Новости

Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування

Работа добавлена:






Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування на http://mirrorref.ru

Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука

Юридичний факультет

Кафедра цивільно-правових дисциплін

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

«Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування»

Виконала:

Студентка юридичного факультету

спеціальності 8.03050801 «Правознавство»

Жоган Катерина Миколаївна

Науковий керівник:

Д.філос.н., професор кафедри

теорії держави і права та філософії

Матвійчук Андрій Васильович

__________________________________

    (число)                                   (підпис)

Рецензент:

К.ю.н., доцент кафедри

конституційного права та галузевих дисциплін

Навчально-наукового інституту права НУВГП

Міщук Інна Володимирівна

__________________________________

    (число)                                  (підпис)

Рівне-2017 р.

УДК 340.116

ДЯКІВ О. М.

ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

В роботі здійснено загальнотеоретичну характеристику правової системи: визначено її поняття та сутність, досліджено її структуру, а також розкрито основні типи правових систем світу.

Автором висвітлено теоретико-правові тенденції взаємодії правової системи України з іншими правовими системами світу; з’ясовано місце, роль та значення правової системи України та запропоновано загальні перспективи розвитку національної правової системи в сучасних умовах.

Ключові слова: система права, романо-германська правова система, англо-саксонська система права, релігійно-традиційна правова система,  джерела права.

DIAKIV O. M.

PROSPECTS CHARACTERISTIC OF ORGANIZATIONAL DEVELOPMENT LEGAL FOUNDATION IN UKRAINE

In the article carried out general theoretical description of the legal system: it definition and essence, investigated the structure and uncovered basic types of legal systems in the world.

The author highlights the theoretical and legal trends in the legal system of interaction between Ukraine and other legal systems of the world; The place, role and importance of the legal system of Ukraine and invited the general prospects of the national legal system in modern conditions.

Keywords: legal system, the Roman legal system, the American legal system, traditional legal system, sources of law

.

ЗМІСТ

Вступ.

С. 3

Розділ 1. Характеристика правового регулювання іпотечного кредитування.

С. 8

1.1. Еволюція законодавчого регулювання іпотечних кредитних відносин.

С. 8

1.2. Поняття та види іпотечного кредитування.

С. 18

1.3. Стан та перспективи розвитку іпотеки в Україні.

С. 24

Висновки до Розділу 1.

С. 34

Розділ 2. Цивільно-правові проблеми функціонування системи іпотечного кредитування.

С. 36

2.1. Поняття, структура та класифікація систем іпотечного кредитування.

С. 36

2.2. Правовий статус суб’єктів іпотечного кредитування.

С. 46

2.3. Цивільно-правова відповідальність суб’єктів іпотечного кредитування.

С. 52

Висновки до Розділу 2.

С. 63

Розділ 3. Договір як підстава виникнення відносин іпотечного кредитування.

С. 66

3.1. Правова природа кредитного договору як форми іпотечного кредитування.

С. 66

3.2.Зміст договору про іпотечний кредит.

С. 70

3.3.Цивільно-правова відповідальність сторін за договором про іпотечний кредит.

С. 75

Висновки до Розділу 3.

С. 80

Висновки.

С. 83

Список використаної літератури.

С. 87

ВСТУП

Актуальність теми. Регулювання іпотечного кредитування в Україні здійснюється на підставі низки законів та підзаконних нормативно-правових актів, що сформували і продовжують формувати законодавчу базу для розвитку цього типу кредитування. Система іпотечного житлового кредитування являє собою систему кредитування, що забезпечує покупку житла громадянами країни. Забезпеченням по кредитному договору виступає житло, що купується. Іпотечний житловий кредит характеризується: довгостроковістю – термін кредиту в розвинених країнах сягає 30 років (США, Німеччина, Франція, Канада); цільове використання даного кредиту – кредитні кошти можуть бути використані тільки на придбання або будівництво житла; заставою за договором іпотеки виступає житло, що купується. Системи іпотечного житлового кредитування в розвинених країнах відіграють значну роль в економіці своєї країни. Вони дозволяють підтримувати ринок житла, а відповідно і інші пов’язані з ним сегменти ринкової економіки.

Динамічний характер вказаної сфери зумовлює перманетну цікавість та необхідність аналізу щодо ефективності правового регулювання іпотечного кредитування. Між тим, чинні нормативно-правові акти як правило не були предметом глибокого наукового дослідження в правовому аспекті, що визначає підтверджує актуальність та практичне значення теми магістерської роботи.

Науково-теоретичну базу дослідження склали положення, викладені у наукових працях вітчизняних та іноземних правознавців та економістів, таких як: М. Агаркова, С. Алексєєва, С. Аюшевої, А. Бабаскіна, М. Брагінського, М. Веркштерна, О. Вишневського, В. Вітрянскього, Р. Гуда, М. Дякович, О. Євтуха, О. Іоффе, Н. Квіт, В. Кисіля, В. Коссака, О. Кохановської, В. Кравченка, С. Кручка, В. Кудрявцева, Н. Кузнєцової, С. Лепех, В. Луця, О. Маковської, І. Новіцького, Е. Полонського, В. Савича, Є. Харитонова, Я. Шевченко, Г. Шершеневича, Р. Шишки, та інших.

Дослідження системи іпотечного житлового кредитування очевидно актуальне у зв’язку з тим, що в сучасних умовах договір про іпотеку розглядається в контексті аналізу соціальних і економічних процесів в суспільстві, які пов’язані з засвоєнням принципів прагматизм ринку кредиьів. Складність такого процесу обумовлена національним менталітетом та специфікою формування національної нормативно-правової бази іпотечного кредитування, що позначається на процесах творення ринкової інфраструктури іпотечного житлового кредитування.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломного дослідження є розроблення науково-теоретичних положень щодо сутності відносин іпотечного кредитування в Україні, що виникають на підставі договору про іпотечний кредит чи кредитного договору, забезпеченим іпотекою, з’ясування правової природи, змісту та правового статусу сторін цих договорів, визначення їх особливостей, а також порядку та обсягу відповідальності сторін цих договірних відносин. Для досягнення сформульованої вище мети визначено такі завдання:

1) встановити історичні етапи становлення іпотечного кредитування;

2) проаналізувати основні джерела правового регулювання відносин іпотечного кредитування в Україні;

3) визначити поняття та види іпотечного кредитування;

4) обґрунтувати визначення поняття та провести аналіз правового регулювання системи іпотечного кредитування в Україні та за кордоном, провести їх порівняльний аналіз;

5) дослідити правовий статус суб’єктів іпотечного кредитування;

6) проаналізувати правовий режим іпотечних цінних паперів як одного з елементів механізму здійснення іпотечного кредитування;

7) дослідити договірне регулювання іпотечного кредитування, зокрема, визначити правову природу договору про іпотечний кредит та провести аналіз особливостей його укладення;

8) встановити підстави та види цивільно-правової відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання договору про іпотечний кредит.

Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у зв’язку з наданням іпотечного кредиту на підставі договору про іпотечний кредит чи кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

Предметом дослідження є акти цивільного законодавства України, що регулюють іпотечні кредитні відносини, а також договір про іпотечний кредит чи кредитний договір, забезпечений іпотекою, як правова форма надання іпотечного кредиту.

Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Зокрема, історико-правовий метод застосовувався для здійснення історичного екскурсу виникнення та розвитку іпотечного кредитування і його правового регулювання. Порівняльно-правовий метод застосовувався як для аналізу зарубіжного досвіду регулювання іпотечного кредитування в першому розділі роботи, так і для порівняння норм вітчизняного законодавства. Системно-структурний підхід було застосовано під час дослідження системи іпотечного кредитування, її суб’єктів, проведення класифікацій видів іпотечного кредитування та видів систем іпотечного кредитування. Логічні методи, зокрема, методи аналізу та синтезу, застосовувалися протягом усього дисертаційного дослідження для аналізу правового регулювання відносин іпотечного кредитування, а за допомогою синтезу робилися висновки на основі проведеного аналізу.

Теоретичною базою дослідження стали роботи українських та зарубіжних вчених в галузі цивільного права. Нормативну базу дослідження склали Конституція України,Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальнийкодекс України, спеціальні та відомчі нормативно-правові акти за темою магістерської роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. В межах представленої роботи здійснюється спроба комплексного наукового дослідження теоретичних і практичних проблем цивільно-правового регулювання іпотечного кредитування в Україні. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано і сформульовано такі науково-теоретичні висновки і пропозиції:

вперше:

- обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення відповідного способу оформлення договорів щодо іпотечного кредитування, в залежності від виду іпотечного кредиту – може бути іпотечний житловий кредит або іпотечний комерційний кредит;

- визначене співвідношення між кредитним договором та договором про іпотечний борг (кредит), що може слугувати основою для законодавчого визначення різних видів кредитного договору;

дістали розвитку:

- положення про доцільність використання у законодавстві уніфікованого понятійного апарату щодо договорів про іпотечний кредит;

удосконалено:

- визначення поняття іпотечного кредитування як правовідносин, що виникають між учасниками ринку іпотечного кредитування з приводу видачі, продажу та обслуговування іпотечних кредитів;

- визначення договору про іпотечний кредит, який фактично є домовленістю між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником про надання кредиту за кредитним договором, виконання якого забезпечене іпотекою.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що воно дає змогу оцінити перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства та судової практики у цій галузі, а також використовувати їх при підготовці комплексних (у тому числі і державних) програм, пов’язаних зі здійсненням іпотечного кредитування фізичних осіб, а також довготермінового іпотечного кредитування юридичних осіб. Положення роботи можуть використовуватися при підготовці підручників та навчальних посібників для викладачів і студентів юридичних спеціальностей, а також при викладанні курсу «Цивільне право України».

Апробація результатів дослідження здійснювалась під час обговорення на науково-практичній студентській конференції юридичного факультету «Актуальні проблеми національного законодавства» 17 листопада 2016 р.

Публікації.Основні ідеї та положення магістерської роботи опубліковані у збірнику тез конференції, а також у збірнику студентських статей юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука.

Структура магістерської роботи обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дипломної роботи становить 122 сторінки, список використаних джерел – 85 найменувань.

РОЗДІЛ 1.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ

  1. Еволюція законодавчого регулювання іпотечних кредитних відносин

Дослідження інституту іпотеки, як і будь-якого правового інституту, потребує не тільки аналізу його внутрішніх характерних ознак, а й детального вивчення історичних умов, в яких цей правовий інститут виник, розвивався і застосовується сьогодні. Такий піхід дає можливість глибше зрозуміти природу правового явища, його значення і мету, а також уникнути цілої низки помилок у процесі його застосування.

Нині визначення іпотеки можна знайти і в багатьох економічних словниках, зокрема «Економічний словник» визначає, що іпотека – це застава нерухомого майна для одержання позики і забезпечення зобов’язань —Алексеєнко Л. М. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок / Л. М. Алексеєнко, В. М. Олексієнко, А. І. Юркевич. – К. : Вид. дім “Максимум”, 2000. – 592 с. [ , с. 338]. Втім термін «іпотека» вперше з’явився в Греції на початку VI ст. до н.е і був пов’язаний із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором певними земельними володіннями. Для цього оформлялися зобов’язання, а на межі належної позичальникові земельної території ставилося стовп з написом про те, що зазначена власність є забезпеченням претензії кредитора у визначену суму. На такому стовпі, що отримав назву «іпотека» (від грец. hypotheka – підставка, підпора), відзначалися всі борги власника землі —Римське приватне право: Підручник / За ред. Проф. І. Б. Новицького і проф. І. С. Перетерского .- М.: Юрист, 1994, С. 338.

[].

Згодом для цієї мети стали використовувати особливі книги, що називалися іпотечними. Вже в Стародавній Греції забезпечувалася гласність, що дозволяла кожній зацікавленій особі безперешкодно упевнитися в стані даної земельної власності. Новий розвиток інститут іпотеки отримав в Римській імперії. У I ст. н. е. створювалися іпотечні установи, які видавали кредити під заставу майна приватним особам. Загалом заставне право є одним з найстаріших цивільно-правових інститутів. Виникнення застави, вдосконалення його форми, проходило поступово і відповідало загальним тенденціям розвитку, як права, так і економічних відносин, обумовлювалося принципами такого розвитку, тому що «форми застави завжди складали один найбільш чутливих пунктів праворазвітія, один з тих пунктів, які за все сильніше відображають хід економічної еволюції у цій громадської сфері»  —Римське приватне право: Підручник / За ред. Проф. І. Б. Новицького і проф. І. С. Перетерского .- М.: Юрист, 1994,

[  ,с. 338].

Втім єдиного терміна для позначення застави римське право не знало: на різних стадіях розвитку заставу іменувався різна. Тому є підстави вважати, що інститут іпотеки протягом часу пройшов шлях еволюції від фідуциі (від лат. Fiducia операція на довірі, довірча операція) до більш прогресивної стадії – пігнуса (від лат. Pignus – неформальна застава) і далі – до іпотеки. Оскільки за римським правом для відчуження майна вимагали дотримання урочистій форми (mancipatio або in jure cessio), то саме така форма і застосовувалася при fiducia. Супроводжувало урочисте відчуження предмета застави угоду сторін, теж публічно виражене, і передбачала обов’язок кредитора повернути майно боржника по сплаті ним боргу або винагородити боржника за шкоду і збитки, завдані йому у разі порушення такого зобов’язання. Саме від цієї угоди - pactum fiducia - і сама угода, і предмет застави отримали назву fiducia. Ця форма застави за римським правом являла собою з’єднання двох абсолютно незалежних один від одного частин: відчуження майна боржника у власність кредитора і договір - pactum fiducia, що породжувала особисті відносини між кредитором і боржником. При використанні зазначеної форми застави інтереси боржника забезпечувалися вкрай неефективно, адже вона найбільше нагадувала лише умовну форму купівлі-продажу і не відповідала мотивами встановлення заставного обтяження - забезпечити виконання боржником основного зобов’язання. Не забезпечуючи, крім того, і отримання кредитором високого відсотка за кредитом, fiducia в ході економічного розвитку неминуче повинна була бути замінена іншими, більш прогресивними формами застави. Однією з таких форм став pignus, при встановленні якого майно передавалося не у власність кредитора, а лише у тимчасове володіння і обов’язком останнього булоповернення предмета застави після отримання задоволення за основним зобов’язанням. У разі ж прострочення кредитор набував так зване ut liceat ereditore pignus vendere, тобто право самостійного продажу предмета застави. Договір, за яким встановлювався pignus і предмет застави передавався у володіння кредитора, вже не вимагав дотримання урочистих обрядів і форм.

У класичний період у преторском едикті склалася третя, найбільш розвинута форма римського застави - іпотека (hypotheca), що склалася під впливом східного греко-єгипетського права. При цій формі предмет застави залишався і у власності, і у володінні боржника, а суб’єкту заставного права давалося право у разі невиконання зобов’язання зажадати закладену річ, у кого б вона на той час не виявилась, продати її і з вирученої суми покрити свою вимогу до боржника . Proprie pignus disimus quod ad creditorem transit, hypothecam, cum non transit nec possession ad creditorem. (D.13.7.9.2) «Про «пігнус у власному значенні слова ми говоримо, коли річ переходить до кредитора, про іпотеку, коли навіть володіння не переходить до кредитора « —Римське приватне право: Підручник / За ред. Проф. І. Б. Новицького і проф. І. С. Перетерского .- М.: Юрист, 1994, С. 338.[].

Після того як була введена в практику hypotheca як форма застави, не супроводжувалася передачею самої речі тому, кому вона закладалася, причому у разі невиконання забезпеченого заставою зобов’язання річ не надходила у власність отримувача застави, а підлягала обов’язковому продажу, стало можливим встановлення на одну й ту ж річ декількох послідовних заставних прав.

Співвідношення декількох заставних прав на одну й ту ж саму річ визначалася їх старшинством, тобто часом встановлення застави (так званий ранг заставних прав). Право вимагати закладеної речі визнавалося тільки за першим отримувачем застави, другий, третій і так далі задовольнялися (в порядку черги) з залишку (по задоволенні першого отримувача застави) суми, вирученої від продажу закладеної речі. Походив перехід першого рангу (старшинства) до особи, задовольнити перші застави, називався іпотечним спадкоємством.

Становлення класичного інституту іпотеки було пов’язане зі зміною політико-економічних умов того часу: ослаблення рабовласницького господарювання і масова передача земель орендарям. Спочатку нова форма застави розповсюджувалася на знаряддя праці, які орендарі земель через об’єктивні причини не могли передати власникам земель (латифундистам). Пізніше в іпотеку почала передаватися і нерухомість. Роль держави в дотриманні прав учасників іпотечних операцій була велика. Достатньо складні по структурі операції вимагали контролю і регулювання, налагодженої реєстраційної системи. У зв’язку з ослабленням цих державних функцій із заходом епохи Стародавнього світу, інститут іпотеки перестав існувати протягом декількох століть, перш ніж з’явитися знов в середньовічному європейському законодавстві.

Формою застави в Німеччині була aeltere Satzung. Сутність цього правовідносини полягала в тому, що установник Satzung отримував певну суму грошей від набувача Satzung, а останній у свою чергу - або тимчасове користування нерухомістю, або ж, понад те, умовне право власності на сам об’єкт нерухомості. При такому положенні справ на один майновий об’єкт не могло бути встановлено більше однієї aeltere Satzung.

Великим схожістю з німецьким правом найдавнішої організацією реального кредиту є французьке право. Практично повністю збігається французька Engagement з німецькою aeltere Satzung. Engagement складалася з двох форм застави нерухомості: vifgage і mortgage. При vifgage плоди речі не тільки замінювали відсотки зайнятої суми, але йшли також і в рахунок капіталу, внаслідок чого після закінчення розумного терміну могло наступити звільнення речі від заставного тягаря.

Точно така ж форма німецького застави, що мала на увазі знищення боргу, називалася Totsatzung. Навпаки, французька форма mortgage для боржника як би і не існувала, не надаючи йому ніяких послуг, тому що плоди, принесені нерухомістю, не могли вирвати її з чужого володіння. Як зазначав Л. Кассо, «mortgage переважав у першій половині середніх століть - після йому довелося йти в розріз з канонічними принципами, так як він легко приховував стягування надмірного зростання»  —Кассо Л.А. Поняття про заставу у сучасному праві, С. 251.[ , с. 251].

Законодавства країн континентальної системи права, поряд з терміном «заставу», також було відоме поняття «іпотека», де під останньою розуміється заставу нерухомого майна. При цьому слід зазначити, що мова йде не просто про різні термінах, а про відмінність в правовому регулюванні. Правові норми, пов’язані з застави нерухомого майна (іпотека), значно відрізняються від правових норм, які відносяться до застави рухомого майна. У багатьох наукових публікаціях дореволюційного періоду використовувався термін «іпотека рухомості». Наприклад, С. Школяр досить докладно показав різні варіанти категорії «іпотека рухомості»  — Школяр СЛ. Іпотека рухомості. - Київ, 1915 .- С. 7-10.[ , с. 7-10].

Традиційно в країнах континентальної системи права тільки нерухоме майно може бути предметом іпотеки, так як нерухоме майно, як правило, підлягає реєстрації. При іпотеці речі власник продовжує володіти обтяженої річчю. При заставі ж річ передається у володіння заставодержателю —Кассо Л.А. Поняття про заставу у сучасному праві, С. 251. [, с. 251]. Це пояснюється, перш за все, тим, що знаходження нерухомого майна постійно в одному і тому ж місці дає можливість встановлювати і зберігати докази прав на це майно. Особи, які мають права на нерухоме майно, такі як, наприклад, кредитор по іпотеці, завжди мають можливість на місці відновити доказ прав, у той час як доказ прав відносно рухомого майна ускладнено рухливістю цього майна.

Історично поняття іпотеки означало заставу нерухомого майна, але на сьогодення межі даного поняття стали більш розпливчасті і під іпотекою розуміють не тільки передачу нерухомості в іпотеку, але і передача рухомого майна, як наприклад у США, що пояснюється особливостями законодавчого визначення предмету іпотеки даній країні. Специфіка застави нерухомого майна, принципи іпотечного кредитування та його фінансування, що використовуються в різних країнах, склались під впливом національних історичних подій, економічних змін і соціокультурних традицій. Проте незмінним залишається те, що іпотека є додатковою угодою до основного (переважно грошового) зобов’язання між кредитором і боржником —Квіт Н. Уніфікація поняттєвого апарату відносин іпотечного кредитування / Н. Квіт // Вісник Львів. ун-та. Серія юрид. – 2011. – Вип. 54. – С. 224–231. , [ ,с. 224]. Даний принцип реалізований і в нормативно-правовому регулюванні іпотеки в Україні.

В той час, як Закон України «Про заставу» (ст. 30) іпотекою визначає заставу землі, нерухомого майна, за якої земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи  —Про заставу : Закон України від 02.10. 1992р. № 2654-XII [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Законодавство України [сайт]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12. – Назва з екрану.[], то на сьогодні у Законі України «Про іпотеку» у ст. 1 вказується, що: іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом  —. Про іпотеку : Закон України від 05.06.2003р. № 898-IV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Законодавство України [сайт]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15. – Назва з екрану.[].

Також визначення іпотеки є у ст. 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), хоч і дещо інше: іпотека – це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або іншої особи —Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. // Верховна Рада України. Законодавство України [сайт]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15. – Назва з екрану [].

Вчені центру наукових досліджень Національного банку України досліджують іпотеку як власне заставу нерухомого майна, а іпотечний кредит – як позику, надану за принципами банківського кредитування під заставу нерухомості, яка залишається в користуванні у позичальника —Іпотечне кредитування: проблеми та перспективи розвитку в Україні. Вип. 2: інформаційно-аналітичні матеріали / НБУ, Центр наукових досліджень. – К. : [Б. В.], 2004. – 76 с., [с. 12].

Проте не всі погоджуються з таким підходом, зокрема Н. Квіт щодо розуміння іпотечного кредиту як позики зазначає, що позика і кредит мають ряд суттєвих відмінностей. А саме: у вимогах до позикодавця та кредитодавця (лише фінансова установа), кредит, порівняно з позикою, завжди надається лише у грошовій формі, а предметом позики можуть бути і речі, визначені родовими ознаками, а також кредит завжди є оплатним, тоді, коли позика може бути і безоплатною, за винятком випадків, передбачених законодавством  —Квіт Н. Уніфікація поняттєвого апарату відносин іпотечного кредитування / Н. Квіт // Вісник Львів. ун-та. Серія юрид. – 2011. – Вип. 54. – С. 224–231. 3,[ с. 226]. Ця позиція є вірною і тому не можна визначати іпотечний кредит, використовуючи термін «позика».

Слід зазначити, що термін «кредит» походить від латинського «credere» – «довіряти» і означає: кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток —Шемшученко Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування : монографія / Г. Ю. Шемшученко. – К. : Юридична думка. – 264 с. 7, [  , с. 227].

Кредит можна розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні під кредитом розуміються операції з розміщення банком від свого імені, на власних умовах та на власний ризик коштів на підставі кредитного договору. У широкому – до кредиту включаються також операції банків, які хоча і здійснюються на підставі договорів іншого виду (зокрема, договори лізингу, факторингу), але мають кредитний характер, у зв’язку із чим віднесені законодавцем до кредитних операцій .

Історичний розвиток іпотеки в Україні не відрізняється суттєво від розвитку ринку іпотеки в Європі. Система іпотечного кредитування виникла в Україні ще у ХVII ст., але без відповідної законодавчої бази. Перші іпотечні повноцінні інститути з’явились у другій половині ХІХ ст.: у 1864 р. були засновані іпотечні банки у Херсоні та Одесі, у 1871 р. з’являється Харківський земельний банк, у 1872 р. - Полтавський земельний банк. Одночасно з акціонерними виникли і приватні іпотечні банки, наприклад, у Білій Церкві (1875 р.) та Сумах (1885 р.). З початку ХХ ст. у великих містах України банки почали здійснювати житлове іпотечне кредитування, кредитні кооперативи та будівельні товариства стали частиною загальної фінансової інфраструктури —Історія і еволюція застави нерухомості як передумови українського іпотечного ринку // Юр. газета. - №15 (51) 18 серпня 2005 року].

[12, с.2]

Досліджуючи зародження, формування та розвиток іпотечних правовідносин в Україні, неможливо залишити поза увагою питання щодо порядку оформлення іпотечних правовідносин за часів першої кодифікації цивільного права, коли Україна входила до складу Радянського Союзу Саме в цей період іпотечні правовідносини в Україні почали поступово відроджуватися, оскільки за часів воєнного комунізму 1918-1920 рр. не було жодного нормативного акта, що регулював би як цивільно-правові, так і заставні правовідносини. Протягом 1918-1920 рр. не дивлячись на положення Декрету «Про суд» № 1, що на законодавчому рівні закріпив положення про те, що керуватися законами царських або цивільних урядів, що бу