Новости

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ЯК ФОРМИ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ

Работа добавлена:






ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ЯК ФОРМИ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ на http://mirrorref.ru

Зміст

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Історія встановлення і розвитку міжнародного туризму

1.2 Розвиток міжнародного туризму в УкраїніІ

2.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ЯК ФОРМИ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ

2.1 Туристичний ринок

2.2 Індустрія міжнародного туризму

2.3 Туризм і сфера послуг

3.ДИНАМІКА ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Концепція сталого розвитку міжнародного туризму

3.2 Проблеми розвитку міжнародного туризму

Вступ

Актуальність теми.На сьогоднішній день міжнародний   туризм є  дуже  розвиненим   та видозміненим.  Міжнародний туризм як форма задоволення потреб людей у відпочинку створює великий вплив на життя світової спільноти. Надходження від міжнародного туризму нині є однією з найзначніших складових так званого невидимого експорту. Туризм став об'єктивною потребою сучасної цивілізації. Міжнародний туризм не тільки збільшує валютні надходження в країну, він забезпечує зайнятість населення, а також допомагає раціонально використовувати ресурси. У багатьох державах світу туризм розвивається як система,яка надає всі можливості для ознайомлення з культурою .історією, звичаям, духовними цінностями краї і народів і даює чималий прибуток.

Міжнародний туризм не тільки збільшує валютні надходження в країну, він забезпечує зайнятість населення, а також допомагає раціонально використовувати ресурси. Останнім часом міжнародний туризм надзвичайно швидко розвивається, поступаючись лише автомобільній та хімічній промисловості. Таким чином вивчення явища міжнародного туризму є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день. 

Культурні фактори розвитку міжнародного туризму виявляються шляхом задоволення культурних, освітніх та естетичних потреб, що сприяє розвитку прагнення у людей до пізнання, дослідження життя, традицій, культури, історії інших країн і народів. Прихильність до певного виду організації відпочинку та задоволення власних культурних потреб свідчать про суттєві відмінності між країнами. Так, значна частина мешканців Великої Британії, Бельгії, Німеччини (35-45 %) надають перевагу відпочинку біля теплого моря; а японцям, іспанцям, французам (30-50 %) подобається відпочинок у містах; італійцям, французам (33-45 % ) подорожі; бельгійці, німці, голландці (10-17 %) переважно відпочивають у передмісті.

Вже зараз туризм займає значне місце в економіках країн. У найближчому майбутньому частка туризму у світовому ВВП складе 10%. Поряд з прогнозованим зростанням рівня зайнятості в сфері туризму до 10% від загального рівня зайнятості в усьому світі, туризм стає впливовою силою світової економіки і одним з її головних двигунів.

Щоб привабити туристів пропонуються нові послуги. Компанії-перевізники почали надавати більш різноманітні зручності і пропонувати нові екзотичні маршрути.Сьогодні число компаній сильно збільшилось,і жорстка конкуренція змушує їх займати свої ніші на ринку. Підприємці, намагаючись розширити свій бізнес, розробляють нові комбінації, дозволяють поєднувати купівлі з відпочинком, освіту з просвітою, бізнес із культурної програмою та інших.

. Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний,що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку країн і регіонів.

Туристська індустрія настільки велика і різноманітна, а зміни відбуваються так швидко, що поява чогось нового в якому-небудь одному куточку світу може стати тенденцією розвитку на іншому кінці світу, по шляху неминуче перетворюючись і змінюючись відповідно до особливостей сприйняття і методами реалізації, властивими різним культурам на Земній кулі. 

Розвиток системи міжнародного туризму України протягом тривалого часу не був предметом наукових досліджень. Поштовхом для дослідження цієї системи стало здійснення реформ туристичних систем в країнах,де відбулись ринкові перетворення ,пошуки механізмів надання туристичних послуг,кількісні та якісні зміни що відбулися у процесі розвитку та вдосконалення міжнародного туризму потребують наукового осмислення та та практичного вірішення.

Обєктом  дослідження є міжнародний туризм.

Предметом курсової роботи є розвиток  міжнародного туризму як сфери послуг.

Мета курсової є вивчення міжнародного туризму як форми торгівлі послугами та визначити перспективи і проблеми.

В даній роботі потрібно розглянути наступні завдання такі як:

  • Визначити особливості розвитку міжнародного туризму;
  • Виявити прогнози розвитку міжнародного туризму
  • Розглянути теоретичні основи міжнародного туризму
  • Розглянути роль туризму для сфери послуг

1.Теоритичні основи розвитку міжнародного туризму

1.1 Історія встановлення і розвитку міжнародного туризму

В наші дні неможливо уявити собівеликеєвропейське місто без іноземних туристів. Сьогодні туризм перетворився на індустрію, яка відіграє помітну роль в економіці багатьох країн, на розвиток туризму виділяються значні кошти. Будуються туристичні центри - цілі міста для відпочинку з розвагами. В таких містах тисячі людей зайняті обслуговуванням відпочиваючих. Зростає зайнятість місцевого населення, багато сільських мешканців отримують "другу спеціальність", збільшуються доходи, покращуються умови їх проживання.[26,с. 35]

Міжнародний туризм - цілеспрямована діяльність, пов'язана з наданням послуг іноземним туристам на території держави, яка їх приймає (в'їзний туризм) і громадянам країни постійного проживання, котрі мандрують за її межами (виїзний туризм). Тобто, виїзний або зарубіжний туризм- це подорожі громадян країни, які проживають на її території і виїжджають на відпочинок до інших держав, а в'їзний, або іноземний туризм - подорожі чи мандрівки в межах держави, які здійснюються особами, що проживають за її межами.[   16,c. 142 ]

Міжнародний туризм поділяється на дві форми – іноземний і зарубіжний, які різняться за напрямками туристського потоку. Той самий турист може бути класифікований як іноземний і зарубіжний одночасно залежно від того, стосовно якої країни описується його поїздка. Розрізняють країну походження, де він є зарубіжним туристом, і країну призначення, де він – іноземний турист.[15,c.190] За економічними ознаками; а саме, в залежності від впливу туризму на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний.

Приїзд іноземних туристів в країну, в який-небудь регіон країни являється активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.

Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов'язаний з вивозом грошей (валюти) з даної країни чи регіону.[9,с.400  ]

Міжнародний туризм включає в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною діяльністю.Туризм спочатку розглядався як подорож. Термін "туризм" в перекладі з французького означає прогулянка, поїздка. Проте з розвитком економіки, коли потреба в подорожах різко виросла, з’явилися виробники послуг для таких подорожей, туризм стає товаром. Міжнародний туризм сьогодні істотно впливає на розвиток світогосподарських зв’язків, економіку окремих країн.[ 7,с. 100]

Розвиток туризму, ріст об’єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в туріндустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне 16-е робоче місце в світі приходиться на туризм, а до 2005 року кожен 8-й працездатний чоловік в світі буде зайнятий в цьому секторі. Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії -- 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12, Італії - 11, Португалії - 21 і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30, Панамі -55 і на Гаїті -73%.[ 2,с.200]

Міжнародний туризм став важливою галуззю світової економіки. За даними Світової ради з туризму та подорожей, його внесок у світовий ВВП становить майже 11 %, забезпечуючи зайнятість понад 10 % усієї робочої сили й 11 % інвестицій і майже стільки ж податкових надходжень. У світі розуміють значення доходів від розвитку туризму для економіки своїх країн і тому докладають чимало зусиль для заохочення приїзду іноземців.

Міжнародний туризм дуже популярний. Ним захоплюються мільйони людей. Якщо, скажімо, 1950 р. у таких поїздках брали участь 25,3 млн осіб, а 1990 р. - 435,9, то 2008 р. - 924,0 млн осіб. Доходи відповідно в 1950 і 1990 рр. становили 21,0 млрд, 270,2 і в 2007 р. - 856,0 млрд доларів США (табл. 5.1)

Середньорічні темпиприросту міжнародних туристичних прибуттів упродовж останніх десятиліть становлять 4,7 %, а зростання прибутків від розвитку міжнародного туризму - понад 3,6 %.

Серед країн світу за кількістю міжнародних прибуттів вирізняються Франція, Іспанія, США, Китай, Італія (табл. 5.2). Україна посідає восьме місце, обійшовши Туреччину та Мексику, що засвідчує зростаючий інтерес у світі до молодої держави Центрально-Східної Європи. Більшість з-поміж десятки лідерів за кількістю міжнародних прибуттів - європейські країни (шість із десяти).

Лідерами за прибутками від розвитку міжнародного туризму залишилися ті ж самі країни (табл. 5.3). Одначе восьме і дев'яте місця посіли Австралія й Австрія, яких не було серед десятки лідерів за кількістю міжнародних прибуттів.

Щоправда за надходженнями від розвитку міжнародного туризму перше місце надійно утримують США, значно випередивши Іспанію та Францію. Україна, за прибутками від розвитку міжнародного туризму, посідає 18-те місце серед 20-ти найприбутковіших європейських країн, залишивши позаду лише Болгарію та Угорщину. Водночас Україна поступово збільшує обсяги відвідувань міжнародними туристами, а державні установи починають усвідом" лювати його значення для молодої української економіки. [16,с.120]

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні чинники:

1. Вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

2. Збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

4. Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в області телекомунікацій.

5. Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: .

Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів.

Таким чином, міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинену туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, пропонуючих туристичні послуги турагентів і часто позбавлених юридичної і господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам.[6,c. 320]

 Міжнародний туризм у своєму розвитку пройшов від стадії "аристократичного" туризму ХІХ - початкуXX століття, коли туристичні поїздки здійснювались в індивідуальному порядку представниками високозабезпечених соціальних прошарків з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури і архітектури, до стадії "масового" туризму середини і кінцяXX століття.

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливість переходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків. [26,с.250    ]

1.2 Історія розвитку міжнародного туризму в Україні

У світі розбудови України як  незалежної держави відкрилися величезні перспективи її культурного відображення. Помітне місце у формуванні національної самосвідомості народу грає туристично - екскурсова справа як найбільш масовий, активний метод пізнання історії та культури рідного краю.[11,c.58]Уперше незалежна Україна заявила про себе як про самостійного партнера на ринку туризму на Варшавському туристичному ярмарку і туристичному салоні в Познані в 1993, уклавши понад 300 контрактів, переважно з приймання туристів у країні. Основою відродження туристичної індустрії стало створення державного комітету з туризму, розробка закордонних актів, що регулюють туристичну діяльність, ліцензування підприємств, установ, фірм і компаній сфери туризму. [  29,c.10]

За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілковій та відомчій основах. Путівки на бази та у будинки відпочинку були своєрідним видом пільг. Профспілковим туризмом в Україні керував «Укрпрофтуризм». Іноземним туризмом монопольно займався «Інтурист», а також «Супутник», — організація, яка упорядковувала в СРСР міжнародний молодіжний туризм.

У першій половині XIX ст. серед передової української інтелігенції зростає інтерес до історико-культурних та природних пам'яток своєї Батьківщини. У другій половині XIX ст. було досліджено лікувальний потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття. Кінець століття був періодом припадає час створення перших туристичних бюро, які займалися організацією туристичних подорожей у регіоні. [18  ,c. 20]

Головними зовнішніми чинниками, що стримували розвиток туризму в Україні, зокрема й іноземного, стали зумовлена млявістю економічних реформ, несприятливість умов для підприємництва взагалі і туристичного зокрема, недосконалість нормативно-правового поля, зокрема, правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму і внутрішніх - через тривалу економічну кризу, і іноземних - через несприятливий інвестиційний клімат. 

Ситуація, що склалася у туристичній сфері, потребувала термінових і дієвих заходів для подолання кризових явищ та інтенсифікації виробництва туристичного продукту із забезпеченням необхідної його якості. Підгрунтям для прийняття і здійснення таких заходів стало формування цілеспрямованої державної політики в галузі туризму з визначенням пріоритетів її розвитку, а саме: вдосконалення правових засад регулювання відносин у галузі; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток міжнародного та внутрішнього туризму, зокрема сільського та екологічного (зеленого); розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання. Водночас було посилено соціальну складову туризму шляхом передбачення надання пільг дітям, молоді, людям похилого віку, інвалідам та малозабезпеченим громадянам. Засобом реалізації зазначених пріоритетів мали стати державні цільові та регіональні програми розвитку туризму. 

Зароки активізувалася і підвищилась якість роботи суб’єктів туристичної діяльності. Якщо наприкінці 1990-х років на ринку фактично працювала третина зареєстрованих туристичних організацій, то у 2003 р. недіючих практично не було. Значно зросла кількість ліцензіатів - фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування. У підсумку збільшилася і кількість обслужених туроператорами та турагентами туристів, і обсяги надходжень до державного бюджету від роботи цих суб’єктів туристичної діяльності.[20, c. 5]

Туристична сфера в Україні є п'ятою за значеннями складовою бюджету після промисловості, транспорту, ремонту, зв'язку та видобутку корисних копалин. Ще недавно, в колишньому СРСР, туризм був категорією соціальної економіки. Після проголошення незалежності в Україні з 1991 року туризм - одна зі складових державної економіки. А взагалі, в даний час подорож і туризм перетворюються на величезну сферу світової економіки.[5,с.53.]

За роки незалежності в України теж досягнуто певних результатів у міжнародному туризмі. Так, в 1997 році в місті Стамбул назборіГенеральної Асамблеї СОТ Україну було прийнято до числа дійсних членів цієї міжнародної міжурядової організації. Зі збільшенням обсягів міжнародного туризму позитивну динаміку має розвиток і внутрішнього туризму в Україні. У 2003 році за Україну подорожували 7,5 млн. так званих внутрішніх туристів. До 20 млн. збільшилася і кількість екскурсоводів. За останні роки зростає цифра туристичних послуг, яка склала в 2205 близько 28 млрд. грн., Що на 30% більше в порівнянні з 2002 роком.[5,с.34]

Туристичну галузь можна розглядати з точки зору економічних відносин як усередині країни, так і за її межами. Чим більш регулярний характер будуть мати економічні відносини і туристичні зв’язки, тим більш передбачуваними можуть виявитися економічні процеси, а економічна кон’юнктура - стабільною. Порівнюючи кількість туристів і суми доходів від туризму, слід зазначити, що в 2004 р. 12,5 млн. осіб (приріст до 2003 р. - 24,9%) витратили на туризм 34,9 млрд. грн., або 6,5 млрд. дол. (приріст до 2003 р. - 22,9%), що в перерахуванні на 1 особу складає 416,7 дол. (мал. 1).

Міжнародний туризм в Україні все ще посідає незначне місце у національній економіці порівняно з розвиненими туристичними країнами. Однак слід зазначити, що для України туризм є перспективною галуззю економіки, тому що є важливим джерелом валютних надходжень. Так, протягом 2004 р. туризм склав 20% від загального обсягу експортних послуг, або 8,4 млрд. дол.

Заохочуючи іноземців до відвідування, Україна поступово спрощує візові формальності. Натомість західні сусідні держави, такі як Чехія, Словаччина, Болгарія, вже запровадили візовий режим в'їзду для українців, а Польща, Угорщина, Румунія готуються до його введення. Наслідком цього стане перерозподіл частки виїзного потоку на користь внутрішнього туризму.

Іноземні туристи, які скористались послугами українських турагентств в 2007 році, перебували в Україні переважно з метою відпочинку (51,2 %) та у службовій поїздці (27,5 %), решта відвідань (21,3 %) припадає на спортивно-оздоровчий та релігійний туризм, лікування. Подібна структура прослідковується протягом останніх чотирьох років. Проте, очевидною є також тенденція незначного перерозподілу відвідань з основних мотивацій (рекреація та бізнес) на користь менш популярних. Зокрема, звертає на себе увагу зростання у 2007 році кількості відвідань України іноземними громадянами з метою лікування - в 4,6 рази порівняно з 2003 роком, а спортивно-оздоровчий в'їзний туризм за кількістю відвідань зріс за цей самий період майже у 1,6 рази, хоча в структурі мотивації займає лише 5,1 %. Найбільш відвідуваними іноземними туристами є такі регіони України: Автономна Республіка Крим (35,6 %), Київ (27,2 %), Севастополь (11,5 %), Одеська (21,5 %) та Львівська (6,6 %) області.

В усьому світі виявляється тенденція до зменшення частки організованого туризму в міжнародних туристичних потоках. Все більше людей подорожують, але поповнення їх чисельності відбувається за рахунок тих, хто самостійно організовує свої поїздки, уникаючи послуг туристичних агентств. Такі можливості створюються завдяки розширенню доступності інформації через Інтернет, спрощенню порядку перетину кордонів між країнами.

В Україні на фоні зростання в'їзного туризму взагалі частка в ньому організованого туризму зменшується.

У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2007 рік на 8,7%, прослідковуються певні закономірності та тенденції.

Найпотужніші потоки виїзду українських громадян, як і раніше, зареєстровані в напрямках до сусідніх держав. Це є очевидною закономірністю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так і в одноденних відвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки.

У зв'язку з введенням візового порядку в'їзду до Чехії, Словаччини, а з 2002 року і до Болгарії, туристичний потік у цих напрямках значно скоротився. [14,c. 46]

Привабливість України для іноземних туристів є поняттям складним. Часто вирішальними обставинами у виборі країни для туристичної поїздки можуть стати захоплення, інтереси або навіть скороминущі настрої споживача. Значна частина інвестицій та інновацій в окремих державах вкладається у сферу послуг, а саме в туризм і рекреаційні ресурси. Наприклад, такі країни, як Швейцарія і Австрія, існують в основному за рахунок прибутку від туристичної діяльності, банківської справи і виробництва окремих товарів розкоші. Однак саме туризм у цих країнах є провідною сферою економічного розвитку. [2, с.10]

2.Особливості розвитку міжнародного туризму як сфери торгівлі послугами

2.1 Туристичний ринок

Ринок туризму як система взаємозв'язків об'єднує велику кількість виробників турпродукції з наявними та потенційними покупцями, які можуть чи мають бажання купити туристичну продукцію. На рис. 5.1 показано загальну структуру туристичного ринку як системи.

Туристичний ринок — сукупність організаційно-економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу туристичних послуг. Цей ринок, як і будь-який інший, пов'язує разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників). Але від звичайних товарних ринків туристичний ринок відрізняється тим, що на ньому товар не просувається від продавців до покупців. Навпаки, покупці самі переміщуються до місця призначення, щоб отримати зарезервовані послуги.

Ринок — це сфера обміну. Предметом обміну на туристичному ринку є туристичні послуги, які надають різні підприємства туристичної індустрії (готелі, ресторани, перевізники, заклади дозвілля, організатори подорожей та ін.).

Туристичний ринок характеризується багатоступеневістю відносин: між кінцевим споживачем і виробником туристичних послуг є посередники — туристичні агентства, туроператори, постачальники і виконавці послуг розміщення, перевезення, харчування.

Туристичні ринки можна класифікувати за такими ознаками:

— за географічною приналежністю — світовий, регіональний, ринок окремої країни, регіону всередині країни, міста тощо;

— за ознакою відношення до національної території — ринки міжнародного туризму (в'їзного, виїзного), внутрішнього туризму;

— за ознакою напрямку руху — ринки, що генерують туристичні потоки, і ринки, які приймають туристів;

— за ступенем концентрації виробництва і збуту — монополістичний, олігополістичний і ринок вільної конкуренції;

— за співвідношенням між попитом і пропозицією — ринок продавця (характеризується високим попитом і обмеженістю пропозиції) і ринок покупця (характеризується перевищенням пропозиції над попитом).

У туристичній сфері використовують термін "регіон". Розрізняють регіони трьох типів:

1) географічні, наприклад, Західна Європа або Північна Африка;

2) адміністративні, наприклад, Закарпатська область;

3) природно-кліматичні, наприклад, морські курорти, Тихоокеанський басейн.

Відповідно туристичні потоки розрізняють за спрямованістю: всередині регіонів — внутрішньо-регіональні й між регіонами — міжрегіональні.

Оскільки кількість людей, охоплених туристичними поїздками, постійно зростає, туризм дедалі більше впливає як на світову економіку, так і на соціально-економічний розвиток окремих країн.

Один із важливих напрямів вивчення впливу міжнародного туризму на світову економіку — визначення місткості ринку. Гіпотетичний туристичний ринок — це сукупність покупців, які володіють потенційною можливістю укласти угоду з продавцем туристичних послуг. Однак насправді прогноз туристичного попиту і фактичні результати не збігаються.[ 4.c.250 ] Для конкретного виробника туристичних послуг місткість цільового туристичного ринку визначається кількістю проданих послуг (турів).

Для формування стратегічних маркетингових рішень, вибору цільового сегмента, каналів збуту, розробки цінової політики і вирішення багатьох інших завдань необхідно постійно досліджувати ринок.

Дослідження туристичного ринку мають на меті:

— дати загальну характеристику і виявити тенденції змін;

— оцінити стан конкуренції;

— дати характеристику основних споживачів;

— визначити систему просування продукту і послуг;

— виявити тенденції розвитку зовнішнього середовища, що впливають на діяльність туристичної організації тощо.

На підставі результатів таких досліджень визначають кон'юнктуру ринку, тобто його стан у визначений момент (період) часу, зумовлений взаємодією економічних, соціально-економічних, соціально-політичних, природних та інших факторів. Кон'юнктуру туристичного ринку характеризують такі параметри, як співвідношення попиту та пропозиції туристичних послуг, рівень цін і доходів, ступінь державного регулювання, наявність сезонних коливань попиту.

Об'єктами кон'юнктурного аналізу ринку є:

— учасники ринку (партнери, постачальники, посередники, споживачі, конкуренти);

— обсяг, структура і динаміка виробництва та споживання окремих туристичних послуг (фірми-конкуренти, обсяг вироблених ними туристичних послуг, різновид пропонованих маршрутів і послуг, співвідношення попиту та пропозиції, неохоплені сегменти ринку);

— рівень резервів (можливості турфірми зі збільшення кола споживачів розширення географії маршрутів, номенклатури послуг, спеціалізації і диференціації обслуговування тощо);

— динаміка цін (у конкурентів, середньо-ринковий курс цін на аналогічні туристичні послуги);

— особливості виробничо-збутової, рекламної діяльності в структурі ринку.[21.c.50  ]

2.2 Індустрія міжнародного туризму

Зростання туристичної активності перервала Перша світова війна. Лише після її закінчення розпочався новий етап у розвитку міжнародного туризму — етап індустріалізації.

Комерційна спрямованість діяльності туристичних фірм дає підстави вважати туризм галуззю бізнесу. Дослідження багатьох аспектів, пов'язаних із залученням та обслуговуванням туристів — від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів, дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу.

Туристична індустрія — це система виробничих, транспортних, торговельних, сервісних підприємств і засобів розміщення, призначена для задоволення попиту на туристичні товари і послуги, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Сприяв розвитку туризму в 20—30-х роках XX ст. бурхливий розвиток нових видів транспорту — автомобільного та авіаційного.

Однак цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували розвиток туризму, зокрема міжнародного. Це, насамперед, світова економічна криза 1929—1933 рр. Обсяг міжнародного туризму різко скоротився з початком Другої світової війни. Уся Європа лежала в руїнах, треба було відновлювати дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо.[17,c.25 ]

Для індустрії міжнародного туризму особливо важливими є питання узгодження діяльності підприємств, туроператорів і турагентств різних країн, вироблення міжнародних стандартів стосовно засобів розміщення, харчування, які використовуються у світі для обслуговування туристів.

Однак єдиних міжнародних стандартів поки що не існує. У кожній країні діють національні стандарти, які між собою можуть суттєво різнитися. Наприклад, готелі відрізняються не тільки категоріями (крім "зірок", вони можуть класифікуватися за розрядами), але і набором (номенклатурою) пропонованих послуг і вимогами до номерного фонду. Однак це не означає, що взагалі немає жодних загальних критеріїв, які можна покласти в основу міжнародних стандартів.

Туристичний попит зіштовхується зі специфічною пропозицією цілої низки продуктів і послуг, які виробляє індустрія, що розвивається швидше за будь-яку іншу.

Деякі туристичні продукти є основними при задоволенні потреб туриста, інші — додатковими чи другорядними, тому межі індустрії туризму визначити дуже важко. Наприклад, транспортні підприємства і ресторани при готелях задовольняють потреби не тільки туристів, ними можуть скористатися й інші люди. Тому сферу туризму можна розглядати у вузькому і широкому значеннях. У першому значенні вона охоплює підприємства, що виробляють продукти і послуги тільки для туристів, у другому — підприємства, що виробляють продукти і послуги не тільки для туристів, а й для всіх громадян, які бажають придбати певний продукт (послугу), тобто орієнтуються на весь ринок.

Підприємства, які виробляють продукти і послуги для туристів, можна поділити на три групи;

1. Первинні — призначені безпосередньо для обслуговування туристів (санаторії, пансіонати, турбази тощо). В умовах замкненого туристичного і курортного центру майже всі підприємства, розташовані на його території, належать до цієї групи.

2. Вторинні — призначені для обслуговування переважно туристів, хоча їхніми послугами можуть скористатися і місцеві жителі (підприємства громадського харчування, установи культури та ін.).

3. Третинні — як правило, призначені для обслуговування місцевих жителів, але їхніми послугами також можуть скористатися і задовольняти свої потреби й туристи (громадський транспорт, пошта тощо). .[31].

Останнім часом туристичні потоки значно відрізняються, знаходяться під впливом деяких деформацій. Крім подорожей в місця, які стали традиційними туристичними центрами, збільшується кількість поїздок в нові регіони. Особливо це стосується країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону; вони намагаються розвивати як рекреаційний, так і діловий туризм, які на сьогоднішній день є найбільш перспективними напрямками. Перебування однієї особи в країні призначене з діловим візитом оцінюється в середньому в 1200 дол. США. Починаючи з 2004 року, частина цього регіону стала більшою, ніж в Америці, яка з 50-х років CC ст. була безумовним лідером за кількістю перебувань, так за обсягом валютних надходжень від туристичної галузі.

Серед країн, що розвиваються, в яких туризм отримав бурхливий розвиток, перше місце отримує Азіатсько-Тихоокеанський регіон; на інші перепадає незначна частина туристичних потоків: Африка (4,8%), Близький Схід (4,8%)

Головним бар'єром розвитку туризму в цих країнах є неможливість забезпечення достатнього рівня фінансування інфра - та супраструктури. Особливо гостро стоїть це питання згодом скорочення запасів природних ресурсів, доходи, від продажу яких формуються бюджети країн, що розвиваються. Крім того, перешкоджає розвитку туризму значне тимчасове простір між моментом вкладення коштів з власного бюджету на розвиток туризму і моментом отримання доходів. Вирішується ця проблема, в основному, за рахунок міжнародних боргів цільового характеру, гарантами яких виступають уряди країн, що, в свою чергу негативно впливає на стан зовнішньої заборгованості країни і стає дорогими заходами згодом великих відсотків за боргами і зростанням курсу іноземної валюти. Через велику залежності від іноземних фінансів країни, що розвиваються іноді намагаються приймати короткотермінові заходи для збільшення надходжень від міжнародного туризму, а саме: оподаткування і заборона товарів і послуг, які імпортуються спеціально для туристичного сектора; впровадження спеціальних податків із туристів. Ці заходи можуть збільшити резерв іноземної валюти на короткий термін, але вони неефективні, а значить, впливають негативно на конкурентоспроможність країни та її туристичний імідж за кордоном. [8,с. 64.]

2.3 Міжнародний туризм і сфера послуг

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що “годує” ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян. Туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. $, Франція й Італія - по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $[32  ]

За характером суспільного розподілу праці та участю у створенні сукупного суспільного продукту всі галузі народного господарства поділяються на сфери: матеріального виробництва та нематеріальну.

Матеріальне виробництво— це сфера застосування праці, де прямо та безпосередньо створюється суспільне багатство, сукупний суспільний продукт у вигляді засобів виробництва та предметів споживання.

Нематеріальна сфера— це сфера застосування праці, яка забезпечує нормальні умови життя людей і розвитку суспільства. Вона об'єднує всі галузі, пов'язані із задоволенням потреб людини, відтворенням робочої сили.

Досить часто останню визначають як невиробничу. Це не зовсім так, оскільки більшість галузей нематеріальної сфери людської діяльності мають виробничу базу, виробничий цикл, де в результаті застосування засобів виробництва і робочої сили виробляються певні споживчі вартості. Це — послуги, тобто процес праці, в якому поєднуються засоби виробництва та трудові ресурси.

Сучасне розуміння поняття «туризм», або «туристичне господарство», поєднує матеріальну й нематеріальну сферу. Сьогодні на ринку праці туризм виділився в окрему сферу господарювання, яка належить до нематеріальної, переважно — до сфери послуг.

Сферою послуг є специфічна галузь застосування суспільно-корисної праці, де створюються особливі споживчі вартості у формі послуг для виробничого, суспільного та особистого споживання. Значна частина потреб суспільства реалізується у сфері послуг.

Послуга — специфічна форма суспільнокорисної праці, де продукт (річ або корисний ефект діяльності) та процес його виробництва (обслуговування) невід'ємні один від одного. Разом з тим, послуга є економічною категорією і виступає як споживча вартість.[24 c.86]

Міжнародна торгівля посідає важливе місце в складній системі господарських зв’язків.Міжнародна торгівля – це сфера міжнародно товарно-грошових відносин,специфічна форма обміну продуктами праці(товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн.[25,c.112 ]

ТОднак у цьому аналізі варто враховувати ряд чинників, прямо не пов'язаних з туристичною сферою, але без урахувань, якої неможлива об'єктивна оцінка показників таблиці. До таких факторів належать величина країни, чисельність населення і економічний потенціал країни. Звичайно, найважливіший чинник, що визначає географію туризму в світі, - економічний.[22,80c]

Туристичні послуги мають свій життєвий цикл, що складається з декількох фаз:

занепаду - період, коли попит на даний вид послуг падає при появі нових удосконалених турів.[8, c.64]

Послуги — товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:

—невидимості;

—нерозривності процесу виробництва і реалізації;

—розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання;

—як правило, неможливості накопичення, зберігання і транспортування;

—невідчутності на дотик;

—високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача;

—територіальній розрізненості їх виробника та споживача;

—отриманні мультиплікаційного ефекту.

У зв´язку з цим, міжнародна торгівля послугами порівняно з торгівлею товарами має такі особливості:

—торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

—її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

—велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;

—значно більша захищеність державою виробництва і реалізації послуг, ніж сфери матеріального виробництва і торгівлі;

—послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть бути задіяні у господарському обороті.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

Необхідними складовими пропозиції на ринку послуг туризму є: наявність виробників послуг — туристичних фірм, які працюють для задоволення потреб туристів і отримують прибуток; розвинута туристична індустрія — готелі та інші місця розміщення туристів, засоби транспорту, об´єкти громадського харчування, організації з екскурсійних послуг та турагентської діяльності тощо; туристичні ресурси — природні, історичні, соціально-культурні об´єкти а також інші об´єкти, що можуть зацікавити туристів. У таблиці 1.6.1 наведено фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу, опубліковані Комісією ЄС.[13,c.288 ]

Операції по міжнародному туризму являють собою вид діяльності, спрямованої на надання різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє ту чи іншу потребу в момент свого виявлення. При цьому послуга може бути надана або речами, або в процесі дії живої праці. Розрізняють два види самих послуг.

Перший вид - це такі послуги, які опосередковуються речами, тобто матеріальні. Наприклад, послуги по виробництву продуктів харчування для туристів.Другий вид –це послуги, дія яких спрямована на живу людину чи оточуючі її умови, тобто нематеріальні. До них відносяться послуги по реалізації туристичних путівок, обслуговуванню туристів у готелі, організації театральних вистав та ін. В даному випадку праця надає послугу не річчю, а в ролі діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і являються товаром. Вся діяльність туристичного господарського суб’єкта пов’язана з наданням послуг.[7, c.85 ]

Туристичні послуги складають значну частину споживаних населенням послуг і мають специфічний соціально-оздоровчий характер, тобтовідпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних такультурних цінностей, заняття спортом, участі в культурно-масових заходах та ін Таким чином, туризм поєднує в собі економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний фактори. Туристи є споживачами основних, додаткових і супутніх послуг. 

Основні туристичні послуги регламентуються договором на туристичне обслуговування та путівкою. До таких послуг, як правило, відносяться: розміщення, харчування, транспортні послуги, включаючи трансферт; екскурсійні послуги. 

Додаткові послуги мають дуже широкий спектр і займають при розвиненій інфраструктурі туризму до 50% від загального обсягу доходу. До них відносяться: додаткові екскурсії, які не ввійшли до переліку основних послуг; фізкультурно-оздоровчі послуги; медичні послуги; культурно-видовищні та ігрові заходи та ін 

До супутніх послуг належать: забезпечення сувенірами, туристськоюсимволікою; торгове, валютно-кредитна, інформаційне та інше обслуговування; послуги спеціальних видів зв'язку, надання індивідуальних сейфів і ін Між додатковими і супутніми послугами не існує чіткої межі. У високорозрядних готелях число додаткових і супутніх послуг сягає 500. У результаті розвитку торгівлі туристичними послугами виникла індустрія туризму, основу якої складають фірми, що організують туристичні поїздки і продаж путівок і турів, що надають послуги з розміщення та харчування туристів, їх пересуванню по країні, а також органи управління, інформації, реклами, підприємства з виробництва та продажу товарів туристського попиту. . [3,с.105]Міжнародний туризм як вид економічної діяльності має такі особливості: • на відміну від зовнішньої торгівлі заснований не на обміні товарами і послугами, а туристами, тобто живими людьми; 

 туристичні послуги не мобільні, вони не можуть слідувати за покупцем і не підлягають зберіганню;

 • у пропозиціях відсутня гнучкість. 

Туризм залежить від політичної та економічної ситуації, а також від моди і реклами, які, впливаючи на потреби та інтереси людей, їх настрій, визначають попит. У той же час пропозиція суворо визначено, оскільки число місць в готелях або на підприємствах харчування відносно стабільно. У результаті виникає невідповідність між попитом і пропозицією. 

Країна, що приймає туристів, зазвичай не має ефективних методів впливу на попит; 

• має сезонним характером; 

• належить до числа найбільш капітало-та трудомістких галузей. 

Туризм є великим землекористувачем, дуже вимогливим до якості природних та інших ресурсів; 

• пропозиція послуг, тобто число країн, переважно приймають туристів, значно перевищує попит на туристичні поїздки, тобто число країн - постачальників туристів. Іншими словами, ринок міжнародного туризму є ринком покупця. 

Фірми, які надають туристичні послуги, можна об'єднати у дві групи: продавці послуг (надають послуги) та посередники. Продавці послуг забезпечують їх основний обсяг (готелі, ресторани, круїзні лінії та інші рекреаційні підприємства). Основними посередниками є регулярні та чартерні авіалінії, оператори турів, турагенства та фірми[23,105с]

Туристичні послуги, запропоновані в ролі товару на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться послуги:

1) по розміщенню туристів (в готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах, боатингах);2) переміщенню туристів до країни призначення і по країні різними видами пасажирського транспорту;

3) забезпеченню туристів харчуванням (в ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);

4) спрямовані на задоволення культурних потреб туристів (відвідання театрів, музеїв, природних та історичних заповідників, фестивалів та ін.);

5) спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів (участь в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);

6) послуги торгових підприємств (продаж сувенірів, подарків, листівок і т.п.);

7) по оформленню документації (паспорта, візи та ін.).

Туристу можуть бути надані або певні види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається шляхом продажу так званих інклюзив-турів і пекідж-турів.Інклюзив-тури частіше всього використовуються при авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення до місця призначення і назад в даному випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування та інші послуги. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при індивідуальних поїздках. Пекідж-тур також передбачає надання клієнту повного комплексу послуг, проте в нього можуть не входити транспортні послуги. Принципіальних відмінностей між цими видами комплексних послуг немає. Інклюзив-тур більш поширений в західних країнах, пекідж-тур - в США. Структура цих турів залежить від конкретної країни, складу туристів, їх купівельної спроможності, від характеру послуг, їх асортименту і якості.[7c.142]

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На промислове розвинуті країни припадає більше 60% всіх прибувань іноземних туристів і 70-75% поїздок, що відбулися у світі. При цьому на європейські країни припадає близько 40% прибувань туристів і валютних надходжень (див. таблицю 4.1).[33]

3.1Концепція сталого розвитку міжнародного туризму

Сьогодні подорожі та відпочинок стають невідємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сімї, витрати на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні чинники:

) економічне зростання і соціальний прогрес призвели до розширення обєму ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

) вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

) збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

) інтенсифікація праці і отримання робітниками більш тривалих відпусток.

) ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонної формальності.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. Вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристських прибутків, на країни, що розвиваються,- 30 %, на країни з перехідною економікою - 13 %. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються пять туристичних макрорегіонів світу [28,с.25].

. Європейський (куди включають країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземноморя - Ізраїль, Кіпр, Туреччину).

. Американський (включає країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну).

. Азійсько-Тихоокеанський (включає країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралію та Океанію).

. Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).

. Близькосхідний (включає країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет, Лівію).

Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибутків.

Найбільша їх частка припадає на Європу (58 %). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні.

Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибуттів складає 19 %. Пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці. Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибуттів чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені.

Третю позицію займає Американський макрорегіон. Нижча частка туристських прибуттів у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Даний регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють зниженню частки туристських прибуттів.

На передостанньому місці, за часткою туристських прибуттів, перебуває Африканський макрорегіон. Африка - найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі.[ 28,c.29 ]

Розвиток туризму по регіонах буде нерівномірним. Найвищі темпи приросту очікуються в країнах Азії і Тихого океану, в Європі та Америці вони будуть нижче загальносвітових. Частка цих двох регіонів у прибутті туристів впаде з 79,1% у 1995 р. до 62,6% в 2020 р. Одночасно очікується і зростання доходів від туризму - з 399 млн. дол США в 1995 г до 2 трильйонів дол США в 2020 г, або в п'ять разів. Також збільшаться витрати туриста на одну подорож - з 707 дол США в 1995 р.. до 1248 дол США в 2020 г, або в 1,8 рази.

Розвиток туризму по регіонах буде нерівномірним. Найвищі темпи приросту очікуються в країнах Азії і Тихого океану, в Європі та Америці вони будуть нижче загальносвітових. Частка цих двох регіонів у прибутті туристів впаде з 79,1% у 1995 р. до 62,6% в 2020 р. Одночасно очікується і зростання доходів від туризму - з 399 млн. дол США в 1995 г до 2 трильйонів дол США в 2020 г, або в п'ять разів. Також збільшаться витрати туриста на одну подорож - з 707 дол США в 1995 р.. до 1248 дол США в 2020 г, або в 1,8 рази.

За останні роки найбільш вражаючих успіхів у розвитку туризму досягла Польща. Ще в 1985 і 1990 рр.. ця країна по прийому туристів займала 17 і 19 місця в Європі. У 1996 р Польща зайняла вже 6 місце, прийнявши 19,4 млн. чоловік. За доходами від туризму Польща перемістилася з 28 місця в 1985 г на 8 місце в 1996 р., отримавши 8,4 млрд. дол США Для Польщі характерний особливо високий зріст візитерів (туристів та іноземців, не залишаються на нічліг).[34]

Суттєве значення для розвитку міжнародного туризму має також прагнення окремих держав до збільшення валютних надходжень від туризму і створення з цією метою цілої галузі господарства – туристичної індустрії.[ 33]

Розвиток індустрії туризму все більш наполегливо вимагає наукових досліджень. На Україні створюються наукові підрозділи (лабораторії, відділи і навіть інститут туризму), які розробляють різні аспекти розвитку такої галузі економіки, як туризм.

В цій області складаються два напрямки:

• прикладні дослідження (оцінка попиту з метою виявити можливості залучення туристів в той чи інший район, порівняльна оцінка туристичних ресурсів, розробка проектів комплексного розвитку окремих районів туризму і т. д.);

• теоретичні (загальний аналіз проблем і перспектив розвитку індустрії туризму, аналіз географії туристичних потоків та факторів, що визначають їх інтенсивність, методологія оцінки ресурсів попиту і ефективності капітальних вкладень).[30]

Міжнароднийтуризмявляєтьсяактивнимджереломнадходженьіноземноївалюти.Наприклад,великачастинадоходіввідміжнародноготуризмувзагальнійсумінадходженьвідекспортутоварівіпослугскладає:вІспанії -- 35%,АвстраліїіГреції -по 36%,Швейцарії - 12,Італії - 11,Португалії - 21інаКіпрі - 52%.В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, вКолумбіївін складає 20%,Ямайці - 30, Панамі -55 і на Гаїті -73%..[7,c.45]

За прогнозом СОТ, у XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих в світі до 2020 р. наблизиться до 1,6 млрд (у 1997 р. подорожувало 612 млн чоловік). Найбільше британське туристське видавництво "Travel & Tourism Intelligence" (TTI), що входило до "Economist Intelligence Unit", опублікувало дослідження, що містять довгострокові, аж до 2010 р., прогнози розвитку міжнародного туризму. Був проведений аналіз даних 30 найбільших виїзних ринків, що представляють 90% обсягу світового туризму, і зроблено прогноз щодо числа поїздок туристів за кордон, кількості діб і грошових коштів на закордонні поїздки. Згідно з прогнозом темпи зростання міжнародного туризму будуть знижуватися (табл. 5.1).Як видно з табл. 5.1, темпи зростання міжнародного туризму у світі становитимуть 4,4% до 2005 р. і 4,3% - до 2010 р.

Згідно з прогнозом "Travel & Tourism Intelligence" (TTI) Європа як регіон виїзного туризму має хорошу базу зростання в усіх напрямках, за винятком Південної Азії. Однак зростання виїзного туризму з Європи і Середземномор'я помітно сповільниться, тоді як темпи збільшення числа поїздок за кордон у країнах Південно-Східної Азії залишаться досить високими, незважаючи на недавні економічні труднощі в регіоні. У 1989 р. туризм з Європи становило 69% всього ринку виїзного туризму, до 1995 р. його обсяг упав до 58%, а прогноз на 2010 р. дає цифру 49%. На стан європейського ринку туризму впливає тенденція до переваги європейцями подорожей по Європі.

Згідно з прогнозом СОТ число зарубіжних туристських поїздок до 2010 р. досягне 964 млн (у 1995 р. - 535 млн), але зростатиме значно меншими темпами (табл. 5.3). Очікуються великі зміни в попиті на багатьох провідних ринках - постачальниках туристів. [10,c.150].

До передумов розвитку міжнародного туризму відносять також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, ознайомлення з життям, культурою і побутом інших країн і народів.

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливість переходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Позитивно діє на розвиток міжнародних туристичних зв'язків і зміна у співвідношенні робочого і неробочого часу, що зробило туризм доступним широким прошаркам населення. "Оплачувані відпустки щорічно викидають на туристичний ринок все більший контингент людей", -відмічається в матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, яка відбувалась в Манілі (Філіппіни) 1980 року.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування і використання досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходять відображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвиток нових видів міжнародних туристичних зв'язків - наукового (конгресового) і ділового туризму.

Основні пропоновані заходи державної підтримки туризму наступні: 1. Звільнення сфери туризму (готелі, санаторії, кемпінги) від сплати мита за обладнання і будматеріали, що ввозяться з-за кордону для ремонтних і будівельних робіт на туристських об'єктах.

2. Часткове або повне звільнення від сплати всіх федеральних податків при інвестуванні у матеріальну базу туристично-санаторній галузі в залежності від обсягу здійснюваних капіталовкладень.

3. Надання пільгових кредитів (під 7-10% річних) на вдосконалення та розвиток матеріально-технічної бази туризму, відстрочку платежів по них на термін від 2 до 10 років. У цьому випадку виграє і держава, і турфірми, аджеміжнародний туризм продовжує залишатися самим прибутковим бізнесом у світі.

3.2Проблеми розвитку міжнародного туризму

Швидкий розвиток міжнародного туризмуз одного боку сприяє росту економіки, а з іншого призводить до ускладнень у взаємодії з навколишнім середовищем. Сьогодні негативний вплив туризму відчуває на собі більшість країн світу, і особливо ті, що не володіють достатніми технічними і фінансовими можливостями. Такі країни не в змозі відтворити ресурси, що використовуються туристами і знищити відходи, які вони залишають. Не є секретом, що відходи в цій сфері за своїми обсягами набагато перевищують ті, що утворюються під час повсякденної діяльності всього населення країни, яка є об'єктом туризму. Наприклад, в Непалі, де великою популярністю користуються пішохідні походи, кожний турист щоденно спалює близько 6 кг деревини, і при цьому в країні відчувається гостра нестача палива. В Каїрі один великий готель споживає за рік стільки ж електроенергії, скільки його витрачають 3600 домашніх господарств.

Не дивлячись на зацікавленість індустрії відпочинку у чистоті навколишнього середовища (жодна галузь світової економіки не залежить в такій мірі від чистоти повітря, води, пляжів і загалом від стану природного середовища, як туристична), вона залишається значним ресурсоспоживачем і виробником відходів, породжуючи екологічні, культурні і соціальні витрати та вигоди. Сьогодні впливу туристичної індустрії зазнають

а) природне,

б) соціально-економічне і

в) культурне середовища.

Це проявляється у:

а) засміченні територій і втратою їх естетичних цінностей; забрудненні водних об'єктів стічними водами; забрудненні повітряного середовища за рахунок використання транспортних засобів з туристичною метою тощо;

б) вилученні із господарського використання великих площ; сезонній зайнятості працівників, потребі у великій кількості малокваліфікованих кадрів; зростанні криміналізації серед місцевого населення; циклічному характері функціонування транспортних служб, підприємств харчування тощо;

в) погіршенні стану культурно-історичних пам'ятників, об'єктів і територій у зв'язку з їх інтенсивним використанням у туристичних цілях; негативному впливі на культуру і традиції місцевого населення.[37]

Загалом, усі сфери Землі відчувають на собі колосальні навантаження, зростають обсяги споживання ресурсів. Тому всі намагання людства направлені на повсюдне впровадження принципів сталого розвитку, усунення чи пом'якшення соціально-економічної напруги в країнах. В туризмі це знайшло відображення у формуванні сталого (стійкого) та екологічного туризму. Поняття «сталий туризм» виникло порівняно недавно у зв'язку з глобальною концепцією сталого розвитку людства. Велика роль у створенні нової моделі цивілізації належить Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. У своїй доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987) вона вперше використала термін «сталий розвиток», під яким розуміють розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб. Цивілізація зможе вижити тільки тоді, коли змінить пануючу економічну філософію і буде слідувати екологічному імперативу, знаходитися в гармонії з природою, не порушуючи існуючої в ній рівноваги.[35]

В Україні туристична діяльність розвинена поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення - прийнятий Закон України "Про туризм від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови, для розвитку туристичної діяльності.В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Сьогодні добре відомі в нашій країні і за кордоном такі фірми, як "Гамалія", "Сам", "Таурус", "Світлана", "Супутник" та ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.[7]

В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше, ніж інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певного часу лише частково уповільнити його розвиток.

В міжнародній статистиці рахунок ведеться не за кількістю осіб, а за кількістю прибувань іноземних туристів в дану країну або кількістю виїздів громадян даної країни за кордон, оскільки одна людина може здійснити кілька туристичних поїздок протягом року.[26]

В Україні туристична діяльність розвинена поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому.В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Сьогодні добре відомі в нашій країні і за кордоном такі фірми, як "Гамалія", "Сам", "Таурус", "Світлана", "Супутник" та ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.

Основною проблемою модернізації туристичного і рекреаційного потенціалу України є їх неефективна реалізація. Система управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах Україні ще не відповідає сучасним вимогам.Основні проблеми:

1) Переважна більшість відомчих підходів зумовила відсутність необхідної нормативно-методичної бази для управління туристичним та рекреаційним потенціалом як складової регіонального економічного комплексу (немає адекватних статистичних даних та методології оцінки економічного ефекту в суміжних видах діяльності);

3) Органами управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах України практично не використовуються сучасні управлінські технології (геоінформаційні та експертні системи, бази і банки даних), що не дозволяє організовувати ефективний облік об'єктів управління, організовувати кадастри природних лікувальних та туристичних ресурсів;

Серед проблем, які стримують модернізацію туристичного та рекреаційного потенціалів регіонів Україні, варто позначити відсутність розгладжені системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності сфери і туристичних підприємств за кордоном.Візовий режим, митні та валютні перепони не впливають на вкладення інвестицій в інфраструктуру туризму і санаторно-курортного комплексу.[ 10,c. 120]

Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних знань від своїх працівників, прак¬тичних навиків роботи у туристичній фірмі, готельному господарстві, транспортній компанії. Тут мусить бути гармонія між глибокими теоретичними знання¬ми й досконалою практичною підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років поновлювати. Але в Україні сьогодні немає жодного центру з перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників цієї сфери, толі як Німеччина має їх аж 300.Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:

форм власності, а також окремих громадян;

— створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надан¬ня якісних і різноманітних послуг туристам;

національної історико-культурної спадщини українського народу;

— розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності.

Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі за¬галом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р. тощо). Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристич¬них послуг, відомчого підпорядкування і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:

- проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відпо¬відну концепцію;

- спростити і прискорити оформлення віз. скасувати візовий режим для країн ЄС, США, Канади, Японії;

- зменшити готельний збір;

- вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму.

нести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвес¬тиції у відкриття нових осередків відпочинку;

- розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.[36]

Таким чином, туризм може и повинен розвиватися на принципах концепції сталого розвитку. Його поступовий перехід з екстенсивного на шлях сталого розвитку буде сприяти збереженню і охороні природи, культури, соціальному та економічному розвитку країн і регіонів. Залишається позитивним і той факт, що світ серйозно звернувся до проблем, які визначають майбутнє людства, і здійснюються конкретні заходи для їх вирішення.[35]

Висновки

У ході проробленої роботи  вирішено важливі обґрунтування та розробки щодо функціонування міжнародного туризму як форми торгівлі послугаи.Це дало можливість зробити наступні висновки:

  • Міжнародний туризм є однією з найперспективніших  складових  світогового ринку послуг  і такоє він є прибутковою галузю економіки.
  • Розвиток міжнародного туризму сприяє розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів.Міжнародний туризм слід розглядати, виходячи з економічних відносин окремих країн.
  • Сучасний ринок туристичних послуг може оптимально розвиватися за умов чіткої концепції  його функціонування та стратегії розвитку.
  • Не  дивлячись на те , що в Україні не досить досконало розвивається міжнародний туризм та ринок міжнародних туристичних послуг ,в неї є всі перспективи щоб вийти на рівень всіх розвинених країн з міжнародним туризмом. А саме:

По-перше, Україна має значні туристичні ресурси (природно-кліматичні, культурно-історичні, націоально-етнографічні).Вдале поєднання і взаємодоповнення на території України кліматичних, ландшафтних, бальнеологічних і грязьових природних лікувально-профілактичних факторів посилює ефективність їх впливу та підвищує курортологічну цінність до рівня міжнародного значення;

По-друге, розвиток на території України вільних економічних зон з рекреаційною спеціалізацією може стати інструментом, який дозволить зберегти та зміцнити наявні порівняльні переваги, що підвищують конкурентоспроможність України на світовому ринку туристичних послуг, на основі заходів організаційного, економічного та юридичного характеру.

Отже, міжнародний туризм це досить  затребувана галузь розвиваючи її Україна та увесь світ будуть у гарній перспективі.

 1.Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 464 с.

2.Виноградова О.В, Ісмаілова Д.А. Вісник ДІТб серія «Економіка ,організація і управління підприємствами» 2006-№10- с.104

3.   Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности. Учебное пособие. –М.:  Нолидж, 1996.– 233 з.

4.Дахно І.І. Ринок міжнародного туризму Навчальний посібник – К.6МАУП.2003-296

5.Дмитренко В.М. Іструменти здійснення регулярної політики у галузі туризму//Статистика україни - №3,2006. –

6. ДолматовГ.М. Міжнародний туристичний бізнес: історія, реальність, і перспективи. – Ростовна/Д: Фенікс, 2001. – 368

7.Дроздова Г.М. «менеджмент зовнішньо - економічна діяльність» Київ ЦУЛ. 2004. – 171с.

8.Дубенюк Я. регіональні особливості розвитку міжнародного туризму//вісник КНТЕУ 5/2007-

9. Жуков Е.Ф. «Міжнародні економічні відносини»  - Под ред. проф. Е.Ф. Жукова.-  М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 485 с.

10.Квартальнов В.А. Теорія і практика туризму:підручник, - М.6 Ф і С,2003. – 320

11.Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2002.- – 672 с.

12.Ковальов С.О. український туризм історичний огляд та сучасний сталий поступ//наука,релігія,суспільство.-№3,2004,-

13.Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б.Міжнародні економічні відносиниНавчальний посібник / К.: Знання, 2008.- 406c.

14.Кифяк В.Ф.Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги - 21 ст., 2003. –

15.Король О. Д. вісник чернівецького торгівельно_економічного інституту 2009. – Випуск 3 - с.198

16.Кузик П. Географія туризму [Текст] : навч. Посібник- Київ : Знання, 2011. – 271 с.

17. Мальська М.П., Міжнародний туризм і сфера послуг.Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 272 с.

18. Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.

19 Папирян Г.А.Міжнародні економічні відносини: Економіка туризмку. – М.: Фінанси і статистика, 2000. – 208 с

20.Прейгер Д.к. ,малярчук І.В. стратегічна панорама -2005-№3

21. Пузакова Е.П. Міжднародный туристический бизнес. , М.: Експертнийбюро-М, 1997.. – 240 с.

22. Сенин В.С. Организация международного туризма: Учебник. –.  М.: Финансы и статистика, 2003. – 400 с

23.Симонов. Ю.Ф Ликов О. світова економіка і міжнародні економічні відносини.Ростов-на-Дону Фенікс, 2006 - 456с.24.Сокол Т.Г. «основи туристичної діяльності: підручник / за заг. Ред.. В.Ф.Орлова.- К.: Грамота.2006.-264с.

25.Філіпенко А.С. Рогач О.І Світова економіка.- К.: Либідь, 2002 – 578с.

26.Фоменко Н.В. «рекреаційні ресурси куртурологія Видавництво: ЦУЛ , 2007-312с.

27.Фомішін С.В. міжнародні економічні відносини. – ростов- на Дону: Фенікс,2006.- 608 с

28.Черніна І.В. Туризм як фактор соціально –економічного розвитку України.Донецьк – 2000

29.Школа І.М. ,Ореховська П.М. Розвиток туристичного бізнесу ,2004 - 50с

30.Школа І.М. .Григорків В.С. Розвиток міжнародного туризму в Україні– Чернівці – Рута 1997

31.http://pidruchniki.com/15410104/turizm/industriya_mizhnarodnogo_turizmu

32.http://referat.parta.ua/view/13782/

33.http://books.br.com.ua/4808

34.http://ua-referat.com

35.http://5ka.at.ua/load/turizm/mizhnarodnij_turizm_ta_turistichnij_biznes_referat/62-1-0-25575

36.http://tourism-book.com/books/book-34/chapter-1372/

37.hhtp://milanas.into/2010/04/04

Додатки

Таблиця 5.1. Кількість прибуттів і доходів у світі від розвитку міжнародного туризму

Роки

Кількість міжнародних прибуттів, млн осіб

Доходи від розвитку міжнародного туризму, млрд доларів США

1950

25,3

21,0

1960

69,3

69,0

1970

165,8

17,9

1980

278,1

104,4

1990

439,5

270,2

1995

540,6

410,7

2000

687,0

481,6

2005

806,8

682,7

2006

847,0

742,0

2007

903,0

856,0

2008

942,0

944,0

Таблиця 5.2. Лідери за кількістю міжнародних прибуттів у світі

Країни

млн осіб

% зростання

2006 р.

2007 р.

200G/2005 pp.

2007/2006 pp.

Фракція

78,9

81,9

3,9

3,8

Іспанія

58,2

59,2

4,1

1,7

США

51,0

56,0

3,6

9,8

Китай

49,9

54,7

6,6

9,6

Італія

41,1

43,7

12,4

6,3

Велика Британія

30,7

30,7

9,3

0,1

Німеччина

23,7

24,4

10,1

3,9

Україна

18,9

23,1

7,4

22,1

Туреччина

18,9

22,2

-6,7

17,6

Мексика

21,4

21,4

-2,6

0,3

Таблиця 5.3. Лідери за надходженнями від розвитку міжнародного туризму в світі

Країни

Млрд доларів США

% зростання

2006 р.

2007 р.

2006/2005 pp.

2007/2006 pp.

США

85,7

96,7

4,8

12,8

Іспанія

51,1

57,8

6,6

13,1

Франція

46,3

54,2

5,3

17,0

Італія

38,1

42,7

7,7

11,9

Китай

33,9

41,9

15,9

23,5

Велика Британія

33,7

37,6

9,8

11,6

Німеччина

32,8

36,0

12,4

9,8

Австралія

17,8

22,2

5,8

24,7

Австрія

16,6

18,9

3,7

13,5

Туреччина

16,9

18,5

-7,2

9,7

Малюнок 1 Динаміка розвитку туристичної та курортної галузей України за 2000-2004 рр. 

Таблиця 4.1.

Відвідувана країна

Прийнято туристів (млн.чол.)

Дохід (млн.дол.)

Співвідношення до 1993 року (%)

Прибування

Дохід

Увесь світ

528,4

321,466

3,0

5,1

Європа

315,0

153,295

1,9

0,6

Америка

108,5

97,405

4,05

8,9

Східна Азія

74,4

59,988

7,6

14,0

Африка

18,6

5,675

1,5

-4,0

Ближн. Схід

7,9

3,672

-4,0

-12,0

Півд. Азія

3,7

2,431

7,0

11,2

Таблиця 1.6.1. Фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу

Найпопулярніші країни регіону

Фактори зростання привабливості

Південноамериканський регіон

Бразилія

  1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії
  2. Екзотична природа
  3. Сучасна архітектура

Європейський регіон

Франція

Англія

Німеччина

Фінляндія

Швеція

1.  Висока концентрація історичних та культурних цінностей

2.  Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів)

Середземноморський регіон

Кіпр

1.  Вигідна система оподаткування

2.  Сучасна банківська мережа

3.  Добре налагоджена структура телекомунікацій

4.  Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів)

5.  Забезпечена державою повна конфіденційність з усіх питань, що стосуються засновників компанії та її банківських рахунків

Ізраїль

1.  Збільшення прочанського туризму

2.  Наявність широкого спектра оздоровчих центрів

3.  Тури по чотирьох морях

4.  Наявність молодіжних таборів

5.  Зростання ділових зв´язків

Регіон в цілому

1.  Розвинута інфраструктура туризму

2.  Високий рівень обслуговування

3.  Комфортний клімат

4.  Велика тривалість туристичного сезону

5.  Поєднання відпочинку біля моря з оглядом визначних пам´яток

Найпопулярніші країни регіону

Фактори зростання привабливості

Азійський регіон

Об´єднані Арабські Емірати

1.  Низькі ціни на електроніку та побутову техніку високої якості

2.  Високий рівень сервісу

3.  Мінімальні податки. Практика системи "TAX FREE"

4.  Великий досвід каргоперевезень

5.  Спрощена система візового режиму

Регіон в цілому

1.  Екзотична природа і культура

2.  Політична стабільність

3.  Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію та Океанію

4.  Головний напрямок "пляжного" відпочинку взимк

Таблиця 5.1

Темпи зростання міжнародних поїздок на період 1995-  2010 рр..,

Середньорічної відсоток зміни

Регіони-постачальники туристів 1985 - 1995 рр..

Факт 1995-2000 рр..,

Прогноз 2000-2005 рр..,

Прогноз 2005-2010 рр

Європа, включаючи Середземномор'я

5,5%

3,1 %

7,3%

5,4%

3,5%

5,8%

Північна Америка

3,6%

6,7%

5,1%

4,8%

2,8%

9,8

Центральна і Південна Америка

5,0

5,1

6,5

7,1

6,3

7,7

Південно-Східна Азія

1,0

1, 7

9, 5

8, 4

8,0

7,5

Далекий Схід

1,3

9,8

6,6

9,8

2,2

1,5

Австралія / Південна Африка

5,0

6, 5

6, 6

6,0

6,2

6,0

Основні країни-постачальники туристів

4,9

5,5

3,4

4,4

4,4

4,2

Решта країн

7,0

3,5

4,3

3,7

3,4

3,3

Всього в світі

5,7

3,4

4,4

4,3

4,2

4,0

Таблиця 5.2.Країна

Прогноз самих популярних туристичних напрямків до 2020 р.

Кількість туристичних прибуттів, млн Частка на світовому туристичному ринку,%

Динаміка зростання 1995-2020 рр..,%

Китай

137,1

8,6

8,0

США

102,4

6,4

3,5

Франція

93,3

5,8

1,8

Іспанія

71,0

4,4

2,4

Гонконг

59,3

3,7

7,3

Італія

52,9

3,3

2,2

Великобританія

52,8

3,3

3,0

Мексика

48,9

3,1

3,6

Росія

47,1

2,9

6,7

Чеська Республіка

44,0

2,7

4,0

Усього

708,8

44,2

Динаміка зростання міжнародного туризму на період 1995-2010 рр..

Таблиця 5.3.

Показники 1995 р.,

факт 2000 р.,

прогноз 2005 р.,

прогноз 2010 р.,

Турпоїздки, млн

535

632

782

964

Ночівлі, млн

4571

5518

6903

8654

Витрати на туризм, млрд дол США

393

516

686

922

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ЯК ФОРМИ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Історія розвитку статистики міжнародного туризму. Статистичні оцінки попиту споживачів туристичних послуг

2. Реферат Види і форми туризму

3. Реферат Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні

4. Реферат Сучасний стан та перспективи розвитку туризму шпаргалка

5. Реферат Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника

6. Реферат Особливості розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі особистості

7. Реферат Підприємництво та бізнес у сільському господарстві: проблеми та особливості розвитку

8. Реферат Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії у п’єсі Г. Ібсена Ляльковий дім (Нора)

9. Реферат Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні

10. Реферат Ренесанс. Загальна характеристика епохи, особливості світосприйняття. Зміни напрямків розвитку музичної культури