Новости

Актуальність соціальної роботи в Україні

Работа добавлена:






Актуальність соціальної роботи в Україні на http://mirrorref.ru

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки

Приставський Анатолій Віталійович

Актуальність соціальної роботи в Україні

Реферат з курсу

«Вступ до спеціальності»

студента 1-СП курсу

спеціальність

(«Соціальна

педагогіка»)

ЧЕРКАСИ – 2015

ЗМІСТ

  • ЗМІСТ
  • ОСНОВНА ЧАСТИНА
  • ВИСНОВКИ
  • За результатами нашого дослідження можемо сформувати такі висновки:
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  • 1.Лукашевич М. П. Соціальна робота ( теорія і практика) / М. П. Лукашевич, Т. В. Семигіна. − К. : Каравела, 2009. − 368 с.

      Актуальність дослідження:

Поняття "соціальна робота" увійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці XIX ст. у відповідь на соціальну потребу суспільства у змістовому відображенні практичної діяльності людей, які допомагали бідним.Започаткування в 90-х роках  XIX ст. у Великобританії лекційної роботи з роз'яснення та поширення знань щодо благодійної діяльності та відкриття в 1899 р. першого в світі Інституту підготовки

соціальних працівників в Амстердамі (Голландія) зумовили появу відповідних навчальних курсів із соціальної роботи. У результаті було започатковано розвиток соціальної роботи як навчальної дисципліни. Водночас у США вийшла друком книга М. Річмонд "Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у благодійних організаціях", де, чи не вперше, було описано науково обґрунтовані методи соціальної роботи. Отже, соціальна робота стає об'єктом наукового осмислення, чим започатковується поява її теорії і становлення як напряму наукових досліджень.[1,с.6].

Мета реферату: обґрунтування актуальність соціальної роботи в Україні

Завдання реферату:

  1. вивчити та проаналізувати історію соціальної роботи в Україні;
  2. ознайомитися з методами соціальної роботи;
  3. дослідити особливості соціальної роботи з неповнолітніми;
  4. Ознайомитись із поняттям  « діти вулиці» та їх шлях до вулиці.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

  1. Історія фахової соціальної роботи в Україні.

Лукашевич  М.П., Семигіна Т.В., вважають, що однією з особливостей генезис соціальної роботи в Україні є те, що її професійний і науковий розвиток було перервано. Адже на початку ХХ століття намітився перехід від благодійності до професіоналізму, виникли перші навчальні заклади для жінок, які готували до такої діяльності.

Після Жовтневої революції всі сфери суспільного життя потрапили під суворий

державний контроль. Так, 1919 року Раднарком УРСР видав декрет про націоналізацію всіх добродійних установ, які до того моменту перебували у віданні приватних осіб або добродійних товариств. Відповідно до цього декрету Наркомсоцзабезу УРСР і його місцевим органам передавалися приватні і суспільні установи. До 1941 року в системі Наркомсоцзабезу УРСР нараховувалося 154 будинки-інтернати для літніх та інвалідів, 22 дитячих будинки-інтернати. Проте ці стаціонарні заклади важко віднести до сфери соціальної роботи, адже вони створювалися за відмінними від прийнятими у фаховій соціальній роботі принципами. [1,с.45].

Фактично єдиною недержавною організацією, що надавала соціальні послуги, було Українське Товариство Червоного Хреста, створене на з'їзді, що відбувся 15-18 квітня1918 р. в приміщенні Маріїнської общини. У його роботі взяли участь представникиСоюзу міст і медико-санітарних організацій Союзу земств. Маріїнсько-Благовіщенськугромаду не випадково було обрано для з'їзду, бо вона вирізнялася з-поміж іншихактивною діяльністю. При ній у 1877 р. було створено перші в Україні курси сестермилосердя, збудовано безкоштовнихїдалень, видало селянам мільйони продовольчих пайків. Протягом 1920-х років булостворено багато будинків для безпритульних, протиепідемічних диспансерів, амбулаторій.За кошти Українського Товариства Червоного Хреста працювали 119 медичних, 206профілактичних і дитячих закладів. Було відкрито 400 аптек і магазинів санітарії. [1,с.46].

Лукашевич М.П., Семигіна Т.В., вважають, що ситуація в соціальній сфері почала змінюватися у 1980-ті роки.

По-перше, виникали нові державні соціальні служби, призначені для надання послугза місцем проживання. Так, 1985 року Міністерство соціального забезпечення УРСРвидало наказ про проведення експерименту з соціально-побутового обслуговуваннясамотніх непрацездатних престарілих громадян, які потребують термінового сторонньогодогляду та допомоги в домашніх умовах будинками-інтернатами п'яти областей(Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Львівської та м. Києва).Тоді

створили 10 спеціалізованих служб, для них виділили штат соціальних працівників,розробили посадові інструкції, необхідні форми для обліку та звітності, провелипідготовку кадрів, затвердили тимчасове обслуговування. Експеримент засвідчив,що спеціалізовані служби повністю себе

виправдали і їх утримання обійшлося для держави в 10 разів дешевше, ніж утриманнясамотніх пенсіонерів у будинку-інтернаті. [1,с.48].

Висновок: Отже ми можем вважати що історія соціальної роботи не стрімко, але розвивалась. Створювалися інтернати для дітей і дорослих.Згодом у 1985 році ситуація почала змінюватися:виникли нові служби, уряд почав активні дії.

благодійну амбулаторію, лікарню, аптеку. Новостворене товариствозвернулося до уряду з проханням передати під його юрисдикцію майно установРосійського Червоного Хреста на території республіки. До функцій товариства входилидопомога біженцям, інвалідам, дітям-сиротам, військовополоненим, боротьба з тифом таіншими масовими інфекціями, створення шпиталів, пунктів харчування, санітарна освітасеред населення. Під час голоду 1921-1923 рр. воно організувало сотні

2.      Методи соціальної роботи

КапськаА. Й  вважає що метод у соціальній роботі виконує подвійну роль, оскільки він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з іншого боку — як конкретна дія, що сприяє якісній зміні існуючого об'єкту (суб'єкту). З цим підходом І.Г.Зайнишев перегукується визначення "метод соціальної роботи", що запропоновано російськими вченими  М.В. Ромм та Т.А. Ромм. Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослідження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети. [2,с.47].

М.В. Ромм та Т.А. Ромм  переконують що методом соціальної роботи  можна розуміти як спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушення в розвитку об'єкту(суб'єкту)соціальної діяльності. По відношенню до соціальної роботи можна говорити про дві групи методів: методи соціальної роботи як наукового знання і як практичної діяльності [3].

Вакуленко О. В. говорять щозагальні (філософські) методи,які існують як єдність світоглядної методологічної позиції суб'єкта соціальної роботи в різних видах діяльності. Загальні методи визначають шлях, спосіб пізнання і перетворення дійсності, мислення. Одним із основних методів соціального пізнання є метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в тому, що процес виявлення і осмислення фактів, подій, явищ ґрунтується па відбитті у свідомості дослідника об'єктивної діалектики самої соціальної дійсності. При цьому, будь-яке явище чи подія розглядаються в стані свого становлення та розвитку, що відкидає можливість суб'єктивності у відсіюванні та тлумаченні фактів. Діалектика як метод наукового дослідження розширює можливості соціального передбачення та прогнозування тому, що дозволяє віднайти найбільш глибинні причини і зв'язки подій, що відбуваються, визначити їх внутрішні закономірності, і внаслідок цього, позначити тенденції, що в них зароджуються. Для матеріалістичної філософії соціальна робота — це діяльність, результатом якої є створені матеріальні і духовні цінності, яка спрямована, перш за все, па створення матеріального продукту. На відміну від цього ідеалістична філософія дивиться на будь- яку діяльність по формуванню людини,як па "зворушення і піднесення всієї людської істоти, спрямованої па інше, вище життя, нове буття". Тому визначення методологічного підходу (матеріалістичного чи ідеалістичного) па сьогодні в теорії соціальної роботи є одним з найменш окреслених питань [ 8 ].

В сучасних дослідженнях з проблем соціальної роботи основою для класифікації методів практичної діяльності соціальної роботи виступають як інтереси, потреби індивідів так і соціальні інтереси управлінських систем. Так, Р.В. Овчарова, в класифікації методів роботи, що використовуються в соціально-педагогічній практиці пропонує і класифікаційні ознаки для методів загальної соціальної роботи, а саме визначає: методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні і організаційно-розпоряджувальні методи [5, 274].

М.В. Ромм, Т.А. Ромм  переконують щоорганізаційні (адміністративні) методи соціальної роботи розглядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності структури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива тільки за умови підґрунтя нормативно-правових документів. Організаційні методи закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної лапки в органах управління соціальними службами; дозволяють здійснити оперативне втручання, уточнення і вирішення епізодичних завдань. До основних методів цієї групи відносять: регламентування, нормування та інструктування [3].

Е. И.  Холостова вважала  що у  професійній діяльності соціального працівника метод є способом реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає "векторність" досягнення оптимального результату. Інколи  визначення методів соціальної роботи накладається на загальне поняттясоціальних технологій.Щоб розвести ці два терміни, зазначимо, що соціальні технології в психолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розглядаються як сукупність способів професійного впливу па соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні даної системи впливу [ 6].

Висновок:Отже ми дізнались що у методі соціальної роботи виконують 2 ролі. Як спосіб пізнання і застосування знань. ТакожМ.В. Ромм та Т.А. Ромм  нас переконують що методом соціальної роботи  можна розуміти як спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушення в розвитку об'єкту(суб'єкту)соціальної діяльності. І також  у професійній діяльності соціального працівника метод є способом реалізації діяльності,він мов би опосередковує мету і результат.

3.        Особливості соціальної роботи з неповнолітніми.

За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками  2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то 2002 р. — уже 20 тис.

Толстоухова С. В. вважає що такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, а це потребує вирішення деяких завдань правоохоронними органами, державними і громадськими організаціями, причетними до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створенням умов для ресоціалізації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді, яка на сьогодні уже спирається па відповідну нормативно-правову базу . Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед соціальними працівниками складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно із звільненими дорослими, опиняється у скрутній життєвій ситуації. [7].

Вакуленко О. В.   вважає що подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспрямованої скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських організацій щодо ре соціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі. У цій ситуації однією із найважливіших лапок цієї роботи стають ЦССМ. Проте, щоб діяльність соціального працівника у плані соціально-психологічної допомоги і соціального супроводу зазначеної категорії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про доцільні і вмотивовані напрями, передові технології і методики соціальної роботи.

Структуру об'єктасоціальної роботи за даним напрямом становлять три категорії клієнтів:неповнолітні(віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі;молодь(віком від 18 до 28 років), яка повернулася з місць позбавлення волі;представники соціального оточення(передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі).

Природно, це є досить узагальнений розподіл. У практичній роботі соціального працівника часто постає потреба глибше розуміти соціально-демографічні та індивідуально-типологічні особливості молоді, яка перебуває у конфлікті з законом, в чому може допомогти спеціальна література [8].

 Основними засобами досягнення очікуваних результатів виступають процесиресоціалізаціїтасоціальної адаптаціїколишніх засуджених.

Толстоухова С. В.  передбачає щоресоціалізаціяспрямована на відновлення у клієнтів якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Цей процес передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізаціясвідомостіособистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізаціядіяльності(відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо). Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості па забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

Толстоухова С. В. наголошує щосоціальна адаптаціяв даному випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких, з різних причин, у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної технології як послідовності певних дій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

1.Етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;

2.Оціночний етап, коли особистість розмежовує компоненти власного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, па прийнятні і ті, що не приймаються з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, розмежування, що дасть позитивні результати, здійснюватиметься лише за умов появи нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

3.Етап сумісності, на якому об'єкт соціальної роботи досягає оптимального рівня адаптованості до нових умов життя.[7].

Висновок:Отже ми дізнались що засудження не повнолітніх за якихось 8 років збільшилось майже у 2. Але Значна частина  неповнолітніх припадає на систему соціальних служб для молоді, яка на сьогодні уже спирається па відповідну нормативно-правову базу . Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед соціальними працівниками складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно із звільненими дорослими, опиняється у скрутній життєвій ситуації. [7]. Також ми дізналися, що основними засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізаціїта соціальної адаптації.Процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

1.Етап орієнтації.

2.Оціночний етап.

3.Етап сумісності.

4.           Діти вулиці та їх шлях до вулиці.

Женева вважає що державна система соціального захисту, яка трансформується в нових умовах, поки ще не є настільки гнучкою, щоб своєчасно і адекватно реагувати па існуючі негативні соціальні прояви.

Незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, члени сімей яких потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Діти з таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному стані. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть із рідних домівок. У значної частини таких дітей фактично немає рідних сімей, оскільки батьки п'ють, бродяжать, перебувають у місцях позбавлення волі тощо. Діти вимушені проживати у чужих людей, у сім'ях родичів, в оточенні інших дітей, па вокзалах, у залишених будівлях тощо.

За останні 10-15 років кількість дітей, які більшу частину свого часу, у тому числі й нічного, перебувають па вулиці, набула великого масштабу. З'явилася нова категорія дітей, яких звично називають "дітьми вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних, соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки.

Збільшення кількості "дітей вулиці", в першу чергу, зумовлено динамікою сімейного життя. Як зазначалось у доповіді ІОНІСЕФ Незалежній комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році, "дитина потрапляє па вулицю через те, що її сім'я переживає кризу, і якщо ще не розпалася, то перебуває па межі розпаду".[9].

Результати досліджень Державного інституту проблем сім'ї і молоді, проведених на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 році показали, що до "дітей вулиці" в Україні слід віднести наступні групи неповнолітніх.[10].

Громадська думка  наголошує що в Україні до сьогодні не існує вичерпного визначення цієї категорії дітей, тому "діти вулиці" розглядаються як структурований об'єкт: до нього належать діти, які залишились без батьківської опіки й визначеного місця проживання; діти, які мають сім'ю, але тимчасово втратили з нею зв'язки; мають дім і сім'ю, але перебувають протягом дня на вулиці; які заробляють кошти жебракуванням і крадіжками; схильні до бродяжництва та інших видів асоціальної поведінки. Без сумніву, у різних категорій дітей існує різна мотивація виходу на вулицю.

Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю, можна дати таке визначення суті поняття "діти вулиці":

вулиці" є та, що більшу частину часу вони проводять саме там;

їхнім вихованням. Поняття "діти вулиці" об'єднує в собі безпритульнихі бездоглядних дітей .

Починаючи з 1997 року, в Україні проводився ряд досліджень із визначення основних характеристик "дітей вулиці", з'ясування їхнього стилю житія і потреб. Це дозволило виявити:

  1. більшість "дітей вулиці" — діти підліткового віку;
  2. хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;
  3. більшість підлітків виховується у багатодітних сім'ях;
  4. які мають постійну роботу;
  5. ми родичами;

  1. Значна частина "дітей вулиці" заробляє гроші самостійно, причому досить часто "робота" дає гарні прибутки, але є асоціальною: крадіжки,жебракування, надання сексуальних послуг та ін.;
  2. "Діти вулиці" часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;
  3. Діти нерегулярно харчуються, часто голодають;
  4. "Діти вулиці" вживають алкоголь, наркотики, нюхають клен, палять .[ 10].

Висновок: Отжеза останні 10-15 років кількість дітей, які більшу частину свого часу, у тому числі й нічного, перебувають па вулиці, набула великого масштабу. З'явилася нова категорія дітей, яких звично називають "дітьми вулиці".

Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю, можна дати таке визначення суті поняття "діти вулиці"

  вулиці" є та, що більшу частину часу вони проводять саме там;

 2) "діти вулиці"  — діти, які офіційно не визнані позбавленими

 батьківської опіки, але фактично можуть бути визнані соціальними сиротами.

ВИСНОВКИ

За результатами нашого дослідження можемо сформувати такі висновки:

1.Дослідники вважають що історія соціальної робото починалася з 1919 року. Тоді Раднарком УРСР видав декрет про націоналізацію всіх добродійних установ, які до того моменту перебували у віданні приватних осіб або добродійних товариств. До 1941 року в системі Наркомсоцзабезу УРСР нараховувалося 154 будинки-інтернати для літніх та інвалідів, 22 дитячих будинки-інтернати. Також у ті роки фактично єдиною недержавною організацією, що надавала соціальні послуги, було Українське Товариство Червоного Хреста, створене на з'їзді, що відбувся 15-18 квітня1918 р. в приміщенні Маріїнської общини.

2. Метод у соціальній роботі виконує подвійну роль, оскільки він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з іншого боку — як конкретна дія, що сприяє якісній зміні існуючого об'єкту (суб'єкту). У професійній діяльності соціального працівника метод є способом реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає "векторність" досягнення оптимального результату.

3. За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками  2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то 2002 р. — уже 20 тис. Основними засобами досягнення очікуваних результатів виступають процесиресоціалізаціїтасоціальної адаптаціїколишніх засуджених.

4. За останні 10-15 років кількість дітей, які більшу частину свого часу, у тому числі й нічного, перебувають па вулиці, набула великого масштабу. З'явилася нова категорія дітей, яких звично називають "дітьми вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних, соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки. Збільшення кількості "дітей вулиці", в першу чергу, зумовлено динамікою сімейного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Лукашевич  М. П. Соціальна робота( теорія  і практика)  /  М. П. Лукашевич, Т. В. Семигіна. − К. : Каравела, 2009.  −  368 с.

2. КапськаА. Й.Соціальна робота: Технологічний аспект  / А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола. − К, 2004.  −  352 с.

3.Ромм М.В. Теория  соцыальной  роботы / М.В. Ромм, Т.А. Ромм.− Новосибирск. — 1999, 64 с.

4.В.М.Кларип, В.М.Петров. − М.: Знапие, 1991. − 80 с.

5.Овчарова Р.В. Справочпая книга соціального педагога. — М.:

ТЦ" Сфера",2001.− 480 с.

6. Технологии социальной работылостовой. — М.; ИНФРА,  2001 - 400 с.

7.Сітьова В. М. — К.: ДЦССМ, 2003. — С. 5 — 8.

які перебувають у конфлікті з законом  // Соціальна робота з

неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі.  /  За ред.

Сітьова В. М. — К.: ДЦССМ, 2003. — С. 5 — 8.

9. Доклад ЮНИСЕФ Независимой комиссии но гуманитарным вопросам ООН, Женева, 1990.

10. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки.— К.:ДЦССМ,2003

Актуальність соціальної роботи в Україні на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Роботи є розвиток і становлення інституту президентства в Україні

2. Реферат Загальні правила роботи та безпеки праці під час роботи в протигазі

3. Реферат Актуальність процесу управління операційною діяльністю сучасного підприємства

4. Реферат Правове регулювання освіти в Україні. Правовий статус навчальних закладів в Україні

5. Реферат ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ГАЛУЗІ ВОДОВІДВЕДЕННЯ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ РОЗРОБКИ МЕТОДИКИ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КП КГ «ХАРКІВКОМУНОЧИСТВОД»

6. Реферат Організація роботи органів внутрішніх справ України щодо протидії дитячій злочинності: функції структурних підрозділів ОВС з профілактики дитячої злочинності; аналіз, облік та оцінка їх роботи

7. Реферат Потоки в операційній системі Windows. Засоби синхронізації потоків. Засоби роботи з потоками. Об’єкт TThread систем Delphi та C++ Builder для роботи з потоками

8. Реферат ПРАВОВА ПОВЕДІНКА В СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

9. Реферат Історико-філософський дискурс феномена соціальної реальності

10. Реферат Типові проблеми соціальної адаптації студентів-першокурсників