Новости

Загальна характеристика цивільного права України

Работа добавлена:






Загальна характеристика цивільного права України на http://mirrorref.ru

67. Загальна характеристика цивільного права України.

В основі цивільно-правового регулювання лежать передусіммайнові відносини, предметом яких можуть бути конкретні речі, майно, а також інші блага (роботи, послуги).

Цивільне право України - це галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини (як ті, що пов'язані з майновими відносинами, так і ті, що не пов'язані з ними) між суб'єктами цивільних правовідносин на засадах юридичної рівності цих суб'єктів і їх майнової відповідальності.

Цивільне право України як окрема галузь права має свою внутрішню структуру.

Основними складовими елементами такої структури є:

  • правові норми, які, у свою чергу, об'єднуються в
  • цивільно-правові інститути для регулювання певних взаємопов'язаних цивільних правовідносин (наприклад, інститути представництва, позовної давності, права власності, купівлі-продажу, публічної обіцянки винагороди).

Таким чином,система цивільного права - це сукупність обумовлених предметом і методом правового регулювання норм та інститутів цієї галузі права, розташованих у певній послідовності.

Система цивільного права України визначається структурою Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) іскладається із двох частин -загальної та особливої.

Загальна частина цивільного права міститьнорми та інститути, що застосовуються при регулюванні всіх цивільних правовідносин, тобто мають значеннядля всієї галузі цивільного права. До цієї частини входять норми щодо цивільного законодавства, підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а також відповідно їх здійснення і виконання, щодо захисту цивільних прав та інтересів, стосовно суб'єктів цивільних правовідносин, об'єктів цивільних прав, правочинів, представництва, строків і термінів, позовної давності.

Особлива частина охоплюєнорми та інститути, які врегульовуютьокремі майнові та особисті немайнові цивільні правовідносини, а саме норми щодо особистих не майнових прав фізичної особи, права власності та інших речових прав, права інтелектуальної власності, зобов'язального права і спадкового права.

Захист права власності забезпечується насамперед нормами цивільного права.

Право власності фактично є серцевиною галузі цивільного права.

Цивільне праворегулює також і деякі немайнові відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав, невід'ємних від особи.

Особисті немайнові права поділяються на дві групи:

  1. права, що пов'язані з майновими правами (права автора у галузі літератури, мистецтва, науки тощо, де окрім авторства особа має право і на гонорар);
  2. права, що не пов'язані з майновими правами (право на ім'я, недоторканність особистого життя, честь, гідність).

Особливістю цивільно-правових відносин є те, що їх учасники (суб'єкти) характеризуються юридичною рівністю, майновою відокремленістю і певною автономією (вільним волевиявленням).

Юридична рівність учасників цивільних правовідносин відрізняє ці правовідносини від інших — фінансових, податкових, адміністративних.

Ступінь автономії і майнової самостійності може бути різним.Найбільш широкими вони є у громадян і приватних підприємств. Автономна воля і майнова самостійність державних і комунальних підприємств певним чином обмежуються.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:

  • фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства;
  • юридичні особи — державні підприємства, організації та установи, приватні підприємства, кооперативи, господарські товариства, фермерські господарства, іноземні підприємства, громадські організації, релігійні організації, партії тощо.
  • У цивільних правовідносинах можуть брати участь такождержава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні юридичні особи, іноземні держави.

Об'єктами цивільних правовідносин єматеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких сторони (суб'єкти) вступають між собою в цивільні правовідносини.Такими об'єктами є:речі, дії, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага та ін.

Речі — найпоширеніший об'єкт цивільних правовідносин, оскільки за допомогою їх задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Річчю визнаєтьсяпредмет зовнішнього (матеріального) світу, який перебуває у натуральному стані в природі або створений працею людини. Юридичне поняття речі не завжди збігається з побутовим значенням цього слова. У цивільному праві під річчю розуміють будинки і промислові комплекси, цистерни з нафтою і газопроводи, земельні ділянки і тварин тощо.

Речі у цивільному праві класифікуються за різними ознаками.

У зв'язку з цим вониподіляються на:

  • рухомі та нерухомі;
    • засоби виробництва й предмети споживання;
    • речі, що знаходяться у цивільному обігу, обмежені в обігу і вилучені з цивільного обігу;
    • речі індивідуально визначені і родові;
    • речі споживні і непоживні;
    • речі подільні і неподільні;
    • речі головні і приналежні;
    • плоди і доходи;
    • живі і неживі речі.

Для поділу речей на рухомі й нерухомі є та підстава, щонерухомі речі (житловий будинок та інші будови виробничого і невиробничого призначення, наприклад фабрики, мости, трубопроводи),пов'язані з землею, як правило, мають значну вартість.У разі відділення від землі вони втрачають звичайне призначення і відповідно знижуються в ціні. До нерухомості належать також земельні ділянки і багатолітні насадження.Угоди з нерухомістю (купівля-продаж, дарування, обмін та ін.) підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній державній реєстрації.

Засоби виробництва поділяються на основні та оборотні.До основних належать: будівлі, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. У виробничому процесівони використовуються тривалий час.Оборотні засоби — це сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо.

Предмети споживання використовуються безпосередньо людиною — це продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту тощо.

Плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Живі речі (живі істоти), на відміну від неживих речей, підлягають спеціальному правовому регулюванню (заборона жорстокого поводження, певні правила утримання, заборона садистських засобів ловлі тварин та ін.).

По суті формою вираження цивільного права єЦивільне законодавство.

Цивільне законодавство — це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальнимипринципами цивільного законодавства є:

  • неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
  • неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом;
  • свобода договору;
  • свобода підприємництва;
  • можливість судового захисту цивільних прав у разі їх порушення;
  • справедливість, добросовісність і здоровий глузд.

Найголовнішізасади цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України. Так, у Конституціївизначаються основні форми власності, передбачається рівність усіх суб'єктів права власності перед законом, передбачається право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, закріплюються за громадянами право на вибір роду трудової діяльності, право на повагу до своєї гідності, на особисту недоторканність, свободу пересування та ін.

Досистеми цивільного законодавства належать:

  • Цивільний кодекс України;
  • Закони України: "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про банкрутство", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про лізинг", "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про авторське право і суміжні права" та ін.

Багато цивільно-правових норм міститься також в указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, наказах та інструкціях міністерств і відомств, рішеннях і розпорядженнях органів місцевої влади та самоврядування.

Цивільні правовідносини можуть регулюватися звичаєм (у тому числі звичаєм ділового обороту), тобто правилом поведінки, яке не передбачене в законодавстві, але яке є усталеним, таким, що широко застосовується.

Чільне місце в системі цивільного законодавства України посідаєЦивільний кодекс.

Кодекс визначає правовий статус суб'єктів цивільного права (громадян, юридичних осіб), загальні вимоги до угод, правові інститути представництва і довіреності, позовну давність.

Кодекс регулює:

  • речове право (право власності),
  • зобов'язальне право,
  • окремі види договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, державної закупки, найму житлового приміщення та ін.);
  • зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди;
  • зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди;
  • зобов'язання, що виникають внаслідок рятування майна, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Загальна характеристика цивільного права України на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Загальна характеристика податкової системи України

2. Реферат Загальна характеристика інституту представництва в цивільному процесі України

3. Реферат Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави

4. Реферат Шпаргалка з цивільного права

5. Реферат Загальна періодизація історії України

6. Реферат Фізична особа як суб’єкт цивільного права

7. Реферат Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Види юридичних осіб

8. Реферат Торгівля, її загальна характеристика

9. Реферат Загальна характеристика видів мистецтва

10. Реферат Загальна характеристика ринку факторів виробництва