Новости

Розвиток мовлення дитини немовлячого віку

Работа добавлена:






Розвиток мовлення дитини немовлячого віку на http://mirrorref.ru

Тема:Розвиток мовлення дитини немовлячого віку

Актуальність. Перше півріччя життя дитини являє собою етап емоційно-особистісного спілкування з оточуючими людьми, яке задовольняє його потребу в увазі та доброзичливості. Так як емоційно-особистісна  взаємодія робить вирішальний вплив на формування всіх сторін психіки дитини, цей етап спілкування отримує статус провідної діяльності дитини першого півріччя життя.

До моменту народження мозок і особливо кора головного мозку дитини представляє картину глибокої незрілості. Розвиток мовлення дитини пов'язаний з органічним розвитком його мозку, але в основному визначається вихованням дитини оточуючими його дорослими. Розвиток мозку в ранньому віці відбувається дуже інтенсивно. Однак не слід думати, що органічний розвиток мозку є достатньою умовою для психічного розвитку дитини, зокрема для розвитку його промови.

Є багато досліджень, які з великою переконливістю показали, що всі психічні процеси в дитини - сприйняття, пам'ять, увага, розумові операції, уява - розвиваються через мову (Л. С. Виготський, О. Л. Леонтьєв, А. Р. Лурія та ін .). 

Мета статті - показати, як формується мова дитини в немовлячому віці і які педагогічні впливи необхідні для того, щоб забезпечити своєчасний розвиток мовлення маленької дитини.

З кожним роком життя висуває все більш високі вимоги не тільки до нас, дорослих людей, а й до дітей: неухильно зростає обсяг знань, які потрібно їм передати. Для того щоб допомогти дітям впоратися з очікуваними їх складними завданнями, потрібно подбати про своєчасне і повноцінне формування у них мови. Це - основна умова успішного навчання. Адже за посередництвом мови відбувається розвиток абстрактного мислення, за допомогою слова ми висловлюємо свої думки.

Немовля з перших хвилин життя оточує безліч речей - пелюшки, пляшечки, ложечки, іграшки і т. д. Але як не дивно, маленька дитина цього не помічає, не бачить, не дивлячись на цілком нормальний зір. А щоб він побачив предмет, захотів взяти його в руки і розглянути, необхідне втручання дорослого.  Г. Л. Розенгарт-Пупко вважала що, мовуу дитини треба виховувати, треба вчити його розуміти мову оточуючих і самостійно говорити [4, с.4].

Для цього потрібно чимало зусиль з боку дорослих і активної діяльності самої дитини в різних видах його діяльності.

Спілкування з дитиною на думку багатьох фахівців і матусь починається ще під час вагітності : коли батьки і близькі люди розмовляють з дитиною через мамин животик. Тому вважається, що з самого початку вагітності мама повинна відчувати себе комфортно і ніжно розмовляти з майбутнім дитинчам.

Якщо ж говорити про спілкування вже після народження дитини, то воно починається, звичайно, з перших же секунд. Майбутні  матусі повинні стежити за своєю промовою під час пологів . Для того, щоб першим словом, почутим дитиною на білому світі, не стало непристойне слово.

З самого народження батьки повинні активно спілкуватися з немовлям привчаючи його до свого голосу, формуючи в нього тим самим уміння прислухатися до звуків. У перші місяці життя потрібно багато розмовляти з дитиною під час годування або купання, головне, що б він чув Вашу мову, бачив Ваше обличчя.

Немовлячий вік названий так з огляду відсутності активного мовлення у спілкуванні дитини з оточуючими у перший рік життя. Тому цей період вважається підготовчим для засвоєння активного мовлення. Мовний апарат дитини становить частину її організму, отримувану від народження. Водночас дитині необхідно навчитись володіти своїм мовним апаратом.      [2, с. 175]

Пасивне мовлення розвивається раніше активного. Перші реакції на слова дорослого виявляються після 20 днів життя як зосередження на голосі дорослого. На другому місяці життя малюк припиняє крик під впливом «розмови» з ним, зосереджуючись на обличчі дорослого. Спочатку голос дорослого нерозривно пов'язаний для дитини з його виглядом, є ознакою близької людини. Незнайомий голос викликає занепокоєння дитини. Ці перші реакції пов'язані не зі змістом мовлення, а із його тембром, тоном, інтонацією, ритмом. Будь-яке за змістом мовлення, супроводжуване агресивними жестами, негативними емоціями, роздратуванням та відповідною мімікою, викликає у малюка незадоволення, плач. З другого півріччя немовля здатне встановлювати зв'язок між знайомим словом і предметом, що є важливою умовою розуміння. Так, дитина шукає поглядом предмет, який назвав дорослий: «Де м'ячик?».

На основі реакції зосередження та здатності дитини співвідносити слова із позначуваними предметами виникають передумови слухання. Малюк зосереджується на розмовах між дорослими, під час читання дорослим ритмічних пісень або віршів.

Розвиток мови дитини можна умовно розділити на дві частини: розуміння мови дорослих та власна активна мова. Чим більший запас слів пасивної мови малюка, тобто тих, які він розуміє, тим швидше почне їх вимовляти сам.

Усе починається з розуміння окремих слів. Чи знаєте ви, що спочатку  дитина сприймає не зміст слів, а лише інтонації. Розмовляючи з нею, голос повинен бути спокійним, ніжним і ласкавим, викликати у малюка тільки позитивні емоції.

Немовля ще не розуміє значення того, що йому говорять. У першій половині 1-го року життя воно особливо реагує на ритмічно-мелодійні звуки голосу людини, у другому - зі всіх голосових впливів дорослого виокремлює звуки мовлення. Особливо чутливе до інтонації, з якою до нього звертається дорослий, до міміки, якою супроводжуються висловлювання. Чітка вимова слів, які виражають похвалу, викликає в нього позитивні емоції, а слова, сказані з нахмуреним обличчям, - негативні.

Реагувати на слова дорослих дитина починає дуже рано: вже на 3-му тижні вона зосереджується на голосі; на 2-му місяці - перестає кричати, якщо з ним розмовляють, зосереджується на обличчі дорослого.[3,с. 175]

Починаючи з двох місяців, дитина може видавати деякі звуки, в цей час батькам рекомендується розмовляти з немовлям  його ж мовою, вимовляти ті ж звуки за ним як би кажучи, що Ви його розумієте, що Вам подобається те, що він вимовляє, і посміхатися йому у відповідь. Якщо дитина чимось зайнята, і Ви заговорите, вона  обов'язково поверне голову, можна таким чином розвивати її сприйняття звуків. Взяти музичну іграшку або брязкальце і погрімити нею, але так, щоб дитина  цього не побачила, вона відразу ж обернеться на звук. Така вправа розвиває слухове зосередження у дітей, яке необхідне для розвитку мови.

З другої половини 1-го року життя дитина виявляє елементи мовного спілкування. Після 6 місяців у її мовленні з'являється лепет: тривалий час вона вимовляє різноманітні склади, намагається наслідувати ті, які чує від дорослих. Своїм лепетом малюк виявляє готовність до спілкування, завдяки йому навчається вимовляти і розрізняти нові мовні звуки. Вимова їх приємна для дитини, тому лепет триває іноді під час усього періоду неспання. Для розвитку мовлення немовляти лепет має важливе значення, оскільки завдяки йому поступово вдосконалюється використання губ, язика і дихання. 

Під впливом слова дорослого з 6-ти міс. дитина направляє своє сприймання предметів: малюк шукає навкруги себе названий дорос- лим предмет, знаходить його, бере у руки. Спочатку дитина проявляє здатність знаходити названий дорослим предмет, що має фіксовану локалізацію – наприклад, годинник стоїть на поличці, а якщо переставити його на шафу, дитина знайти не може. До кінця 8 місяця перестановка предмету вже не заважає дитині знайти його. До кінця 1-го року тривають прояви такої особливості: якщо дещо змінити зовнішній вигляд предмету (повернути годинник тильною стороною), дитина його не помічає. В оперуванні предметами, в ініціюванні дій з ними дитина реагує на слова дорослого. Вже у 9–10 міс. малюк вико- нує прості інструкції: «дай кубик», «тримай ложку». Синхронність, яка спостерігається між змістом мовлення дорослого й діями дитини з предметами свідчить про її розуміння слів дорослого на основі вста- новлення зв’язку між предметом і його назвою. Це надбання є надзвичайно важливим для розвитку абстрагуючої функції мовлення, що дозволяє людині подумки оперувати предметами при відсутності практичних дій із ними.[2,с.176]

До 9 місяців маленька дитина розуміє назви кількох предметів, знаходить їх у будь-якому місці, знає своє ім'я, дає іграшку, що знаходиться у нього в руках, розуміє слова, пов'язані з режимними процесами, виконує на прохання дорослого необхідні рухи і дії ("сідай", "пий", "дай ручку"). Так мова дорослого поступово починає регулювати дії дитини.

При нормальному мовному спілкуванні дитини з оточуючими мовні реакції у дітей утворюються шляхом наслідування і усталюються шляхом рефлекторного повторення.

М. І. Красногорський підкреслює, що при утворенні слова вирішальне значення має звукова сила складів, з яких складається слово. Дитина в першу чергу вибирає і упрочивает повторенням найбільш сильний акцентіруемий склад у чутному слові. Цей склад може бути першим, а нерідко і останнім у слові. Після цього вводиться в формується слово відносно слабкий, раніше опускається склад. Для нормального розвитку мовлення дитини важливо збагачення її словникового фонду шляхом спілкування з оточуючими, виправлення помилок у вимові слів і тренування в засвоєнні мовних стереотипів-шаблонів.

Із початком розуміння мовлення дорослого і з використанням перших слів дитина сама звертається до дорослого, вимагаючи від нього спілкування, називання все нових предметів. Завдяки цьому до кінця немовлячого періоду засвоєння мовлення набуває активного характеру, стає одним із важливих засобів розширення можливостей спілкування дитини з дорослим.

Перші слова, які засвоює дитина, позначають добре знайомих їй осіб та предмети: мама, баба, кіт. Їх кількість досягає 20 слів. Зв'язок між словом і предметом не стійкий, тобто дитина слабо засвоїла значення слова. Вона називає певним словом не тільки позначуваний ним предмет, але й інші, що мають подібну виразну ознаку: словом «кіт» називає хутряну шубку. Не чітко розмежовуються предмети та дії з ними: словом «мий» дитина називає мило. Тому розуміння дорослим перших слів дитини вимагає опори на ситуацію, на сприймання предметного оточення, жестів, міміки дитини.

Водночас для дитини слова наділені певним смислом, за ними стоїть певна реальність, що свідчить про засвоєння власне звукових оболонок слова, а не просто поєднання звуків. На кінець немовлячого віку виникає фонемна стадія у розвитку мовлення дитини.

Загалом, щодо особливостей розвитку мовлення в немовлячому віці можна зробити наступні узагальнення:

- засвоєння структури рідної мови відбувається у дитини через мовлення - спілкування за допомогою мовних засобів;

- джерелом розвитку мовлення дитини виступає її комунікативна потреба;

- протягом немовлячого віку триває підготовчий період до засвоєння активного мовлення, який завершується фонемною стадією;

- перший досвід спілкування дорослого з дитиною призводить до початку в засвоєнні пасивного мовлення - дитина починає розуміти слова дорослого та регулювати свою поведінку у відповідь на них;

- у межах пасивного мовлення виникає здатність дитини встановлювати зв'язок між назвою предмету і самим предметом;

- активне мовлення розвивається на основі проходження дитиною етапів гуління, гукання, лепету, жестикуляторного мовлення;

- лексичний запас дитини до кінця першого року становить до 20 слів, що позначають знайомих осіб та предмети [1, с. 160]

Перші слова і фрази, вимовлені дитиною, - довгоочікувана подія в родині, велика радість для батьків. Дитина, яка розуміє звернену до нього мову і сам починає говорити, набуває нові засоби спілкування, повніше сприймає навколишній світ, засвоює знання, не доступні йому раніше. Великий російський педагог К. Д. Ушинський писав: «Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх додавання і видозміни, але безліч понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів ..." [5, с.560] Перші слова і фрази, вимовлені дитиною, - довгоочікувана подія в родині, велика радість для батьків.

Списоквикористанихджерел:

  1. Авдєєва Н.Н. Ви і немовля: Біля витоків спілкування/ Н.Н. Авдєєва, С.Ю.Мещерякова. – М. : Педагогіка, 1991. – 160 с.
  2. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 175-176с.
  3. Павелків Р. В., Цигипало О. П. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Академ-видав, 2008. – 175с.
  4. Розенгарт – Пупко Р.В. Формування мови у дітей раннього віку / Розенгарт -Пупко Р.В. - М.: Сенс, 2003. – 4 с.
  5. Ушинський К.Д. Дитяча психологія/ К.Д.Ушинський, Собр. Соч., т.2.,  – М.- Л., видавництво АПН РРФСР, 1948. – 560 с.

Розвиток мовлення дитини немовлячого віку на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Комунікативна діяльність розумово відсталої дитини молодшого шкільного віку

2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ

3. Творчий розвиток особистості дитини у літературні спадщині Януша Корчака

4. Патронаж новонародженої дитини

5. Охорона прав організацій мовлення

6. Права та обов’язки дитини

7. Психофізіологія та патологія мислення та мовлення

8. Культура ділового мовлення: І.Б. Ментинська, І.Д. Шмілик

9. Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника

10. Умови успішної адаптації дитини до дитячого садку