Новости

Виховання духовно-моральних цінностей у студентської молоді вищих навчальних закладів педагогічного спрямування

Работа добавлена:






Виховання духовно-моральних цінностей у студентської молоді вищих навчальних закладів педагогічного спрямування на http://mirrorref.ru

РЕФЕРАТ

Робота містить: 120с, 3 рис., 11 табл., 40 джерел, 5 додатків.

Мета дослідження:теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити зміст і технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Об’єктом дослідження єпроцес виховання духовно-моральних цінностей у студентської молоді вищих навчальних закладів педагогічного спрямування.

Предметом дослідження є зміст і технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення педагогічних.

Методи дослідження: теоретичні, емпіричні та статистичні.

У роботі науково обґрунтована сутність духовних цінностей, людино центричного та культурологічного підходів до взаємодії загальнолюдських і національних цінностей у підготовці майбутнього фахівця; уточнена змістовна сутність духовно-моральних цінностей, зміст виховання духовних цінносте у процесі вивчення педагогічних дисциплін; розроблено науково-методичного забезпечення процесу виховання загальнолюдських цінностей.

Враховуючи всі вимоги, була розроблена методика роботи зі словником понять духовно-моральної сфери особистості, що базується на особистісно-орієнтованій технології навчання. В цілому робота зі словником сприяє розвитку творчої уяви, активізації форм розумової діяльності, використанню логічних засобів самостійного визначення сутнісних характеристик понять, а також впливає на їх інтелектуальну сферу, відображається в особистісних надбаннях: розширюється самосвідомість, змінюється ставлення до себе, підвищується самооцінка, «Я-образ» наближається до ідеалу.

Результати дослідження адаптовані до впровадження у навчально-виховний процес Української інженерно-педагогічної академії.

Ключові слова: духовно-моральне виховання, критерії вихованості, виховна концепція, духовно-моральні цінності, духовно-моральна культура, альтруїзм, емпатія, сумлінність.

РЕФЕРАТ

Работа содержит: 120с, 3 рис., 11 табл., 40 источников, 5приложений.

Цель исследования: теоретическиобосновать и експериментально проверить содержание и технологи воспитания духовно-моральных ценностей у будущих инженеров-педагогов в процессе преподавания педагогический дисциплин.

Обьектом исследования является процесс воспитания духовно-нравственных ценностей у молодежи высших учебных заведений педагогического направления.

Предметом исследования является содержание и технологии воспитания духовно-нравственных ценностей у будущих инженеров-педагогов в процессе изучения педагогических дисциплин.

Методы исследования:  теоретические, эмпирические и статистические.

В работе научно обоснована сущность духовных ценностей человеко центрического и культурологического подходов к взаимодействию общечеловеческих и национальных ценностей в подготовке будущего специалиста, уточнена содержательная сущностьдуховно-моральных ценностей, содержание воспитания духовных ценностей в процессе изучения педагогических дисциплин, разработано научно-методическое обеспечение процесса воспитания общечеловеческих ценностей.

Учитывая все требования, была разработана методика работы со словарем понятий духовно-нравственной сферы личности, основанная на личностно-ориентированной технологии обучения. В целом работа со словарем способствует развитию творческого воображения, активизации форм умственной деятельности, использованию логических способов самостоятельного изучения сущностных характеристик понятий, а также влияет на их интеллектуальную сферу, отображается на личностных приобретениях: расширяется сознание, меняется отношение к себе, повышается самооценка, «Я-образ» приближается к идеалу.

Результаты исследования адаптированы к внедрению в учебно-воспитательный процесс Украинской инженерно-педагогической академии.

Ключевые слова: духовно-моральное образование, критерии воспитанности, воспитательная концепция, духовно-моральные ценности, духовно-моральная культура, , альтруизм,емпатия, совестность.

АBSTRACT

Work contains: 120ñ, 3 rice., 11 tablas., 40 sources, 5 additions.

Research purpose: in theory to ground, to develop and experimentally check up maintenance and technologies of education of spiritually-moral values at future engineers-teachers in the process of study of pedagogical disciplines.

The process of education of spiritually-moral values is a research object at the student young people of higher educational establishments of pedagogical direction.

Maintenance and technologies of education of spiritually-moral values is the article of research at future engineers-teachers in the process of study of pedagogical.

Research methods: theoretical, empiric and statistical.

Essence of spiritual values is scientifically grounded in-process, men of tsentrychnogo and kul'turologіchnogo approaches to co-operation of common to all mankind and national values in preparation of future specialist; rich in content essence of spiritually-moral values is specified, maintenance of education of spiritualцінносте in the process of study of pedagogical disciplines; it is developed scientifically-methodical providing of process of education of common to all mankind values.

Taking into account all requirements, the method of work with the dictionary of concepts of spiritually-moral sphere of personality which is based on the îñîáèñò³íî-oriented technology of studies was developed. On the whole work with a dictionary assists to development of creative imagination, activation of forms of intellection, use of logical facilities of independent determination of essences descriptions of concepts, and also influences on their intellectual sphere, is represented in personality properties: consciousness broadens, attitude changes toward itself, a self-appraisal rises, «І» approaches to the ideal.

Research results are adapted inculcated in the educational-educating process of the Ukrainian engineer-pedagogical academy.

Keywords: spiritually-moral education, criteria of breeding, educating conception, spiritually-moral values, spiritually-moral culture, altruism, empation, honesty.

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………….............8

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИШОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ……...11

1.1. Напрями виховання у вищій школі та модернізація виховної концепції…..11

1.2. Концептуальні засади  духовно-орієнтованої парадигми виховання……….17

1.3. Формування духовно-моральних цінностей у майбутнього фахівця……….24

1.4. Сутність особистісно-орієнтованої технології в процесі виховання духовно-моральних цінностей у студентів…………………………………………………..28

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ…………………………………………………………………………34

2.1.Загальні питання організації експериментального дослідження та визначення критеріїв оцінювання рівня наявних у студентів духовно-моральних цінностей…………………………………………………………………………….34

2.2. Методика проведення експериментального дослідження та основні результати констатуючого експерименту…………………………………………38

2.3. Засоби формування духовно-моральної культури студентської молоді………………………………………………………………………………..47

2.3.1. Основні напрями, форми і методи формування духовно-моральних цінностей у студентської молоді. Визначення критеріїв вихованості особистості…………………………………………………………………………..47

2.3.2. Формування духовно-моральної культури у студентів за допомогою словника понять, що описує духовно-моральну сферу особистості…………….54

2.4. Аналіз результатів дослідження…………………………………………….…60

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОДУКТУ………………………………………………..…68

3.1.Обґрунтування вибору напряму організаційно-економічного дослідження………………………………………………………………………….68

3.2.Виявлення оціночних параметрів, що характеризують  конкурентоспроможністьНПП…………………………………………………….70

3.3. Кількісний аналіз оцінюваних параметрів конкурентоспроможності……...72

3.4.Розробка бальної шкали за кожним оцінюваним параметром………............73

3.5.Оцінка рівня по кожному оцінюваному параметру і конкурентоспроможності розробленогоНПП в цілому……………………......................................................75

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАВЧАЛЬНОЇ АУДИТОРІЇ………………………………………………….….... 78

4.1. Санітарно-гігієнічні умови в аудиторії…………………………………..........78

4.2. Техніка безпеки при роботі з комп’ютером…………………………………..85

4.3.Пожежна профілактика в аудиторії…………………………………………....87

4.4. Доцільність створення центру нормалізації функціонального стану працівників, викладачів та студентів………………………………………………92

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………95

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..97

ДОДАТОК А……………………………………………………………………….101

ДОДАТОК Б……………………………………………………………………….103

ДОДАТОК В……………………………………………………………………….105

ДОДАТОК Г……………………………………………………………………….107

ДОДАТОК Д……………………………………………………………………..  108

ВСТУП

Тема дослідження: «Формування духовно-моральних цінностей у студентів вищих навчальних закладів педагогічного спрямування».

Актуальність дослідження: Процеси духовно-культурних перетворень на зламі нового тисячоліття значною мірою сприяють підвищенню ролі освіти і культури у сучасному суспільстві, відродженню духовності. Людство починає усвідомлювати значущість духовно-моральних цінностей освітньої системиXXI століття, яке є по суті епохою духовності. Адекватний світові і людському буттю погляд, тобто виявлення духовних джерел, можливостей, резервів і засобів цілеспрямованої діяльності, забезпечує прогрес особистості і суспільства в цілому. Державна програма «Освіта / Україна вXXI століття/» визначає стратегічну мету розвитку системи виховання молодого покоління України: забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Особливого значення сьогодні набуває проблема виховання духовних цінностей у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. Як майбутні педагоги вони зобов'язані забезпечувати в суспільстві відтворення й трансляцію духовних цінностей, здійснювати духовний зв'язок поколінь і духовного досвіду людства. Як інженери, люди, які безпосередньо беруть участь у наукових розробках і впроваджують їх у життя, повинні усвідомлювати, що якщо в науковому пошуку моральної установки немає -  руйнується сама основа для подальшого розвитку науки. Сукупність духовних цінностей складає культурний код народу (Ю.Чоботарьов).

Від того, наскільки особистісні якості, ціннісні орієнтації та світоглядні установки майбутнього педагога будуть відповідати вимогам сьогодення залежатиме збагачення духовного  потенціалу українського народу, збереження примноження моральних традицій.

Проблему виховання духовних цінностей у студентської молоді глибоко вивчали О.Белих, О.Олексюк, О.Семашко, Б.Нагорний, Г.Шевченко та інші.

У розв’язання питання вдосконалення навчально-виховного процесу у сучасній вищій школі найбільш вагомий внесок зробили: Б.Ананьєв, Є.Бондаревська, М.Буланова-Топорковіа, С.Вітвицька, Д.Чернилевський та інші.

Проблеми виховних аспектів освіти, культурологічних засад освітньо-виховного процесу, духовно-моральних основ виховання студентської молоді вивчалися О.Андреєвою, Є.Бондаревською, О.Данелюком, В.Серебряком та іншими.

У розв’язанні цієї проблеми використовувались ідеї християнської основи моральних цінностей, гармонії духовного та душевного світу людини, єдності людини з загальнолюдським масштабом людської діяльності.

Незважаючи на посилення інтересу до виховного процесу у вищій школі, який пов'язаний зі зміною парадигми освітиXXI століття, досягнення сучасної гуманітарної науки про духовні цінності, проблема виховання духовних цінностей у студентів педагогічних закладів все ще залишається недостатньо вивченою і недостатньо технологічно розробленою. Актуальність визначеної проблеми і об’єктивна потреба суспільства й педагогічної науки у її методологічній, теоретичній та практичній розробці зумовили вибір теми дослідження - «Духовно-моральне виховання студентів педагогічних спеціальностей в процесі викладання педагогічних та психологічних дисциплін».

Об’єкт дослідження: процес виховання духовно-моральних цінностей у студентської молоді вищих навчальних закладів педагогічного спрямування.

Предмет: зміст і технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення педагогічних наук.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити зміст і технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Гіпотеза - полягає у припущенні, що процес виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів буде ефективним за умов:

  • посилання гуманістичної функції навчально-виховного процесу з використанням парадигмальних підходів у вихованні;
  • одухотворення педагогічного знання;
  • надання педагогічному процесу характеру творчого «духовного дійства»;
  • використання виховного потенціалу навчальних дисциплін для пробудження духовно-моральних почуттів і сприйняття системи духовних цінностей.

Завдання дослідження:

  • вивчити проблему духовно-морального виховання студентів вищих навчальних закладів у педагогічній літературі;
  • обґрунтувати концептуальні засади духовно-морального виховання у психолого-педагогічному аспектах;
  • визначити соціально-педагогічні умови розвитку духовного потенціалу студентів на різних етапах їхньої педагогічної підготовки;
  • обґрунтувати технологію особистісно-орієнтованої технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів;
  • перевірити у процесі дослідницької експериментальної роботи ефективність визначеного змісту і технології виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх інженерів-педагогів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИШОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1.Напрями виховання у вищий школі та модернізація виховної концепції.

Освітня сфера для України — країни, яка вважає себе цивілізованою, є відправною точкою зростання, бо саме тут формується основа суспільного прогресу, плекається наймогутнішій інноваційний ресурс, людський потенціал. Державну стратегію в галузі освіти і науки у нас визначено законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, указами Президента України “Про Національну доктрину розвитку освіти” і “Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України”.

Слід зазначити, що проблема виховання молодого спеціаліста, духовності і моралі була завжди надзвичайно актуальною. Ще Платон зазначав, що невихована людина є найбільш диким і жорстоким звіром. Не можна миритися з тим, що у багатьох вищих навчальних закладах питання виховної роботи, викладання суспільних дисциплін відійшли на другий план [2].

Виховання -  як в теорії, так і на практиці – завжди стикалося  із  складними питаннями людинознавства: що таке   людина?  Як розрізняються люди за  своїми  біологічними  і психологічними  даними. Чим детермінуються їх помисли, бажання, вчинки?

прагнути дізнатися людину, яка вона є насправді, зі всіма її слабкостями і у всій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами і зі всіма її великими вимогами. Вихователь має знати людину в родині , в суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці з своєю совістю, у різному віці, у всіх класах, у всіх положеннях, в радості і горі, у величі і приниженні, в надмірі сил і в хворобі, серед необмежених надій  на одрі смерті, коли слово людської утіхи вже безсиле. Він винен знати спонукальні причини самих брудних і найвищих діянь, історію народження злочинних і великих думок , історію розвитку всякої пристрасті  і всякого характеру. Тоді тільки буде він в змозі  почерпати в самій природі людини  засоби  виховного впливу  - а засоби ці величезні" [33].

Такі завдання вихователя блискуче сформульовані великим російським  педагогом і психологом, ні якою мірою не застаріли. Але вирішити їх було надзвичайне важко завжди; не стало легше і тепер.

При всіх своїх величезних наукових досягненнях людина до цих пір не проникла  в таємниці свідомості - головного дару, яким наділила її природа. Справжня суть людини багато в чому продовжує залишатися загадкою. Її антропологічні і психологічні властивості суперечливі і амбівалентні. Люди можуть показувати зразки альтруїзму і самовідданості, порядності і чесності, але можуть бути агресивними, жорстокими, заздрісними; навіть найкращим з них деколи важко протистояти спокусам багатства, слави, влади. Криваві війни супроводжують всю багатовікову історію людства. Є немало підстав побоюватися, що і в новому столітті, що наступило, люди будуть як і раніше нескінченно воювати, бомбити. Мабуть, в суспільному організмі і в природі людини таяться ракові клітки насильства, які за певних умов здатні швидко розростатися. Людина відноситься до тих небагатьох живих істот, які вбивають представників свого роду. Вона деколи діє, не співвідносившись з розумом, виявляється у владі неусвідомлених тривог, страхів, фобій, ірраціональних імпульсів. З її свідомості нерідко зникають самі елементарні регулятивні обмеження, стримуючі прояви агресії, непередбачуваної неадекватної  поведінки [8].

Гостра потреба в подоланні наслідків гуманітарної кризи останнього десятиліття, що виразилося в зростанні маси всім відомих негативних явищ в соціокультурній сфері, політиці, економіці, в істотному зниженні виховного потенціалу українського суспільства, ціннісній дезорієнтації підростаючих поколінь висуває на перший план завдання духовно-морального виховання за допомогою відновлення традиційної духовної культури, а саме:

* сприяння формуванню на соціальному і особистісному  рівні розуміння значущості традиційної духовної культури для суспільного і особистого розвитку;

* захист особи від впливів ліберальної антикультури, розвиток у підростаючого покоління духовно-етичного імунітету, що дає можливість повноцінного особистого становлення і протистояння негативним соціокультурним діям;

* формування єдиного виховного простору па основі загальнонаціональної ідеології виховання в контексті принципу культуровідповідності, що припускає розвиток виховання відповідно до вітчизняних духовних, історико-культурних цінностей і норм [18].

У державних документах з питань національної освітньої політики визначено пріоритетні ідеї змісту виховання особистості: ідеї свободи, рівності, національної і особистої гідності; формування працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни; бережливості; ставлення до свого життя і життя інших людей як до вищої цінності та ін.

Вимоги до спеціаліста, громадянина визначають зміст виховного процесу у ВНЗ. Це передусім, моральне вихованняяк цілеспрямований процес, спрямований на оволодіння індивідом моральною культурою, яка визначає його ставлення до навколишнього світу. Моральна культура — це найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють дії в усіх сферах її життя, у формуванні моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, виробленні звичок моральної поведінки особистості.

Моральні норми— це сукупність вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її.

Про моральність свідчить і ставлення людини до інших людей, всього живого, що дозволяє говорити про почуття дружби, любові, поваги й до друзів, батьків, старших (чуйність, тактовність, повага, турбота про оточуючих людей; нетерпимість до проявів приниження, ображення особистості, несправедливості; гуманізм), про що так зворушливо писав В.О. Сухомлинський: «Опановуй головне в духовній культурі — культуру людських відносин, умій розрізняти в людині світле і темне...».

Отже, найголовніше завдання ВНЗ — виховання особистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-яких обставинах у відповідності з моральними нормами поведінки.

З моральним вихованням міцно пов'язане виховання волі й характеру. Найважливіша риса вольової людини є принциповість і здібність чітко ставити перед собою певну мету, стриманість, уміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам, любов до праці і працездатність, свідома дисципліна, бадьорість і життєрадісність, тобто людина мусить вірити в перемогу добра над злом, правди над неправдою.

Розглядаючи суть напрямів виховання у вищій школі вважаємо за необхідне зазначити, що головними цінностями, які формували у молодих поколінь наші прадіди були цінності загальнолюдські: добро, правда, краса, користь, совість, любов, гідність, чесність; національно-патріотичні: пошана до рідної землі, бажання її захищати, історична пам'ять, відданість керівнику держави, сміливість, жертовність; родинні: пошана до найстарших членів сім'ї, до батька й матері, подружня вірність, любов до дітей, пам'ять про предків, вірність вірі своїх попередників тощо. З метою їх збереження і передачі наступним поколінням здійснюється виховання за певними напрямами. До основних напрямів виховання у вищій школі відносимо виховання розумове, духовно-моральне, працелюбності, економічне, свідомої дисципліни, естетичне, етичне, фізичне, екологічне, санітарно-гігієнічне.

Духовно-моральне виховання у вищій школі передбачає засвоєння правил, принципів, норм поведінки студентської молоді по відношенню один до одного та всього суспільства. Воно включає розвиток умінь оцінювати поведінку окремих людей, значення громадських явищ, дії неформальних об'єднань і груп, політичні ситуації тощо з об'єктивних і, одночасно, ідеалізованих позицій. Рівень моральної вихованості студента визначається проявами його почуттів, переживань, реакцій на життєві ситуації, події і відтворюється у його вчинках, поведінці. Моральне виховання найчастіше здійснюється через індивідуальне спілкування з педагогом, шляхом сприйняття і осмислення різнорідної інформації представленої у пресі, радіо- і телепередачах, на Інтернет сайтах і т.п., відвідування релігійних установ, морально-цільовий вплив родини. Воно впливає на вироблення звичок (стихійно-виникаючих дій особистості), які розвиваються у процесі підкорення поведінки студентів системі запропонованій куратором, професорсько-викладацьким складом правил; ініціативи, яка базується на умінні орієнтуватись у нових ситуаціях і, часто, не слідуючи моральним звичкам, визначати свою позицію; ставлення до практичної діяльності, у якому взаємодіють моральні звички і ініціативна поведінка [40].

Зараз  відмінними рисами нової моделі виховання стають плюралізм і варіативність виховних практик, зростання ролі психологічних і педагогічних технологій, збільшення міри свободи суб'єктів учбово-виховного процесу [17, с. 110], що в основних рисах відповідає європейським рекомендаціям.

Необхідно відзначити, що в систему виховання під впливом глобалізаційних процесів сьогодні починають проникати закони ринку, викликаючи цілий ряд суперечностей, найбільш гострою серед яких є втрата учбово-виховним процесом широкої освітньої місії і переорієнтація на потребі сучасного ринку. При цьому навіть західні дослідники, життя, що володіють досвідом, в умовах ринкового суспільства, указують на патологічні прояви так званої "ринкової орієнтації характеру" [30, с. 237].

Наслідком стає деформація вимог моральності, що заміщаються критерієм раціональності. Найбільш яскраво вказана суперечність виявилася в діяльності вищої школи, де в даний час відбувається переорієнтація свідомості студентів на задоволення утилітарних потреб. Категорії "національні" і "загальнолюдські цінності", "духовність" витісняються культом заповзятливості, багатства, сильного і благополучного, мистецтва комерції, несприйнятливій  національній культурі, а засобами масової інформації наполегливо упроваджується міф споживчого суспільства як кращого і єдино гідного способу життя.

У радянську систему утворення було закладено немало цінних традицій виховної роботи, які історично склалися відповідно до рис національної вдачі. На це було вказано свого часу К.Д.Ушинським, що затверджував, що суспільне виховання в першу чергу є "продуктом тривалого історичного розвитку нації, який не можна запозичувати у інших народів" [32, с. 195].

Філософія прагматизму навряд чи сприятиме оздоровленню нашого суспільства, як не сприяла вона ефективності виховання американського суспільства, яке сьогодні явно не можна назвати благополучним в етичному відношенні. Ще К.Д.Ушинськім були виявлені пороки виховання, заснованого на ранній незалежності і культивуванні у навчаних "високого поняття про самих Себе і свої права", властиві американській педагогіці [32, с. 293].

Свобода без дисципліни перестає бути такою і переростає у вседозволеність. Сучасні заклики до твердження свободи особи і демократії, що є ключовими поняттями в міжнародних концепціях виховання XXI в., не базуються на необхідності дисципліни, тому приводять до руйнування особи.

До того ж нинішня система виховання мало сприяє розвитку рефлективного типу мислення, суть якого якраз і полягає в осмисленні попереднього досвіду, оскільки "все інше можна мати, утримати, використовувати лише на рівні рефлективної відтворювальної здатності суб'єкта" [3, с. 791]. Вітчизняна педагогіка до недавнього часу розглядала здібність до рефлексії як показник духовно-етичного розвитку особи, найважливішим чинником виховання якої була національна культура. Духовно розвиненою ж вважалася людина, що приймає і примножує свою національну культуру [21, с. 36].

Виходячи з того, що в основі духовного розвитку молоді повинна лежати, в першу чергу, історична спадкоємність поколінь, ефективність модернізації виховної системи забезпечується її відповідністю культурно-освітнім традиціям і попередньому досвіду. В умовах глобалізації українським реформаторам необхідно задуматися, для життя в якій державі вони виховують своїх громадян, і виробити відповідну стратегію  в області освіти, направлену на забезпечення політики розумної закритості вітчизняної системи виховання, ізоляції від процесів інтеграції і глобалізації, ведучих до втрати національних освітніх традицій (відповідних національному світогляду), що довели ефективність, і залежності від західних країн.

1.2. Концептуальні засади духовно-орієнтованої парадигми виховання.

Одним з найважливіших завдань успішної розбудови України як незалежної, демократичної, правової держави та її входження як рівноправного члена до світової та європейської спільноти є духовно-моральне виховання молодого покоління.  Разом з тим, реалії сучасного життя свідчать про те, що особистісне становлення молоді відбувається незадовільно і є серйозною загрозою подальшому існуванню нашої держави.

В останні роки занедбаною є проблема виховання в молодого покоління світлих ідеалів. Наша наука не скеровується на дослідження ідейно-морального та духовного потенціалу в молодих громадян України. У сучасній педагогічній науці майже не обґрунтовуються шляхи виховання в кожної особистості уміння протистояти злу, аморальності, жорстокості, формування наступальності в боротьбі з потворністю в житті і здатності перемагати в такій боротьбі.

Сьогодні в Україні мова має йти про цілеспрямоване духовно-моральне виховання молодого покоління. Проблеми духовного розвитку людини повинні стати обов’язковою умовою виживання суспільства, адже усі наші біди мають, як правило, одну причину - дефіцит культури і моральності.

Можна виділити три складові частини поняття "духовність":

1. Духовність є приналежність людини до святості.

2. Духовність є виконання загальнолюдських моральних норм.

3. Духовність є постійне самовдосконалення. Серцевиною духовності є моральність. Моральність є ніщо інше, як діяльність, обумовлена  ідеєю     добра [6].

Сучасне суспільство характеризується тим, що сукупність професійно-ділових якостей індивідів, що визначають їх поведінку як соціальних одиниць, мало залежить від їх особових моральних чеснот [10, с.15]. Пріоритетність соціальної функціональності в структурі особи сучасної людини очевидна; установка "знати і уміти" узяла верх над здатністю "відчувати і співпереживати". Тим часом суспільство, що відноситься із зневагою до духовної сфери людини, рано чи пізно опиниться лицем до лиця перед тривожною дилемою: швидкий прогрес або неминуча звироднілість [19, с. 5].

В зв'язку з цим цікаві педагогічні ідеї Дж.Локка, більше ніж  триста  років назад передбачив цю тенденцію в суспільному розвитку і поставив питання про автономний особовистісний розвиток, здатний гармонізувати професійно-ділові і духовні потреби.

У  локківській педагогіці виражається зіткнення моральності, яка хоче формувати особу за образом і подобою суспільства, і гуманізму, який хоче формувати суспільство за образом і подобою особи. З метою вирішення цього конфлікту Дж.Локк намагається виховати особу, спрямовану до високих етичних ідеалів через внутрішньо вільний самодостатній розум, здатний самостійно, із власної волі контролювати свої ваблення і поступати згідно чесноти. Формування нового типу особи пропонується у новому змісті виховання, новим методом і за відповідних умов, що забезпечують ефективність виховного процесу. Сукупність цих трьох напрямів власне і утворює унікальну педагогіку.

Основні етично-гуманістичні ідеї змісту виховання можна сформулювати таким чином.

1. Всебічний розвиток особистості, через який індивід не "загубиться в житті", а зможе пробувати свої сили в різних видах діяльності, відповідаючи внутрішнім амбіціям своєї природи бути особистістю, що самотворить, і амбіціям суспільства бути суспільством різносторонньо підготовлених осіб. Важливий той факт, що всесторонній розвиток додає способу буття особи характер оптимістичного світо- тажиттяствердження [35, с. 217-218].

2. Самоосвіта як а)необхідна умова вдосконалення людини і б)найважливіший засіб удосконалити розум в повну міру його здібностей. Немає потреби, відзначає Дж.Локк, піклуватися про те, щоб молода людина була глибоким ученим або володіла досконало тими науками, знання яких для нього необхідне лише в "загальному огляді". Якби вихованець захотів згодом грунтовно вивчити ту або іншу науку, то він повинен досягти цього своїми власними силами. Завдання вихователя полягає не стільки в тому, щоб навчити вихованця різним наукам, скільки в тому, щоб вселити до них любов і пошану і вказати шлях до самостійного удосконалення, "раз у нього з'явилася до того охота" [20, т. 3, с. 590]. Головне при цьому, вважає Дж.Локк, властиве дитині цікавість розвинути в допитливість як стійку властивість особи.

3. Чеснота як головна сутнісна характеристика індивіда. На шляхах зближення моральності і гуманізмулокківська чеснота грає провідну роль. Відсовуючи на менш значуще місце знання в структурі характеристик нового типу особи (чеснота, мудрість, вихованість, знання), Дж.Локк тим самим вважає за краще суспільству "утвореному" суспільство "добродійне"; життєздатність і розвиток "союзу людей" він пов'язує з умінням ладнати і дружно жити, а не з умінням "блищати знаннями" і вправлятися в "порожніх диспутах, нахваляючись ученістю". Завданням етичного виховання, по Локку, є така організація розуму, щоб поведінка відповідала "гідності і перевазі розумного створення" [20, т. 3, с. 432], щоб він був здатний відмовлятися від своїх бажань, поступати всупереч своїм схильностям і слідувати виключно тому, що указує розум. Таким чином, процес виховання - це постійне подолання "порочних ваблень", причому порок полягає не в тому, щоб мати бажання, а "в невмінні підпорядковувати їх правилам і обмеженням розуму" [20, т. 3, с. 434]. Дж.Локк оголяє, таким чином, суперечність між природною стихійністю ваблень і вимогами моральності. Витоки цієї суперечності обумовлені егоїстичними устремліннями людини (природний чинник); для вирішення протиріччя філософ звертається до розуму, вважаючи, що правильно вихований розум здатний узяти під контроль всі ваблення людини, що не відповідають моральності.

Новий тип особи несе в собі, на перший погляд, традиційні етичні якості - громадянськість, патріотизм, працьовитість, мужність, вихованість, правдивість і т.д., але Дж.Локк так синтезує в них античні і християнські установки, що ці якості набувають гуманістичної спрямованості (правдивість, наприклад, філософ розглядає як "великий зв'язок, об'єднуючий рід людський" [20, т. 1, с. 34], вихованість - цю "першу і найпривабливішу зі всіх соціальних чеснот" - як здатність ладнати зі всіма людьми, не принижуючи їх гідності, і в цьому сенсі вихованість тотожна толерантності і т.д.. Крім того, локківський тип особи володіє яскраво вираженими гуманістичними якостями - співчуттям, милосердям, гуманністю, щедрістю (готовність ділитися з людьми) і т.п.

4. "Знання Бога" як основа чесноти в її утилітарно-прикладному характері  зверненості до розуму. Дж.Локк обмежує спрямованість людини "зрозуміти" Бога, оскільки в цьому прагненні  можна легко впасти або в атеїзм, або в марновірство. Не мудрувати в дослідженні таємничої суті і буття Бога, не намагатися нав'язати дитині свої уявлення  про Бога, істоту, "яку всі повинні визнати незбагненною" [20, т. 3, с. 533].

5. Прикладний характер знань, на думку Дж.Локка, найбільшою мірою гармонізує інтереси особи і суспільства, роблячи цих двох суб'єктів відносин взаємокорисними. В зв'язку з цим обов'язкова вимога до знань - їх захоплюючий, збудливий інтерес характер, сприяючий активній розумовій діяльності. Життєвість, реальність (корисність) знань якраз сприяє такій спрямованості навчання, з раннього віку орієнтуючи дитину на його соціальну функцію в суспільстві і в той же час наповнюючи його свідомість відчуттям задоволення від самоактуалізації своїх природних можливостей пізнання.

Відмітимо, що мислитель ігнорує такі важливі вимоги до змісту навчання, як систематичність, науковість, спадкоємність, між предметні  зв'язки, що знижує ефективність розумового розвитку. Мислення, на яке спирається Дж.Локк у вихованні чесноти, ніде плідніше не розвивається, як в систематичному оволодінні знаннями. Тому тут філософ сам собі суперечить: покладаючись на розвиток розуму дитини з метою ефективного контролю над вабленнями, він не використовує в цьому процесі можливості систематичного навчання. Втім, неувага до дидактичних питань обумовлена тим, що локківське навчання підпорядковане, перш за все, виховним цілям; воно повинне служити особливим видом виховання і бути засобом для розвитку добродійних якостей і звичок [28] .

На сучасному етапі розвитку педагогічних наук розглядаються нові підходи та принципи духовно-морального виховання в рамках духовно орієнтованої парадигми виховного процесу. Педагогіка покликана відповідати на запити часу, визначаючи такі системи і методи виховання, які конструктивно впливали б на молодих людей.

Спадщина марксизму-ленінізму дає про себе знати і сьогодні: над нами продовжують бути достатній авторитети, які "вимагають" поклоніння. Такий тип мислення є різновидом фанатичної віри і схоластичних міркувань, він виключає можливість конструктивних пропозицій у сфері виховання. Виникає важке відчуття замкнутого круга, рухи в чітко заданому просторі.

Різка зміна ідеологічних орієнтирів, відмова від яких-небудь світоглядних підстав на початку 90-х рр. XX в. привели до духовного вакууму, який став швидко заповнюватися масовою культурою.

Ознакою динамічної трансформації аксиосфери (системи цінностей) суспільства є зіткнення суспільних стереотипів з інноваційними уявленнями, що включають знання з різних областей життя.

Криза гуманності виражається у втраті людської духовності, визначеності смислових установок. Вона виявляється при переході від однієї аксиосфери до іншої. Домінуючі тенденції різноманіття входять в суперечність з суб'єктивним сенсом індивідуальної екзістенциі, що обумовлює деструктивну поведінку людей. Чи не звідси спалаху націоналізму, шовінізму?

Ще одного його причиною є дискретність людського мислення, спеціалізація наукового знання, диференціація і технологізація життєдіяльності. Способи пізнання дійсності, об'єднуючи онтологію і гносеологію людини, привели в XX в. до витіснення духовності.

Духовність пронизує техногенну  цивілізацію як інтегруюча основа і механізм переходу системи з одного рівня на іншій. Духовна орієнтація стає методологічноюосновою для зняття суперечності  моно- іполікультурних характеристик. Сучасні вітчизняні концепції виховання умовно можна розділити на матеріалістично і ідеалістично орієнтовані. Головна відмінність між ними полягає в протилежності точок зору на ідеал людини. Духовно ж орієнтована парадигма визначає основним джерелом розвитку людини його духовність.

Мета духовно орієнтованого виховання обумовлюється розумінням ідеалу вихованця, якого можна визначити таким чином: духовно-етичний, душевно і фізично розвинена, творча і вільна людина, громадянин Вітчизни.

Принципи духовно орієнтованого виховання:

* інтенціональний, що приписує обов'язковість співвідношення загальної мети із завданням розвитку духовності дитини, а також визначення мети виховання через загальнолюдський сенс життя;

*інтросферний (індивідуально-особистий), що передбачає опору на ірраціональне, на інтуїцію, на душу дитини. Виходячи па систему образів, які є пусковим "механізмом" становлення системи екзистенціальних цінностей, вихованець знаходить особовий сенс;

* біосинергійний (природосообразний), інтегруючий індивідуальні душевно-психічні і тілесно-фізичні можливості дітей з духовною орієнтацією;

* аксціосферний (соціогромадянський), що передбачає змістовну гуманітарну рівновагу різних екзістенций, різних сенсів. Дитина повинна не тільки мати можливість співвідношення власного життя з іншою, вона повинна одержати додаткові особистіі перспективи за допомогою гуманітарних сенсів іншихекзістенций;

*культурокреативний (культуросообразний), що забезпечує вирішення екзистенціальних проблем за допомогою "ролевого мешкання" на основі зразків світової і вітчизняної культури; що знімає у віртуальних ситуаціях нормативні імперативи поведінки і що дозволяє вихованцям опановувати духовним сенсом буття;

*  соборності, інтегруючий людську спільність і індивідуальну свободу особи за допомогою етичного закону взаємної любові в сімейних і соціальних групах, тобто вільного єднання на принципах любові;

* трансцендентний, або що виходить за межі, означає інтеграцію розуму і віри, що дозволяє дитині відчути гармонію вітального і духовного способів існування.

Дані принципи вимагають свого подальшого обґрунтування, що дозволить створити сукупність педагогічних методів, що ефективно реалізовують цільові установки духовно орієнтованого виховання. Духовно орієнтована парадигма дозволяє виявити дві проблеми, які "роз'єднують", в той же час зближуючи між собою, різні концепції виховання. Духовно орієнтований підхід дозволяє вихователям спільно з вихованцями вирішувати не тільки щоденні проблеми, але наповнювати життя справжнім сенсом людського буття [7].

1.3.Формування духовно-моральних цінностей у майбутнього фахівця.

В умовах переходу України до ринкових відносин дедалі більшого значення набуває проблема підготовки спеціалістів в різних галузях виробництва, освіти і науки. Досягненню успіхів у здійсненні економічних та соціальних реформ сприяє пізнання закономірностей функціонування ринкового механізму, ґрунтовні дослідження в галузі економічної науки, а також фундаментальна підготовка спеціалістів. На особливу увагу заслуговує саме фахова освіта, яка спрямована на забезпечення професійної самореалізації особистості, підвищенню соціальної значущості та престижу знань, зростанню фахової майстерності, підвищенню конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки. [26, c.80-96].

Початок третього тисячоліття характеризується тим, що одночасно з формуванням світової ринкової економіки відбувається процес народження фахівця сучасного типу, в якому набувають особливого значення взаємовідносини як між учасниками економічної діяльності так і між викладачами, що передбачає невпинне і послідовне впровадження технологічних, управлінських та інших рішень, які спрямовані на підвищення ефективності використання сучасних методів і принципів педагогічної діяльності в навчально-виховному процесі вищого учбового закладу.

За умов розбудови, демократизації, гуманізації та докорінної трансформації суспільства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, нікчемності інтересів, емоційної недорозвиненості людей і юнацтва, повернуло систему освіти до загальнолюдських цінностей і головною метою навчально–виховного процесу повинна бути підготовка майбутнього фахівця не тільки теоретично і практично підготовленим, а й духовно збагаченим.

Духовність - унікальне явище у вирішенні завдань як професійного так і особистісного розвитку, громадського і соціального становлення майбутнього громадянина.

В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного, гуманістичного і духовно-морального виховання майбутніх фахівців диктує такий розподіл акцентів завдань у пізнавальному процесі, серед яких проблеми формування духовності були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення соціально-гуманістичних завдань передусім формує культурологічний рівень духовно-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь включення студентів у глобальні культурогенні процеси, а саме:. залучення студентів до розуміння навколишнього середовища повинна здійснюватись шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості студента, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності та співпереживання.

Навчання у ВНЗ і наявність освіти самі по собі не зроблять людину щасливою, або навпаки. Але це велика школа життя, де можна отримати знання, професію, компетентність, вихованість, духовно збагатитися, навчитися спілкування та самостійності, що в подальшому і буде визначати особистісну позитивну позицію майбутнього фахівця студента та сприятиме доброму самопочуттю і впевненості в сучасних умовах [27,c.110].

Необхідно зазначити, що викладання основ будь-якої науки пов’язане з рівнем її розвитку на даний момент, а науковий розвиток напряму залежить від рівня моральності вчених – якщо моральність розуміти як стійку схильність обирати добро, яке є початком зберігання та розвитку всезагального життя, а таким чином, й самої науки, що обслуговує це життя. В такому випадку добро подобається, саме йому віддається перевага, а не навпаки – злу.

Напроти, обирання зла, або схильність до руйнування та смерті, обертається, за законом взаємозвязку всього існуючого, проти самого носія зла ( а на духовно-моральному рівні – навіть у першу чергу проти нього, порушуючи красу та упорядкованість його душевного буття ). Зло, таким чином не може подобатися довго та стійко, схильність до нього саморуйнуюча, вона протилежна відтворенню життя, а разом з тим – й самій моральності як можливості обирання добра, тому зломоральність  звичайно іменують безморальністю.

Якщо в науковому пошуку моральної установки на існує, а є установка безморальності, тоді тим самим руйнується сама основа для подальшого розвитку науки, й вчений заходить в глухий кут.

Все сказане про моральні основи розвитку науки використовується й у викладанні. Неважливих знань не існує, їх зміст побудований певним чином під впливом того чи іншого духовного настрою, в кінцевому результаті, - морального чи антиморального. Внутрішня побудова наукових знань, душевні установки, що створили їх та народжені ними передаються свідомості учня шляхом викладання. Вивчення наук, таким чином, або виховує та розвиває, або руйнує особистість учня.

Моральний вибір між добром та злом прокладає життєвий шлях людини, народу, людства [23].

Але необхідно зазначити та враховувати наступні фактори. Після розвалу СРСР, соціалістичної системи, отримання незалежності Україна стала на шлях побудови ринкових відносин на розвалинах соціалізму. А це будівництво, як свідчить весь історичний досвід капіталізму, неминуче розпочинається з первинного накопичення капіталу — найбільш брудного, кривавого етапу, через який пройшли свого часу всі без винятку капіталістичні країни.

Для свого «успішного» здійснення цей етап потребує перш за все тотальної руйнації духовно-моральних основ, засад суспільно-державного життя, коли його охоплюють суцільна підлота, беззаконня, розквіт, панування брехні, зрадництва, безчестя, розпусти, іншої аморальної гидоти, розгул жорстокості, насильства, злочинності тощо. Цей етап розтягнувся, ще не завершився, йому не видно кінця. І саме він зумовив той системний занепад країни, який спостерігаємо, жертвами якого всі ми стали. Якщо в радянські часи за рівнем промислово-аграрного виробництва, економіки, соціальної сфери, освіти, науки, за рівнем виробництва продукції і прибутків на душу населення, тривалості життя тощо Україна входила в десятку найрозвинутіших держав, то за роки незалежності за цими показниками вона опинилась на 120-му місці.

Отже, головними причинами нескінченних криз, економічного, соціального, культурного занепаду, у яких безсило борсається країна останніми роками, є зовсім не політичні, економічні та інші, а причини суто духовно-моральні, етичні.

І очевидно: без подолання глибокої духовно-моральної кризи, що охопила, оповила країну, нічого на краще змінити неможливо і на йоту. Таке подолання, духовно-моральне відродження стає головним стратегічним завданням подальшого розвитку України.

А оскільки це завдання, в першу чергу, системи освіти, то успішно вирішити його можливо лише за пріоритетного розвитку освітньої галузі, надання їй найвищого статусу, авторитету серед всіх без винятку інших галузей державної діяльності. Принципових змін, перебудови потребує і сама освіта. Головним її завданням повинні стати виховання, всебічний фізичний, духовно-моральний, інтелектуальний, творчий розвиток дітей і молоді, ефективна психолого-педагогічна допомога сім'ї, суцільна педагогізація суспільно-державного життя.

Рішуче підвищивши матеріальний рівень, суспільно-державний авторитет, статус педагога, держава повинна цілеспрямовано зосередити в освіті найкращий, кришталево чистий, професійно досконалий, талановитий творчий людський потенціал, і постійно здійснювати ретельний, жорсткий відбір кадрів для освіти.

Педагог має, нарешті, втілити в собі людський ідеал, стати взірцем, духовним поводирем для мільйонів, для всього народу.

Ситуація, що склалася, вимагає терміново залучити до справи могутній духовно-моральний потенціал релігії, церкви, яка протягом попереднього століття зазнала суцільної руйнації. Настав час критично поставитись до конституційного відокремлення релігії, Бога від освіти, дітей, молоді, суспільства та скасувати його. 10 Христових заповідей повинні змалечку і все життя супроводжувати кожну людину, стати надбанням її свідомості, душі, керувати її діями та вчинками.

Духовно-моральне відродження, розвиток виховання дітей і молоді, панування в суспільстві духовності, моралі, релігії, педагогіки потрібні не лише Україні, а й кожній без винятку державі, кожному народу — усьому людству, бо інакше воно захлинеться в аморальній гидоті, злобі, ненависті і неминуче знищить само себе [39].

1.4. Сутність особистісно-орієнтованої технології в процесі виховання духовно-моральних цінностей у студентів.

В основі особистісно-орієнтованої парадигми навчання, в загальному розумінні, лежить визнання унікальної суті кожного студента і індивідуальності його учбової траєкторії. Роль викладача в цьому випадку полягає не в передачі знань, умінь і навиків, а в організації відповідного освітнього середовища, навчаючись в якому, учень спирається на особистісний потенціал і відповідну технологію навчання. Навчання розуміється як спільна діяльність студента й викладача, яка направлена на індивідуальну самореалізацію студента  і розвиток його особистісних якостей в ході освоєння дисциплін, що вивчаються.

Особистісний сенс освіти багато в чому залежить від мотиву, яким керується студент. Психолог А. Н. Леонтьев підкреслював, що якщозначенняєзасобом зв'язку людини з реальністю, тосенс пов'язуєйого з реальністю власного індивідуального життя в цьому світі. Особистісний сенс по А. Н. Леонтьеву - це значення, опосередковане мотивом. Звідси витікає, що мотиви освіти чи виховання студента, що впливають на його світогляд і життєві позиції, виявляються більш діючими та значнішими  мотивів-стимулів, що спонукають до конкретних дій.

Щоб організувати мотивований прояв і розвиток особистісних сенсів студента, необхідно виділити наступні ключові параметри:

* фундаментальні об'єкти навколишнього світу;

* досвід діяльності студента по відношенню до цих об'єктів;

* фундаментальні досягнення людства по відношенню до цих об'єктів;

* досвід діяльності студента по відношенню до досягнень людства.

Процес пошуку і отримання освітніх чи виховних сенсів студента по відношенню до об'єктів навколишнього світу і досягнень людства, відповідно, припускає:

* особова творчість студента по відношенню до фундаментальних об'єктів навколишнього світу, розподілених відповідно до освітніх областей (освітня продукція учня як особовий зміст його освіти);

* самоусвідомлення особистого досвіду, знань і емоційно-ціннісних відносин студента, фундаментальних об'єктів, що виявилися в процесі пізнання, і загальнокультурних знань про них ;

* прояв позиції і відповідної діяльності студента у відношенні до фундаментальних досягнень людства, пов'язаних з об'єктами, що вивчаються та принципами, що виховуються (відношення студента до загальнокультурних знань і соціального досвіду) [24].

Особистісно-орієнтоване навчання характеризується наступними ознаками:

1.Визнання викладачем унікальності і індивідуальної самоцінності кожного студентаяк самобутню людину, що має власну зумовленість, генетично закладену «програму» освіти , що реалізовується у формі його індивідуальної траєкторії по відношенню до загальної освіти.

2.Визнання кожним студентом і педагогом унікальності і індивідуальної самоцінності будь-якої іншої людини.Тобто система освітніх координат шикується щодо кожного учня, який у обов'язковому порядку визнає існування аналогічних систем координат у кожного з інших учнів.

3..Кожен студент, визнаючи унікальність іншої людини, зобов'язаний   уміти взаємодіяти з ним на гуманних підставах.Комунікативність - універсальна компетенція особи, а толерантність - одна з найважливіших характеристик даної компетенції. Студент, що вміє зрозуміти іншу точку зору або мотиви діяльності іншої людини, реалізує тим самим свою соціальну роль. Взаємодія студента з іншими суб'єктами припускає наявність, збереження або зміну його первинної позиції.

4.Особиста або колективно створювана освітня продукція студента не заперечує, а зіставляється з культурно-історичними досягненнями.Знайомство і вибудовування студентом відносин із загальнолюдськими досягненнями відбувається не спочатку, а лише після особистісного прояву його власного розуміння суті речей, що вивчаються. Процедура взаємодії учня з культурно-історичними аналогами технологічно схожа на його комунікацію з іншими суб'єктами навчання.

5.Одержувані студентом освітні та виховні результати виявляються і оцінюються як ним самим, так і викладачем по відношенню до індивідуально сформульованих цілей студента, що співвідносяться із загальноосвітніми цілями.Результативність особистісно-орієнтованого навчання характеризується перш за все особистісним приростом студента, і лише в другу чергу зовнішніми освітніми вимогами і стандартами [34].

На сучасному етапі розвитку педагогічних наук розглядаються нові підходи і принципи духовно-морального виховання в рамках духовної орієнтованої, гуманістичної парадигми виховного процесу.

Слід відразу зазначити, що основні принципи гуманістичної педагогіки відображають по суті глибинне розуміння самої педагогіки і в тій або іншій інтерпретації визнаються всіма педагогічними школами. Насправді, йдеться про виховання таких загальновизнаних цінностей, як відвертість, чесність, альтруїзм, доброзичливість, співпереживання, взаємодопомога.Який педагог відмовиться від цих цінностей? Адже справа не тільки в академічних знаннях, уміннях, навиках, але і в духовному, етичному розвитку особи. Особистісно-орієнтоване навчання по самій своєї суті припускає необхідність диференціації навчання, орієнтації на особистість студента, його інтелектуальний і моральний розвиток, розвиток   цілісної особистості, а не окремих якостей.

В даний час в зарубіжній педагогіці все більше схиляються до холістичного підходу до освіти ( Рон Міллер, Дж. Макс Бінго). Основною ідеєю цього підходу є концентрація уваги педагога на цілісній особистості людини, турбота про розвиток не тільки її інтелекту, цивільного відчуття відповідальності, але і духовної особистості з емоційними, естетичними, творчими завдатками і можливостями розвитку. Різниця ж між так званою традиційною педагогікою, біхевіористською педагогікою і гуманістичною, холістичною полягає в підходах, методах виховання цих цінностей. У першому випадку це досягається (або, скоріше, не досягається) за допомогою методів жорстко регламентованої організації учбового процесу (система пояснень, закріплення, контролю за засвоєнням), також жорстко регламентованих виховних заходів, що залишає мало шансів для педагогічного і міжособистісного спілкування, взаємодії студентів, ініціативної творчої діяльності. Це зовсім не означає, що в умовах традиційного навчання, наприклад, викладач не може використовувати гуманістичні технології. Більш того, всі ці технології достатньо вільно вписуються в традиційну систему навчання, але за умови, що викладач змінить сампідхіддо процесу навчання, ставлення до студента, усвідомить, що в педагогічному процесістудентє центральною фігурою, а не він;діяльність пізнанняє головною, а не викладання;самостійне придбання і, особливо, застосування одержаних знаньстають пріоритетними, а не засвоєння і відтворення готових знань;сумісні роздуми, дискусії, дослідження,а не запам'ятовування і відтворення знань мають значення для розвитку особистості; пошана до особистості повинна виявлятися в процесі спілкування зі студентом в будь-яких ситуаціях, а не повчання і менторство. У зв'язку з цим навряд чи доречно говорити провсебічний розвитокособистості, бо особистість дійсно унікальна, і те, що дається одним, дуже важко досягається іншими. З погляду холістичного підходу до розвитку особистості правильніше, мабуть, говорити проповнийрозвиток особистості.

У світовій практиці неодноразово робилися спроби реалізувати ідеї особистісно-орієнтованого навчання, починаючи, ймовірно, з ідей виховання Дж.Дьюи, Жан Жака Руссо, Г.Песталоцци, Г.Торей, М.Монтессорі, К.Д.Ушинського й ін. При всій відмінності концепцій цих педагогів їх об'єднувало прагнення виховати вільну особу, зробити учня центром уваги вчителя в ході педагогічного процесу, надати учневі можливість активної пізнавальної діяльності через творчість, через самостійну доцільну      діяльність [24].

Особистісно-орієнтоване навчання по самій своєї суті припускає необхідність диференціації навчання, орієнтації на особистість студента, його інтелектуальний і моральний розвиток, розвиток цілісної особистості, а не окремих якостей.

Виховання в рамках особистісно-орієнтованої парадигми повинне стати смисловим процесом. При цьому сенси можуть бути знайдені тільки в культурі, найважливішою функцією виховання є залучення молоді до цінностей культури, а власні зусилля особистості в їх осмисленні набувають пріоритетного значення. Хоча в даній ситуації далеко не завжди людина, культурно ідентифікуючи себе, стає духовно багатою особою. Декларативними залишаються такі цільові установки, як розвиток духовності й моральності, оскільки культура може стати джерелом не тільки позитивного, але і негативного впливу.

Останнє має особливу важливість, оскільки як майбутні педагоги студенти інженерно-педагогічних спеціальностей  повинні бути здатні забезпечувати в суспільстві відтворення і трансляцію духовних цінностей, здійснювати духовний зв'язок поколінь і духовного досвіду людства. Як інженери, тобто професіонали, які безпосередньо братимуть участь в наукових розробках і упроваджуватимуть їх в життя,  студенти повинні усвідомлювати необхідність мати чіткі етичні установки і морально-етичну базу . Мало бути добре підготовленим теоретиком і практиком в інженерній області знань - важливо синтезувати і розвинути в процесі навчання професійні та особистісні якості, які визначають внутрішню цілісність молодого фахівця.

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ

2.1.Загальні питання організації експериментального дослідження та визначення критеріїв оцінювання рівня наявних у студентів духовно-моральних цінностей.

На сьогоднішній день процеси  зміни духовно-моральних цінностей молодого покоління мають визначальне значення при визначенні ролі освіти і культури в сучасному суспільстві.

Духовно-моральне виховання у вищій школі передбачає засвоєння правил, принципів, норм поведінки учнівської молоді по відношенню один до одного та всього суспільства. Рівень моральної вихованості студента визначається проявами його почуттів, переживань, реакцій на життєві ситуації, події і відтворюється у його вчинках, поведінці [40].

Вища освіта в Україні переживає процес модернізації, який спрямований на збереження національних традицій вищої освіти, підготовку фахівців міжнародного рівня, а також виховання  осіб, здібних до твердження і збагачення духовних цінностей нашої країни. Це визначає необхідність переоцінки старих і розробки нових підходів до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладахінженерно-педагогічного профілю. Надаючи особливого значення підготовці висококваліфікованих професіоналів в інженерній діяльності,  необхідність розвитку особових, загальнолюдських цінностей, духовно-моральний розвиток студентів повинен займати рівне по значущості місце в процесі  навчання.

Як майбутні педагоги студенти інженерно-педагогічних спеціальностей  повинні бути здатні забезпечувати в суспільстві відтворення і трансляцію духовних цінностей, здійснювати духовний зв'язок поколінь і духовного досвіду людства. Як інженери, тобто професіонали, які безпосередньо братимуть участь в наукових розробках і упроваджуватимуть їх в життя,  студенти повинні усвідомлювати необхідність мати чіткі етичні установки і морально-етичну базу [23]. Мало бути добре підготовленим теоретиком і практиком в інженерній галузі знань - важливо синтезувати і розвинути в процесі навчання професійні і особові якості, які визначають внутрішню цілісність особи молодого фахівця.

У ході  дослідження були використані  методики, що дозволяють  визначити  деякі превалюючі соціально-етичні установки і духовно-моральні якості особи студентів, а також прослідкувати зміну їх в процесі навчання у вузі. Були використані тестові методики:

1.«Діагностика рівня емпатії» (І.М. Юсупов), Додаток А.

2.«Шкала сумлінності» розроблена В.М. Мельниковим і Л.Т.Ямпольським на підставі зарубіжних методик (MMPI  і 16-факторний опитувальник Р.Кеттела), Додаток Б.

3.Тестовая методика «Діагностика соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребнісній сфері», шкала А «Виявлення установок, спрямованих на «альтруїзм - егоїзм»»,  розроблена  О.Ф.Потемкіною, Додаток В.

Важливою властивістю особистості, що визначає ступінь успішного і продуктивного спілкування в діяльності  «людина-людина», виступає розвиток якості емпатії студентів [36] . Як показували раніше проведені дослідження, рівень емпатії майбутніх інженерів-педагогів далеко не завжди відповідає навіть середнім значенням, а часто є заниженим. Слабо розвинені раціональний, емоційний каналиемпатії, що говорить про емоційно холодне сприйняття інших людей і можливі проблеми у взаєминах в професійній діяльності. Професія викладача відноситься до тих видів діяльності, де емпатія, уміння відчути іншу людину, розібратися в індивідуальних особливостях особи, що вчиться, є необхідною професійною якістю, без котрого важко знайти духовний, емоційний контакт, розібратися в мотивах поведінки [13].  Чим вище рівеньемпатії у майбутнього інженера-педагога, тим безумовно продуктивнішою буде його подальша діяльність.

Отже, успішна діяльність інженера-педагога значною мірою залежить від ступеня розвиткуемпатійності особи, що, надалі, знаходить своє віддзеркалення в пошані з боку підлеглих, низькій конфліктності при спілкуванні, у взаєморозумінні з учнями, в довірі колективу тощо.

«Шкала сумлінності» призначена для вимірювання ступеня пошани до соціальних норм і етичних вимог суспільства. Особистість з високими значеннями чинника «сумлінності» характеризується такими особливостями, що впливають на мотивацію поведінки, як відчуття відповідальності, сумлінність, стійкість моральних принципів. У своїй поведінці вони чітко  дотримуються етичних стандартів, завжди прагнуть до виконання соціальних вимог; висока сумлінність зазвичай поєднується з високим самоконтролем. Високий рівень показника сумлінності є одним з основоположних для визначення ступеня моральності особи.

До мотиваційних особливостей особи відносять альтруїзм і його протилежність - егоїзм. Альтруїстичними  прагнення стають тоді, коли допомога іншим людям стає природним, рушійним чинником у відносинах з людьми. При високому ступені розвитку альтруїзму чоловік переживає радість при допомозі іншим людям. У результаті закріплення у студента  альтруїстичної  установки, вона стає для нього моральним принципом. Альтруїзм розглядається в західній психології як мотив допомоги. Даний мотив (need nurturance, дбайливість по Г.Мюррею [37])  виявляється в співчутті, в задоволенні потреб безпорадного, в прагненні опікати, утішати, захищати, піклуватися, заспокоювати і зціляти тих, хто цього потребує.

Альтруїзм базується на етичних нормах суспільства, таких, наприклад, як соціальна відповідальність. Егоїзм, а також його вищий ступінь, егоцентризм, що означає перевагу при виборі лінії поведінки власних інтересів і потреб інтересам суспільства,  є небажаною особистісною якістю для майбутніх інженерів-педагогів, оскільки даний вид діяльності базується на вихованні у учнів високого гуманістичного відчуття - відчуття любові до людини.

Вибрані методики тестування мають різну шкалу оцінювання результатів (за рахунок різної кількості питань, наявності в деяких тестах перевірки на достовірність), тому було прийнято рішення про приведення результатів до однієї 5-тибальної шкали оцінювання рівня духовно-моральних цінностей у студентів (Див. Таблиця 3.1.).

Таблиця 3.1.

Диференціація балів тестування за 5-тибаьною шкалою

Методики тестування

«Діагностика рівня емпатії»

«Шкала сумлінності»

«Виявлення установок, спрямованих на «альтруїзм - егоїзм»»

Сума балів по тесту

Диференційована оцінка за п’ятибальною шкалою

Сума балів по тесту

Диференційована оцінка за п’ятибальною шкалою

Сума балів по тесту

Диференційована оцінка за п’ятибальною шкалою

82-90

5

12-14

5

17-20

5

63-81

4

9-11

4

13-16

4

37-62

3

6-8

3

9-12

3

12-36

2

3-5

2

5-8

2

<11

1

1-2

1

1-4

1

2.2. Методика проведення експериментального дослідження та основні результати констатуючого експерименту.

Залежно від того, який задумано експеримент, виділяються два випадки.

а) Констатувальний і формувальний експерименти проводяться з різними групами. Такі вибірки вважаютьсянезалежними.

б) І у констатувальному, і у формувальному експериментах беруть участь одні і ті ж студенти. Такі вибірки вважаютьсязалежними. Наприклад, інновація введена в навчальний процес протягом семестру, і педагог хоче виявити її ефективність. В цьому випадку одна і та ж група розглядається і в констатувальному (до інновації), і у формувальному (після інновації) експериментах.

Перевірка однорідності контрольної і експериментальної груп студентів здійснюється тільки для незалежних вибірок. Як результати спостережень розглядатимемо середні бали диференційованих за 5-тибальною шкалою оцінок комплексного тестування на виявлення рівня духовно-моральної культури студентів.

Використовуватимемо такі позначення:

x1, x2  - оцінки студентів контрольної групи (1 - й групи);

X - випадкова величина, реалізаціями якої є оцінки x1, x2 . ;

y1, y2  - оцінки студентів експериментальної групи (2 - й групи);

Y - випадкова величина, реалізаціями якої є оцінки y1, y2 . ;

n1, n2 - число студентів в групах.

Перевірка однорідності здійснюється із застосуванням критерію  Вілкоксона - Манна - Уїтні  в такому порядку.

1. Приймається рівень значущостіα.. Як правило,α  = 0,05, що означає: випадкові події, вірогідність яких менша, ніжα  = 0,05, практично неможливі. Стосовно вибірок студентів це означає: з упевненістю 95% можна стверджувати, що подальше рішення - прийняти або відкинути нульову гіпотезу, не буде помилковим. Величина 1 -α  = 0,95 (або 95%) називається рівнем довіри.

2. Ухвалюється рішення про вибір одностороннього або двостороннього критерію для виявлення відмінностей у розподілах оцінок студентів контрольної і експериментальної груп. Знову можливі два випадки:

А. Якщо у дослідника (аспіранта, педагога, магістра) немає підстав припускати, що оцінки студентів контрольної групи в середньому істотно відрізняються від оцінок студентів експериментальної групи, тоді приймається двосторонній критерій. Двосторонній критерій дозволяє перевірити нульову гіпотезу H0: P(X < Y)= 1/2, яка має такий смисл: вірогідність того, що випадкова змінна X менше випадкової змінної Y, дорівнює Ѕ або, іншими словами, закони розподілу X і Y однакові.

Б. Якщо у дослідника є підстави припускати, що оцінки студентів контрольної групи в середньому істотно відрізняються від оцінок студентів експериментальної групи, тоді приймається односторонній критерій. Односторонній критерій дозволяє перевірити нульову гіпотезу H0: P(X < Y)= 1/2, яка має наступний сенс: вірогідність того, що випадкова змінна X менше випадкової змінної Y, не рівна 1/2 (більше або менше) або, іншими словами, закони розподілу X і Y різні.

Відповідно до вибраного критерію формулюється нульова гіпотеза H0. Вона може мати вигляд: «Рівень духовно-моральних цінностей у студентів контрольних і експериментальних груп не має істотних відмінностей».

У експерименті, який детально буде описаний в подальших пунктах, брали участь студенти однакової вікової категорії. Облік рівня духовно-моральних цінностей  і в контрольній, і в експериментальній групі вівся в рамках тестового опитування (Додаток Г) за визначеними критеріями. Бланк обліку рівня духовно-моральних цінностей для  2-х груп представлений  в Таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Облік рівня духовно-моральних цінностей студентів

Група

Група

Оцінка за тестом

«Діагностика рівня емпатії»

Оцінка за тестом

«Шкала сумлінності»

Оцінка за тестом

«Виявлення

установок, спрямованих

на «альтруїзм- егоїзм»»

Середній

бал

Оцінка за тестом

«Діагностика рівня емпатії»

Оцінка за тестом

«Шкала сумлінності»

Оцінка за тестом

«Виявлення установок, спрямованих на «альтруїзм- егоїзм»»

Середній бал

1.

3

2

3

2,67

1.

3

4

3

3,33

2.

4

3

3

3,33

2.

4

3

4

3,67

3.

5

3

3

3,67

3.

4

4

3

3,67

4.

3

2

3

2,67

4.

3

3

3

3

5.

3

4

3

3,33

5.

3

4

2

3

6.

4

3

3

3,33

6.

4

3

3

3,33

7.

4

3

4

3,67

7.

3

3

3

3

8.

4

4

3

3,67

8.

3

2

2

2,33

9.

3

2

2

2,33

9.

3

2

3

2,67

10.

3

3

3

3

10.

4

3

4

3,67

11.

4

3

4

3,67

11.

3

4

2

3

12.

4

3

3

3,33

12.

5

3

3

3,67

13.

3

3

3

3

13.

3

3

4

3,33

14.

4

2

2

2,67

14.

5

3

4

4

Продовження Таблиці 3.2.

15.

3

4

3

3,33

15.

3

3

3

3

16

4

3

4

3,67

16.

4

3

3

3,33

17.

3

4

2

3

17.

4

3

4

3,67

18.

4

3

4

3,67

18.

4

3

3

3,33

19.

5

3

4

4

19.

4

3

4

3,67

20.

3

3

3

3

20.

4

2

2

2,67

21.

3

2

3

2,67

22.

4

3

3

3,33

3,23

3,26

У констатувальному експерименті брали участь студенти двох груп загальною чисельністю 42 людини.

Покажемо процедуру оцінки однорідності груп студентів по кроках.

1. Потрібно перевірити гіпотезу про збіг або відмінність законів розподілу випадкових величин, що характеризують властивість виховного процесу, що вивчається, в двох сукупностях даних педагогічних явищ, а саме, законів розподілу наявних духовно-моральних принципів. Як результати спостережень розглядатимемо середні бали за наслідками обліку рівня духовно-моральних цінностей. Середні бали - це оброблені вимірювання, одержані на шкалі порядку. Тому потрібно застосувати непараметричний критерій значущості. Для незалежних вибірок таким критерієм є критерій Вілкоксона - Манна - Уїтні.

2. Оскільки оцінки є певною мірою суб'єктивними, то досить прийняти рівень значущостіα = 0,05, що означає: випадкові події, вірогідність яких менша, ніжα=0,05, практично неможливі. Стосовно вибірок студентів це означає: з упевненістю 95% можна стверджувати, що подальше рішення - прийняти або відкинути нульову гіпотезу, не буде помилковим.

3. Оскільки у дослідника немає підстав припускати, що оцінки студентів контрольної групи в середньому істотно відрізняються від оцінок експериментальної групи, то ухвалюється рішення про вибір двостороннього критерію для виявлення відмінностей в розподілах оцінок студентів контрольної і експериментальної груп. Двосторонній критерій дозволяє перевірити нульову гіпотезу H0: «Рівень духовно-моральних цінностей у студентів контрольних і експериментальних груп не має істотних відмінностей». Відповідно до критерію Вілкоксона - Манна - Уїтні нульова гіпотеза приймається, якщо >  = Wα /2, де Wα /2 - критерій Вілкоксона - Манна - Уїтні.

4. Об'єднаємо оцінки студентів контрольних і експериментальних груп в одну вибірку розміром n = n1 + n2 = 20 + 22 = 42. Для розрахунку спостережуваного значення статистики складемо таблицю вигляду:

X

Y

R

У цю таблицю послідовно записуються значення оцінок за мірою зростання їх величини. Оцінки розносяться по стовпцях xi і  yi  залежно від величини.

Обчислюється ранг R кожної оцінки. Ранг чисельно рівний або порядковому номеру оцінки в таблиці, або середньому значенню від суми номерів у випадку, якщо є декілька однакових оцінок. Тоді їм приписується однаковий ранг.

У Таблиці 3.3. послідовно записано 42 оцінки, одержані студентами контрольних і експериментальних груп, за мірою зростання їх величини. Оцінки рознесли по стовпцях xi і  yi  залежно від їх величини.

5. Обчислюється і вписується в ранг R кожної оцінки. Ранг чисельно рівний або порядковому номеру оцінки в таблиці, або середньому значенню від суми номерів у випадку, якщо є декілька однакових оцінок. Тоді їм приписується однаковий ранг. Далі обчислюється сума S рангів, приписаних членам вибірки меншого об'єму. Вибіркою меншого об'єму є вибіркаYрозміром 20 елементи. Для цієї вибірки сума рангів S = 441.

Таблиця 3.3.

X

Y

R

X

Y

R

1.

2,33

1,5

22.

3,33

23

2.

2,33

1,5

23.

3,33

23

3.

2,67

5,5

24.

3,33

23

4.

2,67

5,5

25.

3,33

23

5.

2,67

5,5

26.

3,33

23

6.

2,67

5,5

27.

3,33

23

7.

2,67

5,5

28.

3,33

23

8.

2,67

5,5

29.

3,67

34,5

9.

3

13

30.

3,67

34,5

10.

3

13

31.

3,67

34,5

11.

3

13

32.

3,67

34,5

12.

3

13

33.

3,67

34,5

13.

3

13

34.

3,67

34,5

14.

3

13

35.

3,67

34,5

15.

3

13

36.

3,67

34,5

16.

3

13

37.

3,67

34,5

17.

3

13

38.

3,67

34,5

Продовження Таблиці 3.3.

18.

3,33

23

39.

3,67

34,5

19.

3,33

23

40.

3,67

34,5

20.

3,33

23

41.

4

41,5

21.

3,33

23

42.

4

41,5

= 441

6. Розраховуються відповідні показники:

1)Розраховується показникзаформулою:

= S - 0,5(n(n+1))                                                   (3.1.)

= 441 – 0,5(20(20+1))= 231

2)Розраховується показникТкритза формулою

= = ,(3.2.)

=  - 1,96=  220-77,83=142,17

де Q1-α/2 - квантиль нормального розподілу;

α = 0,05 – рівень значущості, що приймається ;

n1, n2 – число студентів, що взяли участь у констатуючому и формуючому експериментах.

7. Перевіряється умова :  >  =Wα/2.

Оскільки = 231> 142,17 = , то, згідно з правилом ухвалення рішення для двостороннього критерію, нульова гіпотеза приймається на рівні значущостіα= 0,05. Отже, контрольна і експериментальна групи достатньо однорідні за рівнем наявних духовно-моральних цінностей  для проведення формувального експерименту.

2.3. Засоби формування духовно-моральної культури студентської молоді.

2.3.1. Основні напрями, форми і методи формування духовно-моральних цінностей у студентської молоді. Визначення критеріїв вихованості особистості.

Г.Г. Ващенко, обґрунтовуючи засади виховного ідеалу, виходячи з позицій свого бачення програми виховання молоді, писав: "... Гаслом, під яким має провадитися виховання української молоді, є: служіння Богові і Батьківщині. Перша абсолютна вартість для молоді є Бог, друга — Батьківщина. Молодь мусить чітко уявляти собі, що благо Батьківщини це є:

1. Державна незалежність, можливість для українського народу творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя.

2. Об'єднання всіх українців, незалежно від їх територіальності, походження, церковної приналежності, соціального стану тощо в одну спільноту, що пройнята єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом.

3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад в суспільстві,  в той же час забезпечував особисті права й волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібностей,  спрямованих у бік громадського добра.

4. Справедливий соціальний устрій, при якому зникла б і неможлива була б боротьба між окремими групами суспільства.

5. Високий рівень народного господарства і справедлива організація його, що забезпечувала б матеріальний добробут усіх громадян, була позбавлена елементів експлуатації.

стала передовою країною в світі.

    8. Високий рівень здоров'я українського народу, зведений до мінімуму всяких посередок хворіб і виродження [5].

Із здобуттям Україною незалежності в 1991 р. були визначені нові програмні завдання національного виховання. Вони зафіксовані в низці державних документів — Державній національній програмі "Освіта" ("УкраїнаXXI століття"), Концепції національного виховання, Національній доктрині розвитку освіти та і її.

"Головна мета національного виховання, — зазначено в Державній національній програмі "Освіта", набуття молодим по колінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральності, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури"[1]. .

Програма виховання містить такі змістові компоненти, які безпосередньо стосуються духовно-морального виховання молодого покоління:

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею світоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей [1].

Дбаючи про створення оптимальних умов для виховної роботи, не варто виносити завдання виховання за рамки навчального процесу. Треба зважати на дієвість і впливовість великого спектра форм діяльності, які сприяють формуванню всебічно розвиненої особистості. Це навчальні заняття (лекції, семінари, практичні заняття), практика, виховні години, наукові гуртки, творчі студії, екскурсії, походи, різноманітні форми і види суспільно корисної праці та ін.

Основною формою діяльності, яка забезпечує виховання особистості студента, становлення його професіоналізму, є різні види навчальних занять. Тут відбувається виховний вплив на свідомість і волю студентів, з одного боку - через зміст навчального матеріалу, з іншого - через організацію студентів на навчальну працю і передусім через морально-духовний потенціал викладача.

Організовуючи навчальну діяльність, педагог має внутрішньо проектувати її на процес формування особистості з погляду завдань всебічного, гармонійного виховання: якою мірою навчальний матеріал сприятиме формуванню наукового світогляду студентів; яким чином спеціально організована пізнавальна діяльність студентів впливатиме на їх інтелектуальний розвиток, чи допоможе вона оволодінню методами самостійної пізнавальної праці; як вивчений навчальний матеріал сприятиме становленню професіоналізму майбутнього фахівця; як впливатиме зміст навчального матеріалу на формування почуттів, морально-духовних цінностей та ін.

У вищих навчальних закладах мають створюватися оптимальні умови для задоволення різноманітних суспільно позитивних і корисних потреб молодої людини. Якщо цього не робити, то вона задовольняє їх за межами прийнятної культури, вдаючись до сурогатів, аморальних засобів.

Немає єдиної думки щодо необхідності спеціальної виховної роботи зі студентами. Тут панує широкий спектр підходів — від категоричного заперечення аж до введення посад вихователів у студентських гуртожитках. Істина, як і в більшості випадків, знаходиться на перетині крайніх підходів: не треба нав'язувати студентові примусове формування у нього рис і якостей, які є доцільними з погляду суб'єктів виховання (викладача, ВНЗ, держави). Важливо створити такі умови для соціалізації, самостановлення, саморозвитку студента, за яких у нього б вироблялися позитивні, затребувані суспільством якості та риси. Необхідно створювати таку атмосферу в студентському середовищі, щоб надавати ненав'язливу дружню допомогу, впливати на дії і психіку, щоб у студентів формувалися потрібні, в першу чергу, їм особистісні якості й властивості: об'єктивна самооцінка, уміння ладити з оточуючими, почуття відповідальності й обов'язку, порядність, свідоме ставлення до навчання тощо.

Завдання викладача ВНЗ як виховника полягає в розкритті перед студентом широкого спектру варіантів у прийнятті рішень, поведінці; у допомозі зорієнтуватися, який вибір є найкращим, найбільш доцільним, яка лінія поведінки відповідає суспільним нормам. А приймати рішення студент має самостійно, хоч виховник і не повинен приховувати свого ставлення до оцінки цього рішення.

Педагогіка співробітництва, партнерства тим і відрізняється від авторитарного, догматичного виховання, що в її основі лежить принцип прийняття людини такою, якою вона є, якою її створила природа. Не можна її ламати, нав'язувати алгоритм дій, стиль життя. Продуктивною є лише дружня, ненав'язлива, тактовна допомога у виробленні позитивного особистісного ставлення до світу, людей, спілкування і діяльності.

Важливою умовою успішного виховання студента є особистість виховника, його загальна і педагогічна культура, душевні якості, гомілетична і деонтологічна здатність. Тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна виховати характер, — зазначив свого часу К.Д. Ушинський. Яскрава, позитивно зорієнтована особистість, висока моральність, доброчесність, порядність, справедливість, принциповість виховника набагато сильніше впливають на молоду людину, ніж будь-які вербальні настанови і вимоги.

У системі роботи зі студентською молоддю важливе місце мають займати такі засоби виховання, як свята, вечори дозвілля, конкурси та ін. Організатори цих та подібних заходів повинні дбати про їх виховну доцільність, педагогічну спрямованість. Включення студентів у процес підготовки та проведення дозвільних, розважальних заходів — це також своєрідна школа виховання і становлення професіоналізму майбутніх педагогів, інженерів, соціальних працівників, правознавців та ін. Важливо, щоб подібні заходи мали надійне морально-духовне й естетичне підґрунтя, базувалися на засадах загальнолюдської і національної культури. Немає потреби, догоджаючи так званій масовій культурі низької якості, організовувати сумнівні заходи, які можуть негативно впливати на утвердження моральних національних цінностей. Наприклад, перенесення із чужого для нас соціального середовища свята хелловіна, яким в останні роки почали захоплюватися в окремих навчально-виховних закладах. Українська культура багата своїми національними засобами виховного впливу, їх треба відроджувати і сміливо культивувати.

У процесі виховної роботи часто виникає проблема з засобами впливу, які негативно діють на особистість молодої людини: низькопробні фільми, телевізійні передачі, гірші зразки явищ масової культури, негідна поведінка окремих людей та ін. Ізолювати людину від такого негативного впливу практично неможливо. Тому вихід вбачається в тому, щоб, по-перше, формувати у кожній особистості якомога раніше стійкі переконання в доцільності діяти відповідно до раціональних моральних норм, які б чинили опір, не сприйняття негативних впливів; по-друге, стосовно конкретних негативних дій формувати критичне ставлення до них.

Виховання студентів не є відокремленою ділянкою впливу на особистість. Воно діалектично пов'язане з усією системою виховання людини. Тому у цій діяльності необхідно використовувати загально педагогічні методи виховання. Метод виховання — це спосіб впливу вихователя на свідомість, волю і поведінку вихованця з метою формування у нього бажаних якостей, всебічного гармонійного розвитку особистості. Це досить складний інструмент впливу на особистість. Педагог має володіти значним спектром методу виховання, глибоко розуміти психолого-педагогічні засади кожного методу і виявляти педагогічну мудрість та майстерність при застосуванні того чи іншого методу щодо конкретної особистості, зважаючи на реальні обставини.

Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати цієї роботи не завжди винагороджують вихователя в очікуваний час. Та й чи можна визначити рівень вихованості особистості? За якими критеріями? Що і як прийняти за еталон? Якщо це стосується одного з видів виховання — розумового, то ще якось можна впоратися: віднайти і методику, і критерії. А коли це стосується морально-духовних якостей особистості, інших компонентів, які пов'язані з процесами психічної діяльності людини? Справа досить складна.

В останній час у науковій літературі з'являються методики, які допомагають певним чином наблизитися до визначення вихованості на високому, середньому і низькому рівнях [16].

Високий рівень вихованості:

1. Сформованість наукового світогляду, прагнення до удосконалення довкілля.

2. Розуміння власного «я» з погляду фізичного і духовного розвитку.

3. Розумова активність.

4. Сформованість високих ідеалів.

5. Уміння у галузі інтелектуальної праці.

6. Почуття обов’язку.

7. Національна гідність.

8. Високий професіоналізм.

9. Вияв доброти, чуйності, гуманізму, милосердя.

10. Великодушність і справедливість.

11. Почуття відповідальності.

12. Висока етична культура.

13. Совісність

Середній рівень вихованості:

1. Спостережливість.

2. Вразливість.

3. Енергійність.

4. Працьовитість.

5. Щедрість.

6. Відвертість.

7. Наполегливість.

8. Сором’язливість.

9. Розсудливість.

10. Людяність (емпатійність, альтруїзм).

11.Скромність.

12. Ентузіазм.

13. Сміливість.

14. Гордість.

Низький рівень вихованості:

1. Пасивність.

2. Лінивість.

3. Неуважність.

4. Підступність.

5. Забіякуватість.

6. Ревнощі.

7. Самолюбство.

8. Егоїзм.

9. Нерішучість.

10. Скупість, жадібність.

11. Сварливість.

12. Чванливість.

13. Непостійність.

14. Неслухняність.

15. Грубість.

16. Нахабство.

17. Замкненість.

2.3.2. Формування духовно-моральної культури у студентів за допомогою словника понять, що описує духовно-моральну сферу особистості.

Наявність духовно-моральних цінностей та їх втілення в життя особистості  формують духовно-моральну культуру. Сутність поняття «духовно-моральна культура» полягає в наступному. Цеєдність соціально детермінованих знань, світоставлення, форми спілкування та діяльності індивіда, досвід волі істинного духу, його здатність співіснувати з тими ідеалами та цінностями, котрі він поділяє.

В процесі внутрішнього рефлексивного діалогу морального (сприйняття прикладів соціально-нормативної поведінки) та духовного (суб’єктивного та глибинно-несвідомого орієнтування) і формується духовно-моральна культура особистості, усвідомлюються нові  смислові відносини, що дозволяє творчо перетворювати навколишню реальність на основі законів Істини, Добра,    Краси [15].

Процес привласнення духовно-морального досвіду не відбувається автоматично, не є спонтанним, але потребує довільних і разом з тим усвідомлених зусиль, відповідно організованої діяльності.

Враховуючи всі вимоги, була розроблена методика роботи зі словником понять, що описують духовно-моральну сферу особистості. У словнику представлені поняття такого характеру: добро, зло, жадібність, щедрість, порядність, чванливість, нахабність, доброзичливість (в основі понятійного апарату лежать визначені критерії вихованості особистості.). В основі роботи з поняттями, що відносяться до негативних, легше за все визначити нюанси зміни ставлення студентів до ціннісної сторони «соціально-позитивних» якостей особистості, що стрімко змінюються.

В цілому робота зі словником понять, що відображають зміст основних категорій духовно-моральної сфери особистості (Додаток Д), сприяє розвитку творчої уяви, активізації форм розумової діяльності, використанню логічних засобів самостійного визначення сутнісних характеристик понять. Подібна творча робота студентів не тільки впливає на їх інтелектуальну сферу, але й відображається в особистісних надбаннях: розширюється самосвідомість, змінюється ставлення до себе, підвищується самооцінка, «Я-образ» наближається до ідеалу.

В основі представленого педагогічного проекту лежать ідеї Е.Ільєнкова, який побудував дуже цікаву модель ідеального, що й стала основою його теорії особистості [12].

Згідно цього підходу, в соціокультурному середовищі функціонують деякі організуючі начала – форми-образи, за якими будується діяльність людини. Форма реалізації людської діяльності існує об’єктивно , але має ідеальну природу. Ідеально або духовно освітленою може бути будь-яка діяльність, що не зводиться до її конкретних складових, а це означає, що вона може бути втілена не залежно від заданого місця або запропонованих учасників.

На думку Е.Ільєнкова, процес оволодіння об’єктивно існуючими формами людської діяльності для індивіда може міститися у способі організації засвоєння їх ідеальних образів. Іншими словами, збагнення різних форм діяльності може здійснюватися у суб’єктивному віртуальному просторі особистості.

Таким чином, підхід Е.Ільєнкова цілком можна застосувати і до формування духовно-моральної культури особистості, ідеальна природа якої представлена як «форми-образи», що існують в колективній свідомості та транслюються в індивідуальну свідомість людини.

«Форми-образи», що передбачають організацію людської поведінки та діяльності, представлені в «дійсності», яка, на думку А.Камю, у різні часи людської історії пов’язана з тим, що соціум «ставить» перед людиною реальність колективної віри, примушує рахуватися з нею. Люди оцінюють себе, організують свою діяльність, враховуючи очікування, норми, традиції, що характеризують їх соціальне оточення.

Суть формування духовно-моральної культури особистості з позиції викладеного підходу полягає в тому, що фіксування в індивідуальній свідомості духовно забарвлених ідеальних «форм-образів» різних видів діяльності виступає основою особистісної самореалізації, визначаючи її зміст і направленість.

Основна мета роботи з образами – не просто формування асоціацій у вигляді імаго етюдів з приводу того чи іншого слова, поняття, терміну, але досягнення позитивного психофізіологічного стану з приводу схвалюваної духовної цінності.

Будь-який образ, що виникає, закріпиться у свідомості вихованця на більш довгий час, якщо буде перенесений на сферу моторних дій та поведінки. Цій меті служить приведення образу до «предмету» за допомогою різних прийомів, завдяки яким його можна побачити або сприйняти будь-яким доступним людині способом через органи чуття. Найчастіше контактивний (поведінковий)  аспект прояву суб’єктивних образів, що виникають унаслідок роботи з тим або іншим поняттям, відбивається через розширення поведінкового репертуару в ході виконання тренінгових вправ.

Отже, особистісно-орієнтований підхід в навчанні, на який ми спираємося, не тільки дозволяє створювати нестандартні ситуації в ході навчально-виховного процесу, але й надає студентам можливість для розширення простору власного внутрішнього світу.

Для наочності приведемо деякі прийоми роботи із словником понять  духовно-моральної сфери особистості.

1. Визначення поняття. Пропонується вписати (у передбачені для цієї мети в словнику рядки) визначення поняття:

а) виписаного з тлумачного словника;

б) складеного студентом самостійно на основі знань, що є у нього, і досвіду, склалися до теперішнього часу.

2. Співвідношення поняття і визначення. Студентам пред'являється список з п'яти-семи понять і такої ж кількості визначень до них, узятих із словника. Необхідно співвіднести поняття з відповідним йому визначенням і обґрунтувати свій вибір. Суб'єктивне (різне) бачення одного і того ж поняття, що демонструється різним співвідношенням поняття і його визначення, служить предметом обговорення питання про індивідуальне (своєрідне) оцінювання зовнішньої реальності через призму внутрішнього досвіду і виховання.

3.  «Есе». Пропонується написати невеликий описово-пояснювальний текст до вибраних із словника понять, які є особисто-значущими, чимось зачепили або зацікавили студентів. Доцільно писати есе з приводу одного і того ж поняття через певний інтервал часу; наприклад, в на початку циклу роботи із словником і після її завершення,  оскільки такий підхід дозволяє діагностувати особисті зміни, досягнуті в ході занять.

4. «Невраховані поняття». Після самостійного ознайомлення із змістом понять, представлених в словнику, студентам пропонується скласти свій перелік тих з них, які є, на їх думку, найбільш важливими і необхідними для освоєння духовно-моральної сфери особистості, але, через певні причини, виявилися не включеними в словник. Вказані студентами поняття можуть служити певним індикатором їх індивідуального особового розвитку.

5. «Семантичний ряд». Поняття, узяте із словника, є початковою ланкою ряду, який слід самостійно продовжити, підбираючи до нього інші поняття, схожі за смислом.

Наприклад, мужність – відвага - безстрашність -...; товариш - приятель - колега - ...

За підсумками виконання завдання проводиться обговорення, вході якого диференціюються смислові відтінки понять, представлених в одному семантичному ряду.

6. «Протилежні за смислом визначення». Пропонується до наявного в словнику визначення того або іншого поняття підібрати протилежне, причому необхідно використовувати вислови мислителів або народну мудрість.

Наприклад: «Добро повинне бути з кулаками» (С. Куняєв) або «Добро є натхненна любов» (Л.Толстой).

7. «Малюнок образу поняття». Узяте із словника поняття фіксується у вигляді образу або символу. Пропонується перенести наявний образ поняття на папір, причому використовуючи кольорові олівці або фарби. Даний прийом можна застосовувати як індивідуально, так і в групі.

Груповий малюнок образу поняття виконується після сумісного обговорення, метою якого є виділення  сутнісних характеристик того або іншого поняття, які могли б утілитися в образі.

8. «Тілесна метафора». На занятті, присвяченому освоєнню одного або декількох понять духовно-моральної сфери особистості, пропонується передати сенс цих понять у формі тілесного образу або метафори. Тільки після переживань, викликаних тим або іншим поняттям, спогадом душевних станів, наявних в особистому досвіді, можна взятися до роботи з власним тілом, здатним передати нюанси відчуттів і емоції. Тілесна метафора  може бути представлена кожним студентом самостійно у вигляді застиглої одиночної скульптури, або, якщо дозволяє групова згуртованість, може бути створений груповий образ, де кожен учасник стає автором одного з елементів єдиної злагодженої композиції.

9. «Дискусія». Даний прийом використовується при обговоренні того або іншого поняття, якщо в групі намітилися протилежні або  неоднозначні позиції щодо даної проблематики.

Проблема пошуку краси, добра, справедливості завжди пов'язана з духовною індивідуальністю особистості, тому прямолінійне трактування обговорюваних питань недопустиме.

Дискусія завжди підвищує мотивацію і залученість у вирішення обговорюваних питань, так що її можна використовувати і як засіб стимулювання пошукової активності і самовираження, коли того вимагає ситуація.

10.  «Ролева гра». Вихованці діляться на підгрупи. Кожній підгрупі дається завдання відтворити життєву ситуацію, поведінка в якій залежить від духовно-моральних цінностей, що є у учасників. Розвиток ситуації може бути поліваріантний, тому учні дістають можливість представити декілька варіантів події. Після виконання ролевої гри обговорюються всі  представлені варіанти і даються визначення моральних цінностей, що мають місце в представленій сцені.

11. «Ієрархія життєвих цінностей». Студентам пропонується доповнити наявні в словнику поняття духовно-моральної сфери особистості, яких , на їх думку, не вистачає, тобто скласти свій список життєвих цінностей. Цінності необхідно ранжувати і дати перше місце найбільш значущій з них.

Вищенаведені прийоми роботи із словником понять духовно-моральної сфери особистості інтегруються і можуть бути системно представлені в процесі «присвоєння» визначеного поняття.

Викладачем (керівником групи) вибирається певна тема (наприклад, «Що таке духовність особистості?»), відповідно до якої студентам доцільно запропонувати попрацювати з якимсь конкретним поняттям.

Схема освоєння поняття:

а) прочитати визначення і внутрішньо відстежити власне ставлення до прочитаного;

б) стисло виразити своє ставлення до поняття (письмово у вигляді короткої фрази або визначення);

в) підібрати до поняття образ і виразити його словесно;

г) написати, яке саме переживання викликав даний образ;

д) намалювати образ поняття у вигляді символу або сюжетної картини,  скориставшись кольоровими олівцями;

е) передати переживання, викликане образом у вигляді тілесної метафори.

Запропоновані прийоми роботи із словником понять духовно-моральної культури особистості не вичерпують всіх можливостей особистісного розвитку студентів в процесі педагогічної підготовки у вузі. Багато що залежить від педагогічного контексту; цілей конкретних виховних завдань; рівня розвитку духовно-моральної культури суб'єктів навчально-виховної діяльності.

Проблеми формування духовно-моральної культури особистості, як очевидно, обумовлені складністю конструкта самого феномену «духовно-моральна культура», що характеризується одночасною спрямованістю на внутрішній духовний світ людини, вплив на який має соціокультурне середовище, і зовнішню реальність, з нормами якої вимушений рахуватися кожен,  хто сприймає і відображає її з позиції власної унікальності.

2.4. Аналіз результатів дослідження.

Після проведення комплексу занять в експериментальній групі (20 чол.) було перевірено та виявлено новий рівень наявних у студентів духовно-моральних цінностей. У Таблиці 3.4. подано рівень факторів, що досліджуються, до  та після експерименту.

Тепер необхідно порівняти результати тестування в експериментальній групі до експерименту та після нього. У теоретичних довідниках зазначено таке.

Якщо і у констатувальному, і у формувальному експериментах беруть участь одні і ті ж студенти. Такі вибірки вважаютьсязалежними. В цьому випадку одна і та ж група розглядається і в констатувальному (до інновації), і у формувальному (після інновації) експериментах.

Якщо потрібно порівняти розподіли об'єктів двохсукупностей за станом деякої властивості на основі вимірювань за шкалою найменувань, то застосовується  -критерій Пірсона..

Таблиця 3.4.

Порівняльна характеристика рівня духовно-моральної культури студентів до експерименту та після нього

До експерименту

Після експерименту

Оцінка за тестом

«Діагностика рівня емпатії»

Оцінка за тестом

«Шкала сумлінності»

Оцінка за тестом

«Виявлення установок, спрямованих на «альтруїзм- егоїзм»»

Середній  бал

Оцінка за тестом

«Діагностика рівня емпатії»

Оцінка за тестом

«Шкала сумлінності»

Оцінка за тестом

«Виявлення  установок, спрямованих на «альтруїзм- егоїзм»»

Середній бал

1.

3

4

3

3,33

1.

4

4

4

4

2.

4

3

4

3,67

2.

4

4

4

4

3.

4

4

3

3,67

3.

4

4

4

4

4.

3

3

3

3

4.

3

4

4

3,67

5.

3

4

2

3

5.

4

4

3

3,67

6.

4

3

3

3,33

6.

5

3

4

4

7.

3

3

3

3

7.

4

3

4

3,67

8.

3

2

2

2,33

8.

4

3

4

3,67

9.

3

2

3

2,67

9.

5

3

3

3,67

10.

4

3

4

3,67

10.

4

5

5

4,67

11.

3

4

2

3

11.

4

4

3

3,67

Продовження Таблиці 3.4.

12.

5

3

3

3,67

12.

5

5

4

4,67

13.

3

3

4

3,33

13.

4

4

4

4

14.

5

3

4

4

14.

5

4

5

4,67

15.

3

3

3

3

15.

4

4

5

4,33

16.

4

3

3

3,33

16.

5

4

4

4,33

17.

4

3

4

3,67

17.

5

4

5

4,67

18.

4

3

3

3,33

18.

5

3

4

4

19.

4

3

4

3,67

19.

5

4

4

4,33

20.

4

2

2

2,67

20.

5

3

4

4

3,26

4,08

Отже, для того, щоб оцінити вплив розробленої методики на формування духовно-моральних цінностей у студентів вищих навчальних закладів, застосовуємо коефіцієнт асоціації Д.Юла і коефіцієнт К.Пірсона.

За даним розрахунком зв'язок між ознаками підтвердиться, якщо

А > 0,5     абоК  > 0,3

Складається таблиця виду:

Використання інновації

Традиційний підхід

Кількість балів «4» та «5»

a

b

Кількість балів «2» та «3»

c

d

a, b, c, dкількість відповідних балів, що отримали студенти.

Розрахунок коефіцієнтуАведеться за такою формулою:

         А=(a* db* c) / ( a* d +b* c),(3.3.)

Розрахунок коефіцієнтуКведеться за наступною формулою:

К= (a* db* c) /( a+b)*( b+d)*( a+c)*( c+d),( 3.4.)

Розрахунок даних коефіцієнтів будемо вести за кожним окремим критерієм, що був визначений для оцінки духовно-моральної культури студентів.

Таким чином визначимо вплив запропонованої методики на кожен з параметрів.

1. Встановлюємо рівень ефективності запропонованого підходу щодо формування духовно-моральних цінностей у студентів за критерієм емпатійності.

Складаємо відповідну таблицю та  розраховуємо коефіцієнти за формулами (3), (4), здійснюємо порівняння:

Використання інновації

Традиційний підхід

Кількість балів «4» та «5»

19

11

Кількість балів «2» та «3»

1

9

А=(19*9 – 11*1) / (19*9 + 11*1)=0,87

К= (19*9 –11*1) /(19+11)*(11+9)*(19+1)*(1+9)=0,44

А=0,87 >0,5; К=0,44  > 0,3

Отримані результати свідчать, що вплив розробленої методики на рівень емпатійності у студентів підтверджується, а сама методика  є ефективною.

2.Встановлюємо рівень ефективності запропонованого підходу щодо формування духовно моральних цінностей у студентів за критерієм сумлінності.

Використання інновації

Традиційний підхід

Кількість балів «4» та «5»

14

4

Кількість балів «2» та «3»

6

16

А=(14*16 – 4*6) / (14*16 + 4*6)= 0,8

К= (14*16 – 4*6) /(14+4)*(4+16)*(14+6)*(6+16)=0,4

А=0,8 >0,5; К=0,4  > 0,3

Отримані результати свідчать, що вплив розробленої методики на рівень сумлінності у студентів підтверджується, а сама методика  є ефективною.

3.Встановлюємо рівень ефективності запропонованого підходу щодо формування духовно моральних цінностей у студентів за критерієм «альтруїзм-егоїзм».

Використання інновації

Традиційний підхід

Кількість балів «4» та «5»

17

6

Кількість балів «2» та «3»

3

14

          А=(17*14 – 6*3) / ( 17*14 + 6*3)=0,86

К= (17*14 – 6*3) /(17+6)*(6+14)*(17+3)*(3+14)=0,56

А=0,86 >0,5; К=0,56  > 0,3

Отримані результати свідчать, що вплив розробленої методики на рівень альтруїзму у студентів підтверджується, а сама методика  є ефективною.

Результати порівняльного експерименту дали можливість виявити суттєву різницю між якістю навчання по традиційній і розробленій методиці. Дані Таблиці 3.5  відображають позитивну тенденцію зростання показників духовно-моральної культури студентів, що брали участь в експерименті.

На рис.3.1. можна наочно прослідкувати зростання рівня особистих якостей студентів, що відображають властиві їм духовно-моральні цінності.

Таблиця 3.5.

Значення середньоарифметичної оцінки за відповідними критеріями у студентів експериментальної групи

До експерименту

Після експерименту

Рівень емпатії

3,65

4,4

Ступінь сумлінності

3,05

3,8

Рівень альтруїзму

3,1

4,05

Рис.3.1. Порівняльна характеристика рівня особистих якостей студентів, що відображають властиві їм духовно-моральні цінності, експериментальної групи до та після експерименту.

Як свідчать результати експерименту, спостерігається позитивна динаміка досліджуваних показників духовно-морального розвитку особи студентів. Проте різниця між оптимальними і реально існуючими  показниками досліджуваного комплексу особистих характеристик  в незначному ступені скорочується (Рис.3.2.) в процесі навчанняувузі, тобто, «резерв» педагогічних  методів і засобів для  поліпшення цих показників використовується не повною мірою.

Рис.3.2.Графічний  аналіз відсоткового співвідношення досліджуваних даних.

Безумовно, не можна не взяти до уваги зміну внутрішньої і зовнішньої мотивації студентів у процесі навчання, що істотно  відбивається на  розвитку особистих характеристик студентів. Це, поза сумнівом, має вплив на отримані результати дослідження, проте, також, свідчать про необхідність оновлення і вдосконалення методів виховної і педагогічної дії при формуванні особистості майбутніх професіоналів в процесі  навчання у вузі.

РОЗДІЛ 3

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОДУКТУ

3.1. Обґрунтування вибору напряму організаційно-економічного дослідження.

При навчанні магістрів у області педагогіки вищої школи важливе місце повинні займати дослідження, пов'язані з обґрунтуванням доцільності створення НПП. Можливими напрямами організаційно-економічних досліджень при створенніНПП є наступні:

· Оцінка і обґрунтування економічної ефективності НПП - для НПП, пов'язаних з досягненням певних економічних результатів, а також при необхідності залучення капітальних вкладень. Результати розробки по даному напряму можуть розглядатися як складова частина бізнес-плану.

· Оцінка конкурентоспроможності НПП - для НПП, затребуваних на ринку подібних освітніх продуктів, при необхідності обґрунтування доцільності створення НПП порівняно з аналогічними наявними розробками.

· Моделювання  процесу планування і управління створенням і впровадженням НПП - для НПП, розробка і реалізація яких є результатом колективної праці протягом тривалого періоду часу і потрібна координація їх діяльності.

· Оцінка ринкової вартості - дляНПП, які можуть представляти об'єкти операцій цивільно-правового характеру, наприклад у вигляді об'єктів авторського права або права на інший вид інтелектуальної власності, і бути реалізованими на відповідному вільному конкурентному  ринку освітніх послуг (ОП).

Зважаючи на специфіку виконаного продукту, найдоцільніше з погляду актуальності вибрати дослідження конкурентоспроможностіНПП.

У цій мало вивченій проблемі особлива роль повинна відводитися аналізу і оцінці конкурентоспроможностіНПП. Актуальністьпроблеми полягає, по-перше, у витратах через низький рівень використання розробок на ринку освітніх послуг і, по-друге, недостатньої науково-методичної бази визначення інтегральної оцінки рівня потребиНПП. Потреба в дослідженнях, пов’язаних  з використаннямНПП, виникла порівняно недавно. Відповідно дослідження і публікації з даної проблематики обмежені. Аналіз публікацій російських і українських фахівців, присвячених вказаній проблемі, показав, що питання комплексної оцінки конкурентоспроможності подібних розробок знайшли дуже слабке віддзеркалення. Метоюданої  роботи є формування оціночної кваліметричної моделі конкурентоспроможності НПП але основі цільового підходу і методики парних порівнянь.

Об'єктоморганізаційно-економічного дослідження єНПП – методи формування духовно-моральних цінностей у студентів вищих навчальних закладів, призначені для впровадження в учбовому процесі і (або) реалізації на вільному конкурентом ринку подібних продуктів. Предметом дослідження є моделювання процесу аналізу і оцінки конкурентоспроможності, що дозволяє управляти даним процесом.

Аналіз подібних розробок дозволив виявити наступне. У дослідницькій роботі з даної проблематики Довженко В.О. «Виховання духовних цінностей  у студентської молоді в політ культурному просторі», Східноукраїнського національного університету ім..В.Даля (далі позначено як Конкурент1), дуже детально та на високому рівні обґрунтовано технології виховання, але увага не приділяється відповідним методам виховання; в експерименті брали участь студенти-гуманітарії, у яких природно закладено більше гуманності до сприйняття середовища, ніж у інженерів, що має важливе значення у приведеній нами розробці. Дисертація Олексик О.М. «Формування духовного потенціалу студентської молоді в процесі професійної підготовки», Київського університету ім..Т.Шевченка (далі по тексту Конкурент2), має сильну теоретико-методологічну базу спрямовану більшістю на формування не скільки духовно-морального сприйняття світу, скільки художньо-естетичного; існує також ряд недоліків у питаннях математичного та статистичного аналізу результатів.

Оціночне моделювання конкурентоспроможності в даному дослідженні полягає в якісному і кількісному аналізі параметрів (чинників) що його формують. Якісний аналіз полягає у виявленні повного набору якісних параметрів, що відображають певні відомі формально-логічні правила. Кількісний аналіз є виявленням співвідносної значущості кожного з параметрів, виходячи з інтересів потенційних споживачів.

Під конкурентоспроможністю в роботі розуміється інтегральний кількісний оціночний  показник, що включає набір незалежних один від одного оціночних параметрів, які повною мірою характеризують інтерес потенційних користувачів (споживачів) даного НПП  на конкретному певному ринку.

Приведене визначення характеризує поняття конкурентоспроможності як узагальнюючого критерію цінностіНПП. Виявлення конкурентоспроможності у вигляді оціночної моделі дозволить вирішувати ряд завдань управління процесом створенняНПП, до яких відносяться:

- Вибір варіантуНПП на стадії розробки з орієнтацією на максимальний рівень конкурентоспроможності.

- Рішення питання про найбільш доцільний етап виходуНПП на ринок освітніх послуг.

- Управління конкурентоспроможністюНПП.

3.2. Виявлення оціночних параметрів, що характеризують  конкурентоспроможністьНПП

Одним з найбільш важливих і достатньо складних завдань формування конкурентоспроможності НПП є виявлення обґрунтованого набору оціночних параметрів. Основоположним принципом для цього повинне бути максимальне задоволення потреб потенційних користувачівНПП. Реалізація його можлива при дотриманні відомих принципів (правил) формальної логіки, зв'язаних декомпозицією загального показника (критерію) на приватні. До них відносяться:

· Єдність ознаки (підстави) декомпозиції, тобто кожен оціночний параметр повинен відповідати єдиній ознаці.

· Повнота декомпозиції, тобто виявлені параметри повинні повною мірою відображати конкурентоспроможністьНПП в цілому.

· Безперервність декомпозиції, тобто між критерієм і підкритерієм не повинно бути проміжних понять, які необхідні для розкриття поняття критерію і включали б ознаки (властивості) підкритерію.

· Взаємна незалежність оціночних параметрів, тобто кожний з параметрів не залежить від інших.

· Істотність кожного оціночного параметру, тобто відсутність виявленого оціночного параметру, не враховуючи його значущість, робить оціночну модель неповною, а значить, некоректною.

· Можливість безперервної оцінки кожного з оціночних параметрів, тобто кожний з параметрів повинен відображати не тільки наявність певної властивості, але й міру його прояву.

Виходячи з визначення конкурентоспроможності і приведених принципів, можна виявити оціночні параметри конкурентоспроможності конкретногоНПП на конкретному ринку.

Стосовно розробленогоНПП з урахуванням дотримання вище перерахованих формально-логічних правил такими оціночними параметрами є:

1. Функціональні можливості НПП.

2. Доступність освоєння і впровадження НПП.

3. Рівень використання інноваційних технологій у запропонованій методиці.

4. Якість оформлення.

5. Наявність супутньої методики оцінки достовірності ефекту від впровадження розробки (математичні, статистичні методи).

6. Імідж розробника.

3.3. Кількісний аналіз оцінюваних параметрів конкурентоспроможності

За результатами опитувань необхідно скластикваліметрічну таблицю парних порівнянь.

Рекомендації по роботі  з даною формою і по розробці оціночної моделі представлені нижче.

Етапи розробки і впровадження оцінної моделі

1.

Виконання парних порівнянь значущості параметрів конкурентоспроможності, виходячи з таких передумов

Значення балів значущості залежно від ступеня переваги рядків над стовпцем

рядок

стовбець

при абсолютній перевазі рядка над стовпцем

9

1

при явній перевазі рядка над стовпцем

8

2

при сильній перевазі рядка над стовпцем

7

3

при слабкій перевазі рядка над стовпцем

6

4

при рівній значущості рядка і стовпця

5

5

при слабкій перевазі стовпця над рядком

4

6

при сильній перевазі стовпця над рядком

3

7

при явній перевазі стовпця над рядком

2

8

при абсолютній перевазі стовпця над рядком

1

9

2.

Визначення суму балів значущості по кожному рядку (параметру)

3.

Визначення питомої ваги значущості по кожному оцінюваному параметру

4.

Оцінювання по кожному параметру даного продукту і аналогів за 5ти бальною системою

5.

Визначення зважених оцінок по кожному параметру

6.

Визначення загальної оцінки (суми зважених оцінок) по кожному об'єкту

7.

Аналіз конкурентоспроможності

В результаті виконання процедури парних порівнянь можна виявити питомі ваги значущості та оформити отримані результати у вигляді Таблиці 3.1.

Такого роду таблиця є оціночною моделлю, що дозволяє оцінити рівень конкурентоспроможності НПП. Для цього необхідно вибрати оціночну шкалу, по якій можна оцінити кожний з оціночних параметрів.

Таблиця 3.1.

Модель парних порівнянь для оцінці конкурентоспроможності НПП

Параметри оцінки

Парні порівняння

Сума

Питома вага

1.

2.

3.

4.

5.

6.

1.

Функціональні можливості.

***

7

6

8

7

8

36

0,24

2.

Доступність освоєння і впровадження НПП.

3

***

7

5

8

9

32

0,21

3.

Рівень використання інноваційних технологій у запропонованій методиці.

4

3

***

6

5

7

25

0,17

4.

Якість оформлення.

2

5

4

***

3

5

19

0,13

5.

Наявність супутньої методики оцінки достовірності ефекту від впровадження розробки (математичні, статистичні методи).

3

2

5

7

***

7

24

0,16

6.

Імідж розробника.

2

1

3

5

3

***

13

0,09

Всього

149

1,00

3.4. Розробка бальної шкали за кожним оцінюваним параметром.

Враховуючи найбільш звичну і зручну для поставленого завдання           5-тибальну шкалу, нижче приведена таблиця запропонованих критеріїв оцінки кожного параметра за п’ятибальною шкалою.

Критерії оцінки конкурентоспроможності

Параметри оцінки

Оцінка в балах за рівнями

1(дуже низький)

2 (низький)

3(середній)

4 (високий)

5(дуже високий)

1.

Функціональні можливості.

Дуже обмежені функціональні можливості

Обмежені функціональні можливості

Середній рівень функціональних можливостей

Високий рівень функціональних можливостей

Наявні та використовуються всі сучасні функціональні можливості

2.

Доступність освоєння і впровадження НПП.

Дуже низька

Низька

Середня

Висока

Дуже висока

3.

Рівень використання інноваційних технологій у запропонованій методиці.

Дуже низький рівень використання інноваційних технологій навчання

Низький рівень використання інноваційних технологій навчання

Середній рівень використання інноваційних технологій навчання

Достатньо високий рівень використання інноваційних технологій навчання

Дуже високий рівень використання інноваційних технологій навчання

4.

Якість оформлення.

Дуже низька

Низька

Середня

Висока

Дуже висока

5.

Наявність супутньої методики оцінки достовірності ефекту від впровадження розробки (математичні, статистичні методи).

Відсутність або дуже низький рівень використання методичного апарату

Низький рівень використання методичного апарату

Середній рівень використання методичного апарату

Високий рівень використання методичного апарату

Дуже детальний опис та достатньо високий рівень використання методичного апарату

6.

Імідж розробника.

Тільки утворений ВНЗ або ВНЗ з поганою репутацією

Відомий тільки у межах регіону

Відомий тільки в межах регіону, репутація звичайна (нормальна, звичайна)

Широка відомість та добра репутація в країні

Добре відомий. Визнаний в країні та за кордоном, має відмінну репутацію

3.5.Оцінка рівня по кожному оцінюваному параметру і конкурентоспроможності розробленогоНПП в цілому.

Інтегральна оцінка рівня конкурентоспроможності вузу (О) визначається за наступною формулою:

О = О1*0,19+О2*0,31+О3*0,22+О4*0,16+О5*0,12

де О1 ... О6  - оцінки запятибальною шкалою по кожному з оціночних параметрів.

За результатами оцінки можна судити про абсолютний і відносний рівень конкурентоспроможності порівняно з аналогічними продуктами - конкурентами. При аналізі абсолютного рівня конкурентоспроможності оцінка порівнюється з ідеальним значенням, рівним 5 балів за  всіма параметрами, що практично неможливо. Рекомендується диференціювати результати інтегральної оцінки таким чином:

відмінний рівень - зверху 4,25баллов;

високий рівень - від 3,75 до 4,25баллов;

середній рівень - від 3,25 до 3,75 балів;

низький рівень - від 2,0 до 3,25баллов;

дуже низький рівень - менше 2,0 балів.

Оцінку рівня конкурентоспроможностіНПП рекомендується проводити у вигляді приведеної нижче оціночної Таблиці 3.2.

Варіант 1 в даному випадку відповідає початковому варіанту розробленого НПП. Варіант 2 – НПП після удосконалення.

Таким чином, після удосконалення запропонований НПП не поступається за визначеними параметрами оцінки жодному з розглянутих конкурентів, а це означає, що на «ринку НПП» він виступатиме як той, що заслуговує належної уваги та може бути успішно використаний.

 Таблиця 3.2.

Формування кваліметричної моделі оцінки конкурентоспроможності НПП

Параметри оцінки

Парні порівняння значимості

Сума значимості

Питома вага

Оцінка за 5тибальною шкалою

1

2

3

4

5

6

Варіант1

Варіант2

Конкурент1

Конкурент2

1.

Функціональні можливості.

**

7

6

8

7

8

36

0,24

3

4

3

3

0,72

0,96

0,72

0,72

2.

Доступність освоєння і впровадження НПП.

3

**

7

5

8

9

32

0,21

3

5

4

4

0,63

1,05

0,84

0,84

3.

Рівень використання інноваційних технологій у запропонованій методиці.

4

3

**

6

5

7

25

0,17

3

5

4

5

0,51

0,85

0,68

0,85

4.

Якість оформлення.

2

5

4

**

3

5

19

0,13

4

5

4

4

0,52

0,65

0,52

0,52

Продовження Таблиці 3.2.

5.

Наявність супутньої методики оцінки достовірності ефекту від впровадження розробки (математичні, статистичні методи).

3

2

5

7

**

7

24

0,16

4

5

3

3

0,64

0,8

0,48

0,48

6.

Імідж розробника.

2

1

3

5

3

**

13

0,09

4

4

3

4

0,36

0,36

0,27

0,36

Всього за п’ятибальною шкалою

149

1,0

3,38

4,67

3,51

3,77

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАВЧАЛЬНОЇ АУДИТОРІЇ

4.1. Санітарно-гігієнічні умови в аудиторії.

Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення протікання психічних та фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини.

Педагогічна праця викладача відноситься до розумової діяльності людини, що визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів почуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів тощо) напруженість органів чуття зростає в 5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості робочої зони, тобто учбової аудиторії, саме при розумовій діяльності [11].

До чинників середовища аудиторії, які будуть розглянуті, належать: параметри мікроклімату; рівень шуму, освітленості, електромагнітне випромінювання. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном „важкість праці» розуміють ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження  на центральну нервову систему і оцінюється показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обґрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

Мікроклімат учбової аудиторії. Суттєвий вплив на стан організму викладача та студентів під час проведення занять здійснюємікроклімат (метеорологічні умови) в аудиторії,під яким розуміють умови внутрішнього середовища приміщення, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття, і висока працездатність можливі лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних та розумових навантажень, а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря.

Визначено, що найбільша продуктивність праці спостерігається тоді, коли температура приміщення сягає 18-20 °С.Таким чином, визначена температура повинна підтримуватись в аудиторії під час проведення занять.

Вологість та рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією та випаровуванням. Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму, коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям, значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання. Таким чином провітрювання аудиторії під час проведення занять небажане, це необхідно робити у перерву. Отже, можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, але не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30—31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні будь-якого виду роботи ця межа значно нижча.

Отже, для нормального теплового самопочуття педагога та студентів в аудиторії важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні [22].

Освітлення аудиторії. Серед чинників середовища аудиторії, що впливають на організм педагога та студентів в процесі розумової праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття, яке в педагогіці займає одне з ведучих місць.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору (наприклад, парта), краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню [11].

Необхідно створювати такі умови для зорової роботи, щоб не стомлювалися очі, не виникали професійні захворювання, не траплялися нещасні випадки, а освітленість щоб сприяла підвищенню продуктивності праці. Для цього необхідно, щоб освітлення відповідало таким вимогам:

створювало на робочій поверхні рівень освітленості, що відповідає встановленим нормам і характеру даної роботи;

забезпечувало достатню рівномірність та постійність освітленості, що зменшило б необхідність переадаптації органів зору;

не створювало сліпучої дії як від джерел світла, так і від предметів, що знаходяться в полі зору;

не створювало на робочих поверхнях різких та глибоких тіней;

було достатнім для розрізнення деталей, що освітлюються;

було надійним та простим в експлуатації, економічним та естетичним.(москалева)

Шуми. Напевно, найбільш небезпечним фактором середовища, що безпосередньо впливає на фізичний та психологічний стан викладача та студентів, є шум, який, до речі, і створюють самі учасники трудового процесу.  Шум в аудиторії негативно впливає на людину: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищується імовірність нещасних випадків.

Рівень сили звуку від спокійної розмови на відстані 1м дорівнює 50дБ,гучний крик на відстані 1м дорівнює 90дБ. Враховуючи, що кількість студентів в академічній групі становить 20 - 30 чоловік, сила звуку збільшується відповідно на 13 – 15 дБ. Визначено, що при рівні шуму 65-90дБможливий його фізіологічний вплив: пульс учащається, тиск крові підвищуються, судини звужуються, що погіршує постачання органів кров'ю. Дія шуму з рівнем 90дБі вище може призвести до функціональних порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова чутливість, погіршується діяльність шлунку, з'являється відчуття нудоти, головний біль, шум у вухах.

Так за даними медиків дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо. Із загальної кількості захворювань, що перераховані вище останнім часом значно зросла частка тих, які спричинені саме шумовим впливом.(жидецкий)

Чинні норми шуму на робочихмісцяхрегламентуються такими документами, як ГОСТ 12.1.003.-83, ССПБ "Шум. Загальні вимоги безпеки" та ДСН 3.3.6.037.-99 "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" [4].

Рівень шуму в аудиторії не повинен перевищувати 50 дБ, а рівень віброшвидкості в приміщенні, де встановлено ПК, не повинен перевищувати 75 дБ у відповідності до ДСН 3.3.6.037-99.

Електромагнітне опромінення. Підвищена увага до проблем, пов'язаних із ЕМП, пояснюється тим, що протягом останніх років у тисячі разів зросла й продовжує зростати енергоозброєність людства. Встановлено, що ЕМП чинять негативну дію на організм людини, змінюють гени та генофонд усього живого.

На людину впливають перемінні ЕМП, статичні струми й ЕМП, що їх супроводжують. Поверхні таких матеріалів, як пластикати, лінолеуми, килими, лакофарбові та поліровані покриття, накопичують електричні заряди (потенціал поля 3-10 кВ). Джерелом статичного струму може бути білизна, костюми із штучних тканин, що легко електризуються за рахунок тертя.

Електризація тіла людини в першу чергу позначається на нервовій системі. Людина стає роздратованою, у неї підвищується втомлюваність, виникають головні болі, свербіж або алергічні реакції. При електризації в приміщеннях виникають позитивно заряджені поверхні, що притягують частинки пилу й негативно заряджені іони, унаслідок чого їх кількість у повітрі значно зменшується. Для збільшення кількості іонів необхідно проводити іонізацію повітря та вологе прибирання приміщення разом із провітрюванням [9].

Гранично допустиму щільність потоку енергії ЕМП встановлюють, виходячи з допустимого значення енергетичного навантаження на організм людини й часу її перебування в зоні опромінення, однак у всіх випадках це навантаження не повинно перевищувати 10 Вт/м", а при наявності рентгенівського випромінювання або високої температури у виробничих приміщеннях (понад 28 °С) — 1 Вт/м2. Допускаються рівні вищі, але не більше як у 2 рази у випадках, коли час дії ЕМП на персонал не перевищує 50 % тривалості робочого часу [9].

Таким чином, в навчальній аудиторії повинні виконуватися вимоги, що забезпечують захист від ЕМП, згідно РД 1155460 083.006-90:

- потужність дози рентгенівського випромінювання в будь-якій точці площини на відстані 5 см від екрану комп'ютера не повинна перевищувати 0,003 мікро рентгена в секунду;

- електромагнітне випромінювання регламентується ГОСТ12.1.002-84. Потужність електромагнітного поля має дві складові: електричну, яка повинна бути не більше 50 В/м і магнітну, яка не повинна перевищувати 5 А/м;

- потужність електростатичного поля не повинна перевищувати

20 кВ/м[31].

Основними нормативним документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 керуючись якими можна оцінити умови виробничих приміщень в залежності від пір року та енерговитрат людини. Ці основні документи наведені в табл. 4.1

Таблиця 4.1.

Контрольна карта оцінки умов праці на робочому місці. Оцінка санітарно-гігієнічних факторів

Найменування фактору

Нормативний документ

Категорії (клас, група) умов праці

1

комфорт-

ні

2

сприят-

ливі

3

гранично

допустимі

4

не рекомен-

довані

1. Мікроклімат.

1.1. Температура в приміщенні

(темп./ холод. Період),0С

ГОСТ 12.1. 005-76

18-20/

20-22

21-22/

17-19

23-28/16

>28<15

1.2. Відносна вологість повітря, %

СН245-71

60-30

60-30

75-65

>75

1.3. Швидкість

руху повітря, м/с

__//__

0,2-0,5/

0,2-0,3

0,2-0,5/

0,2-0,3

0,3-0,7/

0,3-0,5

>0,7/ >0,5

Продовження Таблиці 4.1.

2. Освітлення (природне або штучне), лк

СНіП 11.

4-79

СН 245-71

норма

по СН

норма

по СН

Нижче

норми

вдвічі

Нижче

норми

більш, ніж

вдвічі

3. Токсичні

речовини, кратність перевищення ПДК

ГОСТ 12.1.005-88

ГОСТ 12.1.007-76

СН 245-71

__//__

ПДК

До 2,5

рази

>2,5 рази

4. Промисловий

пил

__//__

__//__

ПДК

До 5 разів

>5 разів

5. Промисловий

шум,

ПДУ+дБ

ГОСТ 12.1.003-83

__//__

ПДУ

+5

>+5

6. Вібрація,

ПДУ+дБ

ГОСТ 12.1.012-90

__/__

ПДУ

+3

>+3

7. ІК-випромінювання, кал/см2

__//__

__//__

__//__

до 0,5

>0,5

8. Електро-магнітні поля:

8.1. високо-частотні,ПДУ+Вт/см2

ГОСТ 12.1.008-84

СН 245-71

ПДУ

ПДУ

ПДУ

ПДУ

ПДУ

ПДУ

+10

+5

+15

>+10

>+5

>+15

Роботу викладача можна віднести до категорії 1а – легкі роботи.

Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в навчальній аудиторії наведені в таблиці 4.2

Таблиця 4.2

Нормування параметрів мікроклімату в аудиторії

Період року

Категорія роботи

Температура повітря, ˚С

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

Опти-мальні

Допу-стимі

Опти-мальні

Допу-стимі

Опти-мальні

Допу-стимі

Холодний

легка 1а

15-18

20-23

40-60

75

0,1

Не більше 0,1

Теплий

легка 1а

22-27

22-25

40-60

55 (при 28˚С)

0,1

0,1-0,2

4.2. Техніка безпеки при роботі з комп’ютером.

Для операторів і користувачів ПЕОМ характерне значне зорове навантаження (при спостереженні за інформацією на моніторі, особливо коли зображення має дрібні елементи, літери тощо). Час спостереження становить від 14-90 % робочого часу залежно від особливостей роботи. Крім того, оператори виконують велику кількість дрібних рухів кистями (при введенні тексту, редагуванні зображень тощо).

У 80 % працівників при напруженій зоровій роботі помічається прогресуюче зниження працездатності, що настає через 45-60 хв і поступово призводить до перевтоми, розладів центральної нервової та інших систем організму.

У користувачив ПЕОМ вимушена робоча поза і виконання дрібних стереотипних рухів призводять до кістково-м'язового дискомфорту. Виявляються такі симптоми, як біль у кістках, скутість м'язів, відчуття втоми, судоми, оніміння та тремтіння рук.

З метою запобігання ушкодженням, що можуть статися через ураження електричним струмом, загоряння, коротке замикання тощо, розроблено загальний стандарт безпеки ІЕС 950.

В Україні розроблені й діють Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин від 10 грудня 1998 р. № 7 (ДСанПіН 3.3.2007-98).

Для того щоб особи, які працюють з ВДТ, меншою мірою втомлювались і зберігали високий рівень працездатності, потрібно раціонально організовувати їхні робочі місця. Зокрема, робоче місце має відповідати основним антропометричним даним людини. Крісло або стілець на робочому місці повинні мати висоту сидіння 40-50 см від рівня підлоги, а також відповідний кут нахилу спинки. Стегна працюючих при правильно організованому робочому місці мають розміщуватися паралельно підлозі, а стопи ніг — на підлозі або підставці [4].

Висота робочої поверхні столу має становити 68-80 см, відстань від підлоги до нижнього ряду клавіатури — 60-75 см, кут нахилу клавіатури — 5-15°.

Перед клавіатурою встановлюють спеціальні подушечки або підпірки, на які оператори можуть спиратися, що запобігає перенапруженню м'язів і сухожиль.

Форма комп'ютерної миші повинна відповідати анатомо-фізіоло-гічним особливостям п'ясті руки.

Монітори потрібно розміщувати на висоті рівня очей (висота від підлоги до нижнього краю екрана має становити 95-100 см) на відстані 60-70 см від оператора (відстань від краю столу — 50-70 см). Кут зору працюючого щодо екрана має дорівнювати 10-20°, але не більше 40°, кут між верхнім краєм монітора і рівнем очей користувача має становити менш як 10°. Найдоцільніше розміщувати екран перпендикулярно до лінії погляду користувача. Кут нахилу екрана по вертикалі має становити 0-30°.

Для профілактики загальної втоми і особливо зорового аналізатора важливе значення має організація режиму праці та відпочинку. Загальна тривалість робочого дня не повинна перевищувати 8 год. Частота і тривалість перерв залежать від типу та інтенсивності виконуваних робіт. Під час робіт, які виконуються з великим навантаженням, рекомендуються перерви на 10-15 хв через кожну годину, а при неінтенсивній і монотонній роботі — на 10-15 хв через кожні дві години.

У поле зору користувача не повинні потрапляти поверхні, що відбивають світло. Покриття столу має бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,25-0,4.

У приміщеннях, де виконуються роботи з ВДТ, необхідно передбачати оптимальні значення параметрів мікроклімату, температури, відносної вологості та рухливості повітря відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 для категорії робіт 1а, 16 [9].

4.3.Пожежна профілактика в аудиторії.

Основний напрямок діяльності пожежної охорони полягає у профілактиці пожеж та обмеженні їх розмірів.

Для правильного планування і успішного проведення заходів пожежної профілактики вагоме значення має оцінка об'єктів відносно їх вибухопожежобезбеки. За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення і споруди і відповідності з нормами технологічного проектування розподіляють на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалахування до 28˚С, а також речовини та матеріали, які здатні до вибуху й горіння при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою в таких кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28˚С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші.

Категорія В (пожежонебезпечна). Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали, речовини та матеріали, здатні горіти тільки при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою, за умови, що приміщення, у яких вони знаходяться або задіяні, не належать до категорії А і Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я.

Категорія Д. Негорючі рідини й матеріали в холодному стані[41].

Споруда, де знаходиться аудиторія – бетонна, степінь вогнестійкості – ІІ в залежності зі СНіП 2.09.02-85, відноситься до категорії "Д".

Можливими причинами виникнення пожежі є:

- коротке замикання в електричних ланцюгах;

- вибух кінескопу в відеомоніторі;

- порушення правил безпеки.

В навчальній аудиторії горючі матеріали та речовини не зберігаються.

При виникненні пожежі на початкових стадіях її розвитку виділяється тепло, токсичні продукти горіння, можливеруйнування конструкції. Тому необхідно як можна швидше евакуювати людей із приміщення, що горить, використовуючи засоби колективного та індивідуального захисту людей; систему протидимового захисту; використовувати засоби пожежної сигналізації і засоби повідомлення про пожежу; організацію пожежної охорони об'єкту.

Для забезпечення евакуації людей необхідно розрахувати розміри, кількість евакуаційних шляхів (не менше двох) і виходів та забезпечити відповідне їх конструктивне виконання й можливість безперешкодного руху людей. Двері мають відкриватися в напрямку виходу із приміщення.

Кожний об'єкт повинен забезпечуватися надійними засобами сигналізації або повідомлення про пожежу на початковій стадії .

Для гасіння пожежі й безпеки людей, які беруть участь у ліквідації пожежі, на об'єктах передбачено технічні засоби (драбини, захищені ліфти, зовнішні пожежні драбини, аварійні люки), які зберігають свою функціональність протягом розрахункового часу, необхідного для гасіння пожежі.

Для виклику пожежної частини на кожному об'єкті повинні бути телефонний чи радіозв'язок.

Для боротьби з виявленими осередками горіння до прибуття пожежних команд використовують первинні засоби пожежегасіння.

До первинних засобів гасіння пожеж належать вогнегасники, пожежні крани, річкові насоси, бочки з водою, лопати, ломи, скори, гаки, ящики з піском, азбестові полотнища, повстяні мати, пилки, багри та інший пожежний інвентар. Первинні засоби пожежегасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит на площу до 5000м2.

В учбовому закладі, як засіб пожежегасіння, розташовують крани, які знаходяться у доступних та добре помітнихмісцях(біля входу, у садових клітках, коридорах). Пожежні крани забезпечуються пожежними рукавами однакового з ним діаметру довжиною до 10м, пожежним стовбуром і розміщуються в спеціальних шафах, на дверцятах яких стоїть позначка ПК з номером.

Вибір типу і визначення необхідної кількості вогнегасників потрібно проводити в залежності від класів пожеж, які можуть виникнути в    приміщенні [22].

В даному приміщенні: клас пожеж А – пожежа твердих речовин; клас пожеж Є – при згоранні електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Дані про первинні засоби пожежегасіння наведені в таблиці 4.3.

Таблиці 4.3

Первинні засоби пожежегасіння

Категорія приміщення

Клас пожеж

Площа приміщення

Первинні засоби пожежегасіння

тип

Кількість, шт.

норма

фактично

П-Па

А

Є

15

ОП-5

ОУБ-7

1

1

1

1

Для повідомлення про пожежу в учбовому закладі знаходяться телефонний зв'язок та засоби пожежного віщання.

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства й навколишнього природного середовища. Незважаючи на всізусилля, спрямовані на попередження пожеж, ця проблема за своїми масштабами є глобальною і зачіпає не тільки національні, а й міжнародні                          інтереси[4].

бути не меншою 0,9 м.

не більшою вказаної в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5.

Відстань, м, при щільності людського потоку при евакуації більше 2 до 3 люд/м2

При евакуації

Для будинків навчальних закладів зі ступенем вогнестійкості

І,ІІ

Ш, IV

IV,V

А. 3 приміщень, розташованих між сходовими клітками або виходами назовні

В. Із приміщень з виходами у тупиковий коридор або хол

50

25

35

15

25

10

Відношення числа евакуйованих з приміщень до площі шляху евакуації. Загальна місткість приміщень, що виходять у тупиковий коридор або хол будинків загальноосвітніх шкіл, професійних та вищих навчальних закладів І-Ш ступеня вогнестійкості заввишки не більше чотирьох'поверхів, повинна бути не більшою ніж 125 чоловік. При цьому відстань від дверей найбільш віддалених приміщень до виходу у найбільш віддалену сходову клітку повинна бути не більшою ніж 100 м.

Ширину коридорів на поверхах, де знаходяться навчальні приміщення, а також переходів між корпусами належить приймати не менше 2,2 м. Ширина інших коридорів повинна бути не менше 1,4 м.

4.4. Доцільність створення центру нормалізації функціонального стану працівників, викладачів та студентів.

Метою багатоетапної, багатопрофільної системи реабілітації є збереження здоров'я здорової людини. Основна діяльністьЦНФС направлена на детальну діагностику функціонального стану людини, а також на корекцію несприятливих психофізіологічних проявів шляхом використання багатобічної дії, заснованої на застосуванні різних цілющих методів.

Дослідження, розробка і створенняЦНФС в даний час є не тільки прикладним, але і науковим напрямом, оскільки сучасні методи діагностики і регуляції функціонального стану людини спираються в своїй основі на ретельно проведені наукові дослідження.

В зв'язку з тим, що праця викладача і студента напружена, ми пропонуємо створити Центр нормалізації функціонального стану людини (ЦНФС). Основна діяльністьЦНФСнаправлена на детальну діагностику функціонального стану людини, а також на корекцію несприятливих психофізіологічних проявів шляхом використання багатостороннього впливу, що ґрунтується на використанні різних цілющих методах.

Існуючі методи регуляції функціонального стану схематично можна розділити на дві великі групи: це методи, що ґрунтуються на замкнених оперативних зв'язках (оперативне керування), і методи, що обумовлені раніше запланованими керуючими впливами (програмоване керування). Чотири групи, що включають дані методи представлені на рис.4.1. Це група методичних прийомів психічної регуляції, методичні прийоми психофізіологічної регуляції, методи фізіолого-гігієнічної регуляції й фармакологічні засоби.

В залежності з вимогами системного підходу, реабілітація повинна базуватися за наступними основними принципами:

- багаторівнева реабілітація, тобто її реалізація здійснюється на всіх рівнях забезпечення професійної діяльності;

- диференційована реабілітація, що залежить від конкретних умов професійної діяльності та механізмів реабілітаційного впливу;

- індивідуальна реабілітація здійснюється з врахуванням формування позитивної мотивації;

- доступна реабілітація дозволяє використовувати серійну, недорогу та надійну апаратуру або методи, засвоєння яких відповідає визначеному рівню реабілітації;

- адекватна реабілітація заключається в дотриманні патогенетичного принципу відбору методів специфічної та неспецифічної реабілітації.

ЦНФСможе функціонувати на території учбового закладу, для забезпечення оперативної діагностики та корекції функціонального стану викладачів, студентів та надавати оперативну допомогу всім, хто її         потребує [14].

           

Рис.4.1. Основні групи методів керування функціональним станом людини

ВИСНОВКИ

Незважаючи на посилення інтересу до виховного процесу у вищій школі, який пов'язаний зі зміною парадигми освітиXXI століття, досягнення сучасної гуманітарної науки про духовні цінності, проблема виховання духовних цінностей у студентів педагогічних закладів все ще залишається недостатньо вивченою і недостатньо технологічно розробленою.

Вища освіта в Україні переживає процес модернізації, який спрямований на збереження національних традицій вищої освіти, підготовку фахівців міжнародного рівня, а також виховання  осіб, здібних до твердження і збагачення духовних цінностей нашої країни. Це визначає необхідність переоцінки старих і розробки нових підходів до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладахінженерно-педагогічного профілю. Надаючи особливого значення підготовці висококваліфікованих професіоналів в інженерній діяльності,  необхідність розвитку особових, загальнолюдських цінностей, духовно-моральний розвиток студентів повинен займати рівне по значущості місце в процесі  навчання.

У розв’язанні цієї проблеми використовувались ідеї гармонії духовного та душевного світу людини, єдності людини з загальнолюдським масштабом людської діяльності. Для вирішення поставлених завдань та досягнення поставленої в роботі мети використовувались такі  методи дослідження, як теоретичні, емпіричні та математичної статистики. Також у ході  дослідження були використані  методики, що дозволяють  визначити  деякі превалюючі соціально-етичні установки і духовно-моральні якості особистості студентів, а також прослідкувати зміну їх в процесі навчання у вузі.

Враховуючи всі вимоги, була розроблена методика роботи зі словником понять духовно-моральної сфери особистості, що базується на особи стіно-орієнтованій технології навчання. В цілому робота зі словником понять, що відображають зміст основних категорій духовно-моральної сфери особистості, сприяє розвитку творчої уяви, активізації форм розумової діяльності, використанню логічних засобів самостійного визначення сутнісних характеристик понять. Подібна творча робота студентів не тільки впливає на їх інтелектуальну сферу, але й відображається в особистісних надбаннях: розширюється самосвідомість, змінюється ставлення до себе, підвищується самооцінка, «Я-образ» наближається до ідеалу.

Як свідчать результати експерименту, спостерігається позитивна динаміка досліджуваних показників духовно-морального розвитку особистості студентів. Проте різниця між оптимальними і реально існуючими  показниками досліджуваного комплексу особистих характеристик  в незначному ступені скорочується в процесі навчанняувузі, тобто, «резерв» педагогічних  методів і засобів для  поліпшення цих показників використовується не повною мірою.

Наукові результати полягають в науковому тлумаченні з позицій досягнень сучасного гуманітарного знання сутності духовних цінностей, людиноцентричного та культурологічного підходів до взаємодії загальнолюдських і національних цінностей у підготовці майбутнього фахівця; уточненні змістовної сутності духовно-моральних цінностей, змісту виховання духовних цінносте у процесі вивчення педагогічних дисциплін; розробці науково-методичного забезпечення процесу виховання загальнолюдських цінностей.

Практична значущість наукових результатів заключається в розробці змісту та педагогічної технології виховання у студентів вищих навчальних закладів педагогічного спрямування духовних цінностей, спрямованих на формування Людини культури, високодуховної Особисті педагога, творця чистих і світлих індивідуальностей. Ефективність наукових результатів – сформована орієнтація студентів на постійну моральну самоосвіту та моральне самовдосконалення; підвищення інтересу до педагогічних дисциплін, більшість студентів відзначила позитивний вплив педагогічних дисциплін на формування та розвиток їх моральної культури. Рівень розвитку духовно-моральної культури в експериментальній групі значно збільшився за кількісними та якісними показниками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державнв національна програма «Освіта(Україна ХХІ століття)». – К.:Райдуга, 1994. – С.15.

2. Парламентські слухання Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні. Сесійний зал Верховної Ради України 13 травня 2004 року.

3. Ахиезер А.Х. Россия: критика исторического опыта: Т. 1. От прошлого к будущему. Новосибирск, 1997.

4. Березуцький В.В.Основи охорони праці: Навч.по.. – Х.: Факт, 2005. – 480с.

5. Ващенко Г.Г.Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1999.- С.174-175.

6. Введение в научное исследование по педагогике. Под ред. док.пед.наук В.И.Журавлева. М.: «Просвещение», 1988.- 240с.

7. Власова Т.И. Духовно-ориентированная парадигма воспитания в отечественной педагогике.// Педагогіка, №10, 2006. С 36 – 42.

8. Вульфсон Б.Л. кризи воспитания.// Педагогіка, №5,2006. – С 3 – 10.

9. Гайченко В.А., Коваль Г.М.основи безпеки життєдіяльності людини: Навч.пос.. – К.: МАУП, 2002. – 232с.

10. Гусейнов А.А. Этика и мораль в современном мире // Этическая мысль. М., 2000. – С 23-25.

11. Житецький В.Ц.Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2005. – 320с.

12. Ильенков Э.В. Диалектика абстрактного и конкретного в научно-теоретическом мышлении. – М.: РОССПЭН, 1997. – 464с.

13. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 512 с.

14. Іванов В.Г. и др.Безопасность жизнедеятельности: Учебное пособие. – Харьков, 2003. – 404с.

15. Кузовлев В., Татаркина Н. К проблеме формирования духовно-нравственной культуры личности.// «АМ».2006.№3, С47 – 53.

16. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи.: Навч.посіб.- К.: Знання, 2005. – 586с.

17. Кутьев Б.О. Патриотическое воспитание молодежи — проблема научного осмысления // Педагогика. 2002. № 7. – С45 – 50.

18.Левчук Д.Г. Комплексній поход к духовно-нравственному воспитанию: модель региональной системыдуховно-нравственного воспитания. // ХІІ Международные Рождественские образовательные чтения. Москва: «Планета 2000», 2005.- С7-17.

19. Летурно Ш. Эволюция воспитания у различных человеческих рас. СПб., 1900. – 165с.

20. Локк Д. Сочинения: В 3 т. / Пер. с англ. М., 1985.

21. Матушкин С.Е. Развитие и нравственное содержание личности: в помощь преподавателю. Челябинск, 2003. – 150с.

22 Москальова В.М.Основи охорони праці: Підручник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 372с.

23. Моторин А.В. Вера и нравственность как основа развития и преподавания наук // Диалог отечественных светской и церковной образовательных традиций.

Материалы Покровских педагогических чтений 2001 – 2003гг. – СПб., 2004. – С.85 – 98.

24. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. Учебное пособие / Е.С.Полат и др. / М.: Академия, 2005. – 272с

25. Петровський А.В. Введение в психологию: Учеб.пособие для студентов высших  педагогических учених заведений. Москва, 1995.

26. Проблеми освіти: Наук.-метод.зб.- К.:Наук.-метод. Центр вищої освіти,2001.-вип.24, С68-73.

27. Проблеми освіти: Наук.метод.сб./Кол.авт.-К.:Наук.-метод.центр вищої освіти, 2000.- вип. 29 , С110 – 111.

28. Рыбин В.А. Педагогика нравственно-гуманистческого воспитания Дж.Локка// педагогика №7, 2005. – С67 – 75.

29. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учебн.пособие для студентов высш.пед.учебн.заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. –     304 с.

30. Стрелкова И. Глобализация образования — место и роль России // Наш современник. 2001. № 4.

31. Ткачук К.Н. Основи охорони праці. – К.: «Основа», 2003. – 472с.

32. Ушинский К..Д. Пед. соч.: В 6 т. Т. 1. М., 1998

33. Ушинский К.Д. Собр. соч. Т. 2. М.; Л., 1998.

34. Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. — СПб,: Питер, 2001.-С. 185-197.

35. Швейцер А. Благоговение перед жизнью: Пер. с нем. / Под общ. ред. А.А.ЛусейноваиМ.Г.Селезнева.М., 1992. – 100с.

36. Coke J. S., Batson C. D., McDauis K. Empathic mediation of helping: A two stage model // Journal of Personals and Social Psychol. -  1978. -36с.

37.  Murrey H. A. Exploration in Personality. – N. Y., 1938. – 45с.

38. htth:// www. nam. Kiev. ua/ confer/ 2001_chr/ plenarn/ rhukovsk.ntm.

39. htth:// www. google. com. ua

40. htth:// www. djerelo.com/ indeks

ДОДАТКИ

Додаток А

Методика«Діагноста рівня емпатії» І. М. Юсупова

Текст опитувальника.

1. Мені більше подобаються книги про подорожі, чим книги з серії «Життя чудових людей».

2. Дорослих дітей дратує турбота батьків.

3. Мені подобається роздумувати про причини успіхів і невдач інших людей.

4. Серед всіх музичних телепередач віддаю перевагу «Сучасним ритмам».

5. Надмірну дратівливість і несправедливі докори хворого треба терпіти, навіть якщо вони продовжуються роками. ;

6. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7. Стороннім людям не слід втручатися в конфлікт між двома особами.

8. Старі люди, як правило, образливі без причин.

9. Коли я в дитинстві слухав сумну історію, на мої очі самі по собі наверталися сльози.

10. Роздратований стан моїх батьків впливає на мій настрій.

11.  Я байдужий до критики в мою адресу.

12. Мені більше подобається розглядати портрети, чим картини з пейзажами.

13. Я завжди прощав все батькам, навіть якщо вони не мали рацію. .

14. Якщо кінь погано тягне, її треба хльостати.

15. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчуваю, ніби це відбувається зі мною.

16. Батьки відносяться до своїх дітей справедливо.

17. Коли бачу підлітків, що сваряться, або дорослих, я втручаюся.

18. Я не звертаю уваги на поганий настрій своїх батьків.

19. Я довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи.

20. Фільми і книги можуть викликати сльози тільки у несерйозних людей.

21. Мені подобається спостерігати за виразом облич і поведінкою незнайомих людей.

22. У дитинстві я приводив додому бездомних кішок і собак.

23. Всі люди необґрунтовано озлоблені.

24. Дивлячись на сторонню людину, мені хочеться вгадати, як складеться його життя.

25. У дитинстві молодші за віком ходили за мною по п'ятах.

26. Побачивши покаліченої тварини я стараюся йому чим-небудь допомогти.

27. Людині стане легше, якщо уважно вислухати його скарги.

28. Побачивши вуличну подію, я прагну не потрапляти в число свідків.

29. Молодшим подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу або розвагу.

30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій свого господаря.

31. З скрутної конфліктної ситуації людина повинна виходити самостійно.

32. Якщо дитина плаче, на те є свої причини.

33. Молодь повинна завжди задовольняти будь-які прохання і дивацтва людей похилого віку.

34. Мені хотілося розібратися, чому деякі мої однокласники були такі задумливі.

35. Безпритульних домашніх тварин слід відловлювати і знищувати.

36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої особисті проблеми, я прагну перевести розмову на іншу тему.

Обробка результатів: Підраховується сума балів. Але раніше потрібно перевірити ступінь відвертості обстежуваного. Якщо він відповів «не знаю» на твердження під номерами 3, 9, 11, 13, 28, 36 і «так, завжди» на твердження 11, 13, 15 і 27, то це свідчить про його бажання виглядати краще і про недостатню відвертість. Результатам тестування можна довіряти, якщо опитуваний дав не більше трьох нещирих відповідей.

Висновки: При сумі від 82 до 90 балів у людини дуже високий рівень емпатійності, від 63 до 81 балу - високий рівень, від 37 до 62 балів - середній рівень, від 12 до 36 балів - низький рівень, 11 балів і менш - дуже низький рівень емпатійності.

Додаток Б

Методика «Шкала сумлінності»

Шкала, що приводиться нижче, узята з «Психодіагностичного тесту», розробленого В. М. Мельниковим і Л. Т. Ямпольськім на підставі зарубіжних методик(ММРІі 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла).

«Шкала сумлінності» призначена для вимірювання ступеня пошани до соціальних норм і етичних вимог. Для лип з високими значеннями чинника «сумлінності» характерні такі особливості особи, що впливають на мотивацію поведінки, як відчуття відповідальності, сумлінність, стійкість моральних принципів. У своїй поведінці вони керуються відчуттям довга, строго дотримують етичні стандарти, завжди прагне до виконання соціальних вимог; висока сумлінність зазвичай поєднується з хорошим самоконтролем.

Текст опитувальника.

1. Я строго дотримую принципи моральності і моралі.

2. Я завжди слідую відчуттю довга і відповідальності.

3. Я вірю, що будь-які, навіть приховані вчинки не виявляться безкарними.

4. Мене обурює, що злочинця можуть звільнити завдяки спритному захисту адвоката.

5. Я вважаю, що дотримання законів є обов'язковим.

6. Я  вважаю, що люди повинні відмовитися від всякого вживання спиртних напоїв.

8. Я люблю читати книги, статті на теми моралі і моральності.

9. Мене дратує, коли жінки палять.

10. Думаю, що існує одне-єдине правильне розуміння життя.

11. Коли хто-небудь проявляє дурість або неуцтво, я прагну його поправити.

12. Я людина твердих переконань.

13. Я люблю лекції на серйозні теми.

14. Я вважаю, що всяку роботу слід доводити до кінця, навіть якщо здається, що в цьому немає необхідності.

Висновки: При сумі від 12 до 14 балів у людини дуже високий рівень сумлінності, від 9 до 11 балу - високий рівень, від 6 до 8 балів - середній рівень, від 3 до 5 балів - низький рівень, 1 -2 бали - дуже низький рівень сумлінності.

Додаток В

Методика «Діагноста

соціально-психологічних установок особи вмотиваційній  сфері»

Методика розроблена О. Ф Потьомкіною і містить ряд шкал. Нижче приведена шкала А.

«Виявлення установок, направлених на "альтруїзм-эгоїзм"».

Текст опитувальника.

1. Вам часто говорять, що ви більше думаєте про інших, чим про себе?

2. Вам легше просити за інших, чим за себе?

3. Вам важко відмовити людям, коли вони вас про що-небудь просять?

4. Ви часто прагнете надати людям послугу, якщо у них трапилася біда або неприємності?

5. Для себе ви робите що-небудь з великим задоволенням, чим для інших?

6. Ви прагнете зробити якомога більше для інших людей?

7. Ви переконані, що найбільша цінність в житті - жити для інших людей?

8. Вам важко примусити себе зробити щось для інших?

9. Ваша відмінна риса - безкорисливість?10. Ви переконані, що турбота про інших часто йде в збиток собі?                            11. Ви засуджуєте людей, які не уміють поклопотатися про себе?

12. Ви часто просите людей зробити що-небудь з корисливих мотивів?

13. Ваша відмінна риса - прагнення допомогти іншим людям?

14. Ви вважаєте, що спочатку людина повинна думати про себе, а потім вже про інших?

15.  Ви зазвичай багато часу приділяєте своїй персоні?

16. Ви переконані, що не потрібне для інших сильно напружуватися?

17. Для себе у вас зазвичай не вистачає ні сили, ні час?

  1. Вільний час ви використовуєте тільки для своїх захоплень?

19. Ви можете назвати себе егоїстом?

20. Ви здатні зробити максимальні зусилля лише за хорошу винагороду?

Висновки: При сумі від 17 до 20 балів у людини дуже високий рівень альтруїзму, від 13 до 16 балу - високий рівень, від 9 до 12 балів - середній рівень, від 5 до 8 балів - низький рівень, 1 - 4 бали - дуже низький рівень альтруїзму.

Додаток Г

Діагностика соціально-психологічних  і духовно-моральних установок особистості.

Пит.

«Діагностика рівня емпатії»

«Шкала сумлінності»

«Виявлення установок -  «альтруїзм - егоїзм»

Варіант відповіді

Оцінювання

в балах

Варіант відповіді

в балах

Варіант відповіді

Оцінювання

в балах

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

***

16.

***

17.

***

18.

***

19.

***

20.

***

21.

***

***

***

22.

***

***

***

23.

***

***

***

24.

***

***

***

25.

***

***

***

26.

***

***

***

27.

***

***

***

28.

***

***

***

29.

***

***

***

30.

***

***

***

31.

***

***

***

32.

***

***

***

33.

***

***

***

34.

***

***

***

35.

***

***

***

36.

***

***

***

Варіації відповідей.

1. «Діагностика рівня емпатії». У Вас є наступні варіанти відповідей на кожне з тверджень: «не знаю», «немає, ніколи», «іноді», «часто», «майже завжди», «так, завжди».

2. «Вимірювання художньо-естетичної потреби». Якщо твердження співпадає з вашою особистою думкою - «так»,якщо не співпадає - «ні».

3. «Шкала сумлінності». При згоді з твердженням поставте1б., при незгоді -.

4. «Виявлення установок, направлених на  «альтруїзм - егоїзм»». Відповідайте «та»чи ні», виходячи з тенденції поведінки, що є у  Вас, в даній ситуації.

Додаток Д

СЛОВНИК ПОНЯТЬ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

(з допоміжним матеріалом для проведення занять)

БОРГ  -  все належне, що повинно виконати, обов'язок. Загальний борг людини вміщає борг його до Бога, борг громадянина і борг сім'янина; виконання цих обов'язків він у боргу, вони складають борг його, як узяті у кого у позику гроші або речі, або все те, чим зобов'язаний він, по обіцянці або якій умові; борг, більш загальне, обов'язок приватний, особистий; борг мимовільний, обов'язок умовний.

Смислове тлумачення: Торгу на три алтини, а боргу на п'ять. У борг не ліземо, з боргу не виходимо. Стільки боргу, скільки волосся на голові. У боргу, як в шовку. Що в Москві в торгу, щоб було у тебе у боргу (у будинку)! Є борг, не спорю, віддам нескоро; а станеш докучати, і по століття не мабуть. Винен - не спорю, віддам нескоро; коли захочу, тоді і заплачу. Старий борг за знахідку. У боргу, що в морі: ні дна, ні берегів. По борги, не по гриби. По борги не з козубенькою. Бери борг, чим дають, а не чим хочеться. Борги збирати, що по світу йти: бери, що дають, та кланяйся. Від боргів, хоч у воду; хоч задушитися, хоч петлю на шию. Борг не реве, а спати не дає. Борг віддати, не біда заплатити. Старий борг, та хто його пам'ятає? У боргу і вік довгий. Борги пам'ятає не той, хто бере, а хто дає. Немає важче: Богові молитися, батьків почитати, та борги віддавати. Батька, матір годувати, та борги платити (важко). Він у боргу не залишиться. За позику віддяка. Не божися, у борг повірю. Від боргів і в підпіллі йдуть. Довго спати, з боргом встати. Спати довго, встати (жити) з боргом.

БРЕХАТИ -  лигнуть, лигать, говорити або писати брехню, неправду, осоружне істині. Брехливий, про людину оближний, двомовний, схильний до брехні: про слова або вчинки: помилковий, осоружний істині.

Смислове тлумачення:Брехнею світло пройдеш, та назад не повернешся. Брехні багато, а правда одна. Брехня не жівуща. Брехня стоїть до доказу. Брехня стоїть до правди. Брехню (або неправда) доводить до правди, тобто викриває. Усяк людина брехня. і ми те ж. Не будь брехні, не стало б і правди. Живи не брехнею, буде по Божі. Брехня на ніжках тарганів, того дивися підломиться.

ВІДЧУВАТИ  -  відчувати, трохи, чути собою, чути, відчувати, пізнавати тілесними, плотськими здібностями, засобами.  Пізнавати етично, внутрішньо, розуміти, усвідомлювати духовно, відгукуючись на це враженнями.

Смислове тлумачення: Відчуття зовнішні догоджають плоті, відчуття внутрішнє підносить у вічність. Не захоплюйся поривом доброго відчуття, а спитайся свого розуму.

ВІРА  -  упевненість, переконання, тверда свідомість, поняття про що-небудь, особливо про предмети вищих, нематеріальних, духовних; Упевненість, тверда надія, покладання надії, очікування;"Віра, це та здатність розуму, яка сприймає дійсні (реальні) дані, передавані нею на розбір і свідомість розуму" Хом'яків

Смислове тлумачення:З вірою ніде не пропадеш. Віра рятує. Віра і гору з місця зрушить. Без діл, віра мертва (німа) перед Богом. Віру до справи застосовуй, а справа до віри. Без віри Господь не позбавить, без правди не врятує (не виправить) Не та віра правіше, яка мучить, а та, яку мучать. Міра всякій справі віра. Не все вірою, інший і мірою. Не усюди з вірою, десь із мірою. Першому дурневі не вір, першому брехунові віри не давай. Не вір виїзду, вір приїзду. Щастю не вір, а біди не лякайся. Хто легко вірить, легко і гине. Не вір вухам, вір очам. Не вір мовам, вір своїм очам. Нікому не вір, тільки рахунку вір. Не всякому слуху вір, не всяку правду кажи. Ні голосу, ні волосу не вір, про жінку. Кому як вірять, так і міряють. Нікому не вірить, а сам міряє. Молодий не старому вірить (і навпаки).

ВОЛЯ  - даний людині свавілля дії; свобода, простір у вчинках; відсутність неволі, насильства, примушення. Творча діяльність розуму, Хом'яків; Бажання, прагнення, хотіння, хіть, хоч, жадання, вся етична половина людського духу, протил. розумова, розум; Незалежність, свобода, непідвладність, простір в діях; самовілля, свавілля;

Смислове тлумачення: Всякому своя воля. Влада або сила, етична могти, право, могутність. На це ваша воля. Ваша воля - наша частка. У полі дві воля, тобто хто осилить. Дай йому волю, він все переверне. Дай розуму (йому) волю, а він і дві візьме. Дай болі волю, полежавши, та помреш.  Розум сягає, та воля не бере. Розум кількісна сутність душі, воля якісна. Розум відповідає істині і брехні, воля добру і злу. Воля Божа, а суд царев. Божої волі не переволишь (не переможешь). Волю дати - добра не мабуть. Більш воля - гірше частка. Дай душі волю, захоче і більш. Дай серцю волю, заведе тебе в неволю.

ГУМАННИЙ -  людський, людяний, людський; властивий людині істинно освіченій; людинолюбний, милостивий, милосердний. Гуманність  -  людяність, людськість; добросердя, людинолюбство, милосердя; любов до ближнього.

ГРУБИЙ  -  жорсткий, черствий, товстий, шорсткий, суворий, оляпистий, незграбний, мужикуватий, неввічливий, зухвалий.

Смислове тлумачення: Дорого та приємно, дешево та грубо. На грубе слово не сердься, а на ласкаве не здайся. Що тілу приємно, то душі грубо.

ГОРДИЙ -  гординний, гордісний, гордовитий, гордовитий, зарозумілий, чванливий; надутий, висоносий, що пихатий, такий, що зазнається; хто ставить себе самого вище інших. Гордість, гординя, гордовитість -  якість, властивість гордого: гордовитість, зарозумілість.

Смислове тлумачення: Гордим бути, дурним славитися. Гордим Бог противиться, а покірливим дає благодать. Упокорювання паче гордості.

ДОБРО  -  благо, що чесно і корисно, все чого вимагає від нас борг людини, громадянина, сім'янина; протилежно худу і злу.

Смислове тлумачення: Добро роби, нікого не бійся. Від добра худа не буває. За добро злом не платять. З ним добром (по добру) не обробишся. Ласкаво просимо! Добро, зіб'ємо відро: обручи під лавку, клепки в пекти. так і не тектиме. З добром жити добре. У добрі жити добре. Година в добрі пробудеш, все горе забудеш. Хто живе в добрі, той ходить в сріблі. Хоч в орді, та в добрі (лише б у добрі). Було добро, та давно; а буде вперед, та горе бере. Було добро, та давно; чекати добра, та довго. За хлібом все добро. На хлібі, на солі, та на доброму слові (дякуємо)! Багато пити, добру не бути. На добро немає, а на вино скрізь дають. За добро не чекай добра. Забудь ти моє добро. та не роби мені худа. Добра не розумієш, така худа не роби. Добро добро покриває. Хто добро творить, тому Бог відплатить. За добро Бог платник. Спи добро, посипай добром, жни добро, наділяй добром. Кинь добро назад, опиниться спереду. Відважно пам'ятається, а добро вік не забудеться. Добра не висять худому. За добро добром і платять (а за погано худому). Бідного кривдити, собі добра не бажати (або: загибелі шукати). Погано тому, хто добра не робить нікому. Добра людина в добрі проживе століття. Усяк в своєму добрі вольний. У своєму добрі, та волі немає! На чуже добро і очі розгораються. Твоїм же добром. та тобі ж чолом. Де своє добро не знайшов, там його і узяв. Зарився в добрі. Усяк клопоче, собі добра хоче. Старість з добром не приходить. Багато бажати (затівати), добра не мабуть. Добро не відважне: бродить в світі тихого. Від добра худа (або добра) не шукають. Молодість нишпорить, від добра добра шукає. Захочеш добра, посип (поспи) срібло. За худому підеш, не добро знайдеш. У кому добра немає. у тому і правди мало.

ДОБРОТА, добродушність, доброзичливість -  схильність до добра, як якість людини.

Смислове тлумачення:Доброта без розуму порожня. Не шукай краси, шукай доброти.

ДОБРОЗИЧЛИВИЙ -  той, хто хоче комусь добра, добродій, доброзичливець. Доброзичливий, доброхотний, добромисний. Доброзичливість же. властивість доброзичливого, про людину і про справу. Доброзичливість - стан, відчуття доброзичливої людини, доброхотство, добромисність, добрість або благота.

ДОСКОНАЛІСТЬ - досконалість, вищий ступінь яких-небудь якостей; повнота, крайня межа властивостей, якостей, бездоганність. На землі немає досконалості, земне, все мирське не без пороку. Досягти в чому досконалості, обійняти предмет цілком, вивчити його у всій тонкості, до дна; стати докою, майстром поділа, дійти донезмоги, до вищого ступеню.

ДУХ  -  безтілесна істота: мешканець нематеріального; а істотного миру; безтілесний житель недоступного нам духовного світу. Відносячи слово це до людини, інші розуміють душу його, інші ж бачать в душі тільки те, що дає життя плоті, а в дусі вищу іскру Божества, розум і волю, або ж прагнення до небесного. Сила душі, доблесть, фортеця і самостійність, відважність, рішучість; бадьорість.

ДУША   -  безсмертна духовна істота, обдарована розумом і волею; загалом знач. людина, з духом і тілом; у тіснішому:  людина без плоті, безтілесна, по смерті своїй; у сенси ж щонайтіснішому:  життєва істота людини, уявна окремо, від тіла і від духу, і в цьому сенсі мовиться, що і у тварин є душа.  Кажучи душа, в знач. людини, розуміють іноді людей обох статей, або тільки чоловічого, душу ревізську, що власне означає людину податного стану. | Душа також душевні і духовні  якості людини, совість, внутрішнє відчуття і ін. Душа є безтілесне тіло духу: у цьому знач. дух вищий за душу.

Смислове тлумачення: Відпусти душу на покаянні, не губи марно, дай пожити. Жити з ким душа в душу, мирно, дружно, любовно. У мене справа це на душі лежить, совість дорікає або турбота не дає спокою. Покривити душею, поступити проти совісті. Душа душу знає, серце серцю звістка подає. Чоловік та дружина одна душа. Душа з душею розмовляє. Доки душа жива. Хоч шуба овеча, та душа людська. Якби не зуби та губи, так би. і душа он. Хліби з душу, грошей з нудить, плаття з ношу. Своя душа не холоп, себе шкода. Душа, що у вінику, а голос, що в теремі. У німця (француза) ніжки тоненькі, душа коротенька.

ЖЕРТВА  -  що пожирається, знищуване, таке, що гине; що віддаю або чого позбавляюся неповоротно. Зречення від вигод або утіх своїх по боргу або в чию користь. Що постраждав від чого-небудь є жертва причин цих. Один буває безневинною жертвою зловмисності, іншій же неприборканій своїй. Приносити жертву боргу, вітчизні, вдячності. Віддати або зрадити що, кого на жертву, дати загинути, покинути в біді, зрадити.

ЗАБІЯЧИТИ -  затівати сварку, бійку, підохочуватися, сваволити, буянити, буйствувати з товаришами.

ЗУХВАЛИЙ -  зухвалий, нахабний, безсоромний. Зухвала людина, хто без сорому і при людях (наголо) робить негожі речі, вимагає шалено і прямо неправого і ін.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ  -  духовний, розумний, протил. матеріялний, плотський, тілесний. Інтелігенція, в знач. розумна, утворена, розумово розвинена частина жителів.

КУЛЬТУРА  -  франц. обробка і відхід, обробіток. Освіта, розумова і моральна; говорять навіть культивувати, тобто обробляти, утворити і ін.

ЛІНЬ -  небажання працювати, огида від праці, від справи, занять; схильність до неробства, до дармоїдства.

Смислове тлумачення: Лінь (уособлення), зачини двері, замерзнеш! Мені лінь, лінуюся, небажання. Лінь, лежачи на печі, замерзнула. Лінь одяг береже, не працюючи, не обносишся. Коли б не лінь, все б ми в оксамиті ходили! Лінь до добра не приставить. Лінь себе береже. Лінь раніше нас народилася. Від ліні опузирився (розпухнув). Після хліба, після солі, відпочити годинка, так завернеться сала шматок та лінь мішок. Прийшов сон з семи сів, прийшла і лінь з семи сіл. Лінь ліні і за ложку узятися, а не лінь ліні обідати.

ЛЮБИТИ -  відчувати любов, сильну до кого прихильність, починаючи від схильності до пристрасті; сильне бажання; обрання і перевага кого або чого по волі, волею (не розумом), іноді і зовсім несвідомо і безрозсудно. Люб'язний, коханий, милий, коханий, дорогою, до кого або до чого ми сердечно прив'язані; любові гідний, що заслуговує на серцеву прихильність.

Смислове тлумачення:Люби, не закохуйся, пий, не напивайся, грай, не відігравайся. Коли мене любиш, і мою собачку люби. Кого любиш, того сам даруєш; а не любиш, і від нього не приймеш. Їж з голоду, а люби змолоду. Матір дитя любить, а вовк вівцю любить. Люби нас, ходи мимо. Любить, як вовк вівцю. Люблю, як межа в кутку. Всі люблять добро, та не всіх любить воно. Любити себе - любити друга. Любиш чужу бороду дерти, люби і свою, підставляти. Люблю тебе, коли я у тебе: обридаєш ти мені, коли ти у мене! Союз істини і любові народжує премудрість. Впокорюй серця любов'ю, а не страхом.. Не дорогий подарунок, дорога любов. Стара любов довго пам'ятається.

ЛЮДИНА  -  кожна з людей; вище із земних створень, обдароване розумом, вільною волею і словесною мовою. Людина плотська, мертва ледве відрізняється від тварини, в нім пригнічений дух під спудом; людина плотська, природна визнає лише речовинне і закон цивільний, про вічність не подумує, в пробу падає; людина духовна, по вірі своїй, в добрі і істині; мета його - вічність, закон - совість, в пробі перемагає; чоловік благодатний осягає, по любові своїй, віру і істину.

НЕДОБРИЙ -  в кому або в чому немає добра, любові, або шляху, путтю. Недобрий він людина, що не любить, немилосердний, непослужливий, самотник або себелюбство.

НЕСЛУХНЯНІСТЬ  -  протил. слухняність; непокора, непокірність. Неслухняний, неслухняний, не виконуючий велінь, наказів.

НЕПОСТІЙНА людина - мінливий, мінливий, змінний; нерівний, неоднаковий, ненадійний. Бути непостійним -  легковажним, мінливим; хапатися за все, і все знову покидати; шукати світських задоволень, неуважності.

ПАСІЯ  -  франц. пристрасть. Пасивний, пасивний, відсталий, недіяльний або такий, що знаходиться у спокої.

ПІДЛИЙ -  низький, спідній, останньої якості, поганого розбору; | про людину, стан: з черні, темного, низького роду-племені, з рабів, холопів, кріпаків;  про етичну якість низький, ганебний, брудний, ганебний.

ПІДСТУПНИЙ -  хто кує кови, вязі, пута. Лукавий, злорадний, хитрий, скритний і злобний, такий, що замишляє, лукавий, винахідливий  на зло. Підступність  -  лукавство, або властивість, якість підступного. Коварствовати, поступати підступно, лукаво і зло, пронирнічати, будувати кови і підступи, крамоли.

ПИХА   -  гордість, гордовитість, зарозумілість, надута; чванство, пихатість. Гордість рахує за собою достоїнства; гордовитість заснована на самовпевненості; на владолюбстві; чванливість - гордість розуму; чванство - гордість знаті, багатства; пихатість-суєтність, пристрасть до по хвалі; пиха - дурне самопостачання, що ставить собі в заслугу сан, чин, зовнішні відзнаки. багатство, високий рід свій і ін.

Смислове тлумачення: Боярська пиха на самому серці наростає. На що нам багатство (дворянство, честь), була б пиха! Пиха не панство (не дворянство), дурна мова не прислів'я. Пиха не зменшить. Розумної пихи не буває. З розумом носу не піднімеш. Пиха в добро не вводить. Пиха не до добра веде. Не по людині пиха.

ПРАЦЯ  -  робота, заняття, вправа, справа; все, що вимагає зусиль, старання і турботи; всяка напруга тілесних або розумових сил; все, що стомлює.

Смислове тлумачення:Людина народжена на працю. Без зусиль немає добра. Праця годує і одягає. Лінь з праці збила. Що за працю; це не праця. Даремна праця не послуга. Працею ситі, а хоч і насилу, та п'яні, ледве, насилу. Насилу добився відповіді. Праці вихователя не пропали. Ось килимок праць дочки моїй. Від праць праведних не наживеш палат кам'яних. Для рідного і праця не в працю. Бог праці любить. Праця людини годує, а лінь псує.

РОЗУМ  -  духовна сила, що може пам'ятати (осягати, пізнавати), обіцяти (міркувати, застосовувати, порівнювати) і укладати (вирішувати, виводити слідство); здатність вірного, послідовного зчеплення думок, від причини, наслідків її і до мети, кінця, особливо в додатку до справи.

Смислове тлумачення:Я на чужому розумі не бував. Говорити було немало, та розуму не стало. Не будь дурнів на світі, не стало б і розуму. Де розум не вистачить, запитай розуму. Розуму багато, та грошей немає. Я у нього на розумі не бував. Розум не велить - розуму неспрашивайся. Перше погано - худий розум.

РОЗУМ  -  загальна назва пізнавальної і завершальної здатності людини, здатність мислити; це одна половина духу його, а інша вдача, моральність, хотіння, любов, пристрасть; у тісному значенні розум або сенс, є прикладна, повсякденна частина здатності цієї (ratio, Verstand), нижчий ступінь, а вища, відвернута: розум (intelectus, Vernunft).

Смислове тлумачення: Живи своїм розумом, своєю домівкою. Розумний, та не розумний. У всякого свій розум, свій цар в голові, не тільки свої переконання, але і своя воля.

РОЗСУДЖУВАТИ  -  розсудити кого, що, судити, розбирати, творити суд і правду, лагодити розправу. Міркувати про що, розсудити що, тлумачити або розмовляти, пояснюючи, розбираючи що, вникати розумом, передавати висновки свої словами, обговорювати.

Смислове тлумачення: Міркує прямо, а робить криво. Скільки ні міркувати, а з нашим розумом цього не розсудиш, не зрозумієш. Розумом не розсудиш, так пальцями не розтичиш.

РЕВНУВАТИ - (від рвати і завзяття) чого, поревнувати,потщиться всіма силами, із завзяттям прагнути до чого. Ревний, найстаранніший, старанніший, дбайливіший, такий, що вдався всією душею справі. Ревний поборник правди або за правду;

- кого, приревнувати, не довіряти, побоюватися за кого, по подружній вірності його. Сліпа і пристрасна недовірливість, болісний сумнів в чиїй любові або вірності.

Смислове тлумачення: Поревнуйте добрій справі. Ревнощі перетворюють людину на звіра. Ревнощі - отрута життя.

САМОЛЮБНІСТЬ -  пристрасть до себе, суєтність і пихатість у всьому, що стосується своєї особи; делікатність і образливість, бажання першості, шани, відмінності, переваг перед іншими (себелюбство більше відноситься до користі).

Смислове тлумачення: Полестивши самолюбності його, можна їм управляти. Де торкнулася самолюбність його, там вже він не поступиться.

СМІЛИВИЙ - відважний, безстрашний, безстрашний, не (без)боязнений, хоробрий, рішучий, протил. боязкий, боязливий, малодушний, боязкий, страшливий, соромливий.

Смислове тлумачення: Сміливіше краще, роздум не бере. Сміливі очі чоловікові краса, а жінці прочуханок. Хто смів, наперед достиг. Говори сміливо, чому спина засвербіла? Про добру справу говори сміливо. Спробуйте в гості сміливо, коли удома немає справи. Таке вже справа, що треба йти сміливо (війна і одруження). Чия права справа, той говори сміливо.

СОВІСТЬ -  етична свідомість, етичне чуття або відчуття в людині; внутрішня свідомість добра і зла; тайник душі, в якому відгукується схвалення або засудження кожного вчинку; здатність розпізнавати якість вчинку; відчуття, що спонукає до істини і добра, відвертає від брехні і зла; мимовільна любов до добра і до істини; природжена правда, в різному ступені розвитку. Совісна або сумлінна людина, добросовісна, чесна, така, що поступає завжди по совісті.

Смислове тлумачення: Боязка совість, поки не заглушиш її. Від людини втаїш, від совісті не втаїш. Потрібно ж і совість знати, на все є міра. Напала совість і на свиню, як покуштувала поліна! Пика крива, та совість пряма. Совість спати не дає. До каптана (до шкіри) совісті не пришиєш. Багатий совісті не купить, а свою загубить. У кому сором, в тому і совість (і страх). У кого совість не чиста, тому і тінь коцюби шибениця! Очі - міра, душа - віра, совість - порука.

СКРОМНИЙ -  помірний у всіх вимогах, покірливий; покірливий і невимогливий за себе; що не ставить особу свою наперед, не мріє про себе; пристойний, тихий в обігу; протил. самовпевнений, самовпевнений, самолюбний, себелюбний; гордий, зарозумілий, зухвалий, нахабний і ін. Скромна людина сама своїх заслуг не оцінює.

СКУПИЙ -  про людину, скряжливий, недоречно і непомірно бережливий; протил. тороватий, тчивий, щедрий; Скупий, скупа людина; скупень, скупяга, скупердяга.

Смислове тлумачення: Скупий, що пес на сіні: ні сам не їсть, ні іншим не дає. Будеш багатий, будеш і скупий. Не той дурний, хто на слова, скупий; а той дурний, хто на ділі тупий.

СУМЛІННІСТЬ -  добра совість, чесність, правдивість, строга богобоязливість у вчинках. Добросовісний, правдивий, праводушний, чесний.

УРАЖАТИ -   уражати, ранити, наносити рану, виразку, розітнути або вколоти; укусити, більш уразити. Ображати, колоти докором, докором, ганьбою. Уїдливе слово - їдке, колюче, лукаве, образливе.

ЧЕСНОТА  -  доблесть, всяка похвальна якість душі, діяльне прагнення до добра, до уникнення зла; добро, доблесть, протил. зло, відважно, погано, порок. Добродійність - робота добра, благодійність, добротворство. Добродіяти, робити добро, благодіяти, благодіяти. Добродіяння -  добродійне життя і поділа.

Смислове тлумачення: Не хвалися батьками, хвалися добродіяннями.

ЩЕДРИЙ  -  милостивий, милосердний на допомогу, на подарунки, на роздачу милостині, допомоги; тороватий, тчивий або чивий, протил. скупий.

ЕГОЇЗМ  -  себелюбство, самотність або самотство; турбота про одне лише самому собі, без уваги до інших. Егоїст  -  себелюбство, самотник, себятник, хто добрий до одного себе, а до інших йому потреби немає.

ЕНЕРГІЯ  -  постійність, твердість, стійкість, витримка, неутомливість. Енергійна людина - людина, якій властива сила волі, встій, незнеможена сила, завзяття.

ЕНТУЗІАЗМ  -  сильне одушевлення, захоплення, захоплення, пристрасна чарівливість, захопленість

ЕТИКЕТ  -  чин, порядок, світський бік зовнішніх обрядів і пристойності; прийнята, умовна, чванлива ввічливість; церемоніал; зовнішня обрядовість - з важливістю і наполегливістю дотримуватися етикету, ніби справа.

ЯБІДНІЧАТИ  -  обмовляти, чорнити кого, наговорювати, зводити наклеп, обносити, обумовлювати, облигать; розпускати плітки і сварити людей.

Смислове тлумачення: Бог любить праведника, а пан (а суддя, а біс) ябеди. Краще жебрак праведний, чим багач ябідний.

Виховання духовно-моральних цінностей у студентської молоді вищих навчальних закладів педагогічного спрямування на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Особливості проявулідерських якостейукурсантів та студентів вищих навчальних закладів

2. Реферат АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ

3. Реферат Образ правоохоронця у свідомості студентської молоді

4. Реферат Принципи та технології професійної карєрної студентської молоді

5. Реферат Прикладні аспекти дослідження професійного самовизначення студентської молоді

6. Реферат Оздоровчо – рекреаційна рухова активність як головна складова здорового способу життя студентської молоді

7. Реферат МОВА ПРАВА ТА ЇЇ ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТАМИ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

8. Реферат ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ПРАКТИКВ ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

9. Реферат ПРО НОВІ ПІДХОДИ ДО МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ І ВИКЛАДАЧІВ ПРАВА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

10. Реферат Основні завдання і функції альтернативних загальноосвітніх навчальних закладі