Новости

Маркетинг ринку освітніх послуг

Работа добавлена:






Маркетинг ринку освітніх послуг на http://mirrorref.ru

Тема10. Маркетинг ринку освітніх послуг

10.1. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг.

10.2. Кадрові агентства при навчальних закладах.

10.3. Механізм формування державного замовлення на підготовку фахівців і робітників.

10.4. Податкова, кредитна та фінансова політика щодо надання освітніх послуг.

10.5. Державні гарантії щодо надання молоді першого робочого місця.

10.1. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг.

Ринок освітніхпослуг— це система соціально-економічних відносин між навчальними закладами і споживачами з метою продажу та купівлі освітніх послуг. Підвищення ефективності його функціонування передбачає впровадження маркетингового підходу до сфери освітніх послуг .

Маркетинг в освіті є важливою функцією менеджменту, він забезпечує регулювання ринку освітніх послуг Розробляючи і реалізуючи стратегію приросту цінності людини, маркетинг освітніх послуг тісно пов'язаний з розвитком персоналу організації.

Длянавчальних закладів маркетинг — це розроблення, реалізація й оцінювання освітніх послуг через установлення відносин обміну між освітніми установами та споживачами освітніх послуг з метою гармонізації інтересів та задоволення потреб школярів, учнів, студентів і слухачів [13].

Маркетинг освітніх послуг допомагає кожному навчальному закладу посісти своє місце на ринку освітніх послуг, здійснювати підготовку кадрів відповідно до потреб ринку праці.

Маркетинг освітніх послуг забезпечує найбільш продуктивне задоволення потреб:

1) особистості – в освіті;

2) навчального закладу - у конкурентоспроможності на ринку і матеріальному добробуті його працівників;

3) організацій — у розвитку персоналу;

4) суспільства – у розширеному відтворенні трудового й освітньогопотенціалу країни.

Ринок освітніх послуг, як і будь-який інший ринок, передбачає наявність специфічного продукту чи послуги (у даному разі — передавання знань, умінь і навичок особистості); ціни навчання; напрямів розподілу та просування цих послуг на ринок.

Послуга професійної освітиє товаром особливого роду та зберігає риси суспільного блага. Тому потреба у послугах освіти як суспільного блага виражається через механізм суспільного вибору у вигляді прийняття рішення щодо вступу до конкретного навчального закладу, на той чи інший факультет, взагалі обрання відповідного престижного і привабливого рівня освіти [8]. Попит населення на послуги освіти може стримуватися правилами приймання до навчальних закладів, рівнем вимог до якості знань абітурієнтів, а також деформуватися ажіотажним попитом населення на окремі професії та спеціальності чи політикою держави стосовно підтримки осіб, які навчаються.

Особливості освітніх послуг. Освітні послуги — це досить специфічний «товар». Вони мають високу споживчу вартість оскільки збільшують інтелектуальний потенціал особистості, майбутніх робітників чи фахівців [15]. На розвинутих ринках зазначене знаходить своє відображення у високійвартості послуг кваліфікованої робочої сили, правомірності високих цін на освітні послуги. Для освітніх послуг характерна тривалість періоду їх надання, відстроченість виявлення результативності освітніх послуг і залежність ефективності роботи випускників навчальних закладів від умов їх праці та життя.

До особливостей освітніх послуг слід віднести й те, що навчальні заклади повинні здійснювати подальший супровід своїх послуг серед персоналу організацій, на їх обсяг впливає місце розташування навчальних закладів, місця проживання потенційних учнів, студентів чи слухачів тощо.

Особливістю надання освітніх послуг є творча співпраця між викладачем та особою, яка навчається. Маркетинг освітніх послуг відрізняється тим, що в процесі надання освіти особистістьодержує додаткові знання, розширює свій кругозір,може змінити свої цінностіі погляди, перебуваючи тривалий час у контакті з викладачами, особа може пройнятися їх ідеалами.

Концепція маркетингу освітніх послугпередбачає, що головне завдання освітніх установ — визначити потреби та інтереси споживачів, пристосуватисяпотого, щоб задовольняти їх, чим зберігається та збільшується благополуччя споживачів освітніх послуг і забезпечуються довгострокові вигоди самого навчального закладу [13].

Той навчальний заклад, який сприймає таку філософію, суттєво змінюється. Він вже орієнтується не тільки на чисельність студентів (учнів чи слухачів), викладачів і розміри навчально-матеріальної бази, а на певні характеристики та обсяги потреб ринку праці, попиту споживачів на освітніпослуги. Такий підхіддо визначення концепції маркетингу освітніх послуг обумовлений особливостями ринку цих послуг. Зазначений ринок найтісніше пов'язаний, з одного боку, з ринком праці, а з іншого — з ринком науково-технічної продукції і ринком інвестицій.

Для з'ясування сутності маркетингу освітніх послуг тайогопрояву на ринку цих послуг слід проаналізувати комплекс йогоелементів, суб'єктівіоб'єктів. До елементівмаркетингу освітніхпослугнасамперед відносять суб'єктів маркетингових відносин і функції цих суб'єктів на ринку, сферу дії та об'єкти маркетингу освітніх послуг, його цільову орієнтацію і проблемний зміст [15].

До складу учасників ринкових відносин, суб'єктів маркетингуосвітніх послуг входять: 1) навчальні заклади; 2) споживачі послуг (окремі особистості, організації); 3) широке коло посередників (включаючи центри зайнятості, кадрові агентства, органи виконавчої влади, ліцензування й акредитації навчальних закладів тощо), а також різні громадські організації та структури, що мають стосунокдопросування освітніхпослуг доспоживача на ринку.

З погляду маркетингу освітніх послуг, до функцій навчальних закладіввходитьформування пропозиції, надання освітніх послуг клієнтам, просування освітніх і супутніх послуг на ринку. У цьому зв’язку навчальні заклади та їхні клієнти є найбільш активними суб’єктами маркетингової діяльності.

Посередницькі структури на ринку освітніх послугу охоплюють центри зайнятості, кадрові агентства, освітні і страхові фонди, асоціації навчальних закладів та роботодавців, засобів масової комунікації. Вони сприяють раціональному просуванню освітніх послуг на ринку, можуть здійснювати функції з інформування, консультування, участі у ліцензуванні й акредитації навчальних закладів, організації продажу освітніх послуг та фінансової підтримки системи загальної й професійної освіти.

Об'єктами маркетингу у системі освіти є освітні послуги, місця розташування навчальних закладів, їх навчально-матеріальна база, громадський престиж і привабливість професій чи спеціальностей серед різних груп населення, рейтинг викладачів, рівень наукових досліджень у навчальних закладах, навчально-методичне забезпечення навчального процесу, широкий комплекс супутніх послуг.

Маркетингова орієнтація управління навчальним закладом передбачає таке:

1) надаються лише ті освітні послуги, що відповідають чи будуть відповідати потребам ринку праці, попиту населення на освітні послуги;

2) асортимент освітніх послуг досить широкий та постійно оновлюється з урахуванням попиту ринку праці і населення;

3) ціни на освітні послуги формуються під впливом активності конкурентів, обсягів та динаміки платоспроможного попиту населення;

4) комунікативна діяльність проводиться активно,спрямована на конкретні цільові групи споживачів освітніх послуг, ураховує можливості посередників;

5) стратегічні рішення щодо управління навчальним закладом приймаються висококваліфікованими і компетентними керівниками;

6) науково-педагогічні дослідження здійснюються як у сфері підготовки кадрів навчального закладу, так і у сфері ринку праці та освітніх послуг;

7) організаційна структура навчального закладу містить кадрове агентство, що здійснює маркетингові дослідження і розробки, працевлаштування своїх випускників, забезпечує зв’язок з роботодавцями.

Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки обумовив такі зміни на ринку освітніх послуг:

  • навчальні заклади одержали більшу самостійність стосовно вибору професій та спеціальностей, прийняття абітурієнтів;
  • поряд з державними з’явилося багато недержавних навчальних закладів;
  • уряд зменшив обсяги державного замовлення для державних навчальних закладів, що викликало в них виникнення платної форми навчання;
  • прибуток став суттєвим джерелом розвитку навчальних закладів;
  • значним джерелом одержання прибутку стала оплата навчання студентами, учнями і слухачами за навчання;
  • серед навчальних закладів виникла конкуренція за залучення абітурієнтів та слухачів; "
  • для одержання перемоги у конкурентній боротьбі перед навчальними закладами постала проблема розроблення і реалізації маркетингових конкурентних стратегій.

Стратегія маркетингу освіти повинна починатися аналізом попиту потенційних клієнтів, конкурентів, фактичного стану портфеля замовлень. Тільки за таких умов можна конкретизувати цільові групи, стає можливим підійти до носіїв витрат на освітні послуги [7].

Основними напрямами дій у сфері маркетингу освітніх послуг є: одержання інформації, аналіз ситуації, аналіз конкуренції, одержання внутрішньої інформації (оперативні і статистичні дані, бухгалтерський облік навчального закладу), отримання зовнішньої інформації, дослідження ринку.

Для маркетингу освітніх послуг особливе значення має аналіз цільових груп або поведінки споживачів. Для того, щоб можна було продати освітні послуги, з’ясувати за яких умов певна цільова група, що є потенційним споживачем освітніх послуг, виявить до них інтерес.

Фінансування маркетингових освітніх заходів залежить від обраного поля діяльності навчального закладу, нормативних стратегій, що розроблені на основі портфеля замовлень, і керівної лінії щодо визначених цілей.

Передумовою для ефективного маркетингуосвітніх послугє чітка сегментація ринку. Тільки тоді для маркетингу освітніх послуг оперативно можуть бути розроблені власні інструменти. Серед них виділяються такі: 1) формування попиту; 2) організація комунікації; 3) забезпечення збуту; 4) організація взаємного виконання зобов'язань.

Однак, не зважаючи на важливість і актуальність маркетингу освітніх послуг, на сьогодні він ще не набув належного розвитку. Багато українських навчальних закладів не має підрозділів маркетингу або відділів зв'язків із громадськістю. Здійснення маркетингової діяльності навчального закладу зводиться в основному до роботи приймальної комісії та обмежується часом рекламної компанії.

10.2. Кадрові агентства при навчальних закладах.

Упровадження ринкових відносинобумовлює необхідністьрозвинутої системи ефективного ведення справ у сфері освітніх послуг, яка б орієнтувала навчальні заклади на підготовку робітників і фахівців відповідно до попиту ринку освітніх послуг і ринку праці,поєднала процес завершення навчання з процесом включення випускників у трудову діяльність. Тобто виникає потреба створення організаційної структури при навчальних закладах, що виконує функції дослідження ринку освітніх послуг та ринку праці, сприяє працевлаштуванню випускників навчального закладу.

Такими структурами при навчальних закладах мають бути кадрові агентства, які складаються з таких двохпідрозділів:підрозділ маркетингу освітніх послуг, підрозділ сприяння працевлаштуванню випускників.

Основою успішної роботи підрозділу маркетингуосвітніхпослуг є розроблення маркетингової стратегії даного навчального закладу. Сьогодні навчальні заклади орієнтуються насамперед на підготовку кадрів відповідно до попиту населення на освітні послуги. Водночас працевлаштування підготовлених робітників і фахівців лишається гострою невирішеною проблемою та значною мірою знаходиться поза увагою навчального закладу.

В умовах зростаючої конкуренції на ринку праці і на ринку освітніх послуг вищим та професійно-технічним навчальним закладам необхідні механізми оцінки, вибору й оптимізації стратегії маркетингу навчального закладу. Потрібно знати вимоги окремих сегментів ринку праці до робітниківі фахівцівконкретного профілю, ураховувати ці вимоги при формуванні навчальних програм, плануванні навчального процесу. Без розробленої маркетингової стратеги навчальний заклад не зможе ефективно використати навіть ті переваги, що в нього уже є.

Головними завданнями підрозділу маркетингу освітніх послуг навчального закладу є:

1) маркетингове дослідження ринку освітніх послуг та ринку праці для визначення поточної і перспективної потреб у кадрах;

2) вивчення розвитку виробництва та сучасних технологій дляв становлення вимог роботодавців до рівня підготовки працівників;

3) пошук свого сегмента на ринку освітніх послуг і ринку праці, характеристики якого відповідають профілю підготовки кадрів у даному навчальному закладі;

4)організація набору учнів, студентів, слухачів у навчальний заклад;

5) визначення джерел фінансування та організація грошових надходжень;

6)здійснення зв'язків зі споживачами освітніх послуг, громадськістю та засобами масової інформації;

7) підготовка рекламних та інформаційних матеріалів;

8) забезпечення післяпродажного обслуговування, включаючи зв’язок з колишніми випускниками навчального закладу, тощо.

Маркетингова діяльність навчального закладу створює базу для прийняття управлінських рішень щодо підготовки робітників чи фахівців. Вона у сфері освітніх послуг являє собою комплекс взаємозв’язаних етапів з формування та реалізації маркетингу освітніх послуг (рис.10.1)

              Етап 1

             Етап 2

             Етап 3

             Етап 4

Рис.10.1. Основні етапи маркетингової діяльності у навчальному закладі

Маркетинг освітніхпослуг повинен дати можливість визначити:

загальний обсяг і структуру підготовки кадрів за професіями (спеціальностями);

перспективи розвитку навчального закладу;

потенціал існуючих та майбутніх конкурентів;

потенційні можливості клієнтів щодо споживання освітніх послуг навчального закладу.

Визначення потенційних споживачів освітніх послуг полягає у пошуку інформації про те, де саме на ринку має працювати навчальний заклад і хто є основним споживачем освітніх послуг. Для цього використовується сегментування ринку освітніх послуг.Вивчення потенційнихспоживачів освітніх послуг дає інформацію про особливості їх поведінки на ринку, реакції на діяльність навчального закладу. Крім того, маркетингові дослідження надають інформацію про можливість організації системи взаємодії, яка забезпечить у перспективі попит ринку праці та потреби споживачів освітніх послуг. Це дає змогу навчальному закладу заздалегідь готуватися до можливих змін з урахуванням факторів, на котрі реагує споживач.

На основі першого і другого етапів маркетингової діяльності розробляються конкретні заходи щодо вдосконалення процесу підготовки кадрів відповідно до певних сегментів ринку освітніх послуг та ринку праці, а саме:

  • визначення потенційних споживачів освітніх послуг;
  • формування такого набору професій чи спеціальностей, що відповідає видам професійної діяльності, для яких необхідні працівники вибраного сегмента ринку праці;
  • внесення змін у навчальні плани та програми підготовки учнів, студентів чи слухачів, враховуючи вимоги організацій до професійного рівня випускників навчальних закладів.

Недоліком існуючої системи підготовки робітників і фахівців є її певна ізоляція від розвитку економіки: навчальні плани та програми підготовки не завжди пов'язані з реальними потребами організацій і населення, які є споживачами освітніх послуг. Тому для вдосконалення змісту, форм та методів професійного навчання працівники підрозділу маркетингу освітніх послуг навчального закладу повинні використовувати картки зворотного зв’язку, в якихпрацівники служби управління персоналом організації оцінюють якість підготовки випускника. Інформацію щодо вдосконалення професійної підготовки навчальні заклади можуть одержати за допомогою проведення регулярних соціологічних обстежень.

У процесі вдосконалення навчальних програм порівнюються вимоги до професійного рівня робітників або фахівців споживачів освітніх послуг з існуючим змістом навчальних програм, в які вносяться такі зміни:

  1. вводяться додатковінавчальні дисципліни або, навпаки, їх число скорочується;
  2. визначається реальнеспіввідношення у міжпредметних зв'язках;
  3. підтримується використання новітніх інформаційних технологій;
  4. визначається відповідно до вимог споживача освітніх послуг співвідношення теоретичних і практичних занять тощо.

Результатом діяльності підрозділу маркетингу освітніх послуг має бути розроблення програми розвитку освітніх послуг навчального закладу на перспективу, що вирішує такі завдання:

  1. моделювання освітніх послуг у прогнозованому періоді;
  2. прогнозування обсягів підготовки кадрів у розрізі професій чи спеціальностей у навчальному закладі відповідно допопитуринку праці та ринку освітніх послуг.

Підрозділ маркетингу освітніх послуг у кадровому агентстві навчального закладу є мозковим центром, джерелом інформації для навчальної науково-технічної, виробничої і фінансовоїйого політики. Підрозділ працевлаштування виконує більшпрактичну функцію.

Підрозділу працевлаштування випускників навчального закладу доцільно поєднувати роботу зі сприяння працевлаштуванню з консультативною та профорієнтаційною діяльністю. Консультанти цього підрозділу розробляють план з працевлаштування випускників і проводять профорієнтаційну роботу на всіх етапах його здійснення.

Діяльність зі сприяння працевлаштуванню випускників навчального закладу проводиться за такими етапами:

  1. розроблення банку даних кандидатур випускників, які потребують працевлаштування;
  2. підготовка банку даних роботодавців — споживачів освітніх послуг;
  3. визначення форм та методів сприяння працевлаштуваннювипускників;
  4. розроблення картотеки працевлаштування випускників;
  5. інші заходи, необхідні для працевлаштування випускників [14].

Основні етапи сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів відображені на рис.10.2.

Важлива роль у забезпеченні безперервного переходу від навчального процесу до включення випускників навчального закладу в трудову діяльність приділяється формам і методам сприяння працевлаштуванню.

Форми та методи сприяння працевлаштуванню випускників навчальних закладів мають бути різноманітними. Вони передбачають підготовку учнів, студентів чи слухачів до активних форм пошуку роботи і виробничої адаптації в організації. З цією метою у навчальні плани доцільно вводити курси професійної самореалізації випускника навчального закладу.

Рис. 10.2. Основні етапи сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів.

Велике значення у сприянні працевлаштуванню випускників навчальних закладів має реклама, тобто пропаганда переваг даного навчального закладу у сфері освіти (його статусу, рівня підготовкипрацівників, рейтингу викладацького складу, міждержавних зв’язків тощо). З цією метою навчальні заклади вміщують оголошення у засобах масової інформації, надають відповідні данів центри зайнятості або кадрові агентства.

Найважливішим напрямом функціонування ефективної системисприянняпрацевлаштуванню випускників навчальногозакладу є розвиток різних форм співпраці з потенційними споживачами освітніх послуг, доякихвідносять:

укладання договорів навчальними закладами з підприємствами, фірмами на підготовку та працевлаштування потрібних їм працівників, що дає змогу заздалегідь зорієнтувати випускників на майбутню роботу;

практичне стажування на підприємствах, у фірмах потенційних роботодавців для випускників, що дає їм змогу ознайомитися зі специфікою майбутнього робочого місця, набути професійно-значущих умінь та навичок;

укладання контрактів щодо створення спільнихфірм які впроваджують, забезпечення навчальних закладів новітнім устаткуванням, що дає змогу підняти на вищий ступінь як якість підготовки випускників, так і їх використання на виробництві;

запрошення представників організацій для знайомства з процесом підготовки робітників чи фахівців;

виїзд у навчальні заклади споживачів освітніх послуг, проведення днів відкритих дверей, ярмарків професій тощо.

Даними про працевлаштування випускників навчальних закладів оцінюється не тільки ефективність самої функціональної структури кадрового агентства, а й самого навчального закладу. Ефективність роботи навчального закладу доцільно оцінювати насамперед на основі даних про рівень працевлаштування випускників відповідно до одержаної професії або спеціальності, розміру їх заробітної плати після закінчення навчання.

10.3. Механізм формування державного замовлення на підготовку фахівців і робітників.

В умовах сталого економічного зростання особливого значення набуває вдосконалення механізму державного регулювання процесів відтворення робітників і фахівців, який би, з одного боку, дав можливість поєднувати світові надбання в цьому напрямі з національними особливостями, а з іншого — регулювати обсяги підготовки робітників та фахівців відповідно до попиту ринку праці і ринку освітніх послуг.

Вагомим ланцюгом цього механізму є формування державного замовлення на підготовку фахівців. Його кількісні параметри визначаються цільовими установками держави. Останнім часом у державних вищих навчальних закладах відбувалося скорочення обсягів приймання студентів за рахунок державних коштів і збільшення частки студентів платної форми навчання (табл. 10.1).

Таблиця 10.1.

Приймання студентів до вищих навчальних закладів

за джерелами фінансування (1995-2001рр.)*

Вищі навчальні заклади

1995

2000

2001

2001 до 1995,%

2005

2010

І-ІІ рівні акредитації

Усього прийнято, тис. осіб

188,8

190,1

201,2

106,6

У тому числі:

за рахунок державного бюджету

135,4

76,3

74,6

55,1

% до загальної чисельності прийнятих

71,7

40,1

37,1

-

ІІІ-IV рівні акредитації

Усього прийнято, тис. осіб

206,8

346,4

387,1

187,2

У тому числі:

за рахунок державного бюджету

152,4

134,2

137,4

90,2

% до загальної чисельності прийнятих

73,7

38,7

35,5

-

* Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року: Стат. бюлетень. – К., 2001; Основні показники діяльності навчальних закладів України на початок 2001/2002 навчального року: Стат. бюлетень. – К., 2002.

З метою збереження ролі державного замовлення як механізму підготовки фахівців, Законом України «Про вищу освіту» визначено, що у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням,  має становити не менше 51% від загальної кількості студентів, зарахованих на навчання  на перший курс[3].

Державне замовлення— це потреба суспільства в робітниках і фахівцях, що визначається органами виконавчої влади відповіднодо основних напрямів розвитку національної економіки та її стратегічних пріоритетів і завдань, котрі обґрунтовані в Програмі економічного і соціального розвитку України на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу , у держав

них, міждержавних і цільових програмах. Воно є основною формою регулюваннясоціально-економічних відносинміж державою, навчальними закладами та організаціями, громадянами.

На обсягидержавногозамовлення впливають такі фактори:

  1. темпи розвитку економіки на кожному конкретному етапі, що обумовлюють обсяги поточної і перспективної потреби в персоналі;
  2. стратегічні цілі та завдання країни, орієнтація органів виконавчої влади на підготовку працівників відповідного профілю;
  3. накопичення технічних, наукових та інтелектуальних знань з метою виведення країни на передові рубежі світового розвитку;
  4. доступність навчання для обдарованої молоді через систему державної підтримки, що сприяє забезпеченню країни висококваліфікованим персоналом;
  5. цільова підтримка окремих верств населення у здобутті професійно-технічної та вищої освіти, які в соціальному плані потребують захисту;
  6. досягнення збалансованості між підготовкою і потребою в персоналі відповідно до попиту на ринку праці.

Основними законодавчими документами, що регламентують процеси відтворення освітнього потенціалу суспільства за кошти Державного бюджету є Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Провищу освіту», «Про закупівлю товарів і послуг за державні кошти» [1]. Важливим етапом реформування державного замовлення на якісно новій основі став Указ Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» [4]. Стосовно підготовки фахівців за державним замовленням Указ передбачав упровадження відповідних механізмів формування обсягів державного замовлення  та працевлаштування випускників.

Показники державного замовлення на підготовку кадрів формуються центральним органом виконавчої влади в галузі економіки на підставі узгодженого подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки (Міністерство освіти  науки молоді та спорту) (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні навчальні заклади) та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики (Міністерство праці і соціальної політики).

Міністерства, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади подають заявки на включення до проекту державних замовлень на підготовку кадрів. Заявки подаються з пропозиціями до проектів Програми економічного і соціального розвитку У країни та Державного бюджету.

Міністерство економіки України опрацьовує подані державними замовниками заявки і визначає обсяги підготовки робітників і фахівців, необхідні для державних потреб у наступному році та загальну суму коштів для їх навчання і подає ці заявки Міністерству фінансів України для попередньої оцінки, визначення можливих обсягів фінансування з Державного бюджету України.

Міністерство фінансів повідомляє Міністерству економіки України про показники проекту Державного бюджету на наступний фінансовий рік для збалансування кількісних показників проекту державних замовлень з коштами на підготовку кадрів. Кошти для фінансування державних замовлень передбачаються у проекті Державного бюджету окремим рядком.

Міністерство економіки України разом із замовниками збалансовує показники їхніх заявок з проектними обсягами підготовки, передбаченими на це бюджетними коштами та визначеними Кабінетом Міністрів України позабюджетними джерелами фінансування і направляє до Міністерства освіти і науки України.

Міністерство освіти науки молоді та спорту України складає проект державних замовлень на підготовку кадрів та подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Після розгляду і схвалення Кабінетом Міністрів України проекту державних замовлень Міністерство освіти науки молоді та спорту України проводить попередню роботу щодо розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців і направляє результати цієї роботи до Міністерства економіки України.

Останнє після затвердження Верховною Радою України Державного бюджету виходячи з його показників вносить до проекту державних замовлень на підготовку робітників і фахівців необхідні зміни й уточнення з метою збалансування обсягів цієї підготовки з передбаченими фінансовими ресурсами та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України. Після затвердження Кабінетом Міністрів України обсягів державних замовлень на підготовку кадрів Міністерство економіки  доводить їх до Міністерства освіти і науки Українидля розміщення державних замовлень та укладення державних контрактів.

Практика розміщення державних замовлень і укладання державних контрактів у ринкових умовах потребує суттєвого вдосконалення. Міністерству освіти і науки України виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та виділення на їх виконання коштів доцільно самостійно розміщувати замовлення на підготовку робітників і фахівців для суспільних потреб не тільки серед державних, а й приватних навчальних закладів. Корисним було б розміщення державних замовлень на конкурсних засадах.

Розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців оформлюється контрактом, що укладається між Міністерством освіти  науки молоді та спорту України та навчальним закладом. У десятиденний термін після укладення контрактів на підготовку робітників чи фахівців для державних потреб Міністерством освіти  науки молоді та спорту повідомляє про це Міністерство економікиіДержавнийкомітет статистики України за встановленими ними формами.

Контроль за виконанням державних замовлень покладається на Міністерство економіки, Міністерством освіти  науки молоді та спорту України. Водночас Міністерство фінансів України контролює використання бюджетних коштів, передбачених на оплату державного замовлення. Державний комітет статистики узагальнює звіти Міністерством освіти  науки молоді та спорту та до 20-гочисланаступного за звітним місяця подає зведену інформацію Міністерству економіки, Міністерству фінансів України.

У сучасних умовах склався неефективнийрозподіл коштівдля  підготовки робітників та фахівців за державним замовленням. Незважаючи на дію чинних законодавчих і нормативно-правових актів, має місце така ситуація, коли у багатьох випадках підготовка відбувається без відповідної координації між навчальними закладами та роботодавцями. Заявки на розміщення державного замовлення здебільшого мають формальний характер. Досі не розроблено механізм відстеження потреб ринку праці в окремих спеціальностях та професіях.

Суттєвою вадою процесу формування державного замовлення є відсутність обґрунтованої програми розвитку країни і відповідно потреби в кадрах, часті зміни пріоритетів розвитку галузей економіки та основних виробництв. Міністерства, відомства, організації через відсутність програмних орієнтирів стосовно розвитку виробництва змушені прогнозувати потребу в робітниках та фахівцях виходячи із досягнутого рівня. Як наслідок, заявки на підготовку працівників мають формальний характер, часто орієнтовані на застарілі професії і спеціальності.

До недавнього часу у формуванні державного замовлення Міністерство праці та соціальної політики України, на яке значною мірою покладена відповідальність за працевлаштування випускників навчальних закладів, не мало достатніх повноважень. Тому Законом України «Про вищу освіту» суттєво посилена роль Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни у формуванні державного замовлення на підготовку фахівців. Під час формування такого замовлення необхідно враховувати рівень працевлаштування та безробіття серед випускників навчальних закладів.

Підвищення ефективності формування державногозамовлення на підготовку робітників і фахівців, передбачає встановленнякритерію й показників,що визначають доцільність розміщення державного замовлення серед навчальних закладів. Такими показниками мають стати:

  • розміщення державних замовлень серед навчальних закладів на конкурсній основі;
  • виділення державних замовлень тим навчальним закладам, де має місце високий відсоток працевлаштування випускників за обраною професією чи спеціальністю;
  • забезпечення розміщення державних замовлень на підготовку кадрів переважно тим навчальним закладам, випускники яких по закінченні навчання одержуватимуть заробітну плату відповідно до рівня їх кваліфікації, сприятимуть реалізації галузевих пріоритетів розвитку економіки [14].

Водночас фінансування за рахунок коштів Державного бюджету навчальних програм навчальних закладів, за якими спостерігається зростання рівня безробіття серед випускників, повинне зменшуватися, а в ряді випадків — припинятися.

10.4. Податкова, кредитна та фінансова політика щодо надання освітніх послуг.

Стимулюючий характер державного впливу передбачає вдосконалення податкової, кредитноїіфінансової політики стосовно регулювання процесамипідготовки тапрацевлаштуваннявипускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів.

Фінансування державних вищих закладів освіти та установ, організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей економіки, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Кошти навчальних закладів та установ освіти й науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення чи на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Важливим напрямом реалізації молодіжної політики є вдосконалення кредитної політики щодо регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.Навиконання ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності [2, 6].

Кредит для здобуття освіти за денною, вечірньою та заочною формами навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності можуть одержати молоді громадяни України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити. Кредит надається на кожний рік навчання і тільки один раз за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра зі сплатою 3 % річних протягом 15 років починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України.

Кошти на кредити передбачаються у Державному бюджеті Міністерству освіти науки молоді та спорту України для фінансування навчання у вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, в місцевих бюджетах для фінансування навчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Розмір кредиту визначається щороку Міністерством освіти науки молоді та спорту за погодженням з Міністерством фінансів України виходячи із вартості навчання студента (за винятком стипендії) в державному вищому навчальному закладі для І—II та III—IV рівнів акредитації відповідно до форми навчання, а в комунальних вищих навчальних закладах –Міністерством освітиАвтономної РеспублікиКрим,управліннями освіти обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністраційзапогодженням з відповідними фінансовими органами.

Міністерствоосвіти науки молоді та спорту України визначає кількість одержувачів кредиту для центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади; державних вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерствуосвіти науки молоді та спорту України; акредитованих вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальної.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних,Київськоїта Севастопольської міських державних адміністрацій визначають кількість одержувачів кредиту для навчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Після визначення квоти Міністерствоосвіти науки молоді та спортуУкраїни укладає з центральними органамивиконавчоївлади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, керівниками вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальних, угоди про переказування їмкоштіву межах визначеної для них квоти. Центральні органи виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, доводять квоту до кожного навчального закладу.

За результатами складаннявступних іспитів відповіднодо встановленої квоти приймальна комісія вищого навчального закладу приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту. Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального закладу.

Абітурієнти, які мають направлення на навчання місцевих органів виконавчої влади і які успішно склаливступнііспити, зараховуються до вищих навчальнихзакладів понад установлену квоту.

Абітурієнти, які мають направлення, але за результатами складання вступних іспитів не зараховані до вищого навчального закладу, повертають такі направлення органу, який їх видав. За рішеннями цього органу кредит надається іншому абітурієнтові, а якщо вступні іспити до вищих навчальних закладів уже закінчилися, кредит надається студентам незалежно від курсу навчання.

Якщо абітурієнти, які претендують на здобуття вищої освіти в межах установленої для вищого навчального закладу квоти, мають однакові результати складання вступних іспитів, перевага у зарахуванні надається абітурієнтам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1-ої та 2-ої груп, малозабезпечених і багатодітних сімей, а також з числа переможців учнівських олімпіад.

Кредит надається на підставі угоди між одержувачем кредиту, вищим навчальним закладом та банком, уповноваженим обслуговувати касове виконання відповідно державного чи місцевого бюджету. Якщо одержувач кредиту є неповнолітнім,зазначенаугода укладається батькамиабо особами,які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Для укладання угоди одержувач кредиту (а якщо він є неповнолітнім, то його батьки або особи, які їх замінюють) подають доуповноваженого банку витяг з наказу вищого навчального закладу про його зарахування на навчання, завірений підписом ректора і печаткою, паспорт та довідку про присвоєння Державною податковою адміністрацією ідентифікаційного номера платника податків.

Угодаукладається в чотирьох примірниках — по одному примірнику кожній зі сторін,щоїї уклали, один примірник угодипередається вищим навчальним закладом переказувачеві коштів.

Кошти, передбачені на надання кредиту, на підставі копій угод рівними  частинами щокварталу перераховуються Міністерством освітиінауки України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу або наданняйомуакадемічної відпустки навчальний закладудесятиденний термін оголошує конкурс з одержання кредиту на навчання серед студентів, що навчаються на платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається вченою (педагогічною) радою на вищезазначених умовах.

Одержувач кредиту через уповноважений банк повертає протягом 15-ти роківсумукредиту до відповідного бюджету, щороку виплачуючи 1/15 частину загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним. У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу повернення кредиту розпочинається з третьогомісяця післявідрахування. У випадку ухилення від повернення кредит стягується в примусовому порядку згідно із законодавством.

Одержувач кредиту можеповернути кредит раніше встановленого у договорі терміну. В установленому законодавством порядкувінможе укластиугодупропереведення боргу з повернення кредиту з третіми особами.

Кредит та відсоткизакористування кредитом не повертаються, якщо його одержувач помер або йому встановлена інвалідність 1-ї групи. Термін повернення кредиту подовжується на період: строкової військової служби одержувача кредиту; перебування у відпустціподогляду за дитиною до досягненнянеютрирічного віку.

Вирішити проблемупільговогокредитування молодих громадян для здобуття ними освіти у вищих навчальних закладах тільки за рахунок Державного і місцевих бюджетів неможна Томупотребує свого вирішення питання про залучення додаткових кредитних ресурсів для надання абітурієнтам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.

Для залучення додаткових джерел фінансування слід сприяти створенню спеціалізованих банків, інтегрованих у галузеву економічну інфраструктуру освіти. Це дало б можливість залучити у комерційний оборот кошти, що перебувають на рахунках навчальних закладів. Саме ці банки могли б стати організаціями з упровадження в Україні світового досвіду пільгового кредитування населення з метою одержання вищої освіти. Це значно розширить можливості отримання вищої освіти громадянами різного рівня матеріального забезпечення і сприятиме на цій основі розвитку трудового потенціалу держави.

У наданні можливостей соціально незахищеним категоріям населення в здобутті вищої освіти важливу роль повинні відігравати різноманітні програми фінансової допомоги. Вони повинні передбачати надання цільових стипендій та спеціальних грантів. У цьому зв'язку для України буде корисним запозичення позитивного досвіду в цій сферідержавіз розвинутою ринковою економікою.

Наприклад, Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам: федеральні гранти Пелла, федеральні гранти додаткових освітніх можливостей та ін. Федеральнігранти Пелла надаються переважно студентам з родин, які мають низькі рівні доходів.

Водночас федеральні гранти додаткових освітніх можливостей являють собою додаткові джерела фінансування навчання надзвичайно бідних студентів. Зазначені гранти нерідко використовуються у комбінації з іншими типами грантів, позичками та заробленими грошима для покриття витрат на вишу освіту, що перевищують можливості сім'ї. Пріоритет в отриманні цього гранту мають студенти, які одержали федеральний грант Пелла. Частка федеральних коштів у кожному грантіможеперевищувати 75 %, а                25 % коштів гранту виділяється вищим навчальним закладом, що бере участь у програмі, федеральні грантидодаткових освітніх можливостей[11].

В Україні найближчим часом доцільно запровадити програминаданняфінансовоїдопомогистудентам з бідних сімей, сиротам, інвалідам І та II груп. Разом з тим надавати гранти на одержання вищої освіти необхідно здібній молоді, переможцям учнівських олімпіад з тих спеціальностей, що користуютьсяпопитомна ринку праці, забезпечуватимуть працевлаштування зазначених категорій населення після закінчення ними навчального закладу.

10.5. Державні гарантії щодо надання молоді першого робочого місця.

Регулюючий вплив держави на процеси працевлаштування випускників шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів має різноманітний характер. При цьому особлива роль відводиться захисному характеру державного впливу на процеси працевлаштування випускників. Він здійснюється передусім для підтримки соціального становлення і розвитку молоді, особливо на етапі включення її у трудову діяльність.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби [2].

Відповідно до цього закону,першеробочемісце— цемісце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з дійсної строкової служби або альтернативної (невійськової) служби. Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менш трьох років молодим спеціалістам -— випускникам державних вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Законом України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що випускникам професійно-технічного навчального закладу, які навчались за державним замовленням, держава гарантує надання першого робочого місця відповідно до одержаної професії згідно з законодавством. Цим же законом установлено особливий соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Так, держава гарантує випускникам професійно-технічних навчальних закладів - дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, працевлаштування за набутою професією та забезпечення житлом згідно з законодавством.

Держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам упрацездатномувіці, якіпотребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати  на ринку праці увиглядіквотування робочих місць. Для цього місцеві Ради народних депутатів бронюють в організаціях до 5% загальної кількості робочих місць, але тільки за робітничими професіями. Випускники вищих навчальних закладів не підпадають під цю квоту на робочімісця.Гарантією зайнятості для випускників вищих навчальних закладів є отримання направлення на роботу, що визначається державним замовленням.

Головна мета прийнятих законодавством документів полягає у  підвищенні соціальної захищеності випускників навчальних закладі і наданні їм реальної допомоги у працевлаштуванні. Проте наявність державного замовлення ще не дає реальної гарантії в одержанні першого робочого місця. Останнім часом зростає кількість випускників навчальних закладів, які отримують право на вільне працевлаштування та зменшується чисельність тих, хто одержує направлення на роботу (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Випуск і чисельність фахівців вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу (1995-2010рр.)*

Показник

1995

2000

2001

2001 до 1995,%

2005

2010

Випущено фахівців з вищою освітою, усього, тис. осіб

У тому числі:

навчання за рахунок державного замовлення, тис. осіб

334,4

291,9

419,0

258,7

455,4

249,2

Одержали направлення на роботу, тис. осіб

147,5

163,2

161,5

Відсоток від загального випуску фахівців

44,1

39,0

35,5

* Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року: Стат. бюлетень. – К., 2001; Основні показники діяльності навчальних закладів України на початок 2001/2002 навчального року: Стат. бюлетень. – К., 2002.

Існуюча законодавча база поклала початок соціального захисту випускників навчальних закладів через державні гарантії, проте складність полягає у тому, що законодавство створює лише правове середовище, деякі передумови, але не забезпечує їх фактичного виконання. Унаслідок відсутності механізму реалізації цих державних гарантій вимоги законодавства не виконуються через незаінтересованість роботодавців забезпечувати роботою випускників на рівноправній основі з іншими категоріями населення.

В умовах ринкових відносин, коли економічна необхідність вимагає ефективнішого використання робочої сили з метою отримання більшого прибутку, роботодавці не заінтересовані брати молодь, і жодні адміністративні заходи в таких умовах діють неефективно. Тому проблема соціального захисту молоді на ринку праці повинна вирішуватися через державні правові заходи в поєднанні з економічними та організаційними механізмами реалізації цих державних гарантій. Зазначене передусім стосується заходів щодо підвищення заінтересованості і стимулювання роботодавців у наданні першого робочого місця випускникам навчальних закладів завдяки проведенню гнучкої податкової, фінансової та кредитної політики.

Важливу роль у сприянні працевлаштуваннявипускниківнавчальних закладів повинні відігравати молодіжні організації. Для цього держава допомагає створювати молодіжні центри праці, соціальні служби для молоді, а також молодіжні громадські організації (агентства, біржі, бюро тощо) для забезпечення працевлаштування молоді.

Проблема працевлаштування випускників навчальних закладів тісно пов'язана з підготовкою кадрів. Завдання не тільки в тому, щоб надати перше робоче місце молоді, а й щоб робоче місце відповідало профілю отриманої професії чи спеціальності, попиту ринку праці. Для цього необхідно збалансувати підготовку робітників і фахівців з потребою в них усіх сфер економічної діяльності внесенням істотних змін у діючу систему навчання.

Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів регулюється Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України [5].

Відповідно до цього Порядку, випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаютьсямолодими фахівцямипротягом трьох років із моменту укладення ними трудового договору із замовником. Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду.

Зарік дозакінченнянавчання міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади укладають контракти з виконавцем державного замовлення відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам і відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення, перелік місць працевлаштування та умов, котрі вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії).

Згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років. Вищий навчальний заклад забезпечує відповідну якість і рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Замовники можуть за рахунок своїх коштів надавати студентам матеріальну допомогу, а також установлювати доплати до державної стипендії, визначеної для відповідної спеціальності, курсу, навчального закладу. Граничні розміри цих виплат не обмежуються.

Розірвання випускником угоди допускається з таких поважних причин:

  • установлення інвалідності 1-ї або 2-ї групи, унаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;
  • установлення інвалідності 1-ї або 2-ї групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків випускника;
  • якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда;
  • проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім
  • строкової), в тому числі за контрактом;
  • вступу до вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації.

Розірвання угоди з ініціативи замовника допускається у разі неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю згідно з медичним висновком або висновком медико-соціальної експертної комісії; банкрутства замовника. Якщо випускник без поважних причин не захистив дипломного проекту, замовник може надати йому роботу з урахуванням одержаної спеціальності та кваліфікації.

Випускник, призваний на строкову військову службу до Збройних сил, після її закінчення зобов'язаний прибути на роботу за призначенням. Це стосується також випускників, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

Час перебування жінкиувідпустці після закінчення вищого навчального закладуузв’язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням. Якщо умови угод, укладених дошлюбу чоловіком і дружиною, не передбачають направлення їх до одного й того ж населеного пункту, місце їх роботи визначається за домовленістю між ними й замовниками, а в разі, коли вони не дійшли згоди, один з подружжя має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Увипадку неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Випускникові, якому відмовлено в прийнятті на роботу після прибуття до місця призначення, замовник компенсує витрати, пов’язані з переїздом випускника і членів його сім'ї як до місця призначення, так і з поверненням до постійного місця проживання згідно з визначеними в угоді умовами; у разі відмови в прийнятті на роботу за призначенням і звернення молодих фахівців до центрів зайнятості всі витрати, пов’язані з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги у зв'язку з безробіттям та матеріальної допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійного навчання.

Інформація про прийняття студентів, контингент та їх випуск урозрізіспеціальностей відображається у формі державної статистичної звітності № 2-3 нк«3вітвищого навчального закладу на початок навчального року».Ця форма статистичної звітності містить дані про розподіл студентів за курсами, мовами навчання і за віком. Форма статистичної звітності відображає інформацію про результати приймання, склад професорсько-викладацького складу, одержання студентами направлення на роботу тощо.

Дані про прийняття, контингент та випуск учнів професійно-технічних навчальних закладів містяться у відповідних формах державної статистичної звітності. Так, форма №1 (профтех) «Звіт професійно-технічного навчального закладу про підсумки роботи за навчальний рік» відображає рух контингенту учнів протягом навчального року, підсумки випуску, інформацію про навчально-матеріальну базу, склад інженерно-педагогічних кадрів тощо.

Форма № 2 (профтех) «Звіт професійно-технічного навчальногозакладу про приймання учнів та слухачів на1вересня» вміщує дані про прийняття випускників за договорами з підприємствами, службою зайнятості, громадянами, про дітей-сиріт та ін. Водночас форма №3(профтех) «Звіт професійно-технічного навчального закладу про контингент учнів та слухачів за календарний рік» містить інформацію про кількістьучнівнапочаток року, прийняття, вибуття, у тому числі випуск, кількість учнів на кінець року у розрізі професійної підготовки випускників шкіл, професійного навчання незайнятого населення і підвищення кваліфікації.

Маркетинг ринку освітніх послуг на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Провести моніторинг ринку рекрутінгових послуг у певному регіоні. Охарактеризувати види послуг, які пропонують агентства, проаналізувати терміни виконання замовлень і вартість послуг

2. Реферат Сутність та складові маркетингу освітніх послуг

3. Реферат Дослідження ринку послуг зв’язку

4. Реферат Учасники ринку фінансових послуг

5. Реферат ФОРМУВАННЯ ТА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

6. Реферат Моніторинг ринку тренінгових послуг в певному регіоні за різними навчальними програмами. Зміст, тривалість і вартість навчання

7. Реферат Стан та тенденції розвитку ринку виставкових послуг, в Україні та на прикладі окремого підприємства («Київський міжнародний контрактовий ярмарок»)

8. Реферат Сутність аграрного ринку як економічної категорії:діалектичне протиріччя ринку

9. Реферат Маркетинг Шпаргалка. Информативные ответы на все вопросы курса Маркетинг

10. Реферат ЗАСТОСУВАННЯ ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ У ВСТУПНІЙ КОМПАНІЇ