Новости

МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Работа добавлена:






МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра мовної підготовки

Cамостійна робота з дисципліни

«Українська мова (за професійним спрямуванням)»

тема:

«МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ»

Виконав :

Перевірив:

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри

Крашеніннікова Т. В.

Дніпропетровськ2017

Зміст

  1. Актуальність мови та специфіка побудови речень в Коституції України.
  2.  Синтаксичні особливості текстуОсновного Закону держави.
  3. Побудова простих речень і стиль Конституції України.
  4. Література.

Актуальність проблеми специфіки побудови простих речень в Коституції України.

Особливе значення для Конституції є мова.Мова насамперед впливає на розуміння викладу нормативно-правових актів в Конституції та їх сприйняття. Мова це не тільки знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та граматичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та передавати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі, це ще й шляхетна колискова духовності.Мова найбільша цінність суспільства, важлива складова духовного зростання людини. Важко уявити людину без його величності слова. Головне, щоб мова не перетворилася в маску, якою майстерно хизуватимуться пройдисвіти та різного роду псевдо-патріоти, про що влучною римою нагадують мудрі митці слова: "Як Вас багато пігмепатріотів / Всіх рангів, кланів, вір і всіх мастей, / Що гребете під себе без турботи / Про долю обездолених людей" (А. Попівський).Поряд із змінами в організації держави й суспільства і завдяки їм відбуваються зміни у правовій системі в цілому. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України.Важливим етапом в утворенні української держави і створенні законодавчої бази, розвитку суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України. Ця Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя. Вона узагальнила попередній розвиток суспільства й держави, створила об'єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку.Таким чином, предметом нашого подальшого розгляду є Конституція України, як Основний Закон нашої держави.Юридичний документ має відрізнятися точністю формулювань і бездоганною грамотністю. Навіть маленька недбалість може породити ляп, здатний звести всю серйозність документа до гумору. Зверніть увагу на деякі вислови, виявлені нами в "доробках" студентів: "перегляд справ за знову відритими обставинам"; "випори депутатів"; "таємне голосування з писком"; "вибори нерідного депутата"; "нуль без папочки". Мова  юридичних документів має бути простою, зрозумілою та гармонічною.Простою не означає "спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами або іншими експресивними засобами, так і збіднювати або спотворювати канцелярсько-бюрократичними словами та словосполученнями, притаманними мові люмпенізованих інтелігентів та чиновників різних установ ("базові регіони", "тендерна політика", "інноваційний консенсус", "електорат", "студентський контингент", "осередок культури", "плюралістична концепція" тощо).Мову,що піклується про істину,не слід ні "припудрювати" наукоподібністю, ні розбавляти водичкою розпливчастих канцеляризмів, ні ускладнювати іноземними словами, що так часто полюбляють робити "звільнені чином від розуму і фантазії" сучасні політики, чиновники, марнослови (наприклад: "амбівалентний розвиток"; "функціональний збалансований консенсус"; "перманентна динаміка"; "концептуальний репрезентативний плюралізм"). В офіційно-діловому стилі важливо домогтися точного та лаконічного викладення фактів та висновків.Документ не повинен бути нудним, сірим, спрощеним до тривіальності. Як художня мова, так і мова офіційно-ділового стилю є досягненням культури. Ні ту, ані іншу мову не слід спотворювати грубою народною говіркою або жаргонними виразами.Але не слід надавати юридичному або іншому офіційному документу помпезності, пишномовності, зайвої манірності або крикливості. Вся цінність документа в думці, яка в ньому закладена, та в її інтелектуально-естетичному оформленні. Ясність думки та легкість фрази - ось ті позитивні якості, яких слід прагнути.Юридичний документ має бути максимально раціональним і доцільним - мінімум слів, максимум інформації.

Стислістьсестра таланту. Але вона дозволяє ще й економити найдорожче, що є у людини, час. Документ не повинен містити зайвої інформації. Багатослівність недолік.Юридичному документу властиві стислість, ясність викладення та культура оформлення. Стислість слів і ясність думки це ознака ділового стилю.Вчіться писати і говорити лаконічно,вишукано,зрозуміло,афористично.Перечитуйте і не скупіться викреслювати та переписувати написане. Ставтесь до проектів документа критичним чином, зважено і помірковано усувайте все зайве чи невдало викладене.

Синтаксичні особливості тексту Конституції України.

Для мови законодавчих документів, і особливо для Конституції України, характерним є широке вживання простих речень, що мають елементарну синтаксичну організацію, побудовані за зразком прямого порядку слів, де група підмета є темою, група присудка – ремою (рема виділяється нами жирним курсивом). Насамперед розглянемо,що таке просте речення ,та яку роль воно відіграє в Основному Законі нашої держави.

Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.

Складне речення — речення, що складається з двох або кількох взаємозв'язаних простих речень, які за допомогою різних синтаксичних засобів об'єднані в одне структурне й інтонаційне ціле.

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складному реченні таких основ може бути декілька.Просте речення може бути повним і неповним. Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення.Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення. Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

 В Конституції України здебільшого використовуються речення середньої довжини, оскільки дуже короткі речення не дозволяють достатньо повно виразити необхідні думку,наприклад : «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах»; дуже довгі речення ускладнюють розуміння тексту і сприяють втраті логічного сенсу наприклад: « Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей». Синтаксичний паралелізм, також притаманний законотворчому жанру, можна розглядати як повтор на синтаксичному рівні. Він репрезентується однаковою синтаксичною будовою речення в тексті законів та підзаконних актів. За допомогою такого засобу не тільки створюється й оформлюється смислова єдність тексту, але й виділяються та посилюються інформативно значущі фрагменти тексту, що зумовлює посилення його впливу на адресата, «Конституція України має найвищу юридичну силу.» ,«Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», «Норми Конституції України є нормами прямої дії», «Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується» (ст.8 Конституції України). У цьому прикладі всі речення прості. Зв´язок між реченнями посилюється завдяки тому, що окремі члени речення мають однакове лексичне наповнення, тобто синстаксичні зв’язки підкріплюються анафоричними, лексичними.

У Конституції України зобов’язання може виражатися формулою: «постановляю (-є) + обов’язок виконати відповідні дії, що передається дієсловами інфінітивної конструкції (здійснити, установити, забезпечити)». Коли встановлюються певні правові режими об’єктів правовідносин, порядок, процедура здійснення певних дій тощо, то імперативна природа припису може передаватися через дієслова теперішнього часу, безособової форми (перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком)— так звані стверджувальні речення. Інформативність таких повідомлень щодо імперативної природи припису в необхідних випадках може бути підвищена за допомогою часток «лише», «тільки», «виключно».

Складна структура речення є певною мірою виправданою, коли існує необхідність викласти думку в усьому різноманітті її юридичних відтінків, відобразити певну систему правових понять і логічний зв’язок між ними, вичерпати всі риси поняття. Є закономірною наявність речень із складною конструкцією в підзаконних нормативних правових актах. Вони відрізняються казуїстичним способом формулювання приписів, який обумовлений деталізованим, конкретизованим характером підзаконного нормативно-правового регулювання. Отже, коли зміст нормативно-правового припису не може бути викладений через прості речення, через графічні, структурні та інші засоби, слід спрощувати сприйняття змісту речень.

Водночас аналіз н свідчить про те, що суб’єкти нормотворчої та нормо-проектної діяльності, використовуючи речення надзвичайно складних конструкцій, безпідставно нехтують такими засобами. В усіх випадках, коли це можливо, слід певним чином позначати за допомогою цифр чи букв елементи переліку, виокремлюючи їх у самостійні частини статті (пункти).

Побудова простих речень і стиль Конституції України.

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін.Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера).Один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ-ХІІ ст, українсько-молдавських грамотах, українських літописах.  Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю: 1. Ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову. 2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).  3.Характеризується як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо). 4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Системи документації:В офіційно-діловому мовному стилі виділяють такі підстилі: 1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо. 2.Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо. 3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо. 4.Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.   Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).  Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту. При написанні текстів конституцій ключовою проблемою стає логічність, чіткість та однозначність конституційних формулювань, понять і словосполучень. Це пов’язано із самою природою конституції, яка посідає специфічне місце у національній правовій системі.

На мою думку, є спрощеним розуміння конституції як певного суспільно-політичного ідеалу. Це суперечить емпіричному досвідові, оскільки конституція на момент її прийняття виражає суспільний консенсус, компроміс між політичними силами. За таких умов вкрай складно написати документ з ідеальними формулюваннями, про що свідчать хоча б так звані «інституційні пастки» чинного Основного Закону щодо незалежності судової влади.

Тому символи, знаки та формули, які містить конституційний текст, позбавлені сенсу у відриві від конкретних історичних обставин. Таким чином, конституція є відкритою нормативною системою, яка наповнюється реальним змістом залежно від системи соціальних цінностей, щодо яких існує суспільний консенсус, та структури самого суспільства.

У ході реалізації конституції шляхом прийняття законів має значення розуміння конституції як своєрідної структури: системи над позитивних цінностей і власне позитивного права – тексу самого основного закону. Адже конституція – це не є продукт виключно законодавця, який є похідною владою від конституанти (установчої влади, що належить народові). Конституція є результатом суспільно-політичних дебатів у конкретному історичному типі суспільства і після її прийняття починає жити власним самостійним життя. І це життя конституції набуває свого різнобарв’я саме через призму політичної активності громадян, законодавчої діяльності, соціальної політики уряду, здійснення незалежного і безстороннього правосуддя.

 Конституційні положення мають бути придатними до застосування, оскільки за своєю юридичною силою вони мають пряму дію. На верховенстві та прямій дії ґрунтується чинність конституційних положень, які у діяльності органів влади мають бути основним мірилом правомірності їх правових актів, гарантуючи стабільність національної правової системи.

 Не завжди конституція виражає реальну волю більшості народу. Загалом конституція є нейтральною щодо потреб, прагнень та інтересів окремих осіб, оскільки ґрунтується на позитивному закріпленні прав і свобод людини. За таких умов конституція визначає правила та процедури досягнення згоди шляхом вільного демократичного дискурсу між численними носіями різних думок, які мають суспільне значення і забезпечуються конституційним захистом.

  Конституція у правовому значенні є відкритою нормативною системою, яка базується на певних соціальних цінностях та загальних принципах права. Соціальні цінності, які лягають в основу конституційних положень, відображають суспільний консенсус з приводу певних системоутворюючих засад організації суспільного порядку, серед яких найважливішими є безпека індивіда та передбачуваний та стійкий порядок публічного управління.

Писаний характер конституції зумовлений насамперед вимогою правової визначеності. При цьому згідно з цими вимогами конституційні положення підлягають конкретизації і деталізації у поточному законодавстві, особливо що стосується організації та діяльності органів публічної влади. Водночас її текст є «відкритим» через інститут прав людини й основоположних свобод, які лише визнаються через позитивне закріплення у конституції і їх каталог не обмежується лише її приписами.

Конституція як основний закон суспільства і держави є правовим актом, який застосовується у певному соціальному середовищі і за конкретно-історичних обставин і є своєрідним «відкритим текстом». Тому конституцію не можна зводити виключно до її текстуального аналізу. Концепція конституції як «відкритого тексту» ґрунтується на тому, що конституція не може зводитися до своєрідного «конституційного кодексу», оскільки, як справедливо зазначає С. Шевчук, ідея того, «щоб вона охоплювала всі можливі життєві ситуації та надавала відповіді на всі запитання без додаткового суддівського тлумачення є ілюзорними та завдають шкоди конституційно-правовому регулюванню». Звідси, є природнім розуміння горизонтального ефекту конституції, положення якої мають однаковим чином діяти як на публічне право, так і приватне право.

Згідно з рішенням Федерального конституційного суду Німеччини у справі Lueth (1953 р.) положення конституції просякнуті загальнолюдськими цінностями, у відповідності до яких конституція «встановлює об’єктивний порядок цінностей, що істотно зміцнює ефективність чинності основоположних прав. Цю систему цінностей, у центрі якої знаходиться індивід, що вільно розвивається, та його гідність, слід розглядати як основоположне, фундаментальне конституційне рішення, яке здійснює вплив на всі галузі права і слугує пріоритетом розвитку законодавства, державного управління та правосуддя. Таким чином, очевидно, що ця система цінностей здійснює вплив на цивільне право. Кожна цивільно-правова норма повинна бути сумісною з цією системою і трактуватися відповідно до її духу».

Горизонтальний ефект конституції зумовлює обмежене вживання у її тексті теоретичних понять (окрім загальнопоширених на кшталт правова держава, верховенство права тощо), класифікацій, визначень і т.п. У силу діалектики статики і динаміки конституційної матерії їх конкретизує краще законодавець або орган конституційної юстиції відповідно до конкретної історичної обстановки.

Література

  1.  Артикуца Н. В. Мова права та її вивчення студентами юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах України / Н. В. Артикуца // зб. матералів наук.-практ. конф. - С. 155-158.
  2.  Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К., 1998.
  3.  Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуван ні. Модульний курс : навч. посіб. / В. І. Мозговий. - К. : Центр навч. літ., 2006. - 592
  4.  Тертишник В. М. Зразки юридичних документів: Настільна книга слідчого: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Правова єдність, 2009. – 344 с.
  5. Тертишник В. Мова і стиль юридичних документів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 3–5..
  6.  Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№30.
  7. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - №9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88, із змінами, внесеними згідно із Законами № 5076-VI від 05.07.2012 // ВВР. - 2013. - № 27. - Ст. 282; № 5288-VI від 18.09.2012 //ВВР. -2013. -№ 37.-Ст.490; № 222-VII від 18.04.2013; № 406-УІІ від 04.07.2013.

 

МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат НЕОБХІДНІСТЬ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

2. Реферат Правова охорона Конституції України

3. Реферат Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави

4. Реферат Основні положення сучасної концепції прав людини і її відображення в Конституції України

5. Реферат Інформаційний бізнес і його особливості в умовах України

6. Реферат Особливості зовнішньоекономічної політики України по відношенню до економічних угруповань

7. Реферат Визначити особливості філософської думки Стародавньої Русі та України у ХІІІ – ХVIIIст. Києво-Могилянська академія як осередок філософії в Україні

8. Реферат Мовні стилістичні функції професіоналізмів

9. Реферат СТАНДАРТИЗОВАНІ МОВНІ ВИРАЗИ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО МОВЛЕННЯ

10. Реферат Логіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти