Новости

Поняття та сутність культури

Работа добавлена:






Поняття та сутність культури на http://mirrorref.ru

Контрольна робота з «Культурології»

 з теми «Поняття та сутність культури»

Вариант 1

1 .Слово «культура» - має (яке)_____________ походження ,що буквально

означало ________________________________________________________.

2.Як можна зрозумiти слова німецького філософа Гегеля: «. . .культура друга

(інша) природа людини»?

3.Поясніть поняття «субкультура».

4.Поясніть сутність аксіологічноїіннісної) соціальної функції культури.

5 . На які суттєві складові поділяється наука культурологія?

Контрольна робота з «Культурології»

 з теми «Поняття та сутність культури»

Вариант 1

1 .Слово «культура» - має (яке)_____________ походження ,що буквально

означало ________________________________________________________.

2.Як можна зрозумiти слова німецького філософа Гегеля: «. . .культура друга

(інша) природа людини»?

3.Поясніть поняття «субкультура».

4. Поясніть сутність аксіологічної (ціннісної) соціальної функції культури.

5 . На які суттєві складові поділяється наука культурологія?

  1. слово "культура" латинського походження, яке буквально означає прилучення людини до суспільства .2. За словами Гегеля можна зрозуміти, що культура-це те, що стосується дій людини, його відносини з іншими людьми і з природою.3. Субкультура-це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від звичайних або просто приховані від громадськості, яка відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є членами.4. Вона виражає якісний стан культури. Культура як система цінностей формує у людини певні цінності і потреби. Люди, які сприймають конкретну річ або явище, дає їм позитивну або негативну оцінку. У відповідності зі ставленням людини до культури часто судять про рівень інтелекту людини. У динамічному процесі функціонування культури відбувається формування духовного обличчя людини, її світогляду, політичних, правових, моральних, художніх, релігійних поглядів, виробляються певні цінності, моральні принципи, культурні смаки, формується багатогранний духовний світ.

5.культура поділяється на два великих напрямки: особистісного формування людини; універсального засобу суспільного життя. Найбільш прийнятним є дуалістичне трактування: культура — це вид діяльності, засобами якого по історичній вертикалі створюються духовні та матеріальні цінності. Культура виконує чітко визначені функції, кожна з яких де-термінована щодо суспільного життя:естетична — передбачає формування високих естетичних рівнів і спадковості щодо їх сприйняття суспільством;інформативна — надає інформацію про культурні досягнення людства, народу, нації, держави, регіону протягом історичного часу і виробляє моделі використання досягнень;оберігаюча — передбачає збереження, консервацію і функціональність пам'яток історії та культури в соціумі, їх трансформацію в сучасні культурні процеси;виховна — покликана пропагувати взірці для наслідування з метою розвитку кращого, що залишили попередники.

Грінчéнко Борис Дмитрович(27 листопада (9 грудня)1863 — 23 квітня (6 травня)1910) — українськийписьменник,педагог,лексикограф,літературознавець,етнограф,історик,публіцист, громадсько-культурний діяч.Редактор низки українських періодичних видань. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» — книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного«Словаря української мови».

Один із організаторів і керівників«Просвіти», активний членБратства тарасівців, співзасновникУРП (1904).

Життєпис

Борис Грінченко в молоді роки

Борис Грінченко — народний учитель.1883 р.

Борис Грінченко

Народився на хуторіВільховий Яр поблизу селаРуські Тишки, тепер Харківського району Харківської області. Походив із дрібнопоміщицької родини, в якій розмовляли російською мовою. Рано навчившись читати, хлопець виявив нестримний потяг до книжок. Вчився вреальному училищі у Харкові. Тут Грінченко зблизився з народницькими гуртками, вивчав й поширював їхні видання, що стало причиною арешту та кількамісячного ув'язнення. На цьому його навчання закінчилося: довелося іти заробляти на власний хліб. Якийсь час, працюючи указематі, Борис жив у сім'ї шевця. Навчившись шити чоботи, на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою.

У1874 р. вступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом«Кобзаря», він почав збирати та записувати почутіпісні,легенди,казки та інші фольклорні матеріали. «Першими літературними вчителями» Б. Грінченко називаєВ. Скотта,Дж. Байрона,В. Гюго,О. Пушкіна,М. Некрасова,О. Кольцова. Саме вони сприяли формуванню вольового характеру письменника.

Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко з1881 до1893 р.(за винятком18861887 рр., коли був статистиком у Херсонському губернському земстві) вчителював наСлобожанщині іКатеринославщині.

У 1887 році разом з молодою дружиною мешкав на Донбасі в селищіОлексіївка (Катеринославська губ., зараз Луганська обл.) та працював ународній школіХристі Алчевської.

1891 року заснованоБратство тарасівців, активним діячем якого невдовзі став Грінченко.

У18841900 працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На коштиІвана Череватенка організував у Наддніпрянській Україні видавництво популярних книжок українською мовою («Про грім та блискавку», «Велика пустеля Сахара», «Жанна д'Арк», життєписиІвана Котляревського,Євгена Гребінки,Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.). З1902 жив і працював у Києві. З 1904 — став одним із лідерів новоствореноїУкраїнської демократичної партії.

Наприкінці1904 очолив ліву течію УДП, яка утворилаУкраїнську радикальну партію, наприкінці1905 об'єдналася з УДП вУкраїнську демократично-радикальну партію. За дорученнямкиївської Громади редагував«Словарь української мови» (т.т. 1-4,19071909), з1906 — працівник газети«Громадська думка» та редактор журналу «Нова Громада». В 1906–1909 очолював київську«Просвіту».

Грінченко належав до гурту найвизначніших представників українського народництва. В період найбільшого розмаху великодержавно-шовіністичної політики російського уряду в Україні виступав за послідовне проведення національно-культурницької роботи серед українського суспільства. Свої політичні погляди виклав у написаній ним програмі УДРП та у «Листах з Наддніпрянської України» (газета«Буковина», 1892–1893).

У 1905 за ініціативи Б. Д. Грінченка та інших була утворенаВсеукраїнська учительська спілка (ВУУС) — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти.

Помер 6 травня1910 року вОспедалетто (Італія). Похований письменник наБайковому кладовищі, біля доньки. Дружина попросила, щоб залишили місце і для неї.

Пам'ятна дошка, Львів

Меморіальна дошка Борису Грінченку на будівліЧернігівської обласної державної адміністрації (2011 р.)

Творчість

«Словар української мови», Київ, 1909 р.

Літературну діяльність розпочав у 80-х роках 19-го століття. Автор близько 50оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885;«Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.),повістей («Соняшний промінь», 1890; «На розпутті», 1891;«Серед темної ночі», 1900; «Під тихими вербами», 1901), збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін.).

Історичній темі присвяченідрами: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884–1900).

Перекладав твориФрідріха Шиллера,Йогана-Вольфганга Гете,Генріха Гейне, Віктора Гюго та ін.

Впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (т.т. 1-3, 1895-99). Йому належать цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898), «Изъ устъ народа. Малорусскіе рассказы, сказки и пр.» (1901) та ін.

Плідно працюючи в галузі народної освіти, свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін. Боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив кілька шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово».

Одним із найяскравіших творів Грінченка є вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» (1898 р.), в якому поет висловив своє бачення ставлення української псевдоінтелігенції до України.

Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн

Ще не вмерла Україна,

Але може вмерти:

Ви самі її, ледачі,

Ведете до смерті!

Не хваліться, що живе ще

Наша воля й слава:

Зрада їх давно стоптала,

Продала, лукава.

Ваші предки торгували

Людськими правами,

Їх продавши, породили

Нас на світ рабами.

Не пишайтеся ж у співах

Ви козацьким родом:

Ви раби, хоча й пани ви

Над своїм народом.

Україна вам не мати,

Є вам інша пані,

Зрадних прадідів нікчемних

Правнуки погані!

Тільки той достойний щастя,

Хто боровсь за його,

Ви ж давно покірні слуги

Ледарства гидкого.

Ви ж давно не люди — трупи

Без життя і сили,

Ваше місце — кладовище,

Яма та могили.

Як живі покинуть мертвих,

Щоб з живими стати,

«Ще не вмерла Україна»

Будемо співати.

Як живі покинуть мертвих,

Прийде та година,

Що ділами, не словами

Оживе Вкраїна.

Родина

Борис Грінченко з дружиною та донькою

Борис Грінченко був одружений зМарією (1863–1928), у дівоцтві Гладиліною. Вони повінчалися 10 лютого 1884 року в приміщенні школи в селіНижня Сироватка (ниніСумська область), де Борис на той час був завідувачем. Грінченко з дружиною були дуже близькі, окрім кохання їх єднала спільність переконань і життєвих позицій. Напередодні весілля Марія писала своєму нареченому:«Ми любимо один одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з'єднають нас і дадуть силу перемогти все. Але ти це й сам розумієш ще краще мене… Твоя Маруся».

У подружжя була лише одна дитина — донькаНастя. Вона цікавилась українським національним рухом, перекладала, намагалася писати, захоплювалась музикою. Після закінчення гімназії у Києві, Настя Грінченко вирушила до Львова, де записалася на філософський факультет і слухала лекції професорівГрушевського,Колесси,Студинського. Значне враження справила на неї зустріч зІваном Франком. Крім того, вона познайомилася з членамиРУП, що її повністю захопило. Приїжджаючи додому, до Києва, не зважаючи на перевірки, Анастасія привозила підпільну літературу. Таким чином вона стала активною учасницею соціал-демократичного робітничого руху.

Архівні документи засвідчують пряму причетність Анастасії Грінченко до збройних виступів протягомреволюції 1905–1907 років, в яких вона брала участь зі своїм нареченим. Після того як її було ув'язнено, на початку 1906 року у Анастасії розвинувсятуберкульоз. Борис та Марія докладали великих зусиль, аби звільнити доньку за станом здоров'я. Туберкульоз розвивався швидко і 1 жовтня 1908 року Анастасія Грінченко померла. Невдовзі помер немовлям і її єдиний син. Ці смерті дуже підірвали здоров'я Бориса, він помер за півтори роки після доньки.

Бібліографічна діяльність

Грінченко належав до активних дописувачів критико-бібліографічного відділу журналу«Зоря». Свої зведені праці з поточної бібліографії він публікував під назвою «Новості української літератури» і «Нові українські книжки» під псевдонімами В. Чайненко і В. Вільхівський. Це були інформаційно-бібліографічні повідомлення з побіжними оцінками видань або збірники рецензій. Такий зведений матеріал бібліограф подав за 1886 та 1889 рр. У 1890-і рр. він вміщував в «Зорі» окремі рецензії, іноді оцінював і львівські книжки. Грінченко вимагав від редакції «Зорі» систематичної роботи в ділянці поточної бібліографічної інформації, вказував на недостатнє рецензування продукції галицьких друкарень, пропуски окремих творів, висловлювався за публікацію оглядів щомісячних періодичних видань.

Особливою увагою Грінченка користувалася література для народного читання. Він присвятив їй спеціальну статтю «Популярні книжки», нерідко робив відгуки на новинки цієї літератури.

Пам'ять

Пам'ятник Борису Грінченку у Києві, біляуніверситету його імені

Ювілейнамонета НБУ «Борис Грінченко», 2013

  • 22 серпня2011 року в Києві було відкрито пам'ятник Борисові Грінченку (скульптор —Микола Обезюк, архітектор — Микола Босенко).[1]
  • Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка щороку відзначаєПремією імені Бориса Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім'я України.
  • 4 липня 2012 року українським Парламентом було ухвалено Постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка»[2].
  • 22 листопада 2013 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну ювілейну монету[3] «Борис Грінченко» номіналом 2 гривні.
  • ВулицяГрінченка у Львові.

Іменний університет

Науково-педагогічний склад, студентиКиївського університету імені Бориса Грінченка доглядають могилу Вченого у Києві на Байковому кладовищі.

До 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка було розроблено нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.

Перший нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» з барельєфом Грінченка передані дружині колишнього ректора Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів Віктора Григоровича Слюсаренка (нині покійного).

У 2011 році до 20-ї річниці незалежності України в Києві було відкрито пам'ятник Борису Грінченку, збудований коштом викладачів та студентівКиївського університету імені Бориса Грінченка за підтримкиКиївської міської державної адміністрації.

Біографічно-літературний портал «Грінченко онлайн»[4] містить результати досліджень про життя та творчість Бориса Дмитровича, а також найповнішу в інтернеті бібліотеку його творів, унікальність котрої полягає в наявності хронологічного категоризатора за періодами художньої діяльності автора. Ресурс був розроблений студентами-інформатиками Іваном Степурою та Миланою Сабліною, які посіли з ним І місце на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Борис Грінченко очима студентів ХХІ століття».

Музей на Луганщині

Музей Бориса Грінченка

У селіОлексіївка Перевальського району розташований «Меморіальний музей Б. Д. Грінченка».[5][6]. «До музею веде короткий степовий шлях. На подвір'ї Олексіївської школи — стара будівля, перед якою височить пам'ятник талановитому педагогу, видатному письменнику і публіцисту, критику і мовознавцю, видавцю та громадському діячу — Борису Дмитровичу Грінченку.»

У Постанові ВРУ 2013 року про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка[2] відзначено, що до дня народження (9 грудня) силами Луганської облради та Луганської ОДА буде забезпечено ремонтні та реставраційні роби у меморіальному музеї Б. Д. Грінченка в смтМихайлівці Перевальського району Луганської області.

Поняття та сутність культури на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Поняття і сутність менеджменту

2. Реферат Поняття та сутність інституту адвокатури в Україні

3. Реферат СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВОДИДАКТИЦІ

4. Реферат Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями

5. Реферат Сутність поняття фінансових ресурсів підприємства. Джерела формування фінансових ресурсів

6. Реферат Мистецтво, як явище естетичної культури (мистецтво в контексті культури)

7. Реферат Податковий контроль: поняття та зміст, класифікація та поняття податкової перевірки

8. Реферат Філософія культури

9. Реферат Семіотика культури

10. Реферат Історія Української культури