила свою чинність. Усі закони країни залишаються в силі доти, доки вони не будуть скасовані моїм указом. Якщо знадобиться, то в майбутньому буде оприлюднено таким же чином нові закони, скупщина, обрана 11 вересня 1927 р., розпускається.

Запитання до документа.

1) Що спонукало короля Александра видати цей маніфест

2) Які головні ідеї маніфесту

Розповідь учителя.

Одночасно було проведено і адміністративну реформу, за якою країна поділялася на дев'ять банів і один столичний округ так, щоб у банах сербське населення було домінуючим. Старі етнічні кордони було ліквідовано. Бани призначалися королем і підпорядковувалися

тільки йому.

У 1930 р. Югославію охопила економічна криза. Промислове виробництво скоротилося наполовину, а ціни на сільськогосподарську продукцію – вдвічі. У 1934 р. національний доход порівняно з 1929 р. складав 46,5 %. Крім того, загострилися національні, соціальні та інші протиріччя у суспільстві. Боротьба за права хорватів, мусульман, словенців набула інтернаціонального характеру. Хорватські усташі (націоналісти) на чолі з Анте Павеличем, яких підтримувала Італія, а згодом і Німеччина, почали вдаватися до терористичних актів.

Уряд, намагаючись хоча б якось послабити кризу, установив контроль над цінами на сільськогосподарську продукцію. Але обійтися без іноземних кредитів було неможливо. У 1931 р. Франція надала Югославії значний кредит за умови послаблення монархічної диктатури.

Не бажаючи виглядати в очах світової громадськості диктатором, король погодився на конституцію, яка відновила деякі демократичні права і свободи.

У жовтні 1934 р. в Марселі усташі, діючи згідно з розробленим у Німеччині планом «Тевтонський меч», убили короля Александра і французького міністра закордонних справ Варту. Знищивши двох найбільших прихильників політики колективної безпеки, Німеччина домоглася своїх цілей чужими руками. Останніми словами короля були «Бережіть Югославію!»

У зовнішній політиці Югославія дотримувалася союзу з Францією, входила до Малої Антанти і Балканської Антанти (Югославія, Греція, Румунія, Туреччина). Найбільш напружені відносини склалися її неї з Італією та Болгарією.

Після смерті Александра королем став його син Петар II (11 років), в регентом – принц Павел.

У 1935 р. уряд очолив М. Стоядинович. Він намагався подолати кризу в національних відносинах. Розуміючи, що для приборкання хорватських сепаратистів треба позбавити їх зовнішньої підтримки, він уклав конкордат із Ватиканом, за яким католицька церква (хорвати-католики) отримувала ряд привілеїв. Це призвело до конфлікту між урядом і православною церквою.

У 1937 р. Стоядинович уклав договір із Болгарією та Італією. За договором Італія припиняла підтримку усташів, Югославія визнавала окупацію Ефіопії та аншлюс Австрії, а після розчленування Чехо-Словаччини заявила про припинення існування Малої Антанти. Але вирішити хорватське питання сторони не змогли. Тоді король надав право формувати уряд Д. Цветковичу (лютий 1939 р.).

26 серпня 1939 р. новий керівник уряду підписав угоду з лідером хорватського руху В. Мачеком про створення Хорватської самостійної адміністративної одиниці.

Пронімецька політика Цветковича мала наслідком приєднання Югославії до Троїстого пакту фашистських держав – Німеччини, Італії та Японії.

27 березня 1941 р. стався переворот. Було усунуто регента принца Павла та уряд Цветковича і короновано Петара II. Створювався уряд національної єдності на чолі з Д. Симовичем. Це був проанглійський державний військовий переворот, підтриманий демократичною опозицією.

Роздратований Гітлер вирішив напасти на Югославію, навіть якби довелося відкласти напад на СРСР. 6 квітня 1941 р. німецькі війська вдерлися на територію Югославії та Греції. 10 квітня Хорватія проголосила незалежність. Між Італією та Хорватією було укладено договір, за яким Італія визнавала територіальну цілісність Хорватії, а Хорватія зобов'язувалася не мати флоту і пропускати італійські війська через її територію. Решту території Югославії було поділено між Болгарією, Угорщиною, Німеччиною та Італією. Із частини Сербії була створена маріонеткова держава під зверхністю Німеччини.

Запитання для дискусії.

1) Чи була інша альтернатива розвитку Югославії

2) Що відіграло вирішальну роль у загибелі першої Югославії внутрішні чи зовнішні чинники

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Фронтальне опитування.

1) Коли відбулося Владайське повстання (Радомирський бунт)

2) Чому в Болгарії не було повалено монархію

3) Які наслідки Першої світової війни для країни

4) На які сили спирався у своїй реформаторській діяльності А. Стамболійський

5) Чому було усунуто від влади А. Стамболійського

6) Які сили здійснили переворот проти уряду А. Стамболійського

7) Чому комуністичне повстання 1923 р. потерпіло поразку

8) Яку політику проводив уряд Цанкова і Ляпчєва

9) Чим був зумовлений переворот 1934 р.

10) Які причини встановлення монархічної диктатури

11) Чому Болгарія вступила у Другу світову війну на боці Німеччини

Запитання.

1) Коли і яким чином була утворена Югославія

2) Які причини встановлення королівської диктатури в 1929 р. Чи досягла вона своєї мети

3) Як склалася доля Югославії після агресії Німеччини та її союзників

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Перша світова війна негативно вплинула на розвиток Болгарії. Крім людських і матеріальних втрат, вона загострила внутрішньополітичну боротьбу в країні. У 1920-1930-ті рр. в країні неодноразово 1 відбувалися перевороти, спроби розпалити пожежу світової революції. Зрештою в країні було встановлено монархічну диктатура, а країна була втягнута у Другу світову війну на боці Німеччини.

Підсумовуючи вивчене, можна використати цитату Джозефа Ротшильда з книги «Східно-Центральна Європа між двома світовими 1 війнами» «У той час як політичний досвід Болгарії у міжвоєнний І період відповідав загальній тенденції Східно-Центральної Європи І йти від парламентаризму до авторитаризму, її соціальні інституції будувались на засадах рівності й відкритості, демографічна картина відображала однорідність та інтегрованість, а її економічні зусилля носили більш раціональний характер, аніж у більшості інших держав того регіону».

Об'єднані під зверхністю Сербії південнослов'янські народи не змогли створити єдиної держави через егоїзм сербської політичної еліти, яка вважала себе «старшим братом». Пошуки компромісу були невдалими. Це підштовхувало радикально налаштовані націоналістичні сили (усташі та ін.) до антиконституційних методів боротьби і до пошуку іноземних покровителів. Назрівання Другої світової війни зробило Югославію вразливою з боку зовнішньої агресії. Усі спроби забезпечити безпеку країни за рахунок створення загальноєвропейської системи безпеки, або за рахунок приєднання до одного з європейських союзів (англо-французького, «держав осі», СРСР) були теж невдалими. 6 квітня 1941р. Югославія зазнала агресії з боку Німеччини та її союзників і припинила своє існування.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте матеріал підручників

______________________________________________________________________________

Картка №1

1) Які наслідки Першої світової війни для Румунії

2) Назвіть основні риси режиму Й. Антонеску.

______________________________________________________________________________

Картка № 2

1) Які причини встановлення королівської диктатури Дайте їй характеристику.

2) Охарактеризуйте аграрну реформу 1920-х рр.

______________________________________________________________________________

Картка № 3

1) Чим зумовлене нестабільне політичне становище в Болгарії у міжвоєнний період

2) Охарактеризуйте події 1923 р.

______________________________________________________________________________

Картка № 4

1) Яка мета, результати і наслідки реформаторської діяльності уряду А. Стамболійського

2) Охарактеризуйте розвиток економіки Болгарії у міжвоєнний період.

Болгарія, Югославія в умовах 1920–1930-х рр.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• використовуючи історичну карту, визначати територіальні зміни піс-

ля Першої світової війни;

• аналізувати соціально-економічний та політичний розвиток Королів-

ства сербів, хорватів і словенців (Югославії), Румунії, Болгарії;

• виокремлювати основні ознаки демократичних та авторитарних ре-

жимів, встановлених в країнах Центральної та Східної Європи;

• характеризувати роль керівників країн регіону у здійсненні державотворчих

процесів;

• тлумачити та застосовувати поняття і терміни: авторитаризм, сепа-

ратистський рух, федерація, конфедерація.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . А ктуалізація опорних знань

Робота з картою

Використовуючи карту історичного атласа, виконайте завдання.

1. Які території увійшли до складу Румунії після Першої світової

війни?

2. Простежте за атласом, які території втратила Румунія у 1938–

1949 рр. До яких держав одійшли ці території?

3. Які території втратила Болгарія за Нейїським договором? До

складу яких держав потрапили ці території?

4. Заповніть таблицю «Територіальні зміни в Румунії, Болгарії,

Югославії у повоєнні роки».

Країна За яким договором

Отримані

території

Втрачені

території

ІІ . С прийняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота з поняттями

Відовданська конституція — конституція 1920 р., прийнята Уста-

новчою скупщиною Королівства сербів, хорватів та словенців у день

Св. Віда. Конституція завершила процес формування держави

КСХС .

«Залізогвардійці» — члени профашистської організації «Заліз-

на гвардія» в Румунії, що орієнтувалися на нацистську Німеччину.

У 1938 р. вожді «залізогвардійців» були звинувачені у змові проти

короля та вбиті.

Корфська декларація — декларація, підписана 20 червня 1917 р. на

о. К орфу прем’єр-міністром Сербії Н. Пашичем і головою Південнослов’

янського об’єднаного комітету А. Трумбічем. Передбачала ство-

рення незалежної держави Королівства сербів, хорватів і словенців.

До складу мали увійти: Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Бос-

нія, Герцеговина та інші південнослов’янські землі Австро-Угорської

імперії. На чолі держави — король династії Карагеоргієвичів.

76

Мала Антанта —військово-політичний блок Чехословаччини, Ру-

мунії та Югославії, утворений у 1920–1921 рр. з метою збереження

політичної стабільності в Центральній та Південно-Східній Європі

після Першої світової війни. У зовнішній політиці Блок орієнтувався

на Францію. Мюнхенська угода 1938 р. припинила існування Малої

Антанти. Офіційно вона була розпущена у 1939 р.

Складання таблиці

Учитель пояснює питання про особливості політичного та еконо-

мічного розвитку країн Центральної і Східної Європи, а учні заповнюють

таблицю.

Румунія Болгарія Югославія__Робота в групах

1-ша група

Червневі події 1923 р. у Б олгарії

Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти «хлі-

боробського» уряду… Навесні 1922 р. сформувалася «Народна змо-

ва» — невелика організація, що об’єднала групу правих елементів

болгарського суспільства, які поставили

за мету повалення уряду

БХНС і встановлення авторитарного режиму. Завдяки зусиллям

«Народної змови» влітку 1922 р. три провідні праві партії створи-

ли «Конституційний блок», який проголосив відновлення «кон-

ституційних прав і свобод, якими знехтували». Вони спирались на

Військову лігу, що була створена 1919 р. та об’єднала невдоволених

своїм матеріальним і суспільним становищем офіцерів, яких звіль-

нили зі служби за умовами Нейїського договору. На чолі Військо-

вої ліги стояв генерал І. Вилков, якого підтримував цар Борис III.

Фактично він виконував функції головнокомандувача болгарської

армії. Цар, залишаючись осторонь, уміло спрямовував дії супротив-

ників уряду БХНС. Вважаючи ситуацію сприятливою для здійснен-

ня змови, керівництво «Народної змови» та Військової ліги, яким

таємно диригував Борис III, в ніч проти 9 червня 1923 р. вчинило

державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС заарештували змов-

ники, а А. Стамболійського, який намагався організувати опір, по-

звірячому вбили. Народне протистояння змові було придушене.

Внаслідок перевороту владу захопив уряд на чолі з одним із лі-

дерів «Народної змови» Александром Цанковим. Провідні посади

в ньому обіймали військові. У їхніх руках були армія, поліція,

міс-

цева адміністрація, а політичні партії відігравали другорядну

роль.

Новий режим мав військово-фашистський характер. Це була відвер-

та диктатура реакційних сил суспільства. Репресії та переслідуван-

ня були спрямовані проти БХНС, Болгарської комуністичної

партії

(БКП) та інших лівих партій.

Запитання

1. Які дві політичні сили сформувалися у Болгарії в 1922 р.?

2. Яку мету переслідували новостворені організації?

79

3. Коли відбувся державний переворот у країні? Які політичні сили

стали на чолі перевороту?

4. Якими були наслідки даної події для Болгарії?

2-га група

Вересневі події 1923 р. у Б олгарії

Вересневе повстання 1923 р. стало прямою відповіддю лівих сил

на встановлення військово-фашистської диктатури. Під час перевороту

БКП посіла позицію нейтралітету, що спричинило критику

керівництва партії з боку як Комінтерну, так і рядових комуністів.

Під впливом цієї критики ЦК БКП на засіданні 5–7 серпня 1923 р.

виніс рішення про збройне повстання. Було розпочато

перегово-

ри з керівництвом лівих партій. Соціалісти відкинули

пропозиції

про співробітництво, сповідуючи тактику ненасильницьких

дій,

а з БХНС було підписано угоду про спільні дії диктаторського режи-

му. В керівництві БКП точилися серйозні

суперечки щодо питання

про збройне повстання. Г. Димитров і В. Коларов обстоювали так-

тику спільного фронту боротьби

проти фашистської диктатури, а се-

кретар ЦК Т. Луканов виступав проти повстання. Уряд, дізнавшись

про підготовку повстання, вдався до превентивних репресій. Але ЦК

БКП ухвалив

розпочати повстання в ніч проти 23 вересня з метою

встановлення

влади робітничо-селянського уряду. Повстання було

підготовлене неналежним чином й спиралося переважно на ентузіазм

і рішучість народу вести боротьбу проти влади. Політична орі-

єнтація його учасників не завжди була чіткою, лави повстанців роз-

ривали внутрішні суперечності. До складу Головного революційного

комітету

(ГРК) увійшли Г. Димитров, В. Коларов і Г . Генов. Перші

збройні бої почалися 13 вересня під Казанликом, а 19 вересня спа-

лахнуло повстання

в Південній Болгарії, у Старозагорському окрузі.

Масового характеру

набуло повстання в Північно-Західній Болгарії.

Розпочавши

його у визначений строк, тобто

в ніч проти 23 вересня,

повстанці захопили м. Фердинанд (нині Михайловград) та інші на-

селені пункти. Декілька днів точилися

запеклі бої проти урядових

військ, але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а по-

тім відступити за кордон. У Софії, де владі вдалося заарештувати де-

яких керівників ГРК, повстання не відбулося.

Запитання

1. Як поводилося керівництво БКП після встановлення фашист-

ської диктатури в країні?

2. Що спонукало їх до рішучіших дій?

3. Хто очолив повстання 23 вересня 1923 р.?

4. Якими були наслідки повстання?

5. Чому, на вашу думку, це повстання зазнало поразки?

У ч и т е л ь. Болгарія як член Четверного союзу у Першій сві-

товій війні за результатами Нейїського договору була відрізана від

Егейського моря і втратила значну частину своєї території. Болгарії

заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. вояків, авіацію,

військово-морський флот тощо. Упродовж 37 років країна повинна

була сплатити 2 250 млн золотих франків репарацій. Усе це усклад-

нило і без того важке становище Болгарської держави.

Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, розгляда-

ючи питання про політику уряду Стамболійського, та аналізують її

разом з вчителем.

80

Запитання

1. Якими були наслідки Нейїського договору для чинного уряду?

2. Яка партія стала одноосібно правлячою політичною силою у Бол-

гарії?

3. Що ставив на меті Стамболійський, проводячи ряд соціально-

економічних реформ?

4. Які реформи були проведені урядом Стамболійського? Чи були

вони популярними серед населення і чому?

5. Який курс провадився у зовнішньополітичній сфері?

Робота в групах

Учні об’єднуються у три групи, кожна з яких опрацьовує відпо-

відний пункт параграфа.

1-ша група.Встановлення режиму Й. Антонеску в Румунії.

2-га група.Переворот 1934 р. у Болгарії.

3-тя група.Становище Югославії у 30-х роках ХХ ст.

Розглянувши ці пункти параграфа, групи мають поставити за-

питання до своєї інформації (не більше 5).

Проблемне запитання

99 Як ви вважаєте, який шлях розвитку обрали дані країни після

Першої світової війни: авторитарний чи демократичний? Свою

думку обґрунтуйте, наводячи конкретні факти.

III. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. У чому полягали особливості розвитку Румунії в цей період?

2. У чому полягали особливості розвитку Болгарії в цей період?

3. У чому полягали особливості розвитку Югославії у цей період?

4. Покажіть на карті ці країни.

5. У чому полягала суть політики Антонеску?

IV. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати презентації про М. Ганді і Чан Кайші.__

Болгарія. Югославія на http://mirrorref.ru