Новости

Оздоровчо – рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді

Работа добавлена:






Оздоровчо – рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді на http://mirrorref.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

  ФАКУЛЬТЕТ ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ, ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА

ТУРИЗМУ

КАФЕДРА ЗДОРОВ`Я, ФІТНЕСУ ТА РЕКРЕАЦІЇ

Пояснювальна записка

до курсової роботи для здобуття освітнього ступеня «бакалавр»

на тему:

«Оздоровчо – рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді»

Виконав: студентIII курсу , групи 125 Ємець Віталій Вячеславович

галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини»

напряму підготовки 6.010203

«Здоров’я людини»

Керівник: Омельченко Т.Г.

Рецензент: Носова Н.Л.

Київ-2015

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1

Значення оздоровчо – рекреаційної рухової активності для формування здорового способу життя студентської молоді

6

1.1

Спосіб життя як головний чинник, що впливає на стан здоровя студентської молоді

6

1.2

Проблеми організації сфери дозвілля студентської молоді

12

1.3

Класифікація оздоровчо – рекреаційних занятьдлястудентської молоді

16

Висновки до розділу 1

21

Розділ 2

Організація та методи дослідження

23

2.1

Методи дослідження

23

2.1.1

Теоретичний аналіз літературних джерел

23

2.1.2

Соціологічні методи дослідження

23

2.1.3

2.1.4

Педагогічні методи дослідження

Методи математичної статистики

24

24

2.2

Організація дослідження

24

Розділ 3

Шляхи залучення студентської молоді до рухової активності

26

3.1

Аналіз мотивації  студентської молоді до занять рухової активності

26

3.2

Алгоритм залучення студентської молоді до систематичних занять руховою  активністю

29

Висновки до 3 розділу

31

ВИСНОВКИ

33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

34

ДОДАТКИ

38

Вступ

Актуальність. У сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, дедалі більше уваги приділяється проблемам стану здоров'я молодого покоління. Одними з найактуальніших є питання, що стосуються студентської молоді, оскільки вони є основою та майбутнім нашої держави. Навчання у вищому навчальному закладі потребує затрати великих зусиль і напруженої розумової діяльності. Досить часто навчання та побут студентів проходять в умовах обмеженої рухової активності, великого навчального навантаження, стресових ситуацій, неповноцінного харчування, тощо.  Передовий світовий досвід та велика кількість наукових досліджень свідчать, що рухова активність – це біологічна потреба кожного живого організму, невід’ємна частина здорового способу життя, один із найважливіших соціально-біологічних факторів. Але слід зазначити,що дефіцит рухової активності студентської молоді України становить 60–75% необхідного для підтримання нормального рівня здоров’я. Лише 13% українців мають необхідний, фізіологічно обумовлений рівень рухової активності, тим часом як у країнах Європейського Союзу – 40–60 %, а в Японії – 70–80 % [1].

В інших країнах світу також гостро стоїть проблема оптимізації рухового режиму молоді. Наприклад, у Фінляндії, Японії, Канаді, Австралії завдяки державній політиці, спрямованій на створення необхідних умов для широкого впровадження в повсякденне життя різних форм рухової активності в органічному їх поєднанні зі збалансованим харчуванням, боротьбою проти шкідливих звичок та поліпшенням екології навколишнього середовища, смертність людей молодого та середнього віку скоротилася у кілька разів, середня тривалість життя збільшилася на 10–20 років, різко підвищилася життєздатність населення, що своєю чергою, забезпечило значне економічне зростання в зазначених країнах [4].

  Тому, необхідно підкреслити, що процес навчання сам по собі є гіподинамічним, отже енергетичні витрати організму менші за фізіологічну норму. За останні роки відбулося скорочення обсягу навчальних годин з дисципліни «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах. Це призвело до зниження ролі фізичної культури у формуванні особистості майбутніх фахівців, зменшення рухової активності студентів, погіршення стану їх здоров’я . Як наслідок, у ВНЗ України в 2,5 рази збільшилася кількість спеціальних медичних груп. За даними різних авторів, до 90% учнів і студентів мають відхилення в стані здоров'я, 30–50% – незадовільну фізичну підготовленість. Таким чином, перед науковцями і викладачами вищої школи виникає необхідність пошуку та розвитку таких методик проведення занять зі студентами, які б сприяли підвищенню рівня рухової активності та поліпшенню функціональних можливостей організму [2].

Результати соціологічного дослідження «Здоров’я та поведінкової орієнтації студентської молоді», проводив Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка в межах міжнародного проекту «Health-Behaviorin School-Aged Children» (HBSAC), свідчать, що лише 6–10% студентів можуть вважатися здоровими, тоді як більше ніж половина (а саме 52,6%) з них мають морфо-функціональні відхилення різного характеру, а у 36–40% відзначаються хронічні неінфекційні захворювання.  Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки на тлі інтенсифікації навчального процесу у вищих навчальних закладах спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності студентів, що негативно позначається на показниках їхнього фізичного стану [3].

  Рухова активність – це частка способу життя й поведінки людини. Поняття «рухова активність» містить у собі сумарний обсяг рухів, які виконує людина впродовж своєї життєдіяльності. Достатній рівень рухової активності студентів є основою належного розвитку організму. Низький рівень рухової активності негативно впливає на більшість функцій організму, є чинником зниження працездатності, погіршення стану здоров'я і виникнення нових хвороб [5].

 Мета  дослідження –визначити роль і місце рухової активності в способі життя студентської молоді, та розробити відповідний алгоритм щодо залучення студентської молоді до оздоровчо – рекреаційної рухової активності.

Задавдання дослідження:

  1. Проаналізувати значення оздоровчо – рекреаційної рухової активності для формування здорового способу життя студентської молоді.

Виявити особливості способу життя студентської молоді.

  1. Дослідити рівень мотивації студентської молоді до оздоровчо – рекреаційної рухової активності.
  2. Розробити алгоритм щодо оптимізації рухової активності студентської молоді.

Обєктдослідження – рухова активність студентської молоді.

Предмет дослідження –вплив рухової активності на спосіб життя і життєві цінності студентської молоді.

Методи дослідження:

  • Теоретичний аналіз літературних джерел.
  • Соціологічні методи (опитування, бесіда, анкетування).
  • Методи математичної статистики.
  • Педагогічні методи дослідження.

Наукова новизна –доповнені дані про особливості мотивації студентської молоді до оздоровчо – рекреаційних занять.

Практична значущість –отримані дані можуть бути використані в практичній діяльності педагогів при праці з студентською молоддю.

Структура роботи:Курсова робота складається зі вступу,трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Кількість сторінок 39.

РОЗДІЛ 1

ЗНАЧЕННЯ ОЗДОРОВЧО – РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

  1. Спосіб життя як головний чинник, що впливає на стан здоровя студентської молоді

Здоров’я – якісна передумова майбутньої самореалізації молодих людей, здатність до створення сім’ї і народження дітей, до складного навчального та професійного праці, суспільно-політичній і творчій діяльності. У сучасних умовах здоров’я перестає бути тільки особистою справою молодої людини, так як воно стає фактором виживання соціуму в цілому.

Вивчення проблеми здорового способу життя студентської молоді в широкому соціокультурному аспекті обумовлено специфікою цієї соціально-професійної, соціально-демографічної групи, особливості її формування, положення і ролі в суспільстві.

Становлення сучасного українського студентства цілком припадає на пост – перебудовний період, коли в силу відомих соціально-економічних і екологічних причин помітно погіршився стан здоров’я населення в цілому і дітей особливо. А адже саме ці вчорашні діти приходять сьогодні до ВНЗ, поповнюючи студентські лави.

Якщо мова йде про умови, в яких протікає життя студентів, то перш за все слід звернути увагу на спосіб життя молодого покоління[2]. Це своєрідна картина того, як живуть молоді люди в умовах їх соціально – історичного буття. Поряд з такими характеристиками життя, як рівень, якість, стиль, спосіб життя студентської молоді дає умовне уявлення про життя молодих людей як конкретному соціокультурному, історичному феномену.

За прогнозами ряду дослідників, кількість студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, тобто до категорії студентів з відхиленнями в стані здоров’я, може достигнуть 50 % від загальної кількості. На жаль, дана тенденція збережеться і в найближчі 10-15 років, коли загальні втрати робочої сили за 2006-2015 роки складуть понад 10 млн осіб (в середньому по 1 млн. осіб щорічно) [3].

Залучення студентської  молоді до занять з рухової активності залежить перш за все від навколишнього середовища: знання про користь занять фізичними вправами, порад друзів, телепередач про здоров’я, рухову активність, новинки у спорті, поради батьків та викладачів. На формування індивідуального підходу до занять вирішальний вплив мають соціально-економічні умови і, насамперед, рівень життя населення, житлові умови, наявність у країні та окремій місцевості спортивної бази, кадрів і спортивної індустрії, а також розподіл вільного часу студента. Не Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 41 меш значну роль відіграють і спортивні традиції вишу та система освіти, яка існує в країні [16].

Здоровий спосіб життя студентства є найважливішим соціальним чинником, який проходить всі рівні сучасного соціуму, впливаючи на основні сфери життєдіяльності суспільства. Хотілося б відзначити, що сьогодні – це головний соціальний фактор, який захищає від негативних наслідків при переході від етапу молодості до дорослого життя.

Через недостатність досліджень взаємозв’язку здорового способу життя та соціальних позицій студентської молоді ці питання продовжують залишатися актуальними і в даний час. Відповіді студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, на запитання «Чи займаєтеся ви руховою активністю у вільний від навчальних занять час?» розподілилися наступним чином: 18,7 % студентів відповіли, що не займаються; 55 % дали відповідь, що займаються епізодично, і лише 26,2 % респондентів займаються систематично, два-три рази на тиждень і більше. Аналіз отриманих результатів дозволяє припустити, що велика частина даної категорії молоді не надає серйозного значення рухової активності в процесі життєдіяльності, у той час як студенти, які активно займаються руховою активністю, всі без винятку позанавчальної діяльності займаються два-три рази на тиждень і більше[28].

Підвищення рівня здоров’я молодих людей, залежить від багатьох факторів, однак вирішальним серед них є позиція самої людини, його ставлення до власного здоров’я. Рухову активність необхідно розглядати як найважливішу з видів діяльності, що мають соціально-культурний характер, бо її предметом, метою і головним результатом є розвиток самої людини. Здоровий спосіб життя передає повноту включеності людини в різноманітні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонічного розвитку всіх його структур: тілесної, психічної, соціальної і включає всі компоненти різних видів діяльності, спрямовані на охорону і поліпшення здоров'я молоді. Здоровий спосіб життя не зводиться до окремих форм медико – соціальної активності: викорінюванню шкідливих звичок, проходженню гігієнічним нормам і правилам, санітарній освіті, звертанню за лікуванням або порадою в медичні установи, дотриманню режиму праці, відпочинку, харчування і багато іншим, хоча усі вони відбивають ті чи інші його сторони. Поряд із впровадженням нових технологій профілактики і лікування необхідно з особливою увагою ставитися до створення належних умов для здорового способу життя. Показником особистого успіху має стати швидше здоров’я людини, а не кількість зароблених ним грошей.

Фактори які впливають на мотивацію занять студентів руховою активністю

Для з'ясування мотивації студентів щодо рухової активності і визначення шляхів її формування необхідно установити ті спонукання, якими керується студентська  молодь у своїх вчинках, бажаннях у процесі навчальної і поза навчальної  діяльності[24]

Мотиваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх доможуть викладачу диференційовано впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення[15].

Низька мотивація діяльності студентів пов'язана з певними факторами, що в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання молоді, навколишнього середовища, сімейного виховання.

Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на мотивацію до систематичного виконання фізичних вправ як засобу самовдосконалення у студентів.

До об'єктивних зовнішніх причин, які ускладнюють реалізацію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами і спроможність оплачувати заняття, до внутрішніх причин, які відбивають нестійкість мотивів та інтересів і низьку мотивацію, належить брак часу.

Сімейне виховання відіграєзначну роль у формуванні фізкультурно-спортивних інтересів молоді. Доведено, щостуденти, які займаютьсяруховою активністю, менш схильні до таких шкідливих звичок, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія і т.п. Під впливомрухової активностіу них виробляється стійкий імунітет до різних видів захворювань. Хтось з «великих» сказав: «Коли людина не діє, вона псується», вкладаючи у значення слова «псується» те, що людина легко підпадає під вплив «дурної» компанії, переймає шкідливі звички й у підсумку гине як особистість. Дуже частостуденти неблагополучних родин попадають під такий вплив, так і не усвідомивши того, що є інший бік життя. Тому дуже важливо, щоб кожний з батьків приділявзначно більше уваги вихованню своєї дитини, враховуючи їївподобання та інтереси.

Вплив телебачення на формування мотивів й інтересів зумовлений щоденним переглядом телепередач, причому вікові коливання незначні. У будний деньстудентська молодь дивиться телепередачі протягом 2-3 годин, а у вихідні більше 4-х годин.

Досить чітко прослідковується структура інтересів молоді до телепередач. Біля 50% студентів приваблюють закордонні кінофільми. У хлопців великий інтерес викликають бойовики, у дівчат - комедії і мелодрами. Із розважальних передач великою популярністю користується КВК[20].

І якщо у студентів з’явиться звичка до занятьруховою активністю, то будуть вирішені і такі гострі проблеми, як наркоманія, алкоголізм, бездоглядність [5].

Аналізуючи проблеми формування здорового способу життя молодого покоління, можна також стверджувати, що багато залежить від регіону проживання, рівня соціалізації молоді та її ідентифікації з територією проживання. Вчені вважають, що регіональні особливості визначають своєрідність умов життя і накладають свій відбиток на всі процеси відбуваються тут. До таких належать:

- клімат, ландшафт, природні ресурси, які істотно впливають на умови життя населення;

- етно – політичні, культурно – історичні, релігійні, демографічні та інші характеристики, що мають на даний момент значення об'єктивних факторів життєдіяльності населення, середовища проживання людей і основи формування стійких традицій і правил поведінки.

Інституційні основи соціальної організації фізкультурно-оздоровчої роботи серед студентської молоді вимагають впровадження інноваційних соціальних технологій на базі програмно-цільового методу, який забезпечує соціальне стратегічне програмування в управлінні фізкультурно-оздоровчою діяльністю з цільовою установкою на оздоровлення способу життя. Хотілося б, щоб Міністерство молоді та спорту значно вплинуло на переорієнтацію певних вимог в системі освіти України, включаючи додаткові заняття в університетах з фізичної культури, які допоможуть знайти вихід із ситуації. При цьому не можна випускати з уваги її теоретичну частину: молодь повинна бути обізнана у питаннях фізичного виховання, культури, етики.

Для того, щоб мати здорове покоління, необхідно ширше та глибше розвивати роботу серед молоді, пов’язану з забезпеченням потреби у здоровому способі життя. Провідна роль у цій роботі належить вищій школі а особливо викладачам з фізичного виховання, які б повинні мотивувати, організовувати, корегувати, пропагувати та формувати у студентів навички здорового способу життя через фізкультурно-спортивну діяльність.

Згідно з Національною доктриною розвитку фізичної культури і спорту, формування у населення сталих традицій та мотивацій щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника забезпечення здорового способу життя є одним з головних завдань державної політики у цій сфері [19].

У зв'язку з цим перед суспільством і службою охорони здоров'я постає завдання перетворити спосіб життя населення країни на здоровий, який би не руйнував, а зміцнював здоров'я населення. На думку експертів, потребує корінної зміни система освіти і виховання, яка сьогодні не забезпечує мотивацію до здоровогоспособу життя [7].

Не секрет, що постановка фізичного виховання у освітніх закладах (і, особливо, у вищих навчальних закладах (ВНЗ)) України вимагає суттєвого перегляду. Скрізь, на місцях (у ВНЗ фізкультурного профілю) йде лавинне скорочення кількості академічних годин, які відводяться для учбових занять з фізичного виховання. Недостатній обсяг обов'язкових навчальних занять (4 години на тиждень, а у деяких вузах України 2 години на тиждень) не може забезпечити зміцнення здоров'я і підвищення рівня рухової активності студентів. Умови й організація навчального процесу з фізичного виховання у вузі не сприяють поліпшенню здоров'я студентів і не підвищують розумову працездатність і звичайно ж рухову активність [16].

Заняття оздоровчо – рекреаційною руховою активністю у вузах не викликають зацікавленість у студентів, а найчастіше негативні емоції - пригніченість, поганий настрій, дискомфорт [10].

М.А.Зайнетдинов виділяє такі причини незадовільного відношення студентів до занять фізичним вихованням: незручний розклад (27%), нецікаве проведення занять (20%), погані умови для розвитку індивідуальних здатностей (10%), недостатнє навантаження на заняттях (7%), погана організація занять (6%), неуважне відношення викладача (4%). Переважну більшість цих недоліків можна усунути використовуючи клубну форму організації занять, необхідність поширення якої відображена у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту [9].

Основною рисою клубної форми організації занять з фізичного виховання є особистий вибір способу проведення вільного часу [21]. Але нажаль на сьогодні ще не розроблена така модель клубної форми організації занять, яка б забезпечувала формування у студентів стійкої мотивації щодо рухової активності. Це обумовлено тим, що більшість дослідників [5, 15] розглядають спортивний клуб ВНЗ як сукупність секцій і команд з видів спорту, приділяючи недостатньо уваги тим видам рухової активності, що не пов'язані з виступом на змаганнях (атлетична гімнастика, фітнес-аеробіка, шейпінг, йога, пілатес та інші.

  1. Проблеми організації сфери дозвілля студентської молоді

Важливе місце в житті сучасної студентської молоді займає сфера вільного часу. Він є одним із важливих засобів формування особистості молодої людини, оскільки в його умовах найбільш сприятливо проходять рекреаційно-відтворювальні процеси, які знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження. Із 1991 р.

Уміння ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про дозвіллєву культуру людини. Можна стверджувати, що більшості студентів ІІІ курсів притаманний низький рівень дозвіллєвої культури. Отже, бачимо, що проблема беззмістовного дозвілля студентів ІІІ курсів викликана такими чинниками: – відсутність спортивних клубів за місцем проживання, де вони могли б проводити змістовну дозвіллєву діяльність, а також висока плата за заняття; – недостатня педагогічна компетентність батьків; – низький рівень дозвіллєвої культури. Відповіді студентів ІІІІV курсів свідчать про те, що їхня дозвіллєва культура значно вища, вони вміють раціонально використовувати свій вільний від занять час й активно займаються руховою активністю[33].

Студенти вирізняються найбільш високим освітнім рівнем, соціальною активністю, гармонійним поєднанням інтелектуальної й соціальної зрілості. Час навчання у ВНЗ збігається з періодом зрілості та характеризується становленням особистісних якостей. Помітно закріплюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Спостерігається посилення соціально-моральних мотивів поведінки, посилюється інтерес до моральних проблем – способу і змісту життя, обов’язку, відповідальності, любові та вірності. Важливою умовою оптимального розвʼ язання завдань, що стоять перед студентом у роки навчання, є розуміння важливості раціональної організації часу й наявності досвіду його використання [4]. Особливо проблематичним для багатьох студентів є використання вільного часу. Вільний час приваблює студентів не регламентованістю, самостійним вибором різних занять, можливістю поєднувати в ньому різні види діяльності: розважальні, творчі. Однак потужний педагогічний потенціал вільного часу для значної кількості студентів залишається неусвідомленим, нереалізованим. Вільний час сприймається як час розваг. Упровадження ринкових умов викликало до життя таке явище, як робота студентів у поза навчальний час із метою заробітку [6, 16]. Діяльність у вільний час цінна своїм процесом і тому сприймається як вільна діяльність. До дій такого виду залежно від особливостей та потреб особистості, відносять читання, творчу працю, зустрічі з друзями, сон, приготування їжі, а також безглузде вештання по вулиці, уживання алкоголю, наркотиків. Студентська молодь сприймає, а отже й вибирає, різну діяльність для відпочинку, залежно від виду потреб рекреаційних установок, які визначають форму проведення вільного часу. Усі ці заняття вказують на досягнутий рівень культури індивідуального дозвілля [1, 15].Культура дозвілля – це, передусім, внутрішня культура людини, яка передбачає наявність у неї певних особистісних якостей, які дають змогу змістовно та з користю проводити вільний час. Розумові здібності, характер, організованість, потреба, інтерес, уміння, смаки, життєва мета, бажання – усе це складає особистісний, індивідуально-суб’єктивний аспект культури дозвілля. Існує пряма залежність між духовним багатством людини та змістом його дозвілля. Але є також зворотний зв’язок. Культурним може бути тільки змістовно наповнене, ефективне за своїм впливом на особистість дозвілля. Культуру дозвілля характеризують також ті заняття, яким віддається перевага у вільний час. Ідеться про ті види дозвіллєвої діяльності, які сприяють формуванню й розвитку особистості. Особливо цінні ті заняття, у яких молода людина особисто бере участь. Культура дозвілля визначається також і рівнем розвитку та функціонуванням відповідних закладів. При цьому особливе значення має творча діяльність працівників цих закладів. Багато залежить від того, які форми відпочинку, розваг, послуг будуть запропоновані працівниками дозвіллєвої сфери. Разом із тим культура проведення вільного часу є результатом старання самої особистості, її бажанням перетворити дозвілля в засіб, придбати не тільки нові враження, але й знання, уміння, здібності [1, 10].

Дозвілля дає можливість сучасній молодій людині розвивати різні сторони своєї особистості, навіть власний талант. Для цього потрібно, щоб до дозвілля вона підходила з позиції свого життєвого завдання, свого покликання – усебічно розвивати власні здібності, свідомо формувати себе. При цьому слід ураховувати той факт, що на першому місці разом із комплексом професійних знань комплекс професійних здібностей особистості, а також рівень розвитку загальної культури майбутнього спеціаліста. Найчастіше студентська молодь надає перевагу таким видам дозвілля: – ходжу на дискотеки (у бари, клуби) – на 12,2 %; – «тусуюсь» у дворі (на вулиці) зі соєю компанією – на 8,3 %. Якщо порівнювати юнаків і дівчат, то можна казати, що юнаків більше приваблює двір, дівчаток – дискотека. Однак, якщо порівняти популярність дискотек у жителів різних типів поселень, то виявляється, що основними відвідувачами дискотек є сільська та селищна молодь. Для юних жителів міст цей різновид дозвілля зовсім не популярний: 3,8 % опитаних у місті проти 27,9 % на селі. Можливо, такий розподіл пояснюється тим, що клубні дискотеки на селі є єдиними місцями дозвілля, на відміну від міста.

Регулярні заняття оздоровчою руховою активністю протягом навчання представляють собою засіб фізичної рекреації студента, які здатні забезпечити створення стійких фізичних умов на здоровий спосіб життя, підвищення фізичної і розумової працездатності, й адаптаційних можливостей до навчальної діяльності[11].

Здоров'я студента можна визначити як здатність організму зберігати й активізувати захисні й регуляторні механізми, що здатні забезпечити ефе