Новости

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Работа добавлена:






ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ на http://mirrorref.ru

Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут людини

Кафедра спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти

Курсова роботаз загальної, вікової та педагогічної логопсихології

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ……………..5

1.1. Сучасні погляди про поняття слухо-мовленнєвої пам’яті ……………...5

1.2. Формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з нормотиповим мовленнєвим розвитком ………………………………………………………...8

1.3. Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення………………………………………………………...11

Висновки до першого розділу………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ ……………………………………………15

2.1. Завдання та методика констатувального експерименту………………...15

2.2. Результати констатувального експерименту та їх аналіз ………………19

2.3. Методичні рекомендації щодо формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення………………………………………..25

Висновки до другого розділу……………………………………………………27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..30

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..31

ВСТУП

Слухо-мовленнєва пам'ять функціонує протягом життєдіяльності. Перші її прояви виявляють вже в елементарних формах спілкування дитини в процесі  її ознайомлення з оточуючими предметами. Відбувається це таким чином: дорослі називають предмети словами, які, при їх повторенні, механічно фіксуються в пам'яті. Так відбувається природний і мимовільний процес фіксації в пам'яті слів, які з самого початку їх використання, зв'язуються у свідомості дитини з образами тих чи інших предметів, з їх частинами, якостями, діями.

Слухо-мовленнєва пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, отримання знань, формування умінь і навичок.

Актуальність дослідження:

Повноцінне мовлення є необхідною умовою становлення і функціонування людини, формування її особистості. Порушення мовлення призводять до відхилень у пізнавальній і емоційно-вольовій сфері, до деформацій у розвитку особистості.

На даний час, досить часто зустрічаються мовні порушення у дітей, які супроводжуються несформованістю інших психічних функцій. Згідно з

Д. Б. Ельконіним, в старшому дошкільному віці найбільш значущою, провідною в психічному розвитку дитини є пам'ять. Вона є найбільш чутливою до будь-яких мозкових змін, тому може виступати, як «індикатор» стану психічного розвитку в цілому. У процесі розвитку психіки слухо-мовленнєва пам'ять має місце в усіх актах мовного спілкування - від побутового до здійснення навчальної та трудової діяльності.

Дослідження пам'яті дітей з порушенням мовлення, проведені І.Т.Власенко, Л.І.Беляковою, О.Н.Усановою, Ю.Ф.Гаркушоюта іншими показали, що у даної групи дітей особливо страждає розвиток слухо-мовленнєвої пам'яті. Тому є досить актуальною проблема її розвитку і корекції.

Тема дослідження: «Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення»

Об’єкт дослідження: процес формування слухо-мовленнєвої пам’яті.

Предмет дослідження: методика формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення.

Мета: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити стан сформованості слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення.

Завдання дослідження:

Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній, лінгвістичній, логопедичній та методичній літературі;

Виявити стан сформованості  слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення;

Розробити методичні рекомендації щодо формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення.

Теоретична основа дослідження:комплекс методів дослідження включає аналіз, теоретичне узагальнення, порівняльну характеристику даних науково-методичної літератури, обробку і систематизацію науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження,  констатуючий експеримент, методи аналізу результатів, кількісної обробки даних.

Огляд літератури:в ході написання курсової роботи були використані літературні джерела наступних авторів:Виготський Л.С., Лурія А.Р. ,Костюк Г. С.,Калягін В.А.,Конопляста С.Ю.,Скрипченко О. В,Істоміна 3.М .Шеремет М. К.

Структура дослідження: робота складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

  1. Сучасні погляди про поняття слухо-мовленнєвої пам’яті

Поступове ускладнення поведінки людини відбувається шляхом опанування низки знань, умінь та навичок та накопичення досвіду. Його формування було б неможливе, якби образи навколишнього світу, що виникають у корі головного мозку, зовсім зникали. Такі зв'язки взаємопов'язані, вони закріплюються, зберігаються і відтворюються залежно від потреб людини. Всі ці процеси охоплює пам'ять.

Пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.

Пам'ять — найважливіша характеристика всіх психічних процесів, вона забезпечує єдність і цілісність людської особистості.  Тому, проблема пам'яті - одна з тих галузей психології,  яка найбільше привертала до себе увагу і вивчалася.[1]

Питанням вивчення розвитку пам’яті займалися такі вчені зарубіжної та вітчизняної науки, як Л. Є. Андрусишина, Л. М. Веккер, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, О. Р. Даніленкова, Д. Б. Ельконін, З. М. Істоміна, Г. В. Костюк, С. В. Лауткіна, О. Р. Лурія, Г. О. Люблінська, А. Г. Маклаков, О. М. Мастюкова, Н. О. Менчинська, А. В. Петровський, Т. В. Сак, О. М. Усанова, Е. Л. Фегередо, М. К. Шеремет, Л. М. Шипіцина та інші.

Сучасні дослідники (Г. С. Костюк, Г. О. Люблінська, С.Д.Максименко, І. В. Мартиненко, З.В.Огороднійчук, Т. В. Сак, В. В. Тищенко, М. К. Шеремет та ін.)визначають пам’ять як пізнавальний психічний процес сприймання, запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду.

У пам'яті розглядають процеси запам'ятовування, збереження, відтворення і забування; вони не є автономними психічними здібностями, а формуються у діяльності й визначаються нею.

Види пам'яті залежать від характеру діяльності, під час якої реалізуються процеси запам'ятовування і відтворювання.

Отже, до ключових видів пам’яті відносять:

  • за характером психічної активності, що переважає в діяльності, — рухова, емоційна, образна, словесно-логічна;
  • за характером цілей діяльності — мимовільна, довільна;
  • за тривалістю закріплення і збереження матеріалу — короткочасна, довготривала, оперативна.[4]

Коли процеси запам'ятовування і відтворення не мають спеціальної мети щось запам'ятати чи пригадати, то йдеться про мимовільну пам'ять; якщо ставиться мета — про довільну пам'ять. У цьому разі процеси запам'ятовування і відтворення розглядаються як спеціальні, мнемічні дії.

Структура порушень пам'яті залежить від типу домінантності півкуль. Наприклад, порушення обсягу пам'яті пов'язане з дисфункцією лівої півкулі головного мозку, а труднощі відтворення інформації — з дисфункцією правої півкулі.

То що ж собою являє слухо-мовленнєва пам’ять?

    Слухова пам'ять - образна пам'ять, пов'язана з діяльністю слухового аналізатора і спрямована на запам'ятовування звуків: музики, шумів і т.д.

Під слухо-мовленнєвою пам'яттю в сучасній психології і нейропсихології розуміють гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків (мовних і немовних), слів, пропозицій, оповідань (лексичного матеріалу).

    Даний вид пам'яті характеризується тим, що людина, що володіє ним, може швидко і точно запам'ятати зміст подій, логіку міркувань, сенс прочитаного тексту і тому подібне. Цей сенс вона може передати власними словами, притому досить точно.

Людина живе в світі звуків: звуків природи, механізмів, музики, мови і т.д. За допомогою слухового сприйняття вона вловлює поточні звукові події, налаштовує свій слуховий апарат в конкретної звукової ситуації, знаходить джерело звуку, реагує на зміни в звуковому середовищі. Завдяки слуховій пам'яті людина може впізнавати знайомі звуки, подумки відтворювати і використовувати звукові враження з минулого.

Слухова пам’ять служить для кожного по-різному. Завдяки ній, ми лише по голосу можемо впізнати старих знайомих, яких давно не бачили. Для багатьох легше запамятати інформацію, яку вони почули, аніж прочитали. Розвиток слухової пам’яті досить тісно пов’язаний з певними видами професій: музиканти розвивають свій орган слуху, щоб краще відрізняти ледь вловиму дисгармонію або незначну варіацію від першого звуку скрипки; машиністи розрізняють ухилення від звичайного виробленого машиною звуку; залізничні сторожа розрізняють найменшу різницю в звуці рейок при проходженні поїзда і дізнаються таким чином, що не все гаразд; телеграфісти дізнаються на своїй лінії апарат нової системи в одну хвилину, просто по невловимій різниці в звуці.

Якщо говорити про дітей з порушенням мовлення, то порушення слухо-мовленнєвої пам’яті в них проявляється у труднощах при запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні інформації: нерівномірністі відтворення з тенденцією до зменшення кількості слів, найбільш частотних помилки зісковзування на побічні асоціації, зниження обсягу і міцності, а також сповільненість запам'ятовування з тенденцією до зниження кількості помилок у процесі заучування, рідше зустрічається наявність сторонніх слів.[6]

  1. Формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з типовим мовленнєвим розвитком

Пам'ять у ранньому віці відзначається стрімким розширенням досвіду. У дитини поступово відбувається оволодіння предметною діяльністю і це призводить до стрімкого стрибка у розвитку сприймання, а саме у можливостях дитини до виділення ознак в об'єктах. У міру того як у дитини формуються нові інтереси до різноманітних явищ природи і суспільного життя, вона зосередженіше їх спостерігає, уважніше вислуховує пояснення, що їх стосуються, і внаслідок цього краще їх запам'ятовує.

У результаті інтенсивно розвитку мовлення у дітейрозвивається словесна пам'ять. Починає діяти принцип смислової організації пам'яті, коли краще запам'ятовується те, що добре зрозуміле людині. Дитина прагне краще зрозуміти слова дорослого. На основі словесної пам'яті та процесу розуміння мовлення різко зростає лексичний запас. Перехід до активного мовлення зумовлений запам'ятовуванням слів, які дитина може доречно відтворювати для побудови висловлень.

Словесна пам'ятьдошкільника реалізується в описовому та пояснювальному мовленні. Це проявляється в тому, що дитина може проговорювати напам'ять доступні для її розуміння вірші, скоромовки, приказки, загадки. На розвиток словесної пам'яті позитивно впливає процес слухання та переказу творів художньої літератури, спілкування з оточенням.

Називаючи запам’ятовані предмети, дитина краще їх осмислює, зв'язує їх з тими значеннями, які вже в неї є відносно даного роду предметів. Так, назвавши запам'ятовувані речі яблуком, будинком, автомобілем, дитина тим самим узагальнює, відносить їх до групи відомих їй схожих речей, у зв'язку з чим її запам'ятовування набуває більш осмисленого, логічного характеру.

У кінці дошкільного віку поряд з наочними уявленнями про окремі речі велику роль починають відігравати загальні уявлення про групу схожих предметів. Таким чином,  у дошкільника починають формуватися певні логічні конструкції. [4]

Формуючи у дошкільників допитливість, привчаючи їх детально розглядати наочний матеріал і уважно вислухувати словесні пояснення, спонукаючи їх за допомогою запитань і вказівок осмислити сприймане і зв'язати його з набутими раніше знаннями, вихователь розвиває дитячу пам'ять, підвищує точність і обсяг мимовільного запам'ятовування і пригадування.

Розвиток пам'яті дошкільника відбувається у напрямку зростання її довільності, керованості. Наприкінці дошкільного віку в дитини все ще переважає мимовільна пам'ять. У мимовільній пам'яті запам'ятовування матеріалу відбувається як незапланований результат виконання якої-небудь діяльності: запам'ятав напам'ять віршик, бо дорослий часто читав його.

Моменти довільності пам’яті виникають, коли у дитини з’являється мета - запам'ятати. Першітакі задачі дитині ставить дорослий, коли змушує дитину орієнтуватись не тільки на сучасне, а й на майбутнє та  минуле, коли вимагають від дитини виконати яке-небудь доручення не зараз, а через деякий час, для чого необхідно довільно запам'ятати це доручення, або ж пропонують розповісти про те, що було в минулому (наприклад, про те, що відбувалось на святі), для чого необхідно довільно відтворити відповідні події. Також, це відбувається коли дитину просять пригадати назву певного предмета, чи почуту раніше скоромовку, віршик; переказати почуту казку.

Спочатку, дитині нелегко дається довільне запам’ятовування. Це відбувається тому, що вона не володіє прийомами запам'ятовування і  ще не знає, що треба зробити для того, щоб краще запам'ятати.

Поступово вихователь формує у дітей найпростіші прийоми довільного запам'ятовування. Він привчає дошкільників до того, щоб при запам'ятовуванні якого-небудь наочного або словесного матеріалу вони уважно з ним ознайомились, спробували б осмислити його зміст, повторювали б запам'ятовувані дії і слова тощо.

При запам'ятовуванні якого-небудь віршика або пісеньки вона багато разів їх повторює, поки не доб'ється більш-менш повного заучування.

Коли дитині ставлять завдання запам'ятати зміст якої-небудь картинки, то вона уважно її розглядає, з'ясовує особливості зображених на ній персонажів, здійснюваних ними дій, взаємовідносин, що існують між ними, тощо.

Отримуючи схвалення, дитина радіє, поступово сама ставить перед собою задачу запам'ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого.

Спочатку дитина не сама придумує собі завдання запам'ятовування і не сама відкриває відповідні прийоми. Дорослий пропонує дитині запам'ятати те чи інше, організовує діяльність, при якій це завдання може бути розв'язане, вказує деякі прийоми, які сприяють кращому запам'ятовуванню, тощо. Коли дитина набуває певного досвіду в цьому відношенні, вона сама починає ставити перед собою завдання запам'ятовування, за власною ініціативою довільно запам'ятовує або пригадує необхідний матеріал.

Виконуючи такі задачі, дитина засвоює найпростіші мнемічні прийоми та засоби (повторення, переказ). Під впливом вказівок дорослого дитина виправляє помилки у тому, що пригадала, в неї виникає прагнення пригадати правильно.Згодом виникає прагнення цих помилок не припускатись, а для цього дитина налаштовується запам'ятати правильно і точно, тобто вона починає розуміти зв'язок між моментами запам'ятовування та відтворення.

Розвиток довільної пам'яті має важливе значення для підготовки дитини до шкільного навчання. Ніяка навчальна діяльність неможлива, якщо дитина буде запам'ятовувати тільки те, що її безпосередньо цікавить, не рахуючись з вимогами вчителя, з тими завданнями, які висуваються шкільною програмою.

Всі ці процеси є основою для формування слухо-мовленнєвої пам’яті, коли дитина може досить швидко і точно запам'ятати зміст тексту, що читається, розповіді, міркування і тому подібне. Діти дошкільного віку здатні вивчати назви різних предметів, запам’ятовувати почуті від дорослих цікаві історії, знатиулюблені мелодії та пісні, вільно розповідати свою улюблену казку.

  1. Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення

Дошкільний вік є важливим етапом у розвитку кожної дитини. У цей період починається активна підготовка до школи. Як правило, для оволодіннянавичками, необхідними для шкільного навчання, потрібний високий рівень розвитку вищих психічних функцій, до яких, зокрема, відноситься і мовлення.

Порушення мовлення у дітей, як правило, супроводжуються несформованістю інших психічних функцій. Згідно з дослідженнями Д.Б. Ельконіна, в старшому дошкільному віці найбільш значущою, провідною в психічному розвитку дитини є пам'ять.У дітей із порушенням мовлення у дошкільному віці і на початку шкільного навчання має місце знижений обсяг усіх видів пам'яті, порівняно з нормою.

З одного боку, пам'ять є функцією інтегративною, багато в чому визначальною успішність у формуванні інших психічних процесів, з іншого боку, вона найбільш чутлива до будь-яких мозковим змін, тому може виступати, як «індикатор» стану мозку в цілому.

Порушення пам'яті у дітей з мовленнєвою патологією мають вторинний характер, так як первинне порушення мовлення може викликати недорозвинення або порушення процесу пам'яті, що проявляється у звуженні обсягу матеріалу, що запам'ятовується.

У дітей з порушенням мовлення поряд з недорозвиненням лексико-граматичної будови мовлення, порушується слухове сприйняття і слухова увага  в зв'язку з чим специфічно змінюється процес формування мовленнєвої функціональної системи, отже, може специфічно протікати процес слухо-мовленнєвої пам'яті. Наслідком цього може бути те, що у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення словниковий запас обмежений побутовою лексикою, зв'язне мовлення не розвинене.

Таким чином, можна виділити те, що пам'ять дошкільника є центральною психічної функцією, яка визначає інші процеси, які в першу чергу пов'язані з мовним розвитком дітей.

Дослідження вчених, які займалися проблемою мовленнєвого розвитку показали, що у дітей дошкільного віку порушення мовлення супроводжується порушеннями немовленнєвих процесів. У них відзначається сповільненість процесів переробки сенсорної інформації, зниження працездатності; недостатньо сформовані психічні функції: логічне мислення, слухова і зорова увага, сприйняття, пам'ять.

Дослідження пам'яті дітей із порушенням мовлення показало, що у даної групи дітей особливо страждає розвиток слухової пам'яті.Згідно з дослідженнями І.Т. Власенко, які показали деяке загальне зниження в обсязі слухо-мовленнєвої  пам'яті у дітей із порушенням мовлення, необхідно сказати про те, що простежується також і взаємозв'язок рівня слухової пам'яті і рівня мовленнєвого розвитку. У таких дітей помітно страждає продуктивність запам'ятовування в порівнянні з дітьми з нормальним розвитком мовлення.

Для дітей з порушенням мовлення властивий недостатній розвиток мимовільної пам'яті. Те, що діти з нормальним розвитком запам'ятовують легко, у дітей із порушення мовлення потребує зусиль.

Коли дитина дорослішає, актуальнішою для неї стає довільна пам'ять. Особливості довільного запам'ятовування у дошкільників з порушенням мовлення виявляються у нижчій продуктивності, порівняно з нормою. У дітей спостерігається низька пізнавальна активність, яка проявляється у неготовності до напруженої роботи, активного пошуку запам'ятовування і відтворення.

Слабка активність дітей проявляється, коли самостійно, без допомоги дорослого їм важко контролювати себе, коригувати процес заучування. Вони можуть забувати складні інструкції, пропускають деякі їх елементи й змінюють послідовність запропонованих завдань. Діти, як правило, не вдаються до мовленнєвого спілкування з метою уточнення інструкції.[1]

Якщо дітям з порушенням мовлення дається установка на запам'ятовування - вони відтворюють більшу кількість слів, ніж тоді, коли такаустановка не дається.Багаторазове повторення призводить до втоми і дитина втрачає інтерес до завдання, тому результат погіршується. [5]

Продуктивність запам'ятовування залежить від форми подання матеріалу.

З віком продуктивність запам'ятовування словесного матеріалу зростає швидшими темпами, ніж продуктивність запам'ятовування наочного матеріалу. Перевага наочної пам'яті над вербальною є менш вираженою. Діти з порушенням мовлення краще запам'ятовують наочний матеріал, ніж вербальний і дана перевага триваліша, порівняно з нормою. [3].

Якщо говорити про мисленнєву активність, то у дітей з нормальним розвитком характерне свідоме прагнення застосовувати ті самі логічні операції, що й під час запам'ятовування. У більшості дітей з порушенням мовленнєвого розвитку такого не спостерігається.

У дітей з нормальним мовленнєвим розвитком під час відтворення матеріалу виявляється певна організованість, зосередженість. У дітей з порушенням мовленнєвого розвитку може виявлятися імпульсивність, підвищена рухова активність чи навпаки  - сповільненість, в'ялість, нездатність до вольового зусилля.

Діти з нормальним мовленнєвим розвитком при навмисному запам'ятовуванні відтворюють більше інформації, ніж діти з мовленнєвими порушеннями. Для якісного запам'ятовування матеріалу дитині з типовим мовленнєвим розвитком потрібно 1-2 повторення матеріалу, дитині з порушенням мовлення 3-4, чи й більше підкріплень. [7]

Отже, у дітей з порушенням мовлення, спостерігаєтьсяпорушення у розвитку слухо-мовленнєвої пам’яті, що проявляється у труднощах при запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні інформації: нерівномірністі відтворення з тенденцією до зменшення кількості слів, найбільш частотних помилки зісковзування на побічні асоціації, зниження обсягу і міцності, а також сповільненість запам'ятовування.

Важливими чинниками, що впливають на пам'ять дітей з порушенням мовлення, є особливості мислення, недостатня саморегуляція, порушення різних видів сприймання. Всі ці особливості потрібно враховувати у процесі корекційної роботи.

Висновки до першого розділу

Слухо-мовленнєва пам'ять функціонує протягом життєдіяльності. Вона лежить в основі здібностей людини, є умовою її навчання, отримання знань, формування умінь і навичок.

Під слухо-мовленнєвою пам'яттю в сучасній психології і нейропсихології розуміють гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків (мовних і немовних), слів, пропозицій, оповідань (лексичного матеріалу).

    Даний вид пам'яті характеризується тим, що людина, що володіє ним, може швидко і точно запам'ятати зміст подій, логіку міркувань, сенс прочитаного тексту тощо. Цей сенс вона може передати власними словами.

Якщо говорити про дітей дошкільного віку, то протягом життя вони вивчають назви різних предметів, запам’ятовують почуті від дорослих цікаві історії, знають улюблені мелодії та пісні, можуть вільно розповідати свою улюблену казку і просто вчаться говорити завдяки слухо-мовленнєвій пам’яті.

Якщо ж розглядати дітей з порушенням мовлення, то можна спостерігати в них порушення у розвитку слухо-мовленнєвої пам’яті, що проявляється у труднощах при запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні інформації: нерівномірністі відтворення з тенденцією до зменшення кількості слів, найбільш частотних помилки зісковзування на побічні асоціації, зниження обсягу і міцності, а також сповільненість запам'ятовування з тенденцією до зниження кількості помилок у процесі заучування, рідше зустрічається наявність сторонніх слів.

Все це негативно впливає на засвоєння знань дитиною і може призвести до негативних наслідків під час шкільного навчання. Тому, необхідно проводити корекційні заняття з такими дітьми, які покращать розвиток їх мислення, саморегуляції, сприймання.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

2.1. Завдання та методика констатувального експерименту

Аналізуючи літературні дані, можна стверджувати, що вивченням проблеми розвитку пам’яті у дітей з порушенням мовлення займалося багато вчених, які розробили різноманітні наукові дослідження і методичні розробки.Та, навіть, попри це до теперішнього часу цілком не було досліджено процес формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей із порушенням мовлення.

Вченими було встановлено, що існує певний взаємозв’язок між рівнем слухо-мовленнєвої пам’яті та рівнем мовленнєвого розвитку, що негативно впливає на продуктивність запам'ятовування у дітей з порушенням мовлення.

Для того, щоб дослідити особливості розвитку слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей із порушенням мовлення, було проведено експериментальне констатувальне дослідження.

Мета дослідження - з'ясувати особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей старшого дошкільного віку з ПМР.

Згідно до мети експерименту, було виділені такі завдання дослідження:

1. Вивчити стан сформованості слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей старшого дошкільного віку із ПМР;

2.  Продіагностувати здатність запам’ятовування дитиною з порушенням мовлення слів на короткий та довготривалий час;

3. Дослідження логічного та механічного видів запам’ятовування  дітьми з ПМР;

4.  Дослідити наявність особливостей у формуванні слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей з порушенням мовлення;

5. Порівняти рівні розвитку слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей з порушенням мовлення та у дітей з нормотиповим розвитком мовлення.

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методики дослідження: емпіричні (спостереження, психолого-педагогічний експеримент); спеціальні методики для оцінки стану пам’яті у дітей; організаційні (порівняльний, комплексний); інтерпретаційні (метод логічного аналізу); статистичні; констатуючий експеримент, методи аналізу результатів, кількісної обробки даних.

Дослідження проходило на базі ДНЗ № 9  комбінованого типу для дітей з порушенням мовлення в м. Києві, група старшого дошкільного віку «Сонечко».

У констатуючому експерименті брало участь 20 дітей. Серед обстежуваних – 10 дітей з ПМР та 10 без порушень мовлення. Дослідження проводилося в першій половині днята індивідуально з кожною дитиною.

У констатувальному дослідженні було використано наступні експериментальні методики:

Методика «Запам’ятай пару»

Застосування даної методики дало нам можливість дослідити який вид запам’ятовування легший для дітей з порушенням мовленнєвого розвитку.

Мовленнєвий матеріал:

  • Перший ряд слів: лялька – грати; курка – яйце; ножиці – різати;  кінь – підкова; метелик – муха; щітка – зуби; барабан – палички; сніг – зима; корова – молоко; книга – читати.
  • Другий ряд слів: жук – крісло; компас – клей; дзвіночок – стріла; синиця – сестра; лійка – трамвай; черевики – чайник; сірник – склянка; капелюх – бджола; риба – пожежа; пила – яєчня.

Хід виконання:

  • 1 етап:

Логопед зачитує дитині 10 пар слів досліджуваного ряду(спочатку слова першого ряду).

Інтервал між прочитанням кожної пари має становити 5 секунд. Після того, як прочитали перший ряд слів, роблять перерву на 10 секунд.

Потім логопед зачитує слова лівої частини ряду, до яких, дитина додає з пам’яті відповідні слова правої частини ряду. Наприклад: логопед називає слово «лялька», а дитина з пам’яті називає слово «грати». Слова, які дитина називає, логопед фіксує в протоколі.

  • 2 етап:

Логопед зачитує дитині 10 пар слів досліджуваного ряду (слова другого ряду). Спосіб проведення такий, як і в 1 етапі.

Дані фіксуються у протоколі.(Додаток А, Б)

Рекомендації: слова слід вимовляти чітко та виразно, не поспішаючи, в одному темпі. Використовуються лише слова, знайомі для дитини.

Основні критерії оцінювання:

За кожну вірну відповідь нараховується 1 бал.

1 – 3 бали (до 30%) – низький рівень;

4 – 6 балів (від 30% - до 60%) – середній рівень;

7 – 10 балів (від 70% - до 100%) – високий рівень

Отже, спираючись на дані результатів методики можна зробити висновки про переважання у дітей з порушенням мовлення механічного та логічного видів запам’ятовування, провести порівняння даних з дітьми з нормотиповим мовленнєвим розвитком.

Методика « 10 слів »

Застосування даної методики дало нам можливість продіагностувати обсяги короткочасної та довготривалої пам’яті у дітей з порушенням мовленнєвого розвитку.

Мовленнєвий матеріал (варіанти слів):

  • Варіант А: груша, око, лев, береза, чобіт, окуляри, диван, лелека, чашка, сумка;
  • Варіант Б: яблуко, ніс, слон, дуб, лампа, голка, книга, машина, ворона, молоток;
  • Варіант В: сіно, стіл, ворона, зошит, комп’ютер, конструктор, годинник, картина, човен, яблуко.

Хід виконання:

  • 1 етап:

Логопед зачитує дитині 10 слів.  Інтервал між прочитанням кожного слова має становити 1 -2 секунди і лише після цього промовляється інше слово.

Після того, як прочитали слова роблять перерву на 10 секунд.

Потім логопед просить назвати дитину слова, які вона запам’ятала

Результати дослідження записують у протокол.

  • 2 етап:

Після закінчення 1 етапу дослідження, має пройти 1 година.

Після чого, дитину знову запитують слова, які вона запам’ятала, але перед цим їй їх не повторюють.

Результати дослідження записують у протокол.(Додаток А, Б)

Рекомендації: слова слід вимовляти чітко та виразно, не поспішаючи, в одному темпі. Використовуються лише слова, знайомі для дитини.

Основні критерії оцінювання:

За кожну вірну відповідь нараховується 1 бал.

1 – 3 бали (до 30%) – низький рівень;

4 – 6 балів (від 30% - до 60%) – середній рівень;

7 – 10 балів (від 70% - до 100%) – високий рівень

Отже, згідно результатів даної методики можна зробити висновки про сформованість у дітей з порушенням мовлення короткочасної та довготривалої пам’яті, провести порівняння даних з дітьми з нормотиповим мовленнєвим розвитком.

2.2. Результати констатувального експерименту та їх аналіз

Проведені методики констатувального експерименту були основою для визначення рівня сформованості слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей старшого дошкільного віку з ПМР у порівнянні з дітьми з ТМР.

За допомогою методики« Запам’ятай пару » ми отримали інформацію про стан сформованості логічного та механічного типів запам’ятовування  у дітей старшого дошкільного віку із ПМР та дітей з ТМР, визначити, який з цих типів переважає у дітей.

Кількісний аналіз.

  • Розрахунки за першим етапом  ( логічне запам’ятовування) можна

визначити за такою формулою: С1 = А1/В1, де С1 – коефіцієнт логічного запам’ятовування, А1 – кількість слів першого ряду, В1 – кількість слів, що запам’яталися.

  • Розрахунки за другим етапом  ( механічне запам’ятовування) можна

визначити за такою формулою: С2 = А2/В2, де С2 – коефіцієнт логічного запам’ятовування, А2 – кількість слів першого ряду, В2 – кількість слів, що запам’яталися.

Згідно проведених розрахунків, можна зробити висновок про сформованість логічного виду запам’ятовування у дітей. Можна побачити, що у 60% дітей з ПМР, високий рівень логічного запам’ятовування, у 30% дітей – середній рівень і у 10% дітей – низький рівень логічного запам’ятовування.

За розрахунками  про сформованість логічного виду запам’ятовування у дітей з ТМР, то можна побачити, що у 70% дітей з ПМР, високий рівень логічного запам’ятовування, у 30% дітей – середній рівень логічного запам’ятовування.

Отримані результати відображено на рис. 2.1.

Якісний аналіз.

Труднощів у виконанні завдань у дітей майже не було, вони зрозуміли інструкцію і дотримувалися її. Діти точно пригадували слова. Прикладали зусиль до запам’ятовування.

Та все ж були певні винятки в ході проведення методики:

  1. Микита (ПМР) не міг всидіти на місці, тому був неуважний і отримав середній результат (4 бали);
  2. Оленка (ПМР) не була мотивована виконати завдання, бо хотіла бігти гратися, тому отримала низький бал (3 бали);
  3. Кирил (ТМР) додав нове слово, якого не було в переліку (але воно логічно підходило до запропонованого слова;
  4. Максим (ПМР) змінив закінчення у слові «грати» на «гратись»;
  5. Ліза (ТМР) змінила слово з «яйце» з однини на множину «яйця».

Отже, можна зробити висновок, що логічне запам’ятовування добре розвинене як у дітей з ТМР, так і у дітей з ПМР. Як виняток, можна навести приклад однієї дитини з ПМР, яка виконала запропоноване завдання на низькому рівні.

Рис. 2.1.Результати за логічним запам’ятовуванням.

Кількісний аналіз.

Згідно проведених розрахунків, можна зробити висновок про сформованість механічного виду запам’ятовування у дітей. Можна побачити, що у 40% дітей з ПМР, високий рівень механічного запам’ятовування, у 30% дітей – середній рівень і у 30% дітей – низький рівень механічного запам’ятовування.

Згідно підрахунку результатів  про сформованість механічного виду запам’ятовування у дітей з ТМР, то можна побачити, що у 60% дітей з ПМР,високий рівень механічного запам’ятовування, у 30% дітей – середній рівень і у 10% дітей – низький рівень механічного запам’ятовування.

Отримані результати відображено на рис. 2.2.

Якісний аналіз.

У дітей виникли труднощі у виконанні завдання. Вони були втомленіші, ніж під час виконання 1етапу. Дітям важко було пригадати слова тому вони прикладали більше зусиль до запам’ятовування.

Та винятки в ході проведення методики:

  1. Настя (ПМР) отримала поганий результат через те, що не могла згадати слова. Вона часто називала невірні варіанти;
  2. Оленка (ПМР) не була мотивована виконати завдання, бо хотіла бігти гратися, тому отримала низький бал (1 бал);
  3. Денис (ТМР) додав нове слово, якого не було в переліку, змінив слово «сестра» на «сестриця»;
  4. Максим (ПМР) змінив слово «трамвай» на слово «потяг» ( 4 бали);
  5. Катя (ТМР) замість слова «склянка», сказала слово «вода»                ( 8 балів);
  6. Антон (ПМР) часто замість правильного слова вживав слово  «пожежник»;
  7. Коля (ПМР) дуже засмутився, що не може згадати слова, тому не захотів робити завдання (2 бали).

Отже, як висновок можна сказати що механічне запам’ятовування розвинене у дітей гірше, ні ж логічне  як у дітей з ТМР, так і у дітей з ПМР. Діти, що отримали низькі результати, були як в обох групах

Рис. 2.2.Результати за механічним запам’ятовуванням

За допомогою методики« 10 слів » ми отримали інформацію про стан сформованості короткочасної та довготривалої пам’яті у дітей старшого дошкільного віку із ПМР та дітей з ТМР, визначили, яка пам’ять у дітей розвинена краще.

Кількісний аналіз.

  • Розрахунки за першим етапом (короткочасна пам’ять) можна

визначити за такою формулою: С1 = А1, де С1 – коефіцієнт короткочасної пам’яті, А1 – кількість слів, що запам’яталися.

  • Розрахунки за другим етапом  (довготривала пам’ять) можна

визначити за такою формулою: С2 = А2, де С2 – коефіцієнт довготривалої пам’яті, А2 – кількість слів, що запам’яталися.

Згідно проведених розрахунків, можна сказати про сформованість короткочасної пам’яті у дітей. Можна побачити, що у 60% дітей з ПМР, високий рівень даного запам’ятовування, у 40% дітей – середній рівень сформованості короткочасної пам’яті.

Якщо провести розрахунки про сформованість короткочасної пам’яті  у дітей з ТМР, то можна побачити, що у 70% дітей з ПМР, високий рівень сформованості короткочасної пам’яті, у 30% дітей – середній рівень розвитку короткочасної пам’яті.

Отримані результати відображено на рис. 2.3.

Якісний аналіз.

Труднощів у виконанні завдань у дітей майже не було, вони зрозуміли інструкцію і дотримувалися її. Діти точно пригадували слова. Більшість дітей отримали високий результат.

Винятки в ході проведення методики:

  1. Микиті (ПМР) важко було сконцентруватися на завданні(4 бали);
  2. Злата (ПМР) була сонна, тому прикладала менше зусиль для виконання завдання (5 балів);
  3. Ліза (ТМР)додала нове слово, якого не було в переліку (7 балів).

Отже, враховуючи позитивний результат дослідження, можна зробити висновок, що у дітей з ТМР, та у дітей з ПМР розвиток короткочасної пам’яті знаходиться на достатньому рівні.

Рис. 2.3.Результати по короткочасній пам’яті.

Кількісний аналіз.

Згідно підрахунку результатів, можна сказати про сформованість довготривалої пам’яті у дітей. Можна побачити, що у 20% дітей з ПМР, високий рівень такого запам’ятовування, у 40% дітей – середній рівень, а у 40% - низький рівень сформованості довготривалої пам’яті.

За розрахунками  про сформованість довготривалої пам’яті  у дітей з ТМР можна побачити, що у 40% дітей з ПМР – високий рівень сформованості короткочасної пам’яті, у 40% дітей – середній рівень розвитку короткочасної пам’яті, а у 20% - низький рівень

Отримані результати відображено на рис. 2.4.

Якісний аналіз.

Дітям важко було виконати це завдання, адже в них, після проведення першого етапу дослідження, змінився тип діяльності ( від навчання – до гри), вони відволіклися і їм важко було згадати ті слова, які вони почули під час проведення методики раніше (на 1 годину).

Винятки в ході проведення методики:

  1. Саша (ПМР) лінувався згадувати слова, бо хотів гратися (3 бали);
  2. Маша (ПМР) не могла згадати слова взагалі. Згадала лише одне, наближене до прочитаного їй слова (1 бал);
  3. Ліза (ТМР) замість слова «береза», використала слово «верба»;
  4. Валера (ТМР) декілька разів повторював одне слово ( 4 бали);
  5. Денис (ТМР) зміг добре виконати завдання, але засмутився, бо хотів отримати ще кращий бал.

Отже, отриманий результат дослідження, можна зробити висновок, що у дітей з ТМР, та у дітей з ПМР розвиток довготривалої пам’яті знаходиться на низькому рівні і потребує удосконалення.

Рис. 2.4. Результати по довготривалій пам’яті.

2.3. Методичні рекомендації щодо формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення

Слухо-мовленнєва пам’ять - це процес, що починає формуватися та розвиватися ще з дитячого віку, тому, навіть в немовлячий період батьки можуть почати роботу з її розвитку.

Цей процес відбувається під час безпосереднього емоційного спілкування дорослого і малюка. Коли дитина починає цікавитися якимись предметами, то необхідно знайомити її з ними шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Мовлення має бути чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам'ятовуванню нею вигляду предмету, а згодом і його назви.

Коли дитина починає говорити, то дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, показує, як слід, досягаючи правильного повтору. Слово, яке не дається дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Дуже добре розвиває пам’ять робота з дитячою літературою. Читання напам'ять віршиків, проговорюванням скоромовок призводить до того, що дитина також запам'ятовує та відтворює їх.

Особливу увагу у віці 3-7 років слід приділяти розвиткові елементів довільної пам'яті. Перші з них з'являються при постановці мнемічних задач дорослим. Спочатку це задача "пригадай", а потім "запам'ятай". Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала.

Навчаючи дитину довільному відтворенню, дорослий пояснює зв'язок із моментом запам'ятовування. Так, під час сприймання матеріалу, дорослий ставить задачу "подивись (послухай) уважно, бо потрібно буде згадати".

Для старших дошкільників постановка мнемічних задач ускладнюється, вона стає більш конкретною та варіативною: віршик треба запам'ятати напам'ять, оповідання своїми словами, щоб переказати.

Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам'ять. Найбільш ефективний спосіб запам'ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід привчати до принципу "зрозумів, тоді запам'ятай", розкривати порядок запам'ятовування значного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини.

Методи, завдяки яким можна розвинути слухо-мовленнєву пам’ять:

  1. Ігри, спрямовані на розвиток невербальної пам'яті. У неї входять ігри та ігрові вправи не тільки на розвиток немовленнєвої пам'яті, але і на розвиток слухового уваги.
  2. Ігри, спрямовані на розвиток вербальної пам'яті без використання наочного матеріалу. Дані ігри спрямовані на розвиток слухо-мовленнєвої пам'яті, на розвиток уміння узагальнювати, на формування зосередженості, концентрації і переключення уваги і фонематичного слуху.
  3. Ігри, спрямовані на розвиток вербальної пам'яті з використанням наочного матеріалу. В іграх стоїть завдання не тільки розвивати слухо-мовленнєву пам'ять, а й автоматизувати звуки в словах.

Методичні рекомендації:

  • Дитина краще запам’ятає матеріал, якщо повторити його декілька разів;
  • Мають бути різні варіанти методичного матеріалу для одно завдання;
  • Матеріал, який використовується, має бути цікавим для дітей. Якщо їм не подобатиметься те, чим вони займаються, то й результати будуть гіршими;
  • Кращому запам’ятовуванні сприяє паралельна організація практичного виду діяльності: конструювання, ліплення, малювання;
  • Дитина краще запам’ятає матеріал, якщо підключити до цього процесу різні аналізатори: зорові, слухові, тактильні тощо;
  • Логопед повинен на своїх заняттях поєднувати наочні, практичні та словесні методи навчання, задля досягнення кращого результату.

Висновки до другого розділу

Вченими, які досліджували розвиток пам’ятіу дітей з порушенням мовлення, було розроблено різні методики та наукові розробки.Вивчаючи  процесформування слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей із порушенням мовлення вони встановили, що існує певний взаємозв’язок між рівнем слухо-мовленнєвої пам’яті та рівнем мовленнєвого розвитку.

В ході проведення обстеження, було встановлено, що розвиток слухо-мовленнєвої пам’яті залежить від розвитку мовлення; короткочасна пам’ять розвинена краще за довготривалу, а логічне запам’ятовування простіше для дітей, ніж механічне.

Слухо-мовленнєва пам’ять – процес, який можна розвивати з самого дитинства. Це відбувається в процесі елементарного спілкування з дитиною. В більш старшому віці дитина переходить до складніших етапів, таких як запам’ятовування та відтворення інформації.

Для того, щоб логопедичні заняття стимулювали розвиток мнестичних процесів потрібно проводити їх, закріплюючи знання наочністю, цікавою організацією, підключенням до процесу різних аналізаторів та багаторазовою повторюваністю.

ВИСНОВКИ

Слухо-мовленнєва пам'ять функціонує протягом життєдіяльності. Вона лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, отримання знань, формування умінь і навичок.

Під слухо-мовленнєвою пам'яттю в сучасній психології і нейропсихології розуміють гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків (мовних і немовних), слів, пропозицій, оповідань (лексичного матеріалу).

    Даний вид пам'яті характеризується тим, що людина, що володіє ним, може швидко і точно запам'ятати зміст подій, логіку міркувань, сенс прочитаного тексту і тому подібне. Цей сенс вона може передати власними словами, притому досить точно.

Пам’ять – процес, який можна розвивати з самого дитинства. Це відбувається в процесі елементарного спілкування з дитиною. В більш старшому віці дитина, за допомогою дорослого, переходить до складніших етапів, таких як запам’ятовування та відтворення інформації.

Так поступово і формується слухо-мовленнєва пам’ять, коли дитина може досить швидко і точно запам'ятати зміст тексту, що читається, розповіді, міркування і тому подібне. Діти дошкільного віку здатні вивчати назви різних предметів, запам’ятовувати почуті від дорослих цікаві історії, знати улюблені мелодії та пісні, вільно розповідати свою улюблену казку.

Вченими було доведено, що розвиток мовлення впливає на розвиток формування слухо-мовленнєвої пам’яті, тому, в дітей з порушенням мовлення, можна спостерігати порушення у розвитку, що проявляється у труднощах при запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні інформації: нерівномірністі відтворення з тенденцією до зменшення кількості слів, найбільш частотних помилок зісковзування на побічні асоціації, зниження обсягу і міцності, а також сповільненість запам'ятовування з тенденцією до зниження кількості помилок у процесі заучування, рідше зустрічається наявність сторонніх слів.

Все це негативно впливає на засвоєння знань дитиною і може призвести до негативних наслідків під час навчання. Тому, необхідно проводити корекційні заняття з такими дітьми, які покращать розвиток їх мислення, саморегуляції, сприймання.

Метою мого дослідження було обстежити розвиток слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей з порушенням мовленнєвого розвитку. Констатувальний експеримент полягав у проведенні таких методик: « 10 слів» та «Запам’ятай пару».

Обстеживши дітей з ПМР та дітей з ТМР, обчисливши результати та узагальнивши отримані знання, я зробила певні висновки щодо формування слухо – мовленнєвої пам’яі у дітей з порушенням мовлення:

  1. Слухо-мовленнєва пам’ять у дітей з ПМР відстає  у розвитку в порівнянні з дітьми з нормотиповим розвитком мовлення;
  2. Короткочасна пам’ять у дітей  краще розвинена за довготривалу;
  3. Діти краще запам’ятовують слова, якщо вони поєднані логічнимизв’язками. Це говорить про те, що логічне запам’ятовування для дітей легше, ніж механічне.
  4. Діти краще засвоюють матеріал, при повторному його прослуховуванні, при наведенні наочності, використанні практичності та багаторазовій повторюваності.

Результати досліджень виправдовують мету, що була поставлена на початку константуального експерименту, тим самим, сформувавши певні уявлення про розвиток слухо-мовленнєвої пам’яті у дітей з ПМР.

На підставі отриманих результатів дослідження були розроблені рекомендації які підійдуть і для батьків, що турбуються про розвиток своїх дітей, так і для фахівців за напрямом «логопедія».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Виготський Л.С., Лурія А.Р. Пам’ять примітивної людини. Культурнийрозвиток спеціальних функцій//Гіпенрейтер Ю.Б. Хрестоматія по загальній психології.  Психологія пам’яті. – М.: АСТ, 2008. – 646 с.
  2.  Калягін В.А. Логопсихологія: унавч. Посібник для стуб. Вищих навч. закладів. — М.: Видавничий центр «Академія», 2007. — 98 с.
  3. Конопляста С.Ю. підручник «Логопсихологія»
  4. Костюк Г. С. Вікова психологія: підруч. / за ред. проф. Г. С. Костюка – Київ: Рад. шк., 1976. – 268 с.
  5. Скрипченко О. В. Загальна психологія: Підручник / Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. та ін. – К.: Каравела, 2009. – 464 с. Науковий часопис. Корекційна педагогіка. – 11 –
  6. Істоміна 3.М . Розвиток мимовільного запам’ятовування у дошкільників.Хрестоматія по загальній психології. Психологія пам’яті. – М.: АСТ, 2008. – 646 с
  7. Шеремет М. К. Логопедія: підручник / за редакцією М. К. Шеремет – Вид. 3-тє, перер. та доповн. – К.:Видавничий Дім «Слово», 2015. – 776 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Ім’я№дит.

ПМР

Дит.1

Дит.2

Дит.3

Дит.4

Дит.5

ТМР

Дит.1

Дит.2

Дит.3

Дит.4

Дит.5

Додаток Б

Ім’я

Результати

ЗНМ

Дит. 1

Дит. 2

Дит. 3

Дит 4

Дит. 5

Норма

Дит.1

Дит. 2

Дит. 3

Дит. 4

Дит . 5

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Особливості діагностики міжособистісних відносин у сім’ях, які виховують дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення

2. Реферат ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

3. Реферат Формування перцептивних дій у дітей старшого дошкільного віку

4. Реферат КОРЕКЦІИНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ З АУТИСТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

5. Реферат Розвиток акустичної складової мовлення та її проекція на попередження та подолання мовленнєвих порушень у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

6. Реферат Педагогічні умови формування у дітей старшого дошкільного віку цілісного ставлення до природи

7. Реферат Виховання вольової поведінки у дітей дошкільного віку

8. Реферат Виховання у дітей дошкільного віку гуманних почуттів

9. Реферат Форми навчання дітей дошкільного віку та їх характеристика

10. Реферат Соціально-психологічна компетентність дітей дошкільного віку