Новости

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Работа добавлена:






ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ на http://mirrorref.ru

ДЕ РЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра банківської справи

та фінансового моніторингу

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ГРОШІ І КРЕДИТ»

На тему: ____________________________________________

Студента _______________________

________________________________

групи  __________________

Науковий керівник

________________________________

ІРПІНЬ – 2016

Реєстрація № _________   ____________   _____________________

                                                                        (дата)                                             (підпис методиста кафедри)

Результати перевірки __________________________________________________________________

(на доопрацювання)

                    _______________                                     ____________________

(дата)                                                                                    (підпис)

Результат захисту: _______________  _____________  ___________________

(оцінка)                                  (дата)                                 (підпис)

Голова комісії   ___________________________________________

Члени   комісії ___________________________________________

___________________________________________

___________________________________________

Зміст

  • Зміст
  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
  • РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН БАНКІВСЬКОЇ
  • СИСТЕМИ УКРАЇНИ
  • РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
  • ВИСНОВКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Банківська система України є однією з основних складових економічної системи держави, оскільки саме вона забезпечує ефективну взаємодію усіх економічних суб’єктів, організовуючи систему платежів та розрахунків між ними та виконуючи різні завдання відповідно до своїх функцій. Банківська система являється центральним та потужним економічно-регулятивним механізмом країни, який безпосередньо впливає на всіх суб’єктів і об’єктів економічної сферита розвиток вітчизняної економіки в цілому. Такожбанківська система є однією з найбільш міжнародно-інтегрованих сфер господарства країни, оскільки фактично кожен банк є членом міжнародної системи платежівSWIFT, що регламентує та здійснює платежі по всьому світу.

Сьогодні банківська система України – це один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку[22]. Таким чином, банк є центральнимфінансовим інститутом в умовах ринкової економіки, що також робить важливим дослідження даної теми.

Дослідження організаційних основ та функціонування банківської системи набуває особливої актуальності у контексті процесу інтеграції України у міжнародний простір та євроінтеграції в умовах нестабільного економічного середовища.

Питанням теорії і практики функціонування банківської системи присвячено ряд наукових праць вітчизняних вчених-економістів, зокрема: О. Барановського, О. Васюренка, А. Гальчинського, О. Дзюблюка, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, Л. Примостки, М. Пуховкіної, М. Савлука, Р. Тиркала та ін. Водночас, недостатньо вивченими залишаються особливості, тенденції і перспективи розвитку банківської системи України в умовах нестабільної вітчизняної економіки.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і практичних аспектів функціонування банківської системи в сучасних умовах, розробка пропозицій для забезпечення її подальшого розвитку.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

– дослідити теоретичні основи функціонування банківської системи;

– проаналізувати сучасний стан банківської системи України;

– виявити проблеми і визначити перспективи розвитку вітчизняної банківської системи.

Об’єкт дослідження – економічні відносини, що виникають в процесі функціонування банківська система України.

Предмет дослідження – теоретичні і практичні основи організації банківської системи України та її функції.

Інформаційною базою для написання курсової роботи стали законодавчі та нормативно-правові акти України, що регламентують порядок функціонування вітчизняної банківської системи, статистичні та аналітичні матеріали Національного банку України, а також наукові праці зарубіжних та вітчизняних економістів, публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань, електронні ресурси мережі Інтернет.

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Після переходу України від командно-адміністративної до ринкової економічної системи, важливого значення набуває функціонування банківської системи в державі та чітке юридично-правове регулювання всієї банківської діяльності.

Очевидним є той факт, що банківська система, яку ми маємо на даному етапі розвитку економіки докорінно відрізняється від тієї системи, яка була за часів радянської України. По-перше, створено дворівневу банківську систему, що передбачає функціонування центрального емісійно-контролюючого банку на вищому рівні, та комерційних банків на нижчому. По-друге, діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів переходить в юридично-легітимну сферу, оскільки така діяльність з 1930 року в Радянському Союзі була під забороною. По-третє, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтами, беручи приклад із подібних західних банківських інституцій.[23]

Банківська система є складовою кредитної системи держави і становить сукупність різних банківських установ, що функціонують у межах єдиною фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу. Таким чином, банківська система – це законодавчо визначена, чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні і фінансові операції на професійній основі і функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру.[2]

Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність»[1]банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків що створені і діють на території України.

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було започатковане з прийняттям у 1991 році Закону Української РСР «Про банки та банківську діяльність». Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Період

Опис періоду

1988 – 1990 рр.

Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР.

1991 – 1992 рр.

Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави.

1992 – 1993 рр.

Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету.

1994 – 1996 рр.

Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами.

1997 – 1998 рр.

Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.

1999 – 2007 рр.

Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння прибутковості банківських операцій, збільшення та консолідації капіталу банків.

2008 – 2009 рр.

Міжнародна фінансово-економічна криза, що характеризувалась погіршенням ряду економічних показників та фінансовими проблемами ряду провідних комерційних банків країни.

2010 – 2013 рр.

Функціонування банківської системи в умовах достатньо стабільної ліквідності, проте частка іноземного капіталу в банках зменшувалася.

2014 – 2016 рр.

Політична та військова нестабільність даного періоду негативно вплинула на банківську систему: стався значний відтік клієнтських коштів. Ліквідність та платоспроможність системи перебувають під тиском. Кількість неплатоспроможних банків істотно зростає[24].

Джерело: складено автором наоснові [18,20].

Проаналізувавши таблицю 1.1можемо зробити висновок, що на розвиток та функціонування банківської системи впливали різні факторияк економічні, так і політичні.

За останній період економіка України увійшла у фазу стагфляції, коли скорочення виробництва та зайнятості відбувається в умовах зростання цін. Національна валюта знецінюється, а нестабільна ситуація на сході України тільки сприяє цьому. Таке поєднання негативних факторів надзвичайно негативно вплинуло на загальноекономічну ситуацію країни,зокрема на ситуацію у банківській системі. Більш детально розглянемо дану проблему у розділі 2 даної курсової роботи.

Як було зазначено вище, банківська система України є дворівневою. Перший рівень вітчизняної банківської системи – це Національний банк України (далі НБУ).НБУєцентральним банком Українитаособливим центральним органом державногоуправління.Відповідно до Конституції України та Закону України «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На її виконання Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк в межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі цінової стабільності. Також, НБУ сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи. [5]

Банки другого рівня, що складають основу всієї банківської системи і забезпечують обслуговування економічних суб'єктів, діють на засадахкомерційного розрахунку і конкуренції з метою отримання прибутку. Банківські установи розвиваються як багатофункціональні інститути, що здійснюють всі види кредитних і фінансових операцій. Згідно чинного законодавства банк – цеюридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.До особливостей функціонування комерційних банків відносять:

– функціонують з метою отримання прибутку;

– здійснюють широке коло банківських операцій;

– діє на підставі ліцензії Національного банку України;

– не має права здійснювати виробничу, торговельну, страхову діяльність. [6]

Будучи самостійними суб'єктами грошового ринку, банки виконують певні економічні функції, в яких конкретизується їх сутність та призначення. Функція – це те, що властиве кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж характеризує певний вид роботи банку тільки в даний момент і стосовно лише окремого економічного суб'єкта, тобто на мікрорівні.

Отже, комерційні банки виконують трансформаційну та емісійну функції. Трансформаційна функція банків зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фінансових посередників зокрема. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.

Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Варто зазначити, що невід’ємне та монопольне право на емісію готівки має лише Національний банк України. Комерційні банки такого повноваження не мають.

Свої функції комерційні банки реалізують через виконання певного набору операцій. Перелік операцій, які може здійснювати сучасний комерційний банк, змінюється залежно від країни та виду банку. Коло операцій, що можуть виконувати найбільш універсальні банки показано на рисунку 1.1.

Депозитні операції

Надання кредитів

Розрахунково-платіжні операції

Управління потоками готівки

Інше

Валютні операції

Сучасний універсальний банк

Факторингові послуги

Інвестиційні операції

Запозичення коштів

Трастові послуги

Консалтинг

Лізингові послуги

Страхові послуги

Брокерські послуги

Рис. 1.1. Коло операцій сучасного універсального банку[27]

Банки диференціюються в залежності від їх спеціалізації та за іншими класифікаційними ознаками (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікаційна ознака

Види банків

За формою власності

державні

акціонерні

кооперативні

За масштабами операцій

роздрібні

оптові

За територіальним охопленням

міжнародні

регіональні

міжрегіональні

За колом виконуваних операцій

спеціалізовані

універсальні

Джерело:складено автором на основі[7]

Державні банки представляють собою кредитні установи, що знаходяться у власності держави. Вони виникали в результаті націоналізації кредитних установ, а також шляхом створення державних кредитних інститутів. Акціонерні банки організовуються у формі акціонерних компаній. В сучасних умовах акціонерна форма є головною формою організації банків у промислово розвинутих країнах. Кооперативні банки – кредитно-фінансові інститути, що створюються товаровиробниками на ділових засадах для задоволення взаємних потреб. Основне завдання їх діяльності – надання кредитів та здійснення інших банківських операцій на пільгових умовах для членів банку. В Українському законодавстві прописана можливість створення подібних кооперативних банків, але на даний момент ще не створено ні одного такого банку.

За типом діяльності банки можуть бути поділені на роздрібні та оптові. Роздрібні банки обслуговують клієнтів різних категорій, а оптові займаються обслуговуванням інших банків. Сфера діяльності банку визначає тип його діяльності. Так, місцеві банки переважно є роздрібними. Регіональні та міжрегіональні банки займаються обслуговуванням як клієнтів, так і інших банків. Транснаціональні банки, які часто називають грошовими центрами, переважно здійснюють оптові операції, але можуть обслуговувати і великих клієнтів, що мають високий кредитний рейтинг.

За територіальною ознакою банки бувають міжнародні, міжрегіональні та регіональні. Міжнародні – банки, що обслуговують клієнтів у різних країнах, є яскравим прикладом міжнародної кооперації та інтеграції. Міжрегіональні (національні) банки функціонують у межах однієї країни, у переважній кількості, або у всіх її регіонах. Регіональні (місцеві) – банки, що обслуговують певний регіон країни.

Спеціалізовані банки – банки, що спеціалізуються на кредитуванні певної галузі економіки або господарської діяльності чи групи населення або ж формах залучення коштів у вклади; характеризуються вузькою спеціалізацією. До категорії спеціалізованих банків включена велика кількість видів інститутів, функції та назви яких, а також обсяги і види операцій, роль в економіці різноманітні в різних країнах.

Різновидами спеціалізованих кредитних банків є інвестиційні, ощадні, банки розвитку, іпотечні банки. Інвестиційні банки – це банки, що мобілізують ресурси та надають позики шляхом випуску і розміщення облігацій та інших зобов’язань. Інвестиційні банки виступають посередниками між інвесторами і тими, кому потрібна позика, а також в ролі гаранта емісій та організаторів гарантійних банківських синдикатів, здійснюють купівлю-продаж акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Ощадні банки – це банківські установи, основною функцією яких є залучення заощаджень і тимчасово вільних коштів населення; як правило, невеликі кредитні установи, що діють в регіональному масштабі. Банки розвитку – це банки, які здійснюють кредитування промисловості в масштабах всієї країни або ж окремих галузей економіки. Серед цих банків переважають державні банківські інститути, але існують і змішані – за участю приватного національного та іноземного капіталу. Банки розвитку спеціалізуються на кредитуванні промисловості та інфраструктури. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу та капіталу, мобілізованого за допомогою випуску іпотечних облігацій.

Так як дворівнева банківська система діє в умовах ринкової економіки, то постає задача формулювання принципів функціонування цієї системи саме в контексті ринковоїекономіки (рис. 1.2).

Принципи функціонування банківської системи

Можливість вибору обслуговуючого  банку клієнтом

Конкуренція в банківській діяльності

Доступність інформації про банки

Рівноправність, свобода в раціональній діяльності

Рис. 1.2. Основні принципифункціонування банківської системи в умовах ринкової економіки[25]

Лише комплексна реалізація всіх вищезазначених принципів здатна створити необхідні передумови для належного функціонування банківської системі в умовах ринкової економіки.

Банківська система в ринковій економіці виконує специфічні функції, що визначають суть банківської системи.Схематичнофункцій банківської системи зображено на рис. 1.3.

Функція банківської системи

Трансформаційна

(мобілізація вільних коштів і передача їх різним суб'єктам економічних відносин)

Емісійна

(створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту)

Стабілізаційна (забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку)

Рис. 1.3. Функції банківської системи

Джерело: складено автором на основі[21]

Банківська система спроможна виконувати три такі функції:

  • трансформаційну;
  • створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійну);
  • забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна).

Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічнійфункції окремих банків. Проте вона не є сумою механічного складання подібноїфункції всіх банків, що входять у систему. У масштабах системи виникає якіснонова функція трансформації — більш масштабна, більш глибока, більш завершена й ефективна, ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків. Цезумовлюється двома обставинами:

  • по-перше, у трансформаційний процес активно включається центральнийбанк. Як банк банків він активно здійснює всі види трансформаційних процесівна міжбанківському (макроекономічному) рівні. Через механізми рефінансування центральний банк трансформує ресурси грошового ринку і за строками, іза розмірами, і за ризиками, і в регіональному аспекті, та ще й у більших масштабах, ніж окремі комерційні банки. Він завершує трансформаційні процеси,розпочаті безпосередньо комерційними банками, у межах усього грошовогоринку;
  • по-друге, система істотно підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків. Умонтовані в систему, вони дістають можливість виконувати цю функцію в кооперації з універсальними банками. Якщо банк, як, наприклад, Ощадбанк України, спеціалізується на депозитних операціях, то в складі системи він може запропонувати мобілізовані кошти банкам, що виконують кредитні операції.

Функція створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту (емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система управляє пропозицією грошей. Це ключова функція банківської системи. У її виконанні беруть участь усі ланки системи — центральний банк, усі банки другого рівня. Вона стосується усіх напрямів банківської діяльності, насамперед кредитної. Ця функція банківської системи якісно відрізняється від аналогічної функції окремого банку. Кожний окремий банк потенційно спроможний брати участь у формуванні пропозиції грошей і заінтересований розширювати цю свою діяльність, оскільки вона дає йому додаткові доходи. І тільки система може визначити межі цієї діяльності, що адекватні попиту на гроші, і ввести в ці межі емісійну діяльність кожного банку. Це досягається методами та інструментами грошово-кредитної політики центрального банку, реалізацію якої здійснює система в цілому.

Функція забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна) пов’язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розладу усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи. Тому кожний окремий банк не може забезпечити надійної стабілізації, а скоріше навпаки.

Як посередники на грошовому ринку, банки функціонують переважно за рахунок чужих капіталів — внесків акціонерів, залучених коштів вкладників та позичок інших банків. Тому вони перебувають під постійним контролем і тиском з боку великої кількості клієнтів та акціонерів, дії яких визначаються не тільки економічними розрахунками, а й чутками, очікуваннями, припущеннями. Тому над банками постійно висить загроза паніки, яка може викликати обвальне вилучення депозитів та банкрутство, якщо цей процес своєчасно не зупинити. Крім того, під тиском своїх кредиторів і власників банки змушені вкладати капітали у високодохідні, але низьколіквідні активи, ризикуючи втратити ліквідність та довіру вкладників. Забезпечити високу ліквідність та довіру до банків — завдання не тільки окремих банків, а й усієї банківської системи.

Як посередники грошового ринку, банки повинні брати на себе всю відповідальність перед вкладниками та кредиторами за економічні ризики своїх позичальників. Проте реального успіху в цьому можна досягти лише за умови, що це завдання буде вирішуватися зусиллями всієї банківської системи. Тільки банківській системі в цілому під силу створити дійовий механізм страхування банківських ризиків і банківських депозитів.

Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється двояко:

  • у прийнятті низки законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок — від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
  • у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

На цій підставі створюються спеціальні механізми забезпечення стабільності банківської діяльності, які включають:

  • страхування банківських ризиків, передусім кредитних;
  • страхування банківських депозитів, насамперед фізичних осіб;
  • створення внутрішньобанківських резервів для покриття збитків від кредитних ризиків;
  • створення механізму обов’язкового резервування банківських депозитів;
  • централізоване встановлення економічних нормативів з тих напрямів банківської діяльності, які пов’язані з найбільшими ризиками;
  • створення централізованого нагляду і контролю за банківською діяльністю;
  • створення механізму централізованого рефінансування комерційних банків (через механізми кредитора останньої інстанції та ринку міжбанківського кредитування);
  • узаконення різних механізмів централізації банківського капіталу (створення консорціумів, картелів, трестів, концернів, холдингів).

У цих заходах виявляється організаційно-правове забезпечення стабілізаційної функції банківської системи. Кожний із них може бути реалізований лише в межах системи і є специфічним інфраструктурним елементом, що перетворює сукупність банків у якісно нове явище — банківську систему. [21]

Юридичнеполе функціонування банківської системи створює сукупність законів, що регулюють банківську діяльність в країні. Серед основних варто виділити наступні: Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Закон України «Про Національний банк України»;   Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;   Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».[1][3] Важливе місце у регулюванні банківської діяльності та забезпеченні стабільності вітчизняної банківської системи займають нормативно-правові акти НБУ, такі як положення, інструкції, методичні рекомендації та ін.

Отже, склад сучасної банківської системи охоплює два рівні: центральний (національний) банк – емісійний центр, і базовий нижчий рівень – ділові (комерційні) банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями).

Структура національної банківської системи у кожній країні визначається рівнем розвитку продуктивних сил, потребами задоволення розширеного відтворювального процесу в національній економіці, законодавством даної країни. Тому банківські системи в кожній країні істотно різняться. Функції, що виконує банківська система визначають її сутність та особливості функціонування.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН БАНКІВСЬКОЇ

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Потужна банківська система є необхідною умовою забезпечення сталого економічного зростання в Україні. Вітчизняні банки проходять серйозну перевірку часом в умовах постійних економічних трансформацій. Швидка зміна умов функціонування, відкритість зовнішньому середовищу, схильність до внутрішніх перетворень спонукають банківську систему до постійного удосконалення. Рівень розвитку економіки значною мірою залежить від стану банківської системи.

У ході аналізу даного періоду стає очевидним той факт, що ключовим чинником формування кон’юнктури грошового ринку стала девальвація гривні. Відмова від практики утримання валютного курсу у фіксованих межах, які були гарантією стабільності цін, призвела до рекордного за всю історію падіння курсу гривні на початку 2014 року: на 25 лютого було зафіксоване валютне співвідношення USD/UAH = 30,5. По відношенню до 2013 року, обмінний курс гривні до долара США у 2014 році на міжбанківському ринку знизився на 93,5%, у 2015 році цей показний сягнув 203% (по відношенню до 2013 року). Дана практика не була доповнена системними діями Національного банку щодо переходу до інших гарантій стабільності за рахунок оптимізації використання інших каналів та інструментів регулювання ліквідності, а також виваженими заходами валютної політики. Це порушувало монетарне підґрунтя для забезпечення стійкої динаміки валютного курсу і безпечних темпів інфляції. Такі дії підривали довіру до Національного банку з боку населення.

Також ключовим чинником формування кон’юнктури грошового ринку у проаналізований період є інфляція. Згідно інфляційних звітів НБУ за 2013-2015 рр. рівень інфляції складав у середньому 60-70% у річному вимірі. Специфічною особливістю інфляції та девальвації національної валюти є зовнішній характер впливу, тобто екзогенність з точки зору монетарного середовища. Сформувався стійкий тренд на зниження інфляції, спостерігалося покращення ділових очікувань, уповільнення спаду реальних доходів населення та пожвавлення в сільському господарстві. Зниженню споживчої інфляції насамперед сприяли:

  • стабілізація ситуації на валютному ринку.
  • зниження цін на зовнішніх продовольчих та сировинних ринках;
  • стриманий споживчий попит;
  • відносно жорстка фіскальна та монетарна політика;
  • стабілізація інфляційних очікувань. [15]

Ще однією яскраво вираженою тенденцією банківської системи 2013-2015 років стало скорочення кількості комерційних банків. У період 2008-2012 рр. загальна кількість комерційних банків залишалася відносно сталою, та коливалася у межах 175-184 банків. Починаючи з 2013 року, кількість банків, які було визнано неплатоспроможними постійно зростала, у зв’язку з чим станом на кінець першого кварталу 2016 року загальна їх кількість становила 111 банківських установ. Дана ситуація була зумовлена рядом причин:

– по-перше – девальвація гривні, яка мала наступні наслідки: банки не змогли відповісти за валютними депозитними зобов’язаннями перед клієнтами, а клієнти не могли віддати кредит банкам;

– по-друге – високий рівень інфляції, що був більший за відсоткові ставки за депозитами, що, в свою чергу робило депозити не вигідними і викликало падіння попиту на депозити серед населення;

– по-третє – діяльність НБУ щодо попередження неліквідності банку: центральний банк України встановлював більш жорсткі умови, які регламентували процедуру визнання банків неліквідними, що також скоротило «слабших» гравців на банківському ринку;

– по-четверте – кількість банків, яка була в Україні до 2013 року, була надлишковою.Для прикладу, кількість банків у провідних країнах Європи набагато менша.

Для підтримання ліквідності банки залучають все більше коштів іноземних інвесторів. Тому, починаючи з кінця 2015 року, спостерігається тенденція до збільшення частки іноземного капіталу у статутному капіталі банків. Динаміку кількості комерційних банків, у тому числі з аналізом вмісту в них іноземного капіталу зображено в таблиці 2.1. Динаміку зміни кількості банків за 2008-2016 рр. зображено на рис. 2.1.

Таблиця 2.1.

Показник

01.01.2013

01.01.2014

01.01.2015

01.01.2016

01.04.2016

Кількість діючих банків

176

180

163

117

111

з них: з іноземним капіталом

53

49

51

41

43

у т.ч. зі 100% іноземним капіталом

22

19

19

17

17

Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %

39,5

34

32,5

43,3

48,8

Джерело:[16]

Важливе місце, серед загальної кількості банків, займають системно важливі банки, що офіційно визнаються НБУ. Такими є банки, діяльність яких впливає на стабільність банківської системи. Системна важливість визначається щорічно на основі таких критеріїв як загальний розмір активів, зобов'язань юридичних та фізичних осіб, системні взаємозв'язки в банківській системі (об'єм міжбанківського кредитування) та об'єм кредитування найважливіших секторів економіки.

Для порівняння, системно важливими банками за 2015 рік визнавалися 8 банків, а за 2016 – лише 3 (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Системно важливі банки за 2015-2016 рр.

№  п/п

2015 рік

2016 рік

1.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.

АТ «ОЩАДБАНК»

АТ «ОЩАДБАНК»

3.

АТ «УКРЕКСІМБАНК»

АТ «УКРЕКСІМБАНК»

4.

АТ «ДЕЛЬТА БАНК»

5.

АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

6.

ПАТ «УКРСОЦБАНК

7.

ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»

8.

АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»

Джерело:складено автором на основі[8]

Яскравим показником, що відображає загальну ситуацію економіки країни в цілому, та банківської системи зокрема є кредитування. Не дивлячись на те, що взаємодовіра банків та їх клієнтів у результаті кризи знизилась, обсяги кредитування зростали аж до 2016 року (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3.

Показник

01.01.2013

01.01.2014

01.01.2015

01.01.2016

01.04.2016

Кредити

815 327

911 402

1 006 358

965 093

983 944

з них:

надані юридичним особам

609 202

698 777

802 582

785 918

805 622

надані фізичним особам

161 775

167 773

179 040

152 371

150 957

Частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів, %

8.9

7.7

13.5

22.1

23.6

Джерело:[6]

Така ситуація мала місце через те, що номінальна вартість кредитів збільшилася через  значну девальвацію гривні. Також актуальність кредитування зростала у зв’язку з потребами суб’єктів господарювання в додаткових ресурсах  в умовах кризових явищ в економіці.

У період з 2013-2015 рр. в позичальників виникали значні труднощі з обслуговуванням кредитів, що суттєво посилило ризиковість банківського бізнесу. Але і зі сторони позичальників частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів зросла (у 2015, в порівнянні з 2014 у 1,7 разів; у 2016, в порівнянні з 2015 у 1,75 разів). Причиною цьому є кризові явища в економіці, та зменшення платоспроможності населення за кредитами у ході виплати кредиту.

Надмірне використання адміністративних заходів у валютному регулюванні призвело до скорочення припливу валютних коштів у країну, виникнення тіньових валютних ринків, множинності обмінних курсів, а відтак до часткової втрати контролю за процесами ціноутворення. В якості основного інструменту протидії прискоренню темпів інфляції використовувалося підвищення процентних ставок.

Національний банк України, як центральний банк, використовує певні важелі регулювання банківської системи. Одним із таких важелів є облікова ставка. Облікову ставку було поетапно збільшено з 6,5% до 30%, а потім поетапнозменшенодо 19%, що ми маємо на сьогоднішній день (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка облікової ставки НБУ за 2013-2015 рр.

Джерело: складено автором за даними [9]

Однак, попри підвищення процентних ставок за активними операціями, реальні ставки спочатку в банківській системі, а потім і Національного банку у другій половині року почали набувати від’ємних значень.

Ставки за кредитами та депозитами банків практично не реагували на зміну ставок Національного банку: в другому півріччі підвищення облікової ставки супроводжувалось зниженням ставок за кредитами та депозитами у банківській системі. Ставки міжбанківського ринку більше реагують на динаміку валютного курсу тіньового ринку, що свідчить про неефективність здійснення процентної політики з точки зору забезпечення стійкої курсової динаміки і контрольованої інфляції в умовах гнучкого курсу.

Проаналізувавши сукупність статей доходів і витрат комерційних банків за період 2013-2015 рр. одразу ж стає зрозуміла тенденція збитковості банківської діяльності. За результатами 2014 року банки отримали загальні збитки у розмірі 52 966 млн. грн., а за результатами 2015 року – 66 600 млн. грн. Це свідчить про те, що банківська система є не рентабельною та банки, які понесли найбільшу частку збитків будуть і надалі переходити до розряду санаційних та згодом припиняти свою діяльність. Також не можна не відмітити той факт, що процентні доходи все більше і більше втрачають свою частку від загального доходу банків (не дивлячись на те, що це основна стаття доходу комерційного банку). Це свідчить про те, що на базові банківські операції попит стабільно зменшується і банки намагаються заробити кошти іншими, не базовими операціями.

Очевидним залишається той факт, що зі збільшенням доходів, збільшуються витрати. Усі данні щодо доходів і витрат банків систематизовані у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники

Сума (млн. грн.)

%

Сума (млн. грн.)

%

Сума (млн. грн.)

%

Рік

2013

2014

2015

ДОХОДИ

168 888

100,0

210 201

100,0

199 193

100,0

процентні доходи

129 932

76,9

151 257

72,0

135 145

67.8

комісійні доходи

24 974

14,8

28 276

13,4

28 414

14.3

результат від торговельних операцій

3 304

2,0

15 511

7,4

21 490

10.8

інші операційні доходи

5 112

3,0

10 093

4,8

9 567

4.8

інші доходи

2 404

1,4

2 165

1,0

2 729

1.4

повернення списаних активів

3 162

1,9

2 899

1,4

1 848

0.9

ВИТРАТИ

167 452

100,0

263 167

100,0

265 793

100,0

процентні витрати

80 881

48,3

97 171

36,9

96 079

36.1

комісійні витрати

3 975

2,4

4 889

1,9

5 846

2.2

інші операційні витрати

12 319

7,3

15 579

5,9

12 991

4.9

загальні адміністративні витрати

40 672

24,3

44 614

17,0

36 742

13.8

відрахування в резерви

27 975

16,7

103 297

39,3

114 541

43.1

податок на прибуток

1 630

1,0

2 383

-1,0

-406

-0.1

ЧИСТИЙ ПРИБУТОК (ЗБИТОК)

1 436

х

52 966

х

-66 600

х

Джерело: [6]

Таке стрімке збільшення витрат за останні роки спричинено, перш за все, політикою та умовами, які диктує комерційним банкам НБУ.

Протягом 2013-2015 рр. відбулося значне збільшення коштів наданих комерційними банками у резерви. Якщо дана стаття витрат у 2013 році мала 16,7% частку від загальних витрат, то у 2014 і 2015 роках – 39,3% і 43,1% відповідно. Таким чином, відрахування в резерви, за 2 роки зросло майже у 2,7 разів, що спричинило певну деформацію у розподілі статей витрат комерційних банків. Для компенсації витрат, що виникали у зв’язку із відрахуванням в резерви, банки почали зменшувати адміністративні витрати. Поступово вони були знижені з 24,3% до 13,8% у відсотковому вираженні.

За даними НБУ 2015 року збиток платоспроможних банків склав рекордну цифру за весь час існування банківської системи України: 66,6 млрд грн. У 2014 році збиток банків становив 52 млрд грн, в кризовому 2009-му - 38,4 млрд грн. Найважча ситуація в банках з російським капіталом - "Промінвестбанку", "Сбербанку Росії" і "ВТБ" (див. табл. 2.4.). Основною причиною збитковості банків у 2015 році стала необхідність формувати резерви під проблемні активи. За офіційною звітністю банку, за дев'ять місяців 2015 року "Сбербанк Росії" збільшив резерви удвічі - до 8,5 млрд грн. "ВТБ Банк" майже втричі - до 22,7 млрд грн. Необхідність доформувати резерви виникла через зростання простроченої заборгованості. За даними НБУ за рік прострочення виросло з 13,5% до 21%.

Таблиця 2.4.

ТОП-10 найзбитковіших банків України станом на 01.01.2016 року

№ п/п

Назва банку

Збиток, млрд грн.

1.

СБЕРБАНК РОСІЇ

-6,110

2.

ВТБ БАНК

-4,450

3.

УКРСОЦБАНК

-3,250

4.

АЛЬФА-БАНК

-2,950

5.

ОТП БАНК

-2,910

6.

РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ

-1,440

7.

ФІДОБАНК

-1,400

8.

ПРАВЕКС-БАНК

-0,790

9.

КРЕДИТ-ДНІПРО

-0,630

10.

ПІРЕУС БАНК МКБ

-0,470

Джерело:складено автором за даними [12]

Найбільше прибутку за даними АУБ, отримав «ІНГ Банк», який належить нідерландській ING Group. Його прибуток склав 1,07 млрд грн. З великим відривом за ним йде «ПриватБанк», що заробив торік 270 млн грн. (див. табл. 2.5.).

Таблиця 2.5.

ТОП-10 найприбутковіших банків України станом на 01.01.2016 року

№ п/п

Назва банку

Прибуток, млрд грн.

1.

ІНГ БАНК УКРАЇНА

1,070

2.

ПРИВАТБАНК

0,270

3.

КРЕДОБАНК

0,130

4.

ВІЄС БАНК

0,090

5.

ПРОКРЕДИТ БАНК

0,078

6.

СЕБ КОРПОРАТИВНИЙ БАНК

0,067

7.

АКЦЕНТ БАНК

0,054

8.

БАНК МИХАЙЛОВСЬКИЙ

0,053

9.

АРКАДА

0,052

10.

БАНК ПІВДЕНЬ

0,049

Джерело:складено автором за даними [12]

В цілому за підсумками 2014 року вітчизняна банківська система отримала від’ємний фінансовий результат в розмірі -52 966 млн. грн., що значно перевищує показники післякризових 2009-2011 років (див. рис. 2.6.).

При цьому, основні банківські операції в цілому по системі залишалися прибутковими.

Рис. 2.6.Динаміка результатів фінансової діяльності банківської системи України за 2008-2014 рр., млн. грн.

Джерело: побудовано автором за даними [12]

Від’ємний фінансовий результат діяльності банківського сектору сформувався насамперед за рахунок суттєвого збільшення обсягів відрахувань до резервів на можливі втрати від активних операцій. У цілому по системі відрахування до резервів зросли в 3,7 рази порівняно з 2013 роком, а їх частка в загальних витратах збільшилася з 16,7% до 39,3%.

Близько 40% збитків по системі було сформовано банками, що віднесені до категорії неплатоспроможних і в яких функціонують введені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасові адміністрації. Без урахування зазначених банків, збитки банківського сектору становили б 33,1 млрд. грн.

Найбільш чутливими до шоків виявилися банки, що проводили ризикову незбалансовану політику або кредитували масштабні проекти та понесли значні втрати від тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та ситуації на сході України [15].

В таких несприятливих умовах для функціонування банківської системи дії Національного банку спрямовувалися на стабілізацію банківської системи, сприяння забезпеченню безперебійного здійснення платежів та вчасного виконання зобов’язань перед вкладниками. З цією метою Національний банк України підтримував ліквідність банків як через надання нових кредитів рефінансування, так і шляхом перегляду графіків їх повернення.

Таким чином, економіка за період 2013-2015 років увійшла у фазу стагфляції, коли скорочення виробництва та зайнятості відбувається в умовах зростання цін. Різке знецінення гривні на тлі макроекономічної дестабілізації, а також неефективне здійснення монетарної і комунікаційної політики, відсутність системних заходів Національного банку України із забезпечення фінансової стабільності сформували зростаючі девальваційні очікування і спровокували зниження довіри до банківської системи, що призвело до значного скорочення обсягу депозитів та кредитування.

РОЗДІЛ3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

У загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства банківська система займає центральне місце, оскільки включає в себе інституції, які регулюють та забезпечують грошово-кредитний обіг країни. Банківська системаєважливою складовою ринкової інфраструктури, забезпечуючи реалізацію інструментів грошово-кредитної політики центрального банку держави. Від ефективності функціонування банківської системи залежить соціально-економічний розвиток країни загалом.

На відміну від країн з високорозвиненою ринковою економікою, де вже сформувалась фінансова система з напрацьованим механізмом перерозподілу капіталу, в Україні серед усіх її елементів найбільшого розвитку набули комерційні банки. Саме вони, враховуючи зародковий стан небанківських фінансових інститутів, в сучасних умовах є найбільшим офіційним фінансовим посередником в Україні.[34]

Банківський сектор першим серед секторів вітчизняної економіки здійснив перехід до ринкових відносин. Це обумовило загострення протиріччя між темпами розвитку банківської системи та розвитком інших галузей економіки зі слаборозвинутими ринковими відносинами.

Розвиток економіки повинен бути гармонічним та пропорційним: повинні розвиватися банки та інші галузі економіки в одному темпі та паралельно один одному, чого не було в Україні. Саме така деформована система розвитку фінансово-кредитних відносин зумовила стагфляційні процеси в країні на сьогоднішній момент. Самостійно, без допомоги інших галузей економіки, банківська система розвиватися не зможе, оскільки більшість чинників розвитку формується поза банківською системою і не може бути подолана зусиллями лише самих банків.

Найбільш характерними чинниками поза банківською системою, які впливають на стабільність банківської системи, є:

  1. Неефективність, або відсутність реформ. Повільне реформування економічно-господарського життя суспільства, збереження осередків монополізму, що стримують розвиток малого і середнього бізнесу, призводять до зниження ефективності суспільного виробництва, а відтак – і до скорочення обсягів руху капіталу та інвестицій всередині країни. Все це обумовлює обмеженість ресурсної бази комерційних банків як важливих інститутів фінансового посередництва, знижуючи їх конкурентоспроможність на ринку надання банківських послуг.
  2. Ескалація військового конфлікту на сході держави. Завдяки ескалації, Україна втратила значну кількість промислових підприємств, що знаходяться на території конфлікту. Це, в свою чергу, призводить до втрат прибутків з реалізації готового продукту цих підприємств, та втрати обігу коштів, який би супроводжував дану реалізацію.
  3. Незадовільний фінансовий стан значної частини суб’єктів господарювання. На сьогодні близько половини суб’єктів господарювання є збитковими. Економічне середовище в Україні є несприятливим для здійснення суб’єктами господарювання своїх виробничо-господарських функцій. Негаразди виробників позначаються на роботі банків, у яких збільшується обсяг несвоєчасно повернутої заборгованості, скорочуються залишки на рахунках клієнтів, що заважає розширенню масштабів їх діяльності, а звідси – і зміцненню їх конкурентних позицій.
  4. Збільшення частки тіньових операцій на ринку. Тіньова економіка не сприяє припливу фінансових ресурсів до банківської системи, «знекровлюючи» її, позбавляючи значних коштів.
  5. Інфляційні очікування населення. Високий рівень інфляційних очікувань населення вкрай негативно відображується на попиту на банківські послуги (кредити, депозити). Це послаблює фінансовий потенціал банківської системи, що, у кінцевому випадку, робить банківський кредит, ціна якого перевищує його фінансову віддачу, недоступним для більшості клієнтів банку. В свою чергу, низький рівень реального попиту на банківські кредити та інвестиції зменшує доходність та рентабельність банківських установ.
  6. Недосконалість існуючої законодавчої та нормативної бази в частині регулювання банківської діяльності. Правова основа взаємовідносин у кредитному процесі між клієнтом та банком не передбачає надійного захисту інтересів останнього. У можливій конфліктній ситуації банки не відчувають себе добре захищеними, адже необхідність організовувати реалізацію заставленого майна та проводити розрахунки за першочерговими зобов’язаннями позичальника підвищують вірогідність отримання збитків внаслідок кредитування. Це обумовлює факт висування банками більш жорстких вимог до кредитоспроможності позичальника, що робить їх позички ще менш доступними та обмежує базу для отримання доходів. [31]

Таким чином, відчуваючи негативний вплив зовнішнього середовища, банківська система України переживає зараз не найкращі часи, що обумовлює необхідність підвищення та посилення її надійності, бути стійкою до зовнішніх та внутрішніх потрясінь, виконувати покладені на неї функції. В умовах ринкової економіки надійність банків є запорукою повноцінного виконання ними функцій фінансового посередництва, сприяння ефективному переливанню капіталу між регіонами, галузями, пропозиції різноманітних та недорогих банківських послуг.[29]

Розвиток банківської системи України стримується і за рахунок внутрішньобанківських чинників, серед яких є:

– недостатній рівень капіталізації банківської системи. Поступове нарощення капіталу сприятиме розширенню сфери послуг, укріпленню позицій комерційних банків у сфері кредитування та інвестицій;

– високі ризики кредитування. Наявність значних обсягів простроченої та сумнівної щодо повернення заборгованості у кредитному портфелі комерційних банків є наслідком проведення невиваженого банківського бізнесу, починаючи з часу становлення банківської системи;

– відсутність довгострокових кредитних банківських ресурсів. Більшість ресурсів, залучених комерційними банками, є короткостроковими. Важливою умовою для довгострокового кредитування реального сектора економіки є наявність довгострокових депозитів. Вирішення цієї проблеми пов’язане з формуванням системи гарантування вкладів населення;

– рівень банківського менеджменту. Недостатнє вивчення та аналіз фінансового стану позичальників негативно відображається на якості активів банків і є результатом зниження прибутковості банківської системи та погіршення якості кредитного портфеля;

– вузький спектр послуг відповідно до постійно вимог споживачів, що постійно зростають.

Подальший розвиток банківської системи неможливий за відсутності використання міжнародного досвіду ведення банківської справи, впровадження сучасних банківських та інформаційних технологій, розширення і вдосконалення банківських послуг.

Сучасні технології стали основою розвитку сучасного банкінгу, а це – впровадження нових банківських продуктів та платіжних інструментів на цих технологій. Це інтенсифікує грошовий обіг, роблячи платежі надзвичайно зручними та швидкими без необхідності йти в банк. Провідні банки світу розвиток платіжних інструментів та систем нині нерозривно пов’язують з використанням глобальної комп’ютерної мережі Інтернет. [34]

Нині Інтернет – це не лише міждержавне та міжнаціональне інформаційне середовище, а й безмежний простір для ведення бізнесу, із створенням якого утворився і динамічно розвивається новий сегмент світової економіки із значним обігом капіталу. Процеси популяризації Інтернету не можуть обминати банківську систему і досить часто саме банки та їх об’єднання стають замовниками чи інвесторами багатьох проектів. Надання широкого спектру банківських послуг через Інтернет стало ефективним засобом боротьби за клієнта та його гроші.

Надання Інтернет-послуг – лише один з варіантів віддаленого обслуговування клієнтів банками. Ще раніше ряд банків запропонувала цілий спектр послуг за допомогою телефону, електронної пошти та відеотерміналів. Але універсальність глобальної мережі повністю перекриває ці можливості і її використання має найбільші перспективи. За рахунок переходу від традиційної системи обслуговування до розвитку Інтернет-послуг ряд банків провели реструктуризацію та підвищили свою рентабельність. Отже, впровадження Інтернет-банкінгу є необхідною основою розвитку сучасних банків. Наприклад, найважливіші системні банки України – Приватбанк, Ощадбанк та Укрексімбанк мають свої інтернет-сервіси: Приват24, Ощад-онлайн та Enter EXIM відповідно.

Якщо на початку свого становлення вітчизняна банківська система мала можливість отримувати інфляційні прибутки, обслуговуючи поточні потреби комерційних структур та зосереджуючи головну увагу на швидкоокупних операціях торгово-посередницького характеру, короткострокових валютних та інших фінансових операціях, то, з часом, певна стабілізація економічної сфери відчутно знизила доходність банківських операцій, вимагаючи поступової переорієнтації банківської діяльності на такі традиційні шляхи отримання доходів банками в усьому світі, як кредитування реального сектора та довготривалі інвестиційні операції. Це дозволить прискорити необхідну реструктуризацію виробництва, підвищити економічний потенціал підприємницького сектора, що в перспективі матиме важливий макроекономічний ефект, який виявлятиметься через пожвавлення ділової активності, зростання обсягу ВВП, поліпшення економічної кон’юнктури.

Зважаючи на тісний зв’язок банківського та промислового секторів, вищевказане сприятиме збільшенню фінансового потенціалу комерційних банків, їх можливостей щодо вигідного маневрування ресурсами, і як наслідок, стійкості в умовах конкуренції на банківському ринку. З огляду на поступове підвищення участі іноземного капіталу у вітчизняному банківському секторі, істотне зниження рівня маржі за операціями та рентабельності банківських операцій, порівняно з початком 90-х років, а також поступову активізацію на “традиційних” банківських ринках небанківських кредитних установ – фінансових, страхових компаній, інвестиційних фондів, свідчить про тенденцію до посилення банківської конкуренції в Україні. Щоб бути здатними її витримати, для вітчизняних банків важливим є вийти на принципово новий рівень надання банківських послуг, розширювати їх асортимент, підвищувати якість, вдосконалювати форму обслуговування, що передбачатиме високий рівень їх конкурентоспроможності. [35]

Національним банком України, за участю Асоціації українських банків, окремих комерційних банків, представників органів державної влади та науковців, було підготовлено проект Комплексної програми розвитку банківської системи України, згідно з якою подальший розвиток банківського сектора економіки вбачається за такими напрямами:

– зростання рівня концентрації банківського капіталу;

– стимулювання притоку іноземного капіталу;

– створення умов для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки;

– організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків;

– зміцнення ресурсної бази комерційних банків;

– розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

– удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

– врегулювання в установленому порядку процедури банкрутства банків;

– завершення гармонізаціїнорм бухгалтерського облікута звітності за між народними стандартами та рекомендаціями Євросоюзу;

– удосконалення порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

– стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження таких вкладів;

– удосконалення банківського законодавства тощо.

Успішність процесу реформування банківської сфери досягатиметься через дотримання таких основних принципів діяльності комерційних банків як надійність та ефективність, незалежність, прозорість, рівність, підзвітність, відповідність тенденціям розвитку ринків і нових технологій, конкурентоспроможність. Проте потрібно враховувати сукупність зовнішньодержавних чинників, які впливають на функціонування банківської сфери України. Один з найосновніших чинників, які здійснюють вплив на економіку України – це глобалізація економіки та міжнародна інтеграція. [36]

Процес інтеграції України до світової глобалізованої економіки першочергово стосується банківської системи, оскільки саме рівень її розвитку є певним індикатором стану економіки та найбільш глобалізованою її ланкою. Більше того, вона є одним з головних факторів економічного розвитку країни, оскільки забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів і від ефективності її функціонування й залежатиме подальша ефективність економічних перетворень.

Глобалізація економіки, як правило, зводиться до відкритості країн, лібералізації національних режимів торгівлі та руху капіталів, формування глобального фінансового ринку та всесвітньої інформаційної мережі. Фінансова глобалізація може розглядатися як одна з найважливіших складових процесу глобалізації економіки. Вона потребує уніфікації світових стандартів банківських продуктів, поширює диверсифікацію банківських послуг та стабілізує ціни на них; призводить до підвищення ліквідності банківського капіталу, а внаслідок вдосконалення управління ризиками – створює нові можливості для підвищення ефективності розміщення капіталу.[34]

Як свідчить досвід країн Центральної та Східної Європи, внаслідок лібералізації торгівлі послугами в умовах посилення міжбанківської конкуренції існує ймовірність активізації процесів реорганізації банків шляхом злиття або приєднання.

У разі, якщо банки не піднімуть на вищий рівень якість своїх послуг в умовах зростаючої конкуренції, можливим є скорочення кількості банків – юридичних осіб та філій українських банків. Проте в цілому це призведе лише до зміцнення банківської системи України, оскільки зміна кількості відбуватиметься, головним чином, за рахунок дрібних неконкурентоспроможних банків.

Що стосується іноземних банків, то замість їх представництв на території України розпочнуть діяльність їх філії, що сприятиме збільшенню потенційної можливості щодо обсягів кредитів, які можуть бути надані такою установою (оскільки власний капітал материнських банків значно більший, аніж капітал дочірніх банків за кордоном). З технічної точки зору, дозвіл на створення філій іноземних банків дещо спрощує процедуру відкриття банківських установ та збільшує потенційні можливості щодо обсягів кредитів, які можуть бути надані такою установою (оскільки власний капітал материнських банків значно більший ніж капітал дочірніх банків за кордоном).

На цей час в Україні у зв’язку з незначною участю іноземного капіталу в банківській системі, а також достатньо пасивною поведінкою іноземних банків на українському ринку практично не помітні будь-які відчутні наслідки присутності іноземного капіталу в Україні. В той же час, лише за кілька років після лібералізації створення в Україні філій іноземних банків можна очікувати появи філій великих банків в Україні.[33]

Збільшення кількості банків з іноземним капіталом призведе до позитивних зрушень у діяльності банківської системи та прискорення економічного зростання нашої країни в середньостроковій перспективі. Активізація діяльності іноземних банків на території України внаслідок зростання конкуренції сприятиме підвищенню ефективності роботи українських банків, залученню передових банківських технологій, розширенню спектра послуг, що надаються, сприятиме залученню іноземних інвесторів, створенню джерел інвестиційних ресурсів.

Проте, активізація діяльності іноземних банків породжує певний спектр проблем, які можуть виникати у зв’язку з допуском філій іноземних банків на ринок банківських послуг:

– ускладнення нагляду за такими установами;

– здатність іноземних банків запропонувати дешевші ніж українські кредитні ресурси створить тиск на більш слабку українську банківську систему;

– окремі банки з іноземним капіталом, про що свідчить практика їх діяльності в Україні, на певному етапі своєї діяльності можуть віддавати перевагу задоволенню інтересів держави походження капіталу.

Для нівелювання додаткових ризиків, пов’язаних зі складністю контролю за дотриманням філіями економічних показників банківської діяльності, а також гарантування повернення грошових вкладів населення, НБУ може здійснити додаткові заходи банківського нагляду у співпраці з органами банківського нагляду країни за місцезнаходженням банку, який відкрив свою філію в Україні.

Перехід до відкритості банківської системи України створює нові можливості для прогресу, але й має серйозні небезпеки. Перебіг процесу глобалізації стає потенційним джерелом ризиків, проблем і конфліктів. Проблема полягає в тому, щоб використати позитивний потенціал фінансової глобалізації і звести до мінімуму пов’язані з нею ризики для національної економіки.

Отже, перед Україною стоїть одне з найважливіших завдань – розвиток та удосконалення банківської системи, як центрального ядра економіки країни. Банківська система України ще не може конкурувати з банківськими системами багатьох постсоціалістичних європейських країн, не кажучи вже про розвинені країни Західної Європи. Тому сукупність проблем та шляхи їх вирішення, представлені у даній курсовій роботі, повинні бути у авангарді проблем уряду, які він має першочергово вирішити. [20]

ВИСНОВК И

Отже, склад сучасної банківської системи охоплює два рівні: центральний (національний) банк – емісійний центр, і базовий нижчий рівень – ділові (комерційні) банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями).Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська система є центральною формацією економіки країни, оскільки вона обслуговує та здійснює рух коштів між економічними суб’єктами, цим самим являючись «кровоносною системою» країни. Розвиток банківської системи завжди випереджував розвиток інших сфер економіки і довгий час являвся стимулом для їх розвитку. Але економіка повинна розвиватися у балансі та взаємодії усіх сфер економіки, тому наша економічна система розвивається дещо деформовано. За рахунок цього і банківська система не може розвиватися далі.

Структура національної банківської системи у кожній країні визначається рівнем розвитку продуктивних сил, потребами задоволення розширеного відтворювального процесу в національній економіці, законодавством даної країни. Тому банківські системи в кожній країні істотно різняться. Функції, що виконує банківська система визначають її сутність та особливості функціонування.

Економіка України за період 2013-2015 років увійшла у фазу стагфляції, коли скорочення виробництва та зайнятості відбувається в умовах зростання цін. Різке знецінення гривні на тлі макроекономічної дестабілізації, а також неефективне здійснення монетарної і комунікаційної політики, відсутність системних заходів Національного банку України із забезпечення фінансової стабільності сформували зростаючі девальваційні очікування і спровокували зниження довіри до банківської системи, що призвело до значного скорочення обсягу депозитів та кредитування. До того ж, своє відображення на стані економіки знаходить і ескалація військового конфлікту на сході країни. В цілому за підсумками 2014 року вітчизняна банківська система отримала від’ємний фінансовий результат в розмірі -52 966 млн. грн., що значно перевищує показники післякризових 2009-2011 років.

Таким чином, набуває важливого значення регуляція не тільки економічних процесів, які впливають на стан банківської системи, а й політичних, що відображаються вкрай негативно на ній.

Для вирішення поставлених проблем, та виведення банківської системи на новий рівень потрібно:

  1. закріпити статус Національного банку України як незалежного державного органу безпосередньо в Конституції України. Включення до Основного Закону відповідної норми сприяло б надійному захисту грошово – кредитної системи України, убезпеченню НБУ від кон’юнктурних вимог чи тиску з боку інших органів державної влади;
  2. банківська діяльність повинна базуватися на засадах корпоративного управління, що передбачає забезпечення відкритості, прозорості, рівності та неупередженості, дотримання ділової етики, відповідальності перед клієнтами, суспільством і державою;
  3. нормалізувати та вирішити військовий конфлікт на Донбасі;
  4. із метою підвищення конкурентоспроможності українських банків у світлі Євроінтеграції, доцільно скласти програму структуризації та консолідації банківської системи, підвищення рівня капіталізації банків. Відсутність чітко прописаної системи досягнення певного рівня не сприяє успішному функціонуванню банківської системи;
  5. слід вирішити проблему відкриття в Україні філій іноземних банків. Зокрема уникнути неконтрольованості таких філій можна було б шляхом поширення на них національного режиму банківського нагляду та залучення цих філій до національної системи страхування банківських депозитів;
  6. одним із визначних факторів розвитку банківської системи є формування сучасної правової бази розвитку банківської сфери. Юридично закріпити та виправити ті колізії, які виникають у банківській сфері;
  7. серед пріоритетних напрямів розвитку – перетворення вітчизняного ринку цінних паперів на ефективний та гнучкий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і трансформації заощаджень у інвестиції, а в кінцевому підсумку – на реальний чинник інвестиційного процесу;
  8. з метою виявлення передумов виникнення фінансових проблем у банківській сфері необхідно удосконалити процедуру банківського нагляду на основні оцінки ризиків;
  9. формувати в освітніх закладах у молоді систему фінансової грамотності.

Втілення в життя цих позицій, дало б змогу підвищити фінансову стабільність і стійкість банківської системи України, що, в свою чергу, сприяло б забезпеченню економічної стабільності держави, формуванню передумов для реальної інтеграції України до Євросоюзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Про банки і банківську діяльність:Закон України (від 25.12.2015 № 928-VIII) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
  2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи: Закон України  (від 04.07.2014 № 1586–VII) – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws
  3. Про Національний банк України: Закон України (від 20.05.1999 № 679-XIV) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/679-14
  4. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України (від 23.02.2012 № № 4452–VI) – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws
  5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України  (від 12.07.2001 № 2664–II) – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws
  6. Доходи та витрати банків України [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58285
  7. Інфляційний звіт за 2015 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=27033423
  8. Національний банк визначив три системно важливих банки [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=27652722&cat_id=55838
  9. Облікова ставка Національного банку України [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647&cat_id=44580
  10. Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=10465306
  11. Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=10465306 . — С. 2.
  12. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798
  13. Постанова Правління Національного банку України “Про приведення статутного капіталу банків у відповідність до мінімально встановленого розміру” від 06.08.2014 № 464 – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=9457558
  14. Річний звіт за 2013 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=8253030
  15. Річний звіт за 2014 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17568764
  16. Річний звіт за 2014 рік [Електронний ресурс] // Національний банк України: [сайт]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17568764. — С. 9.
  17. А. О. Єпіфанов. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України / Єпіфанов А., Козьменко С.// ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України». - 2012. - № 34.
  18. Аналітичний огляд банківської системи України за І квартал 2014 року [Електронний ресурс] // Національне рейтингове агентство «Рюрик»: [сайт]. – режим доступу:http://rurik.com.ua/documents/research/bank_system_I_kv_2014.pdf
  19. Береславська О. І. Перспективи і ризики активізації інтеграційних процесів з ЄС для фінансового сектора України / Береславська О. І., Шелудько Н.М. // [Текст]. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.rusnauka.com/33 _DWS_2013/Economics/15_147184.doc.htm
  20. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — К. : Знання, 2008. — С. 23-28.
  21. М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко. Гроші та кредит: підручник — К. : КНЕУ,2011. — 589 с.
  22. Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа— К., 2008. — 564 с.,
  23. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — С. 19.
  24. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — С. 25.
  25. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — С. 25.
  26. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняної банківської системи [Текст] / О. Дзюблюк // Банківська справа. – 2011. – № 2. – С. 37– 45.
  27. Люзняк М  Е. Інструменти грошово– кредитної політики НБУ та їх вплив на депозитний і кредитний ринки / М  Е. Люзняк // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2011. – №12. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=838
  28. Лютий І. Особливості глобального економічного середовища діяльності банків[Текст] / І. Лютий, О. Юрчук // Вісник НБУ. – 2012. – № 4. – С. 46– 51.
  29. Міщенко В. Проблеми капіталізації та консолідації банківської системи України / В. Міщенко // Вісник Національного банку України. – 2008. – №10. – С. 2– 7.
  30. Мороз А. М. Центральний банк та грошово– кредитна політика [Текст] / А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкина, М.І. Савлук. – К.: КНЕУ, 2005. – 556 с.
  31. Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації. – К.: Юніком Інтер, 2003. – 240 с.
  32. Орлюк О. П. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. докт. юрид. наук. – Х., 2003. – 39 с.
  33. Островська О. М. Банковское дело: Толковый словарь. – 2– е изд. – М. : Гелиос АРВ, 2001. – 400 с.
  34. Пуховкіна М.Ф. Центральний банк і грошово– кредитна політика [Текст] : опорний конспект лекцій / М.Ф. Пуховкина, КНЕУ. – К. : КНЕУ, 1998. – 56 с.
  35. Хомутенко Л. І. Вплив глобалізаційних процесів на ринок банківських послуг України / Л. І. Хомутенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. –  2014. –  Вип. 38. –  С. 270– 286. –  Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j– pdf/pprbsu_2014_38_29.pdf.
  36. Храпкіна В.В. Основні інструменти грошово– кредитної політики України [Текст] / Храпкіна В.В., Крутушкіна В.В., // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 9. – С. 30–38.
  37. Шенаєв В. Економіка  інтегрованої Європи: проблеми та перспективи / Шенаєв В. // Журнал європейської економіки.–  2008.– №6.–  С.160– 162.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку готельного бізнесу в Україні

2. Реферат СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ

3. Реферат Проблеми і перспективи запровадженнямедіації в Україні

4. Реферат Проблеми та перспективи інноваційної діяльності в будівельній галузі

5. Реферат Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

6. Реферат ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕФЕКТИВНОСТФОРМУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

7. Реферат Геотермальна енергетика: перспективи розвитку

8. Реферат МОЖЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

9. Реферат Податкова система України та перспективи її розвитку

10. Реферат ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНТРОЛІНГУ ЯК НАУКИ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА