Новости

Податкова система України та перспективи її розвитку

Работа добавлена:






Податкова система України та перспективи її розвитку на http://mirrorref.ru

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни«Макроекономіка»

на тему №49«Податкова система України та перспективи її розвитку»

Зміст

Зміст2

Вступ 3

Розділ 1.Теоретичні засади побудови податкової системи5

1.1 Сутністьподаткової системи в Україні5

1.2 Структурата принципи побудови податкової системи7

Розділ 2.Механізм функціонування вітчизняної податкової системи11

2.1Система державних податкових органів11

2.2Нормативно-правове регулювання оподаткування України15

Розділ 3. Шляхи вдосконалення податкової системи в Україні17

3.1 Е-декларування: основні засади та перспективи впровадження17

3.2 Реформування податкової системи України в контексті вимог МВФ21

Висновки25

Список використаних джерел28

Вступ

В останні роки Українська економіка функціонує в умовах доволі високого та невиправданого фіскального тиску. Нажаль сьогодні система оподаткування України лише посилює негативні тенденції та сприяє розвитку корупції та тіньової економіки. У державному бюджеті України саме на податки припадає більша частина доходів (приблизно 86%). Тож, зменшення податкового тягаря є заходом, спрямованим на розширення податкової бази з метою покращання показників діяльності національного господарства. Але скорочення податків інколи може завдати й збитків не тільки економіці а й суспільству.

Актуальність теми:Початок свій податкова система бере 25 червня 1991 р. з закону «Про систему оподаткування». У якому були визначені загальні принципи побудови і мета системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов’язкових платежів, платники та об’єкти оподаткування. Завдячуючи цьому закону було прийнято перший крок для становлення системи оподаткування та створено основи для її подальшого розвитку.

Влада, яка бачила що вже слід переходити до наступного етапу вдосконалення податкової політики приняла другий варіант закону «Про систему оподаткування». Третій та останній варіант цього Закону Верховна Рада України ухвалила13жовтня2016р.

В ствердженій редакції закону  від 31 травня 2016 року, за яким Україна зараз живе, дається більш детальне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об’єкта оподаткування, обов’язків, прав і відповідальності платників податків, видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Податки, як явище доволі складне, ми повинні розглядати також і з історичної точки зори, адаптуючи досвід інших держав до наших реалій. За винятком загальних проблем, притаманних усім державам.

Звісно що проблемами оподаткування України займалися такі вчені як Федосов В. М., Василик О. Д., Кучерявенко М. П. та ін.. Колеги вітчизняних економістів також проводили аналіз податків своїх країн. Серед цих людей, найвизначнішими є А. Лаффер, Д. Чернік, В.Родіонова, А. Бризгалін, П.Мостовой, Є. Єгоров, Ю. Петров та ін.

Предмет досліджень курсової роботи: податкова система України.

Об’єктдосліджень курсової роботи:державне регулювання економіки за допомогою фіскальної бюджетно-податкової політики

Мета досліджень курсової роботи: дослідження теоретичну сутності податкової системи, її функцій в державі , шляхи впливу на ВВП(валовий внутрішній продукт) , а також проблеми розвитку національної податкової системи в перехідній ринковій економіці України.

Інформаційна база: Інформаційною базою є законодавчі акти, монографічні дослідження, періодична економічна література

Розділ 1. ОСНОВИПОБУДОВИПОДАТКОВОЇСИСТЕМИУКРАЇНИ

  1. Сутність податкової системи в Україні

Податок – головнаумоваіснування держави, тому зобов’язання платити податки поширюється на всіх платників податків у якості безумовної потреби держави.

Платник податків не вправі розпоряджатисятією частиною свого майна, яка у виді певної грошової суми підлягає внеску у казнутазобов’язан регулярно перераховувати цю суму на користь держави, або в іншому випадку були б порушені правата інтереси інших фізичних та юридичних осіб.

Взискподаткуне може бути розцінений як самовільне позбавлення власника його майна, воно являє собою законе вилучення частини майна, яке витікає з конституційної публічно-правовоїзабов’язаності. Звісно що сплата податків являє собою невід’ємну ознаку держави без якої неможливо функціонування держави.[25]

Таким чином, податок – це обов’язковий, індивідуальний платіж, який стягується з організацій та фізичних осіб у формі відчуження належних їм на основі права власності, господарськоговеденнячи оперативногоуправління грошових засобів щоб забезпечити повнудіяльність держави та муніципальних утворень.

Зобов’язання платити податки має виконуватися у грошовий одиниці України (стаття 249 ПКУ), але у випадку повної відсутності грошей на рахунках платника, податковий орган у праві стягнути податок за рахунок іншого майнаплатника податків.

Збір – обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.[28]

Тобто, різниця полягає у тому, що податок - це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності. Натомість збори - це платежі, які стягується з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право брати участь у бігах на іподромах, користуватись автомобільними дорогами тощо. [19]

Виплата зборів передбачає виникнення деяких публічних відносин.

В Україні існують наступні види податків та зборів:

  • загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі;
  • місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

До загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів належать:

  • Податок на додану вартість;
  • Акцизний збір;
  • Податок на прибуток підприємств;
  • Податок на доходи фізичних осіб;
  • Мито;
  • Державне мито;
  • Податок на нерухоме майно (нерухомість) тощо. Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі)

Види місцевих податків та зборів визначаються ст. 15 "Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)" Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. Порядок обчислення місцевих податків визначається Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 2016 р.

До місцевих податків належать:

  • податок з реклами;
  • комунальний податок.
  • До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
  • готельний збір;
  • збір за паркування автотранспорту;
  • ринковий збір;
  • збір за видачу ордера на квартиру;
  • інші.

Таким чином Податковий кодекс визначає закритий перелік регіональних  та місцевих податків і зборів.[17]

Отже, в Україні спостерігається тенденція до зниження фіскальної ефективності податків. Оптимальним шляхом її реформування треба вважати подальше вдосконалення механізму ПДВ та інших податкових ставок та одночасної адаптації вітчизняного законодавства з питань ПДВ до норм ЄС. Вирішення зав- дання підвищення фіскальної ефективності податків потребує реалізації двох ключових завдань: по-перше, боротьби з необґрунтованим розширенням податкового кредиту; по-друге, перекриття можливості перенесення бази оподаткування на суб'єктів господарської діяльності, які не сплачують ПДВ.

1.2 Структура податкової системи

Існує два підходи для визначення податкової системи.  По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, не можна ототожнювати поняття "податкова система" з поняттями "система оподаткування" і "система податків і зборів", які є її складовими (рис. 2.3).

Таким чином:

  • система податків і зборів - це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів;
  • система оподаткування - це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів;
    • податкова система - це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів; механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Рис. 1.1. Структура податкової системи України

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов'язки і відповідальність, які є основними складовими податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

Статтею 9 Податкового кодексу України визначено наступний перелік загальнодержавних податків і зборів:

  • Податок на прибуток підприємств.
  • Податок на доходи фізичних осіб.
  • Податок на додану вартість.
  • Акцизний податок.
  • Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
  • Екологічний податок.
  • Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
  • Плата за користування надрами.
  • Плата за землю.
  • Збір за користування радіочастотним ресурсом України.
  • Збір за спеціальне використання води.
  • Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
  • Фіксований сільськогосподарський податок.
  • Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
  • Мито.
  • Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками.
  • Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Ст. 10 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих податків в Україні відносять:

  • Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
  • Єдиний податок.

До місцевих зборів в Україні належать:

  • Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
  • Збір за місця для паркування транспортних засобів.
  • Туристичний збір.

Складна система податкових систем станом на сьогодні має в своїй структурі різні види податків. Це пов’язано з тим що платники податків хочуть рівноправ’я у платоспроможності, більшому моральному розвантаженні Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.[25]

Податки відображають складні економічні відносини, а тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному випадку вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції. Це основна вимога, яка ставиться перед побудовою ефективної податкової системи.

Ст. 16-17 Податкового кодексу України врегульовано правовий статус платників податків. Йдеться про певне співвідношення суб'єктів, які протистоять у податковому правовідношенні, представляють владну та зобов'язану сторони цього відношення. Конкретні обов'язки платника виникають при наявності об'єкта оподаткування у платника та наявності фактів, що породжують обов'язок щодо сплати податку. Пояснюється це природою обов'язку щодо сплати податків і зборів, що визначається владними, імперативними приписами з боку держави відносно реалізації платником обов'язку, щодо сплати податків і зборів. Саме тому платник податків реалізує, насамперед, обов'язок, який визначає й певні права. Податкові правовідносини й реалізація безпосереднього обов'язку платника щодо сплати податку припускають певне протистояння податкового органу й платника податків.

Підсумком розділу може стати факт складності та незрозумілості системи для пересічного громадянина. Платник податку, як юридична особа, вимушений або дуже досконало вивчати податкове законодавство, або найняти професійного бухгалтера, послуги якого на сьогодні коштують чимало, та довірити йому повністю управління фінансами компанії, що допоможе сконцентруватися на більш важливих для підприємця справах. Тому, молодому бізнесу, та його засновнику, доводиться вирішувати складну задачу.

Розділ 2. МЕХАНІЗМФУНКЦІОНУВАННЯВІТЧИЗНЯННОЇПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ

2.1 Система державних податкових органів

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, податкові органи посідають головне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Важливою ознакою податкового органу є його представницький характер. У податкових правовідносинах держава виступає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки: діють від імені держави та є носіями відповідних повноважень державно-владного характеру, тобто в широкому розумінні є органом державного управління.

Державна податкова служба України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів, встановлених законодавством. Отже, державна податкова служба України — це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяльності від інших державних органів.

Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері оподаткування, висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених законом випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави. Використовуючи метод владних розпоряджень, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так або інакше можуть впливати на податкові правовідносини. Податкові органи для виконання поставлених перед ними завдань мають відповідні обов’язки і права. Однак надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов’язками, а якщо право надане в “чистому” вигляді (тобто розуміється тільки як право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. У зв’язку з цим Б. М. Лазарєв зазначав, що для державного органу всі права, що випливають з його завдань і функцій, не є правами в класичному розумінні, тобто такі, котрі орган може використовувати (або не використовувати) суто на власний розсуд, а виступають як служіння державі, тобто у широкому плані — виконання обов’язків перед ним.

Усі права й обов’язки, що формують повноваження податкових органів, можна поділити на дві групи. Перша — та, що кореспондується з правами й обов’язками платників (обов’язок податкового органу надавати інформацію щодо оподаткування відповідає праву платника податків на одержання такої інформації). Друга група прав і обов’язків, що реалізуються при взаємодії з іншими суб’єктами податкових правовідносин (право податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування від суб’єктів, які сприяють сплаті податків і зборів, відповідає обов’язку цих суб’єктів з надання такої інформації).

При цьому дуже важливо визначити вичерпний перелік прав і обов’язків податкового органу, оскільки це обмежує застосування податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в областях, місті Києві, державні податкові інспекції в районах, містах (крім містаКиєв), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в областях та місті Києві створюють колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет Міністрів України. Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, міжрайонні й об’єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в областях, місті Києві. Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової адміністрації України.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів) є такими:

  • Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі громадян - суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів незалежно від способу надання інформації, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податків.
  • Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках.
  • Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.
  • Вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.
  • Вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про приховання (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, вилучати у громадян—суб’єктів підприємницької діяльності реєстраційні свідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи.
  • Застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.
  • Стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.
  • Надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом.
  • Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, на громадян-підприємців, на громадян, що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому законодавством.
  • Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.
  • Матеріально і морально заохочувати громадян, які надають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства.

Звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.[20]

Таким чином, податковий контроль — це діяльність посадових осіб органів контролю у сфері оподаткування щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об´єктів оподаткування, методики обчислення та сплати податків прийнятим актам законодавства з питань оподаткування; щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов´язання.

2.2Нормативно-правове регулювання оподаткування України

Відносини, пов'язані з встановленням та скасуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.

Відносини у сфері оподаткування, а також визначення правових основ побудови та функціонування системи оподаткування України регулюються Конституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:

  • закони України з питань оподаткування;
  • акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України;
  • акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених чинним законодавством України.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в податковому законодавстві України, то відповідно до Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» застосовуються правила міжнародного договору.[25]

За наявності суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткування та актів, які належать до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування повинні застосовуватись норми податкового законодавства.

Дія нормативно-правових актів з питань оподаткування не поширюється на обов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і які не включені до системи оподаткування України.[13]

Податкове законодавство України щодо встановлення нових податків, зборів і обов'язкових платежів, а також пільг в оподаткуванні, розміру податкових ставок і нормативів, порядку справляння податків, зборів і обов'язкових платежів, приймається не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набирає чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність платників податків.[25]

Нормативно-правова база України за останні роки дуже змінилася, багато податків або усунули взагалі, або об’єднали декілька в один, як наприклад сталося з єдиним податком, до якого приєднали сільськогосподарський.

Розділ 3. ШЛЯХИВДОСКОНАЛЕННЯПОДАТКОВОЇСИСТЕМИВУКРАЇНІ

3.1 Е-декларування: основні засади та перспективи впровадження

Декларування - це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі ліцензії про визнання їх як декларантів.[36]

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

У системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає територіальним органам зазначеного центрального органу виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях та підприємствам усі необхідні послуги електронного цифрового підпису.

Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними. [37]

Запровадження е-декларування, причому вже цього року, і в повномасштабному, а не "тестовому" режимі активно лобіювали західні партнери Києва. Його запуск називали необхідною умовою для отримання Україною чергового траншу МВФ, фінансової допомоги Євросоюзу та, нарешті, результативного закінчення переговорів про скасування візового режиму з ЄС.

Декларування вводилося зі скрипом. Закон про нього ухвалювали двічі. Спочатку – у лютому цього року – депутати проголосували за нього, однак на ходу внесли правки, які, на думку спостерігачів, вихолостили суть е-декларування. Зрештою, за місяць президент Петро Порошенко наклав на нього вето, і Рада ухвалила закон знову – цього разу у вигляді, який влаштував Євросоюз.

На цьому пригоди декларування не закінчилися. Влітку виявилося, що програмне забезпечення для заповнення і зберігання декларацій не готове до експлуатації. Кілька державних органів та компанія-розробник системи е-декларування звинувачували один одного у недбалості, некомпетентності та навіть саботажі. Зрештою, запустити систему е-декларування у повному обсязі замість запланованої середини серпня вдалося опівночі 1 вересня, і то лише після особистого втручання в ситуацію Петра Порошенка.

Подати електронні декларації українські чиновники мали за 60 днів після цієї дати – тобто 30 жовтня. За лічені години, які залишилися до "часу Ч" прозвітуватися повинні десятки тисяч людей на чолі з президентом. Інакше - штраф, а то й тюрма.

У принципі, найвищі державні посадовці України повинні були оприлюднювати свої декларації і раніше. Приміром, дані про активи депутатів парламенту чи міністрів можна легко знайти у відкритому доступі – на сайтах Верховної Ради та уряду.

Однак е-декларування має кілька ключових відмінностей від подачі традиційних декларацій.

Насамперед, до нових форм подається значно більший обсяг даних, ніж раніше. Стара декларація – кілька листків паперу, які заповнювалися, як правило, від руки. Нині форма для е-декларацій має 16 розділів, які дають повний зріз матеріального становища декларанта.

Найбільш промовистий приклад – готівка. Раніше вносити до декларацій "кеш" було не потрібно. Нині – про всі наявні кошти обсягом понад 50 мінімальних зарплат станом на 1 січня звітного року потрібно відчитатися.

Внесення українськими посадовцями мільйонів гривень та доларів готівкою до своїх декларацій спричинило бурхливу реакцію у спостерігачів. Одні намагалися уявити, як виглядає стопка у 42 мільйони гривень, задекларованих мером Харкова Геннадієм Кернесом. Інші – запитували себе, чому владоможці настільки не довіряють вітчизняній банківській системі.

На мою думку, не можна виключати, що насправді настільки великих обсягів готівки декларанти і не мають, а таким чином просто "авансом декларують майбутні хабарі". Мовляв, краще показати в декларації більше, ніж готівки є насправді, щоби потім, коли раптом випаде нагода поліпшити матеріальне становище, не перейматися, як пояснити таке збагачення.

Крім того, до нових декларацій потрібно вносити все цінне майно, а не лише нерухомість і транспортні засоби, як це було раніше. Точніше, все "цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних зарплат" станом на 1 січня звітного року.

Окремо до нових декларацій потрібно вписувати дані про недобудовану чи не введену в експлуатацію нерухомість (раніше вона не підлягала декларуванню) чи інтелектуальну власність.

Принципова відмінність нових декларацій від старих – те, що в них не можна брехати. Тобто теоретично можна, але це каратиметься цілком реальним строком ув’язнення.

Адже з цього року Кримінальний кодекс України доповнили новою статтею, яка передбачає позбавлення волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади на три роки за "декларування завідомо недостовірних відомостей" або ж умисне неподання декларації.

Якщо декларацію подано невчасно, то її автора можуть "просто" оштрафувати на суму від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нарешті база е-декларацій, яка в останні дні перед фінішем процесу стрімко заповнюється просто на очах – щогодини в системі з’являються сотні нових декларацій – дасть змогу правоохоронцям, журналістам, громадським активістам та й просто небайдужим представникам громадськості знайти все про матеріальний стан будь-якого з десятків тисяч українських посадовців в одному місці, структуровано і в зручному для сприйняття вигляді.

Утім, назвати запровадження електронних декларацій суцільною "перемогою" язик не повертається.

Навіть поверховий аналіз Facebook-ів українських посадовців показує: заповнити декларацію та відправити її до бази на сайті НАЗК – це зовсім не легке завдання.

Декларанти скаржаться на недосконалість інтерфейсу системи, некоректність відображення введених ними даних – зрештою, просто на те, що "сторінка не вантажиться".

Їм легко повірити на слово: сайт НАЗК та реєстру поданих декларацій протягом останніх днів і справді працюють не ідеально. Увечері в четвер зайти на нього можна було лише вряди-годи. Проблеми з доступом спостерігалися і зранку в п’ятницю.

Керівниця НАЗК Наталія Корчак звинуватила у "неспроможності забезпечити необхідну пропускну здатність магістральних каналів зв’язку" адміністратора системи е-декларування – Державне підприємство "Українські спеціальні системи" – та навіть пригрозила звернутися до правоохоронних органів "стосовно порушення кримінальної справи щодо зриву електронного декларування".

У Держспецзв’язку звернулися до громадськості з проханням "не створювати ажіотаж" та "не завдавати штучних додаткових навантажень на реєстр, штурмуючи його інформаційні ресурси".

Перші кроки до ЄС ми зробили, не без перепон, але зробили. Тепер усе залежить від тих, хто подавав ці декларації.

3.2 Реформування податкової системи України в контексті вимог МВФ

Всім відома фраза: «У житті неминучі дві речі – смерть і податки». Вона належить Бенджаміну Франкліну і виражає скоріше західне мислення та соціальний порядок, ніж слов’янське чи, тим паче, пострадянське. Однак сьогодні держава здійснює крок до нового бачення податкової системи, оскільки опинилась у ситуації, коли від здатності збалансувати надходження до бюджету та видатки напряму залежить її існування. Необхідність у податковій реформі пов’язана із необхідністю детінізації економіки та стимулювання розвитку бізнесу. Ризики реформи у тому, що вона може стати негативним фактором у співпраці з МВФ, якщо буде занадто радикальною, або може не вирішити проблеми оздоровлення економіки, якщо буде недостатньо радикальною.

В Україні все ще дуже сильним залишається враження, що податки – річ міфічна, це щось таке, що існує насправді «там», «у них», але не в нашій безпосередній реальності. Одна із визначальних рис платника податків – готовність таким бути. Інша важлива його риса – це впевненість у праві вимагати від держави тих послуг, які фінансуються завдяки податкам. Сьогодні в Україні ми не маємо ані такого права, ані усвідомлення його можливості. Справа у нашій перехідній державності. Радянська держава була побудована як гігантське підприємство, якому всі працюють на користь одного «власника» – держави, тому вона і забезпечувала своїх працівників всім необхідним безкоштовно. Непотрібна була складна система координації розподілу коштів, оскільки всі ресурси належали державі. Інститут оподаткування – це спосіб такого розподілу за умови складної організації суспільства з великою кількістю суб’єктів господарювання. Цей інститут покликаний забезпечити спільне суспільне утримання держави не як єдиного власника, а як послуги забезпечення правопорядку, законності та певного рівня соціальної справедливості. Такому розумінню держави відповідає і ставлення до податків водночас як до обов’язку і як до того, що дає право на привілеї. Тільки згадаймо, що, наприклад, для американців означає бути «громадянином США», – це привілей, це права, які підкріплені тим, що індивід виконував свої зобов’язання щодо утримання держави за рахунок податків. Західна держава, порівняно із радянською, менше дає індивіду у вигляді безкоштовних ресурсів, і менше контролює його. Іншими словами, індивід залишений сам собі, хоча загальні правила гри цілком дозволяють йому вижити у цьому порівняно небезпечному середовищі. На тлі цієї незалежності індивід добре знає, що існують речі, на які він має право саме тому, що із свого боку дотримується правил гри.[38]

Наразі в Україні не поширена така психологія платника податків. Сьогодні той, хто сплачує податки, не знає, що він за це отримує. Відповідно, оскільки ми не знаємо про привілеї платників податків, то й не поспішаємо зараховувати себе до таких. Так, працівники бюджетної сфери та наймані працівники сплачують податки, але не знають які і навіщо. Для підприємців податки – проблема, яку потрібно вирішити, а не обов’язок, який необхідно виконати.

Дискусії навколо податків розпочались із того, що профільним парламентським комітетом спільно із представниками експертного середовища та урядом було напрацьовано два різних варіанти податкової реформи. Відмінність між ними полягає в тому, що у проекті реформи парламентського комітету знижуються ПДВ і податок на прибуток до 15%, ПДФО – до 10%, ЄСВ − 10 %, а Міністерство фінансів пропонує встановити єдину ставку 20% для ЄСВ, ПДФО, податку на прибуток та ПДВ. Крім того, система спрощеного оподаткування в проекті комітету повністю зберігається для I і II групи підприємців, в проекті Мінфіну III група зовсім ліквідується, а I і II група об’єднується. Окрему увагу у парламентському комітеті звернули на Фіскальну службу, – її пропонують перетворити на сервісну службу, а податкову міліцію – ліквідувати

Найбільші дискусії точаться саме стосовно розмірів ставок ЄСВ. Так, зниження ставки соціального внеску може бути суттєвим для полегшення роботи бізнесу, оскільки воно зменшує навантаження на фонд оплати праці. Однак, таке зниження не може не мати наслідків. За розрахунками Мінфіну, за умови прийняття їх проекту реформи, доходи держбюджету в 2016 році зменшаться на 60-65 млрд грн, а прийняття проекту їх опонентів призведе до недоотримання державою 150-200 млрд грн. Відповідно до рівня зменшення ставки ЄСВ та цих розрахунків, проект парламентського комітету і називають «радикальним» 

Екс-міністр фінансів Наталія Яресько підкреслила: величезний дефіцит бюджету, який може бути спровокований «радикальною» податковою реформою, є просто неможливим у даних умовах, коли країні заданий орієнтир – дефіцит держбюджету на 2016 рік мав складати 3,7%. Запропонована парламентським комітетом реформа аж ніяк у цю цифру не вкладається, а тому разом із дохідною складовою бюджету доведеться скорочувати і видатки. «Та якщо скоротити надходження бюджету на 25% можна легко, скоротивши ставки податків, то скоротити видатки на ті самі 25% за один рік неможливо – про що говорить міжнародний досвід», – констатує міністр.

Щодо оптимальної ставки ЄСВ у 2016 році було прийнято стандарт 20% для роботодавця і повна відміна ставки 3,6% для робітника.

Експерт групи «Податкова реформа» Реанімаційного пакету реформ Володимир Дубровський натомість вказує, що рівень податкового навантаження в Україні занадто високий порівняно з іншими країнами − 28 місце у світі. Особливо − у сфері оподаткування зарплат − п’яте місце у світі згідно з DoingBusiness.

На захист «радикальної» податкової реформи глава парламентського комітету з питань податкової політики Олександр Кірш зазначає, що з 1 січня 2017 року до ставки єдиного соціального внеску буде застосовуватися коефіцієнт 0,6, що в будь-якому випадку зменшить обсяг надходжень на 100 млрд грн. Отже, в будь-якому випадку необхідно думати про те, яким чином збалансувати бюджет, а для цього, переконанКірш, потрібно скорочувати видаткову частину бюджету і виводити бізнес з тіні. «Ми цього не уникнемо. Так давайте вже проведемо один раз нормальну реформу і дійсно лібералізуємо умови ведення бізнесу», – сказав він.

На перший погляд здається, що аргументація ця не надто продумана: на фоні вже існуючих фінансових проблем нам пропонують нові, ще більші, наче керуючись логікою вислову «помирати, так з музикою». Але навряд чи це так. Насправді йдеться про те, що це не податкова реформа призводить до розбалансованості бюджету, це фінансова система вимагає порятунку радикальними методами. «Радикали» сподіваються на великий ефект від цієї терапії у вигляді детінізації економіки та зростання малого та середнього бізнесу.

Зараз у Кабміні визнають: детенізація – діло нешвидке, для того щоб побачити ефект, потрібен мінімум рік.Однак рік вже підходить до кінця, а ознак покращення ситуації не видно. Збільшення надходжень від ЄСВ – у більшій мірі результат підвищення бізнесом зарплат під впливом інфляції.

Таким чином, важливо зрозуміти кому буде вигідна така реформа.

Висновки

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають .За всю історію формування податкової системи України податки мали різні форми та види, але кожен з них вніс свій вклад у процес формування економіки нашої держави. Досліджуючи податкову систему Київської Русі спостерігаємо, що неврегульованість розмірів та періодичності збирання податків зумовлює значні зловживання, що рано чи пізно призведе до незадоволення і ряду протистоянь в країні. Проте з досвіду Київської Русі бачимо (на прикладі княгині Ольги і князя Ярослава Мудрого), що лише ефективне введення реформ і єдиного законодавчого документу здатне врегулювати податкові правовідносини.Дослідження податкової системи Великого Князівства Литовського підтверджують, що лише розсудлива політика керівництва щодо оподаткування дасть змогу стабілізувати економічне становище країни.

У різні періоди розвитку суспільства змінювались не лише види податків і форми їх стягнення, але і ставлення до них. Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. Дослідження еволюції податкової системи України повинно використовуватись для створення ефективної системи оподаткування, оскільки часто сьогодні повторюються ті ж самі помилки і прорахунки, які вже не раз негативно впливали на економічний розвиток нашої держави.Кращим варіантом є не революційні зміни, а поступове реформування податків. Гнучкість і передбачає своєчасність змін у розрахунку податків, системі пільг та санкцій. Побудова ефективної системи оподаткування залежить від повноти реалізації суспільного призначення податків, тобто їх функцій. Необхідно звернути увагу, що в офіційних документах з оподаткування функції податків не визначені.

На мій погляд податкова реформа яку було розпочато в 2015р. є правильною і актуальною і вирішило багато складнощів, хоча з явилося і багато проблем.Таким чином, Податковий кодекс України, з одного боку, є кроком вперед, оскільки систематизує та поєднує податкові закони. Однак на сьогоднішній день є значні проблеми з приводу того, що Податковий Кодекс визиває страх у підприємців, які бояться законодавчого та контролюючого тиску,  це пригальмовує підприємницьку діяльність і не тільки підприємницьку.Предметом подальших досліджень на мій погляд має стати пошук напрямків удосконалення податкового законодавства та усунення існуючих недоліків та суперечок.Не менш важливим є об’єднання двох державних організацій в Державну фіскальну службу України. На мою думку це доцільний і конструктивний підхід до проблеми, що призвело до спрощення системи податкової служби.

Формуючи напрями реформування податкової системи необхідно враховувати і негативний ефект, який дана реформа може мати на теперішній стан економіки. Так, різке підвищення рівня оподаткування в загальному випадку сприяє пожвавленню всіх економічних процесів і зниженню рівня тіньової економіки, однак в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. Податкова реформа має усунути основні недоліки діючої податкової системи і закласти основи, для формування податкової системи, стимулюючої вітчизняне виробництво, інноваційно-інвестиційну діяльність і сприяти запровадженню новоякісної системи податкових відносин.

Але все ж таки порядку не буде в податковій системі, якщо не буде порядку в податковій службі, а головний її недолік –це саме корумпованість, про яку наголошують депутати України і наполягають на розформуванні та організації нових органів, але на мій погляд , яка різниця який орган буде корумпований ций чи новий. Я вважаю, що на це питання треба дивитись не окремо в податковій системі, а в усій системі законодавства бо там є недоліки, що і призводять до корумпованості в усій країні. Слід згадати лише е-декларації. Скільки з ними було проблем, строк за яким законодавці стверджували проект. Фактично рік нам знадобився щоб повністю запустити систему. Достатньо зробити виконавчу службу цілком підконтрольною, що дало б гарант виконання рішень суду на ділі, а не лише на словах, в цьому випадку інші державні органи одразу б відчули відповідальність за свої дії та бездіяльність і корупцію як рукою б зняло.

На мій погляд багато проблем в податковій системі залежить і від рівня знань законодавства  громадянами бо через відсутність знань підприємці ухиляючись від податків,наприклад,не беруть молодих спеціалістів на практику, хоча держава забезпечує 50 відсотків пільг на податки в цьому випадку. Мені дуже подобається відношення економістів ХХ ст. до оподаткування.Економістів хвилювали не стільки питання збирання податків, скільки питання виробництва: що громадяни одержували в обмін на податки, яким чином найбільш ефективно організувати виробництво суспільних благ в обмін на податки. Ця теорія так званого суспільного сектора збагатила принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом у частині ефективного використання податків при виробництві суспільних благ і неспотворювальної дії на економіку.

Це на мій погляд не менш важливе зараз, бо саме таке відношення допомогло б зробити оподаткування більш прозорим і зрозумілим для простих громадян.

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення, через вимоги МВФ, але для того, щоб податкова система нелишеіснувала, алей запрацювала і була корисною для суспільства та держави в цілому, потрібно працювати над вдосконаленням всієї системи законодавства України і усувати ті недоліки які призводять до гальмування прогресу та крокування до кращого життя країни.

Список використаних джерел

  1. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та   правоохоронних органів»[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0009525-08
  2. Митний кодекс. Глава 40. Декларування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://sfs.gov.ua/mk/rozdil-8/glava-40/
  3. ГоголевaТ.Н. Ключицевa В.Т. Хaустов Ю.И. Междунaроднaя экономикa: Учебн. пособие. – М: КНОРУС, 2015. – 304с.
  4. Базилюк А. Податкова система у пошуку оптимізації // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - № 1-2. - C. 37-44
  5. Британська Н.Н. Податкова система Запорізької Січі / Н.Н. Британська, Д.В. Шпильова, К.Г. Синиченко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: intkonf.org/britanska-nn-shpilova-dv-sinichenko-kg-podatkova-sistema-zaporizkoyi-sichi/.
  6. Бурденко І. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та ії вплив на зростання економіки // Економіка. Фінанси. Право. - 2015. - № 7. - C. 3-9.
  7. Вахновська Н. А. Податковий кодекс в контексті реформування податкової системи України / Н. А. Вахновська // Економічний форум. – 2015
  8. Електроне видавництво [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://gazeta.ua/news/economics
  9. У бюджеті на 2016 рік збережені практично всі місцеві податки в рамках децентралізації[Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.5.ua/ekonomika/u-biudzheti-na-2016-rik-zberezheni-praktychno-vsi-mistsevi-podatky-v-ramkakh-detsentralizatsii-zubko-103098.html
  10. Політик! Зменшуєш податки - не забудь і про видатки! [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.epravda.com.ua/columns/2015/10/16/563500/
  11. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади». [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3166-17
  12. Державна податкова служба України. Вікіпедія[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Державна_податкова_служба_України
  13. Нормативно-правові акти з питань оподаткування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/24/1744.html
  14. Кодекс професійної етики працівника органу державної податкової служби України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com/documents/date_9p/pg_iquasm.htm
  15. Концепція реформування податкової системи України // Урядовий кур'єр. - 2013. - 4 жовтня. - C. 11-12
  16. Кузьменко О., Плугатир М. Збори чи побори? / Юридичний вісник №7, 16-22 лютого 2014р.
  17. Фінансове право. Види податків та їх характеристика. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://pidruchniki.com/14940807/pravo/vidi_podatkiv_yihni_harakteristiki
  18. Довідник бухгалтера. Податки у 2016 році. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.buhoblik.org.ua/nalogi/nalogovoe-pravo/2838-podatki-u-rotsi.html
  19. Різниця між податком та збором [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.administr-law.org.ua/node/1000
  20. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.minfin.gov.ua
  21. Суд, правоохороні та правозахисні органи. Підручник [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ebk.net.ua/Book/SptpoU/
  22. Науково -практичний коментар до Податкового кодексу України
  23. Суд, правоохороні та правозахисні органи. Підручник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/SptpoU/3-4/332.htm
  24. Податкова система Київської Русі. Сайт Держаної податкової адміністрації у Львівській області. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sta.lviv.ua/index.php?id= 1050.
  25. Податковий Кодекс України 2016р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
  26. Податковий тягар ревізьких душ // Сайт Держаної податкової адміністрації у Львівській області. [Електронний ресурс]. – Режим доступу sta.lviv.ua/index.php?id=859.
  27. Постанова Уряду «Про реорганізацію міністерства доходів і зборів»
  28. Збір. Вікіпедія[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Збір_(економіка)
  29. Рейтинг країн за рівнем простоти податкової системи[Електронний ресурс] - Режим доступу:http://rating.rbc.ru/articles/2009/11/27/32632672_tbl.shtml?2009/11/27/32632652
  30. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство доходів і зборів»   http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/141/2013
  31. Митний кодекс. Глава 40. Декларування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://sfs.gov.ua/mk/rozdil-8/glava-40/
  32. Фінансове право України Воронова Л.К. (п.11.2)
  33. Чередніченко Ю. В. Питання реформування податкової системи України в період її незалежності // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 9. - C. 83 – 90.
  34. Декларування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/Декларування
  35. Податкове право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-172.html
  36. Податкова реформа у контекстівимог МВФ та відсутностіподатковогомислення [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1702:podatki-ta-spivpratsya-z-mvf-2&catid=8&Itemid=350

Податкова система України та перспективи її розвитку на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

2. Реферат Податкова система України та ступінь її досконалості щодо сприяння економічному зростанню країни

3. Реферат Геотермальна енергетика: перспективи розвитку

4. Реферат ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНТРОЛІНГУ ЯК НАУКИ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

5. Реферат ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

6. Реферат Сучасний стан та перспективи розвитку туризму шпаргалка

7. Реферат Перспективи розвитку української економіки в умовах євроатлантичної інтеграції

8. Реферат Постмодерністська парадигма історії: суть, основні складові, перспективи розвитку

9. Реферат Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку готельного бізнесу в Україні

10. Реферат Перспективи використання транзитного потенціалу України