Новости

Правова охорона Конституції України

Работа добавлена:






Правова охорона Конституції України на http://mirrorref.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Правова охорона Конституції України – неодмінна умова забезпечення її верховенства і стабільності,високо ефективності і дії положень у всіх сферах життєдіяльності нашої держави.

Належний рівень правової охорони Конституції – необхідний атрибут правової держави, є найважливішим чинником побудови громадського суспільства.

У нас час, коли буквально все піддається змінам, не завжди законним, правовим: актуальною проблемою стала потреба у здійснені правової охорони Основного Закону нашої держави.

Необхідність конституційного контролю обумовлена тим, що конституція в державі має вищу юридичну силу, а отже всі правові акти повинні їй відповідати або не суперечити.

Об'єктомдослідження є законодавство України.

Предмет дослідження – правова охорона Конституції України.

Метою є дослідження правової охорони Конституції України.

  1. Поняття і сутність правової охорони Конституції.

Історичний аналіз досвіду правової охорони Конституції України є необхідною умовою визначення її змісту, розкриття сутності основного засобу правової охорони Основного Закону – конституційного контролю. Слід зазначити, що в нашій країні на сьогоднішній день практично відсутня цілісна теорія конституційно – правової відповідальності, яка повинна забезпечувати функціонування державного ладу на принципи реального конституціоналізму.

Правова охорона Конституції - це сукупність юридичних засобів, з допомогою яких забезпечується виконання всіх норм, встановлених конституцією, і суворе дотримання режиму конституційної законності.

Правовий характер конституції визначається закріпленням у ній принципів демократії, свободи і справедливості, до прав і свобод людини і громадянина, насамперед відображених в міжнародно-правових стандартах у даній сфері, конституційним втіленням принципів правової держави.

Норми КУ є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 КУ). Вказана норма покликана забезпечити безпосередній вплив праворегулятивної Конституції, як юридичного акту, забезпечити застосування та реалізацію її норм всіма суб'єктами, незалежно від наявності закону чи іншого нормативно-правового акту, який конкретизує норми КУ. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  КУ гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).

Конституція України містить ряд засобів і способів її охорони від будь-яких посягань, що виконують превентивну роль і служать засобом попередження появи законів, що не відповідають Конституції. До таких засобів можна віднести: присяга народу Президента України (ст. 104 КУ); порядок реалізації законодавчої ініціативи, який визначається законом про регламент ВРУ (ч. 5 ст. 82 КУ); право і обов'язок Президента підписувати протягом 15 днів та оприлюднити закони України і право повернути закон із своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями для повторного розгляду у ВРУ (ст. 94 КУ).

Основним способом правової охорони конституції є конституційний контроль. Основною його метою є перевірка відповідності конституції вже чинних законів та інших нормативно-правових актів, а також дій органів публічної влади та громадських об'єднань, які здійснюють публічні функції.

Конституційний контроль не може розглядатися без конституційно-правових санкцій. У конституційно-правових санкціях на перше місце висуваються не компенсаційні, не репресивно-особистісні моменти, а морально-політичні, суспільно-організаційні.

До особливостей конституційно-правових санкцій відноситься їх втілення не тільки в самостійних елементах норми, яка визначає компетенцію суб'єкта конституційного права. Наприклад, право Президента України припинити повноваження Прем'єр-міністра (п. 9 ст. 106 КУ). В наведеній нормі відсутня пряма вказівка на необхідність її застосування у випадку правопорушення. Тим не менш, дана норма може виступати і як санкції і як диспозиції, вказуючи порядок звільнення від посади незалежно від підстав застосування.

Що стосується конкретних конституційно-правових санкцій, то, поряд з репресивними конституційно-правовими санкціями, такими як переформування органів, звільнення з посади їх посадових осіб провідна роль у забезпеченні правової охорони Конституції, належить такій правовосстановительной конституційно-правової санкції, як скасування неконституційних актів, наприклад скасування радою актів її виконавчих органів, не відповідають Конституції (п. 15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

2.Конституційний контроль.

Найважливішим і найбільш ефективним елементом механізму правової охорони конституції є конституційний контроль – під яким розуміється будь-яка форма перевірки на відповідність КУ актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єднань, здійснюють публічні функції або створених (формально або фактично) для здійснення публічної влади.

Основним завданням конституційного контролю є діяльність з перевірки, виявлення, констатації та усунення невідповідностей різних актів конституції і законами. Крім того, органами конституційного контролю  дозволяється і цілий ряд спірних питань, що мають конституційне значення. Також можлива участь органів конституційного контролю у нормотворчому процесі.

Участь органів КК у процесі правотворчості володіє суттєвою специфікою порівняно з основним правотворчеством. Специфіка полягає, зокрема, в тому, що це діяльність органів, що належать до правоохоронної  системи; правотворчість у сфері конституційного контролю пов'язано, перш всього, з виявленням протиріч у сфері правового регулювання фактичних суспільних відносин; правотворча діяльність для органів конституційного контролю є другорядною порівняно з їхньою основною функцією — забезпеченням верховенства, найвищої юридичної сили конституції.

Участь у нормотворчому процесі органів конституційного контролю здійснюється в різних формах.

Таким чином, є ще одна важлива задача, яку коротко можна визначити як участь у розвитку та вдосконаленні законодавства.

Конституційний контроль володіє рядом специфічних рис порівняно з контрольною діяльністю в цілому, що і дозволяє надати йому особливий ранг. Об'єкти КК: нормативні акти (виконавчої і законодавчої гілок влади); правозастосовчі акти, в тому числі і акти судових органів, дія посадових осіб у порядку їх конституційної відповідальності, організація та проведення, підтвердження підсумків референдумів і виборів.

Підхід до проблеми встановлення конституційності нормативних актів ґрунтується на сталій їх ієрархії, яка виступає гарантом єдності системи законодавства держави, найважливішою умовою здійснення законності. У свою чергу ієрархія нормативних актів, як правило, залежить від суб'єкта і умови прийняття. На вершині правової піраміди стоять акти, прийняті шляхом референдуму, які є вищою формою безпосередньої демократії, або парламентом, службовцям вищої формою представницької демократії.

КУ та закони є двома основними видами актів, які служатьоб'єктом КК. КУ повинні відповідати всі закони, а КУ і законів – всі інші нормативні акти виконавчої і законодавчої влади держави.

Широка сфера застосування КК дозволяє класифікувати його по ряду ознак. Можна виділити:

за часом здійснення – попередній (превентивний, попереджувальний) і наступний (репресивний) конституційний контроль. При попередньому контролі акт перевіряється до його вступу в силу. Наступний контроль поширюється на акти які набрали чинності і юридично діючі.

за формою - абстрактний або конкретний КК. Абстрактний контроль означає перевірку конституційності акта або норми поза зв'язком з якою-небудь справою. Конкретний же контроль здійснюється тільки у зв'язку з якоюсь, частіше всього судовою, справою, при вирішенні якої підлягають застосуванню певні норма або акт, оспорювані з точки зору конституційності.

за змістом - формальний або матеріальний КК. При формальному контролі перевіряється дотримання конституційних умов і вимог, що належать до видання акту, тобто, чи входило видання акта в компетенцію органу який видав, чи дотримані процедурні вимоги при цьому, чи в належній формі видано акт. Матеріальний же контроль має справу із змістом акта і означає перевірку відповідності цього змісту положень конституції.

За місцем здійснення - внутрішній і зовнішній КК. Внутрішній контроль проводиться самим органом, який видає акт, зовнішній — іншим органом.

З точки зору правових наслідків - консультативний або постановляющий КК. Рішення в порядку консультативного контролю володіє моральною, а не юридичною силою — юридично воно нікого не зобов'язує і не пов'язує. Навпаки, рішення, прийняте в порядку постановляющего контролю, обов'язково, навіть загальнообов'язкового: якщо воно оголошує акт відповідним конституції, ніякі претензії до нього в цьому плані більше не приймаються; якщо ж акт оголошений неконституційним, втрачає юридичну силу.

Важливе значення для характеристики КК має питання про те, яким органом він здійснюється. Особливу значимість має КК, здійснюваний головою держави, парламентом, а також судовий КК. Аналіз світової практики КК показує, що найбільш ефективною формою є остання.

3.Суб'єкти правової охорони Конституції України.

Суб'єктами правового захисту Конституції України є:

- сама Конституція, в якій передбачено жорстку процедуру внесення змін до неї. Прикладом такої процедури є розділ ХІІІ КУ, де йдеться про те, що законопроект про внесення змін до Основного Закону може бути поданий до ВРУ ПУ або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу ВРУ. Такий законопроект схвалюється більшістю від конституційного складу ВРУ, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 від конституційного складу ВРУ на наступній черговій сесії. Крім вище зазначених дій, даний законопроект може, відповідно до ст. 156 КУ, затверджуватися всеукраїнським референдумом.

КУ не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України.

КУ не може змінюватися в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Законопроект про внесення змін до КУ, який розглядався ВРУ і закон не був прийнятий може бути поданий до ВРУ не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

ВРУ за час своєї діяльності не може змінювати двічі одні і ті ж положення КУ.

Законопроект про внесення змін до КУ розглядається ВРУ за наявності висновку Конституційного Суду України, щодо відповідності вищезазначеним вимогам КУ цього законопроекту.

- Глава держави - Президент України, котрий згідно п.2. ст. 102 КУ є гарантом її додержання.

- ВРУ - єдиний законодавчий орган державної влади, до повноважень якого належить внесення змін до Конституції (ч.1. ст 85 КУ).

- Центральні і місцеві органи виконавчої влади: наприклад, згідно ст.119 КУ місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують виконання КУ і ЗУ, актів ПУ, КМУ, інших органів виконавчої влади.

- Правоохоронні органи (суди, прокуратура) та адвокатура.

Згідно ст. 2 ЗУ "Про судоустрій України" суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, що гарантовані КУ і законами.

Прокуратура в особі своїх представників - прокурорів здійснює прокурорський нагляд за додержанням законів. Тобто діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, КУ, зміцнення правопорядку.

Відповідно до статті 4 ЗУ "Про прокуратуру" завдання останнього визначають її роль у здійсненні правової охорони КУ, а саме:

- прокуратура захищає від неправомірних посягань закріплені КУ - незалежність республіки, суспільного та державного ладу, прав національних груп і територіальних утворень;

- захищає гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Досить важливу роль серед суб'єктів правого захисту КУ відіграє адвокатура - добровільне професійне громадське об'єднання, яке покликане згідно з КУ сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Це положення закріплене в статі 1 ЗУ "Про адвокатуру".

КСУ, який згідно своїх повноважень вирішує питання про відповідність Конституції, законів і інших правових актів ВРУ, актів ПУ, КМУ, ВР АРК та офіційне тлумачення Конституції і законів України (п. 1, п.4. ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України") і (ст. 150 КУ).

Висновок

Узагальнюючи результати дослідження можна визначити поняття правової охорони конституції як сукупності специфічних конституційно-правових засобів, що дозволяють вчасно попереджати і припиняти які б то не було порушення КУ і гарантують тим самим реалізацію її норм і суворе дотримання режиму конституційної законності. При цьому зазначені гарантії можуть приймати самий різноманітний вид: від конкретної норми до цілих правових інститутів, від глобальних політико-правових принципів до конкретних процесуально-правових методів їхнього втілення.

КУ містить правову базу, забезпечення її охорони від будь-яких посягань. В тому числі і засоби, що виконують превентивну роль і службовці для попередження появи законів, що не відповідають КУ. Проте основним способом правової охорони КУ є КК, спрямований, насамперед на виявлення діючих правових актів, що суперечать КУ, визначає відносини конституційно-правової відповідальності, базується на його результати, підсилює дієвість КК і увязывающейся з його організаційно-правовими формами. При цьому основний завданням КК є діяльність з перевірки, виявлення, констатації та усунення невідповідностей різних актів конституції та конституційним законами.

Спеціалізований орган правової охорони КУ - КСУ, будучи органом судової влади, здійснює через судочинство, як правову форму судової юрисдикції, конституційний контроль за законами і іншими актами, зазначеними у ст. 150 КУ. Аналіз норм Закону України «Про Конституційний Суд України» та Регламенту КСУ дозволяє виділити в конституційному провадженні кілька основних етапів (стадій): відкриття конституційного провадження; підготовка справи до розгляду; розгляд справи; прийняття рішення (давання висновку) у справі; виконання рішення (висновки) Конституційного Суду.

Особлива відповідальність за правової охорони Конституції покладається на вищі державні органи: Президента, ВРУ, Кабінет Міністрів.

Президент України, як гарант дотримання КУ, у сфері правової охорони КУ має, в основному, наглядові повноваження. Контрольні повноваження Президента незначні. Президент України, як і ВРУ приймає безпосередню участь у формуванні органів, що відіграють істотну роль правової охорони КУ. В ході підготовки, обговорення, прийняття законопроектів і проектів інших актів, прийнятих ВРУ, парламент проводить величезну роботу по перевірці конституційності проектів правових актів і відхилення тих з них, які не відповідають КУ.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений ВРУ з правлюдини. Функціонування даного інституту покликане посилити гарантії державного захисту прав і свобод людини і громадянина, закріплені в КУ, законах України і міжнародних договорах України.

До повноважень Кабінету Міністрів віднесено забезпечення виконання КУ, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Підводячи підсумки можна сказати, що не дивлячись на ряд проблем, що сьогодні в Україні, що орієнтується на створення демократичної правової держави з безумовним верховенством права і найвищою юридичною силою КУ (ст. 8 КУ) реально втілюються у життя принципи конституційного ладу, як політико-правової основи формування громадянського суспільства і правової держави, з широким визнанням і гарантуванням прав людини. Фактичне існування політико-правової системи конституціоналізму в Україні неможливе без механізму реалізації норм Конституції України, забезпеченої ефективною системою її правової охорони.

Список використаної літератури.

1.Конституція України, 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України 1996 р. № 30.

2.Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.

3.Погорілка В.Ф. - Конституційне право України – К., 1999. – 734 с.

4.Стефанюк В. Напрями реалізації положень Конституції судами // ПравоУкраїни. – 1997. - №1. – С. 50 – 52

5.Тацій В.Я. Грошевий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції // ВісникАкадемії правових наук України. – 1995. - №3. – С. 35 – 42.

6.Шаповал В. Перспективи розвитку науки конституційного права в Україні //Право України. – 1996. - №9. – С. 49 – 52. 

Правова охорона Конституції України на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат НЕОБХІДНІСТЬ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

2. Реферат МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

3. Реферат Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави

4. Реферат Основні положення сучасної концепції прав людини і її відображення в Конституції України

5. Реферат Дослідження Конституції Української Народної Республіки

6. Реферат СОМАТИЧНИЙ ТИП КОНСТИТУЦІЇ ЯК КРИТЕРІЙ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ

7. Реферат Цивільно-правова відповідальність

8. Реферат Романо-германська правова сім’я

9. Реферат МОВА І ПРАВОВА КУЛЬТУРА

10. Реферат Правова природа договору дарування