Новости

Типові проблеми соціальної адаптації студентів-першокурсників

Работа добавлена:






Типові проблеми соціальної адаптації студентів-першокурсників на http://mirrorref.ru

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

  1. Головні аспекти соціальної адаптації першокурсників

1.1    Процес адаптації першокурсників до нових  умов навчання у вищих навчальних закладах……………………………………………………….....4

1.2. Стереотипи пізнавальної діяльності, які ускладнюють процес                соціальної адаптації………………………………………………………......7

1.3.   Адаптація до обраної професії – основний аспект соціалізації

студентів – першокурсників……………………………………………….....9

  1. Роль академічної групи у соціалізації першокурсників………..…..12
  1. Типові проблеми соціальної адаптації студентів-першокурсників

2.1. Форми та види соціальної адаптації  студентів-першокурсників……………………………………………………………...16

2.2.Навчальна діяльність, як чинник соціалізації студентів-першокурсників………………………………………………………...……20

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………………….22

ВСТУП

  Студентство в Україні складає вагому частку суспільства, яка зайнята специфічною працею - навчанням. За останні роки відбулося значне зростання кількості молодих людей, які здобули або здобувають вищу освіту, що позитивно впливає не тільки на економічний розвиток нашої країни, але й на її становлення як демократичної європейської держави.У той же час, студентство не займає самостійного місця у системі виробництва, його соціальний статус тимчасовий, хоча і престижний, а суспільне та соціальне становище визначається рівнем соціально-економічного розвитку країни.

Вступаючи до вищого навчального закладу, студенти стикаються з рядом проблем, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до  нових умов навчання, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, втрати роками закріплених взаємин з колективом та формуванням нових навичок, а також з невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки.

Нерідко соціально-психологічна дезадаптація породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. Важким наслідком дезадаптації є стан напруженості і фрустрації, зниження активності студентів у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Усе це призводить до психічного перевантаження, яке власне і знижує адаптативні можливості і, як наслідок, сприяє порушенню психічного здоров’я особистості.

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних змін – нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у вищому освітньому закладі.Вони обумовлені ситуацією нових і незвичних вимог для студента.

Проблема адаптації першокурсників вимагає як спеціального теоретичного вивчення цього процесу, так і експериментальної перевірки системи навчально-виховних заходів, здатної прискорити входження студентів-першокурсників до колективу, звести до мінімуму наслідки дезадаптації.

1.Головні аспекти соціальної адаптації першокурсників

1.1.Процес адаптації першокурсників доновихумов навчання у ВНЗ

Процес адаптації першокурсників до умов навчання у вузі є дуже складним та багатогранним. — Білоруський педагог Н.А.Березовін розглядає адаптацію як "комплексний динамічний процес", зумовлений взаємодією психологічних, соціальних і біологічних факторів.

Адаптаціястудентів до навчального процесу у вузі включає цілий ряд аспектів, заякими стоять різні зони труднощів, з якими доводиться стикатисястудентам на початковому етапі навчання у вузі.

Можна чітко виділити три головних аспекти адаптації першокурсника:

  1. Професійний -передбачає формування любові до обраної спеціальності, поступове набуття професійних умінь і навичок.
  2. Соціально-психологічний - пов'язаний з труднощами в засвоєнні нових соціальних норм, встановленні та підтриманні студентом певного соціального статусу в новому колективі і т. ін.
  3. Дидактичний - пов'язаний з пристосуванням до нової дидактичної ситуації, що відрізняється від шкільної формами та методами організації навчального процесу. Ця новизна і пов'язані з нею труднощі створюють свого роду дидактичний бар'єр, який треба подолати. Головними труднощами даного аспекту є зростання обсягу та складності навчального матеріалу, збільшення питомої ваги самостійної роботи, а також невміння працювати самостійно, планувати та розподіляти свій час та інше.

Соціально-психологічна адаптація нерідко ускладнює дидактичну, оскільки вимагає переключення уваги з навчання на спілкування. Всі ці сторони одного процесу тісно пов'язані між собою. Кожна з них має свої характерні риси й особливості і відіграє важливу роль в житті першокурсника.

Дидактичний аспект відіграє важливу роль в процесі адаптації першокурсника до нових умов навчання у вузі, бо навчання є основою діяльності студента, а успішність в навчанні - одним з головних критеріїв його адаптованості.

Студенти перших курсів, набуваючи статусу самостійних дорослих людей, залишаються у своїй більшості за віком, психологією, розвитком, світоглядом і життєвим досвідом близькими до учнів старших класів середньої школи. Тому навчально-виховна робота на першому курсі має проводитися з урахуванням вікових особливостей студентів, рівня їх підготовки, а також специфіки вузу або факультету.

Перехід вчорашніх школярів від класно-урочної системи навчаннядо переважно самостійних занять нерідко відбувається досить боляче. Не всі з них справляються ізподоланням цих труднощів та швидко перебудовують звичні форми навчальноїроботи. Недостатня психологічна та практична непідготовленістьбагатьох випускників середньої школи до вузівських форм і методівнавчання приводить не тільки до їх неуспішності. Невміння студентівсамостійно перебудувати засоби навчально-пізнавальної діяльностівідповідно до нових умов навчання викликає у них почуття розгубленості,незадоволення та веде до негативного ставлення до навчання в цілому. Удеяких студентів першого курсу - процессадаптації до нових умов та вимог й розробка оптимальних моделей успішноїнавчальної діяльності у вузі протікає дуже повільно.

Труднощіпристосування до нових форм навчання значно знижують розумовупрацездатність студентів. Психологічна непідготовленість до вузівськихформ навчання,  може сприяти поступовомунакопиченню розумової, психологічної втоми, що негативно відбивається назагальному самопочутті студента, ослаблює його увагу, пам'ять, мислення,волю, без оптимального стану яких неможлива успішна навчальнадіяльність.

Труднощі, що відчувають першокурсники у зв'язку з переходом на нові форми та методи навчальної роботи, закономірні, їх наукове пояснення ґрунтується на фізіологічному вченні про вищу нервову діяльність.Стильнавчальної роботи, що склався в учнів за роки навчання в середній школі,можна розглядати як певний динамічний стереотип. Будучи сформованим, цейстереотип має дуже важливе значення для успішності навчальноїдіяльності. Викликаючи автоматизацію здобутих навчальних вмінь танавичок, він сприяє найкращому пристосуванню організму до роботи, щовиконується, значно полегшує її та робить більш продуктивною. Особливості вироблення динамічного стереотипу такі, що сформуватинеобхідну систему вмінь та навичок набагато легше, ніж перебудовуватиту, що вже склалась. В цих умовах встановлення нового динамічногостереотипу вимагає, надмірної нервової праці.

Вступ випускника середньої школи до вузу та наступне його пристосування до нових форм і методів навчання і є значною мірою процес не стільки вироблення нових, скільки перебудови вже існуючих стереотипів навчальної роботи.Студенту необхідно докорінно ламати звички пізнавальноїдіяльності, що склалися за роки навчання у школі, і формувати нові.

Різка ломка багаторічного, звичного робочого стереотипу інколипризводить до нервових зривів і стресових реакцій. З цієї причини періодадаптації, що пов'язаний із ломкою колишніх стереотипів, може на початкуобумовити і порівняно низьку успішність, і труднощі в спілкуванні. Томуробота по озброєнню студентів технологією пізнавальної діяльностіповинна будуватися з урахуванням і на ґрунті здобутих у школі прийомів іметодів навчальної праці. Але будь-яке перенесення раніше засвоєних навчальних вмінь та навичок сприяє більш успішному оволодінню новими стереотипами діяльності лише за умови, якщо між ними є певна схожість.

Деякі шкільні стереотипи навчальної діяльності не підходять стереотипам навчальної діяльності не підходять до вузівського навчання і в деяких випадках є для нього перешкодою. В цьому випадку проявляється відоме в психології явище інтерференції, коли раніше засвоєні вміння та навички перешкоджають успішному здійсненню послідуючої діяльності і потребують певної перебудови.

1.2. Стереотипи пізнавальної діяльності, які ускладнюють процес  соціальної адаптації

1. Ці труднощі проявляються вже у процесі сприйняття і осмислення студентами матеріалу, який вивчається.У школі основна робота з осмислення нових знань відбувається на уроці під керівництвом вчителя з використанням різноманітних методів, що полегшують процес навчання.А домашня роботаучнів зводилася головним чином до повторювання і завчанняматеріалу.Школяру, що виробив стереотип режиму навчальної діяльності науроці, доводиться з перших днів переборювати його в вузі.

Це призводить до того, що більшість першокурсників слабо володіють логічними операціями по осмисленню виучуваного матеріалу, і навчальний процес у вузі змушений значною мірою спиратися на репродуктивне мислення першокурсників, що не дає можливості приймати оптимальні рішення в нестандартних ситуаціях і легко адаптуватися в умовах діяльності.Засвоєння знань у них зводиться переважно к читаннюматеріалу за підручником або конспектом лекції. При цьому студентинамагаються не стільки зрозуміти матеріал, скільки запам'ятати його.

У цьому зв'язку робота з навчання студентів технології навчальної діяльності повинна містити розкриття закономірностей і методичних прийомів сприйняття і осмислення виучуваного матеріалу.

2. Вплив стереотипів шкільного навчання значною мірою виявляється в організації навчальної роботи з повторення і закріплення матеріалу.Система

шкільного навчання побудована таким чином, що пояснення нового матеріалу

та його закріплення поєднуються в одне ціле самою структурою уроку. Увузі ж синхронність між повідомленням нових знань та їх закріпленнямбільшою мірою відсутня. Крім того, викладення матеріалу під час лекції ійого закріплення на практичних або семінарських заняттях часто розділенітривалим проміжком часу. Тому у вузі робота з осмислення й засвоєннятеоретичного матеріалу, що викладається в лекції, повиннасинхронізуватися з процесом самостійної позааудиторної роботи ісупроводжуватися його глибоким осмисленням і самоконтролем. Від того,наскільки правильно організовується ця робота, залежить глибина йміцність знань студентів.

3. Специфіка вузівського навчання багато в чомузумовлена відсутністю систематичного поточного контролю за якістюзасвоєння знань. У середній школі, як відомо, контроль за навчальноюроботою та засвоєнням виучуваного матеріалу здійснюється на кожномууроці. У вузі ж, де немає щоденної перевірки знань, випускники шкіл отримують в цьому відношенні більшу свободу дій. Відбувається різка зміна тих стереотипів відношень з викладачами, які роками складалися в середній школі. Відчуваючи себе достатньо вільними від педагогічного контролю, багато першокурсників підмінюють регулярну роботу з засвоєння знань епізодичними, безсистемними заняттями, що веде до відставання. Така система навчальної роботи не забезпечує належної підготовки студентів.

4. Надзвичайно важливе значення для успішного навчання в вузі має правильна організація самоосвітньої роботи студентів з розширення та заглиблення своїх знань.Навчальні заняття у вузі, зокрема лекції, мають по відношенню до процесу засвоєння знань лише установчий, орієнтуючий характер. Лекція відіграє роль чинника, що спрямовує самостійну творчу діяльність студентів, і її неможна розглядати як головне джерело знань. Студентам необхідно самимактивно здобувати знання різними шляхами: працювати з підручником,додатковою літературою, науковими першоджерелами і т. ін. Проте цихнавичок майбутні студенти в школі не здобувають. Додаткова література,що вивчається школярами, складається лише із невеликої кількостіпершоджерел. Саме цим можна пояснити невміння більшості випускниківсамостійно працювати над поглибленням і розширенням своїх знань.

1.3. Адаптація до обраної професії – основний аспект соціалізації студентів-першокурсників

Було б неправильно вважати, нібито першокурсник зовсім неготовий до вузівського навчання. Однак того, що він знає і що вміє, якправило, дуже мало для успішного навчання у вузі. Першокурсниканеобхідно вчити вчитися - це беззаперечна істина. Таким чином, ми бачимо, що одне з найважливіших завдань, яке стоїть перед педагогами вузу, полягає в озброєнні студентів методами самостійної роботи.Головнаувагавищої школи повинна бути зосереджена на всебічному поліпшенніпрофесійної підготовки спеціалістів. Розв'язання цього завданняпочинається на перших курсах. У ході навчання молода людина дістаєвідомості про майбутню професію, ознайомлюється із спеціальноюлітературою.

Оволодіннянавичками навчання і перше ознайомлення з професією -найважливіші чинники в процесі адаптації. Як правило, студентнамагається обрати таку професію, яка дозволить йому з часомзастосувати, реалізувати набуті знання, здібності, буде відповідати йогоінтересам, психологічним особливостям. Правильно обрана професія -неодмінна умова успішної адаптації студентів молодших курсів. Адже,якщовибір професії невдалий, тобто не відповідає ні здібностям, нізазіханням особистості, адаптація не буде оптимальною. Тому одниміз головних завдань вузу повинно стати надання допомоги першокурсникам упрофесійній адаптації.Професійна адаптація в умовах вузу є процессомформування у студентів інтересу до обраної професії, прагнення досконалооволодіти нею. Така адаптація передбачає оволодіння повним обсягомзнань, умінь і навичок за професією, методикою і логікою науки.

Професійне формування студента успішно здійснюється втому разі, якщовоно ґрунтується на інтересі, нахилах та здібностях молодої людини допевної професії.  Якщо студент ще до вступу в вуз твердо вирішив питання про вибір ним професії, усвідомив її значення, її позитивні та негативні відомив її значення, її позитивні та негативні сторони, вимоги, які вона висуває, то навчання у вузі буде цілеспрямованим і продуктивним, тобто адаптація здійснюватиметься без особливих утруднень.Професійні нахили молодої людини як потреба в певній діяльності починають формуватися ще у школі.

Тому у середніх закладах освіти має проводитися профорієнтаційна робота, яка істотною мірою визначить загальний зміст професійної спрямованості студентів.

Одним із найважливіших аспектів професійної адаптації є мотиваційно-особистісний, пов'язаний з формуванням позитивних навчальних мотивів і особистісних якостей майбутнього спеціаліста. Мотиви визначають характер і соціально-психологічної адаптації - місце, яке займає спілкування в діяльності студента, особливості його переживань, пов'язаних з його соціальним статусом. В розвитку особистості майбутнього спеціаліста особливе значення має формування позитивних мотивів та дійових цілей, оскільки мотиви та цілі є найважливішими детермінантами діяльності. Виділяють різні класи навчальних мотивів студентів: - широкі соціальні, в яких відбивається суспільна значимість навчання; - професійні, що відбивають значимість навчальної діяльності для оволодіння майбутньою професією;-пізнавальні, пов'язані із потребою в нових знаннях, їх нерідко називають позитивними, або внутрішніми мотивами, оскільки вони безпосередньо пов'язані зі змістом навчальної діяльності. Крім зазначених внутрішніх виділяють ще так звані зовнішні мотиви, не пов'язані безпосередньо зі змістом навчальної діяльності, що орієнтують на цінності, що лежать за її межами, та не входять в її зміст.

Це перш за все мотиви матеріального заохочення (стипендія). Для зазначених мотивів притаманна орієнтація на певну матеріальну цінність. До цього ж класу зовнішніх мотивів можна віднести мотив побоювання невдачі або покарання. Студентів с переважанням даного мотиву переслідує постійна тривога з приводурезультатів майбутнього контролю знань, побоювання відсіву та ін. Щеодин клас зовнішніх мотивів утворюють вузькосоціальні, що відбиваютьзначимість навчальної діяльності заради мікросоціальних відносин (мотивиспілкування, соціального престижу та інше).

Тобто всі ці мотиви єзовнішніми по відношенню до безпосередньої мети навчання. Знання йвміння в цих випадках служать лише засобом для досягнення інших основнихцілей. Сама ціль - навчання - за таких умов може бути байдужою абонавіть відразливою. Навчання має деякою мірою вимушений характер івиступає як перешкода, яку треба подолати на шляху до головної мети.

Для даної ситуації, що є конфліктною, характерна наявність протиборчих сил, тому вона пов'язана зі значним психічним напруженням, потребує внутрішніх зусиль та часом боротьби індивіда із самим собою.Привеликому загостренні конфлікту можуть виникати тенденції «вийти ізситуації». Тоді студент кидаєнавчання - починає порушувати правила. Таким чином, переважання зовнішньої мотивації значною мірою ускладнює процес адаптації і негативно впливає на навчальну діяльність студентів. Орієнтація на професію сприяє формуванню у студента позитивного ставлення до навчальної діяльності, результатом якого є , як правило, глибоке оволодіння знаннями, інтелектуальний і духовний розвиток, професійна підготовленість. Якщо ж у молодої людини не сформоване позитивне ставлення до професії, то це нерідко призводить до того, що випускник вузу залишає роботу за набутою ним спеціальністю і змінює її на іншу, до якої відчув потяг чи керуючись при цьому утилітарними життєвими мотивами. Тому профорієнтаційна робота на першому курсі надзвичайно важлива.Якщо належна профорієнтація не проводиться,то це є однією з головних причин того, що у студентів формуєтьсянегативне ставлення до обраної ним професії.

1.4. Роль академічної групи у соціалізації першокурсників

Успіх у навчанні багато вчому залежить від умов життя і побуту студента, ставлення до ньоговузівського колективу, тієї ролі, яку він у ньому відіграє. Цей аспектпроцесу становлення студента прийнято називати соціально-психологічноюадаптацією - активне входження першокурсника в специфічне соціальне молодіжне середовище, оволодіння ним роллю студента, пристосування і звикання його до нових умов життя, зокрема в гуртожитку, набуття ним життєвого досвіду, самостійності, певної соціальної зрілості, розвиток ініціативи. Специфіка адаптації першокурсника визначається тим, що його життєві орієнтації та інтереси зосереджуються в основному на навчанні у вузі або залишаються тісно з ним пов'язаними.Рушійним моментом соціально-психологічноїадаптації є певна розбіжність між особистими планами, звичками,здібностями студента і тим становищем, яке він займає в групі, на курсі,вузі, тими вимогами, що ставляться до нього як студента. Звідсиберепочаток прагнення, характерне для більшості першокурсників, - зміцнитисвоє становище самовідданою навчальною працею, завоювати авторитетактивною участю в громадському житті курсу і факультету, науковій роботій т. ін.Можна назвати два головних критерії соціально-психологічноїадаптації, по-перше, - це успішність, почуття задоволеності результатаминавчальної роботи, по-друге, - це так званий соціальний успіх, якийполягає як в освоєнні нових умов життя, так і в завоюванні авторитету встудентському колективі і у викладачів вузу.

Важливу роль упроцесі соціально-психологічної адаптації відіграє студентськаакадемічна група. Взагалі група є одним з найбільш вирішальних

мікросоціальних факторів формування особистості, а також одним знайбільш дієвих засобів виховання. Великий вплив справляє група на формування етичної культури,почуття відповідальності за доручену справу, причетності до діяльності ітрадицій вузівського колективу. Те, як кластимуться відносиниуться відносинипершокурсника з групою, значною мірою впливатиме на швидкість таефективність його адаптації в вузі. Труднощі в цьому аспекті адаптації викликані тим, що існують значні відмінності між соціальною ситуацією, яку покинув першокурсник, і ситуацією, до якої йому доведеться адаптуватися. Різноманітність відносин, які виникають між людьми в процесі тривалого взаємного спілкування, складає дві основних системи: систему ділових відносин і систему особистісних відносин. І якщо у школярів основою формування мікрогруп більшою мірою виступають міжособистісні відносини, то серед студентів, у яких, як правило, вже сформувалося коло друзів поза університетом, більш актуальними є ділові стосунки. До того ж, оцінка міжособистісних відносин в групах знижується зі збільшенням віку студентів.

Отже, середовище студентського колективу на перших порах є більш сприятливим для саморозкриття і самореалізації, оскільки його новизна знімає деякі емоційні бар'єри, дещо нейтралізує складні установки, стереотипи поведінки, стимулює переоцінку цінностей.

В процесі становлення колективу велике значення мають такі соціально-психологічні явища, які значно впливають на адаптацію першокурсника в ньому:

  • колективні настрої,
  • суспільна думка,
  • традиції,
  • самоствердження і так далі.

Велике значення має самоствердження особистості в новому колективі, тобто її прагнення зайняти та утримувати в системі психологічних відносин в колективі певну позицію, яка б забезпечувала даній особистості повагу, визнання, довіру, підтримку з боку інших членів колективу. Прагнення до самоствердження уновоствореній групі студентів може призвести до боротьби між її членамиза лідерство. В такому випадку психологічно скрутно доводиться томупершокурснику, який звик бути лідером у школі, а в студентськомуколективі не виграв цієї боротьби. Такий студент може почувати себевідторгнутим, обмеженим в життєдіяльності колективу.Причиною виникненнятакої проблеми є те, що людина не може одразу отримати той статус угрупі, який був у шкільному класі, її прагнення отримати бажаний статусне співпадає з бажанням групи. Тому, коли колишній лідер стає"аутсайдером" у новій групі, це боляче впливає на його особистість. Удеяких випадках молоді люди не спроможні чинити опір тиску групи. Змінастатусу, протидія груповим нормам спричиняють відчуття незахищеності,дискомфорту.Іншим елементом психології колективу, що впливає наадаптацію першокурсника в ньому, є суспільна думка. Вона впливає наособистість, всю групу, на формування її звичаїв, традицій, інтересів,норм. Вона виявляється в формі оцінки, бажань, засудження чи схвалення,вимоги і т. ін.Дуже важливо, щоб академічна група була щодо кожного з їїчленів референтною, тобто справляла значний вплив на формування тобто справляла значний вплив на формуванняпереконань студентів, їх особистісних установок, ставлення до оточуючихлюдей, навчання тощо. Для цього необхідно, щоб група формувалася якзгуртований, об'єднаний спільними цілями, чітко діючий колектив, думкоюякого буде дорожити кожний з його членів.

Кожнастудентська група створює свої певні закони, правила, яких повиннідотримуватися всі її члени. Нехтування цими правилами веде до зневаги,ігнорування колективом такого члена групи. Особливо проблемним це стаєтоді, коли група обирає стиль навчання із середньою успішністю, не прагне підвищити успішність і регулярно відвідуватизаняття.

Студентам, які не мають бажаннядотримуватися думок та вимог інших, досить важко звикнути до перебуванняу такій групі. Ці обставини можуть викликати внутрішній конфліктособистості, адже перед нею постає важка проблема вибору, яка, якправило, є травмуючим фактором.

На ефективність адаптації першокурсника до нових умов навчання впливає також і колективний настрій, тобто спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної та індивідуальної роботи.В колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція наоточуючі події. Якщо в студентській групі будуть переважатипозитивні, доброзичливі настрої, то адаптація студента в ньомувідбуватиметься більш швидко та ефективно.

Значну допомогу студентам уподоланні труднощів, багатьох з яких можна уникнути, має надаватикуратор. Головне його завдання - створення згуртованогоколективу студентів академічної групи, формування студента якмайбутнього спеціаліста.Студентська молодь, особливо на перших курсах,не має ще необхідного життєвого досвіду, не навчилась самостійноздійснювати головні функції колективу - навчальну і виховну. Кураторповинен враховувати, що вчорашній школяр за роки навчання звик до того,що в суспільних та навчальних справах первинного колективу він постійноотримував доп