Новости

Звіт з виробничої практики Технологія будівельного виробництва

Работа добавлена:






Звіт з виробничої практики Технологія будівельного виробництва на http://mirrorref.ru

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний Технічний Університет

ім. Ю. Кондратюка

ЗВІТ

про другу виробничу практику

№ зал. кн. 99076

Виконав студент гр. 404-БПН Озірний А.В.

Керівник практики

Пенц В.Ф.

Керівник практики від підприємства

Г.М.

2002 р.

ЗМІСТ

Стор.

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ .......................................................................

4

Методи будівництва об’єктів ............................................................................

4

Технологічна документація на будівництво ...................................................

4

РОЗДІЛII.ТЕХНОЛОГІЯ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ .........................................

8

Бетонні та залізобетонні роботи .....................................................................

8

Бетонування ......................................................................................................

13

Кам’яні роботи ..................................................................................................

18

Опоряджувальні роботи ...................................................................................

19

Використана література

23

  1. Реконструйована будівля
  2. Електрощитова
  3. Розчинозмішувач
  4. Розчинозмішувач
  5. штукатурна станція
  6. Місце складування цегли
  7. Місце стоянки бульдозера
  8. Місце стоянки крана
  9. Будівельне сміття
  10. Склад цементу

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИ БУДІВНИЦТВА ОБ’ЄКТІВ

Метод зведення об’єктів - це сукупність властивостей, що характеризують його. Властивості методу залежать від багатьох факторів. Властивості методу залежать насамперед від матеріалів, які використовують під час зведення об’єктів.

За застосовуваними конструкціями об’єкти можуть бути монолітними або збірними. До монолітних об’єктів, крім залізобетонних будинків, які зводять в об’ємно-переставній опалубці, належать будинки з цегляними стінами і монолітними перекриттями, покриттями.

Більшість об’єктів зводять знизу вгору. У деяких випадках поверхи або перекриття будинків закріплюють зверху вниз на попередньо зведених колонах.

Залежно від ступеня укрупнення конструкцій об’єкти будують з відправних елементів (частини конструктивних елементів), конструктивних елементів або з попередньо укрупнених блоків.

Важливими факторами, що впливають на властивості, які характеризують метод, є також ступінь розчленування процесу зведення об’єкта на складові процеси.

ТЕХНОЛОГІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ НА БУДІВНИЦТВО

Технологічна документація у вигляді проектів розробляється і використовується для того, щоб за її допомогою найбільш ефективно будувати об’єкти.

Проекти організації будівництва (ПОБ) і проекти виконання робіт (ПВР) для сільськогосподарського будівництва розробляють відповідно до вимог СНиП 3.01.01-85 „Организация строительного производства". При цьому враховують особливості проектних рішень сільських виробництв, будинків, споруд та їхню класифікацію.

Проект організації будівництва розробляють у складі робочих проектів тваринницьких і птахівничих комплексів, виробництв по зберіганню і переробці сільськогосподарських продуктів, ремонту сільськогосподарської техніки та інших виробництв, а також окремих будинків і споруд, прив’язаних до конкретних умов місця будівництва; в складі проектів забудови садиб радгоспів і колгоспів, що провадиться відповідно до проектів планування і забудови сільських населених пунктів, також прив’язаних до конкретних умов місця будівництва.

Проекти виконання робіт розробляють на будівництво окремих сільськогосподарських будинків та їхніх частин (вузлів); виконання окремих видів робіт; підготовчий період будівництва великого сільськогосподарського комплексу, виробництва або садиби радгоспу чи колгоспу.

Документація з організації виконання виробничої програми будівельної організації (з узгодженням строків будівництва і забезпеченням трудовими і матеріально-технічними ресурсами всіх об’єктів у сільськогосподарському будівництві) створюється за формою проект потокового будівництва (ППБ), що розробляється на річну (дворічну) програму робіт пересувної механізованої колони (ПМК), сільського будівельного тресту, СБК.

У проекті організації будівництва вибирають загальну організаційно-технологічну схему зведення будинків і споруд у складі сільськогосподарського виробництва або комплексу і організаційно-технологічних схем будівництва окремих основних будинків і споруд, що входять до їх складу.

Загальна організаційно-технологічна схема встановлює черговість будівництва об’єктів основного виробничого, підсобного і обслуговуючого призначення, енергетичного і транспортного господарства і зв’язку, зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання, благоустрою території залежно від технологічної схеми виробничого процесу сільськогосподарського комплексу, особливостей будівельних рішень генерального плану - характеру розподілу робіт залежно від ступеня розосередженості і об’ємнопланувальних вирішень основних будинків і споруд, а також прийнятого методу організації будівельного виробництва.

Організаційно-технологічна схема зведення окремого будинку (споруди) встановлює послідовність його зведення частинами (вузли, секції, прольоти, чарунки, поверхи, яруси, виробничі відділення, дільниці, цехи тощо) залежно від технологічної схеми виробничого процесу або іншої функціональної схеми, а також будівельних рішень і прийнятих методів виконання робіт.

Вибираючи організаційно-технологічну схему, як основні принципи враховують закінченість окремих технологічних циклів або переділів у загальному виробничому процесі, конструктивну завершеність частини сільськогосподарського об’єкта, що виділяється в схемі, або окремого будинку (споруди) у його складі і просторову стійкість частини будинку (споруди), вимоги організації будівельного виробництва, які створюють умови для потокового виконання робіт.

При виборі організаційно-технологічних схем зведення сільськогосподарських виробничих будинків додатково враховують такі особливості:

до підготовчого періоду включають роботи, пов’язані з організацією будівельного майданчика, а саме: розчищення і підготовка території; геодезичні розбивочні роботи; встановлення тимчасових (мобільних) будівель; прокладання підземних мереж у зоні виконання будівельно-монтажних робіт; підведення електроенергії та води до місць споживання;

процес зведення сільськогосподарських будинків (основний період будівництва) розчленовують на чотири технологічні стадії: зведення підземної частини будинку; зведення наземної частини; влаштування покрівлі; післямонтажні роботи;

сільськогосподарські будинки за насиченістю підземним господарством (потоки гноєприбирання, канали тощо) поділяють на три категорії; без підземного госпо-дарства, із слабо і сильно розвинутим підземним господарством.

Залежно від насиченості підземним господарством до складу кожної з чотирьох технологічних стадій включають різні види будівельних, монтажних і спеціальних робіт, технологічна послідовність яких різна.

Проект потокового будівництва розробляють спеціалізовані підрозділи буді-вельних об’єднань, загальнобудівепьні трести (управління) і проектно-технологічні групи СБК. Цей проект створюють на затверджений план випуску товарної буді-вельної продукції і підрядних робіт на річну (дворічну) програму СБК в два етапи:

  1. розробка проекту потокового будівництва на проект плану будівельно-монтажних робіт СБК (розробляється в місячний строк після одержання проекту плану);
  2. коригування проекту потокового будівництва на уточнений на його основі план підрядних будівельно-монтажних робіт і підготовка остаточного варіанту.

Розробляючи проект потокового будівництва враховують певні умови:

об’єкти будують бригади постійного складу, які спеціалізуються на виконанні визначених типів робіт на основі передової технології, розробленої а проектах виконання робіт;

вказується фактична оснащеність СБК відповідними будівельними машинами, обладнанням і пересувними механізованими установками;

передбачається одно типовість і постійність технологічного процесу, виконуваного кожною спеціалізованою бригадою;

роботи забезпечуються матеріалами, конструкціями і виробами комплексно через систему виробничо-технологічної комплектації і контейнеризації.

Проект потокового будівництва розробляють на один або два роки. Основою для цього є робоча документація на будівництво виробничих комплексів і окремих будинків і споруд з урахуванням місцевих умов району будівництва, обсягів незавершеного будівництва по перехідних (задільних) об’єктах, максимального використання виробничої потужності СБК та його підрозділів — ПМК.

Проект потокового будівництва затверджується замовником — СБК і погоджується з його підрозділами — ПМК і спеціалізованими субпідрядними організаціями.

Вихідними даними і документами для розробки проекту потокового будівництва є:

завдання на розробку проекту потокового будівництва;

затверджений перелік об’єктів до плану випуску товарної будівельної конструкції і підрядних робіт СБК на рік, що планується, по генеральному підряду і субпідряду;

проектно-кошторисна документація на будівництво запланованих об’єктів;

проектна і досягнута виробнича потужність СБК;

план виробництва промислової продукції за номенклатурою виробів у натуральних показниках;

кількісний і професійно-кваліфікаційний склад бригад, планові та фактичні обсяги будівельно-мотажних робіт і річний виробіток бригад;

наявність робочих кадрів у СБК за професіями;

схема розташування об’єктів будівництва;

наявність парку будівельних машин, обладнання і пересувних механізованих установок для будівництва об’єктів;

відомості про перехідні (задільні) об’єкти незавершеного будівництва.

До складу проекту потокового будівництва входять:

пояснювальна записка, що містить: дані про організацію і розробку, шифр, номер і дату укладання договору;

назву організації, що впроваджує проект;

коротку конструктивну характеристику основних типів споруджуваних будинків;

серію конструкцій, які виготовляє СБК, дані про його досягнену проектну потужність;

перелік основних документів і діючої нормативно-технічної документації, покладеної в основу розробки проекту;

короткий опис прийнятих методів організації і виконання основних будівельних і монтажних робіт;

прийнятий склад і розрахунок концентрації однойменних спеціалізованих потоків;

обґрунтування і визначення необхідності типів і потужності основних будівельних і монтажних машин і механізмів;

розрахунок складів бригад у спеціалізованих потоках;

розрахунок річної потреби в робітниках на програму будівельно-монтажних робіт комбінату;

розрахунок економічної ефективності від запровадження проекту потокового будівництва по СБК;

графічні матеріали, що містять: організаційну структуру потокового будівництва, здійснюваного силами комбінату;

графік потокового будівництва і введення в експлуатацію об’єктів;

графік руху будівельних машин по об’єктах, що зводяться СБК;

графік постачання конструкцій на споруджувані СБК об’єкти;

графік переміщення спеціалізованих бригад по об’єктах;

графік надходження матеріалів, напівфабрикатів, будівельних деталей і конструкцій;

додаток, до складу якого повинні включатись матеріали вихідних даних і розрахунки пооб’єктних параметрів по спеціалізованих потоках.

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЯ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ.

БЕТОННІ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННІ РОБОТИ.

Бетон та залізобетон є основними матеріалами, які широко використовують в сучасному будівельному виробництві. Широке застосування бетону та залізобетону зумовлене високими фізико-механічними показниками, їх довговічністю, можливістю виготовлення різноманітних будівельних конструкцій та архітектурних форм порівняно простими технологічними методами, використанням здебільшого місцевих будівельних матеріалів з порівняно низькою собівартістю.

Із залізобетону зводять фундаменти, підпірні стінки, тунелі та канали, каркаси житлових, цивільних і промислових будівель, оболонки, опори телевізійних антен, конструкцій монументальних скульптур та ін.

За способами виконання робіт бетонні та залізобетонні конструкції поділяють на збірні, монолітні та збірно-монолітні. Збірні конструкції виготовляють на заводах і полігонах, після чого транспортують на будівельний майданчик і встановлюють у проектне положення. Монолітні конструкції споруджують безпосередньо на об’єкті. Збірно-монолітні конструкції складаються із збірних елементів заводського виготовлення і монолітних частин, які об’єднують ці елементи в єдине ціле.

Останнім часом разом з розвитком виробництва збірного залізобетону більш широко використовуються методи будівництва із монолітного бетону і залізобетону, які мають великі потенціальні можливості зниження ресурсовкладу будівництва. Так, на монолітні залізобетонні конструкції на 20...40 % менше витрачається металу, ніж на збірні, що значно знижує (до 40%) затрати на створення промислової бази, а також на 25...30 % енергетичні витрати.

Значного розвитку набуває спорудження із монолітного залізобетону житлових будинків, адміністративних будівель та готелів. Це разом з економічною доцільністю дає змогу вирішувати завдання підвищення рівня архітектури масового міського будівництва (можливість спорудження будинків на 25..,30 і вище поверхів), також надає можливості значно розширити архітектурну різноманітність міст.

Комплексний процес зведення монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій, який має узагальнюючу назву «бетонні і залізобетонні роботи», складається із влаштування опалубки, армування конструкцій, бетонування конструкцій, витримування бетону в забетонованих конструкціях, розпалублення, натягання арматури та ін’єкції каналів (при спорудженні попередньо напружених залізобетонних конструкцій), а при необхідності і опоряджування поверхонь конструкцій.

Технологічний комплексний процес зведення монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій включає заготівельні, транспортні та монтажно-укладальні (основні) процеси.

Заготівельні процеси виконують, як правило, в заводських умовах. Це виготовлення елементів опалубки, риштувань, арматури, арматурно-опалубних блоків, приготування бетонної суміші, виготовлення елементів для розігрівання бетону (електродів, струн тощо) та покриття його поверхні (щитів, матів, плівок), відновлення (ремонт) елементів опалубки багаторазового використання.

Транспортні процеси включають доставляння з місць виготовлення до будівельного майданчика або з місця складування чи перевантаження на будівельному майданчику до місця спорудження монолітної конструкції загальнобудівельними або спеціальними транспортними засобами опалубки, риштувань, арматури, арматурно-опалубних блоків, бетонної суміші, устаткування, елементів для розігрівання бетону та покриття його поверхні.

Монтажно-укладальні процеси — це встановлення опалубки монтаж арматури чи арматурно-опалубних блоків, укладання і розігрівання бетону (в зимових умовах чи при необхідності прискорення процесу тверднення), догляду за бетоном, розбирання опалубки після досягнення бетоном потрібної міцності.

Ефективність бетонних і залізобетонних робіт залежить як від технологічного рівня кожного окремого процесу, так і від їхньої узгодженості та комплексної механізації.

Зведення монолітних залізобетонних конструкцій — важкий і трудомісткий процес. Добовий виробіток одного працівника на бетонних та залізобетонних роботах становить 0.5...2 м3.

Використання сучасних індустріальних технологічних методів виконання монтажно-укладальних процесів, можливості їхнього узгодження та комплексної механізації в значній мірі залежать від параметрів і об’ємно-планувальних рішень монолітних залізобетонних конструкцій та об’єктів, що зумовлює необхідність урахування технології робіт уже на стадії архітектурного проектування.

Залежність технології робіт від кліматичних умов зумовлена насамперед впливом температури та вологості повітря та тверднення бетону. При середньодобових температурах зовнішнього повітря 5...25 °С і відносній вологості понад 50 % (оптимальними для тверднення бетону є середньодобова температура зовнішнього повітря 18 °С і відносна вологість 60 %) бетонні роботи виконують за звичайною технологією.

В жарких умовах (при середньодобовій температурі зовнішнього повітря понад 25 °С і відносній вологості менше 50 %) потрібні спеціальні заходи щодо захисту свіжоукладеної бетонної суміші від пересихання та забезпечення нормальних умов вологості для тверднення бетону.

У зимових умовах (при середньодобовій температурі зовнішнього повітря до +5 °С, а мінімальній добовій нижче О °С) застосовують такі технології бетонних робіт, які забезпечують нормальні температурні умови тверднення бетону, або використовують бетонні суміші з добавками чи спеціальні бетони, які тверднуть при низьких температурах.

Улаштування опалубки

Опалубка — тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів і положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До складу опалубки входять щити (форми), які забезпечують форму, розміри і якість поверхні монолітної конструкції, риштовання для підтримування опалубних форм, помости для розміщення бетонувальників та елементи кріплення.

В опалубні форми вкладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення бетоном потрібної міцності. Після цього опалубку розбирають. Останнім часом використовують опалубні форми, які після бетонування конструкції залишаються в ній, тим самим створюючи зовнішню поверхню конструкції.

Опалубка має відповідати таким основним вимогам: внутрішні контури опалубних форм мають відповідати проектним розмірам монолітної конструкції; якість внутрішньої площини опалубних форм (палуби) повинна забезпечувати потрібну якість зовнішньої поверхні монолітної конструкції; міцність і жорсткість опалубки повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити незмінність розмірів і форми від дії навантажень, які виникають при виконанні робіт; конструкція опалубки повинна забезпечувати мінімальні затрати на її влаштування, незначну трудомісткість виконання робіт.

Опалубку розрізняють за такими ознаками:

за кількістю циклів використання — опалубка неінвентарна (застосовувана тільки один раз) та інвентарна (багатооборотна);

за матеріалами, що використовуються,— із дерева, металу, синтетичних матеріалів, матеріалів на основі цементних в’яжучих та комбінована;

за конструктивними особливостями — індивідуальна, незнімна, розбірно-переставна,    підйомно-переставна,    об’ємно-переставна, блочна, ковзна, котюча, пневматична, механізований опалубний агрегат.

Дерев’яну опалубку виготовляють із пиломатеріалів вологістю до 15 % (палуба опалубних щитів, форм) і до 25 % (інші елементи), водостійкої фанери та деревних плит (ДСП, ДВП). Ці матеріали легко піддаються’ обробці, що дозволяє виготовляти різноманітні й складні опалубні форми. Щити із пиломатеріалів та з палубою із гідрофобних ДСП і ДВП можна використовувати до 10 разів. Використання для палуби водостійкої фанери дозволяє знизити її масу та збільшити оборотність до 20 разів.

Металеву опалубку виготовляють із прокатних та гнутих ефективних профілів з палубою із металевого листа завтовшки здебільшого 2...З мм. Оборотність опалубки може досягати 100...300 разів. Застосування алюмінію дозволяє знизити масу опалубки, але в цьому випадку потрібен спеціальний захист від корозії під впливом дії цементного молока на алюміній. Для незнімної опалубки використовують металеві сітки, а в разі потреби, суцільнометалеві форми.

Синтетичну опалубку виготовляють із склопластику, текстоліту, гетінаксу та інших синтетичних матеріалів, які досить міцні і легкі. Синтетичні матеріали здебільшого мають малу адгезію до бетону, що дозволяє отримувати якісні поверхні монолітної конструкції. Оборотність опалубки із синтетичних матеріалів досягає 20... 100 разів.

Однак цілком синтетичні опалубки поки що неефективні у зв’язку з їхньою високою вартістю і дефіцитністю матеріалів. Склопластик відрізняється високою адгезією до бетону, обростає цементною кіркою, яку треба чистити. Доцільним є використання синтетичних матеріалів, які мають малу адгезію до бетону, як покриття палуби. Листові пластики та інші синтетичні матеріали вживають також для незнімної опалубки, враховуючи їхні високі ізоляційні та декоративні якості. Синтетичними повітронепроникними та прогумованими тканинами користуються для створення пневматичної опалубки, форма якої та жорсткість досягаються за допомогою надлишкового тиску повітря, яким її наповнюють. Оборотність таких опалубок — до 50 разів.

Опалубки з матеріалів на основі цементних в’яжучих виготовляють із залізобетону, армоцементу, склоцементу, фібробетону, азбестоцементу. Такі опалубки використовують як незнімні. Опалубки із залізобетону, фібробетону, армоцементу характеризуються високим суміщенням з матеріалом монолітної конструкції, що дозволяє їх враховувати як єдине ціле з монолітною конструкцією при розрахунках її на міцність. Крім того, армоцемент відзначається високими міцністю та водонепроникністю. Склоцемент має високі ізоляційні якості.

Комбінована опалубка складається з різних матеріалів. Останнім часом широко застосовують комбіновані опалубки, в яких елементи каркаса, підтримуючі конструкції та кріплення виготовлені із сталі, а палуба і опалубні щити — із водостійкої фанери чи синтетичних матеріалів. Така опалубка, зберігаючи основні позитивні якості металевої (високі оборотність і жорсткість, стійкість до місцевих навантажень) має порівняно з нею і значні переваги—вона дешевша і легша.

Для поліпшення фізико-механічних якостей фанери її методом гарячого тиснення покривають плівкою на основі синтетичної смоли. Таке покриття збільшує зносостійкість фанери, різко зменшує адгезію опалубки до бетону, паро- і водонепроникність. Таку фанеру не рекомендується вживати лише в тих випадках, коли поверхня забетонованої конструкції підлягає подальшому опоряджуванню,

тому що синтетична плівка сприяє створенню скловидної поверхні бетону, що ускладнює нанесення опоряджувальних шарів. Індивідуальну опалубку застосовують для спорудження конструкцій складних, неповторних форм. Проектування такої опалубки виконують для кожної конструкції окремо і воно часом є не менш складним, ніж проектування самої конструкції. Та, зважаючи на індивідуальний характер проектування такої опалубки, в її конструкції повинні максимально застосовуватися елементи інвентарної опалубки (щитів, кріплень тощо). Надалі матеріали опалубки можуть використовуватися як будівельні.

Незнімна опалубка (рис. 2.24) складається із формоутворюючих елементів (плит, шкаралуп, блоків), кріплень та підтримуючих елементів. Після бетонування формоутворюючі елементи з монолітної конструкції не знімають і вони утворюють з нею єдине ціле. Кріплення та підтримуючі елементи залежно від конструктивних рішень можуть бути знімні чи незнімні. Залежно від матеріалу формоутворюючих елементів незнімні опалубки поділяють на залізобетонні, армоцементні, фібробетонні, склоцементні, азбестоцементні, металеві та синтетичні.

За функціональним призначенням розрізняють опалубку, застосовувану тільки як формоутворюючий засіб, опалубку-облицювання, опалубку-гідроізоляцію та опалубку-теплоізоляцію.

Опалубку облицювання використовують як захисну та декоративну. Найбільш розповсюджена в практиці сучасного будівництва незнімна опалубка із залізобетону, її застосовують при будівництві енергетичних, гідротехнічних, транспортних і промислових об’єктів, а також житла. Залізобетонні опалубні елементи виготовляють різноманітними за формою —плоскими, ребристими, профільними, криволінійними та складної конфігурації.

Декоративну залізобетонну опалубку-облицювання виготовляють на основі білого чи кольорового цементу. При цьому особливу увагу приділяють якості лицьової поверхні плит, точності їхнього виготовлення і монтажу.

Захисна опалубка-облицювання після зведення монолітної конструкції захищає її від впливу зовнішнього середовища; в цьому випадку залізобетонну опалубку виготовляють із спеціальних цементів, а опалубку-гідроізоляцію — із водонепроникного бетону.

Плити опалубки-теплоізоляції виготовляють із керамзитобетону з фактурним шаром із цементного розчину. Таку опалубку використовують при спорудженні багатоповерхових монолітних житлових будинків.

Опалубні елементи з армоцементу бувають плоскими чи профільними завтовшки 25, З0, 35 мм. Армоцементна опалубка проста у виготовленні, не потребує дефіцитних та дорогих матеріалів. Невелика маса плит полегшує транспортування і монтаж їх, а підвищені тріщиностійкість і водонепроникність дозволяють використовувати як гідроізоляцію. Армоцементні плити, виготовлені на основі білого чи кольорового цементу, використовують як декоративну опалубку-облицювання при спорудженні житлових та цивільних будівель. Незнімну армоцементну опалубку застосовують у промисловому та цивільному будівництві при спорудженні фундаментів, стін підвалів, тунелів. Профільні армоцементні плити слід використовувати при спорудженні великих колон, стовпів, пілястрів, балок, прогонів, ребристих перекриттів, перекриттів кесонного типу. Важливими позитивними якостями такої опалубки є її економічність і невелика трудомісткість при виготовленні та монтажі.

Фібробетонну незнімну опалубку використовують у промисловому, цивільному та енергетичному будівництві. Такі опалубні елементи мають вигляд плоских чи профільних плит завтовшки 20... ЗО мм, виготовлених із високоміцного дрібнозернистого бетону, дисперсно-армованого короткими (10...20 мм) мет