Новости

ВІДМОВА ВІД ДИТИНИ ЯК ФОРМА ПРОЯВУ ДЕВІАЦІЇ МАТЕРИНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ

Работа добавлена:






ВІДМОВА ВІД ДИТИНИ ЯК ФОРМА ПРОЯВУ ДЕВІАЦІЇ МАТЕРИНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ на http://mirrorref.ru

Пузь І.В.

ВІДМОВА ВІД ДИТИНИ ЯК ФОРМА ПРОЯВУ ДЕВІАЦІЇ

МАТЕРИНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ

Постійні зміни, що обумовлюють розвиток сучасного суспільства, призводять до трансформації моделі материнства та ставлення жінки до ролі та функцій матері. У зв’язку з цим, останнім часом відмічається той факт, що материнство тавласна дитина  не займає відповідного місця в ієрархії цінностей сучасної жінки. Тому сьогодні все частіше можна спостерігати різні форми порушення материнської поведінки у жінок, серед яких особливої уваги набуває феномен відмови матері від дитини.

Відмова матері від дитини  представляє собою одну з найгостріших соціальних проблем, що має незворотні негативні наслідки, які  відображаються на фізичному та психічному неблагополуччі дітей та самих жінок. Безперечним є той факт, що для повноцінного розвитку та становлення особистості, неабияке значення мають умови соціального середовища та характер материнсько-дитячих стосунків. Відомо, що діти, які позбавлені можливості відповідної взаємодії з матір’ю з перших моментів життя, відрізняються суттєвими відхиленнями, затримкою в фізичному та психічному розвитку. Характерними ознаками більшості з них є соціально-психологічна дезадаптованість, наявність тих чи інших поведінкових розладів, підвищений рівень жорстокості та агресивності, а також відсутність мотивації до морального та інтелектуального самовдосконалення. Безумовно, все це призводить до порушення процесу соціалізації особистості, що впливає на підвищення рівня приступності та насильства в суспільстві. Також, ситуація відмови від власної дитини виступає стресовими фактором і для самої жінки, що сприяє виникненню та розвитку в неї різного роду психологічних та психопатологічних порушень. Виходячи  з цього, не виникає сумнівів в актуальності дослідження означеної проблеми з метою своєчасного попередження стрімкого розповсюдження даного негативного явища.

Незважаючи на те, що проблема відмови матері від дитини достатньо широко представлена в психології, де їй присвячена велика кількість робіт як серед вітчизняних (В.І. Брутман, Г.Г. Філіппова, М.С. Радіонова, І.Ю. Хамітова, Г.І. Брехман, С.Н. Єніколопов, М.Ю. Колпакова, А.Я. Варга та інші), так і зарубіжних дослідників (Д. Пайз, К. Бонне, Г. Бібрінг, Д. Боулбі, Д. Віннікот, К. Хорні та інші), слід зазначити, що й досі немає ефективних засобів впливу на процес припинення розпаду життєво необхідних зв’язків між матір’ю та дитиною.

Метою нашою роботи є виявлення факторів, що порушують процес формування адекватної материнської поведінки у жінок, в основі якої є проявлення материнської любові та турботи, а також збереження життя дитини, розвиток її фізичного та психічного здоров’я ще з моменту його внутрішньоутробного розвитку.

Досліджуючи феномен відмовлення від народженої дитини як варіанта репродуктивної поведінки жінки, що пов’язаний з вирішенням проблеми небажаного материнства в певний період її життя, необхідним є розглядання чинників, які сприяють формуванню рішення відмови від дитини. Результати досліджень [1, 2, 4, 6, 7], присвячених означеній проблемі, вказують на те, що в основі порушення материнської поведінки в більшості випадків знаходиться серйозний психологічний конфлікт, який пов’язаний з наявністю глибоких внутрішніх протиріч між інстинктивним прагненням до материнства та тиском суспільної моралі з одного боку, а з іншого –  відсутністю віри у власні сили, негативною установкою по відношенню до факту вагітності та материнства в цілому. Як правило, рішення відмови від дитини виникає у майбутньої матері ще задовго до народження  дитини та має зв’язок з цілим рядом чинників. Однією з провідних причин виступає фактор не бажаності та не спланованості вагітності. Відомо, що планування вагітності та бажаність дитини не тільки з ранніх етапів вагітності, але ще й на етапі її планування, мають безперечний позитивний вплив на формування готовності до материнства, адекватного материнського ставлення до майбутньої дитини, а також для прийняття нової соціальної ролі в цілому [1]. Тому, як показує практика  наявність не планованої вагітності, яка часто стає небажаною та, за якимись обставинами, не може бути перерваною, зазвичай викликає у жінок різного роду негативні психоемоційні реакції, що мають певні особливості та впливають на характер переживання вагітності на різних етапах [2]. Так, у жінок з небажаною вагітністю на першому етапі, який починається з усвідомлення факту  вагітності, можна відмітити чотири основні типи реагування. Перший тип реакцій супроводжується стійким бажанням перервати вагітність. На даному етапі характерним є зростання психічної напруги та  тривожності. Як правило, в своїх спробах перервати вагітність жінки цього типу діють досить активно, але, зустрічаючи на своєму шляху певні об’єктивні перешкоди, що можуть бути пов’язані з соматичними захворюваннями, медичними протипоказаннями або з відсутністю матеріальних можливостей, залишають свої наміри. Другий тип реакцій характеризується з самого початку афективним напруженням, тривожністю, розгубленістю, відсутністю чіткої лінії поведінки. У свідомості жінок цього типу одразу співіснує з одного боку  бажання перервати вагітність, а з іншого - страх перед абортом та жалість до себе. Спроби перервати вагітність у такому випадку бувають неактивними та непослідовними. Жінками з третім типом реагування, як правило, новина про вагітність зустрічається без помітних емоційних реакцій. Зазвичай жінки цього типу роблять досить в’ялі спроби, спрямовані на переривання вагітності, які швидко відкладаються. До крайніх прояв цього типу реагування можна віднести такі випадки, коли жінка зовсім не усвідомлює наявність вагітності та ніяк не реагує на її симптоми. І, нарешті, для четвертого типу реакцій звістка про вагітність зустрічається радістю, а інколи навіть захопленням, усі можливі неприємності та ускладнення жінками цього типу повністю ігноруються.

Другий етап небажаної вагітності, який починається з усвідомлення факту неможливості перервати існуючу вагітність, що має місто, та завершується народженням дитини, також має певні типи психоемоційного реагування. Так, перший тип реакцій характеризується розвитком депресивних станів, що супроводжуються емоційною нестабільністю, високим рівнем тривожності та психоемоційної напруженості, дратливістю. Вагітність сприймається як перешкода, що заважає зберігати колишню активність та вимагає перебудувати власні плани на майбутнє. Про майбутню дитину жінки цього типу майже  не згадують. Як  правило, зберігається звичайний спосіб життя, який інколи може вступати в протиріччя з потребами дитини. Для другого типу реагування характерним є поява неадекватної реакції зовнішнього спокою, повне ігнорування симптомів вагітності. Поведінка вагітних цього типу визначається необґрунтованим оптимізмом та посиленням прагнення до задоволення різного роду потреб, в тому числі сексуальних. Третій тип психоемоційних реакцій у жінок з небажаною вагітністю проявляється в різних формах інфантильної поведінки. У таких жінок на протязі всієї вагітності відмічається приховування свого стану. Акцентується уявлення про себе як про жертву обставин. В деяких випадках  збереження та виношування вагітності обумовлено спробою утримати чоловіка, або страхом перед наслідками аборту для власного здоров’я. Характерним для таких жінок є відсутність емоційного контакту з майбутньою дитиною, що сприймається лише як проблема, яку можна вирішити шляхом відмови від неї. Також можливою формою реагування для цього типу може виступати гіперестезія соматичних симптомів, що супроводжується постійною ригідністю негативного афекту, частіше за все, страхом, депресією. Свідомість таких жінок, майже до пологів, наповнена думками про пошук шляхів позбавлення від плоду, навіть коли вже всі терміни можливого медичного аборту минули. Нерідко характерним для деяких жінок є переживання відчуття огидності, бридливості, а часом й ненависті до майбутньої дитини.При цьому в більшості випадків дитина сприймається жінкою як джерело примусу та страждання, по відношенню до якого демонструється відкрита агресивна поведінка [5].

Таким чином, переживання не бажаної вагітності впливає на формування рішення відмови від дитини, а також має дуже серйозні наслідки,  які відображаються на фізичному та психічному здоров’ї як жінки, так і майбутньої дитини.

Ще однією причиною, яка впливає на порушення материнської поведінки, виступають різноманітні психічні розлади у жінок, що є наслідком негативних переживань періоду дитинства та юнацтва. Досліджуючи сімейний анамнез матерів-відмовниць, можна відмітити той факт, що більшість з них походять з неповних, нестабільних сімей, в яких були порушенні дитячо-батьківські зв’язки та внутрішньо сімейні стосунки. Частіше за все процес виховання у таких сім’ях  відбувався в психологічно несприятливих умовах та супроводжувався непорозумінням з боку близького оточення, насамперед матері [3]. До характерних ознак родини, в якій відбувався процес розвитку особистості таких жінок, відноситься також порушення соціалізації окремих її членів, низькій освітній та культурний рівень, висока розповсюдженість особистісних та поведінкових розладів, наявність психічних захворювань та алкоголізму в батьків, а також ціла низка побутових та матеріальних труднощів.

Аналіз результатів досліджень та власних спостережень дозволяють нам зробити висновки стосовно „психологічного портрету ” жінок, що мають порушення материнської сфери. Так, для більшості матерів-відмовниць характерним є психологічна та емоційна незрілість, яка проявляється в інфантилізмі, егоцентризмі, афективній нестриманості. Головними рисами особистості таких жінок виступає низький інтелектуальний рівень, занижена самооцінка, високий рівень тривожності, наявність невирішених комплексів та страхів, емоційна неврівноваженість, агресивність, відсутність навичок ефективного спілкування, що проявляється в замкнутості, емоційній холодності.

Серед причин, що впливають на формування рішення відмови від дитини, необхідно також виокремити і соціально-економічні фактори, до яких відносяться особливості соціального статусу, рівень матеріального благополуччя та способу життя як самої жінки, так і її близького оточення тощо.

Розглядаючи особливості соціальної ситуації розвитку, необхідно відмітити той факт, що серед жінок, які мають порушення материнських функції, відмічається достатньо низький освітній рівень. Так, встановлено, що більшість „відмовниць” в силу своєї молодості, а також особистісних властивостей мають достатньо низьку загальну та професійну освіту, яка впливає на те, що вони ніколи не займають престижних посад та відповідного високого соціального статусу. У зв’язку з цим для таких жінок характерним є несприятлива ситуація з джерелами доходів та матеріальним становищем[4, 6].

Характерним для жінок, що мають порушення материнської поведінки, є й прагнення до бездіяльності, пасивність в виборі життєвої позиції, нехтування суспільними нормами та цінностями.  Деякі з таких жінок ведуть асоціальний спосіб життя, що проявляється в алкогольній та наркотичній залежності, а також в численних сексуальних зв’язках тощо.

Також, поряд з означеними причинами, які впливають на прийняття рішення відмови від материнства, слід зазначити фактор уродженої патології дитини [6]. Доволі часто жінки під час вагітності в силу певних обставин (відсутність коштів, часу, а, інколи, бажання) відмовляються від необхідного медичного супроводження вагітності, а також своєчасної пренатальної діагностики плоду. Нажаль, наслідками такої безвідповідальності є різного роду ускладнення, які представляють собою реальну погрозу для повноцінного здорового життя як для майбутньої дитини, так й для самої жінки.

Таким чином, можна зробити висновки, що на процес формування рішення відмови матері від власної дитини сприяє цілий ряд індивідуально-психологічних та соціально-економічних факторів. Як правило, для більшості жінок, що мають порушення материнської поведінки, характерним є наявність різних психологічних проблем та розладів. Тому, для вирішення означеної проблеми необхідним є медико-психологічне супроводження жінок під час вагітності, метою якого повинно стати своєчасне попередження та корекція можливих відхилень при формуванні материнської сфери.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Астахов В.М., Бацилєва О.В., Пузь І.В. Девіантне материнство як клініко-психологічна проблема / В.М. Астахов, О.В. Бацилєва, І.В. Пузь // Здоровье женщины. – 2009. – 7 (43). – С. 197-200.
  2. Брутман В.И. Психические нарушения и личностные расстройства у женщин, бросающих своих детей / В.И. Брутман // Детский дом. – 2005. – №16. – С.38-46.
  3. Брутман В.И., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов на формирование девиантного поведения матери/ В.И. Брутман, А.Я. Варга, И.Ю. Хамитова // Психологический журнал. – 2000. – Т.21. – №2. – С.79-87.
  4. Брутман В.И., Панкратова М.Г., Ениколопов С.И. Н Некоторые результаты обследования женщин, отказывающиеся от своих новорожденных детей/ В.И. Брутман, М.Г. Панкратова, С.И. Ениколопов // Вопросы психологии. – 1994. – №5. – С.31-36.
  5. Брутман В.И., Филиппова Г.Г., Хамитова И.Ю. Динамика психологического состояния женщин во время беременности и после родов / В.И. Брутман, Г.Г. Филиппова, И.Ю. Хамитова  // Вопросы психологии. – 2002. – № 1. – С.59-68.
  6. Исупова О.Г. Отказ от новорожденного и репродуктивные права женщины / О.Г. Исупова // Социологические исследования. – 2002. – №11. – С.92-99.
  7. Колпакова М.Ю. Роль диалога в выявлении и разрешении нравственного конфликта у матерей, отказывающихся от новорожденного / М.Ю. Колпакова // Психологический журнал. – 1999. – Т.20. – № 6. – С.81-88.

ВІДМОВА ВІД ДИТИНИ ЯК ФОРМА ПРОЯВУ ДЕВІАЦІЇ МАТЕРИНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Вивчення моделі патологічного потягу до ігор як однієї з форм залежної поведінки неповнолітніх та вивчення особливостей Я-концепції, що сприяють виникненню адиктивної поведінки (ігровий залежності) підлітків

2. Реферат Уся гордість і велич світу - від жінки

3. Реферат Технічне обслуговування материнської плати ASUSP5VD2-MX в складі ПК

4. Реферат ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ ПІДЛІТКІВ

5. Реферат Патронаж новонародженої дитини

6. Реферат Права та обов’язки дитини

7. Реферат Розвиток мовлення дитини немовлячого віку

8. Реферат Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника

9. Реферат Умови успішної адаптації дитини до дитячого садку

10. Реферат Домінуючий психоемоційний стан матері дитини, хвороїна епілепсію