Новости

Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави

Работа добавлена:






Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави на http://mirrorref.ru

  1. Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави.

Ми звикли сприймати цей термін у популярному значенні: як основний закон держави, що має найвищу юридичну силу  та  закріплює найважливіші суспільні відносини.

Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б  не  зовсім правильно.  Вона  є  надзвичайноважливим   політико-правовим   документом довгострокової дії,  яким  збагатилася  наша  держава  фундаментом  не  лише сучасних, але й майбутніх перетворень у  нашому  суспільстві,  основою  його консолідації. Одночасно хотілося б звернути увагу,  що  в  ній  містяться  і окреміморальні орієнтири соціальної справедливості у нашому  суспільстві  і державі.

Конституціязакріплює  в  Україні   основи   державної   політики   спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних  умов її  життя.  Вона  заклаласерйозні  підвалини  для  розвитку  і   зміцнення демократичної, соціальної і правової держави,в  якій  людина,  її  життя  і здоров’я, честь і гідність, недоторканість  і  безпека  визнаються  найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться  надзвичайно  цінна ігуманна ідея про те, що саме держава  функціонує  для  людини,  відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним  її  обов'язком.

Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше не повинно  бути.  Аджеукраїнський народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні  органи  державної влади та  органи  місцевого  самоврядування.  Тому  держава  з  її  апаратом повинна служити, перш за все, своєму народові.

Крім політичного значення, нова Конституція  України  має  надзвичайновелику юридичну цінність як правовий акт. Перш за все —  це  Основний  Закон нашої держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони  та  інші  правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй.  А  це  значить,  щоКонституція  є  основним  джерелом  нашого  законодавства  розрахованим   на тривалий період.

Згідно з теорією конституціоналізмуконституції поділяються на фактичні і юридичні.

Фактична конституція — це реально існуючий суспільний і державний лад, основами якого є політика, економіка і духовне життя людини  та  її організацій.

Юридична конституція — це нормативно-правовий акт, Основний закон держави, що є вершиною національного законодавства, в якому закріплюються основи суспільного і державного ладу, форми правління і державного устрою, основи політичного режиму, економічні засади суспільного життя, правовий статус людини і громадянина, порядок і принципи організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування. Самев останньому розумінні ми і розглядатимемо термін «конституція».

За юридичною формою конституціїподіляються на писані  та  неписані.

Підписаною розуміють єдиний, прийнятий в особливому порядку,чітко структурований нормативний акт.Більшість конституцій світуналежать до цього типу, в  тому  числі іКонституція України 1996 р.

(У свою чергу,неписана конституція не виражена в єдиному писаному акті, астановить собою велику кількість законів, прийнятих у різний час і в різному порядку, а також прецедентів і звичаїв. Наприклад, такою вважаєтьсяКонституція Великої Британії, яку складають  норми  статутного  права , що закріплювались, починаючи з 1215 р. із прийняттям «Великої хартії вольностей».)

Конституція України була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

Відповідно до процедури внесення змін і доповнень доконституції вони поділяються на гнучкі і жорсткі. Якщо процедура зміни конституції не відрізняється від  тієї, що передбачена для звичайних законів, то це гнучкі конституції.Переважна більшість сучасних конституцій є жорсткими, оскільки передбачають особливий, більш ускладнений, порівняно із звичайними законами, порядок внесення змін.

Конституцію України(далі — Конституція)слід віднести до жорстких конституцій.

Її розділ ХІІІ встановлюєускладнений, жорсткий порядок внесення змін до Основного Закону. Зокрема, ст. 157 Конституції передбачає обмеження щодо внесення змін. Так, Конституція не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження  прав  і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України. Вона також не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Вносити зміни до Конституції має  право  лише Верховна Рада України. Законопроект про внесення змін до Конституції, який може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від  конституційного  складу Верховної Ради України, попередньо схвалюється більшістю від  конституційного  складу Верховної Ради України, і вважається прийнятим, лише якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від  конституційного  складу Верховної Ради України.

Найбільш жорсткий порядок передбачений для внесення змін у розділи Конституції, які визначають загальні засади  конституційного  ладу, порядок проведення виборів, референдуму, а також внесення змін до Основного Закону держави (ст. 156). Такий законопроект подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від  конституційного  складу Верховної Ради України і, за умови  його  прийняття не менш як двома третинами від  конституційного  складу Верховної Ради України,затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України не був прийнятий Верховною Радою,  він  може бути поданий до парламенту не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й  ті  самі положення Конституції України.

Конституція України має ряд специфічних рис, що характеризують її сутність і зміст як Основного Закону держави, а саме:

  • вонамає найвищу юридичну силу (ч. 2 ст. 8 Конституції) порівняно з іншими нормативними актами, а також є базою для всього поточного законодавства. Закони  та  інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй;
  • Конституція характеризуєтьсястабільністю, яка забезпечується особливим порядком прийняття і внесення змін до неї (про що йшлося вище);
  • міжнародні договори не повинні суперечити Конституції України (ч. 2 ст. 9 Конституції);
  • існуєособливий механізм реалізації  норм  Конституції  та  її правового захисту, в якому беруть участь, окрім інших, спеціальні органи  конституційного  судочинства.

Конституцiя України є надзвичайно важливим полiтико-правовим документом довгострокової дiї, яким збагатилася наша правова система. Вона виступаєфундаментом демократичних перетворень у суспiльствi, основою  його  консолiдацiї.

Конституцiязакрiплює в Українi засади державної полiтики, спрямованої насамперед на забезпечення прав  i свобод людини  та  гiдних умов її життя. Вона заклала серйознiпiдвалини для розвитку i змiцнення демократичної, соцiальної правової держави,в якiй людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються найвищою соцiальною цiннiстю.

У Конституцiї мiстятьсяморальнi орiєнтири соцiальної справедливостi, iдея, згідно з якою держава функцiонує для людини, вiдповiдає перед нею за свою дiяльнiсть. Саме це є головним обов’язком держави.

На  конституцiйному  рiвнi закрiплено положення про  те, щодержавна влада в Українi здiйснюється на засадах її подiлуна законодавчу, виконавчу  та  судову. Причому органи цих гілок влади незалежнi один від одного, здiйснюючи свої повноваження у встановлених Конституцiєю межах i вiдповiдно до законiв України.

 Конституцiйною  основоюзовнiшньої полiтики України є забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i  нормами  мiжнародного  права , основним  джерелом  яких є мiжнароднi договори, згода на обов’язковiсть котрих надана Верховною Радою України.

Як визначено Конституцiєю (ст. 9), цi договори є частиною нацiонального законодавства України. Вступ до Ради Європи, активна спiвпраця з країнами СНД, ОБСЄ, Європейським Союзом, Пiвнiчно-Атлантичною Асамблеєю  та  iншими мiжнародними органiзацiями, з окремими державами вимагають приведення нацiонального законодавства України у вiдповiднiсть з  нормами  мiжнародного  права.

Крiм полiтичного значення,Конституцiя України має надзвичайно велику юридичну цiннiсть як правовий акт і є основним  джерелом  нашого законодавства, розрахованим на тривалий перiод.

Водночас слiд зазначити, що в Основному Законі вперше в iсторiї  конституцiйного  законодавства України наголошується на  тому, що  норми  Конституцiї є  нормами  прямої дiї, а звернення до суду для захисту  конституцiйних   прав  i свобод людини i громадянина гарантується безпосередньо на пiдставi Конституцiї.

Конституцiя Українискладається зпреамбули i 14 роздiлiв, якi налiчують 161 статтю, а також роздiлу XV «Перехiднi положення».

Роздiл I називається «Загальнi засади»,

II —     «  Права, свободи  та  обов’язки людини i громадянина»,

III —   «Вибори. Референдум»,

IV —   «Верховна Рада України»,

V —     «Президент України»,

VI —    «Кабiнет Мiнiстрiв України. Iншi органи виконавчої влади»,

VII —   «Прокуратура»,

VIII — «Правосуддя»,

IX —  «Територiальний устрiй України»,

Х —    «Автономна Республiка Крим»,

XI —    «Мiсцеве самоврядування»,

XII —  «Конституцiйни й Суд України»,

XIII — «Внесення змiн до Конституцiї України»,

XIV — «Прикiнцевi положення»

XV — «Перехiднi положення».

Таким чином, за структурою i змiстом нова Конституцiя України близька до конституцiй багатьох демократичних країн.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Із змінами і доповненнями, внесеними  Законами

Українивід 8 грудня 2004 року N 2222-IV від 1 лютого 2011 року N 2952-VI

Тексту Конституції передуєПреамбула.У преамбулі зазначаються цілі прийняття Конституції:

«Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючисьАктом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Закон України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття і втрачає чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України  від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010

Розділ І «Загальні засади» містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, екологічної безпеки, а також статті, що визначають державну символіку.

РозділII «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» присвячено визначенню основних особистих, політичних, економічних, соціальних прав і свобод громадян України та гарантій їх реалізації, а також обов’язків громадян перед державою і суспільством.

Розділ III «Вибори. Референдум» врегульовує порядок здійснення й проведення таких ключових форм народного волевиявлення, як вибори та референдум.

Розділ IV «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення та роботи єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України.

Розділ V «Президент України» – вміщує норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, повноваження, умови їх припинення. Цей розділ також закріплює положення про порядок формування та функції Ради національної безпеки і оборони України.

Розділ VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції Уряду України, місцевих державних адміністрацій, порядку припинення повноважень цих органів.

Розділ VII «Прокуратура» закріплює завдання та структуру органів прокуратури.

Розділ VIII «Правосуддя» містить норми, що регулюють порядок утворення й функціонування органів правосуддя, та визначає статус суддів.

Розділ IX «Територіальний устрій України» закріплює принципи та систему адміністративно-територіального устрою України.

Розділ Х «Автономна Республіка Крим» містить норми, що визначають становище цієї республіки, її компетенцію, основи взаємовідносин між Україною і Автономною Республікою Крим, повноваження органів цієї республіки.

Розділ XI «Місцеве самоврядування» містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів.

Розділ XII «Конституційний Суд України» визначає склад та повноваження Конституційного Суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканності суддів.

Розділ XIII «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду.

Розділ XIV «Прикінцеві положення» вказує, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.

Розділ XV «Перехідні положення» закріплює положення щодо чинності діючого законодавства в частині, що не суперечить Конституції України, та порядок вирішення інших питань, що виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції України.

Політична реформа 2004 року

Для подолання гострої кризи8 грудня2004 рокуВерховна Рада ухвалила Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України»[1] та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провестипереголосування 2-го туру виборів Президента). Того ж дняПрезидент УкраїниЛеонід Кучма підписав ці документи.

Закон на основі проектуСимоненкаМедведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу)передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він мав набрати чинності з1 вересня2005 року в разі, якби на той час були ухвалені зміни до Конституції стосовно реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1). Позаяк до1 січня2006 року ці зміни не були ухвалені, то (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями) закон набув чинності самостійно з1 січня2006 року.

Після приходу до владиВіктора Януковича іПартії Регіонів1 жовтня2010 рокуКонституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням КС, відповідний закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.

2010 рік

30 вересня2010 рокуКонституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в2004 році. З цієї дати знову діє Конституція1996 року.

2011 рік

1 лютого2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», попередньо схвалений Верховною Радою України19 листопада2010 року. Закон набрав чинності4 лютого2011 року.

Відповідно до цих змін (після  відновлення положень Конституції України) визначено строки виборів:

Чергові   вибори  Президента  України  проводяться в останню неділю березня 2015 року.

Загальна характеристика Конституції України як основного закону нашої держави на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Загальна характеристика цивільного права України

2. Реферат Загальна характеристика податкової системи України

3. Реферат Загальна характеристика інституту представництва в цивільному процесі України

4. Реферат НЕОБХІДНІСТЬ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

5. Реферат МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

6. Реферат Правова охорона Конституції України

7. Реферат Основні положення сучасної концепції прав людини і її відображення в Конституції України

8. Реферат ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ»

9. Реферат Загальна періодизація історії України

10. Реферат Історія держави і права України як наука і навчальна дисципліна