Новости

Проведення заняття з працівниками з психологічної підготовки

Работа добавлена:






Проведення заняття з працівниками з психологічної підготовки на http://mirrorref.ru

ЗАТВЕРДЖУЮ

Безпосередній керівник

виробничої практики

психолог відділу психологічного

забезпечення та СГР ЦЗД

Управління ДСНС України

у Черкаській області

старший лейтенант служби

цивільного захисту

Р.В. Бондаренко

                       "___"   ___________ 2016 року

ПЛАН – КОНСПЕКТ

Проведення заняття з працівниками з психологічної підготовки

Тема :Формування психологічної готовності до роботи в особливих умовах

Мета : ознайомити співробітників із даною темою.

Час : 1 година

Місце проведення :навчальний клас

Порядок проведення заняття :

  1. Організаційний момент – 5 хв. :

-перевірка присутніх;

-визначення мети і теми заняття, питань для вивчення.

2. Контроль знань – 5 хв. :

-перевірка освоєння раніш пройденого матеріалу

3.Виклад матеріалу – 50 хв.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Психологічна готовність до роботи в особливих умовах…………………………..4

Шляхи підвищення психологічної стійкості особового складу…………………….6

Методи та прийоми саморегуляції……………………………………………………8

Висновок…………………………………………………………………………………10

Література………………………………………………………………………………11

Вступ

Одним із шляхів підвищення ефективності діяльності фахівців оперативно-рятувальної служби є врахування тих індивідуальних особливостей, які повинні відповідати вимогам, що пред'являє до них професія.

   Професія працівника ДСНС України ставить підвищені вимоги як до фізичного, так і до психологічного стану людини, тому що відбувається здебільшого в умовах складних, екстремальних ситуацій.

   Як відомо, велика кількість соматичних хвороб має психогенний характер. Їх початком є різного роду стресогенні чинники. Найбільш стресовими чинниками є події та ситуації, які пов'язані з сімейними обставинами, з професійним становленням та взаємовідносинами в колективі.

   Якщо індивідуальні психологічні властивості людини не відповідають вимогам професії оперативно-рятувальної служби, то це перешкоджає швидкому й ефективному оволодінню професією, призводить до зростання плинності кадрів, вимагає значного психологічного напруження для якісного виконання роботи. Це є однією з причин перенапруження організму і травматизму особового складу.

   При вирішенні службових завдань співробітники нерідко стикаються з необхідністю діяти в умовах дефіциту часу й інформації, у нестандартних умовах, які вимагають творчого підходу, в умовах підвищеної відповідальності за наслідки своїх слів і вчинків, а також в умовах конфліктності спілкування і психологічного протиборства.

  1. Психологічна готовність до роботи в особливих умовах.

„Психологія діяльності в особливих умовах” є однією з галузей психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності змін і відновлювання психічної діяльності:

- особистості в умовах, що є екстремальними за своїм характером, пов`язані з дією стрес-факторів підвищеної інтенсивності та несуть у собі головним чином безпосередню небезпеку для життя та здоров`я її суб`єкта, пов`язані з безпосереднім ризиком чи загрозою для його життя та здоров`я під час та після виконання професійних обов`язків;

- інших осіб, що постраждали внаслідок дії зазначених факторів;

- а також пов`язані з цим аспекти психодіагностики, психотерапії, психокорекції, реабілітації та психопрофілактики.

За інтегральними оцінками, до таких категорії осіб можна віднести пожежників і рятувальників, співробітників правоохоронних, спеціалізованих органів, військовослужбовців, космонавтів, пілотів, моряків, охоронців, шахтарів, водіїв, спортсменів, працівників АЕС і т.п., а також інших осіб, що стали жертвами подій, пов`язаних зі специфікою професійної діяльності зазначених категорій фахівців (ліквідація наслідків стихійного лиха, природних катаклізмів, боротьба з організованою злочинністю, корупцією, тероризмом, оперативно-розшукова діяльність, виконання миротворчої місії в інших країнах і т.і).

Таким чином, об`єктом дослідження, проектування психології діяльності в особливих умовах є факти і закономірності формування, функціонування суб`єктів діяльності (індивидуальних, групових) у різнобічних умовах середовища. При цьому середовище також розуміється широко (як таке, що включає предметні, соціально-психологічні, психофізіологічні, організаційні, гігієнічні, естетичні складові, фактори безпеки діяльності і т.п.). У свою чергу діяльність в особливих умовах охоплює такі окремі її види як спілкування, гра, учіння, і власне оперативно-службова та службово-бойова діяльність.

„Психологія діяльності в особливих умовах” є дослідження і/або проектування процесів, що характеризують суб`єкта діяльності (індивидуального, групового) у відповідних (таких, що враховуються чи проектуються) середовищах перебування (проектування, програмування, управління цією діяльністю).

II. Напрями досліджень:

1. Методологічні основи вивчення процесів розвитку і функціонування особистості як суб`єкта діяльності в особливих умовах діяльності.

2. Вивчення особливостей прояву психіки у небезпечних професіях та спорті.

 3. Психологічні проблеми дослідження стійкості діяльності в особливих умовах.

4. Методологічні засади психології професійної діяльності співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури).

5. Теоретико-психологічні основи професійної діяльності співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури).

6. Психологія взаємодії співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) з об’єктами професійної діяльності.

7. Психологія об’єктів професійної заінтересованості співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) з об’єктами професійної діяльності.

8.      Психологічні основи роботи (отримання, обробка, передача тощо) співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) з інформацією та інформаційними джерелами.

9.  Детермінанти та закономірності ефективного психологічного впливу співробітниками (працівниками) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) на об’єкти професійної діяльності.

10.  Психологічні фактори (чинники, умови) надійності та ефективності професійної діяльності співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури).

11. Психологічна готовність (відповідність, придатність) співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) до професійної діяльності: детермінанти, критерії, діагностика, формування (корекція).

12. Психологічна підготовка співробітників (працівників) правоохоронного органу (спеціальної служби, силової структури) до професійної діяльності.

  1. Шляхи підвищення психологічної стійкості особового складу

Постановка проблеми. Вплив стресогенних чинників на представників екстремальних видів діяльності призводить до деяких негативних наслідків психічної діяльності цих представників. Для збереження людського потенціалу необхідно проводити цілеспрямовані заходи щодо підтримки оптимального стану психіки персоналу. Це, в свою чергу, вимагає розробки заходів відновлення психоемоційного стану персоналу екстремальних видів діяльності, до яких входить діяльність рятувальників ДСНС.

Як відомо, професійна діяльність ДСНС направлена на захист життя та здоров’я людей від порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат (надзвичайних ситуацій)

Рятувальники, як ніхто, практично щодня зіштовхуються із ситуаціями реальної загрози життю та здоров'я людей. На їх очах дуже часто гинуть діти, дорослі люди, трапляються різноманітні кризові ситуації. Працівник МНС України практично завжди зіштовхується з людськими стражданнями, втратами, горем. Рятувальники в багатьох випадках залишаються останньою надією для постраждалого населення, зважуючи на можливість залишитися живими та отримати дієву допомогу.

Ці емоції не завжди носять позитивний характер, частіше усього вони бувають негативними. Постійне накопичення негатива призводить до стресу та дезадаптивних станів.

Після виконання різноманітних професійних завдань кожному фахівцю ризиконебезпечного напряму діяльності необхідний певний час для відновлення особистісного фізичного та психічного здоров’я.

На сьогодні період, коли спеціаліст відновлює свої сили, більшістю спеціалістів визначається як «реабілітація». Реабілітація зазвичай передбачає, в першу чергу, медичну допомогу з використанням медикаментозного втручання. У традиційному варіанті складовою частиною реабілітації іноді є і психологічна реабілітація, що проводиться з особовим складом, який проходить лікування [1]. Але більшість фахівців ДСНС України не потребує лікування й іншими шляхами досягає того стану, в якому вони перебували до надзвичайної ситуації.

Якісна робота психолога ДСНС в межах відновлювального періоду забезпечується дотриманням низки принципів надання психологічної допомоги та застосуванням спеціальних форм і методів, що відображають специфіку

конкретної надзвичайної ситуації, в ліквідації наслідків якої брали участь рятувальники.

Тому, до психологічного забезпечення відновлювального періоду діяльності особового складу ДСНС входить:

•Психологічне інформування особового складу про можливі негативні психологічні наслідки екстремальної діяльності та шляхи їх подолання.

•Діагностика психічного стану, що складає групу ризику (ті хто виконували найбільш складні завдання)

•Психологічне консультування рятувальників з питань, що виникли з пережитими ними психологічними труднощами відновлювального періоду.

•Соціально-психологічна підтримка особам, які переживають труднощі відновлювального періоду.

•Використання спеціальних психологічних методів, спрямованих на прискорення відновлювання процесів.

  1. Методи та прийоми саморегуляції

         Для працівників оперативно-рятувальної служби дуже важливо ефективно справлятись (в більшості випадків самостійно) зі значними стресогенними навантаженнями, зокрема, із станом пригніченості, негативними, нав`язливими думками, із проявами депресії.

     Існує багато засобів управління своїми емоціями, бажаннями та потягами, засобів боротьби із своїми шкідливими звичками, небажанням активно діяти, сприймати позитивно себе, людей та обставини. У силах кожної людини змінити не світ, щоб він відповідав її ідеальному образу, а себе і своє ставлення до себе і світу, щоб бути спокійною, вдоволеною життям та щасливою. Щасливі та радісні люди можуть випромінювати навкруги те, що мають у собі – щастя і радість. Діапазон запропонованих засобів дійсно дуже широкий: від простих фізичних вправ до використання можливостей нашої уяви, від концентрації уваги на диханні та серцебитті до роздумів про сенс буття. Тому для кожної людини, що бажає бути спокійною та щасливою, знайдеться свій шлях досягнення цієї мети.

     Для зручності розглядання всі засоби саморегуляції можна поділити на групи за принципом зв’язку їх із певними процесами та явищами у житті людини, які вона може використовувати для покращення свого емоційного стану. Перш за все це дві такі групи: саме психологічні засоби та психофізіологічні.

        ➢ Психологічні засоби – у їх основі лежить сприяння на психоемоційний стан через взаємозв’язок емоцій та психічних процесів – пам’яті , уяви, мислення, уваги та волі.

     Часто говорять про емоційно – вольові процеси, і тому вольові засоби базуються на свідомій саморегуляції діяльності та поведінки, що спрямована на подолання перш за все внутрішніх перепонів (страхів, негативізму психічної інертності) та зовнішніх труднощів при досягненні мети.

Сюди відноситься влада над собою, самоконтроль, самопотяг, самопритиснення. І звичайно, найкращим рівнем вольової діяльності вважається вміння керувати своїми емоціями.

        ➢ Психофізіологічні засоби, що оптимізують психоемоційний стан в результаті реалізації закону взаємозв’язку ЦНС з м’язовою, дихальною серцево-судинною системою.

     М’язово – емоційні  засоби – використовують у саморегуляції зовнішні рухові та статичні прояви психоемоційного стану.  А саме мімічні прояви, позу, ходу, поставу та інше.

Висновки

Підсумовуючи всі вищенаведені теорії та методики професійно-психологічного розвитку особистості, слід зазначити, що на даному етапі  практика має багаточисельні факти його успішного використання  Отже, розуміння ролі психологічного тренінгу розвитку професійно важливих якостей в працівників оперативно-рятувальної служби підрозділів ДСНС в професійній підготовці фахівців буде сприяти  розповсюдженню його використання в системі професійної підготовки.

Література:

1. Психологія / За ред Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.

2. Самонов А.П. Психология для пожарных. – Пермь, 2000.

3. Ведение в психологию / Под ред. А.В.Питровского. – М., 1996.

4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1999.

5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин, 1987.

Студент В.Г. Мірошниченко

"" липня  2016 року

Проведення заняття з працівниками з психологічної підготовки на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат План конспект проведення заняття із функціональної підготовки з персоналом

2. Реферат План конспект проведення заняття із тактичної підготовки пожежних-рятувальників з особовим складом

3. Реферат ПРОВЕДЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ«КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ «РОСИНКА»»

4. Реферат АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У СКЛАДІ МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

5. Реферат ПРАКТИЧНІ ТА СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

6. Реферат Практичні заняття з іноземної мови

7. Реферат Підводний світ конспект логопедичного заняття

8. Реферат Групова дискусія як метод групової психологічної роботи

9. Реферат ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ШКОЛИ

10. Реферат ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ХВОРОБИ В СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ