Новости

Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні

Работа добавлена:






Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні на http://mirrorref.ru

Контрольная работа по курсу:Маркетингова політика розподілу

______________________________________________________________

Студента            5                    курс ЕІМЗ-221С

Срок представления _____________ Срок сдачи _____________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

Зміст

  1. Сутність маркетингової політики розподілу.
  2. Сучасні тенденції розвитку оптової  торгівлі в Україні.

  1. Сутність маркетингової політики розподілу

Маркетингова політика розподілу - це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх виробництва до місць продажу або використання для задоволення попиту і отримання відповідної вигоди.Ключовий момент маркетингової політики розподілу - це вибір та конструювання каналів розподілу. Маркетингові канали розподілу -це маршрути, за якими товари переміщуються від місць виробництва до місць продажу або використання; це сукупність фірм або окремих осіб, які виконують посередницькі функції з фізичного переміщення товарів і приймають на себе або сприяють передачі права власності на товари на шляху їх просування від виробника до споживача.

Функції каналів розподілу практично можуть виконувати як виробник, так і посередники.Функції каналів розподілу можна сгрупувати  чином:

- функції, пов’язані з угодами: закупівля і продаж товарів, прийняття ділового ризику партнерів, пов’язаного з можливістю несподіваного зменшення попиту на виготовлені товари;

- логістичні функції: створення торгового асортименту,

зберігання і транспортування продукції, комплектування партій поставок;

- функції обслуговування: торгівельне обслуговування

споживачів, стандартизація і контроль якості продукції, проведення маркетингових досліджень, планування продукції, визначення цін, націнок і знижок; просування продукції.

Незважаючи на те, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємців вважає вигідним залучення посередників. Це пояснюється багатьма причинами, зокрема:

- у значної частини виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого маркетингу;

- посередники мають можливості забезпечити покупцям необхідний асортимент товарів і високу якість обслуговування, використовуючи свої контакти, досвід та кваліфікацію;

- навіть якщо виробник потенційно здатний створити власні канали розподілу, в багатьох випадках це для нього невигідно, оскільки ефективніше вкласти кошти у свій основний бізнес;

- значне зменшення витрат на реалізацію товарів через посередників досягається за рахунок скорочення кількості прямих контактів із споживачами.

При організації розподілу необхідно керуватися такими принципами: оптимальна ланковість товароруху, найкоротші шляхи товароруху, уніфікація технологічних схем, оптимізація технологічних операцій, ефективне використання транспортних засобів і торговельно-технологічного обладнання, раціональний розподіл функцій між учасниками розподілу.

Фактори, що впливають на розподіл, можна згрупувати в такий спосіб:

- виробничі: розміщення промислових підприємств,

спеціалізація, сезонність виробництва;

- транспортні: стан транспортних шляхів; наявність і стан транспортних засобів; наявність контейнерних майданчиків;

- торговельні: купівельний попит; підготовленість

торговельних підприємств до використання прогресивних систем товароруху; обсяг партій товарів, що може прийняти підприємство; розміри мінімальних норм відвантаження; розміри торговельних підприємств; товари; рівень організаційної і комерційної роботи; рівень конкуренції.

З появою нових можливостей будь-який канал може перебудувати свою структуру Довжину каналу збуту визначає кількість посередників, через яких товар переміщується на шляху від виробника до споживача. Рівень каналу збуту - будь-який посередник, що виконує ту чи іншу функцію щодо просування товару до споживача. Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу, складається з виробника і споживача. Виробник продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, збутові філії, мережу фірмових магазинів, торгівлю поштою і т.д.). В однорівневому каналі є один посередник. На споживчих ринках таким посередником виступає роздрібний торговець. На ринку товарів промислового призначенняпосередниками можуть бути збутові агенти, брокери, дилери. Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчому ринку такими посередниками бувають оптовий і роздрібний торговці, на ринку товарів промислового виробництва -промисловий дистриб’ютор і дилери, існують канали з великою кількістю рівнів, наприклад, трирівневий, в якому до вже згаданих посередників додаються ще підприємства дрібного гурту, що купують товари у великих гуртовиків і перепродують їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі.Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу.

Існує три типи політики розподілу. При ексклюзивному розподілі фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних торговців у географічному регіоні, використовує один чи два роздрібних магазини в конкретному торговельному регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар. При селективному розподілі фірма відбирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ з достатнім обсягом продажу і прибутком. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довгострокового використання. При інтенсивному розподілі фірма використовує численних оптових і роздрібних торговців, її цілі - охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача.

Поряд з традиційними каналами розподілу у світовій практиці останнім часом набули популярності вертикальні маркетингові системи (ВМС). Кожен учасник традиційного каналу становить окреме підприємство, що прагне забезпечити собі максимальний прибуток, навіть якщо при цьому знизиться прибутковість інших членів каналу і ефективність системи розподілу в цілому. ВМС складаються з виробника, оптових і роздрібних торговців, які співпрацюють як єдина система. Узгодження дій кожного з учасників можуть зумовлювати різні фактори, які й визначають тип ВМС. Якщо всі ланки розподілу є власністю одного її члена - це корпоративні ВМС. Найчастіше власником є виробник, але ним може бути і торговий посередник. Договірні ВМС складаються з незалежних фірм, пов’язаних договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення кращих комерційних результатів. Зокрема, поширена практика створення договірних ВМС на основі надання торговельних привілеїв (найчастіше під егідою виробника). Керовані ВМС координують свою діяльність не внаслідок приналежності до певного власника, а завдяки економічній масштабності одного з учасників системи. Створення ВМС усіх розглянутих типів має на меті головне: можливість контролювати діяльність каналу розподілу і запобігати виникненню конфліктів між окремими його учасниками, якщо вони намагаються досягти власних цілей.

Ще один різновид маркетингових систем - горизонтальні маркетингові системи (ГМС). Вони виникають при об’єднанні двох або більше підприємств, які спрямовують свої зусилля на ефективне використання маркетингових можливостей. В окремій фірмі може не вистачати фінансових ресурсів, виробничих потужностей або досвіду для самостійної діяльності; вона може побоюватися брати на себе ризик. Співробітництво здійснюється на тимчасових або постійних засадах.

Багатоканальні маркетингові системи (БМС) створюють для повнішого охоплення різних ринків. БМС утворюються, якщо один і той самий товар одного виробника необхідно просувати за декількома каналами; ця система використовується в тих випадках, коли виникає необхідність обслуговувати різних замовників через різні канали. Перевагою БМС є те, що вона дозволяє підприємству ефективно обслуговувати ряд ринкових сегментів. Недолік БМС -така система неминуче породжує конфлікти; їхньою причиною стає зіткнення посередника з додатковою конкуренцією та одержання різними посередниками різних умов від постачальника.

Рішення про вибір каналу розподілу дуже важливі для будь-якої фірми. Прямі канали розподілу (канали нульового рівня) найчастіше використовують фірми, які хочуть контролювати всю свою маркетингову програму і мати тісні контакти із споживачами на обмежених цільових ринках. Вони більше поширені на ринку продукції промислового призначення. Непрямі канали розподілу, що передбачають участь торговельних посередників, зазвичай обирають фірми, які прагнуть розширити свої ринки та обсяги збуту. При цьому вони згодні відмовитися від багатьох збутових функцій, але, відповідно, і від певної частки контролю над каналами збуту і контактів із споживачами.

Критерій вибору раціональної системи розподілу неможливо обрати однозначно. Ефективність функціонування каналу визначають мінімум три показники:

- період часу, за який товар проходить шлях від виробника до споживача (швидкість товарного руху);

- витрати на реалізацію (у розрахунку на одиницю товару) і наявність можливостей їх зниження;

- обсяг реалізації продукції за одиницю часу (швидкість збуту).

При виборі каналу розподілу і визначенні його довжини і

ширини слід враховувати такі основні фактори:

- споживачів (їх кількість, концентрацію, частоту здійснення покупок, розмір середньої покупки);

- товар (його вартість, технічну складність, термін зберігання, габарити й масу, функціональне призначення);

- конкурентів (їх кількість, асортимент товарів, методи збуту);

- цілі і ресурси компанії (наприклад, престижні цілі, пов’язані з ексклюзивним розподілом і вузьким каналом).

Велике значення при виборі каналів розподілу мають і характеристики власне посередників, як оптових, так і роздрібних, яких залучають до участі у функціонуванні каналу.

В ідеалі всі товари повинні «плавно» переміщатися по різноманітним каналам розподілу. Успішність проходження кожної наступної стадії цього процесу залежить від попередньої.

2.Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні.

Оптова торгівля є важливою ланкою, що забезпечує необхідну інтенсивність і прискорення процесу товароруху в умовах ринкових відносин.Вона організовує рух товарів каналами розподілу, сприяє синхронізації виробництва та споживання товарів.

Отже, оптова торгівля – це діяльність із придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності

Оптова торгівля являє собою складову частину внутрішньої торгівлі, яка займається реалізацією товарів, як великими так і малими партіями, з метою їх подальшого перепродажу та виробничого використання.Вона забезпечує стимулювання збуту товарів, перетворення виробничого асортименту в торговий, здійснює зберігання та транспортування товарних одиниць.

До числа найбільш вагомих оптових структур відносять торговельні підприємства з повним та обмеженим циклом обслуговування, наприклад, дистриб’юторські та дилерські фірми тощо.

Раціонально організована торговельна діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів та підвищенню ефективності, вивченню факторів ризику, достовірному прогнозуванню майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху.

В нашій країні розвиток оптової торгівлі характеризується позитивними показниками .

Оптовий товарооборот в Україні

 

Виходячи з даних, наведених на рисунку, можна сказати, що обсяг оптового товарообороту з 2005 р. по 2013 р. невпинно зростав: з 2005 р. по 2008 р. обсяги оптових операцій зросли більше ніж на 500 млрд. грн. Проте через світову фінансово-економічну кризу у 2009 р. обсяги товарообороту скоротилися на 181 млрд. грн. і досягли рівня 2007 року. В 2010-2011 рр. в результаті стабілізації внутрішнього ринку України відбулось поступове відновлення оптового товарообороту, який в 2011 р. майже на 11 млрд. грн. перевершив рекордний обсяг 2008 р. і сягнув 1107 млрд. грн. За даними 2012-2013 рр. ці показники скоротились у порівнянні з 2011 р., що було зумовлено політичною нестабільністю в країні та погіршенням економічного становища (розвиток інфляційних процесів, девальвація національної грошової одиниці, а відтак, і зниження купівельної спроможності споживачів та ін.)

Проте, незважаючи на динамічність розвитку оптової торгівлі в Україні, даний вид діяльності стикається з певними проблемами:

  • невідповідністю нормативно-правової бази сучасним вимогам;
  • відсутністю системи державного регулювання оптової сфери;
  • невмінням оптових підприємств формулювати чітку стратегію функціонування та розвитку на ринку;
  • низьким розвитком складської мережі;
  • невідповідністю послуг оптових торговельних посередників вимогам основних клієнтів;
  • недостатнім рівнем інформаційного забезпечення клієнтів ринку.

Для вирішення цих проблем потрібне обов’язкове втручання державних органів, які б забезпечували розвиток конкурентного середовища,та подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників .

У Концепції розвитку оптової торгівлі завдання підтримки національного виробника розглядається в плані "... створення умов для реалізації спільних інтересів виробників товарів і торгових підприємств ...".На мою думку, це завдання особливо актуалізується у зв'язку з тим, що простежується явна зацікавленість посередницьких структур в поставках на національний ринок імпортного продовольства або продукції вітчизняної харчової промисловості з імпортної сировини. Існує серйозна загроза для вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, особливо на тлі світової продовольчої кризи і з урахуванням тієї обставини, що "ще жодна країна так стрімко не втрачала порівняно добре розвинений і більш-менш ефективно діючий потенціал найважливішою виробничої галузі - сільськогогосподарства, як це сталося з пострадянською України ". Проблеми неухильного зниження в Україні обсягів виробництва продукції з вітчизняної сировини поглиблюються безконтрольним проникненням на ринок сировини з генетично модифікованих організмів, вплив яких на людину ще не до кінця вивчений і, за деякими оцінками, веде до ряду серйозних захворювань (онкології, безпліддя, алергії та ін .). Невиправдано висока частка імпортної продукції в структурі оптової торгівлі продовольчими товарами, тотальне зникнення "екологічної", або "органічної", продукції свідчать про необхідність невідкладного врегулювання цього питання на державному рівні та залучення до вирішення цієї проблеми всіх суб'єктів, що беруть участь у насиченні товарного ринку. Шляхи виходу з ситуації, що склалася, на наш погляд, повинні бути також відображені в Концепції розвитку оптової торгівлі. Формування Концепції може включати такі етапи:

- Створення аналітичноїбази даних розвитку ринку;

- Розробка окремих програм;

- Складання плану організаційних заходів (з визначенням учасників, термінів і т.д.).

Наприклад, аналітична база даних розвитку ринку повинна містити:

- Показники, що характеризують стан продовольчого комплексу (ступінь забезпеченості населення продуктами харчування вітчизняного виробництва, з вітчизняної сировини, визначення рівня продовольчої залежності від імпортної продукції;порівняльний аналіз обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості в динаміці; перспективи розвитку виробництва "органічної" продукції та ін .);

- Показники, що характеризують стан непродовольчого комплексу (виробництво якісної конкурентоспроможної продукції, частка імпортної продукції, перспективи розвитку вітчизняного виробництва з урахуванням збільшення реальних доходів населення та покращення якості життя в перспективі);

- Показники, що характеризують стан оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, в їх числі:

1-й блок - статистичний моніторинг оптового товарообороту (динаміка оптового товарообігу, його склад і структура,відносні величини координації продовольчих і непродовольчих товарів,факторний аналіз впливу кількісних і якісних показників на розміри оптового товарообігу, частка імпортних товарів тощо);

2-й блок - моніторинг розвитку мережі оптових підприємств (кількість оптових підприємств, складських комплексів, їх структура, кількість обслуговуваних підприємств сільського господарства, переробної промисловості, роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, включаючи соціальну сферу, кількість сільськогосподарських і продовольчих ринків, дислокація об'єктів). Динаміка кількості оптових посередників і якісні перетворення в організації оптової торгівлі. Кількість ланокна шляху просування окремих товарів від виробника до споживача та ін;

3-й блок - аналіз інноваційної активності підприємств оптовоїторгівлі(ступінь розвитку і поширення сучасних типів оптових підприємств, їх інноваційна активність у впровадженні сучасних прогресивних, заснованих на автоматизації процесів руху товару, технологій управління поставками). Досягнутий рівень організаційно-технічного розвитку, форми і методи обслуговування клієнтів, технологія доставки товарів і т.д. Характеристика матеріально-технічної бази оптової торгівлі, зокрема складської інфраструктури. Рівень забезпеченості сучасними складськими площами і межстрановая порівняльна характеристика;

4-й блок - роль у формуванні товарних ресурсів (частка поставок товарів оптовими підприємствами в роздріб, рівномірність забезпечення товарами на регіональному та обласному рівнях, забезпечення контролю якості товарів, частка тіньового сектору в оптовому обороті, аналітичний огляд сектору транспортно-логістичних та сервісних послуг по організації вантажообігу і руху товару);

5-й блок - ступінь задоволеності товаровиробників і рітейлу якістю наданих послуг, що визначається за допомогою спеціально організованих статистичних спостережень;

6-й блок - дослідження оптових підприємств з високим рівнем організації логістичних операцій, нових типів оптових підприємств, інновацій в оптовій торгівлі.

Викладена програма дозволить визначити, наскільки рівень оптової торгівлі відповідає вимогам ринку і наскільки повною мірою вона виконує свою соціально-економічну функцію. Маються на увазі руху матеріальних потоків; мінімізація запасів, організація зберігання, впровадження та використання програмних продуктів у сучасному, цивілізованому оптовому бізнесі; рівень розвитку складського господарства, його відповідність міжнародним стандартам; інноваційні технології в управлінні складськими процесами; використання логістики та ін

Вивчення наявних програмних документів з розвитку оптової торгівлі дозволило виділити основні структурні елементи Концепції. До них відносяться:

- Цільові установки;

- Роль, комплекс завдань і значення оптової торгівлі;

- Стан, основні тенденції та проблеми;

- Цільові орієнтири та пріоритетні напрямки реформ;

- Державна політика (суб'єкти державного регулювання, адміністративно-правові та економічні методи).

При розробці цільових установок Концепції вважаю за необхідне надати особливе значення:

а) визначення ролі і місця оптової торгівлі у розвитку економіки України;

б) активізації вирішення проблем не тільки внутрішньої і зовнішньої торгівлі, але і таких секторів економіки, яксільське господарство і переробна промисловість;

в) визначення пріоритетів, що сприятиме оздоровленню ситуації у виробництві вітчизняних товарів споживчого призначення, а також мінімізує ризики від інтеграції в єдиний економічний простір;

г) розробці загальнодержавної стратегії регулювання внутрішнього ринку, системі стимулів для великих підприємств оптової торгівлі, обслуговуючих інтереси вітчизняних виробників, встановлення для таких підприємств статусу "торговельного підприємства національного значення";

д) призначення на макро-та мезорівнях принципів раціональної організації оптової торгівлі та побудові ефективних систем товароруху з скороченням кількості ланок в ньому;

е) розробки інноваційних проектів оптових підприємств для формування товаропровідної мережі, зміцненню міжрегіонального співробітництва з обміну товарами.

Комплекс завдань оптової торгівлі в ринковій економіці повинен включати міжрегіональну і міжгалузеву інтеграцію, оптимальний розподіл товарних ресурсів країни. Саме оптові підприємства здатні акумулювати комерційну інформацію по всіх основних питань споживчого ринку та надавати її всім зацікавленим економічним агентам. У рамках державної політики "інноваційного прориву" оптова торгівля могла б стати партнером влади, тому що вона тримає руку на пульсі споживчого попиту і виробничого пропозиції у кожному регіоні та в країні в цілому. Адже оптове підприємництво присутня в будь-якому регіоні, і оптові підприємства - найактивніші учасники ринкових відносин.

Сьогодні оптовиків важко назвати "союзниками" держави, так як за своєю сутністю торгівля досить індиферентно по відношенню до національних інтересів. Як і для будь-якого іншого комерційного підприємства, мета оптової фірми - отримання прибутку, а не дотримання національних інтересів і субсидування вітчизняного виробництва. Тому завдання влади - змінити сферу інтересів суб'єктів оптового підприємництва таким чином, щоб вони збігалися з інтересами вітчизняних виробників продукції. Для цього слід використовувати адміністративно-правові та економічні методи, кредитно-фінансову підтримку суб'єктів торговельної діяльності, що реалізують вітчизняну продукцію. Цій же меті повинні служити регіональні програми розвитку торгівлі; державна участь (повне або часткове) у створенні та фінансуванні інноваційних проектів національного значення і т.д.

Реалізація програм розвитку оптової торгівлі на пострадянському просторі дозволила виділити пріоритетні напрямки. Серед них:

- Створення єдиного інформаційного простору, єдиної національної інформаційної системи з вичерпною базою даних, у тому числі про джерела товарних ресурсів, у першу чергу вітчизняних;

- Стимулювання інноваційної активності підприємств оптової торгівлі, досягнення високого рівня автоматизації і механізації складських операцій і процесів, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій ит.д.;

- Розширення і модернізація складських комплексів: визначення потреби в складських приміщеннях різних типів, розробка національної класифікації складських об'єктів і оптових підприємств, будівництво сучасних складських комплексів, що відповідають міжнародним стандартам, і т.д.;

- Ліквідація зайвих посередницьких ланок у процесі руху товару;

- Забезпечення сприятливих умов для появи підприємств оптової торгівлі нових типів;

- Залучення національного капіталу до участі в інвестиційних проектах зі створення сучасних типів підприємств оптової торгівлі;

- Дієвий контроль за якістю товарів, виключення доступу на ринок фальсифікованої та неякісної продукції;

- Створення інтегрованих структур (промислово-торговельних об'єднань, фінансово-торговельно-промислових груп) для підтримки вітчизняних товаровиробників з метою забезпечення стабільності випуску і збуту продукції;

- Введення атестаційних паспортів для об'єктів торговельної діяльності. Паспорт повинен визначати відповідність торговельного об'єкта встановленим нормам і вимогам, містити відомості про перелік та якість послуг, що надаються, про дотримання правил торговельного обслуговування та ін;

- Систематичний моніторинг ефективності діяльності та якості послуг, що надаються підприємствами оптової торгівлі.

Раціональна організація діяльності оптового посередництва, переорієнтація його інтересів у бік національного виробника здатні забезпечити високу ефективність всієї системи товарообігу в країні і вирішити ключові завдання виробництва і реалізації продукції. Щоб розширити площину взаємних інтересів суб'єктів ринку, об'єднати їх зусилля, необхідно інтегрувати їх в єдине територіально-інформаційний простір. При цьому, враховуючи відмінності у рівнях промислового та аграрного потенціалів регіонів Україні, я пропоную як структури, що оптимізує рух товару і спрямованою на захист інтересів вітчизняних товаровиробників, мережа регіональних оптових комплексів.

До складу регіональних оптових комплексів (РОК) повинні входити:

- Організаційно-технічний блок, ключовими функціями якого є здійснення операцій, пов'язаних з торговельно-посередницькою діяльністю; підтримка функціонування та розвитку РОК в цілому; забезпечення взаємодії учасників РОК і їх партнерів; надання послуг;

- Інформаційно-аналітичний блок, основним завданням якого є забезпечення всіх учасників проекту та партнерів вичерпної інформаційною базою; консультаційна підтримка;інформаційне забезпечення товарного обміну. Ключовими функціями є: акумуляція і перерозподіл інформації по структурних підрозділах; формування банку даних про джерела ресурсів, реальних і потенційних каналах, ринках збуту, конкурентне середовище тощо; заходи щодо забезпечення економічної безпеки і запобігання банкрутства РОК;

- Інноваційно-логістичний блок ("Трейдпарк"), що генерує ідеї, що визначає місію і стратегічні напрямки розвитку РОК. В основі його діяльності лежить так звана функція активації, стимулююча динамізм діяльності РОК, продукування імпульсів розвитку РОК, підготовка та перепідготовка фахівців, підвищення їх кваліфікації та атестація; налагодження міжнародних зв'язків з питань трансферу технологій тощо;

- Фінансово-кредитний блок, основне завдання якого - фінансова підтримка ключових учасників проекту.

За межі кола розглянутих питань виходять ринки як обособившаяся частина товарної пропозиції. Разноведомственная підпорядкованість посередників, які працюють на одній території, відсутність належних технічного, технологічного, санітарно-епідеміологічного параметрів торгового процесу потребують застосування інших концептуальних рішень та іншої програми упорядкування їхньої діяльності.Крім того, обов’язковими умовами для вирішення проблем, що стримують розвиток оптової торгівлі, мають стати паритетне інвестування об’єктів оптової торгівлі державою і приватним бізнесом, створення ефективної логістичної системи, впровадження сучасних складських технологій.Інтенсивне застосування принципів логістики дозволить налагодити систему товаропостачання, пакування, зберігання, транспортування та продажу товарів. Це сприятиме перетворенню оптової торгівлі в ефективну систему постачання та сервісного обслуговування клієнтів.Отже, враховуючи вище наведене, можна зробити такі висновки: оптова торгівля є важливим елементом розвитку господарського механізму, оскільки вона здійснює активний вплив на товаровиробників та на споживачів, задовольняючи їх потреби, через забезпечення роздрібної мережі не просто товарами, а сформованим торговельним асортиментом.

 

Література

  1. Богославець, Г.Н. Проблеми та перспективи розвитку підприємств оптової торгівлі в Україні [Текст] / Г.Н. Богославець, О.Н. Трубей // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013. – № 6. – С. 28-32.
  2. Роль та функції оптової торгівлi [Електронний ресурс]. – Режим  доступу: http://ukr.vipreshebnik.ru/torgova-sprava/272-rol-ta-funktsiji-optovoji (дата звернення 26.05.15). – Назва з екрана.
  3. Сотник, І.М. Проблеми та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні [Текст] / І.М. Сотник, Т.П. Петренко // Механізм регулювання економіки. – 2012. – Вип. 4. – С. 94.
  4. Голубков Е.П. Маркетинг. Словарь. / Е.П. Голубков. - М., Экономика –Дело, 1994.
  5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підручник / С.С. Гаркавенко – Київ: Лібра, 2002. – 712 с
  6. Пилипчук В.П., Промисловий маркетинг: навч. посіб. / В.П. Пилипчук, О.Ф.Оснач, Л.П. Коваленко – К.: ЦНЛ, 2005. – 264 с.

Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЗЕРНА

2. Реферат Тенденції розвитку енергетики в світі та Україні

3. Реферат Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти

4. Реферат РИНКИ З ПРОДАЖУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ В УКРАЇНІ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

5. Реферат Стан та тенденції розвитку ринку виставкових послуг, в Україні та на прикладі окремого підприємства («Київський міжнародний контрактовий ярмарок»)

6. Реферат Організація і технологія оптової і роздрібної торгівлі Курс лекцій

7. Реферат ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ЯК ФОРМИ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ

8. Реферат Головні тенденції розвитку країн Північної Америки у ХХ ст..

9. Реферат ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ

10. Реферат СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ